Методична розробка на тему: "Використання ігрових технологій в освітньому процесі та їх роль в хореографічному мистецтві"

Комунальний заклад «Великолепетиський центр дитячої та юнацької творчості» Великолепетиської селищної ради

Методична розробка для керівників

хореографічних гуртків

«Використання ігрових технологій
в освітньому процесі та їх роль в хореографічному мистецтві»

Підготувала:

керівник хореографічних

гуртків

Т. І. Рогожа

Велика Лепетиха

2021

Зміст

І. Вступ…………………………………. . . . . . . . . . ……………………………3

ІІ. Гра на заняттях з хореографії  ………………………………………………..4

ІІІ. Методика проведення танцювальних ігор ……………………………….....7

ІV. Види танцювальних ігор ……………………………………………………..8

V. Приклади ігор на заняттях хореографії …………………………………....11

VI. Висновки……………………………………………………………………..19

Список використаної літератури ……………………………………………….21

І.  Вступ

«Гра - це величезне світло вікно, через яке в духовний світ дитини вливається цілющій потік уявлень, понять про навколишній світ. Гра – це іскра, яка запалює вогник допитливості і цікавості.»

(В. О. Сухомлинський)

Гра – це складне багатогранне явище, яке неможливо однозначно трактувати. Навчальна гра може тривати від кількох хвилин до цілого заняття і може використовуватися на різних етапах. Будь-яка гра включає три основні  етапи.

підготовчий (формулюється мета гри, відбирається навчальний зміст, розробляється сценарій, готується обладнання, розподіляються ролі, проводиться інструктування тощо)

безпосереднє проведення гри

узагальнення, аналіз результатів

Гра - універсальний засіб спілкування з дітьми. З давніх часів гра була наочним і емоційним засобом передачі знань та досвіду у суспільстві, а пізніше стала засобом пізнання життя. Долаючи простір і час, поєднуючи кілька видів мистецтва – музику, театр і танець, гра з величезною силою впливає на емоційний світ дитини. І не під час ніякої іншої діяльності дитина не буває більш невтомною та наполегливою. Цікавій грі вона віддається повністю. Тому не випадково К.Станіславський радив акторам вчитись у дітей, як треба перевтілюватися.

Але гра це не лише перевтілення. Головна її цінність полягає у тому, що її можна використовувати для розвитку дитини, тому що  у ній закладені безмежні виховні можливості. Що стосується рухливої гри –  це відмінний додаток до занять з хореографії для вихованців закладів позашкільної освіти. Всі відомі педагоги схиляються до думки, що рух – це важливий засіб виховання, а також життєво необхідна потреба дитини. Чим різноманітніші рухи, тим більше інформації отримує мозок, тим інтенсивніший інтелектуальний розвиток. Саме під час гри реалізується властива дітям висока потреба у рухах.

Якщо використовувати гру за правилами, то можна багато чого досягти у вихованні дітей.  Граючи, дитина моделює свої відносини з навколишнім світом, примірює на себе різні ситуації – в одних вона лідирує, у інших підпорядковується, в третіх, здійснює спільну діяльність з іншими дітьми і дорослими. 

ІІ. Гра, як елемент ігрової технології на заняттях з хореографії

Поняття «ігрові технології» включає велику групу методів і прийомів організації педагогічного процесу у формі різних педагогічних ігор.

Гра – це вид діяльності в умовах ситуацій спрямованих на відтворення і засвоєння суспільного досвіду, в якому складається й удосконалюється самоврядування поведінкою.

Роль гри у педагогіці величезна.

Крім основних функцій:

• розвиваючої;
• навчальної;
• виховної

у будь-якій грі може бути реалізований комплекс функцій:

• діагностична (розкриває приховані таланти);
• релаксаційна (знижує зайву напругу);
•  компенсаторна (дає дитині те, чого їй не вистачає);
• комунікативна (що є засобом спілкування);
• самореалізуюча (служить засобом реалізації можливостей);
• соціокультурна (що дозволяє в процесі гри освоювати соціокультурні норми і правила поведінки);
• терапевтична (що є засобом лікування психічних розладів дитини).

Гра тісно пов'язана з усіма сторонами освітнього процесу. Тому, ігрові технології, як сучасні освітні технології, активно застосовуються і на заняттях з хореографії.

