УПРАВЛІННЯ  ОСВІТИ БІЛЯЇВСЬКОЇ РАЙДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇ

РАЙОННИЙ  БУДИНОК  ДИТЯЧОЇ  ТА  ЮНАЦЬКОЇ  ТВОРЧОСТІ

 

 

 

 

МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

ПРОВЕДЕННЯ ПІДСУМКОВОГО ЗАНЯТТЯ В ГУРТКУ  «УКРАЇНСЬКА ВИШИВКА» ЗА ТЕМОЮ: «Вишивка, як вид народного мистецтва. Поезія та народна мудрість про вишивання»

 (захист проектів).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Керівник  гуртка «Моделювання іграшок-сувенірів» 

Руденко  Галина  Олександрівна

 

 

 

 

 

 

2018  рік

 

ЗМІСТ

 

 

Вступ стор.  3

 

Основна  частина         стор. 5

 

Висновки                                                стор. 11

 

Додаток 1.                                                                                             стор. 12

 

Додаток 2.          стор.13

 

Фото (виставка робіт)                                                                          стор. 14

 

Використана  література                                                  стор. 15

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Україна, друга за величиною країна Європи, це багата і дуже гарна земля. Краса країни відбивається і в народному мистецтві. Однією з найбільш популярних і високорозвинених галузей цього мистецтва є вишивка.

Притаманність української вишивки тій чи іншій області  складається із специфічної сполуки матеріалу, взору, техніки і барв.

Матеріали вживані для вишивання були саме притаманні даній області,  району, селу, і навіть околиці села.

Полотна вживані в давнину були домотканими – льняні чи конопляні. Густо та рівно ткані з тоненьких вручну прядених ниток, вибілені на сонці, вони були досконалим матеріалом для вишивання.

Пряжа для вишивання, вовняна чи льняна, була також доморобна.  Спочатку вишивали нитками природних відтінків: чорною овечою вовною або біленьким льоном, чи не біленим для контрасту з вибіленим полотном. Також зачорнювали нитки сажею. Згодом найшли інші природні фарби, особливо червону, і відтоді чорний, білий і червоний кольори стали домінантними в українській вишивці.

Кожний район України витворив властивий йому спосіб вишивання та застосування кольорів і взорів. Існує певний порядок, стабільність, традиція у техніці вишивки, вживаній в різних частинах України. І ці елементи мають історичну, еволюційну, мистецьку і наукову вартість. 

Формування особистості – це складний, багатогранний процес, результат якого залежить від багатьох чинників. На заняттях гуртка «Українська вишивка» я завжди ставлю перед собою три основних завдання: вивчення витоків української народної вишивки, прищеплення практичних умінь і навичок та сприяння розвиткові та формуванню художньо-образного мислення, естетичного смаку, щоб у такий спосіб виявити творчий потенціал, дати можливість реалізуватися творчій індивідуальності дитини та розширити уявлення про нашу українську традиційну культуру і народне мистецтво.

Адже до багатства українських вишивкових взорів  належить різнорідність способів (техніки) вишивання, вживаних в Україні. На жаль, вживання багатьох із цих способів завмирає, бо вже мало хто їх знає. Останніми десятками років хрестиковий шов витискає інші – старовинні, які цікавіші і ефективніші. Нині тільки жменя українців уміє вишивати  цими старовинними стібами.

Лише вишивки на старовинному одязі можуть говорити самі за себе.

На заняттях гуртка «Українська вишивка» я стараюсь як найбільше надати дітям матеріалу по даній проблемі для того щоб вони пройнялися духом історії, духом наших пращурів, їх надбанням.

В даній методичній розробці  я пропоную матеріали для проведення підсумкових занять. Важливо те що діти працюють в статистичній парі. Пара забезпечує підвищення якості і продуктивності роботи. Кожен з пари отримує можливість вести ділову розмову з напарником, відповідати, підказувати, допомагати, перевіряти, оцінювати. Взаємодопомога стає типовим видом взаємовідносин у парі. Такі умови роботи створюють атмосферу взаємозалежності, взаємовідповідальності. Це також зближує, навчає домовлятись, прислухатись до думки товариша і виховує таку важливу якість як уміння дружити, товаришувати.

