МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА «НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНЕ ВИХОВАННЯ В ЗАКЛАДАХ ПОЗАШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ»

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

«НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНЕ ВИХОВАННЯ В ЗАКЛАДАХ ПОЗАШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ»

Патріотизм (від латинського patria – країна, вітчизна, батьківщина) – це любов, відданість Батьківщині, прагнення своїми діями служити її інтересам. Історичне джерело патріотизму – це формування зв’язків з рідною землею, рідною мовою, народними традиціями, звичаями та культурою.

Справжній патріот повинен мати активну життєву позицію, своїми справами та способом життя сприяти якісним змінам ситуації в країні на краще. Для формування такої свідомості особистості має бути успішно реалізована цілісна система патріотичного виховання.

В організації виховної роботи рекомендуємо враховувати визначення базових понять:

• моральне виховання – цілеспрямований процес організації та стимулювання різнобічної діяльності та спілкування дітей, виховний вплив освітнього закладу, сім’ї, громадськості, спрямований на формування стійких моральних якостей, потреб, почуттів, навичок поведінки на основі засвоєння ідеалів, норм і принципів моралі та практичної діяльності;
• громадянське виховання – процес формування громадянськості як інтегрованої якості особистості, що дає людині можливість відчувати себе морально, соціально, політично, юридично дієздатною та захищеною;
• національне виховання – формування гармонійно розвиненої, високоосвіченої, соціально активної та національно свідомої людини, наділеної глибокою громадською відповідальністю, здоровими інтелектуально-творчими й духовними якостями, родинними й патріотичними почуттями, працьовитістю, підприємливістю й ініціативністю;
• патріотичне виховання – це комплексна, системна й цілеспрямована діяльність органів державної влади, громадських організацій, сім’ї, освітнього закладу, інших соціальних інститутів щодо формування високої патріотичної свідомості, почуття вірності, любові до Батьківщини, турботи про своє і народне благо, готовності до розбудови демократії, виконання громадянського та конституційного обов’язку із захисту національних інтересів, прагнення цілісності, незалежності України, сприяння єднанню українського народу, громадянському миру та злагоді в суспільстві.

В основу патріотичного виховання мають бути покладені історичні й культурні цінності, традиції і звичаї народу, значення яких зростає в умовах європейської інтеграції України. У зв’язку з цим патріотичне виховання є важливим державним завданням.

Головною тенденцією патріотичного виховання є формування ціннісного ставлення особистості до своїх Батьківщини, держави, народу, нації. Системне духовно-морального виховання має базуватися на цінностях духовної культури українського народу.

 Посилення патріотичного виховання нерозривно пов’язане з трансформацією правової культури, правової та громадянської свідомості.

 Основними документами у сфері освітньої політики щодо патріотичного виховання підростаючого покоління є:

