Методична розробка "Робота з обдарованими дітьми з української мови та літератури"

Про матеріал
У даній розробці обґрунтовується доцільність роботи з обдарованими дітьми з української мови та літератури, як засобу активізації творчих здібностей і креативності учнів.
Перегляд файлу

Н.В. Олійник

 

  

Робота з обдарованими дітьми з української мови і літератури

D:\Документи мами\мамина атестація\фотографії\SWScan00067.tif

Методична розробка

для вчителів загальноосвітніх шкіл

 

 

2015 рік

У даній розробці обґрунтовується доцільність роботи з обдарованими дітьми з української мови та літератури, як засобу активізації творчих здібностей і креативності учнів.

 

 

 

Для вчителів – словесників

 

Автор посібника:

Олійник Ніна Василівна – вчитель вищої категорії, вчитель-методист Івашківського НВК «ЗШ І – ІІІ ступенів – ДНЗ»

Рецензенти:

Дегалюк Н. Г. – завідувачка КУ  «Кодимський РМК з питань освіти», вчитель-методист української мови та літератури.

Жданова Раїса Павлівна - вчитель вищої категорії, вчитель-методист Писарівського НВК «ЗШ І – ІІІ ступенів – ДНЗ»

 

 

 

 

 

 

                                                                    Зміст

Вступ ___________________________________________________                                                                                                                                       

Проблема навчання обдарованих дітей________________________                                                                           

Робота з обдарованими дітьми з української мови і літератури ______

Висновки ____________________________________________________                                                                                                                               

Додатки______________________________________________________                                                                                                                                    

Список літератури_____________________________________________                                                  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

У час кардинальних політичних, соціальних та економічних змін, що відбуваються в українському суспільстві, зростає роль педагогічної науки. Вона визначає мету і зміст, форми і методи виховання та підготовки підростаючого покоління до життя і праці, впливає на розвиток й удосконалення національної школи та освіти. У період перебудови національної школи, розробка теоретичних проблем виховання і навчання, практичних шляхів підвищення якості навчально-виховного процесу повинні якнайповніше задовольняти потреби практики.

В умовах сьогодення кожна дитина прагне уникати усього нудного й нецікавого. Тож моє завдання як вчителя – повідомляти просто про складне, розповісти так, щоб було і зрозуміло, і цікаво, щоб знання залишалися у пам’яті  надовго, назавжди. Матеріал потрібно творчо і креативно інтерпретувати для дітей, які  наділені особливими здібностями, тобто обдарованих дітей.

Обдаровані люди приносять велику користь суспільству, державі, є її гордістю. Тому перед суспільством і державою, перед школою і родиною постає проблема навчання і виховання таких дітей.

        У великих містах, обласних і навіть районних центрах функціонує мережа спеціалізованих навчальних закладів для обдарованих дітей. Проте навчатися в них усі обдаровані діти можливості не мають. Насамперед це стосується школярів сільської місцевості. Тому вчителям сільської загальноосвітньої школи дуже важливо своєчасно виявляти таких дітей,  зорієнтовувати навчально-виховний процес на перетворення обдарованої особистості у справжній суб’єкт освітнього процесу.  Вчителеві необхідно, використовуючи  різні  види діяльності з метою розвитку творчих  здібностей школярів, враховувати психологічні і фізичні особливості учнів, формувати і підтримувати у них позитивну мотивацію, залучати їх до активної діяльності, навчати самовихованню і  самооцінюванню.

Так, упродовж останніх років у нашому навчальному закладі успішно діє  «Наукове товариство учнів», до складу якого входять здібні учні  7-11 класів, як добровільне об’єднання школярів, тобто все базується на ініціативі учнів та  вчителів, які працюють з ними. Керують науково-дослідницькою діяльністю обдарованих дітей творчо працюючі вчителі, які створюють сприятливі умови для пошуку, підтримки, розвитку інтелектуально і творчо обдарованих дітей, їх самореалізації як творчих особистостей у сучасному суспільстві.