Мета ігрової технології в освітньому процесі – не міняти дитину і не переробляти її, не вчити її будь-яким спеціальним навичкам, а дати можливість дитині «прожити» в грі хвилюючі його ситуації при повній увазі і співпереживанні дорослого.

 Реалізуючи основні завдання, ігрові технології стають одним з механізмів регулювання якості навчання на заняттях хореографії: вони нівелюють негативні фактори, що впливають на зниження ефективності навчання. Комплексне використання ігрових технологій різної цільової спрямованості допомагає підготувати дитину до подальшого навчання:

• формує мотиваційну та емоційно-вольову готовність, так як кожна ігрова ситуація спілкування дитини з дорослими або з іншими дітьми є для неї "школою співробітництва", в якій вона вчиться  радіти успіху однолітків, спокійно переносити свої невдачі, регулювати свою поведінку відповідно до соціальних вимог, вчиться однаково успішно організовувати під групові і групові форми співпраці;
• формує інтелектуальну готовність дитини через ігри, спрямовані на розвиток психічних процесів

Спочатку ігрові технології використовуються як окремі ігрові моменти, які дуже важливі, особливо, в період адаптації дітей в колективі. Починаючи з раннього віку основне завдання ігрових моментів – це формування емоційного контакту, довіри дитини до педагога, вміння бачити в ньому добру, завжди готову прийти на допомогу людину, цікавого партнера у грі. Перші ігрові ситуації повинні бути фронтальними, щоб жодна дитина не відчувала себе обділеною увагою.

Далі ігрові технології, проникають в усі види життєдіяльності вихованців:

• освітня діяльність і гра;
• творча діяльність і гра;
• повсякденна  діяльність, пов'язана з виконанням режиму дня і гра.

Керівник хореографічного колективу, який використовує ігрові технології повинен володіти почуттям емпатії, бути доброзичливим, вміти надавати емоційну підтримку, створювати радісну атмосферу, заохочення будь-якої вигадки і фантазії вихованця. Тільки у цьому випадку гра буде корисна для розвитку дитини і створення позитивної атмосфери на занятті.  Починаючи організацію гри керівнику колективу слід спиратися на вже досягнутий рівень розвитку дітей, їх схильності, звички, здібності. Потім обережно перебудовувати існуючі інтереси вихованців на бажані, поступово підвищуючи до них вимоги, терпляче і наполегливо працюючи над їх духовним зростанням.

Збагачуючи руховий досвід, активний рух сприяє придбанню вихованцями навичок і умінь в його самостійній діяльності: у грі, у творчості, у життєдіяльності.

  За допомогою рухливих ігор вирішуються найрізноманітніші завдання: освітні, виховні, оздоровчі. У процесі ігор створюються сприятливі умови для розвитку творчих здібностей дітей, формування їх моральних якостей, навичок життя в колективі.

  За допомогою рухливих ігор вихованці опановують нові, більш складні рухи. Багаторазове повторення цих рухів, розвиває увагу, волю, координацію та спритність.

Рухливі ігри – це колективні ігри, тому у дітей виробляються уміння орієнтуватися в просторі, погоджувати свої рухи з рухами інших граючих. Спільні дії дітей створюють умови для загальних радісних переживань, загальної активної діяльності. У колективних рухливих іграх діти набувають досвіду грати дружно, поступаючись і допомагаючи один одному.

Рухливі ігри допомагають дитині подолати боязкість і сором'язливість. У грі, наслідуючи діям дорослих і товаришів, дитина природно і невимушено виконує будь-які, самі різноманітні рухи.

Активні рухові дії при емоційному підйомі сприяють значному посиленню діяльності кістково-м'язової, серцево-судинної і дихальної систем, завдяки чому поліпшується обмін речовин в організмі і відбувається тренування практично всіх функцій систем і органів.

Зміцнення і оздоровлення організму дітей, формування необхідних рухових навичок, створення умов для радісних емоційних переживань дітей, виховання у них дружніх взаємин і дисциплінованості, вміння діяти в колективі однолітків, розвиток їх мовлення та збагачення словника – це життєво необхідні якості, які керівник хореографічного колективу може виховувати за допомогою рухливих ігор.

