Методична розробка "Синтез думок"

Про матеріал

Законодавство України щороку поповнюється законами, що покликані захищати дітей від насильства та попереджувати його прояви в родині, у навчальних закладах, на вулицях наших міст. Та ефективне їх виконання можливе лише за умови спільної міжвідомчої діяльності. Фахівці, що мають працювати з дітьми, не завжди мають достатньо якісну підготовку для ефективної роботи. Причини різні – брак спеціалізованої підготовки, швидка зміна реалій життя тощо. Тому пропоную методичну розробку педагогічної гри для використання на педагогічній, методичній раді. Важливо, щоб усі спеціалісти, які працюють в школі, мали спільне бачення проблеми та разом сформували стратегію реагування на неї.

Перегляд файлу

Дитина, яка терпить менше образ,
виростає людиною,
яка більше усвідомлює свою гідність
Микола Гаврилович Чернишевський

Теоретична частина

Сьогодення вимагає від дітей чимраз швидшого і якіснішого входження у світ дорослих, що не завжди відбувається спокійно й без насильства. Ми як представники дорослої частини людства прагнемо, аби процес соціалізації наших дітей відбувався якомога якісніше й безпечніше, а тому переконані в необхідності проведення заходів та впровадження політики захисту дітей від будь - яких форм насильства.

Діти, які пережили будь-який вид насильства, мають труднощі соціалізації: у них порушені зв'язки з дорослими, немає відповідних навичок спілкування з однолітками, вони не володіють достатнім рівнем знань і ерудицією, щоб завоювати авторитет у школі тощо. Вирішення своїх проблем діти - жертви насильства - часто знаходять в кримінальному, асоціальному середовищі, а це часто пов'язане з формуванням у них пристрасті до алкоголю, наркотиків, вони починають красти та вчиняти інші кримінально карані дії.

Дівчата нерідко починають займатися проституцією, у хлопчиків може порушуватися статева орієнтація. І ті й інші згодом відчувають труднощі при створенні власної сім'ї, вони не можуть дати своїм дітям достатньо тепла, оскільки не вирішені їхні власні емоційні проблеми.

Як говорилося вище, будь-який вид насильства формує у дітей та у підлітків такі особистісні та поведінкові особливості, які роблять їх малопривабливими і навіть небезпечними для суспільства.

Фахівці, що мають працювати з дітьми, не завжди мають достатньо якісну підготовку для ефективної роботи. Причини різні – брак спеціалізованої підготовки, швидка зміна реалій життя тощо. Тому пропоную методичну розробку педагогічної гри для використання на педагогічній, методичній раді. Важливо, щоб усі спеціалісти, які працюють в школі, мали спільне бачення проблеми та разом сформували стратегію реагування на неї.

Сучасні заклади освіти й виховання при всіх їх проблемах, труднощах, недоліках зберігають статус одного з основних інститутів соціалізації особистості, її становлення і розвитку. Відповідно дорослі, які здійснюють контроль за навчальними закладами і які працюють у них, зобов’язані забезпечити умови, які б сприяли утвердженню людської гідності дитини та її розвитку. Попри широке публічне висвітлення цієї проблеми, варто зауважити, що вона залишається недостатньо вивченою, зокрема, не до кінця з’ясовано причини такого насильства, його види, наслідки та те, яка допомога надається потерпілим дітям і дітям, котрі таке насильство вчиняють. Також бракує інформації про те, якої допомоги потребують учителі для більш ефективного реагування на це явище та його профілактики.

У сфері діяльності будь – якого навчального закладу дана проблема є найбільш актуальною.

Переді мною стає питання - як зробити, щоб кожен педагог став активним, зацікавленим учасником? Як позбутися від пасивності окремих педагогів ? Як перевести їх від репродуктивної діяльності до пошукової? До формування вміння рефлектувати в процесі пізнання нового та освоєння знайомого матеріалу? Активізація творчої діяльності педагога можлива через нетрадиційні, інтерактивні методи та форми роботи з педагогами.

Саме тому, методична розробка у формі гри «Синтез думок», має бути максимально гнучкою, сприяти підвищенню інноваційного потенціалу педагогів та якості освітнього процесу.

