Методична розробка

 «Створення нетрадиційної анімації

 як засіб розвитку інноваційної особистості»

 (використання інноваційних методів навчання на заняттях кіногуртка)

Ідея створення анімаційного фільму способом вишивання технікою української народної вишивки нашого регіону виникла напередодні річниці Незалежності нашої України. Вишиваючи, дівчата ніби малювали  нитками на полотні, вкладаючи у свої візерунки значення кожної квіточки-оберегу. Гуртківці змогли використати свої уміння, набуті на інших уроках та пригадали обряди і символи нашої України та в цікавій формі показали їх глядачам. Але при цьому дотримувалися основних правил створення анімаційного фільму, основ кіномистецтва.

 Вдале  озвучення дитячими безпосередніми голосами дає можливість легко сприйняти значення квіткової символіки, щоби потім уміло скористатися цим у житті.

Основна частина

1.  Інтерактивне навчання – засіб створення нетрадиційної анімації

2. Види анімації

3. Кадроплан

4. Рух та розкадровка

5. Правила безпечної праці під час вишивання

6. Практична частина

Інтерактивне навчання – засіб створення нетрадиційної анімації

 На заняттях з кінотворчості доцільно використовувати інтерактивне  навчання, основною рисою якого є постійне спілкування вчителя з учнями, учнів з учнями, створення комфортних умов навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність. Відбувається спілкування всіх членів колективу, що дозволяє  осмислювати отриману інформацію, трактувати її, застосовувати в конкретних умовах; водночас думати, розуміти суть речей, вміти висловити особисту думку. Під час навчання за такою моделлю використовують ділові та рольові ігри, дискусії, мозковий штурм, фронтальне опитування, круглий стіл, дебати. (додаток 1)

Як відомо, розвиток підростаючої особистості не зводиться лише до накопичення нею знань, умінь і навичок; а передбачає перебудову, систематизацію, узагальнення засвоєного індивідом. «Слід шукати нові форми тренування мозку, викладу і передачі знань» — роздумував академік А. Несмеянов.  Джерелом таких нових форм є комп'ютерні технології.  Інтернет дає можливість безкоштовно отримати доступ до художніх текстів, газет, журналів, наукових статей, словників, підручників, посібників та інших матеріалів. Беззаперечною перевагою Інтернету є постійний доступ до найновішої, «найсвіжішої» інформації, наприклад, підбір матеріалу про символіку квітів, значення певних традицій у житті людини.(додаток 2)  Тож збагативши свої знання, діти вирішили кожну квіточку озвучити по-своєму, у віршах розкрити їх цілюще значення, та у цікавій формі, а саме мультфільмі, донести до глядачів. Квіти-обереги, зібрані у віночок, мають магічну силу. Знаючи їх значення, ми відчуваємо себе захищеними від злих сил і негараздів. (додаток3)  Мудрість давніх китайців гласить: «Скажи мені — і я забуду. Покажи мені — і я запам'ятаю. Дозволь мені діяти — і я навчусь». Саме цим гаслом керувалися автори фільму, побудувавши сюжет так, ніби вишиваючи голка  розповідає   про значення рослин-символів в житті українців.

Річниця  Незалежності нашої України надихнула вихованців гуртка на  створення нетрадиційного анімаційного фільму способом вишивання технікою української народної вишивки  нашого регіону. Дівчата вміло використали знання засвоєні на уроках праці та на заняттях гуртка рукоділля при школі , поєднавши їх зі знаннями основних правил створення анімаційного фільму. Отже можна впевнено сказати, що серед інноваційних форм проведення занять особливе місце займають інтегровані заняття, які стимулюють різноманітні форми творчої співпраці гуртківців.

При створенні  фільму  використовувалась кооперативна (групова) навчальна діяльність - це форма (модель) організації навчання у малих групах учнів, об'єднаних спільною навчальною метою. За такої організації навчання вчитель керує роботою кожного учня опосередковано, через завдання, якими він спрямовує діяльність групи. Кооперативне навчання відкриває для учнів можливості співпраці зі своїми ровесниками, дає змогу реалізувати природне прагнення кожної людини до спілкування, сприяє досягненню учнями вищих результатів засвоєння знань і формування вмінь. Така модель легко й ефективно поєднується із традиційними формами та методами навчання і може застосовуватися на різних етапах навчання.

  Види анімації

Анімація (одухотворення) або мультиплікація (множення) – метод створення серії знімків, малюнків, ляльок в окремих фазах руху, за допомогою якого під час показу їх на екрані з більшою швидкістю глядачам здається, що персонаж починає рухатись.

Анімація виникла раніше за кінематограф. Більшість істориків кіно вважають, що першим мальованим анімаційним фільмом став графічний фільм «Фантасмогорія» Е. Коля, який побачив світ у 1908 році.