       Формами діяльності є участь  членів у щорічному загальношкільному конкурсі – захисті робіт МАН,  ознайомлення школярів із новітніми досягненнями науки, з науковою та науково-популярною літературою,  організація  лекцій,  консультацій, семінарів з метою засвоєння учнями основ здійснення наукового пошуку, оформлення творчо-пошукових і науково-дослідницьких робіт школярів і подальшого представлення досліджень  під час участі у районних та обласних конкурсах-захистах у межах роботи в Малій академії наук України.

      Рішення про залучення учнів до науково-дослідницької діяльності у Малій академії наук України було прийняте  у школі тоді, коли  було досягнуто високий рівень  результативності участі учнів навчального закладу у районному і обласному етапах різноманітних інтелектуальних і творчих учнівських конкурсів і змагань.

   Мета і практичне значення моєї роботи полягає в узагальненні матеріалу з даного питання і окреслення психолого-педагогічних особливостей обдарованих дітей, специфіки навчальної і науково-дослідницької  співпраці з ними.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Проблема навчання обдарованих дітей

Обдаровані діти характеризуються порівняно високим розвитком мислення, довготривалим запам’ятовуванням навчального матеріалу, добрими навичками самоконтролю в навчальній діяльності, великою працездатністю та ін.. Їм притаманна неординарність, свобода висловлювання думки, багатство уяви, чіткість різних видів пам’яті, швидкість реакції, вміння піддавати сумніву й науковому осмисленню певні явища, стереотипи, догми. Це створює сприятливі морально-психологічні умови для активної навчальної діяльності та збільшення її обсягу й інтенсивності з тим, щоб навчальне навантаження сприяло розвитку навчальних можливостей учнів, а не стримувало цей процес через недостатню їх завантаженість.

Соціологи  стверджують, що генії народжуються в епоху історичних зрушень. Відомо, для прикладу, що "французька революція кінця ХVІІІ ст. докорінно змінила європейське життя, бо у світі появилися Наполеон, Гете, Ротшильд, Бальзак, Бетховен, Гегель…". Учені підрахували, що за всю історію розвитку людства було не більше, ніж 400 геніїв, тобто тільки один геній на кожне десятиріччя життя суспільства. Підраховано також імовірність народження здібних людей: у 10% людей спостерігаються  здібності вищі від середніх, 2 % можна віднести до талантів, а лише 0,05%  – до геніїв.

        У сучасності науковці різних країн працюють над проблемою обдарованості: біологи намагаються виділити ген обдарованості, психологи і соціологи створюють тести для визначення яскравих здібностей дітей. Адже проблема дитячої обдарованості є проблемою культурного та інтелектуального  потенціалу  будь-якої нації.

    Ось як трактує поняття «обдарованість»  Великий тлумачний словник сучасної української мови: «Обдарований – який має великі природні здібності; здібний, талановитий. Здібність – природний нахил до чого-небудь; обдарування; талант.»

Дж. Рензуллі визначив, що обдарованість – поєднання трьох компонентів: мотивації, орієнтованої на виконання завдання, видатних розумових здібностей і креативності. Б.Чижевський писав про обдарованість,  як про специфічне поєднання здібностей високого рівня, а також інтересів, потреб, що дозволяє виконувати певну діяльність на якісно високому рівні, відмінного від умовного, середнього рівня, а В.Юркевич – як про високий рівень розвитку загальних і спеціальних здібностей.

          Мануела Да Сільва говорила, що обдарованими називають тих, хто показує гарні результати або високий рівень здібностей в одній чи кількох галузях діяльності: загальні інтелектуальні здібності, академічні здібності, продуктивне мислення, здібності до лідерства, художні й артистичні здібності, психомоторні здібності, а Н.Лейтес, що це працелюбство.

        О.Музика вважав обдарованість  наслідком розвитку вроджених задатків під дією як внутрішніх, суб’єктивних, так і зовнішніх, стосовно особистості, соціальних чинників. І.Мороз стверджував, що немає необдарованих дітей, є дорослі, які не займаються розвитком дитини, адже будь-яка здатність потребує розвитку.

         Обдаровані діти – кого ними вважати? Як виявити обдаровану дитину  вчителеві  безпосередньо   на уроці, як створити умови для всебічного розвитку того чи іншого обдарування в умовах сільської загальноосвітньої школи?   Авторка статті "Як тобі живеться, вундеркінде?" Е.Циганкова  наголошує, що "дуже важливо в умовах звичайної  сільської школи побачити таку дитину, не втратити її, а піднімати до висот". Гострота проблеми полягає в тому, що часто можна зустріти особливу соціально-психологічну реакцію обдарованої дитини на ситуацію "придушення" її природних проявів і потреб: відхід у внутрішній світ, у світ своїх фантазій, апатичність, млявість, незацікавленість у контактах тощо.

