УПРАВЛІННЯ   ОСВІТИ

БІЛЯЇВСЬКОЇ  РАЙДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇ

РАЙОННИЙ  БУДИНОК  ДИТЯЧОЇ  ТА  ЮНАЦЬКОЇ  ТВОРЧОСТІ

 

 

 

 

МЕТОДИЧНІ  РЕКОМЕНДАЦІЇ  ПО  РОЗРОБЦІ  ТЕХНОЛОГІЧНОЇ  КАРТКИ

 «ВИГОТОВЛЕННЯ ІГРАШКИ – СУВЕНІРА  “ЛЯЛЬКА  В УКРАЇНСЬКОМУ НАЦІОНАЛЬНОМУ  КОСТЮМІ”. ВПЛИВ  ТЕХНОЛОГІЧНОЇ  КАРТКИ  НА  ПРОФЕСІЙНЕ  САМОВИЗНАЧЕННЯ    ТА НА ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ САМОСВІДОМОСТІ ГУРТКІВЦІВ»

 

 

 

Керівник  гуртка  “Виготовлення  іграшок – сувенірів” голова клубу «Відродження»  Біляївського районного Будинку дитячої та юнацької творчості

Руденко  Галина  Олександрівна 67600, Одеська область,

м. Біляївка,

вул. Фрунзе 80.

 

 

 

 

 

2009. Рік

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

Вступ  стор.  3

 

Основна  частина         стор.  3

 

Висновок                                                                          стор.  5

 

Технологічна  картка  виготовлення

іграшки-сувеніра   «Лялька в українському

національному костюмі»                                                  стор. 6

 

Схема  викрійок  (лекал)                                                   стор. 13

 

Фотографія ляльки                                                            стор. 15

 

Методичні розробки занять        стор. 16

 

Заняття 1                                              стор. 16

 

Заняття 2          стор. 19

 

Заняття 3          стор. 21

 

Література           стор. 28

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Українці належать до когорти цивілізованих етносів світу що  зберегли унікальну національну культуру, в тому числі іграшкову. Ми, українці, без сумніву, є щасливою нацією, яка попри численні історичні перепитії, війни, голодомори зуміла зберегти для нащадків високодуховний пласт традиційної культури – іграшкарство. Для багатьох поколінь народна іграшка слугувала одним із важливих засобів виховання, зокрема сприяла естетичному, фізичному й інтелектуальному розвиткові дітей. Століттями екологічно чистими матеріалами для виготовлення іграшок слугувала глина, деревина, тканина, сир, тісто, рослинні матеріали (листя кукурудзи, лоза, рогоза, солома, трава) тощо.

Ми  живемо  в  період  розбудови  української  держави. В  цей  час  велике  значення  має  формування  у   підростаючого  покоління  національної   самосвідомості. Це  можна  здійснювати  різними  шляхами,  у  тому  числі  і  шляхом  залучення  учнів  до  національної  культури. Одним  із  джерел  національної  культури  є  український  національний  одяг. Історія  одягу  з  найдавніших  часів  до  сьогоднішнього  дня  є  дзеркалом, в  якому  відображається  вся  історія  людства. Кожна  країна, кожен  народ  накладають  на  одяг  свій  відбиток, свої  специфічні  риси. Народний  одяг  розвивався  і  вдосконалювався  протягом  століть. До  середини  19  століття  вже  виявилися  специфічні  риси  українського  костюма  і  сформувався  комплекс  українського  народного  одягу – чоловічий  і  жіночий. Чоловічий  комплекс  складається  з  полотняної  сорочки  і   штанів, безрукавки, верхнього  одягу, поясів, взуття, головних  уборів. Жіночий  комплекс  включає  домоткану  сорочку, поясний  одяг (запаски, плахти, спідниці)  пояси, безрукавки, верхній  одяг, головні  убори, взуття, прикраси.

Як уже було сказано вище, з давніх часів українці виготовляли іграшки, використовуючи різноманітний природний матеріал: полотно, льон, солому, дерево, глину, тісто, сир та ін. Такі ляльки не шкодили здоров’ю дитини  й розвивали її духовний світ. Сучасні батьки, даючи дитині пластмасову ляльку невідомого виробництва, нічого не знають про її хімічний склад і навіть не замислюються, що кожна іграшка несе в собі певну інформацію, яка всотується в дитячу свідомість і формує відповідні стереотипи. Всім відомо, що ляльки типу Барбі та Кена розвивають у більшості дітей комплекс неповноцінності.

Традиційна народна іграшка з природного матеріалу зроблена руками матері чи бабусі, на перший погляд, проста й примітивна, але в ній є найголовніше – вона сповнена позитивної енергії, любові, ніжності і тепла. Така забавка є посередником між старшим та молодшим поколіннями, між бабусею та онуком і втілює ідею оберегу – захисту від злих сил. А виготовляючи власними руками ляльку, діти долучаються до багатовікової спадщини народу, естетичному, та всебічному розвиткові.

На  заняттях  гуртка  “Виготовлення  іграшок – сувенірів”  ми  виготовляємо  іграшки  “Лялька  в  українському  національному  костюмі ” та Лялька-мотанка».   Серед  виробів  декоративно – ужиткового  мистецтва  дитяча  іграшка  є  одним  з  найбільш  древніх. На  території  України  археологами  знайдені  іграшки, вік  яких  налічує  майже  тисячу  років. Тому  не  дивно, що  і  в  наш  час  це  ремесло  не  пропало, а  навпаки  все  більше  розвивається.

При  виготовлені  вищеназваної  іграшки  поєднується  і сам  факт  пошиття   іграшки, і  пошиття  одягу  на  цю  іграшку. А  це  означає, що  гуртківці  залучаються  до  національної  культури, вивчають  історію  національного одягу, а  також  і  те  з  чого  він  складається, його  оформлення, різноманіття  барв  і  колорит.

