Методичні орієнтири "Елементи нестандартності на уроках української мови та літератури як шлях підвищення їх ефективності"

                                                        РОЗДІЛ І

          Практика впровадження нестандартних підходів

                               на уроках словесності

                                                                           

                                                      Розум дитини - не посудина, яку слід заповнити, 

                                                      а смолоскип, який слід запалити.

                                                                                                          Плутарх 

 

           Яким же має бути сучасний урок? Які його ознаки? Чим він повинен відрізнятись від уроків, які ще використовуються зараз у педагогічній практиці, але вже не задовольняють у повній мірі вимоги   навчальних досягнень учнів?
Чи може сучасний урок бути радісним і цікавим для учнів?  Чи може він розкрити творчий потенціал особистості  й підготувати до самостійного рішення?..  Досвід   доводить, що може, однак лише за умови, якщо процес навчання перевести на інноваційну основу, змінивши сам підхід до здобуття знань.   

        Сучасний урок – це урок демократичний. Він проводиться не для учнів, а разом з ними. Це урок, на якому присутній демократичний стиль спілкування, де діти вчаться здобувати знання, а не отримувати готові, де жоден з них не боїться висловлювати свою думку й доводити її.

Для сучасного уроку характерними ознаками є:

• варіативність  структури;
• спрямованість на особистість учня;
• оптимізація форм роботи;
• формування найважливіших компетентностей учнів;
• співпраця учителя й учня.

       Здобута на такому уроці інформація краще запам’ятовується( бо важче дається!) й емоційно забарвлена радістю відкриття.

 

         1.1 Застосування завдань творчого та дискусійного характеру

 

        Пріоритетним завданням навчально-виховного процесу в сучасній школі є всебічний розвиток школярів, зокрема творчих здібностей особистості.

        Під час роботи над розвитком творчих здібностей особливу увагу  звертаю на учнів, яким притаманні ознаки літературної обдарованості, але не залишаю без уваги  учнів з початковим рівнем навчаль­них досягнень. Роботу над розвит­ком у них творчих здібностей  починаю через поступовий перехід від репродуктивного мислення до продуктивного, а відтак до твор­чого, використовуючи фантастич­ну уяву, навчаючи запам'ятовувати зразки. Особливу увагу приділяю підтримці у дітей впевненості у своїх творчих можливостях, створюючи умови для самовираження в межах їх творчих здібностей, вказуючи на прогрес у розвитку загальних мож­ливостей.

          Запроваджую такі види творчих робіт, як напи­сання колискових, казок- тих жанрів народної творчості, які відомі дітям ще з раннього дитинства.

Зокрема, процес розвитку творчих літературних здібностей школярів на основі складання казок умовно поділяю, на три етапи:

I. Пояснювальний (проілюструвати епізод казки, який найбільше сподобався чи запам'ятався. Малюнки обгово­рюються колективно і захищаються авторами)                                          

II.  Підготовчо-творчий              

• Спробуйте вжитися в образ го­ловного героя й переказати казку від першої особи.
• Переробіть сумну історію на веселу (на прикладі казки І. Франка "Фарбований лис»). 
• Придумайте власний варіант продовження казки.
• Уведіть у сюжет казки додатко­вого персонажа.
• Перенесіть сюжет казки у нове місце або інший час.
• Складіть казки за поданими початком або  кінцівкою.
• Складіть казку за поданим прислів'ям (питанням,  планом,  коротким сюжетом).
• Складіть казку з поданими героями.

III. Творчо-активний (на цьому етапі відбувається самостійна робота  над складанням казок)

• Скласти казку за поданою ілю­страцією.
• Скласти казку за поданою темою.
• Скласти казку за поданою ідеєю.
• Скласти казку за поданою назвою.

            Для того, щоб розвинути творчі здібності, намагаюсь правильно організувати творчу діяльність. Великого значення у зв’язку з цим набуває система творчих завдань, що поступово ускладнюються. Складність цих завдань і ступінь самостійного пошуку підвищуються відповідно до наявних знань і досвіду, оволодіння прийомами творчої діяльності, здібностей до творчого мислення.

Наприклад, на першому етапі  формую творчі завдання й наводжу

приклад власного варіанту їх розв’язання, а дітям пропоную роль виконавців своїх вказівок. На другому етапі ставлю завдання, але спроби розв’язання пропоную знайти учням. Згодом підбиваю підсумки роботи. На третьому етапі ставлю творчі завдання, а учні самостійно проходять усі етапи.

З метою формування в учнів комплексу вмінь, потрібних для створення текстів на початковому етапі, звертаюся до творів-мініатюр, адже тематика цих творів різноманітна. Це і твір-мініатюра за прислів'ям, загадкою, спостереженнями, опис природи, емоцій­ного стану людини, літературного героя тощо.  Наголошую  при цьому учням – не просто видати необхідну кількість речень, а намагатися досягти винятко­вої глибини змісту й надзвичайної витонченості форми.

Однією з особливостей  нестандартного уроку літератури є випереджальні домашні завдання (вивчення біографії письменника, прочитання твору, складання літературного диктанту, підготовка відповідей на заздалегідь оголошені проблеми твору або поставлені запитання, написання реферату, відгуку тощо).

Практикую у своїй роботі і диференційовані домашні завдання, зокрема нерідко послуговуюсь такою схемою:

I  група учнів — підготувати біографію;

II група   — підібрати висловлювання ви­датних людей про письменника;

III  група — визначити основні проблеми твору, який будемо вивчати;

IV група — підготувати історію написан­ня, надрукування твору;

V група — підготувати характеристику об­разів.

           Наприклад, перед вивченням твор­чості Івана Франка у 10 кл. об'єдную учнів у підгрупи, кожна з яких готує своє завдання:

   1.  Дитячі і юнацькі роки І. Франка.