• Про затвердження плану заходів щодо посилення національно-патріотичного виховання дітей та учнівської молоді (наказ МОН від 27.10.2014р. №1232)
• Методичні рекомендації з патріотичного виховання (лист МОН від 27.11.2014р. № 1/9-614)
• Методичні матеріали для використання у проведенні інформаційно-розяснювальної роботи серед населення та військвосліжбовців щодо встановлення Дня захисника України (доручення Глави Адміністрації Президента України від 23.10.2014р.№02-01/3078)
• Про проведення Уроків мужності(лист МОН від 13.08.2014р.№1/9-412)
• Про затвердження Концепції національно-патріотичного виховання дітей і молоді, Заходів щодо реалізації Концепції національно-патріотичного виховання дітей і молоді та методичних рекомендацій щодо національно-патріотичного виховання у загальноосвітніх навчальних закладах (наказ МОН України від 16.06.2015р.№641)
• Про схвалення Концепції національно-патріотичного виховання дітей і молоді (наказ МОН від 28.05.2015р.№582)
• Методичні рекомендації щодо національно-патріотичного виховання у загальноосвітніх навчальних закладах (від 26.05.2015р.)
• Національна ідея в становленні громадянина-патріота (програмно-виховний компонент (від 26.05.2015р.)
• Програма українського патріотичного виховання діте та учнівської молоді (від 26.05.2015р.)
• Методичні рекомендації щодо засад діяльності музеїв історичного профілю дошкільних, загальноосвітніх, позашкільних та професійно-технічних навчальних закладів (лист МОН від 22.05.2015р. №1/9-255)
• Про Стратегію національно-патріотичного виховання дітей та молоді на 2016-2020 роки (Указ Президента України від 13.10.2015р. №580/2015)
• Декларація про державний суверенітет України (декларація Верховної Ради Української РСР від 16.07.1990р. №55-ХІІ
• Акт проголошення Незалежності України (постанова Верховної Ради Української РСР від 24.08.1991р.)
• Конституція України (Закон України від 28.06.1996р.№254к/96-ВР).
• Про Державний прапор України (постанова Верховної Ради України від 28.01.1992р.№2067-ХІІ)
• Про Державний герб України (постанова Верховної Ради України від 19.02.1992р.№2137-ХІІ)
• Про День Державного Прапора України (Указ Президента України від 23.08.2004р.№987/2004)
• Рекомендації щодо порядку використання державної символіки в навчальних закладах України (наказ МОН України від 07.09.2000р.№439)
• , затверджена наказом Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту, Міністерства освіти і науки України, Міністерства оборони України, Міністерства культури і туризму України від 27 жовтня 2009 року № 3754/981/538/49;
• положення про Всеукраїнську дитячо-юнацьку військово-патріотичну гру «Сокіл» («Джура»), затверджене наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 13 червня 2012 року № 687;
• положення про Всеукраїнську військово-спортивну гру «Патріот», затверджене наказом Міністерства освіти і науки України, Міністерства оборони України, Міністерства України у справах сім'ї, дітей та молоді від 5 квітня 2004 року № 274/112/10;

Мета патріотичного виховання переплітається із завданнями соціалізації й індивідуалізації особистості, які на сьогодні полягають у тому, щоби розвивати і вихованців позитивні загальнолюдські якості, сприяти його адаптації в суспільному житті. Сьогодення потребує подолати педагогічні стереотипи на основі переходу від окремих напрямів виховання до розроблення, проектування й моделювання перспективних виховних систем закладів освіти.

Одним із важливих завдань сьогодення є інтеграція зусиль освітнього закладу та сім’ї. Так творчою групою педагогів був розроблений партнерський соціально-громадянський проект у форматі «педагоги-вихованці-батьки» «У майбутнє з поколінням Z» у відповідь на актуальну потребу соціалізації підростаючого покоління була й залишається сім'я.

Сім’я – найперший фактор соціалізації дитини, від неї залежить, яким буде наше майбутнє, наше суспільство. У зв’язку з цим вона є  однією з важливих сфер та одним з головних об’єктів соціально-педагогічної діяльності.

На сім’ю, родину покладено найважливіші функції:

–репродуктивну (продовження людського роду);

–матеріально-економічну (планування бюджету сім’ї);

–побутову (забезпечення житлом, ведення домашнього господарства);

–комунікативну (створення сприятливого сімейного мікроклімату);

–рекреативну (організація вільного часу та відпочинку, розвиток інтересів і потреб особистості);

–виховну (формування особистості дитини, передача свого соціального досвіду).

Головна з усіх функцій – виховання гармонійної, соціально-значущої особистості.

Наразі спостерігається відчуження батьків і дітей, зміна ціннісних орієнтирів молоді, втрата високих ідеалів української родинної педагогіки. Труднощі виконання виховної функції сім’ї значною мірою пов’язані із низьким рівнем педагогічної культури батьків, відсутності стратегії виховання дитини в сім’ї, недостатньої підготовки молоді до материнства та батьківства. Психологічною службою закладу досліджено, що в ЦДЮТ створені умови для розвитку освітнього простору де навчається та проводить дозвіллєвий час дитина (вихованець); тут вона не тільки навчається, а й повноцінно розвивається, соціалізується в дитячому колективі. Тому освітня діяльність закладу вибудовується так, щоб сприяти становленню особистості як творця і проектувальника власного життя, гармонізації і гуманізації відносин між вихованцями і педагогами, закладом і родиною, грунтуючись на ідеї самоцінності дитинства, діалогу, усвідомленого вибору особистого життєвого шляху. Після проведення досліджень можна зробити висновки, що не можна запевняти, що педагог здатний повністю подолати негативний вплив в сім’ї, перемогти силу, яка розпоряджається долею дитини, паралізує зусилля педагога. Сім’я, як головне джерело життя дитини, здебільшого сильніша за будь-який заклад.