З  самих  перших  найпростіших  іграшок  діти  вже  засвоїли  і  мають  уявлення  про  етапи  технологічного  процесу  виготовлення  іграшки. А  це: виконання  ескізу, креслення, виготовлення  лекал, розкрій, з’єднання  деталей, наповнення  та  оздоблення  іграшки.

Як  вже  було  сказано  вище, іграшки  “Лялька  в  національному  костюмі ”  це  не  звичайна  іграшка. Адже  тут  ми  повинні  виготовити і  саму  ляльку  і  одяг  для  неї. А  ще  важливо і те, що  одяг  потрібно  прикрасити вишивкою, аплікацією. Діти  працюють  творчо. Самостійно  виконують  ескізи  для вишивки  одягу. Отож, виходить, що  виготовлення  даної  іграшки  має  довгий  технологічний  процес. Тому  ми  разом  з  старшими  гуртківцями  розробили  “Технологічну  картку  “Виготовлення  ляльки  в  українському  національному  костюмі ” (додаток).

Як  відомо, з  давніх  часів  педагогіка  розвивалася  за  двома  напрямами – виховання  і  навчання. Навчання  проходило  з  використанням  якоїсь  наочності, що  полегшувало  сприйняття  і  запам’ятовування  нового  матеріалу. Ще  Ж. – Ж.  Руссо  звернув  увагу  на  те, що  з використанням  наочності  в  навчальному  процесі  у  дитини  швидше  і  ефективніше  розвиваються  такі  психічні  процеси, як  відчуття, сприйняття, уява, мислення.

При  застосуванні  технологічної  картки  виготовлення  будь-якої  іграшки  гуртківці  мають  можливість  самостійно  спостерігати  за  технологічним  процесом  в  роботі, самостійно  працювати  і  виконувати  ту  чи  іншу  операцію. Використання  технологічної  картки  дає  змогу  найраціональніше  розподілити  час, ефективніше  засвоїти  послідовність   виконання  операцій, швидше  прийти  до  кінцевого  результату.

Діти, які  самостійно  працюють  за  технологічними  картками  краще  запам’ятовують  послідовність  та  методи  виконання  роботи.

Все  це, разом  взяте, формує  в  учнів  позитивний  інтерес  до  трудової  діяльності, а  також  впливає  на  вибір  професії. Адже  інтерес  до  конкретної  професії  у людини  з’являється  тоді, коли  людина  позитивно  оцінює  певну  трудову  діяльність, порівнює  свої  можливості  і  здібності  з  її  вимогами, має  та  постійно  вдосконалює  свої  мінімальні  знання, вміння  та  навички, які  потрібні  для  оволодіння  даною  професією.

Вивчаючи  послідовність  технологічних  процесів  за  допомогою  технологічної  карти, учні  отримують  не  тільки  знання, та  розвивають  свої  вміння  виконувати  конкретні  операції, а  й  знайомляться  зі  змістом  праці  представників  споріднених  професій.

Використання  у  навчальному  процесі  технологічної  карти  також  сприяє  більш  повному  здобуттю  учнями  знань  про  технологію  обробки  тканини, інструменти; формуванню  вмінь  та  навичок  самостійно  підбирати  тканину, кольори  та  узори  для  вишивання; складанню  технологічних  карток  найпростіших  іграшок. Все  це  формує  професійні  інтереси  учнів, результатом  яких  є  професійне  самовизначення. А  для   кожного  керівника  гуртка  є   гордістю  те, що  ти  зміг  дати  надію, зародити  інтерес  в  душі  дитини  до  вибору  майбутньої  професії. Така  дитина  вже  до  чогось  прагне, чимось  цікавиться, пізніше  все  більше  і  більше, шукає  інші  джерела  пізнання  своєї  майбутньої  професії. І  про  неї  можна  бути  спокійним, вона  не  пропаде  в  бурхливому  вирі  життя.

Таким чином  і іграшкова культура поширюється, стає зрозумілою і принадною для багатьох як в Україні, так і за її межами. Адже іграшка є значною реалією культурно-мистецького життя етносу, представником автентичної культури у світовому культурному просторі. І найголовніше – народна художньо-пластична мова є глибоко національною, і сподіваємось, буде розвиватись та вдосконалюватись з кожним прийдешнім поколінням українців. А відродження народного іграшкарства – це запорука етнодуховного здоров’я нації! Приємно відчувати що ми також причетні до цього процесу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ТЕХНОЛОГІЧНА  КАРТКА  ВИГОТОВЛЕННЯ  ІГРАШКИ – СУВЕНІРА  “ЛЯЛЬКА  В  УКРАЇНСЬКОМУ  НАЦІОНАЛЬНОМУ  КОСТЮМІ”

 

 

№	Послідовність робіт	Поопераційні  ескізи, технічні  умови  використання	Інструменти  та  матеріали
1	2	3	4
1	Підібрати   тканину  для  виготовлення  основи  ляльки  (льон, ситець, бортівка), обкрейдувати  лекала, викроїти деталі. 2 дет. голови  (№1  на  схемі) 2 дет. тулуба (№2  на  схемі)	Лекала  на тканині  розташувати,  враховуючи  прибавки  на  шви (0,5 – 0,7 см.)	Тканина, олівець, крейда, ножиці, лекала
2	Дві  деталі  голови  скласти  лицьовим  боком  всередину. Зметати, а  потім  зшити деталі  від  т. 1  до  т. 2	Зметати  швом  “вперед  голку”. Зшити  швом  “назад  голку”.    Отвір для  шиї не зашивати.	Голка, нитки  котушкові  №40, ножиці
3	Дві  деталі  тулуба  скласти  лицьовим  боком  всередину. Зметати, а  потім  зшити деталі  від  т. 3  до  т. 4	Зметати  швом  “вперед  голку”. Зшити  швом  “назад  голку”.	Голка, нитки  котушкові  №40, ножиці
4	Зробити  надрізи  прибавок  на  шви  в  загострених  місцях  тулуба (т. 5, 6, 7)		Ножиці.