   2.  Громадська та культурна діяль­ність.

   3.  І. Франко — видавець.

   4.  Тематична і жанрова розмаїтість творчості.

   5.  Перекладацька діяльність.

   6.  І. Франко і Перемишлянщина.

   7.  Вшанування пам'яті Великого Ка­меняра.

           3 упровадженням нестандартних підходів до вивчення словесності змінюються форми й методи проведення уроків. Так, на заняттях з літератури часто використовую такі форми, як творчий пошук, літературна вітальня, літературне дослідження, уявна екскурсія, заняття-концерт (у 5-6 кл. при вивченні розділу «Усна народна творчість»), літературний портрет, вшанування пам'яті письменника, уявна зустріч з письменником тощо.

          На своїх уроках я використовую різні методи: метод темпу, або хвилинних випробувань, метод ланцюжка, метод незакінченого речення, метод одного речення, метод рефлексивних запитань, метод літературного  диктанту та інші.

            Щоб урізноманітнити роботу із за­питаннями, проводжу їх у вигляді гри «Так чи ні?». Учні ставлять одне одному запитан­ня, яке закінчується словами «Так чи ні?» Кожна правильна відповідь оцінюється одним балом.

                      Літературна гра «Так – Ні»

(за драмою-казкою Олександра Олеся «Микита Кожум’яка») 

1. Князь із княгинею сумували, бо повинні були віддати Змієві улюбленого сина? (Ні)
2. Посланець Змія був «чорний та окатий, як та ніч» (Так)
3. Народ боявся Змія?  (Так)
4. Князь зібрав воєвод, щоб повідомити їм про своє рішення добровільно віддати Змієві дочку? (Ні)
5. Чи всі воєводи одностайно погодилися з Князем боротися проти Змія? (Ні)
6. У три роки Микита міг побороти свого батька? (Так)
7. Микита злий , жорстокий, безсердечний? (Ні)
8. У Микити було п’ять братів? (Ні)
9. Микита одразу погодився боротися із Змієм? (Ні)
10. Замок Змія був похмурий, темний? (Ні)
11. Чи важко було Микиті боротися зі Змієм? (Так)
12. Микита врятував Князівну від Змія? (Так)

У своїй практиці дуже часто вико­ристовую метод незакінченого речення (часто для підведення підсумків уроку), який дає можливість учням висловлювати власні ідеї, порівню­ючи їх з іншими. Учні почуваються на занятті вільно, вчаться вислов­лювати свої думки коротко й переконливо. Я формулюю незакінчене речення і пропоную учням закінчити його. Опитую всіх, а якщо хтось не може висловитись, даю йому можливість виступити наприкінці опитування. При цьому найслабші учні прагнуть висловити думку, навіть якщо вона уже звучала:

          Незакінчені речення

                 -  Я дізнався…

                 -  Я зрозумів…

                 -  Мені сподобалось…

                 -  Найбільш цікаво було…

                 -  Для мене було новим…

                 -  Мене здивувало…

                 -  Мій найбільший успіх…

                 -  Найбільші труднощі я відчув…

                 -  Я б хотів спитати у письменника…

           Із власного досвіду можу стверджувати, що гарний результат дає метод одного речення. Часто використовую цей  метод, щоб прокоментувати епіграф до заняття, якусь цитату чи пробле­мне запитання. Таке обгово­рення дає можливість кожному ви­словитись швидко, по черзі, обґрунтовуючи при цьому власну думку чи позицію. Відповіді  не коментую і не оцінюю. Наприклад, під час вивчення творчості Л. Костенко прошу одним реченням прокоментувати фразу: « То що  ж потрібно для того, щоби душа чолом сягала неба?..»

              Вдалим та завжди з позитивним емоційним забарвленням  є такий тип уроку, як літературна кав’ярня, літературний салон тощо, зокрема у 10 кл. з успіхом пройшов урок-літературна кав’ярня «Невідомий І. Нечуй-Левицький». (Додаток Б)

             На заняттях літератури (частково і мови) проводжу дискусії. Вони розвивають мислення учнів, дають можливість від­стоювати власні думки, поглиблюють знання з відповідної теми. Запитання для дискусії даю учням заздалегідь, щоб вони вдома підготувались. Учні із задоволенням беруть участь у дискусії, бо знають, що їх уважно вислухають, доповнять або спросту­ють їхні твердження. Кожен може говорити щиро і відверто, вислов­люючи тільки особисту думку. Зокрема, при вивченні теми з української мови у 5 кл. «Лист рідним, друзям. Особливості його побудови» пропоную школярам дискусію:

     -   То як ви вважаєте, чи потрібно сьогодні писати поштові листи?

     -    Чи повністю їх можуть замінити скайп та СМС?  (Додаток В)

            На уроках літератури у 9-11 кл. дискусійні запитання – одна із провідних форм роботи з учнями. Наприклад, на підсумковому уроці розгляду новели  В.Стефаника «Камінний хрест» у 10 кл. обов’язково провокую дискусійну ситуацію питаннями на зразок:

• Як ви вважаєте, чи розбагатіє Іван на чужині?
• Чи зможе він бути щасливим? Чому?
• Чи зміг би ти розлучитися з Батьківщиною? (Додаток Г)

А вивчаючи повість І. Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я», десятикласники жваво включаються у дискусію «Чи можлива сім’я без сварок? Яку сім’ю ти б не хотів мати?»

Учні 9 кл., характеризуючи образи «Наталки Полтавки» І. Котляревського, залюбки дискутують над питаннями:

                   -   Чи правильно вчинила головна героїня, покорившись волі матері?

                   -   А як би вчинили ви?