 Пошук історичного матеріалу, поезії і народної творчості, пов’язаних з українською народною вишивкою, допомагає дітям у їх всебічному розвиткові, розумінні важливості проведеної роботи та виховує відповідальність за доручену справу.

Конкурс – аукціон (ділова гра) цікавий та корисний тим, що  кожен член команди повинен вибрати серед виробів інших дітей найкращу роботу (бажано не свою і не свого напарника), яку б вони хотіли купити і обґрунтувати свої дії.

 Захист кожною дитиною власного виробу сприяє розвитку інтелекту, ствердженню своєї творчої позиції, виробленню акторських вмінь та вмінь повно і досконало висловлювати свої думки.

 Самостійно виконані вишиванки,  участь у виставці дають дитині можливість  розкритися, «прозвучати» а також це служить поштовхом для  подальшої праці, пошуку і розвитку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

ПРОВЕДЕННЯ ПІДСУМКОВОГО ЗАНЯТТЯ В ГУРТКУ  «УКРАЇНСЬКА ВИШИВКА» ЗА ТЕМОЮ: «Вишивка, як вид народного мистецтва. Поезія та народна мудрість про вишивання»

 (захист проектів).

 

На цьому підсумковому занятті гуртка ми проведемо змагання між гуртківцями і переконаємося, що серед вас нема лінивих. А якщо ви чогось і не знаєте, то сьогодні тут навчитеся. Будуть змагатися п’ять пар (команд), які працювали над однією загальною темою: «Вишивка, як вид народного мистецтва. Поезія та народна мудрість про вишивання».

Проводимо у вигляді конкурсів.

 Перший конкурс:  «Подорож у країну вишивану», діти роблять доповіді (напередодні команди отримують завдання зробити доповіді на задану тему).

Перша пара.   Вишивка – перлина українського народного мистецтва. З нею пов’язана багатовікова історія українського народу, у вишивках відображені його творчі пошуки, перемоги і поразки, сподівання на майбутнє.

Вишиванка – це духовний символ українського народу, рідного краю, батьківської оселі, тепла материнських рук.

 Вишивка поширений вид декоративного й ужиткового мистецтва, в якому візерунки виконуються на різних тканинах, шкірі, повсті та інших матеріалах льняними, бавовняними, шовковими, вовняними нитками, а також бісером, коштовним камінням, тощо.

Перші згадки про вишивку зустрічаються в давньогрецьких істориків, та, мабуть, ніколи ми не зможемо довідатися, хто і коли вперше здогадався втілити на полотні красу рідної природи, свої переживання та відчуття. З огляду на недовговічність тканини неможливо точно визначити час виникнення цього мистецтва.

Друга пара. Дані археологічних розкопок, свідчення літописців доводять, що витоки мистецтва вишивання на території, яку займає сучасна Україна, сягають сивої давнини і розвиток його не переривався.

Елементи візерунків сучасних українських народних вишивок перегукуються з орнаментами, якими прикрашали посуд трипільські племена. Вишивкою був прикрашений одяг у скіфів – жителів причорноморських степів, про що свідчить давньогрецький історик Геродот. Є багато археологічних доказів давності і поширеності звичаїв вишивати одяг. Так у Черкаській області під час розкопок були знайдені срібні бляшки з фігурками чоловіків, одягнених у вишивані сорочки.

В умовах сільського укладу життя з натуральними формами господарювання більшість предметів домашнього вжитку виготовлялася самими господарями. Майже в кожній хаті ткали полотно і шили з нього одяг, а найпоширенішою прикрасою була вишивка.

Вишиванням в Україні займалися дівчата і жінки. Для цього вони використовували кожну зручну нагоду: досвітки та вечерниці, години відпочинку від польових  робіт навесні та влітку.

