МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА ЗАНЯТТЯ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

ПРИЛУЦЬКЕ МЕДИЧНЕ УЧИЛИЩЕ

 

 

Розглянуто та затверджено на

засіданні циклової комісії

загальноосвітніх дисциплін

голова комісії ____ Д.В. Скиба

<<        >>__________  2019 р.

 

 

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

з фізичного виховання

на тему:

«Методика  підготовки збірної команди училища з баскетболу до спортивних змагань»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Підготував

викладач фізичного виховання

Ельтек Іван Вікторови

 

 

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………3

1.     Особливості процесу підготовки спортсменів-баскетболістів…….4

2. Тестування фізичної та технічної підготовленості гравців……..9

3. Відпрацювання технічної та тактичної взаємодії гравців……..11

4. Тактична підготовка………………………………………………16

5. Тренувальні ігри (змагальний період-матчеві зустрічі, турніри)….19

6. Застосування сучасних інформаційних технологій…………….19

7. Психологічна підготовка в системі спортивного тренування і підготовки до змагань…………………………………………………………………20

Висновки…………………………………………………………………….22

Література

Додатки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Методична розробка «Методика  підготовки збірної команди училища з баскетболу до  спортивних змагань»  містить теоретичні дані про технічну та тактичну підготовку команди її взаємозв'язок з розвитком розуміння гри у студентському баскетболі, і практичні вказівки щодо використання тактичної підготовки і засобів сучасних інформаційних технології для розвитку логічного мислення та просторової уяви баскетболістів.

Данні методичної розробки можуть бути використані тренерами секцій з баскетболу в системі підготовки баскетболістів у вищих закладах освіти, а також в тренувальному процесі і підготовки до змагань.

Вступ.

 Баскетбол – один з популярних і захоплюючих видів спорту. Масова зацікавленість та популярність даним видом спорту пояснюється його загальною доступністю, емоційним характером і оздоровчою спрямованістю. Баскетбол  впливає на загально-фізичну підготовку, сприяє розвитку швидкості, сили, спритності, витривалості. Гра відрізняється високою активністю, тому потребує прояву різносторонніх фізичних, моральних і вольових якостей, інтелектуальних здібностей. Під час гри засвоюються таки життєво необхідні навички, як біг, стрибки тощо.

У системі української освіти баскетбол включений у програми фізичного виховання дошкільної, загальної середньої, середньої, професійно-технічної, середньої спеціальної та вищої освіти. При правильній організації занять баскетболом в закладах вищої освіти відкриваються великі можливості для ефективного оздоровчого впливу на організм студентів і для участі їх в змаганнях різних рівнів, які проводяться щорічно: матчеві зустрічі, турніри, міські, регіональні та обласні змагання серед студентів училищ, коледжів і університетів.

Підготовка студентських збірних команд з баскетболу (юнаки, дівчата) до змагань має свої особливості. У студентських команд режим тренувань суттєво відрізняється від професійних і визначається заданими умовами навчального процесу коледжу. Тому тренер студентської  команди змушений переборювати велику кількість специфічних труднощів, які містять складності при комплектації команди, при спробі правильної організації тренувального процесу відповідно до законів розвитку спортивної  форми й адаптації, при побудові навчально-тренувального процесу з урахуванням недостатньої кількості тренувань (2-3 рази в тиждень), різного рівня підготовленості студентів  і постійної зміни складу команди.  Також є труднощі, які пов'язані з  «зіграністю» тому, що склад баскетбольної студентської команди увесь час змінюється, оскільки одні спортсмени надходять на перший курс, інші закінчують училище і вибувають з команди через 2 – 3 роки.

        Мною позначено проблему необхідності вдосконалення навчально-тренувального процесу баскетбольних команд училища. Особливо це стосується тактичної підготовки гравців. Багато тренерів за період навчання у коледжі так і не встигають навчити спортсменів основним тактичним комбінаціям та застосуванням їх у грі. Тому, пошук ефективних засобів тактичної підготовки гравців студентських баскетбольних команд є актуальною проблемою та відповідає сучасним умовам.

В основу авторської методики покладено систему роботи тренера з використанням новітніх освітніх та інформаційних технологій у процесі підготовки баскетболістів.

Мета роботи: розробити для баскетбольної збірної команди училища методику підготовки з опорою на застосування тактичних вправ та засобів інформаційних технологій.

У даній роботі новими є наступні положення:

• розроблено методику техніко-тактичної підготовки баскетбольних команд з опорою на застосування тактичних вправ і методів інформаційного впливу;
• вперше розроблено спеціальну методику інформаційного впливу на свідомість при техніко-тактичній підготовці баскетболістів училища;
• узагальнено розробки авторів щодо можливостей застосування інформаційних засобів наочності при формуванні й удосконаленні навичок техніки і тактики баскетболу.

Практична значимість методики виражається в можливості ефективного застосування  тактичної підготовки баскетбольних команд вищих навчальних закладів 1-2 рівнів акредитації до змагань.

В процесі роботи я долучала ідеї студентів з модифікації побудови навчально-тренувального процесу з баскетболу.

 

1. Особливості процесу підготовки спортсменів-баскетболістів.

 

       Гармонійне сполучення розумового і фізичного розвитку студентів - це основа підвищення спортивної майстерності баскетбольної команди.

Система трирічної підготовки баскетболістів МК Дон НУЕТ базується на масовості, якісній матеріально-технічній базі та професіоналізмі викладачів. Вона орієнтована на досягнення високого кінцевого результату, а не на поточні успіхи.

Навчання у училищі, недостатність часу для повноцінного навчально-тренувального процесу потребує від студентів доброї функціональної і фізичної підготовленості та постійного розвитку фізичних якостей. Тому на початкових етапах підготовки збірної приділяється велика увага різнобічному фізичному розвитку. Баскетболісти повинні бути швидкі, сильні, спритні та витривалі, з прекрасно розвиненими м'язами.

Командні тренування на начальному етапі не проводяться, але кожний гравець (2-3 курсів) виконує індивідуальну програму, що складена тренером-викладачем.

Тим часом проводиться відбір до збірної серед студентів 1 курсу (усне або письмове опитування, візуальний відбір на заняттях фізичного виховання з теми «Баскетбол»). За 3 місяці до початку сезону змагань баскетболісти збираються для командної підготовки, яка відбувається поетапно:

1 етап - тестування фізичної підготовленості гравців, відпрацювання технічних елементів гри;

2   етап - відпрацювання технічної взаємодії гравців у нападі та захисті;

3 етап - тактична підготовка з застосуванням засобів інформаційних технологій;

4 етап - тренувальні ігри (змагальний період - матчеві зустрічі, турніри).

В командних тренуваннях до автоматизму відпрацьовується набір певних техніко-тактичних дій. Ми намагаємось до автоматизму відпрацювати як вимога більше тактичних схем. При цьому спеціальному тренуванню кидків в кошик практично не надається уваги. Тому що, відпрацювання цього елементу повинно входити до індивідуальної програми тренування кожного баскетболіста.

Характерною особливістю системи підготовки баскетболістів є вузька спеціалізація  гравців. Кожний повинен чимось виділятися. Гравець повинен мати у своєму арсеналі хоча б один «супер елемент». В індивідуальних тренуваннях акцент робиться на вдосконаленні саме цих елементів.

Командними діями керує тренер-викладач. Всі вправи гравці повинні виконувати з максимальною самовідданістю. Потрібно також вимагати від баскетболістів чітко дотримуватись тактичної настанови тренера на конкретний матч, що буде свідчити про високу ігрову дисципліну. Коли тренер зупиняє хід тренування або бере перерву у грі, щоб дати конкретні вказівки, всі гравці уважно його слухають.

періоді команди  Під час командних тренувальних занять, я ставлю перед спортсменами конкретні тактичні завдання, показую шляхи для їх вирішення, які вони повинні застосувати в різних ігрових ситуаціях самі, творчо, без підказки тренера. Для вдосконалення будь-якої тактичної комбінації слід відмовитися від її регламентації та передбачити два-три варіанти виконання, в залежності від особливості технічної підготовленості спортсменів, які її будуть проводить. Важливо навчити спортсменів уважно спостерігати за ходом вправи або гри, оцінювати дії своїх партнерів, аналізувати і об'єктивно оцінювати свої дії та помилки. Здатність спортсменів до такого аналізу - потужний стимул розвитку тактичного мислення.

      У змагальному періоді, у вільні від змагань дні, команди проводять по 1-2 тренування на тиждень тривалістю 1,5-2 години. Головна увага  звертається на взаємодію гравців у різноманітних ігрових ситуаціях, технічне вдосконалення окремих тактичних ігрових прийомів.

Великого значення студенти-спортсмени повинні приділяти раціональному збалансованому харчуванню.

В процесі командних тренувань та матчів баскетболісти мають навчитися постійно психологічно підтримувати один одного (оплески, схвальні жести і вигуки).