 

 

5	Вивернути  деталь  голови.	Вивертаємо: спочатку  через  шийний  отвір  витягнути  обидві  ноги, а  потім  по черзі  одну  і  другу  руку.
6	Вивернути  деталь  тулуба.
7	Наповнити  синтипоном, ватою  чи  іншим  матеріалом  голову.	Наповнюємо, рівномірно розподіляючи  синтипон  всій  величині  голови, а  особливо  попід  шви. Надаємо  голові  правильну  форму.	Синтипон  чи  вата, тупо загострена  паличка
8	Наповнити  тулуб	Наповнюємо  спочатку  найвіддаленіші  точки – ноги  по  черзі  одну, другу, потім  до  половини  тулуб, потім  по  черзі  руки, а  потім  решту  тулуба  аж  до  шиї.	Синтипон  або  вата, тупо загострена  паличка, ножиці
9	Пришити  голову  до  тулуба, попередньо  прикріпивши  її  на  місце  шпильками.	Пришиваємо  “потайним  швом”.	Голка, нитки  котушкові  №40, шпильки, ножиці
10	Підібрати  тканину  для  сорочки (шовк, ситець) На  виворітному  боці  обкрейдувати  лекало  сорочки,  вирізати  2  деталі  сорочки (№3  на  схемі).	Спочатку  обмальовуємо  одну  деталь, потім  перевертаємо  деталь  на  другий  бік  і  тут  же  впритул  до  плечових  швів  обмальовуємо  ще раз  цю  ж  саму  деталь. Пам’ятаємо  про  прибавки  на  шви (1см.).	Олівець, ножиці, тканина

 

11	На  рукавах  сорочки  та  біля  горловини  виконати  вишивку  по  канві.	Ескіз  вишивки  створюємо  самостійно.	Голка, нитки  котушкові  №40, нитки  “муліне”,  канва
12	З’єднуємо  бокові  шви  сорочки, попередньо  зметавши  їх  з  виворітної  сторони.	Зметати  швом  “вперед  голку”. Зшити  швом  “назад  голку”.	Голка, нитки  котушкові  №40, ножиці
13	Вивернути  сорочку  на  лицьовий  бік.
14	Підшити  низ  сорочки  потайним швом  та  виконати  вишивку  лічильним  швом  “кривулька”.	Спочатку  справа    наліво  по  діагоналі  клітини  3х3  нитки  тканини, потім  повернути  роботу  і  виконати  пропущені  стібки  знову  справа    наліво.	Голка, нитки  котушкові  №40,  та  вишивальні  “муліне”
15	Вдягти  сорочку  на  ляльку. Горловину  сорочки  зібрати  на  нитку  і  стягнути  по  лінії  шиї.		Голка, нитки  котушкові  №10
16	Низ  рукавів  зібрати  на  нитку, стягнути  навколо  зап’ястя  і  закріпити.		Голка, нитки  котушкові  №10
17	Підібрати  тканину  для  спідниці – плахти  в  клітину. На  виворотному  боці  обмалювати  лекало  спідниці (№4 на схемі).  Вирізати  2  деталі спідниці.	Обмалювати  так  же, як  і  сорочку. Прибавки  на  шви  1см.	Тканина, олівець  або  крейда, лекало, ножиці

 

18	Бокові  сторони, верх  та  низ  спідниці  підгинаємо  та  підшиваємо.	Підшиваємо  “потайним  швом”.	Голка, нитки  котушкові  №40
19	Спідницю  по  лінії  талії  зібрати  на  нитку, затягнути  та  закріпити  на  тулубі  ляльки.	Збирати  швом  “вперед  голку”, величина  стібків  0,5 см.	Голка, нитки  котушкові  №10
20	Підібрати  тканину  для  фартушка  (ситець). На  виворітній  стороні  обмалювати  лекало  фартушка (№5 на  схемі) та  лекало  оборки (№6 на схемі). Вирізати  деталі  фартушка  та поясок           (розміри  довільні).	Врахувати  прибавки  на  шви. Поясок  довільний,  щоб  можна  було  зав’язати  навколо  тулуба.	Тканина, олівець, крейда, лекала, ножиці
21	Вишити  фартушок.	Самостійно  намалювати  ескіз  вишивки.	Олівець, нитки  для  вишивання  “муліне”
22	Пришити  оборку  до  фартушка.	Розрахувати  кількість  та  величину  складок  на  оборці.	Голка, нитки  котушкові  №40, ножиці
23	Підігнути  бокові  сторони  фартушка  та  підшити.	Підгинаємо швом  “вперед  голку”, підшиваємо  “потайним   швом”.	Голка, нитки  котушкові  №40
24	Пришити  поясок  до  фартушка. Закріпити  поясок  на  лінії  талії   ляльки.	Пришиваємо  швом  “назад  голку”.	Голка, нитки  котушкові  №40, ножиці
25	Підібрати  тканину  для  безрукавки (чорну вовняну  або  трикотажну).  На  виворітній  стороні  обмалювати  лекало  безрукавки (№7  на  схемі). Викроїти  деталь  безрукавки.	Тканина  повинна  бути  не сипуча.	Тканина, лекало, олівець  або  крейда, ножиці

 