Перші мультфільми можна було умовно  поділити на мальовані та лялькові. У сучасній  мультиплікації використовуються й інші матеріали, наприклад, пластилін. Український режисер-аніматор О.Татарський вперше створив мультиплікаційний фільм із пластилінових ляльок – знамениту «Пластилінову ворону» у 1980році, а у 2002 році мультфільм українського режисера С.Коваля «Йшов трамвай №9» отримав на Берлінському фестивалі кіно нагороду – «Срібного ведмедя». (додаток 4)

Справжню революцію у створенні мультфільмів здійснив комп’ютер. Сучасні інформаційні технології дають мультиплікатору можливість створювати трьохвимірний простір замість плоскінного, малювати в будь-якому стилі та техніці, використовуючи найяскравіші кольори. Методи створення анімації дивись додаток 5.

Сучасна анімація розділилась на традиційну анімацію, тобто мальовану на папері  і лялькову та на нетрадиційну анімацію. До якої відносяться фільми створені із природних матеріалів. Це коли героїв не малюють, а підбирають із природних матеріалів, наприклад листочків, придаючи необхідну форму героя, або ж це може бути звичайне яблучко,горіх та предмет побуту або деталь конструктора.

 У Харкові створюють мультфільми методом «сипної анімації», а саме пісочної анімації. Так з’явився новий вид анімації із сипучих матеріалів (кофе, манки, зерна та крупи).

До нетрадиційного способу виготовлення анімаційного фільму відноситься малювання героїв фарбами на склі під об’єктивом камери,  тобто безпосередньо під час зйомки фільму, змінюють кадри - підтираючи малюнок на склі, домальовують необхідні фази руху.

Широкого вжитку серед аматорів анімації набули в’язана анімація та анімація із клаптиків тканини. При створенні таких анімаційних фільмів клаптик тканини або клубочок ниток перетворюється на героїв фільму. Види анімації дивись додаток 6.

Пропонуємо нетрадиційний спосіб зображення анімаційних героїв (квітів) способом вишивання технікою української народної вишивки нашого регіону, безпосередньо під  об’єктивом камери в процесі  зйомки фільму. Використовуючи, дуже зручний у користуванні переносний складаний пристрій для рукоділля та застосувавши в своїй творчості знання технології виконання швів із простих стібків української народної вишивки Дніпропетровського регіону (додаток7), діти створили вишиту анімацію. Але при цьому дотримувалися основних правил створення анімаційного фільму.

 Кадроплан

Кадроплан – серія послідовних замальовок, які супроводжуються описом дії та текстом, який необхідно буде проговорити. Промальовують тільки основні сцени. Текс проговорюють повністю, з прив’язкою до зображення.

Цей етап у створенні фільму відіграє важливу роль. Він допомагає на підготовчому етапу чітко і ясно розгледіти весь сюжет фільму і його окремі епізоди, визначити кількість часу на ту або іншу сцену, тобто визначити темпоритми епізоду і всього фільму. Також на кадроплані визначаються різні плани (загальний, середній, крупний, детальний) та ракурс (Додаток 8).

 Розкадровка і рух

Розкадровка – послідовність малюнків, які є допоміжним засобом при створенні фільмів. Графічне оформлення сценарію, кадроплану.

Процес створення розкадровок в сучасному стані був розроблений в студії Уолта Діснея на початку 1930-х після декількох років використання схожої технології в Wait Disney та інших анімаційних студіях. Розкадровка – це дуже тривалий та складний процес. Вона створює попередню візуалізацію кадрів. Історія розкадровки бере свій початок в епоху німого кіно.  Нажаль, до нашого часу дійшло мало зразків тих розкадровок, але нам відомо, що до розкадровок підходили серйозно та робили їх у великій кількості, витрачаючи на них немалі гроші. (Додаток 9)

Рух – це мова анімації. Вона має бути настільки виразною, щоб її можна було розуміти і без слів. Дитячі анімаційні стрічки, невеликі за часом, тому для озвучення використовують музичні етюди, що відповідають настрою і темпоритму фільму, шуми, звуки, а словесні репліки тільки тоді, коли вони вкрай необхідні.

Одна секунда – це 24 кадри. Рух персонажів складається із фаз дій. Рухи руками, ногами, повороти голови – найпростіші рухи – складають з 4-5 фаз в залежності від ритму дії. Якщо дія швидка (людина біжить), то кількість фаз менша, якщо дія повільна – кількість фаз більша. На кожній фазі руху ми робимо декілька кадрів, найчастіше – це два кадри, тоді рух буде плавним. (Додаток 10)

 Правила безпечної праці під час вишивання

•                  Голки і шпильки під час роботи зберігати в спеціальній коробці або подушечці;
•                  При необхідності працювати з наперстком;
•                  Забороняється підносити голку чи ножиці до очей;
•                  Ножиці слід класти зімкнутими лезами, направленими від себе;
•                  Забороняється залишати голку  без нитки;
•                  Забороняється під час вишивання використовувати тупі, іржаві голки;
•                  Через кожні 40-50 хвилин роботи необхідно робити перерву на 10-15 хвилин, щоб не втомлювалися очі. 

