Методична розробка уроку ДМШ "Регістр"

РЕГІСТР

 Поблукайте по всій клавіатурі фортепіано. Послухайте як найнижчі звуки відрізняються від найвищих. Нижніми (грубими) звуками ходить ведмідь, а високими (тоненькими) звуками пурхає пташка. Але наймелодичніше звучать ті клавіші, які знаходяться посередині клавіатури.  Саме вони найчастіше використовуються в музиці. І не тому, що до них зручніше дотягнутися, а тому, що вони мають найбагатшу музичну виразність. 

 Якщо потрібно, наприклад, зобразити грозу, то неможливо обійтись без грому в басах (у «ведмежих» нотах) та сяючих блискавок у «пташиному» регістрі.

Регістр – це частина звукоряду. Але більш точне визначення цього поняття ми розглянемо трішки пізніше, коли познайомимось з ним ближче.

Можливо, ви же чули, що існує три регістра: нижній, середній та верхній.

Ø  Нижній регістр – нагадує «збільшуване скло». Він робить музичні образи крупнішими, важливішими, значимішими. Він і налякати може. І сказати: «Тсс, це таємниця». Загадково, незвичайно починається п’єса Едварда Гріга «В печері гірського короля»:

Задумливо та скорботно звучить проста мажорна тема другої частини фортепіанної сонати № 4 Л. Бетховена саме через те, що він розмістив цю тему у нижньому регістрі: 

Звісно, справа не лише у регістрі, а й у повільному темпі, акордовому викладі, переривчастому, ніби «рваному» ритмі. Але регістр тут відіграє головну роль і це дуже чутно.

Ø  Середній регістр – найзвичніший для нас. Це регістр, у якому ми розмовляємо та співаємо. Ми слухаємо музику не лише вухами, а й голосовими зв’язками. Коли ми слухаємо мелодію, наші зв’язки беззвучно її проспівують, хочемо ми того чи ні. Тому, коли у співака хворіють зв’язки, йому не дозволяють не лише співати самому, а й слухати інших співаків.

Тому, коли ми слухаємо музику написану у середньому регістрі, то звертаємо увагу не на сам регістр, а на інші засоби виразності: мелодію, гармонію, ритм, темп і т.д.

П’єса «Солодка мрія» з «Дитячого альбому» П. Чайковського розповідає про те, що в кінці досить насиченого дня дитина готується до сну. Тепер можна розслабитись, лягти в затишне ліжко і помріяти, а потім зануритись в чарівний світ снів. Саме середній регістр п’єси створює заколисуючий настрій та розслаблену атмосферу. 

Ø  Верхній регістр, на відміну від нижнього, ніби «зменшує» те, що в ньому звучить. У «Дитячому альбомі» П. Чайковського є Марш дерев’яних солдатиків. В ньому все як у справжньому військовому марші, але маленьке, ніби «іграшкове». Це тому, що п’єса написана у середньому та високому регістрі:

Верхній регістр здатен і на трагедію. У італійського композитора Дж. Верді є дуже гарна та трагічна опера «Травіата». Її молода героїня в останній дії помирає від невиліковної хвороби. Аби підкреслити юність та тендітність героїні, Верді розмістив її трагічну тему у верхній регістр (в оркестрі її виконують скрипки):

РЕГІСТР – це частина діапазону музичного інструмента або голосу людини, яка має певне звукове забарвлення.

Чи існують якісь конкретні межі між регістрами? Звісно «Ні». Виходить не можна сказати, що ось ця нота належить нижньому регістру, а он та – верхньому чи середньому? Це не зовсім так. Всі звуки, наприклад, четвертої чи п’ятої октави належать лише до верхнього регістру. А звуки контроктави – це, безумовно, нижній регістр. Але «прикордонних» звуків між регістрами не існує.

Наприклад, до першої октави може бути і середнім, і нижнім регістром – в залежності від того, куди «тягнуть» її оточуючі звуки.

Важливо зауважити, що музики написаної лише в одному регістрі дуже мало. Часто композитори використовують усі регістри.