       Слід зауважити, що велика відповідальність за вирішення цих проблем в умовах сільського навчального закладу  покладена  на  шкільного  практичного психолога. Тому я, як учитель, стараюсь опрацьовувати матеріали психолого-педагогічних видань, роботи психологів в мережі, і враховую всі поради і рекомендації психологів-фахівців,  уважно вивчаю психологію учнів, їхні здібності, рівень розвитку самостійності, уваги, мислення, фантазії.

Обдаровані діти характеризуються особливостями, якими вони відрізняються від звичайних дітей, і тому мають чимало проблем особистісного плану  в стосунках із однолітками, батьками і навіть  учителями. Увагу до себе вони привертають  передусім тим, що легко навчаються,  значно  випереджають однокласників у навчальній діяльності, швидко засвоюють пояснюваний учителем на уроці  матеріал, мають добре розвинену пам’ять, спостережливість, миттєво виконують тестові завдання достатнього і високого рівнів складності. Зі сторони однолітків це породжує одночасно  і захоплення, і заздрість.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Робота з обдарованими дітьми з української мови і літератури

         Учителеві української мови і літератури у процесі навчальної і виховної діяльності неважко визначити такі характерні особливості обдарованої дитини:

  багатий словниковий запас, лідерство у спілкуванні із однолітками, володіння великим обсягом інформації (компетентність);

  різносторонність інтересів (її цікавить практично все – звідси й надзвичайна допитливість);

– високий рівень запамятовування (вміння коротко, чітко і ясно викласти відому інформацію),  легкість самого процесу пригадування;

– наполегливість і постійність, рішучість і впертість (такі риси характеру обдарованій особистості вкрай необхідні під час виконання завдань, розв’язання складних проблем);

 упевненість у своїх силах і здібностях, повна незалежність від дорослих;

– відчуття власної цінності (здатність до самоаналізу, терпиме ставлення до критичних зауважень, незалежність у висловленні думки);

– творчі здібності (здатність гарно малювати, складати вірші, прозові твори, моделювати, танцювати  тощо).

       Обдарованих дітей, а особливо талановитих, які виділяються з-поміж своїх однолітків високим творчим потенціалом, інтелектуальною розкутістю, начитаністю, схильністю до нестандартного розв’язання проблем, неординарністю мислення і світосприйняття, в нашій школі  небагато.  Але вони є, і з ними не можна не рахуватися, їх не маємо права не помічати, а навпаки – з позицій учительської етики й обов’язку задовольняти їхні інтелектуальні потреби, приділяти їм якомога більше уваги.

      Мені, учителю-філологу з великим педагогічним  стажем, протягом останніх років пощастило в межах роботи в МАН України творчо співпрацювати  із десяти  такими обдарованими особистостями – учнями гуманітарного напряму: Василик  Оксаною, Герегою  Діаною, Студенюк Катериною, Студенюк Іриною,  Мельником Олегом, Василик Надією,  Кравець Діаною, Штембуляк Валерією, Погорілою Іриною, Волкодав Ганною. Вони помітно  виділялися з-поміж своїх ровесників  практично всіма характерними особливостями, притаманними обдарованим особистостям.

 Ці старшокласники мали потенційні можливості і природні  здібності  до наукової роботи, адже вони вміли чітко висловлювати свої думки, захоплювалися науково-популярними виданнями, мали яскраво виражену здатність розуміти абстрактні поняття й робити узагальнення, намагалися знайти своє пояснення причин різних подій і явищ, із задоволенням створювали власні проекти.

         Протягом років нашої творчої і наукової співпраці відбулося розкриття їхніх потенційних здібностей на основі активної творчої діяльності. Це був час великого натхнення, пошуку способів зростання, допомоги, корекції, підтримки зі сторони наставника.

