Гендерна культура – це сукупність суспільних цінностей, які склалися у тому чи тому суспільстві, відшліфовувалися у перебігу його історії, їм повинен підпорядковуватися кожен індивід, дотримуючись норм і стосовно чоловіка, і стосовно жінки.

Гендерна педагогіка це сукупність освітніх підходів, спрямованих на створення комфортних умов у начальновиховному закладі для соціалізації дітей, важливим складником якої є статева ідентифікація індивіда.

Саме початкова шкільна освіта як один     із найважливіших соціальних інститутів, спроможна закласти основи для  формування      гендерної  культури в суспільстві.

 Узагальнюючи погляди вітчизняних і зарубіжних учених на сутність гендерного виховання, що висвітлені в аналізованих педагогічних джерелах, зазначимо, що таке виховання – це цілеспрямована педагогічна діяльність, яка передбачає дотримання принципів гендерної рівності в навчальновиховному процесі й уможливлює всебічний особистісний розвиток представників різної статі, успішну реалізацію їхніх здібностей та потенціалу.

Модернізація навчання, перехід до особистісно-орієнтованої моделі взаємодії вчителя та учня актуалізують потребу враховувати освітні потреби дитини. 

Оскільки особистість є статевою категорією,  то пріоритети в освіті відкривають перспективи  успішнішого навчання і виховання дітей  відповідно до їх статевої приналежності.

                                                                                                                                                     АНДРОГІННИЙ ТИП 

Для андрогінних дівчаток і хлопчиків характерним є прагнення відмови від традиційних норм у поведінці, спрямованість на реальне осмислення ситуації, самостійне долання труднощів. 

Ці діти активно взаємодіють з дорослими і однолітками незалежно від статі, частіше за інших є організаторами спільної діяльності, при цьому мають популярність у колі дітей. 

Їм властиві наполегливість, високий  рівень реальних досягнень, що може  бути підтвердженням їхнього  особистісного благополуччя. 

  толерантність включає наступні компоненти і Гендерна

 показники: 

Ø  когнітивний    (уявлення про      зміст    ідентичності представників своєї і протилежної статі, власної статевої ідентичності; про способи реагування на неблагополуччя однолітка, надання уваги, допомоги і прояви симпатії до однолітків протилежної статі), 

Ø  емоційний (прояв співпереживання і співчуття, прагнення допомогти одноліткам свого і протилежної статі; інтересу і потреби до взаємодії з однолітком протилежної статі)

Ø  поведінковий (володіння способами надання допомоги, підтримки в реальній ситуації взаємодії з однолітком протилежної статі).

                                    МІРА ТОЛЕРАНТНОСТІ ДО СВІТУ І САМОГО

ІНДИВІДУАЛЬНА

СЕБЕ - НЕОБХІДНА УМОВА ПРОЦЕСУ СТАНОВЛЕННЯ ГЕНДЕРНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ.

                    Провідні завдання гендерного підходу 

в умовах сучасного навчально-виховного процесу 

Ø  гармонізація статево-рольових відносин на основі егалітаризму (рівності можливостей) і гендерної рівності; 

Ø  регулювання гендерної асиметрії навчально-виховного процесу, гальмування проявів сексизму і дискримінації, подолання найбільш жорстких гендерних стереотипів у освітній практиці; 

Ø  коригування впливу середовища, розширення життєвого простору для розкриття та розвитку індивідуальних здібностей і задатків кожної особистості, можливостей її самореалізації; 

Ø  створення комфортних умов для гендерної ідентифікації та ефективної соціалізації особистості; 

Ø  формування внутрішньої культури індивіда, толерантного ставлення до партнерів протилежної статі, виховання гармонійних морально-етичних гендерних відносин; 

Ø  створення моделі гендерного виховання і здійснення педагогічного процесу на основі особистісно-орієнтованих стратегій гендерного виховання.

      Гуманістичні установки В.Сухомлинського щодо ґендерного виховання учнів, формування дитячих уявлень про мужність, жіночність, побудову педагогічного процесу на засадах рівності, егалітарності, подолання педагогами ґендерних стереотипів і тепер є найактуальнішими у формуванні ґендерної культури дітей.

Французька філософиня Сімона де Бовуар в своїй праці «Друга стать» проголошує такі слова: «Жінкою не народжуються – жінкою стають».

Подібне можна сказати і про чоловіків. Адже ми приходимо у світ, де вже існують певні очікування до наших ролей та сценаріїв поведінки. 

У процесі виховання або соціалізації ми навчаємося «правильним» ролям, які відповідають вже традиційним уявленням про маскулінність і фемінність.