Психолого-методична служба закладу вважає, що принципово важливою є орієнтація партнерської діяльності педагога, вихованців та батьків на розвиток творчості–творчої активності, дивергентного мислення, здібностей до адекватної діяльності в умовах сучасного суспільства. В нашому закладі впровадження технології партнерської співпраці відбувається через встановлення відносин з вихованцями таким чином, щоб дати дітям нові стимули, закладені у самому навчанні, залучити їх до спільної праці та творчої взаємодії педагога і вихованців, спрямованих на формування ключових компетентностей особистості.

З метою організації патріотичного виховання учнівської молоді в умовах закладів позашкільної освіти рекомендуємо:

-проводити різноманітні заходи:

• лекції, бесіди («Я – громадянин-патріот незалежної держави України», «Пам’яті вдячні нащадки», «Моя рідна Україна», «Знати і поважати Герб своєї Вітчизни, її прапор і гімн», «Наша Вітчизна – Україна», «Державна символіка Батьківщини», «Твої права і обов’язки», «Патріотизм – нагальна потреба України», «Моя земля – земля моїх предків», «Україно, матінко моя», «Символи України», «І синє небо, і жовте колосся», «Народні символи» тощо);
• семінари, «круглі столи», конференції («У пам’яті світ урятований», «Утверджувати ідеали культури миру – служити миру», «Люблю я свій народ – ціную його звичаї»);
• уроки пам’яті («Їх славні імена в літописі Другої світової війни», «Зростаємо громадянами-патріотами землі, що Україною зветься», «Наша вулиця носить ім’я героя війни»);
• години спілкування («Народний спротив окупації українських земель: історія та уроки», «Я – громадянин і патріот держави», «Я – українець!», «Можна все на світі вибирати сину, вибрати не можна тільки Батьківщину!»);
• заняття під час проведення «Дня цивільної оборони» з ознайомлення з основними зразками техніки й озброєння Збройних Сил України, набуття початкових навичок користування ними, підвищення фізичної загартованості в інтересах підготовки до захисту Вітчизни; відпрацювання практичних дій учнів, вихованців і працівників навчальних закладів щодо захисту свого життя та здоров’я в умовах виникнення надзвичайних ситуацій, проведення тренувальної організованої евакуації;
• екскурсії до музеїв військових частин, установ, підприємств, вищих навчальних закладів, зустрічі з ветеранами війни, праці та військової служби, походи місцями бойової слави, пошукову роботу, участь у роботі клубів і гуртків патріотичного спрямування; акції з метою упорядкування меморіальних комплексів, пам’ятників, братських могил, інших поховань захисників Вітчизни;

• залучати дитячі і молодіжні громадські організації до соціального становлення дітей і молоді, розвитку духовності та зміцнення моральних засад, виховання любові та поваги до історії свого народу;
• налагоджувати співпрацю з органами виконавчої влади, громадськими організаціями, закладами культури й освіти щодо героїко-патріотичного виховання учнівської молоді, пропаганди кращих здобутків українського суспільства, виховання почуття гордості громадян за свою Батьківщину;
• сприяти створенню та діяльності військово-патріотичних об'єднань, клубів та гуртків за інтересами, молодіжних та дитячих центрів творчості, фізкультурно-спортивних і туристських клубів.

Одним із дієвих засобів національно-патріотичного виховання є проведення таких дитячих та молодіжних ігор, як всеукраїнська дитячо-юнацька військово-патріотична гра «Сокіл» («Джура»), фізкультурно-оздоровчий патріотичний комплекс школярів України «Козацький гарт» тощо.

Зусилля педагогів мають бути спрямовані на реалізацію проектів  щодо виховання учнів у дусі патріотичного обов'язку, готовності до військової служби та захисту України, повазі до чинного законодавства та засад демократичної, правової держави.