ІІІ. Методика проведення танцювальних ігор

Для того, щоб успішно застосовувати ігрові технології в навчанні вихованців мистецтву танцю, керівнику хореографічного колективу  необхідно дотримуватись правил трьох етапів проведення ігор:

Перший етап – пояснення гри. Педагогу необхідно назвати гру та пояснити її задум, викласти зміст або ввести в сюжет (ігрову ситуацію), докладно описати правила гри. При цьому слід уникати фраз "ви повинні зробити …", «вам потрібно піти …», краще сказати «я вам пропоную», «давайте спробуємо». У цій ситуації дитина перестає відчувати себе підлеглим, а стає співучасником процесу, що сприяє її емоційному розкриттю. Потім нагадати рухи, за потреби, розподілити ролі, роздати атрибути і розмістити грати на майданчику.

Другий етап – проведення гри. Педагог керує грою, спостерігає за нею з боку і іноді бере участь сам, якщо це необхідно за умовами гри. У доброзичливому тоні робляться зауваження, якщо були порушені правила. Також керівник гуртка вчасно подає сигнали, допомагає змінити ведучих та підбадьорює учасників. В процесі гри необхідно стежити за безпекою дітей, не допускати фізичного перенапруження або виконання травмонебезпечних елементів. На цьому етапі гри йде формування і вдосконалення рухових, танцювальних навичок вихованців, проявляється їх самостійність та індивідуальність.

Третій етап – підвищення підсумків. На цьому етапі гри педагогом аналізується поведінка вихованців, відзначаються кращі учасники, повідомляється про скоєні помилки. Важливим моментом у грі є заохочення дітей, щоб вони не втрачали віру в себе, в можливість досягнення гарних результатів. Необхідно дати їм впевненість в тому, що вони зможуть впоратися із завданням наступного разу.

Не слід вводити одразу багато різних ігор в одне заняття. Спочатку вихованці повинні навчитися добре виконувати одну гру. Педагог може при бажанні провести все навчальне заняття в ігровій формі, або використовувати ігрові прийоми в якійсь певній її частині.

Вибір ігор для занять з хореографії залежить від віку гравців, їх фізичного розвитку, цілей і завдань, які ставить викладач.

ІV. Види танцювальних ігор

1.  Ігри-перетворення.

Ці ігри розвивають творчі здібності вихованців у танцювальній імпровізації: вміння придумувати рухи відповідно до запропонованого образу  та характеру музики.

До даної категорії відноситься ігри, в яких діти спочатку вчаться виконувати рухи чітко і акцентовано, напружуючи при цьому м'язи ніг, рук, різко повертаючи голову і тіло, а потім, знімають напругу, виконуючи рухи м'яко і безвольно.

 Прийом «перетворення» використовується в ігровому партері. Педагог може розпочати гру, розповідаючи, наприклад, казку про злу чарівницю, яка заздрить красі юних принцес (тобто вихованців) та перетворює їх на жаб, метеликів, русалок, рибок тощо. Коли педагог називає чергового персонажа, в якого діти повинні перевтілитися, вони виконують відповідний гімнастичний елемент «жабу», «метелик», «місток»  тощо.

2. Ігри на розвиток акторської майстерності.

Спостерігаючи за сучасним рівнем та особливостями розвитку танцювального мистецтва можна говорити про те, що у виконавчому трактуванні танцю зникає одна з його невід'ємних якостей – художня виразність. Педагоги головною метою навчання вважають оздоблення вихованців віртуозною технікою, що нерідко здійснюється на шкоду артистичності виконання. Тому так важливо проводити ігри, які б допомагали розвивати акторську майстерність у вихованців хореографічних колективів.

Дані ігри перетинаються з іграми-перетвореннями, але тут крім фізичного перевтілення необхідно також і емоційне, тобто передача різних почуттів: радість, гнів, смуток тощо.

3. Ігри на розвиток уваги.

Мета даних ігор полягає в тому, щоб зосередити увагу дітей на навчальному процесі. Використовуючи на заняттях з хореографії ігри на розвиток уваги вихованців, потрібно керуватися принципом «від простого до складного». Педагог повинен слідкувати за тим, щоб завдання були не надто складні для дітей, щоб вони з ними справлялися і не втрачали віри в свої сили. Якщо інтерес вихованців до гри пропав – не варто наполягати, можна запропонувати цю гру наступного разу. Не слід забувайте хвалити вихованців  за успіхи.