          У процесі дискусії виправляю по­милки і неточності, контролюю, щоб учні не відходили від теми, чітко й виразно висловлювали свої думки. Дискусія може завершитись прий­няттям одного рішення чи збере­женням протистояння між її учасни­ками.

          Висловлювати власні думки допомагає ділова гра «За і проти». Так, на уроці української мови з теми «Словосполучення» у 5 класі одна група доводить, які поєднання слів будуть словосполученнями, а друга група добирає ті, які не будуть словосполученнями. П’ятикласники дискутують, роблять висновки, узагальнення.

Я переконана, що справжнє мистецтво (література, живопис, музика, театр, кіно) впли­ває на людину з великою силою, діє на почуття, виховуючи найкращі моральні якості людини. Тому будую свої уроки так, щоб учні постійно відчували на них присутність творчості. Важливим етапом кожного уроку, на мою думку, є його своєрідний, не­стандартний початок, який має силу одразу привернути увагу учнів. Це:

- вишукана, емоційна мова вчителя (читаю напам’ять поезію чи прозу (легенду, етюд), що пов’язані з темою уроку);

-  пісня (часто виконую сама або залучаю обдарованих дітей) чи її запис, класична мелодія;

-   відеоролик;

-  інсценізація уривка твору (попередньо підготовлена з групою учнів);

-  «голосом письменника» (записи творів  в авторському виконанні),

що викликає неабияке естетичне задоволення й жваву зацікавленість темою.

Наприклад, «Легендою про пісню» починаю урок літератури на тему «Роль і місце пісні в житті українців»; записом пісні «Напиши мені листа»  у виконанні гурту «Океан Ельзи» - урок розвитку зв’язного мовлення у 5 кл. «Лист рідним, друзям. Особливості його побудови»; піснею  «Чуєш, брате мій…» у власному виконанні - вивчення новели В. Стефаника «Камінний хрест»; голосом Л. Костенко та В. Симоненка звучать їхні вірші як початок розгляду творчості цих поетів.

             Практикую, вивчаючи поезію Лесі Українки, Л. Костенко, І.Франка, Т.Шевченка, П. Тичини та ін. українських поетів-велетів, поєднувати на уроці слово, музику, живопис. Тому на уроках-знайомствах з їхньою творчістю формую в дітей уміння ба­чити красу навколишнього світу, навчаючи їх душею відчувати тонкощі мистецтва.

             На окремих уроках, зокрема знайомлячи учнів з поезією Лесі Українки «Тиша морська» та «За сонцем хмаронька пливе» Т. Шевченка, пропоную шестикласникам створити словесну картину почутого, а потім передати її на аркуші пензлем або олівцем. Часто демонструю репродукції картин  у зіставленні з літературними творами.

У 9 класі під час вивчення теми «Народна драма. Весілля» пропоную учням підготувати такі варіанти дослідницько-творчих письмових робіт: «Весілля у моєму селі», «Весілля як велична народна драма», «Весільні обряди», «Весільні пісні мого краю», «Весільні традиції Перемишлянщини» та ін. Підсумком таких уроків є організація виставки кращих учнівських робіт. 

Учені стверджують, що творчими та обдарованими є майже всі діти, що починають навчання. У розвитку їх здібностей надзвичайно важливим є вміння педа­гога творчо підійти до розв'язання проблеми, праг­нення до вдосконалення відомих і розробки нових методів, прийомів і форм навчально-виховної взає­модії з учнями, включення їх до активної творчої діяльності.

 

                          1.2   Розвиток читацьких інтересів учнів

 

           Загальновідомо, що читанню належить провідне місце в інтелектуальному й духовному збагаченні людини. Проте воно  є справжньою проблемою сучасного учня та школи.  В умовах впливу Інтернету та мас-медіа, стрімкого ритму життя, прагматичності сучасної людини, браку вільного часу, значного обсягу щоденної інформації спостерігається тенденція до зниження інтересу школярів  до процесу читання, що є наслідком дегуманізації суспільства. Відомий психолог Л. Виготський зазначав: «Наша дитина і знає, і може, і вміє, однак її біда в тому, що вона насамперед не хоче». Як досягнути того, щоб читання й роздуми над книгою стали інтелектуальною потребою учня? Адже це надзвичайно важливо для виховання культури думки, без якої неможливий потяг до навчання, прагнення оволодівати новими знаннями. Як повернути дитину до книжки, допомогти їй зрозуміти, що тільки читання дає справжню насолоду від спілкування з мистецтвом слова?..

          У моєму розумінні  сформовані читацькі уміння учнів - це здатність учнів розуміти прочитаний текст, розмірковувати над його змістом; аналізувати та критично оцінювати отриману інформацію; узагальнювати інформацію, розміщену в різних частинах тексту; співвідносити текст із особистим життєвим досвідом;  висловлювати власну думку, ставлення до прочитаного; формулювати гіпотези, висновки і головне – використовувати прочитане в різних навчальних та позашкільних ситуаціях.

           Вважаю, що сформувати читацьку компетенцію учнів мож­на лише в процесі комплексного вирішення таких завдань:

• зацікавити учнів читанням;

• розвивати цей інтерес до закріплення постійної потреби в читанні;
• навчити вибирати літературу, враховуючи вікові та особистісні інтереси;
• створити належні психолого-педагогічні умови для сприйняття, розуміння та оцінки прочитаного;
• забезпечити певні знання з теорії та історії літератури, літературної критики:
• формувати навички аналізу художнього твору;
• організовувати дослідницьку роботу школярів;
• розвивати усне та писемне мовлення учнів;
• працювати над постійним удосконаленням естетичного смаку школярів.