До того як вийти заміж  кожна дівчина готувала багато вишиваних речей для різних потреб на все життя.

Третя пара. Говорячи про вишивку, не можна не сказати про символ України – вишиваний рушник. Домотканий вишитий шмат полотна за формою нагадував довгу дорогу,  виткана нитка в ньому була непереривною і  нагадувала довгий спіралеподібний життєвий шлях. Починаючи від народження і до самої смерті, рушник супроводжував усе життя українця. На чистий білий рушник або лише полотно, котре називали крижмо, приймали під час народження дитину. Це символізувало чистоту новонародженої душі. Довгий прямокутний шмат тканини завжди в наших предків означав дорогу, шлях, який веде людину, допомагає їй жити. Так само в далеку путь проводжали душу, спускаючи тіло небіжчика до ями на рушниках чи полотні. Як і у випадку з крижмом при народжені дитини, тіло небіжчика загортали в саван з чистого, вибіленого полотна, бажаючи йому подальшої світлої дороги в зоряних світах.

Четверта пара. Рушники незамінні під час календарно-обрядового річного циклу в різних роботах, святах, обрядах. Ще задовго до християнських часів люди розвішували ткані та вишиті рушники у священних гаях та дібровах, де відбувалося їхнє спілкування з Творцем. Рушники були посередниками між Богом і Людиною. Завдяки нанесеним на рушники лініям та кольорам люди спілкувалися з невидимим світом, населеним різноманітними духами, приваблюючи світлих, або «добрих» для життя і відлякуючи «злих». Геометричні орнаменти на рушниках, так само як і на одязі, формували навколишній простір у бажаний, комфортний для життя стан. Тільки у випадку з рушниками вони формують простір помешкання, де знаходиться рушник, а у випадку з одягом – простір довкола людини, або її ауру. Ми часто кажемо «атмосфера дому». Вона може бути тепла, приязна, а може бути холодна, чужа. От власне рушники і робили цю атмосферу теплою, насиченою  невидимими, але такими необхідними флюїдами.

Рушники використовували, враховуючи їх велику силу, магію, чи дію, в різноманітних життєвих ситуаціях. Наприклад, син, виїжджає  на війну, що становить загрозу його життю. І мати, вишиваючи, молилася і вкладала в свою молитву прохання про здоров’я, безпеку та щасливе повернення сина додому. Часу для вишивання рушника було обмаль, тому краса залишалася на другому плані, а на перший виступала його сакральна, ритуальна функція. Тобто, важливо було відтворити певну символіку, орнамент, дотримуючись відповідних умов, про що свідчать давні рушники ХVІІ-ХVІІІ століть.

П’ята пара. А ось які особливості вишивки в нашому рідному Біляївському районі. Район відноситься до Одеської області, а Одеська область це так звана історико-географічна область - Північне Причорномор’я. На основі письмових і офіційних джерел, а точніше роботи ректора Одеського Новоросійського Університету Леонтовича «Записка о пособиях к изучению южнорусской земли», яка зберігається в Одеській науковій бібліотеці ім. М.Горького, можна достовірно сказати, що Біляївка (Головківка), заснована в період між вереснем 1789 року і груднем 1791 року бувшими запоріжськими козаками і молдаванами, причому більшість молдаван з задоволенням приймали українську культуру і в подальшому вважали себе українцями. Як  для Північного Причорномор’я  так і для Біляївського району характерною особливістю вишивки є поєднання орнаментальних мотивів та вишивальних технік різних місцевостей. Це пояснюється тим, що тут живуть представники багатьох національностей, народностей з різних історико-географічних областей як України, так і інших країн бувшого Радянського Союзу. Найбільш популярною на даний час технікою вишивання, нажаль,  є хрестик.  

Другий конкурс: Поезія (напередодні діти відвідують бібліотеку і відшукують вірші про вишиванки).

Перша пара.   М. Сингаївський. Вишиванка. 

Ми своїми вправними руками

                      Вишиваємо рушник для мами,

   Щоб на свято маму привітати

   Нашу радість їй подарувати.