       Педагоги, які реалізують проблему навчання обдарованих дітей, у своєму професійно - діяльнісному арсеналі можуть використовувати одну із двох моделей: 1) удосконалення якості та ефективності функціонування всієї системи роботи загальноосвітнього навчального закладу; 2) довірити це невеликій кількості спеціалізованих шкіл, ліцеїв, гімназій. Реалізація обраної моделі, таким чином, залежить від спеціалізації  і рівня акредитації навчального закладу. Сільська загальноосвітня школа, звичайно, функціонує за напрямами діяльності, окресленими першою моделлю, виконуючи серед низки інших важливе освітнє завдання – створення сприятливих умов для розвитку творчого мислення і  здібностей дітей, зокрема – і обдарованих.

       З метою розвитку обдарованих дітей у навчальному закладі реалізуються кілька напрямів роботи, важливим із яких вважаємо залучення здібних школярів до участі в роботі Малої академії наук України, що допомагає максимально і результативно реалізувати їхні творчі потреби і прагнення. Адже науково-дослідницькі роботи в МАН дають юним дослідникам сільської школи широкі можливості спробувати себе у науковому пошуку, побачити результативність власного дослідження, позмагатися із рівними на районному й обласному рівнях, відчути радість від успіху. Юні науковці отримують безцінний досвід самостійного пошуку, досягають великої внутрішньої зрілості, набувають важливих наукових компетенцій, які потім максимально використовують, ставши студентами вищих навчальних закладів.

           Зазвичай, "манівці", навчаючись у ВНЗ,  успішно демонструють креативність у наукових пошуках і отримують непогані результати. Звичайно, не всі вони стають науковцями, але, віримо, в майбутньому дорослому житті будуть особистостями, здатними до непересічних рішень, стануть  спеціалістами-професіоналами, яким притаманне творче мислення.

        Щоб виростити й підняти до істотних наукових висот обдаровану дитину потрібно  починати зі шкільних уроків, із психолого-педагогічних учительських спостережень за здібними учнями з метою виявлення обдарованості, перших навчальних занять, скажімо, ще в п’ятому класі, під час яких учителю-словеснику доводиться бути приємно здивованим, коли учорашній учень початкової школи впевнено відповідає на найбільш складне для певного віку  запитання. Поступово, крок за кроком, в учителя-предметника складається система різноманітних форм і методів роботи у процесі  викладання предмета для розвитку  обдарованої дитини.

        Безперечно, вагоме значення у системі роботи з формування обдарованої дитини має особистісно зорієнтований урок, на якому учитель створює умови для самореалізації, самоактуалізації учня, витримує єдність методичних компонентів (інтерактивних методик, методу проектів, діалогізації навчального процесу,  застосовуючи індивідуальні, групові, парні форми роботи), що забезпечує мотивацію навчальної діяльності учнів, дає змогу визначити і виразити  кожному із них власні потенційні можливості.       Для цього на уроках використовую проблемний метод  як активне  навчання, який формує не просто знання, а знання-переконання, які є основою для формування наукового світогляду, формує в учнів елементарні навички пошукової дослідницької діяльності. 

 

 

 

Висновки

     Отже, у роботі із обдарованою молоддю важливо не тільки створювати сприятливі умови для її розвитку на уроках і в позаурочній діяльності, а й психологічно готувати її до наполегливої праці: допомогти усвідомити, що розвинути свої здібності й досягти успіхів можуть лише ті люди, які готові долати труднощі, тобто сильні особистості, здатні виявити наполегливість і дисципліну в самоосвіті. Щоб здібності особистості виявлялися своєчасно і успішно реалізовувалися, необхідні як зовнішні сприятливі умови, так і внутрішні психологічні зусилля індивіда. 

Тому урок, як форма організації навчання, є ключовим компонентом у діяльності  учителя, спрямованій на творчий розвиток здібного учня, бо саме на уроці відбувається все найголовніше: здійснюється навчання, у процесі якого виявляються й розвиваються здібності дитини, виховується ціннісний ідеал, формується  прагнення до самостійного пошуку.

        Варто пам’ятати, що саме на уроках обдарована дитина отримує важливу самоосвітню компетенцію, яка виховує внутрішню дисципліну, відсутність страху перед аудиторією, будь-якою роботою, планувати свою діяльність, обирати власні способи вирішення проблем і давати об’єктивну самооцінку своїм здобуткам. На навчальних заняттях відбувається виявлення творчого потенціалу обдарованої дитини, з'являється  зацікавленість предметом, що потім приведе її до відповідної наукової діяльності.