4. Ігри на розвиток рухових та імпровізаційних здібностей.

Нерідко у дітей спостерігається стомлення і втрата інтересу до заняття.      Це природна реакція організму на одноманітність навчального процесу. Тому керівнику хореографічного колективу варто в заняття включати ігри на розвиток  рухових та імпровізаційних здібностей. Ці ігри розвивають вміння орієнтуватися в просторі, рівномірно розміщуватись по залу, не стикаючись один з одним, вчать рухатися у різних темпах, координувати рухи, зупинятися за сигналом педагога. У рухливих іграх учасники проявляють певні фізичні якості. Керуючи іграми, можна стежити за активним проявом цих якостей в їх гармонійній єдності, а також більшою мірою розвивати ті з них, які мають важливе значення на різних щаблях розвитку та навчання школярів.

5. Ігри на закріплення пройденого матеріалу.

Такі ігри допомагають вихованцям краще закріпити свої знання, вміння і танцювальні навички, отримані на заняттях. А педагог за допомогою  цих ігор матиме змогу виявити, наскільки добре пройдений матеріал освоєний дітьми.

Гра на знання різних малюнків танцю.  Під музичний супровід учні рухаються у вільному порядку, переміщаючись по класу. По команді викладача вони перебудовуються в колони, діагональ, коло, роблять «змійку», «струмочок», «ворітця»  тощо.

Гра на вміння розрізняти танцювальні жанри. Вихованці розподіляються на три команди, яким присвоюється певний жанр. Кожна група має право танцювати тільки свій жанр. Концертмейстер в довільному порядку грає польку, марш або вальс. Діти повинні впізнати свою композицію і виконувати рухи відповідно до її характеру, рухаючись по залі.  Інші команди стоять, чекаючи звучання музичного супроводу, відповідного їх жанру.

Гра на знання позицій ніг, рук в класичному і народному танцях.

Вихованці рухаються у вільному порядку, танцюють, переміщаються по класу. Коли музика в будь-який момент зупиняється, педагог дає завдання, наприклад, зробити першу позицію ніг і третю позицію рук. Діти намагаються вибудувати задану позу. На наступну музичну паузу завдання змінюється: наприклад, потрібно зробити п'яту позицію ніг, руки скласти «поличкою»  тощо.

V. Приклади ігор на заняттях хореографії

«Дзеркальний танок»

Вихованці розбиваються на пари. Лунає будь-яка музика. Один з пари — дзеркало, він з найбільшою точністю намагається повторити танцювальні рухи іншого. Потім діти в парі змінюються ролями.

«Танок  вогню»

Танцюючі тісно стискаються в коло, руки піднімають вгору і поступово, в такт бадьорій музиці, опускають і піднімають руки, зображуючи язички полум'я. Багаття ритмічно погойдується то в одну, то в іншу сторону, стає то вище (танцюють навшпиньки), то нижче (присідають і погойдуються). Дме сильний вітер і вогнище розпадається на маленькі іскорки, які вільно розлітаються, кружляють, з'єднуються один з одним (беруться за руки) по дві, три, чотири разом. Іскорки світяться радістю і добром.

«Ліс»

Педагог: «У нашому лісі ростуть берізка, ялинка, дуб, плакуча верба, сосна, травинка, квітка, гриб, ягода, кущики. Виберіть самі собі рослину, яка Вам подобається. За моєю командою ми з вами перетворимося на ліс. Покажіть, як ваша рослина реагує на:

• тихий, ніжний вітерець;
•  сильний, холодний вітер;
• ураган;
• зливу;
• сильну спеку;
• ласкаве сонце;
• мороз.

«Лід – Полум`я»

Діти стоять по колу. Почувши команду «Полум`я!»вони починають рухатися всіма частинами тіла. По команді «Лід» діти застигають в позі, в якій їх застала команда. Керівник колективу кілька разів чергує команди, змінюючи час виконання тієї та іншої.