Практична частина

Зйомки мультфільму відбуваються відеокамерою з функцією по кадрової зйомки. Камера закріпляється на штативі за вимоги, що вона може пересуватися по ньому для зміни плану при зйомці.

Анімаційний станок може бути з двома і більше скляними поверхнями для зйомки фільмів з декількома рівнями.

Освітлюючи прилади повинні бути встановлені таким чином, щоб не було ніякої тіні від предметів на зйомочному фоні.

Для зйомки анімаційного фільму технікою вишивання стібками українською народною вишивкою необхідно використати переносний складаний пристрій для рукоділля, який дає можливість вишивати двома руками, непорушно закріпивши полотно вишиванки, що гарантує якість знятих кадрів, а також зручне переміщення полотна при зміні кадру зйомки, дивись додаток 11.

Висновки

Виготовлення нетрадиційної анімації способом вишивання технікою української народної вишивки нашого регіону навчає дітей спостережливості, розвиває їх фантазію. Пробуджує почуття патріотизму  та гордості за свій український народ, його обряди та звичаї, символіку використання квітів. Створення нетрадиційної анімації - ефективний розвивальний засіб навчання на занятті з використанням інтерактивних технологій

 Діти із зацікавленням використовували дану техніку виготовлення мультфільму, який, можна впевнено сказати, придумали самі, адже дівчаткам вишивка завжди близька по духу. А головне, виконуючи елементи та деталі своєї композиції, діти розвивають увагу, точність, акуратність, показують вміння користуватися знаряддями праці для вишивання. Також проявили кмітливість та терпеливість при створенні копіткого та об’ємного оберегу із квітів, не порушуючи технологію створення анімаційного фільму. Вивчили нові технічні поняття та поповнили свій словниковий запас та знання по народознавству. 

Встановлено, що творча активність є вищим рівнем прояву пізнавальної активності дитини, якістю особистості.

Вході роботи з даною технікою як на практиці так із теорією пропоную залучити дану методичну розробку нетрадиційного виконання анімації способом вишивання технікою української народної вишивки до плану роботи гуртка кінолюбителів першого та другого року навчання до теми «Анімаційне кіно».

А вже створений фільм можна використовувати на уроках народознавства, для ознайомлення учнів молодших класів із символікою використання квітів у доступній та цікавій для них формі.

Додаток1

Інтерактивні методи навчання

Мудрість давніх китайців гласить: «Скажи мені — і я забуду. Покажи мені — і я запам'ятаю. Дозволь мені діяти — і я навчусь».

Досвід нашої роботи переконує, що створення фільмів дає сильний поштовх до впровадження таких інтерактивних методів колективної навчальної діяльності, як «мікрофон»; незакінчені речення; робота в парах; робота в малих групах; метод «ПРЕС»; дискусія; рольові ігри; «мозковий штурм»; «карусель»;  аналіз ситуації; розв'язання проблем; займи позицію тощо.

 На сучасних заняттях кінотворчості, на наш погляд, повинні переважати колективні форми роботи. Ще Л. Виготський твердив, що в співпраці дитина може зробити більше, ніж самостійно . Зупинимося на окремих з названих методів:

Методи «Мікрофон» і «Незакінчене речення»

Викладач починає речення і пропонує учням закінчити його. Кожен учасник, отримавши уявний мікрофон (ручку, олівець), свій виступ починає із запропонованого речення. Говорить тільки той, у кого мікрофон. Тривалість відповіді — не більше однієї хвилини. Відповіді одразу не коментуються викладачем .

Рольові ігри

Рольові ігри імітують реальність шляхом проживання ситуації у ролі, надають можливість діяти «як насправді». Учень повинен чітко дотримуватися своєї ролі, намагатися слухати партнерів; не коментувати діяльність інших, перебуваючи в ролі; вийти з ролі по закінченні сцени; взяти участь в її аналізі.

Викладач розподіляє ролі, дає час на їх обдумування. Після закінчення гри проводиться ретельний і поглиблений аналіз учасниками та спостерігачами побаченого і почутого.

Бажано, щоб кожен учасник відповів на запитання:

• Як ви себе почували в тій чи іншій ролі?                 

• Що подобалось під час гри, а що — ні?