		Спочатку  обмальовуємо  одну  деталь, потім  перевертаємо  її на  інший  бік, розміщуємо  впритул  до  лінії  згину  і  обмальовуємо  ще  раз.  Враховуємо  прибавки  на  шви (1 см) , крім  лінії  горловини  та  пройми.
26	Обшити лінію  горловини  та  пройми.	Обшиваємо  швом   “через  край”. Величина  стібків  0,4 – 0,5 см. Відстань   між  стібками  0,4 – 0,5 см.	Голка, нитки  для  вишивання  “муліне”,ножиці
27	Перед  безрукавки  обшити  та  розрізати  краї. Вишити  полочки  безрукавки.	Розріз  по лінії  згину. Краї  оздоблюємо швом  “через  край”. Самостійно малюємо  ескіз  вишивки.	Голка, нитки  для  вишивання  “муліне”  ножиці, олівці
28	З’єднати  бокові  шви  безрукавки. Одягнути  на  ляльку.	З’єднуємо  швом  “назад голку”.	Голка, нитки  котушкові  №40, ножиці
29	Підібрати  шкіру або  шкірозамінник для  чобітків. Обмалювати  та вирізати  за  допомогою  лекал  4   деталі  боковинок (№8  на  схемі)  та  2  деталі  підошви (№9  на схемі)	Вирізаємо  без  прибавок  на  шви.	Шкіра  або  шкірозамінник, олівець, лекала, ножиці
30	Скласти  попарно  деталі  боковинок  чобітків  виворітною  стороною  всередину  і з’єднати спочатку  по  лінії  заду  чобітка, а  потім  по  лінії  носка.	З’єднуємо  швом  “через  край”.	Голка, нитки  котушкові  №40, ножиці
31	Вшити  підошви  від т.1  до  т.2  і  навпаки.	Вшиваємо  швом  “через  край”.	Голка, нитки  котушкові  №40,

 

32	По  середині  лінії  переду   чобітків  “зашнурувати” чобітки  товстою  ниткою           (сутаж).		Нитка                  (сутаж), голка  «циганська», ножиці
33	Носок  чобітків  заповнити  ватою. Взути  чобітки  на  ляльку  і  закріпити  за  допомогою  шнурків.		Вата  чи  синтипон
34	Оформити  голову  ляльки. Коси  виготовити  з  в’язальних  ниток  (краще вовняні чи бавовняні). Закріпити  на голові. Розділити на  дві  половини, заплести  дві  коси.		Нитки  в’язальні, голка, нитки  котушкові №10 – 20
35	Зробити  вінок  з  штучних  квітів і  закріпити на голові.		Штучні  квіти, мідна  проволока,  голка, нитки  №10
36	Скріпити  кольорові  стрічки  та  прикріпити  ззаду до  вінка.		Стрічки, голка, нитки  №10 - 20
37	Розпис  обличчя  ляльки.	Повинен  носити  умовний  характер. Досить  намалювати  найбільш  характерні  деталі: брови, очі, губи, нанести  рум’яну.	Олівці  або  фломастери, рум’яна

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

МЕТОДИЧНІ РОЗРОБКИ ЗАНЯТЬ ДО ТЕМИ «ВИГОТОВЛЕННЯ ІГРАШКИ – СУВЕНІРА  “ЛЯЛЬКА  В УКРАЇНСЬКОМУ НАЦІОНАЛЬНОМУ  КОСТЮМІ”. ВПЛИВ  ТЕХНОЛОГІЧНОЇ  КАРТКИ  НА  ПРОФЕСІЙНЕ  САМОВИЗНАЧЕННЯ    ТА НА ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ САМОСВІДОМОСТІ ГУРТКІВЦІВ»

 

ЗАНЯТТЯ 1.

Тема. Проектування та виготовлення виробу. Виявлення проблеми. Формування теми і завдань проекту.

Мета: навчити гуртківців робити аналіз технологічної, історичної, народознавчої літератури; конструювати ляльку та елементи одягу для неї. Сформувати навички самостійного пошуку інформації та роботи з додатковими джерелами; формування уваги, спостережливості, розвитку вмінь. Виховувати і підтримувати інтерес до процесу отримання знань, до національної культури, ремесел, бережливе ставлення до обладнання, інструментів та матеріалів.

Обладнання. Зразки готових виробів (лялька в українському національному костюмі).

Додатки: Журнали «Народне мистецтво»,  Альбом «Унікальні ляльки в українському народному вбранні майстерні Юрія Мельничука, Узори вишивок МІНІ «Вишиванки».

Тип уроку: формування та вдосконалення вмінь та навичок.

 

Хід уроку

І. Організаційна частина.

 Визначення готовності дітей до заняття.

ІІ. Повторення та закріплення вивченого матеріалу.

 ІІІ. Актуалізація та мотивація навчальної діяльності дітей.

 У процесі бесіди з’ясовуються такі питання:

 Що таке проект?

 Що люди проектують?

 Для чого потрібно проектувати вироби?

 Де використовується проектування?

 Хто на виробництві займається проектуванням виробів, машин, обладнання, будинків?

 Демонстрація зразків готових ляльок.

 Як можна поділити традиційний український одяг? (натільний, нагрудний та стегновий).

 Яку тканину треба взяти для виготовлення натільного одягу? (лляне полотно, яке максимально нагадує домоткане полотно, з якого колись шили сорочки).

 Яку тканину треба взяти для виготовлення поясного одягу? (вовняну, змішану та полотняну тканину з характерними колористичними та орнаментальними особливостями, смугасту для обгортки, барвисту клітчасту для плахти тощо).

 Яку тканину треба взяти для виготовлення нагрудного одягу (кептар, керсетка)? (штучне хутро, вовняна тканина, плюш, оксамит, різноманітна тасьма та інші оздоблювальні матеріали).

 Яке вбрання для голови використовувалось в українському одязі? (хустка, очіпок, убрус, намітка, шапки для жінок і різноманітні віночки, стрічки-банти, атласні стрічки).

 З чого виготовлялись прикраси для жіночого та дівочого костюма? (намистин, бісеру різного кольору та розміру, дукатів, хрестиків).

 На зразках іграшок, які я продемонструвала видно, що виглядять вони красивіше, якщо мають всі елементи одягу і відповідно прикрашені вишивкою чи тасьмою.

 ІУ. Повідомлення теми, мети і завдання заняття.

 Сьогодні ми  спробуємо спроектувати  іграшку-сувенір «Лялька в українському національному костюмі».

 Пропонуємо вихованцям орієнтований перелік об’єктів проектування, які є цікавими і посильними, допомагаємо у виборі раціональної ідеї, оптимального варіанта та технології виготовлення об’єкта.