. Обдаровані діти – майбутнє кожної нації. Юна наукова еліта України – це її гордість, честь і світова слава та велич, це розумовий потенціал Української держави, який прокладатиме дорогу українському суспільству до вершин світового прогресу. Тому сучасна школа несе і постійно повинна нести величезну відповідальність перед суспільством за створення оптимальних умов для інтелектуального, творчого і соціального розвитку кожного свого вихованця, а, отже, в діяльності кожного навчального закладу системи загальної середньої освіти повинні забезпечуватись психолого-педагогічні і методичні фактори оптимального та ефективного формування і розвитку обдарованих школярів.         

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додатки

           Мету функціонування Івашківського НВК «ЗШ І – ІІІ ступенів – ДНЗ»  наш педагогічний колектив вбачає у формуванні моделі школи такого типу,  в якому створено необхідні умови для  оптимального розвитку кожного учня. Наш педагогічний колектив працює над упровадженням проблеми "Від особистісно-зорієнтованого навчання через творчість вчителя до розвитку творчих здібностей кожного учня ". Для вирішення цього вагомого завдання у навчальному закладі діє система пошуку і цілеспрямованого відбору, навчання і виховання творчо обдарованих дітей, модернізуються зміст, методи і форми організації навчально-виховного процесу на основі новітніх концепцій навчання, спрямованих на задоволення освітніх проблем здібних і обдарованих дітей.

Переконана, що у системі роботи з обдарованими школярами проектно-технологiчна дiяльнiсть учителя й учня займає важливе місце. Вона набуває пошукового, дослiдницького характеру, спрямовується на розумiння сутi понять i явищ, осмислення ідей i концепцій, сучасних проблем сьогодення в різних галузях знань.

             Творча проектна діяльність здатна виховати молоде покоління, яке вміє працювати, постійно виявляючи свою ініціативу, яке ставить собі широкі практичні завдання і може їх виконувати. Тому доцільним вважаю навести приклад уривків робіт з української літератури  національно-патріотичного спрямування. Автори були учасниками районного і обласного етапів конкурсу – захисту робіт МАН України.

Науково-дослідницький проект з української літератури:

«Родина, родина,

Від батька до сина,

    Від матері доні добро передам…», який під моїм керівництвом створила Студенюк Катерина. Творчо, з художньою майстерністю описано не одне покоління величезної і шанованої в нашому селі родини Студенюків. Ось як учениця починає свій проект:  «Стежина до маминої хати петляє через город» - так писав Василь Скуратівський у книзі «Берегиня». Мені хочеться доповнити його слова тим, що стежина до бабусиної і дідусевої хати дуже близенько до дороги, а живе тут прекрасне подружжя Студенюків – Ніни Степанівни та Миколи Яковича.

Розповісти історію мого родоводу мені захотілося після великої праці над архівним матеріалом 40-50-річної давнини, публікаціями місцевої преси, обласних та республіканських газет.

Про мою бабусю Ніну Степанівну Студенюк вже неодноразово писала преса, про її золоті майстерні руки, про її твори-вишивки, про складні візерунки, які створювалися виснажливою працею безсонними ночами.

У кожного, як стверджує одна романтична сага, є два береги – од якого людина одпливає і до якого має неодмінно причалити.

На цій довгій дорозі зустрічаються чимало інших, не менш значних. Серед таких – берег надії, берег юності, берег любові…

І все ж, хоч  би де зупинялася людина на цих почасти нетривких і мінливих берегах-пристанищах, чи, як, їх ще назвав відомий поет «білих островах», їй неодмінно світитиме далеким вогником, оповитим щемним спогадом отой найперший – Берег Дитинства….. У нас, українців, одним з найбільших і найсвятіших є почуття обов’язку перед Батьківщиною. Якими вимірами, критеріями визначаємо ми цю святу й непересічну категорію? Можна навести чимало складників, з яких формується комплекс високих рис громадянства.