• Як вплине роль на ваше подальше життя

Робота в парах

Роботу в парах практикують на будь-якому етапі заняття. Отримавши завдання, учні активно співпрацюють упродовж наперед визначеного часу (до трьох-п'яти хвилин). Учасник обмінюється з партнером думками, щоб потім їх озвучити перед аудиторією. По закінченні часу озвучуються результати роботи . Серед завдань: обговорити питання, взяти інтерв'ю, розробити план, порівняти, заперечити одне одного тощо.

Зауважимо, що в даному випадку метод «робота в парах» органічно поєднується з методом «рольові ігри».

Метод «ПРЕС»

Цей метод використовується при обговоренні дискусійних питань, коли треба зайняти й чітко аргументувати визначену позицію з проблеми, що обговорюється. Метод навчає учнів виробляти й формувати аргументи, висловлювати думки з дискусійного питання у виразній і стислій формі, переконувати інших.

Учні висловлюють свою думку (починають словами: Я вважаю, що...). Пояснюється причина появи цієї думки, тобто на чому ґрунтуються докази (... тому що...). Наводяться приклади, додаткові аргументи на підтримку власної позиції (... наприклад...). Узагальнюється думка (... отже..., таким чином...) .

«Мозковий штурм»

Мета «мозкового штурму» в тому, щоб зібрати якомога більше ідей від усіх учнів упродовж обмеженого часу щодо розв'язання проблеми. «Мозковий штурм» спонукає учнів проявляти творчість, дає змогу вільно висловлювати свої думки. Назвавши проблему, викладач пропонує учням висловити ідеї, коментарі тощо.

Усі пропозиції записуються на дошці чи на великому аркуші паперу без зауважень, запитань; кількість ідей заохочується, ідеї можуть поглиблюватися чи змінюватися.

Дискусія

Дискусія дає прекрасну нагоду виявити різні позиції з певної проблеми або з суперечливого питання. В аудиторії слід створити атмосферу довіри та взаємоповаги. Учні пригадують правила культури ведення дискусії. Викладач заздалегідь пропонує тему і план дискусії; учні самостійно готуються, працюючи з додатковою літературою. Після закінчення дискусії роблять узагальнення, підбивають підсумки .

Передусім нагадаймо, що ефективною може бути лише інноваційна технологія, тобто та, яка ґрунтується на потребах та інтересах учнів. А для цього:

1. Спробуйте дізнатися про своїх учнів якнайбільше: що їм подобається, а що ні у викладанні теорії? Що значить для них бути "цікавим"? Які види діяльності їм більше до вподоби? Чи відчувають вони себе на уроці розкутими? Чи є в них здібності, про які ви ще не знаєте?

2. Спробуйте змінити стиль викладання. Частіше звертайтеся до учнів з пропозицією і заохоченням: "Добре, що ти це зробиш,"Спробуй, подумай, чи буде тобі цікаво?", "Ти добре вмієш це робити". І відмовтесь від нарікань.

3. Зверніть увагу на те, як викладають ваші колеги, які прийоми і методи застосовують, яким формам навчання надають перевагу.

4. Поділіться з учнями своїми міркуваннями. Зверніть увагу на Їхню інформацію - це підкаже, як вам діяти.

5. Пам'ятайте, що діти дуже чутливі до брехні та несправедливості.

6. Аналізуйте свої дії. Спробуйте систематизувати знахідки. Зіставте їх із досвідом інших. Зважте, може, це - елемент нової технології 

Додаток 2 

   Символіка квітів та трав у традиційних українських обрядах і звичаях

Серед символіки, широко використовуваної українським народом у повсякденному житті, а нині несправедливо призабутої,— символіка використання квітів. Квіти, які зараз ми розуміємо не більше як вияв приязні й поваги, у давні часи мали ритуальну значимість, яка і зараз вгадується в обрядах, особливо родинних. Наприклад, весільні короваї прикрашались кетягами калини, горщечок з кашею на хрестинах — ритуальним букетиком — «квіткою», що складався з квітучих трав, гілочок калини, колосся тощо. У практиці ритуального використання квітів знаходимо сліди найдавніших вірувань, пов'язаних з культом Великої богині — уособленням життя, землі й плодючості. Цей культ зародився ще у скіфські часи, а пізніше знаходив вияв у пошануванні давньоруських берегинь, породіль -  Мокоші. Наявність культу Великої богині, за археологічними даними, простежується на Середньому Подніпров'ї аж до періоду розквіту Київської Русі. Є відомості, що у слов'ян богиня життя і плодючості Жива (Сіва) зображувалась в образі жінки з квітами в руках. У трансформованому вигляді цей образ зберігся на старовинних вишивках, в українському мистецтві дерев'яного різьблення. У X—XII ст. образ Великої богині у пишному оточенні квітів, звірів і птахів зникає як культ, залишившись у родильній обрядовості та у повір'ях.