           Вирішення проблеми дитячого читання, формування читацьких інтересів має базуватися на визначальній ролі сім'ї в цьому процесі. Внутрішній світ дитини ще тільки формується, тому важливу роль відіграє те, що вона отримує від найближчого оточення: однолітків, вихователів, учителів, засобів масової інформації. Але і найголовнішим джерелом, і цінніс­ним мірилом інформації, отриманої дитиною, у першу чергу стають її батьки. Тому пошук сучасних форм  і методів популяризації художньої літератури та розвитку читацьких  інтересів  школярів має здійснюватися, на моє переконання, через координацію зусиль педагогів,  батьків,   представників закладів культури і громадськості.

             На мою думку, робота з розвит­ку читацьких інтересів має бути в усіх сферах професійної діяльності вчителя-філолога: і на уроках, і під час проведення виховних заходів, і при безпосередньому спілкуванні з учнями, оскільки досвід особистісного читання самого вчителя — фактор більш потужний, ніж будь-який інший, адже він може відкри­ти дитині шлях до книги, зумовити радісну мотивацію читання.

На уроках української літератури замість поверхового перегляду змісту твору (що часто трапляється серед сучасних школярів) спонукаю учнів до свідомого та вдумливого читання тексту, пропонуючи робити закладки, позначки, виписувати цитати, тези, опрацьовувати наукову літературу з даної теми, систематизовувати матеріал, аргументувати свої думки, робити певні висновки тощо.

Для ефективного читання під час роботи з текстом  пропоную своїм учням систему нотаток -  «позначки»:

      •  +  ставте на полях, якщо прочитане підтверджуєте, якщо ви знаєте або з ним  погоджуєтесь ;

      • — - якщо прочитане відрізняється від того, що ви знаєте або з чим не погоджуєтесь;

      •    V  - якщо прочитане несе для вас нову інформацію;

      •    ?  - якщо ви хочете знати про щось більше або не погоджуєтесь з чимось, що суперечить вашим уявленням;

      •   ! - якщо ви натрапляєте на інформацію, яка бентежить, хвилює вас.

Метою позначок є відображення ставлення читача до інформації. Цей метод є знаряддям тривалого зацікавлення тексту, оскільки дозволяє учням активно перевірити власне розуміння того, що вони читають.

 

Під час роботи з текстом «Енеїди» І. Котляревського дев’ятикласники укладали «Словнички українознавства»:

• « Українські страви та напої»
• «Українські народні пісні»
• «Українські народні танці»
• «Українські народні ігри»
• «Українські народні музичні інструменти»
• «Український національний одяг»
• «Українські імена , прізвища та прізвиська» тощо.

Така науково-дослідницька  робота стимулює старшокласників до серйозного прочитання твору, розвиває навики наукового підходу до художнього тексту, викликає зацікавлення ним та збуджує інтерес до читання. Уклавши свій перший (хай і невеликий!) словник, учень бачить реальні результати власної  праці та радіє зі своїх здобутків.

Звичайні форми проведення уроків літератури неефективні для пробудження читацьких інтересів, тому проводжу уроки-презентації цікавих книг. Діти готують розповідь про свої читацькі уподобання і знайомлять клас з улюбленою книгою. Досить популярними на моїх уроках літератури є виготовлення рукописних книг – плід творчої роботи учнів різного віку, груп, а іноді співавторами стають батьки. Зокрема, останніми роками кабінет української мови та літератури поповнився власноруч виготовленими дитячими книжечками: «Загадки», «Прислів’я та приказки», «Народні пісні», «Улюблені пісні моєї сім’ї», «Справжнє Липовецьке весілля», «Весілля у Липівцях», «Легенди мого села» тощо.

Так, на уроках літератури рідного краю, вивчаючи творчість місцевої поетеси Ніни Романяк, ми запросили на заняття її сина. Марко Романяк приніс на зустріч мамині книги, рукописи, фотографії, особисті речі поетеси, розповів про життя та творчість пані Ніни, прочитав її вірші, виконав пісню на слова матері. Перед вивченням творчості Тимофія Бордуляка дітям було дано завдання оформити реферати, де учні повинні були представити результати  своєї пошуково-дослідницької роботи з даної теми. Вони зібрали цікавий матеріал, із задоволенням вивчали спадщину письменника.

             А під час вивчення творчості Уляни Кравченко, І. Керницького, Я.Царика, відвідуємо місця, пов’язані з життям та літературною діяльністю видатних земляків. Із старшокласниками працюємо над створенням папки «Літературна Перемишлянщина», де збираємо матеріали про наших славних земляків, майстрів пера. Незабутні враження зазвичай залишаються від літературних вечорів, на які запрошуємо місцевих  поетів та прозаїків.  (Додаток Д)

Активну роботу з розвитку читацьких інтересів школярів веду, співпрацюючи із шкільним бібліотекарем: оформляємо літературні виставки, мистецькі вітальні, книжкові вернісажі.   (Додаток Е)

 Спільно щороку проводимо Тиждень книги, у рамках якого – конкурси «Найактивніший читач», «Чи уважний ти читач?», анкетування «Чи товаришуєш ти з книгою?».

           Шляхами вирішення цієї гостро актуальної проблеми бачу:

     -  проведення конкурсів, читацьких марафонів;

     - широку популяризацію сучасної української та світової літератури для дітей, підлітків та юнацтва; 

     - підвищення громадського інтересу до читання, формування громадської думки на підтримку читання та підвищення статусу книги;

     -   організацію та проведення соціологічних досліджень з проблем читання;

     -   популяризацію кращих літературних творів, як класичних, так і сучасних;

     - задоволення та розвиток читацьких інтересів учнів, забезпечення їх книжковою та періодичною друкованою продукцією.