Інтерактивний означає здатність взаємодіяти чи знаходитися в режимі бесіди, діалогу. Такі форми роботи цікаві для педагогів, вони вносять в освітній процес свіжі думки, нові ідеї, сприяють згуртуванню колективу, мають значні переваги перед традиційними формами роботи. Їхня оригінальність, новизна викликають інтерес, використання ігрових методів допомагає зняти суб'єктивні бар'єри в спілкуванні (побоювання помилитися, прийняти неправильне рішення тощо). Традиційне навчання більше орієнтоване на правильну відповідь, і за своєю сутністю є формою передачі інформації та засвоєння знань. Натомість інтерактивні форми орієнтовані на запитання і пошук відповіді. Вони охоплюють весь потенціал людини: рівень та обсяг її компетентності (соціальної, емоційної та інтелектуальної), самостійність, здатність до прийняття рішень, взаємодії.

Отже, досягти потрібного рівня підготовки педагогів можливо за умов використання сучасних технологій, побудованих на інтерактивних формах роботи, що розвивають творчі й дослідницькі навички. Знання, набуті в досвіді, є власним надбанням людини, і надалі їх легко застосовувати на практиці.

Практична частина

Методична розробка у формі інтерактивної гри «Синтез думок» — пошук і виявлення оригінальних рішень з теоретичних та практичних питань.

Метою такої розробки є створення умов для активної пізнавальної діяльності кожного педагога шляхом запровадження нових методів міжособистісного спілкування, сприяти встановленню відносин співробітництва між колегами. Відповідно, постали такі завдання:

покращення спроможності навчального закладу проводити інформаційно-просвітницьку роботу, спрямовану на запобігання та розв’язання проблеми насильства в дитячому середовищі;
аналізувати й оцінювати свої дії, рівень власної компетентності

Об’єднуємо вчителів у групи, для цього пропонується відкрити сундук трьома способами.

Підібрати ключ

Підібрати код до замка

Прочитати інструкцію

Вчителі, які виберуть 1 спосіб (підібрати ключ), це вчителі – практики, 2 спосіб (підібрати код) – вчителі-логіки, і 3 спосіб (прочитати інструкцію) – вчителі-теоретики.

Завдання для теоретиків

Мета: дати визначення понять «насильство», надати нформацію про види насильства.

Теоретики хочуть змін, але замість виконання конкретних дій вони зариваються в теорію. Оскільки без знання теорії не має сенсу взагалі говорити, то на вас покладено значне завдання – виділити основні тези для короткої повноцінної доповіді. Матеріали знаходяться у додатку 1.

Завдання для практиків

Мета: підтримка ділового тонусу вчителя, допомога в подоланні труднощів, відкриття шляху до пошуку, ініціативи й творчості.

Практики це люди, які просто беруть і роблять, як би банально це не звучало. Вони діють прямо зараз і не відкладають на потім.

Всім відомо, що теорія без практики не має жодного значення. Знаючи теорію обов`язково необхідно практикуватись. Перед вами - ряд скрутних педагогічних ситуацій. Познайомившись зі змістом кожної з них, необхідно запропонувати свій варіант реагування на дану ситуацію, яка з педагогічної точки зору найбільш правильна, на вашу думку.

За наявності відповідних гаджетів та підключення до мережі Інтернет можна запропонувати проходження цього завдання за допомогою

Матеріали знаходяться у додатку 2.

Завдання для логіків

Люди логіки досягають істини керуючись виключно здоровим глуздом, без урахування емоцій, ґрунтуючись на процесі вивчення і пізнання оточуючих речей на знаннях, які були отримані раніше. Якщо людина робить поетапно кілька послідовних дій, то вона отримує очікуваний і задовільний результат. Тому на вас полягає дуже вагоме завдання - знайти й правильно з'єднати крилаті вислови і фрази.

Матеріали знаходяться у додатку 3.

Рекомендації.

Слід продовжити ознайомлення учителів і дітей з інформацією про прояви насильства, а також його наслідки.
Необхідно, щоб педагоги навчилися правильно ідентифікувати насильство як у своїй поведінці, так і в поведінці дітей, щоб сформувати єдиний погляд на існуючу проблему.
Реорганізувати систему просвітницьких та профілактичних дій щодо попередження насильства серед дітей у школі з урахуванням визначених потреб учасників навчально-виховного процесу. Ключовими фігурами на початку такого процесу мають виступати педагоги.