Що ж знаємо ми сьогодні про символіку квітів та трав у традиційних українських обрядах і звичаях? Це насамперед обереги: полин і петрушка — від русалок на русалчин Великдень; м'ята, любисток, татарське зілля, якими прикрашали хати на Трійцю, хрест із

пахучих трав на покуті — охорона від злих сил; пахуча трава, освячена на Маковея,— захист від «зурочень», «навіювання» тощо. Що стосується певних квітів, то здавна на Україні калина вважалась символом любові, щастя, здоров'я, багатства, краси, символом надії або розлуки, а також зв'язку з потойбічним життям. Як ми вже говорили, на весіллях калиною оздоблюють коровай та гільце, вбрання нареченої, щоб підкреслити її чистоту, дівочу невинність, а також одяг молодого та весільні вінки. На хрестини калину затикали у калачі, шишки для кумів, клали в першу купіль дитини, Дівчата садили це дерево і на могилах коханих. Перед розлукою або ж освідчуючись у коханні теж дарували кетяг калини.

Схожа символіка і барвінку: його клали біля новонародженого, на весілля гільце і коровай оздоблювали барвінком, а за невинність молодої батьків вшановували, виставляючи на хаті вінок з барвінком та калиною. Вінки з барвінку клали на голови молодих на весіллі, на обрядові свята дівчата теж завжди використовували ці квіти, а на могилах посаджений барвінок символізував вічну пам'ять за померлими.

Збереглись у традиціях і пізніші нашарування символіки квітів, які, можливо, не всі виникли на Україні, але побутували серед нашого народу. Наприклад, подарований букетик волошок говорить про скромність і ніжність; квітучий барвінок — про освідчення в коханні; білий бузок — натяк на скромність; листок папороті символізує довір'я; червоні садові маки означають красу і молодість; польові ж маки натякають на дурноватість; лілові фіалки засвідчують невтішну тугу за померлим, фіалки ж інших кольорів утверджують радість, веселощі; квітка едельвейса

 (шовкова косиця) — символ кохання і мужності, вірності і патріотизму.

Якщо говорити про кольорову гаму при складанні букету, то й тут існують деякі правила: поєднання червоного та блакитного кольорів символізує вірність і кохання; жовтий колір означає невірність, розлуку, а у поєднанні з червоним — недовір'я; білими квітами підкреслюється вірність, цнотливість, а у поєднанні з червоним — нагороду і повагу; зелені кольори означають мудрість, обережність і пересторогу. Отже, даруючи букет, треба знати, які підібрати квіти до певної нагоди. Дівчині дарують квіти з напіврозпущеними  бутонами, що підкреслюють чистоту і щирість; дарувати заміжній жінці червоні квіти — нетактовно, бо вони означають готовність Споконвіку шанують в Україні квіти. Нема жодної української хати, біля якої дбайливі руки господині не влаштували б яскравих квіткових острівців. Вони милують око, ніжно хвилюють душу, міцно прив’язують наші серця до рідної домівки.

Наші предки обожнювали квіти, вважаючи, що цей витвір природи даровано людям від Бога. Квіти — постійні супутники нашого життя. Вони — на клумбах, у кімнатах, на газонах. Вони на вишиваних рушниках, скатерках. Ними розмальовують печі, стіни осель. А ще квіти є на нашому національному одязі. Квіти на плахті й корсетці символізують доброту, щирість душі. Квіти на рукавах сорочки оберігають від хвороби, злого ока.

Культура нашого народу незвичайна, унікальна. До нашого часу збереглося багато свят, звичаїв, обрядів, і майже в кожному почесне місце займають квіти. Є такі звичаї:

— класти у першу купіль різні духмяні квіти;

 — у купіль хлопчика клали любисток, щоб довго жив; чорнобривець, щоб був чорнобривим;

— у купіль дівчинки клали ромашку, щоб рум’яною була, калину, щоб красивою була, любисток, щоб люб’язною була.

Існує повір’я, що любисток — це зілля, яким можна причарувати когось. Через це в народі називають його любчик, люби мене, приворотне зілля. Справді, коли розтерти листочок цієї рослини, відразу розіллються пряні пахощі.

Найпочесніше місце в українській хаті завжди відводилось освяченим рослинам. В українського народу є три свята: Івана Купала, Маковія, Ромашка Трійця, на які святять квіти. Наприклад, на Маковія (День семи святих мучеників Маковеїв) в церкві святили мак. Весною його розсівали по городах, а сухі квіти дівчата вплітали до своїх кіс, щоб не випадало з голови волосся. Якщо в дитини безсоння, то посвячені макові головки клали їй під подушку. Ця гарна квітка стала символом дівочої вроди. Парубки чіпляли маки у петличку. Червоний колір квітки символізував щирі й чисті почуття.