 У. Вивчення нового матеріалу.

 1. Поняття творчого проекту.

 Проектування – процес, який починається з моменту отримання завдання: розробка концепції, аналіз об’єкта, конструювання, макетування, проектна документація.

 Технічні умови проектування – документ, що допомагає глибше вивчити проектне завдання.

 Технічне обґрунтування проекту – пакет документів, що роз’яснюють мету розробки та засоби її реалізації.

 2. Можливі теми творчих проектів.

 Обговорення запропонованих тем проектів (варіантів виготовлення ляльки, та варіанти виготовлення одягу для ляльки).

 Поняття народного стилю одягу, гармонія кольорів у ньому.

 

 ПРАКТИЧНА РОБОТА №1

 Складання плану роботи з виконання проекту:

1. Визначити тему проекту.
2.               Обговорити тему з батьками про необхідність такого виробу його практичне застосування, виділення коштів на придбання матеріалів.
3. Вивчити найбільш можливу кількість літератури з обраної теми.
4. Знайти цікавий історичний матеріал, вірші, загадки по темі.
5. Розглянути різні варіанти вибраного виробу.
6. Розробити власну конструкцію виробу.
7. Розробити необхідну документацію для виготовлення виробу.
8. Виготовити виріб.
9. Оформити пояснювальну записку.
10. Захистити проект.

Вибір теми проекту, його обґрунтування (діти аналізують та обговорюють вибір)

Пошук аналогів та їх аналіз.

Критерії, яким повинен відповідати задуманий виріб: призначення сюжет, форма, розміри, колір, техніка виконання.

 

ПРАКТИЧНА РОБОТА №2

Конструювання власного виробу.

1. Виконання ескізу задуманого виробу.
2.               Обґрунтування обраного виду конструкції ляльки та обраного виду вбрання .
3.               Виготовлення викрійок ляльки та викрійок одягу для ляльки.
4.               Виготовлення лекал  ляльки та  одягу для ляльки.

Поточний інструктаж. Контролюю хід роботи дітей, консультую їх, вказую на помилки та на шляхи їх усунення.

УІ. Підбиття підсумків заняття.

1. Які завдання були визначені на занятті?
2. Чи справилися ви з цими завданнями?
3.              Чи актуальне виготовлення ляльки в українському національному костюмі сьогодні?

Вихованці висловлюють свої думки, після чого роблю висновок-узагальнення, відзначаю кращі роботи, вказую на помилки, які діти допустили під час роботи, та шляхи ії виправлення.

УІІ. Домашнє завдання.

Удосконалити ескіз, викрійки та лекала спроектованого виробу; дібрати інструменти та матеріали; відпрацювати технологічну послідовність виготовлення задуманого виробу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 ЗАНЯТТЯ 2.

Тема. Технологія виготовлення ляльки-сувеніра. Технологічна послідовність виготовлення виробу.

 Мета: ознайомити вихованців з асортиментом готових іграшок-сувенірів, розширити уявлення про процес виготовлення іграшки-сувеніра. Корегування технологічної послідовності виготовлення виробу. Продовжувати оформлення документації з виконання творчого проекту; навчити правильному підбору тканини, розміщенню лекал на тканині, вибору колористики тасьми та композиційного вирішення; сприяти розвитку духовних цінностей, естетичного смаку, творчого мислення;формування мотивів до вивчення народних традицій, звичок, культури, духовної спадщини рідного краю. Закріпити навички безпечної праці під час виготовлення вишитого виробу.

 Обладнання:  зразки виробів, допоміжна література; тканина, нитки, голки, ножиці, тасьма.

Додатки: Журнали «Народне мистецтво»,  Альбом «Унікальні ляльки в українському народному вбранні майстерні Юрія Мельничука, Узори вишивок МІНІ «Вишиванки».

 

Хід заняття

 І. Організаційна частина.

 Визначення готовності вихованців до заняття.

 ІІ. Актуалізація опорних знань та вмінь.

 Бесіда.

 1.Пригадай, з чого починається процес виготовлення іграшки-сувеніра?

 2.Пригадай та назви, які інструменти і матеріали необхідні для роботи над іграшкою?

 3.Поміркуй, де слід зберігати голки та шпильки?

 4.На якій відстані від очей потрібно тримати роботу?

 5.Назвіть шви за допомогою яких будемо шити?

 6.Що необхідно враховувати, починаючи технологічний процес?

 7.Яка технологічна послідовність виготовлення задуманого виробу (проекту)?

 ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Бесіда про значення власноруч виготовленої ляльки. Ваша власна фантазія та бажання допоможуть створити дійсно авторську ляльку. Вкладіть у роботу тепло й доброту, всю свою позитивну енергетику і тоді ваші вироби будуть говорити про вас самі.

ІУ. Повідомлення теми й завдання заняття.

Усно повідомляю тему і завдання заняття.

У. Формування  вмінь та навичок (практична робота).

Ознайомлення гуртківців з практичною роботою, яку вони будуть виконувати на занятті:

• технологічна послідовність виготовлення ляльки;
• початок роботи на лялькою;
• технологічна послідовність виготовлення одягу на ляльку;
• розробка візерунка для оформлення одягу ляльки;
• початок роботи над одягом для ляльки;
• організація робочого місця під час виконання завдань практичної роботи, правила безпечної праці та санітарно-гігієнічні вимоги.

ПРАКТИЧНА РОБОТА №1. Виготовлення ляльки

1. Вступний інструктаж.

1.1.Правила безпечної роботи при виготовленні ляльки:

- Одягти робочий одяг.

- На робочому місці розмістити інструменти, матеріали та пристосування, необхідні для вишивання.

- Голки та шпильки зберігати в спеціальній коробочці або подушечці.

- Забороняється залишати  голку без нитки.

- Забороняється вколювати голку в робочий одяг

- Забороняється використовувати тупу, іржаву голку чи шпильку.

