Методичні матеріали "Організація дистанційного навчання у ЗЗСО в умовах пандемії" COVID-19

Організація дистанційного навчання у ЗЗСО в умовах пандемії  COVID-19

     Головним сучасним викликом для системи освіти України у 2020 р. стала організація навчання в умовах пандемії COVID-19. Близько 1 % дітей в Україні втратили доступ до шкільного навчання взагалі. Навіть масштабні заходи з боку МОН щодо забезпечення безперервності освітнього процесу не вирішили низки проблемних питань щодо забезпечення доступності та якості освітніх послуг, що постали у зв’язку з епідемією. В Україні заклади освіти  були тимчасово закриті, навчальний рік 2019/2020 було завершено у дистанційному режимі.               

     Дистанційний режим навчання, нові вимоги до забезпечення освітнього  процесу стали викликом для вітчизняної системи освіти. Пандемія вплинула на звичні режими життя учнів/студентів, їх родин, викладачів, зумовила далекосяжні економічні та суспільні наслідки, загострила низку соціально-економічних питань, серед яких: рівність доступу до навчання (різний рівень забезпеченості родин засобами для дистанційного навчання та неоднаковий доступ до якісного Інтернету); забезпеченість школярів повноцінним харчуванням (певна категорія дітей харчувалася безкоштовно у школах); надання освітніх послуг дітям з особливими освітніми потребами (діти з певними нозологіями не мають можливості отримувати освітні послуги дистанційно); додаткові потреби домашнього догляду за дітьми (передусім стосується сфери дошкільної та початкової освіти); інші соціально-економічні проблеми, зумовлені пандемією.

     Найбільш негативний вплив пандемії відчули діти, які перебувають у складних соціально-економічних умовах. Пандемія для таких дітей фактично перервала освітній процес, позбавила їх доступу до безкоштовного харчування, загострила проблеми з доглядом за ними, посилила економічні труднощі для їх батьків, які не змогли працювати та/або втратили роботу/бізнес.

    Виклики, які постали перед системою освіти України через пандемію COVID-19, вимагають прийняття обґрунтованих управлінських рішень на основі  доказових даних.

    Міністерство освіти і науки України спільно з Дитячим Фондом ООН (ЮНІСЕФ) в Україні ініціювало дослідження, метою якого є отримання інформації про стан організації освітнього процесу в закладах загальної середньої та дошкільної освіти під час спалаху COVID-19, отримання інформації про основні потреби та готовність цих закладів до організації навчання в умовах пандемії.

      Уряд України досить швидко та адекватно відреагував на нові виклики, здійснив заходи, необхідні для забезпечення неперервності освітньої процесу. У період тривалого карантину у мережі Інтернет стали доступними уроки у цифровому форматі та он-лайн ресурси для дистанційного навчання школярів.

    Також МОН врахувало фактор відсутності домашніх комп’ютерів із доступом до мережі Інтернет у частини учнів, особливо в малозабезпечених родинах та сільській місцевості. Було прийнято рішення про запровадження трансляції уроків для всіх класів з використанням можливостей телебачення. Зокрема, починаючи з17 березня, низка телеканалів забезпечила трансляцію уроків із дисциплін, з яких учні мали складати ЗНО: українська мова та література, біологія, математика, історія.

    Міністерство провело перемовини з керівництвом провідних освітніх онлайн-платформ, результатом яких стала доступність освітнього контенту для широкого освітянського загалу та школярів. Серед сайтів-партнерів, які надали відео контент для трансляцій, платформа BeSmart

(https://besmart.study); студія онлайн-освіти EdEra (https://www.ed-era.com); платформа масових відкритих онлайн-курсів Prometheus (https://prometheus.org.ua); платформа безкоштовних вебінарів з підготовки до ЗНО iLearn (https://ilearn.org.ua) тощо.

     Дистанційне навчання, яке стало основною формою навчання у закладах загальної середньої освіти в умовах пандемії, зумовило низку нових вимог до освітян, школярів, батьків. З метою виявлення проблемних питань в організації дистанційного навчання, визначення можливостей їх оперативного вирішення та розроблення відповідних рекомендацій, були проведені опитування учасників освітнього процесу.

   На запитання «Чи здійснювалося під час карантину в закладі освіти дистанційне навчання?» 99,4 % директорів ЗЗСО відповіли «так».

   Опитування щодо повноти охоплення учнів ЗЗСО дистанційними заняттями   продемонструвало такі результати. Більш як 69 % респондентів зазначили, що всі або майже всі (100 %) учні початкової та старшої школи були охоплені дистанційним навчанням і 57 % респондентів зазначили це ж саме стосовно учнів базової школи.

     Щодо організації викладання навчальних предметів дистанційно, то 90,1 % директорів ЗЗСО зазначили, що освітній процес було налагоджено всіма або майже всіма вчителями початкових класів (100 %), 82,4 % відповіли, що такий же показник було досягнуто вчителями базової школи, і 83,6 % – вчителями старшої школи. 

     Служба освітнього омбудсмена у квітні 2020 року (через місяць після оголошення карантину) з метою вивчення умов забезпечення прав учнів на освіту під час карантину провела онлайн-опитування батьків та дітей, які навчаються у закладах загальної середньої освіти. Завданням опитування було виявлення ефективності реалізації права на освіту; вивчення форм організації дистанційного навчання; з’ясування проблем, які виникли у батьків та дітей; вивчення думки батьків про рівень організації та ефективності дистанційного навчання. Результати опитування дали важливу інформацію, яку варто врахувати при організації навчання у новому 2020/2021 н. р. та плануванні дистанційного і змішаного навчання у закладах освіти в умовах пандемії.

Автори проведеного дослідження наголошують, що опитування не є репрезентативним, проте отримано інформацію про наявність важливих проблемних питань, з якими учні та їхні батьки зіштовхнулися під час карантину.

       Загалом було отримано 8 056 відповідей від респондентів з усіх регіонів України, крім окупованих територій Донецької та Луганської областей, а також Автономної Республіки Крим. Найбільша кількість відповідей надійшла з  м. Києва, Дніпропетровської, Одеської, Харківської та Херсонської областей. Майже 41 % респондентів мешкає в містах – обласних центрах. Найбільш активними в опитуванні були батьки учнів 5–9-х класів (майже 49,4 % опитаних) та 2–4-х класів (32,7 % опитаних), 9 % загалу опитаних склали батьки першокласників та 8,9 % – батьки випускників.

     За результатами опитування Служба освітнього омбудсмена виявила, що третина батьків (27 %) – змінили своє ставлення до вчителів у позитивну сторону, про негативне ставлення зазначили 19,3 %. Цей результат демонструє, що ставлення до школи та до вчителя залежить від того, як школа та конкретний вчитель організували дистанційне навчання, яким чином відбувається комунікація та співпраця з дітьми і батьками. Там, де школа і вчитель працюють відповідально, творчо, тримають контакт з дітьми та батьками, ставлення до освіти стає кращим.

      Було зроблено висновки про те, що карантин та вимушене застосування дистанційного навчання тільки загострили ряд проблем, які й раніше у більшості випадків були відомі педагогам та управлінцям. Наразі з цими проблемами  обізнані й батьки. Зокрема, дослідження виявило, що 85,1 % дітей продовжили навчання під час карантину. Проте вимушений перехід на дистанційне навчання виявив серйозні організаційні, навчальні, психоемоційні, технічні проблеми із забезпеченням права на якісну освіту. Серед них зазначається наступне. Не завжди якісною є організація дистанційного навчання (для значної кількості учнів завдання просто розміщуються на сайті або надсилаються, написані від руки, немає жодної комунікації з учителем, або й взагалі вчитель відсутній), конкуренція між членами родини за технічне обладнання для дистанційної роботи та навчання. У 32,5 % сімей респондентів виявлено часткову або повну відсутність технічного обладнання для дистанційної взаємодії.

 Припускається, що цей показник ще вищий, оскільки батьки із сільської місцевості не змогли активно долучитися до опитування через відсутність Інтернет-зв’язку та обладнання.

Серед основних труднощів та проблем дистанційного навчання під час карантину, виокремлено такі:

Організаційні та навчальні: відсутність розкладу та/або його неузгодженість; не уніфікованість онлайн-трансляцій та комунікацій; незбалансований обсяг завдань і онлайн-уроків (забагато/замало); недостатній час для виконання завдань; діти не розуміють нові теми та пояснення; відсутній контроль за виконанням завдань та оцінювання; нудні, застарілі та незрозумілі підручники; батьки не мають достатньо знань, щоб допомогти дітям.

Психоемоційні: відсутність у дітей уміння вчитися самостійно; низька мотивація до навчання; напруга через страх помилки та тиску з боку вчителя; надмірне навантаження; нестача спілкування з учителем та ровесниками; несприйняття дистанційного навчання як такого; зростання рівня агресії та нетерпимості у суспільстві.

Технічні: відсутність чи застарілість комп’ютерного обладнання та програмного забезпечення як у сім’ях, так і в учителів; недостатній рівень IKT- компетенцій у вчителів та батьків; низька якість Інтернету та/або мобільного підключення; відсутність стандартизованої онлайн-платформи для дистанційного навчання.

 Розв’язання вищезазначеної проблеми лягає на плечі МОН та місцевих органів управління освітою. Доцільним є урахування місцевих особливостей, зокрема в частині матеріально-технічної забезпеченості закладів освіти, наповнюваності класів та врахування епідемічного стану в регіоні. На сьогодні відповідні рішення стосовно чіткого зрозуміння можливостей нівелювання основних ризиків пандемії, забезпечення неперервності та якості освітнього процесу у закладах освіти України в 2020/2021 н. р. активно формуються.

Варто зважати на глобальні зміни в освіті, що їх спричинила пандемія та карантин. Світ змінився незворотно, тож потрібно адаптувати систему освіти до роботи з більш інтенсивним використанням дистанційної та змішаної форм навчання. Це може стати шансом вирішити деякі з проблем української освіти, не пов’язані із пандемією — наприклад, дефіцит учителівпредметників, не однаково високу якість освіти через брак кваліфікованого персоналу та навчальних матеріалів, проблеми з доступом до освіти дітей з ізольованих населених пунктів. 

     Усі ці проблеми можна розв'язати тільки за допомогою держави. Ми ж бачимо перспективи розвитку й удосконалення в запровадженні  системних змін не лише в чинній законодавчій базі, але й у підходах до її оновлення. На часі рішуча зміна парадигми роботи органів управління освітою щодо дотримання прав в освіті. Тому актуальним є пошук дієвих шляхів підвищення ефективності освітньої системи, врахування висновків опитування під час організації навчання у 2020/2021 н. р., ініціювання змін у процес підготовки спільних управлінських рішень.