На Трійцю селяни розвішували на стінах житла квітчання, вбирали хату снопиками лепехи, прикрашали образи пучечками пахучих васильків, м’яти, материнки. Під час весняних обрядових дійств молодь виконувала хороводні та ігрові пісні, шанобливо звертаючись до квітів і уславлюючи їхню красу.

Деяким рослинам наші предки приписували навіть магічне значення. Могутнім оберегом вважалась квітка тирличу, яка, за народними віруваннями, відганяла нечисту силу. Часник боронив людину від чарів і всякого лиха, його вплітали дівчатам у коси, а хлопчикам зав’язували у сорочечки

Квіти підсніжника — провісника тепла, символ сподівань на краще

майбутнє. У народі їх називають квітами надії. Завдяки своїй красі і тому, що вони одними з перших відкривають весняний карнавал цвітіння, підсніжники майже повністю винищені. Вони занесені до Червоної книги і потребують охорони.

Український фольклор розповідає про травневі квіти конвалії, що ці квіточки подібні до перлин. Запрошуючи дівчину до танцю, хлопець дарував їй букет конвалій. Обмін букетиками навіть означав згоду на одруження. Якщо ж дівчина була не згодна, вона кидала букетик на землю. Ця чудова квітка, яку називають «лілія долин», на грані винищення.

А про васильки є в народі оповідь, що був собі колись молодий і гарний хлопець. На Зелені свята заманила його русалка в поле, залоскотала і перетворила на синю квітку. Відтоді й ростуть у полі ті гарні, трохи сумні квіточки. А звуть їх ім’ям хлопця — васильками. Васильки — дуже запашні квіти, раніше їх клали за ікони, прикрашали ними хрести у церквах. Васильки — символ святості, привітності, чемності.

Привертають до себе увагу світло-сині зорі квітів цикорію. Це Петрів батіг. Його довге стебло майже безлисте. Якщо ним змахувати, то воно свистить, як справжній батіг. У народі назву цієї квітки пов’язували з ім’ям апостола Петра — учня Ісуса Христа. Цього святого вважали покровителем полів. Народ вірив, що апостол Петро, йдучи межею, хльоскає стеблинкою цикорію, як батіжком. А жучки і мушки, що сидять на колоссі, злітають від

того звуку догори і не сміють переводити хліба. Стародавні люди вірили, що шкідливі комахи обминають ту ниву, де росте Петрів батіг, і вважали цю рослину рятівницею хліба.

Та особливим оберегом в Україні завжди був і є вінок. Це не просто краса, а «знахар душі». Бо в ньому є чарівна сила, що біль знімає, силу береже. Плетіння віночка — то своєрідна наука. Потрібно знати, з яких квітів і коли плести, яке зілля з яким вплітати поруч. А всього в українському віночку дванадцять квіток, і кожна з них є оберегом.

 До віночка вплітаються: мальва, калина, безсмертник, деревій, незабудка, чорнобривці, барвінок, любисток, волошка, ромашка, червоний мак, хміль.

Серед них найпочесніше місце належало деревію. Ці дрібненькі білі квіточки здалеку нагадують велику квітку. її називають у народі деревцем. Коли квіти одцвітають, вітер розносить насіння. Та де б не проросла ця рослина,  вона завжди цвіте. Тому люди вплітають її до віночка, як символ нескореності.

Квітка ромашки приносить не тільки здоров’я, а й добро та ніжність. Вплітають її з гронами калини, з вусиками хмелю — символу гнучкості й розуму. Ця рослина здавна шанується у нас в народі, вона оспівана в піснях і легендах. Парубок часто порівнюється з хмелем.

Квіти ніжно-синього кольору, ніби очі дівчини, вплітають у віночок як символ краси, здоров’я, сили. Це — волошки. У повному віночку сусідять улюблені квіти дівчаток. Найгарніша квітка луків і полів синьоока волошка і

любисток. А ще з цих квітів виплітають окремий віночок — віночок відданості.

Безсмертник у віночку — символ здоров’я, він лікує багато хвороб, хоча на вигляд дуже скромний. Але кожна квіточка, якою б тендітною вона б не була, потрібна людям.

Барвінок також є символом краси. Здавна вважалося, що рослина дарує дівчині вроду. Дівчата на Україні колись умивались відваром із барвінку. «Десь ти мене, мати, в барвінку купала».

 У народі живе чудова легенда про походження рослини. Діялося це тоді, коли турки і татари нападали на українську землю. Увійшли якось вороги в одне село і винищили там усіх людей. Лише один парубок та дівчина сховалися в лісі. Але їх знайшли бусурмани. Парубка люті зайди зарізали, а дівчину задушили. Ото з парубочої крові й виріс барвінок у лісі, а губами дівчини полилася кров.