- При необхідності працювати з наперстком.

- Забороняється підносити голку та ножиці до очей.

- Ножиці слід класти та передавати зімкненими лезами, направленими від себе.

- Після закінчення роботи прибрати своє робоче місце; інструменти покласти в спеціальну коробочку.

Використовуємо вивчений раніше віршик (хором):

Голка й шпилька мають жало,

Їх кидати не пристало.

Пам’ятай, що при роботі

Їх не слід тримати в роті.

Дуже добре звичку мати

Голку в гольнику тримати.

Голку, добре про це знай, Ти без нитки не лишай.

Користуйся обережно

 І у одяг не встромляй.

А працюючи з голками,

Свій наперсток май завжди,

І тоді не будуть пальці

Мати зайвої біди.

З ножицями будь щомиті

Насторожі взагалі.

І в положенні розкритім

Їх не кидай на столі.

Якщо треба передати

Їх комусь, це не секрет,

Що їх треба посилати

Тільки кільцями вперед.

1.2. Організація робочого місця та санітарно-гігієнічні вимоги при роботі з гострими інструментами та матеріалами для шиття.

 Перед тим, як починати роботу, треба правильно підібрати інструменти та матеріали і розмістити їх так, щоб не витрачати час і сили на зайві рухи.

Праворуч на столі повинні знаходитися такі інструменти: подушечка з голками та шпильками, ножиці, наперсток, нитковдівач. Зліва – такі які можуть знадобитися в процесі роботи: сантиметрова стрічка, лекала, тасьма, викроєні з тканини деталі іграшки, котушка з нитками.

Посередині столу повинно бути вільне місце для розкладання виробу, над яким ми працюємо.

Під час шиття необхідно сидіти поклавши нога на ногу і розмістивши виріб, над яким працюємо на коліні. Працюючи, мізильним пальцем правої руки опираємось на коліно і таким чином утримуємо в натягнутому положенні наш виріб.

Роботу слід тримати на відстані 25-30 см від очей.

Через кожні 40-50 хв. треба робити перерву на 10-15 хв. щоб не втомлювались очі.

Для зручності під ноги можна поставити низький стільчик.

•          Аналіз завдань практичної роботи.

2. Самостійне виконання завдань практичної роботи, використовуючи раніше набуті навички та самостійно складену таблицю послідовності виготовлення виробу

3. Виявлення прогалин у завданнях та вміннях гуртківців,  коригування послідовності роботи над виробом.

4. Фізкультурна хвилинка (вправи повторюються по 5-8 разів):

Сіли рівно на стільці;

Взяти руки в замок – розтирання долонь за годинниковою стрілкою і проти.

Поплескати руками, потупотіти ногами.

Руки опущені, повороти плечей праворуч, ліворуч (маятник).

Повороти голови – вправо, вліво (плечі не рухаються).

Кругові рухи головою – плавні, обережні.

Рухи головою – написати носом своє ім’я або цифри.

Обнімання плечей – руки навхрест перед собою, дістати рукою протилежне плече.

Ноги витягти вперед, підняти на рівні стільця – рухи стопи вперед, назад.

Дивлячись уперед – повороти очей вправо, вліво (годинник); вгору, вниз, кругові оберти очима.

Очима намалювати овальну вісімку.

Зміна погляду – парта, стеля, вікно.

4. Поточний інструктаж.

УІ. Заключний інструктаж.

Підбиття підсумків практичної роботи: демонстрування кращих робіт; аналіз типових помилок, загальна оцінка виконаних робіт; мотивація колективного оцінювання робіт.

УІІ. Рефлексія.

1. Чи досягли очікуваних результатів?
2. Які труднощі виникли у вас під час виконання практичної роботи?

УІІІ. Оголошення домашнього завдання.

Удосконалити складену на занятті технологічну картку виготовлення іграшки-сувеніра «Лялька в українському національному костюмі» за даною схемою:

№№ пп	Послідовність робіт	Поопераційні ескізи, технічні умови виконання	Інструмента та матеріали
1	2	3	4

 

 Підготуватись до підсумкового заняття.

 Прибирання робочих місць.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 ЗАНЯТТЯ 3.

 Тема. Захист та оцінювання творчого проекту.

 Мета: удосконалення вмінь та навичок перевіряти якість виконаної роботи; виховувати критичне та об’єктивне ставлення до оцінки власних виробів і виробів своїх товаришів; розвивати навички візуального контролю якості виробу; виховувати обов’язковість та відповідальність за виконання дорученої справи, любов та бережливе ставлення до надбань української культури.

 Обладнання: готові учнівські вироби, оформлені творчі проекти, самостійно розроблені технологічні картки послідовності виготовлення творчого проекту.

 Тип уроку: узагальнюючий – захист творчих проектів гуртківців.

 Метод: гра-змагання.

 

Хід заняття

 І. Організаційна частина. Перевірка присутності й готовності учнів до заняття.

 ІІ. Оголошення теми та мети заняття. Повідомляю усно тему і мету заняття.

 ІІІ. Вступний інструктаж.

 Попередньо ділю групу на дві бригади, які працюють над розкриттям заданої теми. За правильну відповідь кожен  одержує « бали. Піднята рука сигналізує про готовність. Відповідати буде той, кого викличе керівник. Команда, яка дає помилкову відповідь, одержує 0 балів, а команда яка доповнить відповідь – додатковий 1 бал (команда обирає бригадира, який заносить набрані членами бригади бали в спеціальну картку).

 ІУ. Захист творчих проектів.

 Зараз ми проведемо змагання між гуртківцями і переконаємось, що серед вас нема лінивих. А якщо вони чогось не знають, то сьогодні у нас буде можливість ще раз цього навчитись. Будуть змагатись дві дослідницькі бригади, які працювали над однією загальною темою: «Історичні відомості про  іграшкарство та українську народну вишивку, поезія, народна мудрість, загадки та приказки про працю та вишивання»

 1 конкурс –історична подорож (гуртківці роблять доповіді).