Додаток 1

Ми в своєму житті досить часто чуємо, або навіть стикаємося із ситуаціями насильства (в сім`ї, на вулиці, в школі, серед однолітків).

Насильство – це прояв агресії чи жорстокості по відношенню до іншої людини або людей. Агресія є природженою якістю будь-якої живої істоти. Вона може відігравати і позитивну роль. У жорстокості тільки одна оцінка – негативна.

Факти жорстокого поводження з дітьми і їхньої експлуатації відомі давно. Поглиблюючись в історію, можна знайти величезну кількість прикладів насильства над дітьми – жорстоких побиттів, сексуальних зловживань і навіть убивств. Думка про те, що дитина не може реагувати на що-небудь чи пам’ятати погане, збереглася і до наших часів, про що свідчить поширеність різних форм жорстокого поводження і зневаги до дітей. В даний час жорстоке поводження і зловживання дітьми в родині є однією з головних причин дитячого травматизму і смертності в усьому світі і являє собою одну з найгостріших проблем суспільного здоров’я.

Найнебезпечнішим є те, що насильство дає серйозні соціальні наслідки. Воно породжує терор, надмірну пильність за своєю поведінкою, безладдя: відчуття відсутності допомоги, безнадійності або безсилля; відсутність самоповаги, депресію, фобії, смуток; роздуми про самогубство; самозвинувачення; відчуття придушення волі; наркотичну або алкогольну залежність; помсту.

Зверніть увагу на типи жорстокого поводження з дітьми:

- фізичне насильство – будь-яке невипадкове нанесення ушкодження дитині;

- сексуальне насильство над дітьми – використання дитини або підлітка іншою особою для одержання сексуального задоволення;

- зневага – нездатність батьків забезпечити основні потреби дитини в одязі, їжі, житлі, медичному обслуговуванні, освітньому захисті;

- психологічне насильство – відсутність у родині доброзичливої, здорової атмосфери, що сприяє емоційному здоров’ю і росту самооцінки дитини.

Нерідко насильство виявляється як комбінація фізичної, сексуальної та емоційної (психологічної) образи, а наслідком завжди є: серйозний збиток для здоров'я, розвитку та соціалізації дитини, нерідко - загроза його життю або навіть смерть.

Фізичне насильство - нанесення дитині батьками або особами, що їх замінюють, вихователями чи іншими будь-якими особами фізичних травм, різних тілесних ушкоджень, які заподіюють шкоду здоров'ю дитини, порушують її розвиток і позбавляють життя. Ці дії можуть здійснюватися у формі побиття, катування, струсу, у вигляді ударів, ляпасів, припікання гарячими предметами, рідинами, запаленими сигаретами, у вигляді укусів і з використанням самих різних предметів як знарядь бузувірства.
Фізичне насильство включає також залучення дитини до вживання наркотиків, алкоголю, дачу йому отруйних речовин або "медичних препаратів, що викликають одурманювання (наприклад, снодійних, не прописаних лікарем), а також спроби задушення або утоплення дитини.
У деяких сім'ях серед дисциплінарних заходів використовують різні види фізичного покарання - від запотиличників і ляпасів до прочуханки ременем. Необхідно усвідомлювати, що фізичне насильство - це дійсно фізичний напад (катування), воно завжди супроводжується словесними образами і психічною травмою.
Психологічне (емоційне) насильство - постійне або періодичне словесну образу дитини, загрози з боку батьків, опікунів, вчителів, вихователів, приниження її людської гідності, звинувачення його в тому, в чому він не винен, демонстрація нелюбові, неприязні до дитини. До цього виду насильства відносяться також постійна брехня, обман дитини (у результаті чого він втрачає довіру до дорослого), а також пред'являються до дитини вимоги, що не відповідають його віковим можливостям.