«Сам собі хореограф»

Дана гра розвиває не тільки увагу і пам'ять, але і дає можливість вихованцям на деякий час самим стати хореографами.  Спочатку кожен з дітей про себе придумує свій рух, який буде виконуватися на чотири рахунки. Перша дитина показує задуманий рух, інші його повторюють. Потім другий показує свій рух, і тепер діти повторюють спочатку перший, потім без зупинки другий. Продовжує показ третій вихованець, і всі рухи знову повторюються і з'єднуються. Таким чином, вибудовується танцювальна композиція, і чим більше дітей беруть участь в грі, тим уважніше потрібно бути, щоб нічого не пропустити.

«Хлоп-стоп»

Діти рухаються під музику у вільному порядку, танцюють, переміщуються по залу. Коли музика зупиняється, педагог повинен плеснути в долоні один раз, або два рази, або три. Якщо звучить один хлопок – вихованці повинні стати на свої місця в шаховому порядку, якщо два хлопки – встати в пари і взятися за руки, на три хлопки – утворити «трійки». Завдання обговорюються заздалегідь, до початку гри, і можуть змінюватися. Наприклад, в наступний раз на один хлопок потрібно буде сісти на шпагат, на два – зробити «коробочку», на три – завмерти у будь-якій позі тощо.

«Заборонений рух»

Педагог дає установку, що діти можуть повторювати за ним усі рухи, крім одного. Наприклад, забороненим рухом будуть вважатися хлопки в долоні, тому діти повинні їх пропускати. Ця гра добре дітьми і змушує їх бути дуже уважними.

«Сніжинки – Крапельки».

Зображуючи сніжинок, діти розводять руки в сторони – це промінчики сніжинок, і танцюють, кружляючи по залу. Виглянуло сонечко – зміна музичного супроводу – , сніжинки тануть і перетворюються на крапельки. Діти опускають руки до низу, округлюють їх, зображуючи крапельку. Далі можна уявити, що краплі випаровуються і піднімаються до хмарок, де перетворюються на сніжинки і, знову кружляючи, падають на землю. Гра повторюється спочатку.

"Тінь"

Ця гра застосовується для творчої активізації дітей. Вихованці розбиваються на пари. Один встає попереду, другий точно за ним. Дитина, яка стоїть попереду, буде імпровізувати під музику, друга дитина має стати тінню першої, тобто в точності повторювати рухи свого партнера. Потім діти міняються місцями. В процесі цієї гри педагог може побачити для себе, у кого з дітей краще виходить імпровізувати, а у кого повторювати чужу хореографію, і використовувати це в подальшій роботі.           

«Збільшувальне скло»

Мета цієї гри: розігрів дітей і стимуляція спілкування в парі. Вихованці розбиваються на пари. Вони можуть бути сформовані випадковим чином, або цілеспрямовано. Завдання одного з партнерів – рухатися спонтанно і вільно, приймати різні пози, завдання іншого – відображати його рухи в перебільшеному, гіпертрофованому вигляді, тобто якби між ними знаходилося збільшувальне скло. Потім діти міняються ролями.

«Ластівки, горобці і півні»

Діти стоять по колу або довільно по залу. Кожному образу відповідає своя музика.

Ластівки – «літають», швидко бігають на носочках і махають крилами;

Горобці – сидять напочіпки, клюють зернятка, стрибають по залу;

Півні –  важливо проходжуються по залу, тримаючи руки, немов крила за спиною.

Перед початком гри слід розібрати з дітьми образи та пояснити і показати їх. Також слід розібрати з дітьми яка музика відповідає якому образу.  І тільки після цього можна починати гру.

«Магазин іграшок»

Одна дитина – покупець, решта дітей зображують іграшок, образи яких  вони вигадують самостійно. На початку гри всі діти завмирають, а покупець обходить кожну з іграшку та заводить її ключиком. Іграшка оживає і починає рухатися. Наприкінці покупець купує вподобану йому іграшку, яка потім стає покупцем.  Музичний супровід щоразу змінюється.  У цій грі можна переконатися, що дитяча фантазія безмежна! Навіть самі  сором’язливі  діти, придумують дуже яскраві образи і рухи.