Члени першої бригади. Лялька – це іграшка, схожа на людину. Нею бавилися ще в сиву давнину. Робили їх для своїх онуків бабусі й дідусі. Якщо бракувало часу вирізати ляльку з деревини, то нашвидку вкутували хустинкою чи шматочком тканини качан кукурудзи або патичок, перевязували жмутик соломи – і забавлянка готова. Звідки ми знаємо про те, чим гралися діти багато століть тому? Частково з пам’яток писемності, що збереглися, але головне джерело – археологічні знахідки. Головне в тому, що іграшки з’явилися задовго до розвитку писемності й образотворчого мистецтва. На території Сибіру, наприклад, знайшли безліч фігурок тварин, зроблених з м’якого каменю – мергелю за 35-12 тисяч років до нашої ери. Усе, що відбувалося навколо первісної людини, було незрозумілим і часто жорстоким… І людина запитувала себе: Хто все це робить? Безперечно, що це були якісь вищі й могутні сили – боги. Люди створили скульптури богів, дали їм імена, і тепер було у кого просити допомоги, захисту, було кому поклонятися, Так з’явилися слов’янські боги: Сварог, Дажбог, Макош, Перун і нш. Часто богів робили у вигляді людських фігурок. Певно, це і були перші ляльки.

Ляльки були учасницями різних ритуалів, у тому числі й одного з найдавніших – поховального. Звичай поховання глиняних фігурок характерний для багатьох традиційних культур. В Японії, наприклад, разом із померлим ховали символічні фігурки – «халива». Про їх появу розповідають так: імператор Суйнін не міг спокійно слухати стогони, крики і плач слуг, закопаних у землю біля могили імператора. З тих пір замість живих людей з покійним стали ховати глиняних «халива».

Лялька пов’язана з поняттям життя і смерті; в ній втілилося зіставлення мертвого і живого. Таємничим чином вона співвідноситься з живою істотою, викликаючи в глибинній пам’яті стародавні уявлення про перетворення людини в нерухому фігуру і про оживання її мертвої подібності. Такі погляди довго зберігалися в багатьох традиційних культурах. Так, на півночі Росії жінки робили ляльок двійників своїх чоловіків, що пішли на службу або на війну. І лялька ставала «господарем будинку», замінюючи відсутнього: її пригощали, розважали, з нею радилися. Коли ж господар повертався, ляльку саджали в іграшковий човен і пускали вниз річкою.

Члени другої бригади. Ми розповімо вам про обрядові ляльки. У багатьох стародавніх народів був жорстокий звичай: щоб умилостивити своїх богів, приносили в жертву людей. Був такий звичай і у стародавніх словян. Довгу роки вони приносили жінок у жертву Матері-Природі. Але згодом вирішили запропонувати богам замість живої жінки ляльку. .взяли березову колоду, обрядили в квітчасту хусточку, сарафан – чим не дівчина з білим личком. Цю першу слов’янську ляльку-іграшку для богів назвали Колодією. Під час селянських слов’яни спрадавна ховали на ріллі або топили в річці ляльку або опудало з березових гілок, пучків пшениці або з ганчірок. З’явилися і інші ляльки-опудала, яких приносили в жертви різним богам. У кожної було своє ім’я: Маслениця, Купала, Семик, Трійця, Кострома, Русалка, Ярило, Горгон, Кострубонько…

Обряди жертвоприношення перетворилися на справжні свята.   Наряджених ляльок, зазвичай сплетених з соломи, з піснями носили на руках, навкруги них водили хороводи, влаштовували ігри, а потім «віддавали богам» - спалювали, кидали в річку або розривали і розкидали полями. Натомість просили добрих врожаїв, теплого літа, щасливої любові.

А ще ось така  цікава інформація. У кожного народу існував культ предків і сімейних охоронців, що мали іноді форму ляльок. У алтайців, наприклад, ганчіркові ляльки-бабусі втілювали родоначальниць. Ляльки успадковувалися по жіночій лінії: виходячи заміж, дівчина брала ляльку із собою, а потім передавала своїй дочці. Цим лялькам молилися і двічі на рік

годували їх. Ляльки-покровителі роду були у хантів і мансі; загорнені в ганчірки або хутро, вони зберігалися в кожній сім’ї. У разі вдалого промислу їм приносили жертви, обмазуючи губи кров’ю і жиром, а у разі невдачі – карали або навіть замінювали на нову.

А ось російські і українські селяни дуже ретельно готувалися до появи в сім’ї дитини. Разом з іншими необхідними для новонародженого речами майбутньому малюку виготовляли ляльку. Робили її без голки і ножиць – не можна ані порізати, ані вколоти, адже в цей талісман вкладалася материнська сила і турбота, які повинні були оберігати малюка. Іграшку згортали з кольорових ганчірок і клали в колиску: обжити, обігріти. А коли малюк з’являвся на світ, лялечку укладали з ним, примовляючи: «Соня-безсоня, не грай з моїм дитятком, а грай з цією лялечкою». Ця лялька не була іграшкою для дитини,  а була засобом  для відведення безсоння, хвороби й інших напастей. Її називали берегиня або оберіг.

Таку лялечку, зроблену своїми руками, мати дарувала дочці перед весіллям, благословляючи на заміжжя. А нарченій дарували ляльок, щоб народилося більше діточок.

Ляльку, як символ продовження роду підкладали під матрац молодятам, а для позбавлення від лихоманки робили дванадцять ляльок-трясовиць, які відповідно називалися «Глазея», «Огнея», «Льодея», «Храпуша» і т.д.

Лялькою оберегом користувалися коли хотіли позбутися якоїсь напасті. ЇЇ брали в руки, три рази повертали проти годинникової стрілки і проказували: «Відвернися злом, повернися добром».