Сексуальне насильство або спокушання - використання дитини (хлопчика чи дівчинки) дорослим чи іншою дитиною для задоволення сексуальних потреб чи отримання вигоди. Сексуальне насильство включає статеві зносини (коїтус), оральний і анальний секс, взаємну мастурбацію, інші тілесні контакти зі статевими органами. До сексуального розбещення відносяться також залучення дитини в проституцію, порнобізнес, оголення перед дитиною статевих органів та сідниць, підглядання за ним, коли він цього не підозрює: під час роздягання, відправлення природних потреб.

Економічне насильство (нехтування інтересами і потребами дитини) - відсутність належного забезпечення основних потреб і потреб дитини в їжі, одязі, житло, вихованні, освіті, медичній допомозі з боку батьків або осіб, які їх замінюють, в силу об'єктивних причин ( бідність, психічні хвороби, недосвідченість) і без таких. Типовим прикладом зневажливого ставлення до дітей є залишення їх без нагляду, що 'призводить до нещасних випадків, отруєнь і інших небезпечних для життя і здоров'я дитини наслідків.
Будь-який вид жорстокого поводження з дітьми веде до найрізноманітніших наслідків, але їх все об'єднує одне - збиток здоров'ю дитини чи небезпека для його життя. Негативними наслідками для здоров'я є: втрата або погіршення функції будь-якого органу, розвиток захворювання, порушення фізичного або психічного розвитку. З 100 випадків фізичного насильства над дітьми приблизно 1-2 закінчуються смертю жертви насильства. Наслідками фізичного насильства є синці, травми, переломи, пошкодження внутрішніх органів: печінки, селезінки, нирок та ін Потрібен час, щоб залікувати ці ушкодження, але ще більше часу і зусиль потрібно для того, щоб залікувати душевні рани, психіку дитини, пострадавщего від побоїв.

У наш час, безсумнівно, засоби масової інформації - є головною силою, що впливають на розвиток культури у всьому світі. Вони не лише збирають, обробляють і поширюють інформацію, а й визначають правила, за якими ця інформація подається аудиторії. З одного боку, ЗМІ засуджують насильство у відповідних статтях, репортажах, новинах, аналітичних матеріалах. З іншого - ЗМІ, що є провідниками «масової культури конфлікту», активно експлуатують тему насильства, створюючи привабливі образи агресорів. Передачі та статті, присвячені насильству й злочинності, складають значну частину телевізійного ефіру і газетних площ.

Екранний образ насильства є привабливим для підлітків, оскільки дозволяє їм виразити загальмовані архаїчні страхи й агресивність доти, доки вони бачать у цьому образі відображення свого несвідомого стану, а також викликає у них сильний наслідувальний ефект. Особливо це стосується тих підлітків, що почувають себе неповноцінними в порівнянні з ровесниками у фізичному, соціальному чи навчальному плані й піддаються дискримінації з боку однолітків, що найчастіше відбувається з хлопчиками і дівчатками з неблагополучних сімей. Таким чином, сучасні засоби масової інформації не враховують ні інтереси, ні психологічні особливості підлітків і впливають на становлення та розвиток насильницького поводження підлітків.

Ця проблема є надзвичайно актуальною в наш час. У зв’язку з тим, що діти часто стикаються з насиллям у мас-медіа, багато людей стурбовані тим, що це може підвищити схильність до агресивної поведінки. І невипадково ця тема викликає особливий інтерес у вчених, психологів і педагогів, маючи високу соціальну значущість.

Проблема попередження насильства над дитиною є дуже актуальною. В звязку з наявністю цієї проблеми в Україні вийшов закон « Про попередження насильства в сімї» (м. Київ, 15 листопада 2001 року № 2789 – ІІІ), який визначає правові і організаційні основи попередження насильства в сімї, організації та установи, на які покладається здійснення заходів з попередження насильства в сімї.

Основним правовим документом, що захищає дитину від жорстокої поведінки, є Конвенція 00Н про права дитини, яка передбачає в своїх статтях:

Ст. 6 - максимально можливе забезпечення здорового розвитку дитини;
Ст. 16 - захист від свавільного або незаконного втручання в особисте життя дитини, від зазіхань на її честь та репутацію;
Ст. 24 - забезпечення заходів для боротьби з хворобами та недоїданням;
Ст. 27 - визнання права кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку;
Ст. 34 - захист дитини від сексуальної спокуси;
Ст. 37 - захист дитини від інших форм жорстокої поведінки;
Ст. 39 - заходи допомоги дитині, що стала жертвою жорстокої поведінки.