В розроблену мною систему підготовки збірної команди з баскетболу  увійшли:

1. Програма та план-графік тренувань.
2. Медико-педагогічний контроль.
3. Навчально-методичний комплекс (методичне забезпечення, методичні рекомендації для самостійних занять студентів, картки-завдання).
4. Індивідуальні програми тренувань спортсменів-баскетболістів (завдання, комплекси спеціальних вправ та інше).
5. Електронні посібники, книги, відеофільми, мультимедійні презентації  (на комп’ютерах коледжу, на сайті Фізичного виховання МК ДонНУЕТ, на електронних носіях - флешках).
6. Комплекси фізичних вправ  для занять на тренажерах (в тренажерному залі).
7. Змагальна практика (організація та участь у матчевих зустрічах, турнірах).
8. Участь студентів у  регіональних та обласних змаганнях.

       Самостійні заняття, як обов'язкова складова частина  підготовки студентів-баскетболістів, заповнюють дефіцит рухової активності, сприяють підвищенню фізичної і розумової працездатності. Самостійні заняття проводяться в будь-яких умовах, в різний час і включають завдання тренера або самостійно складену програму, індивідуальний план. Установка на обов'язкове виконання завдання, розвиток ініціативи, самоспостереження і аналізу своєї діяльності активізує студентів. Для самостійної роботи студентів - спортсменів використовую традиційну форму навчання (кожен студент виконує завдання самостійно в зручний для нього час) та аудиторну самостійну роботу (завдання виконуються під контролем викладача в назначений час).

      Основним методом роботи тренера має бути правило – за інтенсивністю викладання техніка і тактика гри на тренуванні ділиться на дві рівні частини, що відповідає вимогам логіки та професійної підготовки гравців. У тренувальній роботі  необхідно дотримуватися відомого прислів'я: «Повторення - мати навчання».

Принципи навчання. Ефект принципів навчання усесвітньо визнаний. І правильне їх застосування збільшує глибину знань гравців.

Принцип свідомості. Як зазначають у підручниках, студенти краще вчать, коли вони готові вчитися, коли у них є гостре жадання пізнання. Тренер повинен націлити гравця на досягнення певної  мети і виховати у нього честолюбство.

Принцип вправи. Уміння приходять з досвідом. Правильний показ вправи, особиста допомога тренера у виправленні помилок, постійні цілеспрямовані тренування - все це прокладе шлях до швидкого засвоєння прийомів гри.

Принцип ефекту. Тренер повинен помічати успіхи спортсменів в процесі тренування. Коли задоволення від виконання вправ є результатом успіху, дія закріплюється краще.

Застосування методів  навчання. Науковий підхід до навчання викликає необхідність застосування спеціальних методів:

- цілісний і розчленований метод;

- ясна і проста подача матеріалу;

- правильна послідовність в навчанні прийомам гри;

- правильна послідовність в організації команди;

- змагально-ігровий метод;

- повторення;

- аналітичний і коригуючий методи;

- використання спрощених вправ;

- використання ігрових вправ;

- стимулюючі методи тренування.

Ось декілька способів підтримки інтересу до тренувань:

тренування повинне бути коротким і інтенсивним (не більше 1,5-2 години);

використовувати якомога більше вправ з елементами змагань;

робити вправи ігровими;

дозволяти гравцям самим вибирати захист в деяких іграх;

заохочувати найрезультативніших гравців;

використовувати досвідчених гравців в ролі граючих тренерів;

надавати гравцям час для відпочинку, щоб гравці жадали тренувань;

влаштовувати індивідуальні і додаткові тренування.

Придбання навику. Навик отримується в процесі  багатократного повторення рухів. Основні принципи придбання навику, які можуть служити керівництвом при навчанні основам гри:

підкреслювати правильне виконання спочатку прийома або вправи;

концентрувати увагу на головному завданні;

навчайте руху цілком, а не по частинах;

ретельно планувати процес навчання (періоди навчання повинні бути короткими, щоб уникнути втоми, нудьги);

прийоми потрібно добре заучувати;

послідовно аналізувати ступінь засвоєння навику;

постійно керувати тренувальним процесом, особливо на початку навчання, щоб допомогти гравцям придбати правильну техніку і уникнути помилок.

Навчання ігровому навику. Основи гри - це мінімальний набір знань і умінь, необхідних для гри в баскетбол, а  вправи -  це спеціальні прийоми, за допомогою яких тренер навчає основам гри. Кидки, передачі, ведення, добивання м'яча, особистий захист тощо,  однаково необхідні для гри.

При навчанні ігровому прийому потрібно пам'ятати про послідовне дотримання наступних необхідних умов: пояснення того, що потрібно засвоїти; показ  того, чому потрібно навчити; вправа (організація груп для виконання вправи); оцінка досягнутих результатів.

Не можна  навчати основам тактики гри та її тонкощів, якщо вихованці слабо підготовлені технічно. Всі прийоми техніки і тактики потрібно повторювати зі спортсменами на кожному тренуванні.

      Для вдосконалення техніки правильного підбору і належного використання технічних прийомів, що відповідають певному тактичному плану, можна рекомендувати наступні практично апробовані методи:

1-й метод - проведення вправ в ускладнених умовах з правильним вибором технічних засобів. Удосконалення техніки з точки зору її гнучкої зміни в залежності від зовнішніх умов - важливий розділ в підготовці баскетболіста до відповідальних змагань.

2-й метод - введення в вправи умовного суперника. Способи пасивного і активного опору повинні бути максимально прості та доступні для спортсменів без спеціального розучування.

3-й метод - застосування навчальних змагань, в яких суперник діє по найбільш ймовірному тактичного плану майбутнього противника. На відміну від попереднього методу тут інтенсивність протидії команд повинна бути завжди максимальною.

4-й метод - виділення спортсмену конкретного розділу в тактичному плані. Своє завдання він повинен вирішувати самостійно, креативно. Здатність до тактичного мислення розвивається в процесі систематичної навчально-тренувальної роботи на основі багатого змагального досвіду.

А тепер я пропоную зосередиться на всіх етапах підготовки детальніше.

 

2. Тестування фізичної та технічної підготовленості гравців.

Баскетбол - спортивна гра з м’ячем. Сутність гри складається в прагненні гравців закидати м'яч у кошик супротивника як можна більшу кількість разів у встановлений правилами час. Кожний матч гравці проводять у напруженій боротьбі від першої до останньої хвилини зустрічі. Вони повинні навчитися ніколи не грати впівсили, навіть коли їм протистоїть слабший суперник і перебіг зустрічі не викликає сумніву. Спортсмени повинні бути в гарній фізичній формі та постійно розвивати фізичні якості: швидкість, спритність, витривалість, стрибучість тощо. Спеціальні вправи для розвитку та тестування фізичних якостей у баскетболістів надано у Додатку А.

     Виходячи з тенденції сучасного баскетболу, коли постійно зростає активність ігрових дій, велику роль відіграє високий темп і техніка володіння тілом. Високий рівень технічної підготовленості - це високий ступінь автоматизму рухових навиків, його стабільність. При самостійному тренуванні баскетболістам доцільно не тільки усувати недоліки у виконанні окремих прийомів, але й вдосконалювати ті елементи, які превалюють в ігровій діяльності. Тренер визначає для кожного спортсмена зміст індивідуальних занять, підбір вправ, час їх проведення зумовлюється рівнем підготовки, спортивним стажем і кваліфікацією, ігровим амплуа та іншими факторами. Найважче для тренера зрозуміти індивідуальні особливості гравців в тренувальній грі і вирішити питання про те, як і коли вносити поправки в їх дії. Відеозапис є хорошим засобом для внесення коректив у гру окремих баскетболістів і команди в цілому.

Досконалість і різноманітність технічних прийомів великою мірою зумовлені індивідуальними можливостями гравців. Тому кожному баскетболістові треба пам'ятати, що якість виконання технічних прийомів, їх різноманітність, та застосування у грі залежить від нього самого.

Нові баскетболісти, які тільки прийшли до команди, повинні зосередитися на всебічній фізичній та технічній підготовці, вдосконалювати всі технічні прийоми. Тільки після цього слід вибрати для себе ті прийоми, які визначатимуть їх індивідуальність та спеціалізацію. При самостійних заняттях студентам необхідно в першу чергу вдосконалювати слабкі сторони в технічній підготовці, де відчувається відставання від товаришів по команді.

 

2.1 Технічна підготовка

Техніку гри потрібно розглядати, як  сукупність способів, що дозволяють вирішувати конкретні завдання в процесі гри, а технічні прийоми —  це засоби ведення гри. Різноманітність умов, в яких застосовується той чи інший прийом, стимулює прагнення до вдосконалення способів виконання кожного технічного прийому. Основним показником технічної підготовки баскетболістів є оптимальна фізична форма і надійність застосування технічних і тактичних прийомів у змагальних умовах.