   Є на ньому півники святкові,

   Є на ньому квіти малинові,

   Синя нитка – птиці прилітають,

   А червона – квіти розцвітають.

   Листя вишиваємо зелене,

   Сонце вишиваємо ласкаве,

Щоб на свято маму привітати

Нашу радість їй подарувати. 

  ххх

Доріжки білі ненька вишивала,

А заполоч блакитну з хвилі брала,

З клубочка свого серця жар – червону,

Із пасма ночі та зі смутку – чорну…

П’ять ниточок на голку,

П’ять - під голку,

Ой білий шовку, непокірний шовку!

Швидкі роки ковзнули п’ятірнею

За матір’ю ласкавою моєю.

Та в’ю із хмелю радощі зелені,

Бо вірю я у вишивання нені.

Хто сам малюнок долі вибирає,

Той пустоцвіту у житті не має.

 Друга пара.  В. Крищенко. Вишиванка.

    Мама вишивала мені

    Квітами сорочку.

    Квіти гарні, весняні:

• на, вдягай, синочку.

В нитці сонце золоте,

Пелюстки багряні.

Ласка мамина цвіте

В тому вишиванні.

Вишиваночку візьму,

Швидко одягнуся.

Підійду і обніму

Я свою матуся.

 ххх

В бабусі очі карі-карі

Так лагідно світились,

Коли вона крізь окуляри

В мережку задивилась.

Метляє заполоч кошлата

У мене під рукою

Я вишивала б та дівчата

Стоять переді мною.

Вони очей не зводять з голки:

Гаптується мережка – зелений прутик,

Червона лучка і жовтая ляхівка.

 

 Третя пара.  Нитка-оксамитка.

    Нитку-оксамитку

    Брат купив мені

    Вишила я квітку

    Та й на полотні.

    Нитка-оксамитка

    Тішить погляд всім.

    Квітка-оксамитка

    Скупана в росі.

 

    Вишиванка.

    З вечора тривожного аж до ранку

    Вишивала дівчинка вишиванку.

    Вишивала дівчина, вишивала,

    Чорну та червоную нитку клала.

    Що та чорна ниточка – то страждання.

    А червона ниточка – то кожання.

    А та  чорна ниточка часто рвалась.

    А червона ниточка легко клалась.

    Ой піду в неділеньку на гулянку,

    Подарую милому вишиванку.

    Сердься мій соколику, чи не сердься.

    Будеш ти носить її біля серця.

 

 Четверта пара.  Н. Рій. Рушник.

    Рушникове обличчя веселе

    Обпліта коровай на столі,

    Закликає гостей до оселі,

    Випромінює щедрість землі.

    Рушничок на стіні – давній звичай.

    Ним шлюбують дітей матері.

    Він додому із далечі кличе,

    Де в калині живуть солов’ї.

    Він простелений тим, в кого серце

    Не черствіє, й дарує тепло.

    Хай цей символ сусідить навічно

    В нашій хаті на мир, на добро.

 

    Л. Гулак. Мамин рушник.

    Вишиває матуся рушник…

    На нім квіти цвітуть веселково.

Там майстрині невичерпний хрест,

На нім добре матусине слово.

В тих мережках її сивина,

Її клопіт про щастя дитяче

І минуле в стібках ожива

Й почуття материнські гарячі.

 П’ята пара:   Вишивальниця.

    На колінах у Марусі

    Білим брижем полотно,

    Її голка в плавнім русі

    З промінцями заодно.

    Як пірне – аж серце б’ється:

    Що то вийдуть за дива?

    Чи під вістрям засміється

    Жаром маківка жива.

    Чуєш півень кукуріка?

    Наполохавши курник.

    Цей горлатий задирака

    З голки сяде на рушник.

    І лягає нить барвиста

    По лляному полотну,

    Як вітання трактористу

    На казахську цілину.

    

Ірина Сеник.

Розгортаю життя,

Як сувій полотна:

Ось мережка гріхів

І низинка падінь.