На разі в закладі започатковано декілька проектів з національно-патріотичного виховання: «З Україною в серці», «В.О.Сухомлинський: педагогіка сучасності-запорука успішного суспільства», «Полотняне диво», з метою популяризації культурного розмаїття, історичної спадщини українського народу; формування історичної пам’яті в підростаючого покоління; забезпечення духовної єдності поколінь через активні форми й методи навчання та виховання.

Доречним також буде проведення інформаційної хвилинки «Тиждень моєї України». Рекомендуємо захід проводити щонедільно за 15 хвилин до початку першого заняття.

 Підготовці педагогів до патріотичного виховання дітей слід приділяти увагу як на курсах підвищення кваліфікації педагогічних працівників, так і в міжкурсовий період. Мета підготовки педагогів до патріотичного виховання дітей та учнівської молоді – формування в них патріотичного світогляду, ідеологічної компетентності з формування в дітей та юнаків ієрархії цінностей, почуття патріотизму, особистісних якостей захисника Вітчизни.

Завдання визначаються з урахуванням структури педагогічної діяльності в процесі патріотичного виховання, спрямованого на:

- формування й удосконалення в педагогів системи знань із теорії патріотичного виховання (методологічних, теоретичних, методичних), необхідної для здійснення цієї діяльності в освітніх закладах на основі особистісно-діяльнісного підходу;

- формування практичних умінь і навичок вирішення завдань патріотичного виховання; формування ціннісних орієнтацій педагога щодо відданості Україні, активної громадянської позиції,позитивного ставлення до військової служби.

Підготовка педагогів до патріотичного виховання являє собою цілісний процес, якому з науково-теоретичної точки зору сприятимуть два аспекти умов – педагогічні та психологічні.

Педагогічні умови підготовки педагогів до патріотичного виховання характеризуються зовнішньою процесуально-діяльнісною формою вияву певного рівня науково-теоретичних знань і практичних умінь, необхідних для організації і здійснення патріотичного виховання. Головною умовою в підготовці педагогів до патріотичного виховання є не тільки засвоєння необхідних знань, а й розвиток у педагогів професійно-педагогічних умінь самостійно, вільно користуватися цими знаннями і способами рішення конкретних завдань, виявляти творчу уяву.

Психологічні умови характеризують внутрішню готовність педагога до цього виду діяльності, умовою успіху якої є зацікавленість педагога.

Реалізація підготовки педагогів до патріотичного виховання учнів має бути пов'язана з упровадженням в освітній процес необхідних форм організації методичного викладу матеріалу, науково-методичних семінарів тренінгового характеру, призначених для формування ідеологічної компетентності та патріотичного світогляду педагога. Компетентність педагога з патріотичного виховання включає в себе знання державних документів даного напряму з коментуванням основних положень, постановкою проблемних питань, пов'язаних з вихованням патріотизму.

На лекційних і семінарських заняттях особливу увагу необхідно приділяти обговоренню вже наявних практичних умінь педагогів і обговоренню нових підходів до управління процесом патріотичного виховання.

У підготовці педагогів до патріотичного виховання потрібно зробити акцент на тому, що у багатопрофільному закладі позашкільної освіти відіграють важливу роль різноманітні способи викладу матеріалу патріотичної спрямованості: читання уривків художніх творів, документів з одночасним їх показом, декламація віршів, прослуховування аудіозаписів, перегляд відеозаписів або телепередач, розповіді військових фахівців.

Рекомендації педагогічним працівників закладів позашкільної освіти

Становлення вихованця як громадянина та патріота – актуальна проблема сьогодення. Цей процес відбувається під час виховання та представляє цілий комплекс заходів, спрямованих на формування людини як особистості. Виховання дітей шкільного віку здійснюється в освітньому процесі в закладі та за його межами, формуючи свідому, активну, корисну для суспільства особистість. Провідна роль у цьому процесі належить педагогу.

Ефективність патріотичного виховання в системі виховної роботи керівника гуртка значною мірою залежить від спрямованості виховного процесу, методів і форм його організації.