Але одним з найзнаменитіших, безперечно, є батьківський поріг, розквітла калина під вікном рідної хати, рідна мова, околиця села із задавнілою пам’яткою, протоптана стежина до сусіда, лелече гніздо на клуні, усміхнене віконце теплої домівки, незрадлива мамина усмішка зі сльозою на щоці, терпкий запах картопляного диму».

З теплотою і ніжністю озивається учениця про свій родовід, навіть пише поезію:

Мати моя розважливая...
Мати моя розважливая...
Вчила говорити перші слова,
Вона добра і лагідна
Над колискою співала,
І душа моя заграла.
Батьківщину вчила любить,
Казала, що можна,
А чого не слід робить...
Люблю її рідну й дорогу
Я перед нею у великому боргу...

А ось в роботі її молодшої сестрички Студенюк Ірини «Художня вишивка в селі Івашків» докладно описано роботи майстринь з художньої вишивки нашого села, зокрема бабусі Ніни Степанівни Студенюк: «Рушники були неодмінною окрасою свят і обрядів, барвистістю вишивки створюючи радісний настрій в кожній селянській хаті».

«Хай стелиться вам доля рушниками», - говорили люди в селі Івашків в давнину, бажаючи людям щастя. В селі Івашків донині не згасає вогник рукоділля. Поряд з старшими жінками вчаться вишивати і жінки середнього віку та й зовсім молоді дівчата.   Довгими зимовими вечорами молодиці і дівчата в Івашкові не лише ткали і пряли, але і вишивали. Кожна дівчина повинна була вишити собі сорочку, і не одну, та й нареченому теж, а ще - рушники, наволочки, простирадла. Все це треба було приготувати до весілля. Чим більше було вишивок, тим кращою вважалась господиня. Одні вишивали хрестиком, інші - гладдю. Неодноразово побували на виставках роботи Григораш Оксани Михайлівни, Петриченко Ганни Василівни, Яценюк Марії Артемівни. Сьогодні не забувають цієї традиції Коваль Світлана Григорівна, Піддубна Галина Петрівна, Бесараб Катерина Петрівна, Чернега Євдокія Федорівна, Коморська Ганна Федорівна, Олійник Ніна Максимівна, Савінецька Тетяна Володимирівна, Бучко Марія Євгеніївна, Коса Олена Хрисанфівна.

Високою майстерністю відзначаються роботи Ніни Степанівни Студенюк, яка передає свій досвід онукам…. Мешканці села Івашків дуже поважають і шанують неперевершену в художній вишивці майстриню Ніну Степанівну Студенюк. «Село моє, для мене ти - єдине», - щиро любить зізнаватися Ніна Степанівна. Івашків не просто до щему їй рідне….. Ніна Степанівна вишиває обрядові рушники, панно, наволочки на подушки, сорочки, простирадла, ікони.

На кожному виробі Ніна Степанівна голкою, наче пензлем, зображає різні символи, кожен з яких щось означає.

В особистій розмові майстриня розкрила значення деяких символів, які розміщені на її роботах.

Ружі-улюблений символ, який дбайливо плекали під вікнами хати, адже ця квітка символізує Сонце, Всесвіт.

Узори, що нагадують листя хмелю, належать до молодіжної тематики і близькі за значенням до води і винограду, бо уособлюють розвиток, молоде буяння і любов.

Ніна Степанівна каже, що в кожному обійсті має рости ружа і шавлія, любисток та м'ята, чорнобривці й нагідки. Милують вони очі й серця, лікують наше тіло, тому й просяться на біле поле рушника.

На полотні Берегиня постає загадковою, багатоликою та могутньою незнаною квіткою, що тримає в собі материнську силу жінки. Берегиня-дорогий нам символ, поширений по всій Україні. Це і Мати-природа, що несе в світи вічне оновлення та гармонію життя, і жінка-Мати, яка дарує світові сина й Дерево життя.

 Вишивальниця трактує зображення птахів на полотні як символ людських душ. Різні птахи «виспівують» на роботах майстрині. Соловей і зозуля полюбляють особливо дівочі рушники:

соловей щебече,

собі пару кличе.

До Петра зозулі кувать, кувать.

До осені дівці да гулять, гулять.

Ніна Степанівна вишиває також цих пташок на гілці калини, що символізує продовження роду.