Верховинка жадань,

Яворівка притаєних прагнень.

Далі хрестики чорні

Страждань і терпінь

Та червона стебнівка

Палкого кохання.

Ось глибинка жіночої ласки,

Перетинка пестощів з ніжністю…

Ці нитки, ці голки,

Не заручені пальці в наперстках.

Все життя у шитті

І шиття, як життя.

 

Третій конкурс: загадки (використовуємо метод «Мікрофон». Кожна пара по черзі загадує по одній загадці кожній парі своїх конкурентів) (додаток 1).

 

Четвертий конкурс: бліц турнір. Опитування: кожній парі по чотири питання на карточках (додаток  2).

 

П’ятий конкурс – аукціон (ділова гра).

Кожен член команди повинен вибрати серед виробів інших дітей найкращу роботу (бажано не свою і не свого напарника), яку б вони хотіли купити (обґрунтувати свої дії).

 

Шостий конкурс – презентація власного виробу.

Кожному члену команди потрібно довести, що його виріб найкращий, що у виконаній роботі вони залишили часточку своєї душі й тепло своїх рук. Допоміжні запитання (роздаються кожному члену команди напередодні конкурсу):

1. Чи досягли очікуваних результатів?
2. Чи відповідає готовий виріб задуму, розробленим критеріям?
3. Які орієнтовані матеріальні затрати?
4. Яка орієнтована вартість виробу порівняно з вартістю таких виробів на ринку?

5. Які труднощі виникли під час виконання творчого проекту, шляхи їх подолання.

6.Якби ви знову починали виконувати цю роботу, то зробила б так…

 

В кінці підсумкового заняття обов’язково організовуємо виставку найкращих робіт гуртківців, запрошуємо оглянути її гуртківців з інших гуртків БДЮТ, батьків, керівників гуртків.

Висновки.

Використання  у  навчальному  процесі  запропонованих у методичних рекомендаціях етапів проведення підсумкового заняття  сприяє  більш  повному  здобуттю  учнями  знань  про  історію вишивки, традиції українського народу, застосуванню інструментів та матеріалів  для вишивання, формуванню  вмінь  та  навичок  самостійно  підбирати  тканину, кольори  та  узори  для  вишивання. Все  це  також формує  професійні  інтереси  учнів, результатом  яких  є  професійне  самовизначення. А  для   кожного  керівника  гуртка  є   гордістю  те, що  ти  зміг  дати  надію, зародити  інтерес  в  душі  дитини  до  вибору  майбутньої  професії. Така  дитина  вже  до  чогось  прагне, чимось  цікавиться, пізніше  все  більше  і  більше, шукає  інші  джерела  пізнання  своєї  майбутньої  професії.

 Таким чином  і українська народна вишивка поширюється, стає зрозумілою і принадною для багатьох як в Україні, так і за її межами. Адже народна вишивка є значною реалією культурно-мистецького життя етносу, представником автентичної культури у світовому культурному просторі. І найголовніше – народна художньо-естетична культура є глибоко національною, і сподіваємось, буде розвиватись та вдосконалюватись з кожним прийдешнім поколінням українців. А відродження народного мистецтва вишивання – це запорука етнодуховного здоров’я нації! Приємно відчувати що ми також причетні до цього процесу.

 Дана  робота  ставить  за  мету  формування  у  підростаючого  покоління  національної  самосвідомості, прилучення  учнів  до  національної  культури.

Робота  являється  наочним  посібником  для  керівників  гуртків  та  вчителів  трудового  навчання  при  роботі  в  гуртках  та  на  уроках. Допомагає  розвивати  у  гуртківців  інтерес  до українського народного мистецтва, його історії, традицій українського народу. Розвиває   трудові  навички дітей  а також може впливати  на  професійне  самовизначення  учнів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 1

Загадки.

 

Перша пара.   1. Усіх обшиваю, сама одягу не маю (голка).

   2. Лежить свинка, в неї поколена спинка (наперсток).

   3. В’ється, як річка, а зветься… (стрічка).