Пріоритетну роль доцільно відводити активним методам застосування яких ґрунтується на демократичному стилі взаємодії, сприяє формуванню критичного мислення, ініціативи й творчості. До таких методів відносять: соціально-проектна діяльність, ситуаційно-рольові ігри, метод відкритої трибуни, соціально-психологічні тренінги, інтелектуальні аукціони, ігри-драматизації, створення проблемних ситуацій та ситуацій успіху, аналіз конфліктів і моделей стилів поведінки.

Під час проведення виховних заходів з вихованцями ЗПО доцільно використовувати навчальні дебати, що є важливим засобом розвитку в учнів критичного мислення та навичок аргументованого висловлювання.

У молодшому шкільному віці важливо формувати здатність дитини пізнавати себе як члена сім’ї;  дитячого угруповання; учня, жителя міста чи села; виховувати у неї любов до рідного дому, освітнього закладу, вулиці, своєї країни, її природи, рідного слова, побуту, традицій тощо.

У підлітковому віці виховується духовно осмислений патріотизм, який об’єднує любов до свого народу, нації, Батьківщини з почуттям поваги до інших народів, своїх і чужих прав і свобод.

У старшому шкільному віці пріоритетними рисами ціннісного ставлення до Батьківщини є відповідальність і дієвість. Старшокласники не тільки ідентифікують себе з українським народом, але хочуть жити в Україні, пов’язати з нею свою долю, служити Вітчизні на шляху її становлення як суверенної і незалежної, демократичної, правової і соціальної держави; поважати Конституцію України і виконувати норми законів; дбайливо ставитися до етно-етичної культури народу України; володіти рідною та державною мовами; визнавати пріоритети прав людини, поважати свободу, демократію, справедливість.

Слід ще раз зазначити, що базовим інститутом у системі формування патріотизму є сім’я. Саме в ній створюється психологічна основа орієнтації майбутнього громадянина, закладаються перші поняття про «малу Батьківщину». Розповіді й бесіди-спогади про патріотичні справи батьків, міркування над минулим Батьківщини є одночасно й уроками мужності для дітей, і передачею естафети від покоління до покоління, зв’язком часів. У такі хвилини діти почувають себе єдиним цілим, невіддільним від героїчного минулого своїх дідів, батьків і матерів. Подорожуючи по дорогах нашої країни, батьки й діти безпосередньо ознайомлюються з Батьківщиною, її культурою, минулим і сьогоденням, відвідують меморіальні комплекси, які своєю емоційною силою впливу пробуджують у серцях дітей скорботу про полеглих, любов і повагу до старшого покоління, що відстояли для них свободу і незалежність. За правильної  позиції батьків такі подорожі можуть зіграти неоціненну роль у патріотичному вихованні дітей.

Отже, для забезпечення завдань патріотичного виховання виховної роботи керівників гуртків  необхідно передбачити такі виховні заходи:

• Організація проблемного семінару з питань патріотичного виховання в освітньому процесі закладу.
• Проведення турніру юних правознавців.
• Організація і проведення на шкільному, районному, обласному рівнях заходів, присвячених «всеукраїнському тижню права».
• Проведення перспективних заходів, спрямованих на формування громадянської активної життєвої позиції молодих громадян, педагогів, батьків, до визначних дат, пов’язаних з історією української державності.
• Організація зустрічей учнів і педагогів з учасниками АТО.
• Залучення педагогів і учнів до активної участі у Всеукраїнських громадянсько-патріотичних акціях.
• Розширення активної сфери діяльності учнівської молоді щодо вивчення історії рідного краю, збереження пам’яток історії пошуково-дослідницької роботи.
• Ознайомлення педагогів із нормативними документами щодо національно-патріотичного виховання учнівської молоді.
• «Патріотичні години», зустрічі учнівської молоді з учасниками АТО.
• Години спілкування «Кольори, що дають надію», «Виховання поваги до державної символіки – важливий елемент виховання патріотизму», «Ми всі – українці, єдина сім’я».
• Тематичні лекції патріотичного спрямування «Ми – діти незалежної України», «Минуле та сучасне ідуть поруч»;
• Круглий стіл «Я і соціум: проблеми самореалізації» (спільно з психологом), «Що значить бути патріотом?»,«Ми – європейці: реальність і перспективи».
• Марафон ерудитів «Моя держава – Україна», «Моя Україна. Єдина Держава».
• Дебати «Україна – ЄС. Україна – НАТО. За та проти» (із запрошенням ЗМІ), «Що означає для тебе бути патріотом своєї держави?».
• Уроки мужності: «Пам’ять серця», «Є пам’ять, якій не буде кінця», «Ваш світлий Подвиг незабутній», «Захист Вітчизни –обов’язок громадянина»,  «Що означає бути патріотом?».
• Віртуальні мандрівки музеями «Я живу в Україні».
• Тематична книжкова виставка «Краса та велич символів державних».
• Відвідування краєзнавчих музеїв, музеїв народного побуту, музеїв сучасного мистецтва, галерей мистецтв, товариств народних умільців, виставок народної творчості.
• Планування, розроблення сценаріїв виховних заходів разом із вихованцями.
• Проведення культурологічних і краєзнавчих квестів із розробленням маршрутних карт історичних місць Кривого Рогу та регіону.
• Мистецьких марафонів, конкурсів дитячої творчості.
• Віртуальних екскурсій з використанням відео-, медіа- матеріалів, турнірів (юних шанувальників української пісні, юних знавців мистецького краєзнавства).
• Дитячих художніх виставок («Я люблю свій рідний край», «Україна очима дітей», «У світі мистецтва – від рідного порогу!»).
• Зустрічей з людьми творчих професій: поетами, художниками, музикантами, співаками, народними умільцями тощо.
• Відродження національних традицій шляхом вивчення українських народних пісень на заняттях з вокалу та музичного мистецтва, ознайомлення з їх виникненням та історією створення; реконструкція народних обрядів і свят за участю вихованців; проведення циклів вертепів з метою популяризації звичаїв та обрядів,  українського фолькльору.

Запропоновані виховні заходи мають стати поштовхом до подальшої роботи з об’єднання учнів, педагогів, батьків довкола спільної цінності – територіальної цілісності держави, згуртованості суспільства, розв’язання проблем шляхом діалогу, пошуку загальнонаціонального консенсусу.

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Концепція національно-патріотичного виховання молоді, затверджена наказом Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту, Міністерства освіти і науки України, Міністерства оборони України, Міністерства культури і туризму України від 27.10.2009 № 3754/981/538/49 [Електронний ресурс]– Режим доступу: http:// www.osvita.org.ua. –Назва з екрана. – Мова укр. (дата звернення: 21.09.2014).
2. Про методичні рекомендації з питань організації виховної роботи у навчальних закладах у 2014/2015 навчальному році/ Лист Міністерства освіти і науки України від 25.07.14 №1/9-376 [Електронний ресурс] //– Режим доступу: http://www.mon.gov.ua– Назва з екрана. – Мова укр. (дата звернення: 24.09.2014).
3. Відмиш Л. І. Система національного виховання: шляхи і засоби реалізації / Л. І. Відмиш // Виховна робота в школі. – 2011. – № 8. – С. 7–10.
4. Виховання громадянина: Сутність громадянського виховання/ П. Ігнатенко, В. Поплужний, Н. Косарєва, Л. Крицька // Шкільна бібліотека. – 2003. –  № 8. –  С. 3 –Володарська, М.О. Інноваційні технології на уроках громадянської освіти / М.О. Володарська. – Х.: Основа, 2008. – 122 с.
5. Гнатюк В. Національне виховання як складова у побудові громадянського суспільства / В.Гнатюк // Світ виховання. – 2004. – № 1. – С. 33–36.
6. Дем’янюк Т. Інноваційні технології громадянського виховання  / Т.Дем’янюк// Директор школи. – 2008. – № 10. – С. 10-12.
7. Захаренко С., Коваленко, О. Формування громадянина - патріота у педагогічній системі О.А.Захаренка/ С. Захаренко,  О.Коваленко // Рідна школа. – 2013. – № 6. – С. 36–40.