Методичні рекомендації "Чому мовчать діти?"

Чому мовчить дитина?

Усі батьки хочуть, щоб їх діти були здоровими, щасливими, успішними, досягли високих результатів у навчанні та кар’єрі, почували себе впевнено та вільно у будь-яких життєвих ситуаціях. І правильне, чітке та гарне мовлення є однією із важливих складових гармонійного розвитку особистості. А вчитись правильно говорити слід з дитинства!

Головним завданням освітньо-виховного процесу в дошкільному навчальному закладі є підготовка дітей до навчання в школі. Одним із шляхів розв’язання даного завдання є формування мовлення дошкільників як пропедевтики подальшого його розвитку під час шкільного навчання. Повноцінне оволодіння мовленням є передумовою всестороннього розвитку особистості дитини. Прищеплення інтересу до мови, створення умов для самостійних спостережень за нею, саморозвитку мовлення дошкільнят відбувається на ґрунті формування мовних узагальнень та елементарного усвідомлення явищ мови й мовлення, зокрема, граматичного ладу.

Можливо, це вас і здивує, але в сучасному світі комунікації, цінності інформації однією з найпоширеніших є проблема розвитку мовлення у дітей. Кожна друга дитина віком від двох до чотирьох років потрапляє до мене, як до логопеда, із затримкою мовленнєвого розвитку.

Мовлення — необхідна умова повноцінного розвитку людини, бо це не тільки засіб спілкування, а й засіб мислення, уяви, управління своєю поведінкою, усвідомлення своїх відчуттів і себе як особистості. Для розуміння проблеми важливо знати, що мовлення буває активним і пасивним. Активне мовлення — це безпосередньо те, що дитина говорить, тобто може вимовити вголос. Пасивне виражається у формі розуміння чужого мовлення. Наприклад, ви просите дитину подати вам телефон, і вона подає вам саме телефон, а не щось інше, що потрапляє їй на очі. Вона відрізняє ложку від виделки, стілець від табурета, цукерку від олівця — звісно ж, за умови, якщо ви самі не плутаєте назв. У дітей розвиток активної і пасивної форм мовлення відбувається не одночасно. Вважається, що дитина спочатку вчиться розуміти чуже мовлення просто слухаючи тих, хто її оточує, а потім уже починає розмовляти сама. Тобто її пасивне мовлення розвивається раніше. При цьому маємо врахувати, що вже з перших тижнів життя дитина розпізнає особливості мови матері і навіть у цей період вчиться говорити активно. Тому важливо починати розмовляти з малям  якомога  раніше. Хоч як парадоксально, але багато батьків не вважають за необхідне розмовляти з дітьми, бо не бачать в них особистості — мовляв, вони однаково нічого не розуміють, то навіщо ж стрясати повітря. 

Причин порушень мовлення може бути безліч, і затримка мовленнєвого розвитку — часто результат цілого комплексу проблем, які тією чи іншою мірою можна виправити. Але набагато важливіше на більш ранніх етапах помічати деякі невідповідності, і тоді багатьох проблем можна уникнути.

Перше, що я рекомендую, — перевірити в дитини слух. При будь-яких проблемах з мовленням візит до отоларинголога не буде зайвим. Отоларинголог може виявити й іншу проблему — надто коротку вуздечку або завеликий язик, що спричиняє труднощі при говорінні, як наслідок — дитина мовчить.

Затримку розвитку мовлення може виявити й лікар-невролог. Тож не пропускаймо планових походів до нього в рекомендований термін. Пам'ятаймо, що мовлення людини починає формуватися з народження, і до того, як дитина вимовить перше слово, її мовлення проходить такі стадії розвитку, як гуління й лепетання. Саме відсутність цих стадій може виявити невролог. Бувають випадки, коли затримку мовленнєвого розвитку "передвіщають" інші супутні діагнози — обставини народження, періоду вагітності, генетичні порушення, патологічний (підвищений або знижений) тонус м'язів тощо.

Затримка розвитку мовлення — одна з головних ознак дитячого аутизму. Якщо в маляти виявляються відставання мовленнєвого розвитку і симптоми відсутності прагнення контактувати, можна припустити, що дитина — аутист. Такі діти не усміхаються, не пожвавлюються побачивши батьків, часто не дивляться в очі. Але самостійно ставити такій дитині діагноз ви не маєте права. Тільки кваліфікований дитячий психіатр може поставити діагноз аутизм. Логопед, психолог, вихователь  теж не має на це права, він може всього лише припустити, але для постановки діагнозу направить дитину до лікаря. Йти чи не йти до психіатра — це, звичайно, ваш вибір, але для повноцінної адаптації дитини до умов реального життя вам доведеться багато в чому змінити свої уявлення про дітей, а отже, сприймати реальність повноцінно.

