Методичні рекомендації для вихователів ДНЗ з практичного впровадження формування та розвитку слухової уваги, пам'яті та фонематичного сприйняття.

Відділ освіти

Покровської міської ради

ДНЗ № 2 « Росинка»

 

 

 

Методичні рекомендації для вихователів ДНЗ

з практичного впровадження формування та розвитку слухової уваги, пам'яті та фонематичного сприйняття.

 

 

 

                                 Вчитель-логопед Матвєєва М.М.

 

 

 

м. Покровськ 2018.

З раннього віку дитину оточує безліч різноманітних звуків: шум вітру, дощу, шелест листя, гавкіт собаки, сигнал машини, звуки музики, мова людей...Але всі ці слухові враження сприймаються дитиною неусвідомлено, зливаючись з іншими, більш важливими для неї сигналами. Дитина ще не вміє управляти своїм слухом, часом просто не помічає звуків, не може порівнювати і оцінювати їх за гучністю, силою, тембром.

Вміння зосереджуватись на звуках — це важлива здібність людини. Без неї неможливо навчитися слухати та розуміти мовлення.

Для того, щоб дитина навчилась чітко й зрозуміло вимовляти звуки та слова, правильно користуватися голосом, вона повинна навчитися напружувати слух, сприймати та розрізняти звуки. Ця здібність не з'являється спонтанно, її слід розвивати. І робити це краще за все в процесі ігор, деякі з яких приведені в цій роботі.

Головна мета цих ігор — відкрити для дитини особливий світ звуків, зробити їх привабливими, значними, повідомляючими про щось важливе. Навчаючись вслуховуватись в світ оточуючих звуків, граючись з ними, дитина формує свій слух, намагається наблизити звучання своєї мови до мови оточуючих. Тому що без повноцінного сприймання фонем, без чіткого їх розрізнення, неможлива їх правильна вимова.

Розвиток фонематичного сприймання слід починати на матеріалі немовленнєвих звуків і поступово охоплювати всі звуки мовлення: від звуків, які вже засвоєнні дітьми до тих, які ще тільки формуються та вводяться у самостійне мовлення.

У системі роботи з розвитку фонематичного сприйняття  найскладнішим є навчити дітей диференціювати фонеми. Цю роботу можна умовно  поділити на шість етапів:

1 етап — впізнавання немовленнєвих звуків;

2 етап — розрізнення висоти, сили, тембру голосу на матеріалі однакових звуків, звукосполучень та слів.

3 етап — розрізнення слів, близьких за звуковим складом;

4 етап — диференціація складів;

5 етап — диференціація фонем;

6 етап — розвиток навичок звукового аналізу.

 

Для кожної дитини або групи дітей термін кожного етапу ігри, вправи та матеріал для використання буде різний. У разі необхідності деякі важкі для дітей вправи можна випускати або замінювати більш легкими для засвоєння і навпаки. У дітей шестилітнього віку 1, 2, 3 етапи займуть короткий термін, а ось 4, 5 та 6 будуть більш розгорнутими.

 Етап 1. Розпізнавання  немовленнєвих звуків

Починаючи роботу пропонуємо  дітям прислухатися до звуків за вікном. Що шумить? (Дерева). Що гуде? (Машина). Хто кричить? (Хлопчик). Хто розмовляє? (Люди). Хто сміється? (Дівчинка).

Рухлива гра «Гучно — тихо»

Вихователь  призначає ведучого та пропонує йому заплющити очі. Потім ховає якусь іграшку (у шафу, за фіранку, за спину одного з дітей...) та пропонує ведучому знайти цю іграшку, орієнтуючись на силу ударів барабана. Якщо дитина підходить близько до того місця, де знаходиться іграшка, барабан б'є гучно, якщо віддаляється — барабан звучить тихо .

 Дидактична гра «Де дзвіночок?»

Дитина заплющує очі, вихователь тихенько стає осторонь від дитини (справа, зліва, позаду) та дзвенить у дзвіночок. Дитина не відкриваючи очі, повинна рукою показати напрямок, звідки лунає звук.