«Чарівний чобіток»

Вихованці сидять по колу, одному з них педагог передає чобіток. Ця дитина виходить в центр кола і танцює, імпровізуючи під задану музику. Коли мелодія зупиняється, дитина передає чобіток будь-якому іншому вихованцю, який виходить у коло і починає танцювати, а попередній займає його місце. Замість чобітка можна взяти інший предмет, наприклад, капелюх, обруч, м'яч тощо. Якщо дітей багато, то можна відразу застосувати два предмета, тобто діти будуть рухатися в колі по двоє. Бажано не просто тримати атрибут в руках, а використовувати його в танці, наскільки дозволяє фантазія.

«Добра чарівниця»

Керівник хореографічного колективу пропонує вихованцям послухати варіацію феї Сирени з балету П.І.Чайковського «Спляча красуня».  Кожен з вихованців повинен, рухаючись під музику, спробувати створити відповідний пластичний образ («відкритий» корпус, рухи вільні, м'які, навіть повітряні).  У феї світле обличчя, яке випромінює доброту і любов.  Все, до чого вона ласкаво і дбайливо торкається, розквітає, оживає, перетворюється, радіє життю.  У боротьбі зі злом фея проявляє твердість, і тоді в її рухах відчувається владна сила.  Щоб дитина краще уявляла добру фею,треба обговорити з нею її характер, які чари вона може вчинити, у що вона одягнена тощо. Потім поверніться до виконання вправи. Можна запропонувати вихованцям спробувати знайти додаткові виразні засоби, щоб висловити зміст почутого.

«Зла чарівниця»

Вправа виконується аналогічно попередній.  У разі необхідності дитям треба підказати, що пластика у злої чарівниці інша («закритий» корпус, рухи незграбні, різкі; обличчя похмуре, брови насуплені). Коли чарівниці вдається зробити що-небудь погане, вона зловтішно, криво усміхається.  У боротьбі з добром – дуже агресивна, підступна, намагається домогтися свого будь-якими засобами.  Щоб діти краще представляли образ злої чарівниці, бажано дати їм прослухати фрагмент із «Прологу» до балету

П.  І.  Чайковського  «Спляча красуня» А після прослухування композиції запропонувати під музику зобразити злу чарівницю.

«Сад»

Кожному з вихованців пропонується своє власне завдання – відтворити якусь тварину, рослину або частину пейзажу. Для створення деяких образів, наприклад, струмка або хмарини діти можуть об'єднуватися у пари або тройки.

Картки педагог може придумати самостійно,але ось декілька прикладів: «Бджола»,«Ромашка»,«Яблуня»,«Рожевий кущ», «Лілія»,«Коник», «Кролик», «Кошеня», «Сонце», «Струмочок», «Кущ бузку», «Горобець», «Ластівка», «Хмаринка» тощо.

Після цього танцю керівник колективу пропонує дітям ускладнити завдання – станцювати всім разом один загальний Сад. Для цього потрібно пояснити їм, що таке загальний, груповий танець, що загальна картина сильно залежить від старань кожного.

Потім відбувається поступове вбудовування образів в загальну картину танцю.  Тобто, починає танцювати одна група дітей, скажімо, дерева. Потім до них долучаються тварини, квіти, і так – до останнього учасника.

«Танок морських хвиль»

Діти шикуються в одну лінію і розбиваються на I та II. Педагог виконує роль «вітру» — включає спокійну музику і «диригує» хвилями. При піднятті руки педагогом присідають І номери, при опусканні руки – ІІ. Море може бути спокійним — рука на рівні грудей. Хвилі можуть бути дрібними, можуть бути великими — коли педагог плавно рукою показує, кому присісти, кому встати. Ще складніше, коли хвилі перекочуються – по черзі піднімаються вище і опускаються нижче. Краса «танцю морських хвиль» багато в чому залежить від «диригента-вітру».

      «Птах у клітці»

Всі учасники гри беруться за руки і утворюють коло – «клітку». Одна дитина залишається в центрі.  Він стає Птахом, який потрапив у клітку.  Йому потрібно станцювати свій танок так, щоб клітина його випустила.  Коло дітей може підігравати Птаху,піднімаючи і опускаючи руки, відкриваючи іноді вихід.  Завдання клітки не перешкодити Птаху вирватися, а навпаки, допомогти.  Але і танець повинен бути гідний свободи!