             Досвід показує, що лише живе, емоційне, різноманітне за своїми прийомами проведення уроків літератури, позакласних заходів привертає й утримує увагу дітей, розвиває інтерес до книги, читання. Тільки спільною працею бібліотекарів, філологів, учителів початкових класів, батьків та громадськості,  використовуючи сучасні форми і методи популяризації книги, можна допомогти дитині відчути радість читання, прищепити їй навички сприйняття художнього твору, вміння міжособистісного спілкування.

3. Організація особистісно зорієнтованого навчання

 

          Особистісно зорієнтоване навчання сприяє  упровадженню принципів толерантності та рівноваги в навчальному середовищі, а також підвищенню ефективності навчання,  демонструє, що прийняття розбіжностей є важливою соціальною цінністю. 

          При такому  підході акцентується увага на участі самих дітей у процесі навчання та на досягненні впевненості, що навчання дійсно відбулось. Це допомагає учням розвивати свій потенціал, створює умови для виявлення інтересів, нахилів, пріоритетів школяра і надає можливість реалізуватись у різних видах діяльності.

          Особливо це стосується тих, які знаходяться вище або нижче встановлених норм: обдаровані діти та діти з особливими освітніми потребами. Але навіть «звичайні» учні володіють індивідуальними особливостями, які педагогу треба спочатку виявити, а потім відповідно відреагувати на них.

           Метою освітнього процесу стає не окреслення кола необхідних знань, умінь і навичок, а розвиток особистісних можливостей учня, формування його компетентностей, тобто базованих на знаннях, схильностях, досвіді, цінностях, власних здатностях вирішувати практичні завдання та діяти в нестандартних ситуаціях.

           Тому  уроки такого типу закінчую запитанням  на зразок:

1. Чого я навчився на уроці?
2. Що для мене було найцікавішим і чому?
3. Які завдання я виконував?
4. Які труднощі траплялися і як я долав їх?
5. Який спосіб вирішення проблеми запропонували мої товариші? Чим він відрізняється від мого?

Поряд з оцінюванням (виставленням оцінки за виконане завдання, роботу) часто на заняттях використовую поціновування (позитивна словесна оцінка процесу навчання: прагнень, намагань учня, вдалих обраних форм діяльності, проявів волі тощо), якісні характеристики.  Таким чином перевіряю не тільки знання, уміння й навички, а й засвоєні способи діяльності, розвиток здібностей школярів, їх особистісних якостей. Окрім цього, застосовуються методики самооцінки, рецензування, складання характеристики тощо.

           Заняття такого типу потребують особливого стилю спілкування: толерантності, співробітництва учителя з учнем, учнів між собою.

Із власного досвіду можу зазначити, що найефективнішими елементами на особистісно зорієнтованому уроці є такі:

     -   нетрадиційний початок – визначення емоційного настрою

 (наприклад, за допомогою смайликів)

Пропоную з’ясувати за допомогою смайликів, який настрій у вас на початку нашого уроку:

   

/Учні піднімають відповідний смайлик/  (Додаток Є)

           Зокрема,  урок вивчення новели Миколи Хвильового «Я (Романтика)»  розпочинаю з’ясуванням емоційного настрою одинадцятикласників – пропоную їм на картках намалювати свою тривогу та знищити їх).

          Практикую також на початку уроку обмін компліментами, «ланцюжок добрих побажань» (з’ясування настрою у групах), обмін усмішками, обмін побажаннями, визначення настрою за допомогою образних висловів та ін.

• самостійна та групова діяльність у роботі над текстом  (Додаток Ж)

Використовую у своїй практиці  лист самооцінки, що розвиває прагнення наслідування кращих рис героя:

Позитивні риси

Самооцінка

Над чим мені потрібно замислитись

 

За допомогою цієї вправи осмислено формуються позитивні риси характеру школярів. Засудження негативної суті деяких явищ викликає прагнення до самовдосконалення.

            Нерідко на уроках словесності (особливо у старших класах) послуговуюсь такими прийомами, як самоперевірка, самооцінювання, взаємооцінювання учнівських робіт (словникових, графічних, літературних диктантів, завдань типу «спіймай помилку»,  літературних ігор, тестових завдань  і т.д.) . Це формує у школяра переконаність у самовартості.

•  пошукові та дослідницькі методи

Прикладом реалізації таких є фрагмент уроку-дослідження «Федько як особистість / Образ головного героя в оповіданні В. Винниченка «Федько-халамидник» у 6 кл.   (Додаток А)

•  блоковий метод подачі матеріалу

Слід зауважити, що використання опорних схем на уроках словесності є одним з ефективних методів навчання, що робить урок  цікавішим та зрозумілішим. Часто послуговуюсь ними сама та спонукаю дітей до самостійного складання зорових опор.

          Досвід показує, що учні здатні набагато краще сприймати образну інформацію - схеми, символи, малюнки. Тоді навчальний матеріал стає доступним і добре запам’ятовується.  Робота з опорними схемами базується на діяльнісній основі, оскільки учні не просто пасивно сприймають представлену картинку, а є її співтворцями, у класі і вдома повинні доповнити  зміст опорного конспекту. Під час же відтворення навчального матеріалу спрацьовує зорова пам’ять: перед очима спочатку виникає картинка-опора з символами, асоціативними малюнками, а потім інформація «нанизується» на ці зорові образи, допомагаючи учням якісно відтворити зміст вивченого.

              Зразок схеми-опори «Числівник» (6кл.)

 

 

 

• усвідомлене читання (під час роботи з текстом: читання з позначками,

формулювання запитань до тексту, складання простого та складного планів, тестових завдань, запитань до товариша за змістом прочитаного та ін.)