Робили ляльок не тільки з ганчір’я, а і з глини, дерева, кістки, соломи, ниток і навіть…сиру. Проте всі слов’янські ляльки мали спільну рису – в них не було обличчя. Вважалося: якщо лялька буде дуже схожою на людину, в неї може вселитися злий дух.

2-й конкурс: поезія ( члени бригади розповідають вірші про вишиванки).

Члени першої бригади:

Вишиванка.

   З вечора тривожного аж до ранку

   Вишивала дівчина вишиванку

   Вишивали дівчина, вишивала,

   Чорну і червоную нитку клала.

   Що та чорна ниточка – то страждання.

   А червона ниточка – то кохання.

   Да та чорна ниточка часто рвалась.

   А червона ниточка легко клалась.

   Ой піду в неділечку на гулянку

   Подарую милому вишиванку.

   Сердься мій, соколику, чи не сердься,

   Будеш ти висоти її біля серця.

 

 Члени другої бригади:

Вишиванка.

   Мама вишила мені

Квітами сорочку.

   Квіти гарні, весняні;

- на, вдягай, синочку.

    В нитці сонце золоте,

    Пелюстки багряні.

    Ласка мамина цвіте

    В тому вишиванні

    Вишиваночку візьму,

    Швидко одягнуся.

    Підійду і обніму

    Я свою матусю.

 3-й конкурс: - загадки (метод «Мікрофон» - кожна бригада по черзі загадує своїм опонентам).

 

Перша бригада: Усіх обшиваю, сама одягу не маю (голка).

Друга бригада: Лежить свинка, в неї поколена спинка (наперсток).

 

Перша бригада: В’ється як річка, а зветься… (стрічка).

Друга бригада: Вовк залізний, хвіст полотняний ( голка).

 

Перша бригада: Поринало, поринало, поки хвостика не стало (голка з ниткою).

Друга бригада: Два пани наділи одні штани (ножиці).

 

Перша бригада: Тонка павутина латає свитину (нитка).

Друга бригада: Ой що за диво таке гостре й тонке,а ходить, за собою водить (голка).

 4-й конкурс: - бліц-турнір (опитування).

 ЗАПИТАННЯ.

 Які інструменти та матеріали потрібні для вишивання та шиття? (голка, п’яльця, ножиці, наперсток, тканина, нитки).

 Як закріпити робочу нитку? (декількома дрібними стібками або через петлю).

 Чому при електричному освітленні небажано вишивати? (швидко стомлюються очі та змінюється колір ниток).

 На якій відстані від очей треба тримати шиття? (25-30 см).

 Якої довжини повинна бути нитка для шиття? (приблизно вдвічі більшою від відстані від пальців до ліктя).

 Яку тканину використовували для виготовлення поясного одягу? (вовняну, полотняну).

 Який матеріал використовували для нагрудного одягу? (штучне хутро, вовняна тканина, плюш, оксамит, різноманітна тасьма та ін.).

 Яке жіноче вбрання для голови ви знаєте?хустка, очіпок, убрус, намітка, шапки та ін..).

 На які типи одягу поділяється традиційний український одяг? (нагрудний, натільний, стегновий (поясний)).

 Яку тканину використовують для натільного одягу? (лляне полотно, яке максимально нагадує домоткане полотно).

 5-й конкурс: - відгадай професію (від кожної бригади один представник). Він одержує набір букв,із яких треба скласти назву професії, що стосується теми заняття. Після чого розповідає про неї (вишивальниця, швея).

 6-й конкурс: - аукціон (ділова гра): Представник від бригади повине вибрати серед виробів однокласниць найкращу роботу (не свою), яку б він хотів купити (обґрунтувати дії).

 У. Рефлексивна презентація власного виробу. Всі учасники бригад по черзі доводять, що їх виріб найкращий, що у виконаній роботі вони залишили часточку своєї душі й тепло своїх рук. (напередодні роздаю допоміжні запитання).

1. Чи досягла очікуваних результатів?

  2. Чи відповідає готовий виріб задуму, розробленим критеріям?

 3. Які орієнтовні матеріальні затрати?

 4. Яка орієнтована вартість виробу порівняно з вартістю таких виробів у художніх салонах, на ринку?

 5. Які труднощі виникли під час виконання творчого проекту, шляхи їх подолання.

 6. Якби я знову починала виконувати цю роботу, то зробила б так…

 УІ. Захист бригадами спільно виготовленої Технологічної картки виготовлення іграшки-сувеніра «Лялька в українському національному костюмі».

 УІІ. Заключний інструктаж.

 1. Оцінка виконаних робіт: картки бригадирів; оцінювання творчих проектів.

 2. Подяка найбільш сумлінним ученицям.

 3. Створення виставки кращих робіт.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література:

1.Програма  гуртка  “Виготовлення  іграшок – сувенірів”, Київ, 1996р.

 

2.О.С. Молотобарова  “Кружок  изготовления  игрушек – сувениров” , Москва, Просвещение, 1990р.

 

3.М.В. Головніна  “сучасне  оздоблення  одягу”, Київ, Техніка, 1977 р.

 

4.Громадське  виховання  сучасної  молоді: проблеми, досвід, Рівне, 2002р.

 

5.О.Осипов  “Створення  та  використання  демонстраційної  наочності  на  уроках  трудового  навчання”, Трудова  підготовка, 2/99р.

 

6.М.В. Головніна  “Сучасне  оздоблення  одягу”, Київ, Техніка, 1977 р.

 

7.Громадське  виховання  сучасної  молоді: проблеми, досвід, Рівне, 2002р.

 

8.О.Осипов  «Створення  та  використання  демонстраційної  наочності  на  уроках  трудового  навчання», Трудова  підготовка, № 2/1999 р.

 

9.Артамонов Е. Куклы. – М.: Єксмо-прес, 2000.

 

10.Я познаю мир: Дет.энциклопедия: Игрушки. – М.: ТОВ АСТ, 1998.

 

11.Унікальні ляльки в українському народному вбранні майстерні Юрія Мельничука (Київ, Україна).