Технічна підготовка баскетболістів описана у величезній кількості підручників і посібників. Хотілось би зупинитися на тих нюансах, які ми використовуємо в своїй роботі. Весь арсенал технічних прийомів баскетболістів можна розділити на техніку нападу і техніку захисту. Техніка нападу - це рухи, за допомогою яких м‘яч утримується в команді і здійснюються атаки на кошик супротивника. Техніка захисту - це рухи, що застосовуються для протидії гравцю, що володіє м‘ячем, і гравцю без м'яча з метою оволодіння м‘ячем або протидія ефективному виконанню прийому супротивником.

Техніка нападу. Прийоми нападу в баскетболі, якими повинен досконало володіти кожний гравець, поділяються на техніку володіння тілом і техніку володіння м'ячем. До техніки володіння тілом можна віднести: пересування; поєднання способів пересування, зупинок, поворотів, стійок; відповідь на сигнали; поєднання способів пересування з прийомами гри у нападі та захисті.

До техніки володіння м’ячем входять: передачі двома м'ячами; чергування способів передач м'яча в умовах активної протидії захисників; послідовне чергування прийомів (ведення м'яча на швидкість – передача – ловіння – кидок з під кільця); кидки вивченими способами з різних позицій.

  Техніка захисту. Дії захисника завжди залежать від дій нападаючого, котрому належить ініціатива. Тому захищаючись гравець повинний бути завжди в стійкому положенні, готовим до будь - яких дій, уважно стежити за своїм підопічним, затрудняючи його вихід до кошика і для одержання м’яча, гравця добре бачити поле, інших гравців, швидко почати переміщення в потрібному напрямку, успішно виконати будь - який прийом у поєднанні способів пересування у захисті з технічними прийомами гри та володінні м'ячем біля свого щита в умовах активної боротьби з нападаючим. Проте вдосконаленню техніки пересування часто не приділяють достатньої уваги, внаслідок чого у командах зустрічаються гравці, які недостатньо володіють переміщенням по майданчику ( пробіжки, стрибок з м`ячем). У сучасному баскетболі прийоми володіння м'ячем виконують на великій швидкості, в умовах активної протидії суперників, коли кожний гравець повинен вміти точно і своєчасно виконувати передачу, спіймати м'яч у різних ситуаціях, миттєво змінити напрям ведення м'яча або виконати кидок у кошик без підготовки. Активізація захисних дій змушує нападаючого з м'ячем збільшувати швидкість виконання ігрового прийому, змінювати їх динаміку та кінематичну структуру, пристосовуючись до нових обставин. Виходячи з цього, в процесі індивідуальних занять на певному етапі підготовки до змагань, доцільно підбирати вправи для вдосконалення прийомів в умовах, максимально наближених до змагальних. Для цього під час самостійних кидків, передач, ведення м'яча треба виконувати вправи швидко, без втрати часу на підготовку.

Індивідуальна підготовка повинна займати головне місце в системі тренування. На жаль, іноді  спортсмени мало уваги приділяють самостійним заняттям, не прагнуть до зростання своєї майстерності. Завдання тренера забезпечити виконання та перевірку індивідуальних завдань  та  мотивувати спортсменів  до самостійних занять.

 

3. Відпрацювання технічної та тактичної взаємодії гравців.

      

      Характерними рисами сучасної техніки і тактики гри є простота,  раціональність дій, наступаючий характер, швидкість виконання прийомів і переміщень та високою точністю кидків (Додаток В).

Успіх виступу команди в змаганнях залежить не тільки від підготовленості гравців технічно, але і уміння взаємодіяти тактично.  У тактиці баскетболістам необхідно удосконалюватися протягом всього періоду участі в змаганнях. Творчість та  ініціатива в тактичних діях є результатом тривалих і напружених тренувань. Для відпрацьовування взаємодії гравців тренер враховує особливості спеціалізації баскетболістів різного ігрового амплуа.

Вдосконалення взаємодій баскетболістів в тактиці гри йде по трьом напрямкам:

1. Вдосконалення уміння розподілити свої сили в грі, правильно поєднувати періоди напруженої роботи з відпочинком.
2. Вдосконалення в індивідуальних діях і взаємодіях з партнерами по команді.
3. Вдосконалення в гнучкому використанні засвоєних тактичних систем, комбінацій і їх варіантів.

Для  успішного просування спортсменів по кожному з цих напрямків доцільно послідовно використовувати певні методичні прийоми:

1.      Включення в тренування спеціальних завдань на точне виконання обраного типу гри, на чітке проведення в грі запланованої системи взаємодій з подоланням «суперечливих» чинників.

     Велике значення для досягнення успіху має уміння баскетболістів підтримувати в ході змагання визначений і вигідний їм  темп гри, заздалегідь заплановану систему нападаючих або захисних дій, не дивлячись на всі прагнення супротивника порушити ці плани.

В процесі вдосконалення гравців в індивідуальних і групових діях для розвитку у них відчуття швидкості (темпу) слід систематично давати їм завдання на подолання певної ділянки поля за певний час. У змагальному удосконалюються  у вибраній системі нападу або захисту (з властивими цій системі певними величинами швидкості, амплітуди рухів, способами взаємодій гравців), слід пропонувати варіанти опору, щоб затрудняти команді супротивників збереження заданого малюнка гри.

2. Використання в ігрових вправах і навчальних іграх неодноразових проміжних фінішів.

Для підготовки гравців до такого варіанту розподілу сил застосовуються неодноразові проміжні фініші. Зазвичай до середини учбової гри перший склад значно випереджає в рахунку другий склад команди і емоційна напруженість декілька знижується. Тоді викладачеві слід оголосити, наприклад, що до кінця гри залишилося 3-4 хвилини, а рахунок встановити, припустимо, 6-8 очок на користь другого складу. Склад, який програє, вимушений взятися до активних дій, прагнучи ліквідовувати розрив у рахунку, а другий склад – використати всі зусилля, щоб цей розрив утримати до кінця гри. Подібний прийом можна використовувати неодноразово протягом учбової гри.

3. Продовження часу навчальної гри до певного результату (продовжений фініш).

Даний методичний прийом тісно пов'язаний з попереднім і є його логічним продовженням. Він може бути використаний в ході навчальної гри, коли розрив в рахунку мінімальний, а  час спливає через декілька хвилин.  В цьому випадку обидві команди повинні діяти дуже активно, з граничною мобілізацією сил.  Будучи захоплені змаганням, гравці  втрачають відчуття часу, і викладачеві  надається хороша можливість непомітно подовжити останні хвилини навчального змагання для розвитку у гравців уміння нарощувати сили і витримувати велике фізичне і емоційне навантаження на фініші.

4. Послідовне введення у вправи відпочилих партнерів.

Якщо баскетболісти в ході ігрової вправи або навчальної гри, добились  переваги над супротивником, знижують активність і цілеспрямованість дій, то викладач може ввести в гру відпочивших партнерів, які знов загострюють спортивну боротьбу, вимагають повторного збільшення темпу, швидкості, активності. Так, основному складу команди може бути запропоновано в першій половині тренувальної зустрічі боротися з однією командою супротивника, а в другій половині зустрічі з іншою «свіжою» командою.

У іншому варіанті – команда зустрічається з супротивником відразу після значного навантаження в першій частині заняття. В плані реалізації даного методичного прийому корисно проводити тренувальні ігри з супротивником, який перевершує команду у фізичній підготовці або у фізичних даних гравців.

5.      Неодноразова участь гравця у вправах з режимами, близькими до змагань, з періодичним зниженням навантаження або розслабленням.

Відомо, що заміна гравців – тактичний спосіб, що дозволяє тренерам вирішувати різноманітні завдання необмежуючись тільки раціональним розподілом сил гравців впродовж ігрового часу.

Проте в аспекті розподілу сил, як компоненту тактики, дуже важливо добитися швидкої роботи організму гравця, розвити уміння швидко «входити в гру», знайти найбільш раціональний режим поєднання його діяльності на полі та проміжного відпочинку.

Для цього треба в тренувальних і офіційних змаганнях систематично застосовувати заздалегідь намічені та оперативні заміни гравців. Потрібно також на завершальних етапах фізичної і тактичної підготовки значно скорочувати кількість тривалих вправ і навчальних ігор середньої  інтенсивності. Висока інтенсивність змінних навантажень, що чергуються із зростаючими паузами розслаблення - основний принцип підбору вправ при реалізації даного методичного прийому. У навчальних іграх потрібно систематично застосовувати заміни гравців спочатку на 4-6 хвилин, потім поступово збільшувати проміжний відпочинок до 12-14 хвилин. Окрім цього,  доцільно робити невеликі перерви, які можна заповнювати вдосконаленням в технічних прийомах із статичних положень(наприклад, в штрафних кидках) або розбором тактичних прийомів та взаємодій гравців на майданчику.