-    метод взаємозапитань

Цей вид діяльності дає можливість учням бути в ролі вчителя, керувати процесом навчання. При цьому учень готує запитання і задає його сусідові по парті. Отримавши відповідь, він або погоджується з нею, або коректує її. Згодом отримує зустрічне запитання та дає на нього відповідь.

            Наприклад, при  вивченні теми «Народні думи» у 8 кл. проводжу «Літературний турнір», який визначає кращого знавця названих літературних творів. Коли у 5 кл. вивчаються «Голосні та приголосні звуки», даю завдання учням самостійно опрацювати теоретичний матеріал підручника, а потім перевіряю засвоєний матеріал за допомогою методу взаємних запитань.

 

Осмислення учнем своєї діяльності є обов’язковою вимогою особистісно зорієнтованого навчання. Результатом його є зростання внутрішньої мотивації учня, подолання тривоги,  відчуття впевненості та самостійності, формування позитиву щодо власного майбутнього, а також підвищення успішності навчання.

 

4. Використання ігрових технологій

             Перевага ігрових технологій у тому, що учасники навчального процесу перебувають в інших умовах, ніж у традиційному навчанні. Їм  надається максимальна свобода інтелектуальної діяльності, яка обмежується лише означуваними правилами гри, а вчитель виступає як інструктор, суддя, тренер, головуючий чи ведучий.

             У своїй практиці часто використовую гру на уроках словесності, бо переконана, що вона:

• активізує й урізноманітнює навчальний процес, знімає напруженість учнів на уроці, створює ситуацію успіху;
• забезпечує розумовий, світоглядний і особистісний розвиток кожної дитини;
• впливає на формування особистості школяра: завдяки грі вони вчаться виборювати перемогу, прагнуть до успіху, досягають поставленої мети, вимогливо ставляться до себе, прагнуть самовдосконалення;
• спонукає дітей до інтелектуальної роботи, успішне виконання якої дає естетичну насолоду, оскільки піднімає їх у власних очах;
• сприяє вихованню в учнів товариськості, виховує навички колективної праці, поглиблює комунікабельність.

          Захопившись грою, дитина не помічає, що вчиться, запам’ятовує нове, орієнтується в незвичайних ситуаціях, що поповнюється запас її понять, уявлень, розвивається її фантазія.

            У процесі використання інноваційних технологій, як правило, застосовую рольові та дидактичні ігри (ігри-загадки, ігри-пропозиції, ігри-бесіди, ігри-діалоги, ігри-доручення, гри-мандрівки, сюжетні ігри і т.д.). (Додаток З)

            Вони розвивають пізнавальний інтерес, активізують розумову діяльність, розвивають спостережливість, вчать робити висновки, зіставляти окремі факти. Під час учні краще засвоюють матеріал, вчаться застосовувати набуті знання у нових ситуаціях. Наведу приклади ігор, які використовую на уроках:

                 Української мови:

• ситуативно-рольові ігри: (скласти та розіграти діалог: «Розмова на вокзалі», «У таксі», «Ми заблукали», «У банку», «На пошті», «Купуємо сувеніри», «Біля театральної каси», «Музеї нашого міста» та інші.
• лінгвістична гра «Хто більше?» (робота в групах): усно доповнити кожну групу слів власними назвами.

                1. Географічні поняття: Крим,...

                2. Персонажі казок: Колобок,...

                3. Свята: Різдво,...

                4. Назви художніх творів: оповідання «Харитя»,...

                           5. Гори: Карпати,...

• ігрове завдання «Відгадай загадку»: зокрема, пропоную його учням під час вивчення теми «Антоніми» у 5 кл. та ускладнюю його – підкреслити різними кольорами антонімічні пари:

                                           Куций хвіст і довгі ноги.

                                           Уночі та вдень – тривоги.

                                           Миру й спокою не знаю:

                               Всіх боюся, утікаю.     (Заєць)

• «Сховане слово»: дібрати до кожного слова антонім і прочитати «сховане» слово.                                                                                                                    

1.Зверху  2.Позитивний  3.Неохайність  4.Любити   5.Високо  6.Тьмяний

                               (Сховане слово – ЗНАННЯ)

• «Зайве» слово»:  (6 кл. Тема «Повторення та узагальнення вивченого з теми «Іменник»)

     Визначити «зайве» слово, обґрунтувати свій вибір.

           1. Марш, вежа, круча, плече, надія.

           2. Дріжджі, радощі, окуляри, листки, ножиці.

           3. Листоноша, дружина, староста, слуга, сирота.

• «Ти – мені, я – тобі»: для перевірки рівня засвоєння теоретичних знань. Учні заздалегідь мають підготувати питання з теорії теми, що вивчається, для однокласників.
• «Ти – редактор»: завдання на редагування речень, текстів.
• Орфографічна естафета:  клас ділиться на команди . На дошці записано слово з орфограмою (наприклад, директор). Кожен член команди повинен написати слово з орфограмою, яке б починалося буквою, на яку закінчилося попереднє. Виграє команда, що швидше впорається із завданням. Наприклад: директор – «Рукавичка» - ательє…
• «Камінь спотикання»: на дошці – фразеологізми, у яких допущені помилки. Потрібно знайти їх, а також пояснити значення фразеологізмів.

•  Боягуз своєї ліні боїться.
•  Чекай з горя погоди.
•  Товкти воду в мисці.
•  Тиха хода греблю рве.
•  У здоровому ділі здоровий дух.
•  Від добра бобра не шукають.
•  Крутиться як булка у колесі.

• Ігрова вправа «Склади прислів’я»: поєднати стрілочками частини прислів’я.

 

Як жили наші діди та прадіди,	найкраще багатство.
Добре ім'я -	що дерево без коріння.
Всі за одного,	так нам веліли.
Згода будує,	один за всіх.
Людина без друзів -	а незгода руйнує.