 А інша легенда розповідає, що колись чужоземець побачив українську дівчину й дуже в неї закохався. Навіть, ставши перед Богом по смерті, попросив Творця пустити до коханої ще раз. І Господь повернув його на землю квіткою барвінку, який вився всюди, де ступала нога милої, а по смерті — виріс на її могилі.

 А називається барвінок хрещатим від слова «хрест», бо його стебла перехрещуються одне з одним. Листки зелененькі, продовгуваті й вічнозелені, квіти блакитні, ніби зірки. В перекладі слово барвінок означає «перемагати». Тому ця квітка є символом хлопця. Це завжди вродливий, статний парубок.

Додаток 3

Значення квітів-оберегів у дитячому сприйняті

(авторський текст озвучення фільму Дрозда Степана, 10 років)

Я голка - трудівниця,

Не звикла я ліниться.

Я обереги вишиваю,

Із квітів символи складаю.

      Складу оберег для родини,

      Барвіночок запашний -

      Це символ життя людини,

      це символ безсмертя душі.

                   Оберег здоров’я добавлю

                   Кульбабку золотеньку.

                  Хай буде родина здорова,

                                                                            Сильна, міцна, раденька.

    На світанку мак розквітає,

   Червоніють легкі пелюстки,

   Можливо ця квітка не знає,

   Вона це (є) символ краси.

         Ось квіти соняха жовтіють,

        До сонця тягнуться в степу.

       Маленькі діти так радіють

       Як бачать всю оту красу.

                                                     Створю я  сонях – символ сонця,

                                                      Довіри, миру і тепла,

Мальву радісну,  рожеву

           Я вишиваю знов і знов.

           Вона - чарівна королева

           Надія, Віра і Любов.

Колосок рясного жита

Я складаю для родини,

Щоб жили усі в достатку

У щасливій Україні.

Колоситься жито в полі:

Буде хліб у хаті.

Працьовиті українці,

Щедрі і багаті!

          Ніжну квіточки волошки –

 Оберег  надії

 Відтворю я, щоб здійснились

 Всі дитячі мрії!

 У дитини мрія –     чиста,

 Любов’ю сповнена й добром.

 Моя волошка  - світла, ніжна,

 Здається дихає теплом.

                   Я червону нитку брала,

Я калину вишивала.

Хай цвіте вона в долині,

Славить неньку Україну!

Червоним цвітом калиновим

Нехай рясніє 

Кущ калини став чудовим

Повним радості й любові.

Всі  квіти у вінок сплету я,

Це  - оберег надійний.

Віночок дітям подарую,

Щасливим та невинним.

Нехай вінок оберіга

Маленьке тіло й душу!

Я все зробила, що могла,

 Я відпочити мушу.

 Не хвилюйся, Україно!

Розквітай, рідненька!

У віночках  твої  діти

Радісні й гарненькі!

Хай по всіх твоїх теренах

Щастя й мир панує,

Покоління, що зростає,

Хай тебе шанує!

Додаток 4

 Кадри із перших створених мультфільмів

Додаток 5

Методи створення анімації

Методи анімації визначають спосіб утворення як елементів анімаційних послідовностей, так і самих послідовностей. Розглянемо найбільш поширені методи анімації.

Класична анімація являє собою почергову зміну малюнків, кожний з яких намальований окремо (принцип мультфільму). Цей метод є трудомістким через необхідність окремого створення кожного малюнка.

Лялькова анімація полягає у тому, що в просторі розміщуються об’єкти і кадр фіксує їхнє положення. Потім положення об’єктів змінюється і знову фіксується наступним кадром.

Спрайтова анімація - це анімація, реалізована за допомогою мови програмування чи спеціального інструментального засобу. У спрайтовій анімації відсутнє поняття кадру (принцип рухливих ігор). Майже завжди базується на роботі з “прозорим” кольором.

Морфінг полягає в перетворенні одного графічного образа в інший. Частовиконується програмно. При програмній реалізації морфінгугенерується задане число проміжних кадрів, що забезпечує плавний перехід початкового образа в кінцевий.

Анімація кольором передбачає зміну тільки кольору об’єктів при незмінному їх положенні. Часто виконується програмно.

3D-анімація створюється за допомогою спеціальних програм (ЗD Studio МАХ, Мауа, РоvRау, LightWave та ін.). Підсумкове зображення тут отримують шляхом візуалізації сцени, яка включає набори об’єктів, джерел світла, текстур та камер.

Метод ключових кадрів (кеуframing) є найбільш розповсюдженим способомстворення анімації. Ключовою подією може бути не тільки зміна параметрів одного з можливих перетворень об’єкта (положення, повороту чи масштабу),але також зміна кожного з параметрів, що допускають анімацію

 (властивості джерел світла, матеріалів і ін.). Після визначення всіх ключових кадрів система комп’ютерної анімації виконує автоматичний розрахунок подій анімації для всіх інших кадрів, що займають проміжне положення між ключовими – проміжних кадрів.