 

Друга пара. 1. Чорні, білі, кольорові, шити все вони готові –

Сукні, шапки, рукавички, допоможуть ці сестрички (нитки).

2. Пташка – невеличка: носик металевий, а хвостик лляний (голка з ниткою).

3. Два кінця, два кільця, посередині цвяшок (ножиці).

 

 Третя пара. 1. Вовк залізний, хвіст конопляний (голка з ниткою).

2. Поринало, поринало аж поки хвоста не стало (голка з ниткою).

3. Два пани оділи одні штани (ножиці).

 

 Четверта пара.   1. На пальці одному відро догори дном (наперсток).

2. Маленька, тоненька, рук не має, а гарно вишиває (голка).

3. Тонка павутина латає свитину (нитка).

 

П’ята пара. 1. Вухо має, а не чує, без очей і без ніг, а ходить і за собою водить (голка).

 2. Ой що то за диво таке гостре і тонке,

 А хвостик, як шило (голка).

 3. Гострі-гострі леза має, і тканину, і нитки ріже, ріже на шматки (ножиці).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 2.

Бліц турнір.

Карточка №1.

1. Які інструменти та матеріали потрібні для вишивання? (голка, п’яльця, ножиці, наперсток, тканина, нитки)

2. Як зрівняти краї тканини перш, ніж приступити до вишивання? (за допомогою витягнутої нитки)

3. Як закріпити робочу нитку? (Декількома дрібними стібками, або через петлю)

4. Чому при електричному освітленні небажано вишивати? (Швидко стомлюються очі та змінюється колір ниток)

Карточка №2.

1. Через який час треба відпочивати від вишивання? (Кожні 15 хв.)
2. Яку форму має вушко в голки для вишивання? (подовжене)
3. На якій відстані треба тримати вишивку від очей? (26-30 см)
4. Які за формою п’яльця використовують при вишиванні? (круглі та прямокутні)

Карточка №3

1. Що називається вишивкою? (техніка прикрашання текстильного чи іншого виробу за допомогою різного виду стібків нитками, а також перлами, коштовним камінням)
2. Які найхарактерніші мотиви у вишивці? (геометричні, рослинні, зооморфні та антропоморфні)
3. Що називається рапортом? (частина орнаменту, яка ритмічно повторюється)
4. Як перенести малюнок на тканину? (за допомогою копіру вального паперу, дощівки, припорошування, підсвічування, прошивання нитками по контуру)

Карточка №4.

1. Якої довжини повинна бути нитка для вишивання? (приблизно вдвічі більшою відстані від пальців до ліктя)
2. Які техніки вишивання ви знаєте? (розрізняють однобічну, двобічну, наскрізну техніки вишивання)
3. Які вишивальні шви відносять до початкових? («уперед голку», «за голку», стебловий шов, «ланцюжок», петельний, «козлик»)
4. Які є техніки вишивання? (вільна і лічильна)

Карточка №5.

1. Які шви відносять до лічильної техніки вишивання? («хрестик», штапівка, лиштва, занизування)

2. Які шви відносять до вільної техніки вишивання? (гладь вільна, гладь із настилом, полтавська гладь, художня гладь)

3. Мережка це – (прозора, ажурна техніка вишивання)

4. Якими способами обробляють краї вишитих виробів? (торочками, рубцями, рубцюванням).

 

Література:

1. Програма  гуртка  Українська вишивка. - К.:   Освіта, 1993 р.
2. М.В.Головніна Сучасне  оздоблення  одягу. -  К.:  Техніка, 1977.
3. Громадське  виховання  сучасної  молоді: проблеми, досвід, Рівне 2002.
4. Таня Дяків Оніл Українські стіби. США, 1984.
5. Ю.Мельничук Семантика українських вишитих рушників. Народне мистецтво № 3-4  2004.
6. Т.В.Кара-Васильєва Українська вишивка. – К.: Мистецтво, 1993.
7. О.Воропай – Мюнхен. Звичаї нашого народу Укр. вид-во, 1996.