6. Проведення навчальних змагань з партнерами, що діють по найбільш вірогідному тактичному плану майбутнього супротивника.

Даний метод також носить характер деякої умовності дій партнерів. Для того, щоб дати можливість спортсменам випробувати індивідуальні дії, що рекомендовані, в умовах, наближених до майбутнього змагання, викладач пропонує партнерам (запасному складу) в навчальних зустрічі діяти в улюбленому тактичному плані майбутнього супротивника. Інтенсивність протидії партнерів в межах запропонованої  їм тактичної схеми повинна бути завжди максимальною.

7.                Надання спортсменові конкретного розділу в загальному тактичному завданні, який він повинен вирішувати самостійно, творчо.

У досягненні високих спортивних результатів велике значення має тактична дисципліна спортсмена, уміння чітке виконувати завдання тренера, проте в грі існують багато моментів, коли обставини творчого прояву максимальних технічних можливостей, самостійних дій  виходять за рамки єдиної тактичної схеми. Тому викладач повинен розвивати у баскетболістів ініціативу і творчий підхід.

8.                Ускладнення умов проведення тактичних вправ.

У плані ускладнення зовнішніх умов можна використовувати тимчасове і просторове обмеження. У цих умовах у спортсменів розвивається швидкість орієнтування, правильна оцінка ситуації, що склалася, сміливість в ухваленні рішень (особливо в завершальній фазі комбінації). Особливу увагу потрібно приділити взаємодіям в умовах стомлення.

9. Періодичне введення  в основний склад команди гравців з резерву з вимогою точно виконувати розучені взаємодії.
10.  Перемикання від одних тактичних комбінацій і варіантів до інших залежно від заздалегідь обумовлених сигналів.

По заздалегідь обумовленому сигналу тренера команда міняє певним чином один варіант тактичних дій на іншій в ході окремої вправи або гри. Уміння своєчасне і чітко перемкнутися від одних тактичних дій до  їх іншого варіанта вимагає цілеспрямованого тривалого тренування і говорить про майстерність команди в цілому.

11.       Використання раптових для спортсменів змін обстановки, що вимагає швидкого і творчого перемикання.

       Викладачеві слід використовувати у вправах певну послідовність ускладнення для вдосконалення в перемиканні:

• умовний суперниками несподівано застосовує  непередбачені в завданні тактичні варіанти або прийоми,  які добре вивчені гравцями.
• суперниками несподівано застосовує недавно вивчені  тактичні варіанти.
• суперниками застосовує незнайомий для гравців тактичний прийом (труднощі перемикання збільшуються терміновою необхідністю творчого підбору ( на основі минулого досвіду) найбільш відповідної протидії);
•                   проведення змагань з різними суперниками,  що значно відрізняються один від одного по характеру, стилю і способам ведення тактичної боротьби (цей прийом передбачає ряд контрольних змагань на порівняно коротких відрізках часу).

Вправи для вдосконалення способів пересування гравця по майданчику.

 Пересування баскетболіста по майданчику (гравець використовує ходьбу, різні види бігу, стрибки, зупинки, повороти) становить частину суцільної системи дій, спрямованих на виконання конкретних ігрових завдань. За допомогою пересування він має можливість своєчасно і правильно вибрати місце на майданчику, звільнитися від опіки суперника і вміти переміститися в потрібному напрямку для наступних техніко-тактичних дій. Чим більше вправ застосовує баскетболіст, в процесі самостійної підготовки, тим цікавішою і ефективнішою буде кожне заняття. Для закріплення та удосконалення тактико-технічних дій потрібно застосовувати тренувальні вправи: без суперника та умовним суперником, з партнером, з суперником та партнером, з партнером та умовним супеником. Коротко про кожну вправу.

      Тренувальні вправи без суперника застосовують для навчання і вдосконалення технічних прийомів та рухових дій гравця. Цей метод допомагає створити правильне уявлення про рухи та оволодіння основною структурою рухових навиків. Активне та свідоме ставлення до виконання завдань дає змогу баскетболісту аналізувати свої дії, контролювати їх з м'ячем та без м'яча. Систематичне застосування методу тренування без суперника сприяє поліпшенню техніки рухів гравця з м'ячем та без м'яча, вдосконаленню м'язового чуття та координації рухів, чутливості аналізаторів, розвиває якості, потрібні баскетболісту при індивідуальних діях у процесі гри (Додаток Б).

При використанні тренувальних вправ з партнером вивчають і вдосконалюють усі технічні прийоми гри: баскетболіст вчиться усвідомлювати доцільність визначених дій, погоджує свої дії з діями партнера, а змагальний характер при виконанні вправ із застосуванням цього методу підвищує напруженість тренувального процесу (Додаток Б).

 Тренування з умовним суперником (макет, стояк, підвісні м'ячі) використовують для розвитку уміння точно визначати відстань до суперника. При цьому збільшується вимогливість до точності руху та дії зорового аналізатора (Додаток Б). Вправи з умовним суперником сприяють закріпленню та вдосконаленню координації рухів, кмітливості.

      Вправи з суперником сприяють вдосконаленню індивідуальних дій баскетболістів в умовах, максимально наближених до ігрових, загартовують моральні і вольові якості спортсмена. Виконуючи вправи з суперником, треба не порушувати правила гри в умовах активної протидії. Вправи для вдосконалення способів пересування особливо  корисні баскетболістам високого зросту, які виконують функції центрових.

У вправах з партнером та умовним суперником до гравців ставлять додаткові вимоги, пов'язані з оцінкою часових та просторових характеристик дій, вміння погодити свої дії з діями партнера при подоланні опору умовного противника.

У випадку тренування з партнером і суперником баскетболісти вивчають та вдосконалюють способи пересування з вирішенням конкретних завдань. У таких вправах криється можливість моделювання окремих техніко-тактичних дій гравців при одночасному вдосконаленні способів пересування по майданчику, в умовах, максимально наближених до ігрових.

Вправи для вдосконалення передач м'яча.

У сучасному баскетболі передачі м'яча відіграють дуже важливу роль, від їх своєчасності та точності залежить успіх атаки. Передачі є основою всіх комбінацій, що закінчуються атакою кошика. За значенням вони поступаються тільки кидкам. Разом з тим гравці для вдосконалення кидків витрачають значно більше часу, ніж для вдосконалення передач. Кожний баскетболіст повинен володіти всіма способами передач і вміти ними користуватися в конкретній ігровій ситуації, бо кожна передача раціональна тоді, коли відповідає критеріям своєчасності, точності, розрахунку, швидкості.

При вдосконаленні передач тренер повинен давати гравцям різноманітні вправи, які моделюють ігрові моменти і дають можливість уникнути монотонності, запобігти нудоті і втомі, допомагають у зростанні спортивної майстерності (Додаток В).

 

4. Тактична підготовка.

Для успішної боротьби з рівним по силам супротивником, ігрокам необхідно вміти вибирати найбільш доцільні засоби і форми гри, тобто володіти тактикою.

Відповідно до основного змісту гри (наступаючими чи оборонними діями) тактика складається з двох розділів: тактики нападу і тактики захисту.

Чітка організація дій команди передбачає точне знання кожним гравцем своєї задачі, яку він повинен виконувати в грі. Загально прийнятий розподіл гравців виглядає так: центровий гравець, два гравці передньої лінії (крайні нападаючі) і два гравці задньої лінії (захисники).

Центровий гравець - головна фігура в сучасній команді. У його задачу входить організація комбінаційної гри в нападі й особисте завершення атаки. Звичайно, це гравець високого зросту, що володіє гарною рухливістю і стрибком. Він повинен вміти виконувати прийоми, знаходячись спиною до щита. У захисті він нейтралізує центрового гравця супротивника, веде боротьбу за м'яч і керує обороною всієї команди. При оволодінні м’ячем у своїй зоні (наприклад після відскоку від щита), від нього залежить успішний початок "швидкого прориву". У сучасному баскетболі функції центрового гравця мають тенденцію до розширення, зокрема, кращі центрові гравці можуть виконувати прийоми й у положенні крайніх нападаючих.

Гравці передньої лінії. У їх обов'язок входить активна атака кошика суперника. Для цього вони повинні вміти швидко оцінювати обставини, володіти різноманітними прийомами атаки влучно кидати м'ячі з близьких і середніх дистанцій, виконувати прийоми на великій швидкості й у високому стрибку, маскувати свої дії фінтами. Діючи в захисті, вони вступають у боротьбу за м'яч, що відскочив, нейтралізують нападаючих гравців, суперників забезпечують допомогу гравцям по команді підстрахуванням. Гравець передньої лінії може виконувати також функції центрового гравця і гравця задньої лінії.

Гравці задньої лінії повинні бути рухливими, витривалими, мати гарне орієнтування й вміння швидко оцінити ігрову ситуацію, вести комбінаційну гру в ролі організатора атаки. У нападі вони першими включаються у «швидкий прорив» і повинні вміти завершувати його, а при позиційному нападі - завершують комбінації і створюють можливість партнерам для закінчення атак, здійснюють кидки із середніх і далеких дистанцій, проходять до щита, підстраховують партнерів при підборі м'ячів, що відскакують. У захисті вони першими вступають у єдиноборство із супротивником, стримуючи швидкість атак,  допомогають страхуванням.

Усе більше підсилюються  вимоги до універсалізму гравців, тобто до вміння вести гру як у захисті, так і в нападі на будь - якому місці і виконувати функції того гравця, місце якого довелося зайняти в ході сформованої ситуації. Цим забезпечується взаємозамінність функцій гравців.

Дії гравця без м'яча - повинні забезпечити можливість вибору найбільш вигідної позиції для одержання м'яча чи створення умов, що поліпшують здійснення завдань іншим гравцям. Визначаючи свої дії в конкретних обставинах, необхідно керуватися наступним: змусити гравця, що опікує, знаходитися в стані постійної напруги, затрудняючи йому можливість підстрахувати чи перехопити м'яч; розташовуватись на поле таким чином, щоб бачити все поле і м'яч, полегшуючи партнеру умови для взаємодії; прагнути діяти так, щоб захисник був позбавлений можливості одночасно спостерігати за підопічним і м'ячем, не заважати передачі м'яча іншому партнеру, знаходячись на лінії передачі, а також не стояти на шляху гравця, що виходить для атаки кошика; забезпечити собі найбільш вигідне положення в боротьбі за м'яч, що відскочив, для відходу назад і страховки  своєї команди.

Дії гравця з м'ячем повинні бути раціональними для здійснення прийому, найбільш доцільного й ефективного в даних умовах. Володіючи м'ячем, треба: виконувати прийом раніш чим суперник зуміє розгадати його і зробити протидію; поставити супротивника в таке положення, коли, протидіючі, він змушений буде зробити персональну помилку; маскувати основні дії так, щоб вони були несподіваними і схованими від спостереження супротивника; взаємодіючі з партнерами, вчасно виконати прийом, щоб створити найбільш гостре положення в атаці. Швидкість і несподіванка досягаються "схованими" передачами, які характерні маскуванням моменту випуску м'яча. Швидкість такої передачі досягається за рахунок рухів кистю. 

Ведення м'яча є допоміжним прийомом, застосування якого доцільно у визначених ситуаціях: при миттєвих проходах і швидкій атаці; у випадках, коли необхідно викликати суперника на активні дії на зближення дистанції чи на персональну помилку; для "затягування" часу гри при незначній перевазі в рахунку (наприкінці гри). Застосовувати ведення недоцільне, якщо затримується атака кошика; якщо відкритий партнер, що знаходиться в більш вигідній позиції. Практичне рішення цих задач досягається застосуванням швидкого ведення, введення зі зміною рук, напрямку і темпу, висоти відскоку, ведення в сполученні з фінтами й веденням. В усіх випадках важливо не перевищувати швидкість, на якій можна контролювати м'яч, вести його далекої від супротивника рукою, укриваючи тілом, контролювати висоту відскоку м'яча в залежності від дистанції, на якій знаходиться супротивник.

Взаємодії двох гравців. Розрізняють два способи взаємодії двох гравців: "передай і вийди" і заслони.

"Передай і вийди" - взаємодія, заснована на правильному використанні території взаємне знаходження гравців на полі. Передавши м'яч, необхідно знову вийти для одержання м'яча в найбільш вигідну позицію. Це вдається завдяки тому, що після передачі, як правило, увага опікуючого до підопічного трохи знижується.

Заслони - взаємодії, засновані на наданні допомоги партнеру. За своїм значенням і тактичною спрямованістю заслони можуть бути здійснені з метою:

а) створення умов для безперешкодного і точного кидка;

б) відходу гравця з м'ячем від опіки, активного проходу  його до кільця чи виходу на більш зручну позицію;

в) безперешкодного виходу для одержання м’яча.

Розрізняють наступні заслони: внутрішній, зовнішній, наведення та перетинання. Заслони можуть бути поставлені гравцю, що стоїть на місці і рухається. Ініціатива в постановці заслону може належати гравцю  і залежати від самого гравця, що бажає звільнитися від опіки (Додаток Д).

 

5. Тренувальні ігри (змагальний період-матчеві зустрічі, турніри).

    Кожний матч гравці проводять у напруженій боротьбі від першої до останньої хвилини зустрічі. Вони повинні навчитися ніколи не грати впівсили, навіть коли їм протистоїть слабший суперник і перебіг зустрічі не викликає сумніву. Потрібно вимагати від баскетболістів  чітко дотримуватись настанови тренера на конкретний матч, що буде свідчити про високу ігрову дисципліну. Командними діями під час тренувальних ігор та змагань керує тренер - викладач.

Існують певні  чинники, які необхідно враховувати при підготовці до гри. Кожен з них може зіграти важливу роль в результаті зустрічі.

Підготовка команди перед грою. В цей час застосовується розвідка суперника і формується стратегія гри в нападі і захисті та психологічна підготовка.

Обговорення майбутньої  гри. Як правило, обговорюється стартовий склад, гра в нападі, гра в захисті, особливі функції гравців при діях в захисті, роль капітана команди. Рекомендую при обговоренні користуватися не тільки спеціальною дошкою, але і  відео для кращого розуміння і наочності завдань на гру.

Розминка перед грою: виконання одного  з основних прийомів, обговорення гри, штрафні кидки, кидки з різних дистанцій тощо.

Перерва між першою і другою половинами гри. Гравці команди повинні швидко розташуватися для відпочинку, а тренер інформує баскетболістів про гру супротивника і своєї команди, дає установку на гру в другій половині з урахуванням помилок і вдалих прийомів, звертаючи увагу на особливості  нападу і захисту супротивника. Після обговорення гри команда повертається на майданчик і протягом 3-4 хвилин виконує кидки в кільце.

      Всі гравці повинні виконувати ігрові комбінації та тактичні установки з максимальною самовідданістю. З цим логічно пов'язані часті заміни гравців під час як тренувальних, так і змагальних двобоїв. Коли тренер зупиняє хід тренування або бере перерву у грі, щоб дати конкретні вказівки, всі гравці уважно його слухають.

 

6. Застосування сучасних інформаційних технологій.

     Для активізації образного сприйняття елементів техніки і тактики баскетболу студентами  та гармонійного сполучення розумового і фізичного розвитку студентів потрібно застосовувати сучасні інформаційні, комп’ютерні та мультимедійні технології. Застосування комп'ютерних технологій дає можливість збагатити тренування динамічними ілюстраціями (відеоматеріали, презентації), подати навчальний матеріал у естетичній, доступній та захоплюючий формі. Це полегшує роботу викладача, розширює його можливості, спонукає до творчого пошуку. Сучасні інформаційні технології забезпечують процес наочності, що впливає на наочно-образне сприйняття студентів, дозволяють досить швидко і якісно відтворити необхідні динамічні сюжети, що дає більш легке розуміння баскетболістами тактичних схем або допущених помилок в техніці.

Сучасні технічні засоби дозволяють користуватися інформаційним матеріалом як на персональних комп'ютерах, так і на мобільних телефонах.

Як основу підвищення спортивної майстерності баскетбольної команди, сучасні інформаційні технології використовуємо такий матеріал: створила базу відеоматеріалів на основі відео сюжетів (елементів техніки і тактики гри) з мережі Інтернет; розроблені та викладені на сайт лекцій - презентацій, наочні посібники та електроні  підручники з теми «Баскетбол», здорового способу життя тощо. Кожен баскетболіст скачав собі на телефон та користується  при необхідності.

 

7. Психологічна підготовка в системі спортивного тренування і підготовки до змагань.

В сучасних умовах підготовки команд фізичні, функціональні і матеріальні можливості спортсменів майже рівні, тому вирішальним чинником в боротьбі за перемогу стає психологічна підготовка. У психології показана суть поняття «значущість» і її роль в засвоєнні знань, у формуванні уваги, в продуктивності діяльності та ін. усвідомлення значущості виступу в змаганні стає могутнім чинником, що сприяє досягненню мети змагання. Проте значущість має міру для кожного спортсмена, яка визначається ступенем стійкості його нервової системи і психіки по відношенню до різних зовнішніх впливів і відповідальності до виступу на змаганнях.

Прагнення до досягнення найвищого результату в міру можливостей спортсмена – ще одна особливість спортивного змагання. Спортивне змагання  як діяльність протікає завжди в екстремальних умовах.  На спортсменів впливає велика кількість чинників – склад і поведінка глядачів, дії суддів, взаємодія з тренерами, метеорологічні умови, несподівані ситуації.

Залежно від індивідуальних особливостей спортсмена, його фізичних і психологічних якостей, етапів спортивного вдосконалення можливі різноманітні підходи до психологічної підготовки баскетболістів.

Тренер повинен спиратися і намагатися виховати спортсменів за такими структурними компонентами стану психологічної готовності:

• упевненість в своїх силах;
• прагнення наполегливо і до самого кінця боротися за досягнення мети змагання;
• оптимальний рівень емоціонального збудження;
• висока перешкодостійкість проти зовнішніх і внутрішніх впливів;
• здатність довільно управляти своїми діями, думками, поведінкою в цілому.

Упевненість в своїх силах у спортсмена виникає і формується на основі реальних розрахунків співвідношення можливостей спортсмена і передбачувати умов майбутнього змагання (перед усім складу і підготовленості суперників).

Прагнення наполегливо і до самого кінця боротися за досягнення мети змагання формується у спортсменів в перед змагальному та передстартовому періоді і виражається бажанні змагатися, а в ході змагання в обраних ним діях, адекватним обставинам боротьби.  Існують декілька  способів зменшення психологічної напруженості перед початком змагань: виконання в певному ритмі дихальних вправ, розслаблення скелетних м’язів, зміна спрямованості свідомості, моторна розрядка та ін.

Період перед змаганнями протікає під знаком підвищення емоціональної збудливості. Проте не в усіх випадках рівень збудження є сприятливим для успішної змагальної діяльності. Він може бути надмірно високим, як при стартовій лихоманці, або недостатнім, як при передстартовій апатії. В усіх випадках від характеризує рівень психологічної напруженості спортсменів. Рівень психологічної напруженості залежить також від значущості і мотивації виступу в змаганні, індивідуально-психологічних особливостей спортсменів, тому вимірність оптимального рівня збудженості та необхідність в різносторонньому підході до регуляції і саморегуляції стану психологічної  готовності кожного баскетболіста і команди в цілому принесе успіх в змаганнях.

Дослідження показують, що протягом активної змагальної діяльності спортсмен повинен зберігати зосередженість на протязі спортивної боротьби, не звертаючи увагу на зовнішні і внутрішні чинники, нерідко абсолютно несподівані. До всього різноманіття такого роду перешкод він повинен проявляти  максимально можливу «нечутливість» або активну протидію її руйнівному впливу, свідомо регулюючи свій стан і перебіг змагання. Перешкодостійкість сприяє стійкому збереженню робочих параметрів. У цьому і є головне значення перешкодостійкості в структурі стану психологічної готовності до змагання. У психологічних її механізмах центральне місце займають: стійка увага, стабільна тривалість зосередження перед виконанням спортивної дії, емоційно-сенсорна стійкість, сукупність вольових якостей і сила нервової системи щодо збудження.

Здатність довільно управляти своїми діями, думками, поведінкою в цілому виступає в синдромі стану психологічної готовності до змагання не тільки як його ознака, але і як індикатор. Період перед змагань і весь процес змагальної боротьби дуже швидкоплинний, тому спортсмени завжди стоять перед необхідністю орієнтуватися в обстановці, передбачати хід подій, ухвалювати доцільні рішення, регулювати відповідно до цього свої дії, управляти своїми емоціями і поведінкою, корегувати свій фізичний стан. Все це виявляється в зовнішній діяльності спортсмена та є організуючим і направляючим її чинником, по якому можна судити про його психичну готовність до змагань.

 

Висновки

Система роботи з використанням новітніх освітніх та тренувальних технологій підготовки баскетболістів, яка покладена в основу авторської методики розроблена з опорою на застосування тактичних вправ та методів інформаційного впливу на процес освоєння гравцями техніко-тактичних прийомів баскетболу.

Після застосування методики та проведення контрольних тестів можна зробити такі висновки:

-  підвищення ступені фізичної підготовленості спортсменів на 15%;

-  підвищення якості знань тактики гри на 25%.

•     підвищення наочності подачі матеріалу;
•     збільшення обсягу матеріалу, що вивчається;
•     наявність демонстрацій технічних та тактичних вправ;
•     прискорення на 10-15 % темпу тренування за рахунок посилення емоційної складової;
•     підвищення інтересу студентів до баскетболу.

Взагалі результати застосування методики свідчать про зростання спортивних результатів команди, покращенні стану фізичної, тактичної та психологічної підготовленості студентів - спортсменів до змагань різних рівнів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Література

1. Теория и методика физического воспитания. Методика физического воспитания различных групп населения/ Под ред. Т.Ю. Круцевич. – К.: Олимпийская литература, 2003. – 391 с. 226

2. Физическая культура студента: Учебник / Под. ред. В. И. Ильинича. – М. : Гардарики, 2000. – 448 с.

3. Темченко В.А. Секционная форма организации физического воспитания студентов /В.А. Темченко, P.P. Сиренко // Физическое воспитание студентов. – 2010. – № 3. – С. 99-101.

4. Гринь Л.В. Некоторые аспекты педагогического мастерства тренера- преподавателя / Л.В. Гринь // Физическое воспитание студентов творческих специальностей / ХГАДИ (ХХПИ). – Харьков, 2002. – №7. – С. 58-63.

6. Федоров А.П. Тактична підготовка в студентському баскетболі. Метод.посіб. для викл. і студ. груп спорт, вдосконалення / М-во освіти та науки України, Донец, нац. ун-т економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського, Каф. Фіз. виховання. - Донецьк: ДонНУЕТ, 2009. - 34 с.

7. Защук С. Г. Баскетбол в физическом воспитании студентов нефизкультурных вузов / С.Г. Защук, Т.В. Ивчатова // Проблеми фізичного виховання і спорту. – 2010. - №5. – С. 69-72.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток А

Вправи для розвитку сили

 

1. Вправи з гантелями.
2. Підтягування на високій перекладині.
3. Присідання у швидкому і повільному темпі з вистрибуванням
4. Повороти і нахили тулуба.
5. Кидання і ловля набивних м'ячів з різною вагою від 1-3 кг над собою та в парах.
6. Парні вправи: перетягування один одного за руки; згинання і розгинання рук з опором; присідання і випрямлення з опором (партнер тягне руками на плечі); переміщення стрибками у присіді опираючись у спину один одного.
7. Стрибки у „глибину” без вантажу.
8. Настрибування на підвищену спеціальну тумбу. 
9. Естафети з перенесенням різної ваги (набивні м'ячі партнеру, тощо).
10. Рухливі ігри «Регбі», «Перетягування каната».
11. Кидки у кошик у стрибку.

Вправи для розвитку спритності

 

1. Акробатичні вправи (кувирок, мост, перекати та ін.)

1. Стрибки через гімнастичну лаву. 
2. Кидки м'яча вгору з поворотом . 
3. Кидки м'яча вгору-назад і ловля двома руками. 
4. Жонглювання двома м'ячами. 
5. Вправи з подоланням перешкод, розставлених по залу. 
6. Стрибки через скакалку(велика скакалка одному, у парах, у трьох). 
7. Естафети, спортивні ігри. 
8. Човниковий біг 4х9, 3х24. 

Вправи для розвитку гнучкості 
 

1. Пружинисті покачування у випаді. 
2. Нахили тулуба вперед стоячи з діставанням руками підлоги і назад з діставанням руками п'яток; нахили тулуба вперед з положення сидячи. 
3. Махи руками і ногами. 
4. Лежачи на спині, піднімання ніг з діставанням підлоги за головою. 

 

 Вправи для розвитку швидкості

 

1. Біг на місці в упорі на стіну з максимальною частотою кроків. 
2. Біг на місці з максимальною частотою кроків, потім ривок вперед. 
3. Біг з високим підніманням стегна. 
4. Пробігання відрізків 30, 60 і 100 м на час. 

5. Прискорення на 10-20 м за сигналом з різних вихідних положень: стоячи спиною і лицем у напрямку руху, лежачи, в присіді. 
6. Зупинка за сигналом з послідовним ривком. 
7. Переміщення у стійці захисника. 
8. Стрибки, присідання, нахили за сигналом. 
9. Кидки різних предметів(тенісних, набівних м`ячів та ін.) на швидкість. 

10. Естафети і рухливі ігри з максимальною швідкістю. 
11. Вправи на правильне виконання елементів техніки та тактики гри в баскетбол, які виконуються з максимальною швидкістю. 

 

Вправи для розвитку витривалості

 

1. Пробігання різних відрізків з максимальною швидкістю (з відпочинком 15-30 с). 
2. Біг по пересіченій місцевості зі зміною темпу та стрибками через перешкоди. 
3. Біг на дистанції 800, 1000, 1500 м з контролем часу. 
4. Вправи на правильне виконання елементів техніки та тактики гри. 
5. Спортивні ігри (гандбол, футбол, теніс). 

Вправи для розвитку стрибучості 
 

1. Стрибки вгору і в довжину поштовхом однієї та двома ногами.
2. Стрибки з поворотом на 180° і 360°; те ж при переміщенні бігом за сигналом. 
3. Стрибки з діставанням руками підвішених предметів (щита, корзини). 

4. Стрибки 3х10, 3х15, 3х 30 с. 
5. Стрибки долаючи перешкоди різної висоти (20-40-60-80 см). 
6. Стрибки через довгу і коротку скакалку. 
7. Стрибки з вантажем (на пояс, важке взуття). 
8. Стрибки у висоту і довжину з розбігом. 
9. Естафети і ігри зі стрибками. 
10. Кидки в кошик у стрибку. 

 

 

 

 

Додаток Б

Вправи для вдосконалення способів пересування гравця по майданчику.

 

Вправи без партнера:

 

 1.  Звичайний біг 5-10 м, потім ривок 45 м тощо. Після 7 - 8 спроб відпочинок 30 - 40 сек. і знову повторити комплекс.

2.   5 - 6 стрибків з діставанням щита, після чого ривок: до середньої лінії.

3.   Біг зі зміною напрямку в межах поля.

4.   Рівномірний біг з зупинками і поворотами.

5. Біг на місці з максимальною частотою кроків та наступним ривком, зупинкою і поворотом.

6.  Пересування в межах поля обличчям вперед, спиною, боком, приставними кроками.

7.  З середини площадки біг у напрямку корзини, стрибок у русі з діставанням щита - кільця, приземлення на обидві ноги і ривок 3 - 4 м до бокової лінії.

  Мал.1

 

Вправи з партнером:

 

1. На одній половині поля гравці ловлять один одного. При цьому доцільно частіше виконувати зупинки, обманні рухи, зміцнюючи напрям і ритм бігу і намагаючись менше бігти по прямій.

2. Гравці обличчями один до одного перебувають в центрі майданчика біля середньої лінії, на якій лежить м'яч. За сигналом баскетболісти розпочинають біг до лінії штрафних кидків протилежних сторін поля спиною, вперед, від штрафної лінії до лицьової правим боком, у зворотному напрямку від лицьової до штрафної лівим боком, від лінії штрафного кидка до центра майданчика ривок. Завдання - якнайшвидше оволодіти м'ячем.

3. Один гравець пересувається по майданчику в різних напрямах, якомога частіше змінює ритм і напрям, а другий пересувається приставними кроками спиною вперед, втримуючи постійний інтервал між собою. Гравці змагаються в швидкості пересування від лицьової до лицьової лінії. Біг вперед - звичайний біг, у зворотному напрямку в першому та другому випадках - боком, в третьому випадку - спиною вперед.

 

    Вправи з умовним суперником

 

1. Пересування по майданчику вільним способом, намагаючись звільнитися від опіки суперника.

2. В парах, обличчями один одному, на відстані 1,5 - 2 м, кожний вертикально тримає гімнастичну палку, якою спирається на майданчик. За сигналом необхідно залишити свою палку, зробити ривок, впіймати палку суперника скоріше, ніж вона впаде на майданчик.

3. В парах, обличчями один до одного на певній відстані пересування по майданчику на оптимальній швидкості. Захисник намагається торкнутися рукою спину нападаючого, за що одержує очко. Набравши 5 очок, гравці міняються ролями.

4. Пересування в парах на обмеженому просторі майданчика. Нападаючий робить обманні рухи, використовує різні способи пересування, зупинки, повороти, після цього ривок на 3 - 4 м з метою звільнення від «опіки» суперника.

5. Гравці стоять обличчями один до одного в низькій стійці на відстані витягнутої руки. Пересуваючись по майданчику, стараються доторкнутися спини суперника, не даючи доторкнутися до своєї.

6. Один гравець в ролі захисника, другий - нападаючого. Змінюючи напрям і ритм бігу, нападаючий біжить від лицьової до протилежної лицьової лінії. Його завдання - обійти суперника та доторкнутися лінії першим. Захисник намагається не пропустити нападаючого, для цього йому необхідно бути на відстані не менше 2 м від нападаючого і бути між гравцем і корзиною. Захиснику необхідно пересуватися по майданчику оптимальним для даної ситуації способом у відповідності до швидкості пересування нападаючого. Після кожної спроби гравці міняються ролями.

Мал.1

 

Вправи з суперником

 

1. Гравці розташовуються на лицьовій лінії, один напроти стояків, поставлених в лінію через 3 м (4-5 стояків). За сигналом гравці розпочинають біг з оптимальною швидкістю. Один оббігає стояки, другий біжить по прямій.  Завдання – одночасно досягти лінії штрафного кидка протилежної сторони майданчика, після чого гравці міняються ролями.          

Мал. 1

2.  На майданчику стоять гімнастичні лавочки по дві в довжину і по одній впоперек. Гравці стоять в межах поля спиною один до одного, за сигналом розпочинають пересування боком приставним кроком біля гімнастичних лавочок, перестрибують через лавку, розташовану посеред поля, біля наступної пересуваються спиною вперед, після чого виконують стрибок з розбігу і намагаються торкнутися щита якомога вище, після чого рухаються у зворотному напрямку. Гравці біжать по лавочках, розташованих вздовж майданчика, перестрибують через лавку, розташовану впоперек майданчика; в кінці — стрибок з діставанням щита на оптимальній висоті для кожного гравця. Гравці намагаються одночасно виконувати стрибки з діставанням щита.

 

З партнером і суперником

 

1. Гравець в умовах активної протидії намагається отримати м'яч від партнера. Для цього доцільно зробити крок в напрямку до м'яча, змінити напрямок дії, виконуючи біг ніби то по колу і цим створити умови для одержання м'яча. Завдяки несподіваному для захисника ривку нападаючий намагається вийти на вільне місце для одержання м'яча, захисник протидіє цьому, тоді нападаючий виходить за спину захисника для одержання м'яча в три секундній зоні і негайно атакує корзину.

Мал.1

2. Гравці розташовуються на лінії штрафного на відстані 1-1,5 м один від одного, нападаючий лицем до напрямку атаки. Партнер з м'ячем на протилежній половині майданчика на 3-4 м від лицьової лінії. За сигналом нападаючий починає дії, спрямовані на одержання м'яча в три секундній зоні, захисник протидіє цьому. Гравці застосовують найбільш доцільні способи  пересування, діючи на оптимальній швидкості. Після невдалої атаки гравці міняються ролями.

 

 

 

Додаток В

Вправи для вдосконалення передач м'яча.

 

Орієнтовні вправи з умовним партнером.

 

1. Баскетболіст з м'ячем у руках стоїть на відстані 1,5-2 м від тренувальної стінки. Передача м'яча на точність двома руками від грудей.

2. Біля тренувальної стінки з відстані 1,5-2 м гравець виконує передачі на точність у такій послідовності: двома, правою, лівою рукою.

3. Гравець у вихідному положенні на відстані 2,5-3 м від тренувальної стінки з м'ячем у руках. Другий м'яч перед ним на майданчику. Виконуючи передачу в стінку, слід старатися, щоб м'яч торкнувся майданчика перед баскетболістом, та зловити його. Випустивши з рук першого м'яча, гравець бере другий м'яч з майданчика і виконує передачу об стінку. Після того, як кожний м'яч торкнеться майданчика, гравець ловить м'яч і виконує передачу без паузи.

4. Вихідне положення, як у вправі 3, зміст той самий, тільки при ловлі м'яча після торкання майданчика перед наступною передачею спортсмен переводить м'яч навколо тулуба.

5. Вихідне положення і зміст, як у попередній вправі, тільки після виносу м'яча за спину повернути його вперед ударом об майданчик між ногами.

6. Вихідне положення, як у вправі 3, після передачі м'яча в стінку баскетболіст бере другий м'яч, підкидає його вгору перед собою. Після торкання першим м'ячем майданчика гравець ловить його і знову скеровує в стінку, після чого ловить другий м'яч, підкидає його вверх і т. д.

7. Вихідне положення, як у попередній вправі, тільки у гравця один м'яч. Після передачі в стінку1 спортсмен виконує поворот на 360° і ловить м'яч без попереднього удару об майданчик. Після передачі він виконує один поворот праворуч, а один ліворуч і т. д.

8. Два м'ячі, дві стінки. Стоячи в куті, в 2-3 м від кожної стінки, баскетболіст по черзі посилає м'яч в одну, другий в другу стінку.

9. Гравець стоїть обличчям до тренувальної стінки на відстані 1 м. Одночасно передає два/ м'яча в стінку правою і лівою рукою в стрибку.

10. Ведення м'яча на оптимальній швидкості вздовж тренувальної стінки, після 2-3-х торкань м'яча виконується передача та ловля м'яча в русі і т. д.

Орієнтовні вправи з партнером.

1. Передача м'яча в парах різними способами з постійною зміною відстані між партнером.

2. Передача м'яча в стрибку зумовлену, кількість разів.

3. Передача в парах з пересуванням від корзини до корзини з кидком в русі.

4. Гравці на лініях штрафних кидків протилежних сторін майданчика, у кожного м'яч. Передача м'яча один одному, намагаючись скерувати його точно в 3-секундну зону.

5. Два баскетболісти з м'ячем в руках стоять один навпроти другого на відстані 4 м. За сигналом один передає м'яч з ударом об майданчик, другий — без торкання майданчика, у повітрі.

6. Вихідне положення, як у вправі 5. Спортсмени пересуваються від лицьової лінії до протилежної корзини, застосовуючи передачу м'яча довільним способом з завершальними кидками в кільце у русі.

7. Гравець з м'ячем на лицьовій лінії, партнер — на лінії штрафного кидка. За сигналом спортсмен без м'яча стрімко біжить у протилежному напрямку, гравець з м'ячем починає ведення, на лінії штрафного кидка виконує передачу в русі партнеру, який, оволодівши м'ячем, виконує кидок у стрибку.

 

Орієнтовні вправи з партнером і умовним суперником.

1. Гравці на лицьовій лінії. На середині майданчика від лінії до лінії штрафних кидків через 3-4 м стоять 5-6 стояків. На максимальній, швидкості баскетболісти передають м'яч один одному так, щоби м'яч не торкнувся стояка.

2. На майданчику в три ряди через 3-4 м розташовано стояки. Гравці на лицьовій лінії за сигналом біжать, оминаючи стояк, до середини майданчика. Другий спортсмен, після обведення стояка передає м'яч партнеру, а сам стрімко  біжить, оминаючи стояки, до середини майданчика, де одержує м'яч від партнера і т. д. Передачі закінчуються кидком у корзину в русі. Гравці стоять обличчям один до одного на відстані 3 м, між ними макет. Після обманних дій передають один одному м'яч, намагаючись не торкнутися м'ячем макету.

 

Вправи для вдосконалення передач з партнером та суперником.

 

1. Гравці передають м'яч у русі, не даючи можливості суперникові перехопити його. Після переходу середньої лінії при необхідності можна один раз ударити м'яч об майданчик. Передачу завершують прицільним кидком у корзину.

2. Передача м'яча 2х1 на обмеженій площі, наприклад, в 3-секундній зоні. Якщо захисник торкнеться м'яча, він міняється ролями з тим спортсменом, який неточно передав м'яч.

3. Гравець в умовах активної протидії вводить м'яч з-за бокової лінії і після одержання м'яча партнером входить у межі поля, намагаючись одержати м'яч і почати атаку протилежної корзини. Ведення м'яча до переходу середньої лінії забороняється. Завершальний кидок після передачі, коли протидіє захисник, дозволяється виконувати зблизька.

4. Гра 2х1, де один з нападаючих допомагає партнеру передачею м'яча, не беручи участі в атаці корзини. Нападаючому дозволено виконувати кидки тільки з-за 6-метрової лінії. Якщо захисник дотикається до м'яча, гравці міняються ролями: захисник стає нападаючим, а нападаючий передає м'яч.

 

 

 

Рекомендовані вправи з партнером та суперниками.

 

1. Гра в нападі з середини поля 3х2, 3х3 з використанням передач, заслонів та інших техніко-тактичних дій, причому нападаючі прагнуть подолати опір суперника та зробити влучний кидок.

 2. Передача м'яча до центра поля в трійках зі зміною місць без протидії. З середньої лінії суперники активно протидіють нападаючим, які намагаються подолати опір і виконати влучний кидок. Завдання — підготувати умови для влучного кидка за мінімальну кількість передач при найменшій витраті часу. У випадку невдалого кидка гравці міняються ролями.

3. Вкидання м'яча з-за лицьової лінії в умовах активної протидії. Після одержання м'яча нападаючі в зоні захисту повинні виконати 4 передачі, а потім, застосовуючи заслони та інші техніко-тактичні дії, намагатися подолати опір суперника, завершивши атаку влучним кидком. 

4. Гра 3х3 на обмеженій площі без кидка в корзину. Спортсмени передають м'яч один одному довільно, причому ведення не дозволяється. Гравці, які зможуть виконати 10 передач, починають знову.

 

Додаток Д

Зразкові вправи для вивчення і вдосконалення тактики гри

Вправа 1. Нападаючий 2 робить фінт на рух до лицьової лінії, примушуючи зміститися захисника, коротким ривком у зворотному напрямі відкривається і отримує м'яч від нападаючого 1. Захисник 2 протидіє, захисник 1 переходить в протилежну колону, нападаючий 1 стає захисником, вправа продовжується і так далі (Рис. 1).

 

Методичні рекомендації: при неправильній позиції або пасивних діях захисника нападаючий має право увірватися в обмежену зону штрафного майданчика, отримати м'яч і провести кидок в кільце, що вабить зауваження захисникові. Вправа виконується в різних варіантах розташування гравців по відношенню до кільця.

Вправа 2. Нападаючий без м'яча робить рух до нападаючого з м'ячем або у бік корзини. Гравець з м'ячем виконує хитрощі на передачу, що примушує захисника зміщуватися у бік м'яча (Рис. 2). Далі, зробивши ривок мимо захисника, нападаючий отримує м'яч за спиною захисника або перед захисником, завершуючи вправу кидком по кільцю.

Після виконання вправи нападаючі міняються колонами, захисники міняються після декількох повторень по вказівці тренера. Вправа виконується в різних варіантах розташування нападаючих по відношенню до кільця.

Вправа 3. Половина баскетбольного майданчика умовно ділиться на 4 частини. У кожній з них знаходяться нападаючий і захисник.

 Нападаючий 1, володіючи м'ячем, при активній протидії захисника 1 виконує фінти і повороти, прагнучі передати м'яч гравцю, що вийшов у вільний «квадрат» нападаючому 2, який також долає активний опір захисника 2.

Нападаючий 2, зловивши м'яч, починає виконувати кроки і повороти, прагнучі передати м'яч нападаючому 3, що виходить в «квадрат», що звільнився, і так далі (Рис. 3).

Мал. 3

У міру освоєння вправа може виконуватися п'ятьма парами і двома м'ячами з діленням майданчика на 6 частин.

Вправа 4. Учбова гра 3х3, 4х4, 5х5 на 1 і 2 кільця без застосування ведення.

Вправа 5 (Мал. 5). Гравець 2 переміщається між стійками, отримають м'яч від гравця 1 і негайно повертає його назад. У той час, поки гравець 2 біжить до іншої стійки, гравець 1 виконує ті, що крокують і повороти з м'ячем.

Мал. 5

Вправа 6. Перешкода (стійка, стілець) розташована в 2-х метрах від корзини. Дриблінг правою – подвійний крок навколо перешкоди, виконавши хитрощі, - кидок – оволодіння м'ячем і повернення з дриблінгом в початкове положення(Мал. 6).

Мал. 6

Вправа 7. Дві стійкі під корзиною злегка розставлені в сторони. Ведення до першої стійкі, стрибок вперед-управо до іншої стійкі, спертися на ліву ногу і зробити кидок правою рукою; оволодіти м'ячем і повернутися у вихідну позицію(Мал. 7).

Мал. 7

Вправа 8. Три групи гравців. На пару – один м'яч, гра на одне кільце: передача – дриблінг – хитрощі під час подвійного кроку і кидок в корзину. Після кожного кидка гравець виводить м'яч із зони або передає партнерові, що стоїть поза зоною, після чого займає вихідну позицію (Мал.8).

Мал. 8

Вправа 9. Група ділиться на 2 колони (Рис. 9). Гравець 1 з м'ячем виконує передачу, робить хитрощі, обіграє перешкоду (стійка, стілець), після чого уривається в зону, отримує м'яч від гравця 2, виконує кидок в кільце. Гравець 2 підбирає м'яч. Після цього гравці міняються колонами. Вправа може виконуватися в різних розташуваннях по відношенню до кільця. У міру освоєння вправи перешкода замінюється на захисника.

Мал. 9

Вправа 10.Три гравці розташовуються, як показано на Рис.10. Виконуються швидкі передачі між гравцями спочатку без зміни місць, пізніше – із зміною місць. У міру освоєння вводяться 2 захисники. Вправа може виконуватися і у вигляді гри: за попадання – 1 очко; за підбір захисників – 1 очко; за підбір нападаючих – рахунок без зміни. Гра ведеться до 7 очок (Мал. 10).

Мал. 10

Вправа 11. Нападаючий 1 ставить заслін захиснику 2, звільняючи нападаючого 2. Далі: а) нападаючий 2 ставить заслін гравцеві, протилежної колони; б) нападаючий 2 імітує вхід в зону і йде в протилежну колону. Захисники переходять в кінець колони, що ставлять заслін стають захисниками (Мал.11).

Мал. 11