Процедурна анімація використовується для моделювання рухів чи ефектів,які важко відтворити за допомогою ключових кадрів. У процедурній анімації розраховують поточні значення параметрів анімації, ґрунтуючись на початкових значеннях, заданих користувачем, і на математичних виразах, що описують зміну параметрів у часі. Цей метод дозволяє виконувати якісні анімації. Часто процедурна анімація використовується для створення різноманітних фізичних ефектів.

Додаток 6

  Види анімації

                                                    Сипна анімація (пісок)

                Комп’ютерна анімація                                       Графічна анімація (морфінг)

  2d анімація                                                         3d анімація                       

                                                                                                             Пластилінова анімація                                    Анімація із природних матеріалів

            Лялькова анімація                                           Анімація «Малювання на склі»

Програма – StartMenu Animation                                  В’язана анімація

Додаток 7

 Технологія виконання швів із  простих стібків

Петельний шов широко застосовують у вишиванні. Виконуючи його, стежать, аби нитка весь час була під голкою, утворюючи петельку. Щоб стібки шва були однакові, треба намітити контур вишивки двома лініями – зверху і знизу. Існує безліч варіантів петельного шва для вишивання різних узорів квітів та листя.

Стебловий шов застосовується майже в кожному виді вишивки. Ним дуже часто вишивають стебла квітів і рослин – звідси й пішла його назва. Прокладаючи цей шов зліва направо,відступаючи голкою назад, знизу вгору, згори вниз. Вістря голки під час роботи спрямоване ліворуч донизу або догори. Кожен новий стібок починають, відступаючи назад 2-3 мм від виходу нитки навскіс справа або ж зліва. Треба весь час стежити, щоб робоча нитка завжди виходила з одного боку вже прокладених стібків, інакше шов не буде рівним. Щоб шов був рівним і красивим, треба робити стібки однакової довжини і не натягувати нитку.

Шов «петля в прикріп»  виконується на основі  шва «ланцюжок», який складається з ряду петельок, які виходять одна з одної і нагадують ланцюжок. Шов «петля в прикріп» складається з ряду окремих петельок. Ним можна вишити безліч різних узорів:                                                           

закріпити петельку коротким чи довгим стібком, двома-трьома стібками, всередині великих петельок вишити менші.

Шов «ягідка» використовують при вишивані ягід горобини, калини, смородини, які ніби висять на гілочці. Починають роботу з нижньої точки першої ягідки. Закріпляють нитку і виводять її на лицьовий бік (прокол 1). Потім роблять прокол 2 зверху ягідки і виводять голку в прокол 1, не витягуючи її з тканини, на відстані, рівній довжині ягідки. Після цього витягують нитку з голки і справа наліво туго накручують її на голку 7-8 разів, Останній раз нитку, яка знаходиться знизу, під голкою, піднімають вгору і обкручують голку петелькою у вигляді вісімки.                                                 

Закінчивши обкрутну, знову затягують нитку в голку. Притримуючи накручену ягідку великим пальцем лівої руки, обережно протягують голку з ниткою донизу, закріпляють одним-двома стібками і виводять голку з вивороту у верхню петельку вісімки. Верхню частину ягідки прикріпляють до тканини маленьким стібком, а голку виводять у місце розташування нової ягідки, яку вишивають таким самим способом.

Додаток 8 

Приклади кадропланів

Схема кадроплану м/ф «На краю Землі» виконана автором проекту Костянтином  Бронзітом

Додаток  9

 Приклади розкадровки

Додаток 10

Фази руху

                                                                                                        Додаток 11

 Кадроплан до мультфільму “Ниточка танцювала..»

Список літератури

1. Пометун О., Пироженко Л. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання. — К.: Видавництво А.С.К., 2004. — 192с.
2. Бартон К., Как снимают мультфільми, М., Имскусство, 1971
3. Лоусон Д., Фильм – творческий процесс, М., Искусство, 1965
4. Сивоконь Е., Якщо ви любите мультиплікацію, Київ, Мистецтво, 1985
5. Бібліотечка «Веснянки» Збірка метод. Матеріалів «Кіно і діти, вип.. І», м. Дніпропетровск, 2003
6. Вайсфельд І. С. Азбука кіно, Київ, Мистецтво, 1990
7. Вигодський Л. С. Воображение и творчество в детском возрасте, М., Просвещение, 1991
8. Крижанівський Б. М. Мистецтво мультиплікації. Київ, Радянська школа, 1981
9. Родарі Д. Граматика фантазії. М. Прогрес, 1978
10. Ресурси глобальної мережі Інтернет.