 

• «Спіймай» прийменник»:  учитель показує або називає речення з прийменниками. Учні сплеском у долоні «ловлять» прийменники.

 

                 Української  літератури:

•  «Угадай вірш за рядками»: (за творчістю Т. Шевченка)

1. Сидить козак на тім боці,

      Грає синє море.

      Думав, доля зустрінеться,  

     Спіткалося горе.     («Думка»)

2. Чорна хмара з-за лиману

      Небо, сонце криє.

      Синє море звірюкою

      То стогне, то виє.   («Іван Підкова»)

3. Умовк кобзар, сумуючи:

Щось руки не грають.

Кругом хлопці та дівчата

Слізоньки втирають.     «Тарасова ніч»)

4. Привітай же, моя ненько,

Моя Україно,

Моїх діток нерозумних…     («Думи мої, думи мої…»)

5. Сім’я вечеря коло хати.

Вечірня зіронька встає.

Дочка вечерять подає,

                А мати хоче научати…    («Садок вишневий…»)

6. Любо, любо стало.

 Пташечка зраділа

І защебетала…    («Мені тринадцятий минало…»)

7. Воно сповитеє кричало

у холодочку за снопом.

Розповила, нагодувала,

Попестила і ніби сном

над сином тихо задрімала…    («Сон»)

8. Уже покликали до паю,

А я собі у бур’яні

Молюся Богу і не знаю,

Чому маленькому мені…    («Мені тринадцятий минало»)

•  Гра «Вірю - не вірю!»

• Чи вірите ви, що Хуха-Моховинка врятувала козу Лиску? (Так. Хуха покликала на допомогу дітей, які звільнили козу Лиску із сітки.)

• Чи вірите ви, що «Фарбований Лис» – це народна казка? (Ні, це літературна казка. Її автор – І.Франко.)
• Чи вірите ви, що цар Плаксій помер від грипу? (Ні, цар Плаксій помер від сміху.)
• Чи вірите ви, що Хуха-Моховинка народилася на болоті? (Ні, Хухи не люблять вогкого. Хуха народилася в старому бору.)
• Чи вірите ви, що «якийсь дивний і страшний звір, синій-синій, з препоганим запахом» був вовком? (Ні, він був лисом. Казка І.Франка «Фарбований Лис».)

• «Снігова куля»: (за принципом слово - речення - запитання – відповідь)

             Учитель показує на учня і говорить: «Слово!» Той промовляє слово, яке

  стосується теми уроку. Наприклад: «Хуха-Моховинка». Показує на іншого учня і говорить: «Речення!» Другий учень складає речення з цим словом. Наприклад: Хуха-Моховинка рятує злого діда від смерті. І звертається до третього учня: «Питання!»  Третій учень придумує питання до цього речення. Наприклад: Чому Хуха допомагає своєму кривднику? Вибирає наступного: «Відповідь!» Четвертий учень відповідає на нього: Хуха має добре серце.

• Гра-загадка «Упізнай мене!»: Учень говорить від імені літературного героя, при цьому не називаючи його, але описуючи вчинки та міркування.

• Я допомогла батькові відгадати загадку про те, що у світі ситніше, прудкіше, миліше над усе. (Маруся. «Мудра дівчина»)
• Я був упевнений, що краще жити неправдою. За це і поплатився. Чортяки почепили мене на найвищій гілляці. (Дядько. «Про правду і кривду»)
• Я так злякався, коли побачив нечуваного синього звіра, що мало не завив з переляку. (Вовк. І.Франко. «Фарбований Лис»)
• Я можу з’їсти кожного, хто всміхнеться. (Цар Плаксій. В.Симоненко. «Цар Плаксій та Лоскотон»
• Я залишилася без даху над головою в люті морози. Тому змушена була шукати прихистку в хліві. (Хуха-Моховинка. В. Королів-Старий. «Хуха-Моховинка»)

• «Кола на воді»:  учні вибирають довільне слово. Воно записується на дошці стовпчиком. На ці букви добираються нові слова, до слів - речення. На основі отриманих результатів складають оповідання, казку, веселу історію чи вірш.

             Із власного досвіду можу стверджувати, що ігрова модель навчання реалізовує ряд цілей: забезпечує контроль емоцій, надає дитині можливість самовизначення, надихає і  допомагає розвитку творчої уяви, сприяє зростанню навичок співробітництва, спонукає до вільного висловлювання думки тощо.

 

             1.5 Застосування інформаційно-комунікативних технологій 

            Готуючи уроки з використанням комп'ютерних технологій, ставлю перед собою завдання підвищити їх ефективність, створити умови для високоякісного засвоєння навчального матеріалу, розвивати інтелектуальні, творчі здібності учня, виховувати гармонійну особистість, готувати учнів до життя у розвиненому інформаційному середовищі.

           Зрозуміло, що уроки з використанням мультимедійних технологій потребують значної підготовчої діяльності педагога. Загалом у власній практиці для унаочнення навчального матеріалу дуже часто використовую ресурси Інтернету.

      Застосовую у роботі перегляди фільмів або їх фрагментів за прочитаними програмовими текстами, наприклад, "Тіні забутих предків" за повістю М.Коцюбинського, "Наталка Полтавка" за І.Котляревським, "Украдене щастя", "Захар Беркут" за І.Я. Франком та інші.

           Також використовую записи телепередач про письменників, що вивчаються у шкільному курсі української літератури, наприклад, про Бориса Олійника, Олеся Гончара, Івана Багряного, Олександра Довженка, Лесю Українку, Михайла Коцюбинського, Івана Нечуя-Левицького, Василя Симоненка, Василя Стуса, Тараса Шевченка, Володимира Сосюру та багатьох інших.