Роботи барвисті, яскраві, виконані з високою майстерністю».

Науково – дослідницький проект «Пісні мого родоводу» Василик Оксани розвиває нелегкий і водночас такий захопливий світ родини Василиків. «Хто не був закоханий в пісню, зачарований нею?

Пісня - це душа народу, це заквітчане людськими надіями поле. Це його серце, його крила, його біль і радість, його історія. Пісня пахне весняним дощиком, теплим літом, щедрою осінню, червоними маками, споленими чорнобривцями та материнськими теплими долонями.

Пісня - ніжна й тендітна, а міцніша броньованої броні, бо єднає дух і тіло, бо в її основі — непорочність, цнота і чистота… Українська пісня знаменита своєю винятковою красою, яка випливає з гармонійного поєднання слів та чарівної мелодії. Ось як висловлювався про пісню М.В. Гоголь: "Моя радість! Життя моє! Пісні! Як я вас люблю! Пісні для Малоросії - все: і поезія, і історія, і Батьківська могила. Покажіть мені народ, у якого було б більше пісень. Наша Україна дзвенить піснями."

Мої рідні з діда-прадіда були людьми музично обдарованими, закоханими в українську пісню.

По батьковій лінії мій прадідусь Василик Микола Якович у сільського церковного регента навчився нот і гри на духовому інструменті - корнеті. Він все своє життя присвятив пісні і музиці….

Любив прадідусь співати українські народні пісні. Коли він ремонтував музичні інструменти, то завжди наспівував:

Іде дощик дрібнесенький.

Та на той садок зеленесенький...

Або:

Качки гречку шолопали,

Качур в воду впав.

Усім хлопцям по дівчині,                                  

А мені чорт бабу впхав.

 Цими словами  прадідусь натякав,  що прабабусю Ганну він  взяв розвідницею.

Бувало часом прабабуся його за щось лаяла, тоді він наспівував:

В місяці і юні випала пороша,

Тим дід бабку полюбив.

Що бабка хороша.

І кривая, і сліпая, ще й до гою злая.

І сокоче, і буркоче, та все діда лає...                                      

Як  тільки   Микола  Якович   чув   нову   ліричну   пісню,   міг  покласти її на ноти для своєї труби, а потім розписати на партитуру для всіх духових інструментів свого оркестру. А вже пізніше вчив пісню з вихованцями і грав…..

Найбільше дідусь любив ліричні пісні, часто їх наспівував. Як зараз бачу: дідусь, ніжно обійнявши бабусю, співає їй:

Хоч сріблом - золотом

Вік сивину плете,

Та я щасливий,

Що ти в мене є…….

Час від часу бабуся наодинці вдома наспівує сумних пісень, вона тужить за дідусем Толькою, (як вона його називала), адже він не так давно помер. Із бабусиних уст ллється пісня:

Я вже ходила, ніжки трудила,

Нема милого, що я любила.

А мій миленький - голуб сивенький

Як заговорить, як дзвін задзвонить

Як засміється, серце здригнеться.                                                             

Та це буває в неї лише на самоті. Адже пісня завжди допомагає їй долати труднощі. А ми, онуки - її розрада.

Свою любов до пісні вона, як і наші предки, передає онукам. Зберігаючи з великою любов'ю кларнет дідуся Толі, бабуся сподівається, що її онучок Михайлик, якому всього три роки, теж колись буде на ньому грати і продовжить прадідусеву і дідусеву справу.

Така вже в бабусі вдача пісенного родоводу; не може душа українця жити без пісні».

А от проект «Заснування і життя мешканців села Івашків», розроблений Мельником Олегом, детально в художній формі зображає інформацію першоджерел про рідне село і його жителів «Далеко сягає корінням історія  села Івашків… Фольклор виник тут дуже давно, разом із мовою (біля 600000 років) і довгий час, до виникнення писемності був чи не єдиним джерелом накопичення і передачі інформації. До фольклору належать казка, пісня, дума, балада, колядка, щедрівка. Тематика жанрів різноманітна.