«Розплутай  мотузочку»

Це досить весела гра. Найкраще в неї  грати невеликою кількістю дітей або декількома командами. Діти стають у коло, беруться за руки і починають заплутуватися. Вони можуть закручуватися,переступати ногами через руки і ноги один одного, сідати, лягати, піднімати один одного на руки тощо.  У результаті виходить абсолютно заплутаний клубок дітей. Керівник колективу включає музику і задає учасникам гри швидкість або темп для розплутування. Завдання дітей – танцюючи і уникаючи  «негармонійних» рухів, розплутати свою мотузку.

VІ.Висновки

Рух і гра – найважливіші ланки в життєдіяльності дітей, вони завжди готові рухатися і грати – це провідний вид діяльності. Використовуючи величезний потенціал гри, поєднуючи її з процесом навчання, керівник хореографічного колективу набуває можливості зробити найбільш цікавим розучування і відпрацювання танцювальних рухів, які часто видаються дітям нудними і марними. Застосування ігрових методів викликає у вихованців бажання опанувати навчальний матеріал без опору з їх боку, навпаки, отримуючи при цьому задоволення. Процес гри полегшує процес запам'ятовування і освоєння вправ, а також викликає інтерес до занять. Діти з задоволенням долучаються до гри, пропонують свої варіанти правил, ускладнюють її зміст. Грамотний педагог підтримує ініціативу вихованців, але при цьому не забуває, що основне призначення гри  зробити цікавим для дитини  сам освітній процес.

Наслідування є самим доступним способом сприйняття будь-якої рухової діяльності, діти отримують уявлення про те, як танцювальний рух виражає внутрішній світ людини, що краса танцю – це досконалість рухів і ліній людського тіла, легкість, грація. Імітаційні сюжетно-образні ігри роблять великий вплив на розвиток і навчання дітей. З наслідування формується пізнання дитиною техніки рухів і танцювальних вправ.

Формування творчої особистості одна з найцікавіших проблем, які привертають увагу педагогів. Розвиток танцювальної творчості – це одне з головних завдань закладів позашкільної освіти. Навчання дітей окремим рухам і танцям є підготовкою до творчості. Діти, граючи, розвиваються набагато легше, освоюючи і виконуючи завдання із задоволенням. Заняття хореографією дарують дитині радість руху, спілкування, збагачують її внутрішній світ і допомагають пізнати себе. Таким чином, з перших занять дитини в хореографічному колективі, необхідно формувати її емоційну виразність та музикальність, що в свою чергу сприятиме успішному розвитку особистості, а сам процес занять принесе вихованцям справжню насолоду  та здатність до творчого самовираження.

Список використаної літератури

1. Бондаренко Л. А.Методика хореографічної роботи в закладах позашкільної освіти/ Л. А. Бондаренко. – Вид. 2-ге. –Київ: Музична Україна,  2018.
2. Вільчковський Е.О. Рух і музика. Ігри під музику для дітей / Е. О. Вільчковський. – Київ: Музична Україна, 2016.
3. Гложик І. З.Розвиток координаційних здібностей у школярів молодшого шкільного віку на заняттях хореографією / Гложик І. З. – Харків: 2015
4. Явдошик А. В. Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту/Явдошик А. В. – Вінниця: 2013
5. Зубкова Т. І. Засоби ритміки і хореографії у професійній підготовці майбутнього фахівця / Ребрина А. А., Павлюк О. С., Ференчук Б. М., Мозолюк О. В.// Проблемиосвіти : наук.-метод. зб. – Київ, 2015
6. Кізім В. В. Хореографічна підготовка як засіб естетичного виховання молодших школярів на уроках фізичної культури / Вікторія Кізім, Тамара Чернишенко // Фізична культура, спорт та здоров'я нації : зб. наук. пр. – Вінниця, 2014
7. Кушнерчук І. Танці як засіб фізичного та естетичного виховання хлопців та дівчат /Ірина Кушнерчук // Міжнародні читання пам'яті професора Богдана Шияна : зб. наук. пр. – Дрогобич, 2014
8. Мартиненко О. В. Педагогічні умови формування хореографічних умінь дітей 5–6 років у позашкільних закладах / Мартиненко Олена Володимирівна ;Ін-т проблем виховання. – Київ, 2015
9. Колодницький  Г.А. Музичні ігри та ритмічні вправи для дітей / Колодницький Г.А. / Методичний посібник для керівників гуртків. – Київ, 2015.