Дидактична гра  «Ведмежата-бешкетники»

Вихователь  розповідає дітям, що в одному будинку жила родина ведмедів. Одного разу ведмеді-батьки пішли з дому, а ведмежата почали бешкетувати. Вони взяли різні предмети і почали  ними бавитися. Педагог роздає дітям ведмедиків з зображенням цих предметів, потім за ширмою озвучує ці предмети, а діти повинні відгадати, який ведмедик шумить.

Предмети, що утворюють звуки: ключі, сірники, ножиці, гаманець з грошима, склянка з ложкою, папір, повітряна куля, м'яч, гребінець...

Етап 2. Розрізнення висоти, сили, тембру голосу.

Рухова гра «Відгадай, чий голосок»

Діти стають у коло. Одна дитина стоїть у центрі кола з зав'язаними очима і говорить:

Жабеня по доріжці

Скаче, витягнувши ніжки,

Побачило комара і закумкало:

КВА—КВА—КВА! ( відповідає хтось із дітей, що стоять у колі ).

Ведучий, який знаходиться в центрі кола, відгадує, яка дитина «кумкала».

Дидактична гра «Мами та діти»

Дітям роздаються малюнки із зображенням домашніх тварин: дорослих і дітей: корови і теляти, кози і козеняти... Педагог  просить відтворити звуконаслідування тварин—мам і тварин—дітей, піднімаючи відповідний малюнок.

Етап 3. Розрізнення слів, близьких за звуковим складом

Дидактична вправа «Слухай уважно»

Вихователь  знайомить дітей з назвами парних картинок:

ДИМ — ДІМ, КИТ — КІТ, СУК — СІК, ЛИС — ЛІС. Та інш.

Педагог  роздає картинки дітям. Далі запитує: «В кого кит, а в кого кіт? В кого голка, а в кого галка?». Діти піднімають відповідні картки.

Дидактична вправа «Знайди помилку»

Дітям пропонується знайти помилку у віршованих рядках.

Р І к пішов гуляти в сад.

Не дійшов, бо повз назад.

Кинула шишку на мене зозуля.

В мене на лобі з'явилася  К уля.

Ми з братом лісники від роду:

Пиляєм  п А лкою колоду.

Дидактична гра «Де чий будинок?»

Вихователь  виставляє на дошці декілька будиночків та пояснює, що в кожному з них мешкають предмети, назви малюнків яких схоже звучать. Перший малюнок у кожен будинок ставить вихователь, діти розставляють інші малюнки. Наприклад, мешкати в будинку можуть такі групи предметів: «гірка — нірка — зірка, «білка — гілка», «батон — вагон»

 Дидактична вправа «Слухай та виконуй!»

Логопед роздає дітям великі квадрати, розділені на 9 маленьких, та набір парних карток: «Марина — малина, рак — лак, коса — коза, мишка -миска, жабка — шапка»... Дітям слід уважно слухати інструкцію та виконувати  її.

— Візьміть картинку, на якій зображена «жабка», та покладіть її у правий верхній квадрат.

— Візьміть картинку, на якій зображена «шапка», та покладіть її у лівий середній квадрат.

Етап 4. Диференціація складів

Дидактична вправа «Скільки складів»

Вихователь називає ряд складів та пропонує дітям сказати, скільки складів вони почули, або підняти відповідну цифру.

Дидактична вправа «Що зайве?»

Педагог називає ряд складів, наприклад: «НА-НА-НА-ПА». Діти визначають, який склад був зайвий .

Потім складові ряди ускладнюються, наприклад: «НА-НО-НА», «КА-КА-ГА-КА», «ПА-БА-ПА-ПА».

Дидактична вправа «Відшукай свою картинку»

Вихователь  називає кожній дитині склад, наприклад: ма, мо, ми, му, ме. Далі пояснює, що дітям слід відшукати слово, яке починається на цей склад, який вони запам'ятали. Педагог називає слова, наголошуючи на першому складі: машина, морозиво, мило, муха, метелик.

Дидактична вправа «Квадратики»

Діти викладають під картинкою стільки квадратиків, скільки складів у слові.

Дидактична гра «Весела подорож»

Три вагончики. Картинки з зображенням тварин. Діти поділяють назви тварин на склади та визначають, у якому вагончику хто поїде. Наприклад: кіт — у першому, сова — у другому, корова — у третьому.