Школярі повинні знати, що Кримінальний кодекс України та Кодекс України про адміністративні правопорушення прямо передбачають відповідальність за різні види посягань на життя, здоров’я свободу і недоторканність інших людей, на їх честь і гідність, власність, за різні способи заподіяння шкоди природі тощо.

Учень повинен чітко усвідомити, що:

1. До 14 років за свої аморальні вчинки він несе відповідальність перед школою, товаришами, сім’єю. При неодноразових правопорушеннях можлива відповідальність перед комісією у справах неповнолітніх.

2. У 14 років настає кримінальна відповідальність за вчинення ряду злочинів.

3. У 15 років настає майнова відповідальність за вчинення ряду злочинів, за заподіяння майнової шкоди.

4. У 16 років – кримінальна відповідальність за всі види злочинів.

5. 18 років – повне цивільне повноліття, коли відповідальність настає за всіма законами. Незважаючи на те, що зараз уже ХХІ сторіччя, і ми живемо у цивілізованому суспільстві, насильство щодо дітей, слабких і беззахисних істот, як і раніше, залишається поширеним типом поведінки.

Важливу роль відіграє темперамент дитини: імпульсивні школярі схильні до підвищеної агресивності. На превеликий жаль такі діти є в нашій школі.

Останнім часом спостерігається тенденція до проявів жорстокості та насильства серед підлітків, які вони знімають на фото-, відеокамери та мобільні телефони. Особливу тривогу викликають не тільки прогресуюча відчуженість, підвищена тривожність, духовна спустошеність дітей, а й їхній цинізм, жорстокість, агресивність. Тому існує нагальна потреба в удосконаленні системи профілактичної роботи серед неповнолітніх силами школи та батьків.

Необхідно подолати проблему байдужості, бо мова йде про дітей, які душевно та фізично страждають, які з кожним днем втрачають віру в справедливість та власні сили. Учням необхідна увага дорослих та підтримка адміністрації школи; важливо розмовляти, пояснювати та навчати дітей мирному стилю спілкування, знаходити аргументи, відстоювати свої позиції ввічливими словами. Психолог повинна активно працювати з родиною, проводити продуктивну роботу з жертвою: допомогти дитині позбутися почуття страху і повернути віру в себе.

Необхідна більша увага з боку батьків і педагогів, які повинні відслідковувати: яким фільмам віддає перевагу дитина, яку поведінку наслідує та чим захоплюється. Вони повинні приділяти увагу настрою, з яким дитина приходить у школу, повертається зі школи, бо дуже часто жертва насильства через сором та страх замовчує про те, що сталося. Отже, профілактика і попередження насильства у школі стає необхідним фактором для вирішення даної проблеми.

Проблема насильства у шкільному середовищі є результатом дії багатьох чинників, серед яких можна виділити: соціальні умови, психологічні особливості школярів, психологічний тиск з боку педагогів, нестача спеціальних організацій та спеціалістів з подолання конфліктів, суспільно-політична та культурна криза та ін. Держава повинна вжити низку заходів для викорінення даної проблеми в нашому суспільстві: відкривати нові центри для дітей, що постраждали від насильства, спеціалізовані соціальні служби.

В навчально-виховному середовищі стає необхідним підвищити рівень обізнаності учнів про проблему жорстокого поводження серед школярів та можливі шляхи запобігання недбалого ставлення й приниження гідності людини. При вирішенні цієї проблеми особлива відповідальність покладається на педагогів школи, завдання яких формувати у школярів навички співпраці, створювати безпечне здорове середовище у шкільному колективі, допомагати будувати ефективну систему вирішення конфліктних ситуацій

Завдання кожного педагога попередити насилля. Наше завдання, щоб діти стали добрішими, щоб зникла жорстокість, щоб було більше усміхнених облич. Я пропоную задуматися кожному, які зробити майбутнє нашої школи світлішим, щоб спокійніше жити нам і нашим вихованцям. Адже як говорив французький письменник Анатоль Франс: «Майбутнє – у сьогоденні, але майбутнє і у минулому. Це ми створюємо його. Якщо воно погане, у цьому наша провина…».