Тепер про "побутові" причини затримки мовлення. 

Назвемо першу так — "заспокійливий гаджет". Безумовно, за той проміжок часу, поки в руках у маляти омріяний планшет або телефон, мама встигає зварити борщ, випрати й повісити білизну, нагодувати молодшого брата, тата і навіть вигуляти собаку… Але, як правило, у дитини, яка рано пізнала привабливість "комп'ютерного життя", не тільки проблеми з мовленням, вона розкоординована, у неї яскраво виражені спалахи агресії, проблеми з харчуванням, сном, вона довго не може заспокоїтися при мінімальному роздратуванні. Важливо розуміти, що мозок маленької людини розвивається в послідовності, що передбачає якісні переходи від одного щабля розвитку до іншого, де кожен попередній є основою наступних щаблів або стадій розвитку. Предметно-маніпуляційна діяльність — основна в немовлячий період, за якою іде предметна. Дитина в цей період розвивається досліджуючи предмети навколишнього світу. І в цей період реальний кубик у руках маляти безпосередньо розвиває його. Дитина може взяти кубик у руку, потягти до рота, лизнути, кинути на підлогу, постукати ним по іншому кубику тощо. Але кубик на екрані планшета не має набору властивостей, необхідних маляті, і, звісно, не може стимулювати розвиток мозку, дати розуміння властивостей предметів. Адже властивості всіх віртуальних предметів однакові — плаский гладенький екран! І гордість, з якою батьки хваляться, як їхнє маля вправно дає собі раду з планшетом, — абсолютно хибний посил. Тому правило номер один: до трьох років — жодних гаджетів! Комп'ютерні ігри можна вводити в "діяльність" дитини тільки після того, як вона опанувала традиційні види дитячої "діяльності" — малювання, конструювання, сприйняття і вигадування історій. Коли маля навчиться самостійно гратися у звичайні дитячі ігри — рольові, маніпуляційні, моторні, логічні.

Про розвиток дрібної моторики — окрема розмова. Багато хто вже знає, що розвиток дрібної моторики напрочуд ефективно впливає на розвиток мовлення, і мами з материнською наполегливістю змушують малят працювати пальчиками. Справді, мозок людини влаштований так, що, говорячи простою мовою, ділянки головного мозку, відповідальні за мовлення й дрібну моторику, пов'язані, і, розвиваючи одну ділянку, ми стимулюємо розвиток іншої. Це, до речі, часто використовують і в лікування дорослих при ураженнях головного мозку (інсультах). У процесі реабілітації їм рекомендують в'язати, вишивати, ліпити тощо. Але дрібну моторику неможливо розвивати не розвиваючи загальної, а це — уміння дитини проворно й скоординовано рухатися. Наприклад кидати і ловити м'яч, стрибати, рухати синхронно руками, ходити по сходах, бордюрах (діти справді це дуже люблять!). Іноді прості вправи на координацію рухів — ліплення, малювання олівцями, застібання ґудзиків, шнурування — можуть неабияк стимулювати розвиток мовлення. Важливо розуміти і зворотні процеси: якщо центри мовлення і моторики настільки пов'язані, то бити дитину по руках — категорично забороняється! Згадаймо оскароносний фільм "Король говорить", у якому король Англії Георг VI зазнає великих труднощів через заїкання. Ця прикрість сталася з ним у дитинстві: батько бив його по руках, переучуючи писати правою рукою, бо майбутній король був шульгою. 

Часто мовленнєвий розвиток, хоч як дивно, гальмується двомовним середовищем. Величезна кількість родин у сучасному світі складається з людей різних мовних культур і є дво- або багатомовними. У дітей, які живуть у багатомовній родині, — своєрідні особливості розвитку мовлення. Але нормальний розвиток двомовного мовлення формуватиметься за умови, якщо дитина постійно чутиме цю мову і якщо вона не відстає у психічному розвитку.

Вважається, що багатомовні діти опановують вимовляння повільніше і так само повільніше сприймають звукові комбінації в мовленні. Але, по-перше, багато чого залежить і від особливостей самих мов: близькі за граматичною конструкцією і вимовою мови опановуємо значно простіше й швидше, ніж зовсім різні (це стосується і дорослих). Що більша різниця у вимовлянні одного й того самого слова мовою матері і батька, то складніше його засвоїти. Дитині потрібно засвоїти не тільки словесну назву тих чи інших предметів, а й співвіднести їх однією і іншою мовою між собою. Процес опанування мовлення може бути трохи більше розтягнутий у часі, оскільки обсяг засвоєння інформації збільшено вдвічі-втричі (з огляду на кількість мов), але на загальному психічному й моторному розвиткові це ніяк не позначається. Але тут важлива наявність умови роздільного мовного середовища — кожен з батьків повинен розмовляти з дитиною своєю рідною мовою не запозичуючи слів з іншої. Простіше кажучи, від батьків дитина має чути еталонну мову, а не суржик. Завжди виправляйте дитину, якщо вона, розмовляючи однією мовою, використовує слова з іншої. Висновки в цьому питанні робити вам.

І дивовижним чином затримка мовлення проявляється в дітей гіпертурботливих матусь. Такі мами просто не дають можливості дитині заговорити. Вони вловлюють бажання малюка за рухом його руки, вигнутою бровою чи опущеними куточками губ. І така дитина просто не має потреби говорити! Її розуміють навіть не з півслова, а з напівбукви!

Мовлення — це діяльність, що має свою структуру. І на першому етапі важлива ПОТРЕБА говорити. А її не виникне, якщо мама за першим жестом дитини даватиме їй необхідне і працюватиме "перекладачем" для решти світу. Ця ситуація досить зручна для дитини, і сам малюк навряд чи захоче втратити цей комфорт, його мусять виводити на мовне спілкування саме батьки. Дитина повинна усвідомити, що мовлення їй необхідне, що без нього вона не отримає бажаного. 

Зважаючи на викладене вище, треба розуміти: хоч би якими були проблеми затримки мовленнєвого розвитку, все ж таки основною причиною може бути те, що самі батьки не вважають за потрібне багато розмовляти зі своєю дитиною. Не чуючи достатньою мірою мовлення дорослих, не бачачи артикуляції і не маючи можливості її наслідувати, малюк відставатиме в мовленнєвому розвитку. Не можна забувати, що мовленнєвий і розумовий розвиток тісно пов'язані, і не сформоване вчасно мовлення може викликати відставання в розумовому розвитку. Для розвитку мовлення дитини насамперед необхідно створити сприятливі умови. Найголовніше — якнайбільше розмовляти з дитиною. Вона повинна постійно чути мовлення, звернене до неї, а не з екрана телевізора. Для цього слід постійно коментувати всі побутові ситуації і події життя маляти. Наприклад, збори в садок, прибирання ліжка, прогулянку, споживання їжі. Важливо описувати все, що ви бачите з дитиною, усе, що ви робите, і все, що відчуваєте, називаючи все простими словами, намагаючись не використовувати надто довгих і складних слів. Неабияк допомагають розвивати мовлення читання й заучування віршів і лічилочок, а надто — коли це супроводжувати діями, які відображають суть того, що відбувається. 

Наші діти ростуть у нових умовах тотальної зайнятості батьків, і, на жаль, проблеми дітей є породженням нових умов життя дорослих, їхнього стрімкого життя і браку часу. Але важливо розуміти, що реагувати як страус у цій ситуації не вийде. Сподіватися, що все само розсмокчеться, і дитина "раптом" заговорить, — хибний шлях, навіть попри запевняння бабусь. 

Пам’ятайте, що в тісній співпраці та співтворчості в системі «дитина-логопед-батьки» можна досягти значних результатів в розвитку дитячого мовлення, попередженні та подоланні мовленнєвих порушень.

Вправи на розвиток мовлення для дітей дошкільного віку

1. Дидактичні картки

Дидактичні картки чудово допомагають дітям вивчати звуки, які вони не можуть правильно вимовити. Найкраще перетворити цю вправу на гру й нагороджувати дитину, коли вона правильно вимовляє звуки, проілюстровані на картці. Це не тільки робить вправу більш привабливою, але й мотивує дитину намагатися досягати найкращих результатів.

2. Вправи перед дзеркалом

Дітям із проблемами артикуляції важко вимовляти слова та звуки через невміння правильно рухати ротом для вимови правильного звуку. Вправа перед дзеркалом – це одна з найбільш корисних мовленнєвих вправ для дітей дошкільного віку, яка здатна допомогти вирішити дану проблему. Ви можете навчити вашу дитину правильного положення і руху губ, язика й рота, що необхідно для виголошення певного звуку, демонструючи їх перед дзеркалом. Таким чином дитина зможе зрозуміти, які рухи їй необхідно виконати, щоб вимовляти звуки та слова.

3. Стриб-скок

Стриб-скок – це весела та проста мовленнєва вправа, яка полягає в повторенні слова, проблемного для дитини у плані вимови, не менше шести разів. У вправі використовуються шість паперових основ, що називаються лататтям, які розкладають на підлозі по всій кімнаті. На них має бути написане слово, вимову якого повинна тренувати дитина. Малюку необхідно вимовляти слово щоразу, коли він стрибає на латаття. Коли ж він застрибне на шосте латаття, ви можете нагородити його улюбленими ласощами.

4. Постійно розмовляйте з дитиною

Мовленнєві навички дітей розвиваються швидше, якщо батьки та члени родини постійно спілкуються з ними. Коли люди з близького оточення часто розмовляють з дитиною, а також в її присутності, у неї з'являється можливість слухати нові слова та спілкуватися.

5. Заохочуйте вашого малюка розмовляти

Систематичні бесіди з дитиною – це найкращий спосіб допомогти їй розвинути мовленнєві навички. Інший спосіб досягнення цієї мети полягає в тому, щоб вимовляти назви предметів, на які вказує малюк, заохочуючи його промовляти слова, щоби зрозуміти їхню вимову й запам'ятати. Фахівці вважають, що треба виконувати бажання дітей, тільки якщо вони висловлюють їх словами й намагаються пояснити, чого вони хочуть, за допомогою жестів. Це буде мотивувати дитину шукати шляхи вирішення своїх мовленнєвих проблем, щоб отримати те, що їй потрібно.

6. Повторюйте

У порівнянні з іншими мовленнєвими вправами для дітей дошкільного віку багаторазове повторення слів може здатись батькам роботою, що дуже втомлює, особливо якщо малюк за своєю природою допитливий. Проте це заняття може бути дуже корисним при навчанні розмовної мови. Повторюючи дитині слова, краще вимовляти їх повільно й виразно, щоб вона могла чітко розчути їх і запам'ятати всі фонеми у словах. Щоби полегшити малюку процес запам'ятовування, можна розбивати слова на частини. Спостерігаючи за вашими рухами рота, дитина зможе запам'ятовувати вимову слова, але для цього їй треба бути дуже уважною.

7. Читайте книги разом з малюком

Один з найкращих способів розвитку мовленнєвих навичок у дітей – це читання. Однак варто подбати про вибір такої книги, яка сподобається дитині. Книги з ілюстраціями подобаються дітям найбільше й дозволяють розмовляти з дитиною під час читання. Намагайтеся простими словами пояснювати малюку, про що говорять ілюстрації, просіть його повторювати слова слідом за вами або ставити запитання, що стосуються малюнків, намагатись відповідати на них разом з вами.  Це зробить читання більш продуктивним і цікавим заняттям. 

10 ПРОСТИХ ПОРАД ЛОГОПЕДА БАТЬКАМ

 Мова дитини розвивається під впливом мови дорослих і значною мірою залежить від достатньої мовної практики, нормального соціального і мовного оточення, від виховання і навчання, які починаються з перших днів її життя.

Розмовляйте зі своєю дитиною під час всіх видів діяльності, таких як приготування їжі, прибирання, одягання-роздягання, гра, прогулянка і т.д. Говоріть про те, що ви бачите, що робить дитина, що роблять інші люди і що бачить ваша дитина.

Говоріть, використовуючи ПРАВИЛЬНО побудовані фрази, речення. Ваше речення повинне бути на 1-2 слова довше, ніж у дитини. Якщо ваша дитина поки що висловлюється тільки однослівними реченнями, то ваша фраза повинна складатися з 2 слів.

Задавайте ВІДКРИТІ питання. Це стимулюватиме вашу дитину використовувати декілька слів для відповіді. Наприклад, говоріть «Що він робить?» замість «Він грає?»

Витримуйте паузу, щоб у дитини була можливість говорити і відповідати на питання.

Слухайте звуки і шуми. Запитайте «Що це?». Це може бути гавкіт собаки, шум вітру, мотор літака і т.д.

Розкажіть коротку розповідь, історію. Потім допоможіть дитині розказати цю ж історію вам або кому-небудь ще.

Якщо ваша дитина вживає всього лише декілька слів у мові, допомагайте їй збагатити свою мову новими словами. Виберіть 5-6 слів (частини тіла, іграшки, продукти) і назвіть їх дитині. Дайте їй можливість повторити ці слова. Не чекайте, що дитина вимовить їх відмінно. Надихніть дитину і продовжуйте їх заучувати. Після того, як дитина вимовила ці слова, введіть ще 5-6 нових слів. Продовжуйте додавати слова до тих пір, поки дитина не взнає більшість предметів навколишнього світу. Займайтеся щодня.

Якщо дитина називає тільки одне слово, почніть учити його коротким фразам. Використовуйте слова, які ваша дитина знає. Додайте колір, розмір, дію. Наприклад, якщо дитина говорить «м’яч», послідовно навчите її говорити «Великий м’яч», «Тетянин м’яч», «круглий м’яч» і т.д.

Більшість занять проводьте в ігровій формі. Робота з дитиною повинна активізувати мовне наслідування, формувати елементи зв’язного мовлення, розвивати пам’ять і увагу.

Дуже важливо вже у ранньому віці звернути увагу на мовний розвиток дитини, а не чекати, коли вона «сама заговорить».

​