           Жвавий інтерес викликає в учнів слухання віршів у виконанні самих поетів. Зокрема, сучасні технічні засоби дають можливість школярам  почути голоси В. Симоненка, Л. Костенко, В. Стуса, А. Малишка та ін.

            Використання різних видів тестування (наприклад, комп’ютерної програми «Контрольно-діагностична система TEST-W», до складу якої входять діагностуюча оболонка, редактор тестів, конвертер, папка з тестами) значно полегшує роботу, економить час та викликає неабияке зацікавлення у всіх дітей. Вважаю, неможливо сьогодні обійтись без роботи з електронною програмою із серії «Готуємось до зовнішнього оцінювання. Українська мова та література». З цими електронними посібники-помічниками працюємо з одинадцятикласниками і на додаткових заняттях для якісної підготовки до ЗНО.

           Завдяки мультимедіа (презентацій, добору ілюстрацій, використання кіно- чи відео фрагментів) навіть сухий теоретичний матеріал оживає, стає цікавим, наочним. Тому учні старших класів залюбки створюють ознайомлювально-інформаційні проекти, що стосуються біографії українських письменників: збір і оформлення цікавих фактів із життя митця (життєва позиція митця, кредо і світогляд, вдача, темперамент, грані особистості, характер, зацікавлення й захоплення, обдарування), проведення уявних екскурсій тощо. Результатом створення цих проектів є мультимедійні презентації.  (Додаток И)

             Варто зазначити, що учні під час підготовки домашнього завдання  часто використовують презентацію, вважаючи, що вона більш зрозуміла й   логічна. Адже на сьогоднішній день, користуючись Інтернетом, учень має можливість здобувати необхідну йому інформацію у десятки чи навіть сотні разів швидше, ніж раніше.

            У своїй практичній діяльності використовую не тільки учнівські, а й власні мультимедійні презентації, створені за допомогою програми PowerPoint. Це викликає живий інтерес в учнів, покращує процес засвоєння матеріалу, унаочнює пізнання, сприяє розвитку творчих здібностей. Мною створена низка ознайомлювально- інформаційних презентацій до різних тем з української мови та літератури, зокрема до уроків:

• «Лист рідним, друзям. Особливості його побудови», «Олександр Олесь. «Микита Кожум’яка» (5 кл.)
• «Молитва як жанр літератури» ,«Відміни іменників» (6 кл.)
• «Життя та творчість Г. Сковороди), серія «Т. Шевченко: життя та творчість» (9 кл.); 
• «Життя та творчість Лесі Українки» , І.Франка,І. Нечуя-Левицького
• (10 кл.)
• «Життя та творчість Л. Костенко», «Творчість О. Довженка» (11 кл.) та багато ін.

               Мультимедійний урок дає можливість учителеві краще подати матеріал, зробити його більш насиченим та цікавим, швидко перевірити учнівські знання, комбінувати на одному занятті велику кількість завдань, залучаючи все більше школярів до активної роботи.

                                                        РОЗДІЛ ІІ

Проблеми та труднощі  у практиці впровадження

інновацій на уроках словесності

в умовах сільської школи 

 

 

            У процесі своєї  роботи відчуваю проблеми і труднощі, пов’язані із упровадженням нестандартних підходів на уроках української мови та літератури , а саме:

• великі затрати часу на підготовку нестандартного уроку;
• учитель має менший контроль над обсягом вивчення матеріалу учнями, часом і ходом навчання;
• результати роботи школярів на нестандартних уроках менш передбачувані;
• непросто організувати роботу всіх учнів класу;
• велике інформаційне перевантаження дітей та завантаженість змісту шкільної програми;
• іноді дисципліна учнів на інтерактивному уроці - проблема для вчителя;
• не обладнанні комп’ютерною технікою навчальні кабінети – одна із суттєвих проблем сільської школи;

• недостатню кількість годин відведено на вивчення як мови, так і літератури;
• недостатня кількість додаткової та довідкової літератури для здійснення самонавчання, засобів навчання, текстів, електронних навчальних посібників, друкованих посібників для здійснення контролю (особливо у сільських бібліотеках);
• шкідливий вплив комп’ютерної техніки на здоров’я дитини (зважаючи на надмірну захопленість нею, нерідко  спостерігається патологічна залежність  сучасного дитини від комп’ютера);
• під час підготовки до нестандартного уроку при використанні  Інтернету дитина не захищена від негативної інформації, що шкодить її психіці та вихованню;
• прикро, але не секрет, що особливістю сільського школяра нерідко є недоліки фізичного та психічного розвитку (слабке здоров’я, нерозвинута пам'ять і мислення, відсутність навичок навчальної праці), а також недостатній рівень вихованості  (відсутність інтересу до навчання, слабка сила волі, недисциплінованість, відсутність почуття відповідальності), що призводить до серйозних прогалин у фактичних знаннях та вміннях.

 

  Негативно впливає на впровадження нестандартних підходів і те, що в більшості учнів практично відсутнє бажання читати. Інтернет, різні телепередачі, відео- та аудіоносії дозволяють познайомитись із програмовим твором, не читаючи його. Чимало сучасних школярів переконані, що для написання твору досить прочитати щось на зразок «Готових домашніх завдань», «Короткого переказу усіх творів», або використати так звані «Золоті твори», «1000 творів» та подібні видання. Тобто діти йдуть шляхом найменшого опору.

                 Проте переваг використання інноваційних технологій значно більше, ніж недоліків. І хоча успіх упровадження педагогічних інновацій залежить від багатьох чинників, все ж, на моє переконання, у першу чергу – від рівня обізнаності, бажання та готовності вчителя до їх застосування.