Дидактична гра «Зберемо пелюстки»

Чотири квітки без пелюсток. В середині квіток 1, 2, 3, 4 квадратики. Пелюстки з картинками. Діти добирають пелюстки до квітів у залежності від кількості складів у словах, що зображені на пелюстках.

Етап 5. Диференціація фонем

Починати роботу по розрізненню фонем слід з диференціації голосних звуків.

Дидактична вправа «Спіймай звук»

Вихователь  пояснює дітям, що їм слід «спіймати» певний звук, наприклад: «а». Далі педагог вимовляє ряд звуків: «а, о, а, у, о, а, а, е». Діти плещуть у долоні тільки тоді, коли почують звук «а». Відпрацьовувати можна будь-який звук, склад або слово з заданим звуком.

Дидактична вправа «Різнокольорові звуки»

Вихователь  пояснює дітям, що звук «а» позначимо червоним кольором, звук «о» зеленим, звук «у» жовтим. Діти отримують набір різнокольорових фішек. Педагог вимовляє ряд звуків, а діти піднімають фішку  відповідного кольору. Серед звуків «а, о, у» логопед також вимовляє інші звуки, діти на них не реагують.

Аналогічно проходить диференціація приголосних звуків.

Етап 6. Розвиток навичок звукового аналізу

Роботу над розвитком звукового аналізу я починаємо  після того, як діти навчаться визначати кількість складів у словах та наголошений склад. Далі проводимо  аналіз голосних звуків.

Дидактична вправа «Фішкі»

Діти отримують декілька фішек. Вихователь  вимовляє ряд голосних звуків, наприклад: ау, аіа, уи, ауа, Діти на столах викладають відповідну кількість фішек.

Аналогічно проводиться аналіз інших голосних звуків.

Після того, як діти навчились визначати голосні звуки, переходимо  до аналізу приголосних звуків. Під час цієї роботи слід дотримуватись певної послідовності: спочатку дітей навчають визначати останній приголосний звук, потім перший, і тільки тоді в середині слова. З цією метою проводяться такі вправи.

Дидактична вправа «Який звук у кінці слова?»

Дидактична вправа «Підкажи звук»

Вихователь показує дітям картинку та називає її без останнього звуку, наприклад: «тан, паву, віни». Діти називають слово повністю, а потім називають звук, який пропустив вихователь.

Дидактична гра «Де чиї речі?»

Зображення двох дітей. Вихователь  пояснює дітям, що цих дітей звуть Оленка і Андрійко. Вони посварились, тому що не можуть розібратися, де чиї речі. Допоможемо їм. Відомо, що речі, які належать Оленці, починаються на звук «о», речі Андрія починаються на звук «а». Діти визначають перший звук у назвах речей та кладуть малюнки відповідно до зображення дітей.

Картинки: апельсин, автобус, ананас, альбом, айстра, осел, оса, олівець, орел, олень.

Аналогічно йде визначення першого приголосного звука.

Дидактична гра «Рукавички»

Діти отримують по одній рукавичці з зображеним на ній малюнком. Вихователь пояснює, що необхідно знайти другу рукавичку, на якій картинка починається на такий самий звук. Діти виходять до столу та шукають пару до своєї рукавички.

Дидактична гра «Звуковий ланцюжок»

Вихователь  пояснює дітям, що слід викласти картинки у певній послідовності. Першу картинку кладе вихователь  і пропонує дитині визначити останній звук у назві картинки та знайти картинку, яка починається на такий самий звук.

Після того, як діти навчилися ви значати останній та перший приголосні звуки у слові, слід переходити до більш складних форм звукового аналізу: визначення звука в середині слова та останнього голосного звука. Під час цієї роботи необхідно враховувати можливості дітей, саме від цього залежить, наскільки складними будуть завдання, спрямовані на розвиток звукового аналізу.

 

 

 Всі ці ігри  можуть проводитися як в першій половині дня, так і у вечірній час, як з групою дітей, так і індивідуально. На  прогулянці, на заняттях, майже в усіх режимних моментах. Необхідно відзначити, що всі дидактичні ігри повинні бути короткочасними, щоб не знижувалася  розумова активність дітей, а також всі ці ігри і посібники повинні бути багатоцільовими і багатофункціональними, що значно полегшує роботу, дозволяє урізноманітнити гру, зробити її цікавішою і вирішити відразу кілька поставлених завдань.