Розглянемо за приклад фрагмент однієї з найменш досліджених дум «Смерть козака на долині Кодимі» :

На узбіччі долини біля двох сокорів козацьких,

Там козак, постріляний, порубаний на рани смертельні знемагає

І праведного суддю з неба  бажає

При собі отця-неньки не має,

Рани постріляні кров’ю зійшли,

 Тоді козак долину  Кодиму трьома клятьбами проклинає…

Родинне життя, як і господарське, супроводжувалося комплексом обрядодійств і кожне з них відповідало певній події в житті людини чи родини. Цей комплекс складався з родильних, весільних, поховальних і поминальних обрядів.

Родинна обрядовість пов’язана з народженням дитини і здійснювалась перед її народженням, при народженні та після народження. Передродові обряди мали оберігати майбутню матір від будь-яких неприємностей: жінки підперізувались вовняним поясом, який виконував функції оберегу, носили спеціальний одяг, їм заборонялось дивитись на змій, калік, сліпих, хворих. Родильні обряди також складались з цілого циклу. Під час пологів відкривали двері,відмикали всі домашні замки, розв’язували вузли, щоб дитина швидше народилася. До післяродових подій відносяться хрестини – обряд прилучення дитини до сімї. За традицією спочатку дитину хрестили в церкві в присутності хрещених батьків, яких мало бути до 10 пар, навіть з різних сіл. Куми справляли для похресника хрестильні обряди, а похресники відвідували своїх других батьків, несли їм «вечерю». Після хрещення дитини в церкві збирались вдома у батьків немовляти за святковим столом.

Весільна обрядовість ділиться на три цикли: передвесільний (сватання, оглядини, заручини), весільний (запросини, власне весілля) та післявесільний (влаштування батьків молодими). Сватання – отримання згоди від батьків молодої на видання їх доньки заміж. Згодом при наступній зустрічі за участю батьків і родичів, домовлялись про проведення весілля, узгоджували різні питання його організації. Весілля відбувалось в обох родинах (молодої і молодого). Розпочиналось воно з обряду запросин окремо молодим і молодою. Весілля проходило у молодого зі своїми гостями і у молодої зі своїми. Хід самого весілля в присутності гостей складався з дійств – вінчання – форми церковного шлюбу, почесни – урочистого поздоровлення молодих з боку гостей, посагу – обряду, який супроводжувався розплітанням коси і покриванням голови очіпком, хустиною.

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

  1. Вєліканова А.  Обдаровані діти – хто вони? / А.Вєліканова // Психолог. – 2006. –  №42. – С. 18-21.
  2. Євтух М. Б., Волощук І. С. Альфа і омега у підготовці педагогів до роботи з обдарованими школярами. Збірник матеріалів Міжнародного конгресу «Слов’янські педчитання». – Черкаси. 2005
  3. Єфімова І.   Педагогічна технологія "Створення ситуації успіху" та інтерактивні методи перевірки знань / І.Єфімова // Українська мова та література в школі. – 2009. – №20. – С.22.
  4. Заболотний  О.В. Як знаходити знання. Організація науково-пошукової дослідницької діяльності учнівської молоді / О.В.Заболотний  // Українська мова й література в середніх школах,  ліцеях,  гімназіях,  колегіумах. – 2003.– №2. – С.94-106.

 

  1. Заброцький М. Основи вікової психології // Т. Навч. книга – Богдан. 2001. – 88 с.
  2. Іванова Л.І. Школа та шкільний учитель в системі Малої академії наук / Л.І.Іванова // Завучу. Усе для роботи. – 2009. – №7. – С.13-16.
  3. Ількевич Т. П. Проектування педагогічного процесу в умовах особистісно – орієнтованої освіти. Тираспіль. 2002
  4. Комісарова С. Робота з обдарованими дітьми / С.Комісарова, Д.Ведмеденко, М. Білогірна  // Психолог. – 2010. –  №25-28. – С.57-81.
  5. Пометун О.І., Пироженко Л. В. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання. // К.: А.С.К. 2004.- 192 с.
  6. Сєріков В. В. Освіта і особистість. Теорія і практика проектування педагогічних систем. – М.: Логос.1993
  7. Фіцула М.М. Педагогіка. Посібник. // К.: Академвидав. 2003.110-116, 158- 162 с.
  8. metod.osvita.kp.com.ua
  9. ped.sumu.ua

 

 

doc
Додано
31 жовтня 2019
Переглядів
3530
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку