Методичні рекомендації «Кейс – метод як один з найефективніших методів формування навичок самоорганізації навчальної діяльності в процесі вивчення англійської мови»

 

«Кейс – метод як один з найефективніших методів формування навичок самоорганізації навчальної діяльності в процесі вивчення англійської мови»

 

 

 

ЗМІСТ

 

 

 Вступ………………………………………………………………   с. 3

1. Навички самоорганізації навчальної діяльності ……………. с. 5

2. Формування  навичок самоорганізації навчальної діяльності у            процесі вивчення іноземної мови…………………………………с. 8

3. Кейс метод як одна з найефективніших умов формування навичок     самоорганізації навчальної діяльності…………………………..с. 11

 Висновки…………………………………………………………..с. 19

 Список використаних джерел……………………………………с. 20

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП.

Сучасне суспільство вимагає від людини здатності до професійного розвитку, прийняття відповідних рішень у ситуаціях, що швидко змінюються, самоосвіти, самоорганізації. Доведено, що готовність особистості до самоорганізації навчальної діяльності обумовлює успішність самоосвіти, без якої є неможливим професіоналізм майбутніх спеціалістів у будь-якій галузі.

Знання хоча б однієї іноземної мови також є вимогою часу. Проте більшість дорослого населення України не в змозі віднести себе до групи незалежних користувачів іноземної мови. Найбільш поширений спосіб вивчення іноземної мови з традиційними ролями вчителя та учня не досить ефективно сприяє формуванню самостійності у пошуку знань, упевненості і незалежності школяра, хоча доведено (Н. Нейман та ін.), що найбільш ефективні стратегії навчання іноземної мови повязані з прийняттям відповідальності учня за  власне навчання.

 Тому в сучасній школі важливо створювати умови для посилення відповідальності за якість навчальної діяльності. За основу необхідно взяти  самостійну роботу учнів, самоорганізацію їх навчальної діяльності.

Випускник сучасної школи зацікавлений у здобутті знань, які потрібні йому для успішної інтеграції в соціум та адаптації в ньому. Отже, метою шкільної освіти сьогодення є якщо не соціальна зрілість, то максимально можлива соціалізація старшокласників. Разом з тим ми часто стикаємося з ситуацією, при якій знання, отримані шляхом зубріння, бездумно, надзвичайно важко застосувати в діяльності. Тож не випадково випускники не лише шкіл, але і вузів повинні перенавчатися, перш ніж стати здатним усвідомлено застосовувати отримані знання у безпосередній практиці.

Ми поділяємо думку науковців з приводу того, що існує ще один недолік старої школи – це безальтернативність у викладанні ідей, думок, концепцій, що обмежує, а інколи взагалі виключає пошуки ідей і вирішень відмінних, які актуалізуються в освітньому процесі.

Таким чином, у школі традиційного типу учень частіше за все розглядається як об'єкт навчання і виховання, але не як суб'єкт, здатний самонавчатися і самовиховуватися. [5, c. 6]

 Одним з шляхів подолання подібної ситуації є пошук нових педагогічних технологій. У даному контексті йдеться про відхід від класичного формування знань, умінь і навичок та переході до ідеології розвитку на засаді особистісно-орієнтованої моделі освіти, в якій дослідницькі, творчі методи навчання виконують провідну роль. Одним з таких методів є кейс-метод.

Тож метою роботи ми визначаємо вивчення особливостей використання кейс-методу на уроках англійської мови як засобу формування навичок самоорганізації навчальної діяльності.

Завдання:

1. Уточнити поняття „самоорганізація” та „кейс-метод”;
2. Визначити особливості освітньої галузі „Іноземні мови”;
3. Вивчити особливості кейс-методу, як засобу формування навичок самоорганізації навчальної діяльності.

Об’єкт: процес формування навичок самоорганізації навчальної діяльності у процесі вивчення іноземної мови.

Предмет: кейс-метод як найефективніша методика формування  навичок самоорганізації навчальної діяльності у процесі вивчення іноземної мови.

 

 

 

 

 

 

 

1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ НАВИЧОК САМООРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.

Зміст освіти XXІ століття полягає в тому, щоб зростити людину з особистим суверенітетом, вільну і творчу, здатну безупинно самовизначатися не тільки й не стільки за цілями діяльності, скільки за загальнолюдськими цінностями,  самоздійснитися в повноті своєї людської сутності. Тільки така людина зможе за велінням своєї душі включатися в соціальну співтворчість, суттєво впливати на суспільне відродження, усвідомлено його прогнозувати й здійснювати. Щоб освіта стала справді людиноперетворюючою, вона повинна за змістом й організацією бути звернена до „внутрішніх сфер” людини, викликаючи в неї неспокійне самоусвідомлення, „особистісний подив” власною складністю й суперечливістю [1] . Але для цього людині важливо розуміти й сприймати себе, визначати перспективи свого самопросування в розвиткові, бачити й використовувати власні інтелектуальні, емоційні, духовно-моральні резерви, засоби самоактивізації й самовідновлення. Інакше кажучи, сьогодні особливо актуалізувалися системні знання в сфері самоздійснення, самоперетворення, самоорганізації  людини.

Для того, щоб ретельніше вивчити питання щодо природи самоорганізації як універсальних якостей відкритих систем, треба звернутися до історії розвитку [3].

 Алексєєва виділяє 3 періоди:

1.Період 1 – з античності до 60-х років ІІ сторіччя – складалась ідеологія самоорганізації в живій та неживій природі. Перше системне викладення ідей самоорганізації зустрічається в Арістотеля [4, с. 100].

 Пізніше ідеї педагогічної самоорганізації можна знайти у П. Шардена, Я. Коменського, О. Макаренко. Я.Комеський поділяв думку Арістотеля, який також вважав, що бажання вчитися в людині іманентно. На відміну від них, О. Макаренко стверджував, що педагогічно впливати не саму дитину, учня, а його психіку. „…педагогіка вивчає і учня і вчителя у їх взаємодії, систему педагогічних впливів із явищами, які до неї включені” [4,с. 20].

2.Другий період. Його початок пов’язано із появою у 1960 році в книзі ”Самоорганізуємі системи” у статті Г. Ферстера „Про системи, які само організуються та їх оточення”. Саме в цій період визначаються наукові напрямки концепції самоорганізації. В США були організовані 2 крупні міжнародні конференції щодо самоорганізуємих систем у 1959 та 1962 роках та міжнародний симпозіум у 1961 році. Пізніше цей інтерес дійшов СРСР [3,с.125]. саме в цей період Г. Хакен, розробляючи теорію лазера, вводить поняття ”синергетика”. І Пригожин та його однодумці відкривають закономірності виникнення структур із хаоса. Самоорганізація у свою чергу, розглядається з двох позицій: кібернетичного та синергетичного. В педагогіці в 60-х роках самоорганізація розглядається як системний опис наукової організації праці школярів (Ю. Бабанський, С. Батишев, В. Зінченко, І.Раченко). Починаючи із 70-х років самоорганізація розглядається з точки зору умінь самоорганізації як компонентів навчальної діяльності (П. Гальперін, В. Давидов, О. Леонтьєв, І. Лєрнєр, О. Матюшкін, С. Рубінштейн, Н. Тализіна, Д. Ельконін.

3.Третій період. Теорія самоорганізації набирає універсальний характер. Ідеї синергетики поширюються на економічні та соціальні системи, в тому числі і на педагогіку.

Вивчення різноманітних аспектів самоорганізації учнів знайшло своє відображення у ряді дисертаційних робіт: з позиції формування у курсантів (Г. Гмизіна, М. Курнєв, Г. Груздєва), у студентів вуза та коледжу (Н. Заєнутдінова, Г. Коган, Л. Шабунін, Я. Устінова, О. Ішков, В. Халанська, В. Філоненко), в учнів ( П. Брітвін, Т. Алєксєєва, Н. Рибакова, Н. Тітаренко, О. Осін)

Самоорганізація, як і будь-яка дяльність має свої структурні компоненти: суб’єкт, об’єкт, цілі, зміст, засоби здійснення.

 Суб’єкт самоорганізації здійснюється індивідуально, тобто за власною ініціативою, свідомо, у відносній незалежності від педагогічних та інших дій. Вона пов’язана із проявом власних зусиль та залежить від направленості, вихованості, підготовки, накопиченого досвіду, темпераменту, характеру та здібностей суб’єкту, який його здійснює.

 Об’єктом самоорганізації може виступати будь-який вид діяльності: навчальний, науково-дослідницький, самоосвітній, самовиховний та професійний. Об’єктом навчання самоорганізації є самостійна навчальна діяльність учня, викликану цілями та мотивами оволодіння (засвоєння) програмним матеріалом та здійснювану системою інтелектуальних дій щодо вирішення навчальних задач.

 Цілі самоорганізації. Основною рушійною силою самоорганізації виступають внутрішні, індивідуальні спонукання та прагнення. Самоорганізація – активний, цілеспрямований процес. Вона направляється та спонукається цілями та мотивами керівництва тієї чи іншої діяльності (наприклад, пізнавальної) та пов’язана з її упорядкованим, логічним та психологічним регулюванням.

 Зміст самоорганізації складає вирішення великої кількості організаційних задач. Організаційною задачею ми називаємо таку задачу, в ході вирішення якої суб’єкт повинен обрати систему, логіку. Індивідуальний темп та ритм діяльності (наприклад, пізнавальної) з метою досягнення успіхів у ній.

 Засобами здійснення самоорганізації є інтелектуальні дій та операції, які знаходяться на певному рівні сформованості.

 Таким чином самоорганізацію можна представити як сукупність діяльності, здібностей та якостей особистості. Зважаючи на це ми визначаємо самоорганізацію як „діяльність та здатність особистості, пов’язані з уміннями планувати діяльність, організовувати життєдіяльність, максимально реалізовувати життєві ресурси, що буде проявлятися в наявності мотивації, самостійності, організованості та критичності оцінки та самооцінки”.             

 

 

2. ФОРМУВАННЯ НАВИЧОК САМООРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ.

 

 Сучасний стан міжнародних зв’язків України, вихід її у європейський та світовий простори, нові політичні, соціально-економічні та культурні реалії вимагають радикальних змін у галузі іноземної мови, статус яких у нашій країні постійно зростає.

 ХХІ століття вносить свої корективи і у перспективний портрет користувача іноземної мови. Профіль потреб щодо оволодіння та використання нерідної мови змінюється в бік варіативності, багатофункціональності, багатомовності та полі культурності. Все це змінює акценті в області володіння іноземною мовою: від поняття „вивчати іноземну мову на все життя” до „бути спроможним та готовим вивчати мову та культуру з різною метою та освітніх контекстах протягом всього життя”.

 Іншими словами, ефективне володіння іноземною мовою як засобом, передбачає перш за все, уміння самостійно, „крізь  все життя”, працювати над вивченням мови, підтримувати та поповнювати свої знання та вміння, розвивати свою комунікативну та інформаційну культуру. Саме тому, в процесі оволодіння іноземною мовою потрібен перехід до продуктивних освітніх технологій, які зорієнтовані на самостійну навчальну діяльність.

 Метою самоорганізуємої роботи є забезпечення можливостей самостійної автономної роботи щодо удосконалення рівня володіння іноземною мовою. Робота направлена на розвиток і заснована на вмінні учня самостійно оцінювати рівень володіння іноземною мовою та свої проблеми в оволодінні мовою, поставити цілі та конкретні навчальні задачі, підібрати необхідні для роботи матеріали, забезпечити самостійну тренувальну роботу та практику у мовленні, оцінити досягнутий результат та ефективність своєї навчальної діяльності. Учень не тільки підвищує свій рівень володіння іноземною мовою, але, перш за все, засвоює методологію самостійного вивчення англійської мови та навчається самостійно управляти процесом оволодіння іноземної мови.

 Дисципліна „Іноземні мови” входить до освітньої галузі „Мови та література”. Навчальні програми конкретизують обсяг і глибину системи освітніх компетенцій учнів. Програма містить вказівки щодо вироблення в учнів освітніх умінь та набуття досвіду самостійної навчальної роботи для підвищення ефективності навчального процесу, для підготовки до самоосвіти.

 Таким чином, ми вважаємо необхідністю заявити, що самоорганізація учнів є важливою та невід’ємною частиною навчання іноземним мовам. Але це може перечити організаційній формі навчання, яка передбачає що учень знаходиться „наодинці із собою” та сутності предмета, в якому на першому місці – спілкування із людьми.

 Говорячи про самоорганізацію в процесі вивчення іноземної мови необхідно враховувати специфічні особливості іноземної мови: це не надбання суми знань та комплекс понять, а і формування речових умінь та навичок.

 В процесі самоорганізованого  вивчення іноземної мови учень робить вибір відносно того, які навчальні матеріали, включно із ТЗО, найбільш ефективно поможуть йому виконувати поставлені навчальні задачі. Вибір учня може змінюватись від навчальних матеріалів (УМК, посібників), в яких надані окремі види діяльності (тренувальні вправи, тексти та завдання для мовної практики), є в наявності довідково-інформаційні матеріали, щодо пошуку в книгах для читання, в періодичній пресі, в мережі INTERNET, користування власних  тренувальних матеріалів та вправ, пошуку та використання реальних ситуацій соціокультурної діяльності, які передбачають  використання вивчаємої мови.

 Системність і управління забезпечуються тим, що самоорганізація та самоуправління процесом вивчення іноземної мови засвоюється учнем на функціональній системі особистісних якостей (позицій) та здібностей (компетенцій) учня як автономного суб’єкта даної діяльності. Сама ефективність цього процесу забезпечується тим, що актуалізація та реалізація особистісних позицій учня як автономного та пріоритетного суб’єкту учбового процесу („Я-вчитель”, „Я- творчий дослідник”, „Я- рефлексивний користувач”, який вивчає іноземну мову) забезпечують  свободу та творчість особистості, сприятливі умови його розвитку, реалізацію внутрішнього потенціалу.

 Безсумнівно, рівень самоорганізації є показником рівня самостійності. Розбивка компонентів навчальної діяльності щодо рівней самостійності вказує на прояв кожного конкретного компонента на окремому рівні.

 Перш ніж почати підготовку учнів до самоорганізації, вчителю необхідно визначити початкову ступінь готовності кожного учня.  Здійснити це можна за допомогою різних психологічних тестів, анкет, бесід, вивчення продуктів діяльності учнів, успішності вцілому.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. КЕЙС МЕТОД ЯК ОДНА З НАЙЕФЕКТИВНІШИХ МЕТОДИК ФОРМУВАННЯ САМООРГАНІЗАЦІЇ.

Метод case-study – інструмент, який дозволяє застосувати теоретичні знання щодо вирішення практичних завдань. Метод сприйняття розвитку в студентів самостійного мислення, уміння вислуховувати та зважати на альтернативну точку зору, аргументовано висловлювати власну. За допомогою цього методу учні мають можливість проявляти та удосконалювати аналітичні та оціночні навички, навчитися працювати в команді, знаходити найраціональніші рішення поставленої проблеми.

Аналіз конкретних навчальних ситуацій (case-study) – метод навчання, який використовується для удосконалення навичок та набуття досвіду в наступних областях: виявлення, відбір та вирішення проблем; робота з робота з інформацією – осмислення значення окремих деталей, які описані в ситуації; аналіз та синтез інформації та аргументів; робота з припущеннями; оцінка альтернатив; приймання рішень.

Метод case-study або метод конкретних ситуацій (від англійського case –ситуація, випадок), метод активного проблемно-ситуаційного аналізу, заснований на навчанні шляхом конкретних задач – ситуацій (вирішення кейсів).

Метод конкретних ситуацій відноситься до неігрових імітаційно активним методикам навчання.

Безпосередня мета цього методу є – проаналізувати проблемну ситуацію case, яка виникає за конкретних обставин, та створити практичне рішення; закінчення процесу – оцінювання наданих алгоритмів та вибір найкращого в контексті поставленої проблеми.

Вперше цей метод використали в навчальному процесі в школі Гарвардського університету в 1870 році; впровадження цього методу в Гарвардській школі бізнесу почалось у 1920 році. Перші підборки кейсів були опубліковані в 1925 році.

Проблема впровадження вищезазначеного методу в практику у наш час є актуальною, що зумовлено двома тенденціями:

• Перша виходить із загальної направленості розвитку освіти, її орієнтації не стільки на отримання конкретних знань, скільки на формування професійної компетентності, умінь та навичок розумової діяльності, розвиток здібностей особистостей, серед яких особлива увага приділяється здібності до навчання, зміни парадигми мислення, умінь працювати з великою кількістю інформації;
• Друга починається із розвитку вимог до якостей спеціаліста, який повинен оволодіти здібностями оптимальної поведінки в різних ситуаціях, відрізнятись системністю та ефективністю дій в умовах кризісу.

Використання кейс-методу з успіхом проходить на уроках іноземної мови, оскільки учні працюють із цікавою інформацією, самостійно шукають та опрацьовують інформацію, складають моніторинг.

В ході роботи вони можуть виступати в ролі дослідників, журналістів, вчителів. Всі етапи цього методу збігаються з етапами самоорганізації. Крім цього цей метод є комплексним та має у своєму складі всі види мовленнєвої діяльності: читання, говоріння, письмо, аудіювання. При цьому учні мають реальну можливість спілкуватися на іноземній мові в процесі взаємодії з іншими учасниками групи та опитувальними. Успіх кейс-методу залежить від 3 основних складових: якості кейсу, підготовки учнів та готовності самого вчителя до організації роботи.

Будучи одним із різновидів проблемних ситуацій, кейс-метод має певні правила.

Правило перше. Для створення проблемної ситуації перед учнями ставиться таке практичне та теоретичне завдання, виконуючи яке учні повинні відкривати нові знання та дії.

Правило друге. Система проблемних завдань має повністю охоплювати вивчаємо тему. При цьому вона має забезпечувати послідовний розвиток засвоєних учнями знань та дій, розвиток можливості теоретичного аналізу навчального матеріалу та можливості удосконалення засвоєних дій.

Правило третє. Проблемна ситуація, яка створюється на початку теми, повинна викликати в учнів пізнавальну проблему в засвоєнні загальної закономірності даної теми.

Правило четверте. Різниця між індивідуальними особливостями учнів визначає складність тих кроків, які вони повинні зробити в процесі навчання. Чим більшими можливостями володіє учень, тим менше кроків йому необхідно зробити.

Правило п’яте. Завдання, яке викликає проблемну ситуацію, повинно бути засновано на певних фактах, які складають умови для постановки проблемного завдання.

Правило шосте. Ускладнення, які виникають протягом виконання проблемного завдання повинні бути зафіксовані вчителем та вказати учням на причини невиконання навчального завдання.

Доцільно визначити наступні основні етапи створення кейсів:

1. Формування дидактичних цілей кейсу. Цей етап включає в себе визначення місця кейсу в структурі навчальної дисципліни, якому присвячена дана ситуація; формування цілей та завдань; виявлення «зони відповідальності» за знаннями, уміннями та навичками учнів;
2. Визначення проблемної ситуації;
3. Створення проблемної карти кейсу,яка складається з основних тезисів, які необхідно втілити в тексті;
4. Пошук інституціональної системи;
5. Збір інформації відносно тезисів програмної карти кейсу;
6. Створення або вибір моделі ситуації, яка відображає діяльність; перевірка результатів;
7. Вибір жанру кейсу;
8. Написання тексту кейсу;
9. Діагностика правильності та ефективності кейсу; проведення методичного навчального експерименту;
10. Підготовка заключного варіанту кейсу;
11. Впровадження кейсу в практику навчання, його застосування при проведенні навчальних завдань, а також його публікацію з метою розповсюдження у вчительському складі;
12. Підготовка методичних рекомендацій щодо використання кейс: розробка завдань для учнів та можливих запитань для ведення дискусії та презентації кейсу.

Кейс має бути написаний цікаво, простою та доступною мовою; відрізнятись „драматизмом” та проблемністю; чітко визначати „серцевину” проблеми; висвітлювати як позитивні так і негативні приклади;відповідати проблемам обраного контингенту студентів, містити необхідну та достатню кількість інформації.

Головною умовою використання цього методу є самостійна робота учнів.

Перше, що потрібно зробити вчителю, визначитись із темою та завданнями для підгруп: “Junk food or healthy food: delicious or healthy?”

Завдання:

 1.Провести соціальне опитування та тему „Ваш вибір: корисна чи смачна їжа?»;

 2.Порівняти корисну та „швидке харчування»;

 3.Дослідити особливості виробництва та приготування «швидкої» їжі та вплив на стан здоров’я людей.

 Для вирішення даної проблеми, вчитель має підготувати кейс, до складу якого входять статті з теми, опрісник для соціального дослідження, порівняльна таблиця різних типів харчування.

 Робота із кейсом займала тему „Їжа” складом у 10 годин. При двох годинах на тиждень робота тривала 5 тижнів. Учні працювали як на уроках так і у позаурочний час. Підготовці кейсу передувала робота над лексикою та граматичним матеріалом. Зважаючи на те, що рівень знань в усіх учнів різний, та на великий обсяг роботи над текстами  та інформацією, більшу частину роботи учні виконують самостійно. Окрім індивідуальної праці над новою для них інформацією, вони проводили моніторинг щодо вживаної їжі та дослідити особливості приготування та виробництва такої їжі.

Таблиця 1.

Опросник «Ваш вибір: корисна чи смачна їжа»

Запитання	Корисна	Смачна
Do you understand the difference between the healthy and junk food?
How often do you eat healthy or junk food?
Where do you usually eat healthy or junk food?
Where do you usually buy these kinds of food?
Do you know that junk food is harmful for your health?
What diseases you can get while eating junk food?
What do you usually eat for your breakfast?
What do you usually eat for your dinner?
What do you usually eat for your supper?
Are you ready to refuse using junk food?
Would you like to eat only the right food to be healthy?

 

Таблиця 2.

Порівняльна таблиця «здорової» та «смачної (швидкої)» їжі

Характеристики	Корисна	Швидка
What types of food do you concider healthy and junk?
What ways of cooking is used for preparing such kind of food?
Where do you usually buy these types of food?
How many calories are there in such kind of food?
Are there any fats, carbohydrates, sugar, minerals?
How can food influence the people’s health?
What diseases they can cause?
Is it delicious or not?

 

Соціальний моніторинг представляє собою систему спостереження за станом продаваємої їжі у крамницях та супермаркетах, режиму харчування людей, засобів приготування та складу їжі швидкого харчування.

Дослідження проводилось за наступними напрямками:

1. Яку їжу продають у крамницях, супермаркетах та ринках;
2. Як готується „швидка їжа? ”;
3. Що входить до складу „швидкої їжі”?;
4. На що впливає „швидка їжа” та які хвороби викликає?
5. Чому люди споживають „швидку їжу”?;
6. Чи можливо здорову їжу зробити смачною?

 

Таблиця 3.

Порядок роботи над кейсом

№ уроку	Етап роботи над кейсом	Зміст роботи
1.	Організаційний етап	1.Робота із лексикою; 2.Введення нового граматичного матеріалу; 3. Видача кейсу.
2.	Ознайомлення із текстом кейсу	Учні працюють індивідуально вдома, потім на уроці в парах та групах
3.	Робота із кейсом	Учні продовжують роботу із текстом та порівнюють результати опросу
4-5 урок	Робота із кейсом	Учні досліджують нові тексти із кейсу та працюють в групах, заповнюють порівняльну таблицю
6	Формування проблеми	На основі отриманих даних учні разом із вчителем формують питання для соціального моніторингу
7-8 урок	Робота із кейсом	Приготування до дискусії та обміну інформацією. Запис необхідних мовленнєвих конструкцій
9	Дискусія. Вирішення даної проблеми	Ведення дискусії. Обговорення та шляхи вирішення поставленого завдання
10	Підведення підсумків кейсу	Учні зачитують підсумки (власні висновки, дослідження) та відбувається оцінювання учнів.

 

 Безсумнівно, що дана методика має свої переваги та недоліки. До переваг можна віднести такі характеристики:

1.Учні отримують тільки базові знання та інформацію. Решту вони мають здобувати самостійно, тобто вміти спланувати та організовувати власну навчальну діяльність;

2.Кейс-метод передбачає колективну роботу, що передбачає вміння аналізувати ситуацію, оцінювати та спостерігати, аргументувати свою точку зору та будувати логічні рішення. Протягом дискусії відбувається корекція власного досвіду та самооцінка власної діяльності. тобто робота над кейсом формує всі компоненти навчальної діяльності.

 До недоліків відносимо наступні:

1.Велика кількість часу для підготовки кейсу до уроку. Вчитель має продумувати етапи, первинну інформацію, приблизні напрямки соціального моніторингу;

2.Оцінювання. вчитель оцінює не тільки правильність складання тексту або запитання, але і оригінальність, активність на уроці так і самостійної роботи у позаурочний час, за складання діаграм та цікаві висновки за темою. Саме тому, проаналізувавши ряд робіт, присвячених кейс методу, ми використовували 100 бальну систему оцінювання.

Таблиця 4.

Таблиця критеріїв оцінювання кейс методу

№	Критерії	Кількість балів
	Мовленнєві уміння та навички	30
1.	Використання лексики за темою	10
2.	Використання комунікативних конструкцій	10
3.	Грамотність мовлення	10
	Індивідуальна робота	20
1.	Вміння планувати свою роботу, шукати нову необхідну інформацію	10
2.	Вміння аналізувати свою роботу, складати діаграми, готувати матеріал до уроку	10
	Зміст роботи	30
1.	Уміння задавати запитання та відповідати на них. Уміння робити висновки	10
2.	Уміння працювати в колективі та приймати рішення. Уміння аргументувати свої висновки однокласників	10
3.	Достатня глибина розкриття проблеми	10
	Організаційні навички та вміння	20
1.	Перебіг дискусії, огляд матеріалу та висновків ведеться тільки на англійській мові	10
2.	Активність учнів та дотримання ними прийнятих заздалегідь правил	10
	Загальна кількість балів	100
	Штрафні санкції за недотримання правил ведення бесіди	1-10
	12 балів – 98-100 11 балів – 90-98 10 балів – 85-90 9 балів – 80-85 8 балів – 75-80 7 балів – 70-75 6 балів – 65-70 5 балів – 60-65 4 бала – 55-60 3 бала – 45-55 2 бала – 35-45 1 бал – до 35

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ.

 

Самоорганізація – це вміння проектувати свою діяльність, стимулювати актуалізацію своїх можливостей, контролювати, аналізувати та виконувати корекцію своєї нинішньої та  моделювати майбутню діяльність, визначати її структуру та етапи.

 В ході навчального процесу повинні формуватися вміння самостійно організовувати навчальну діяльність, не вдаючись до чиєїсь допомоги.

 Однак процес формування самоорганізації потребує певної педагогічної роботи. Вчителю слід використовувати такі педагогічні засоби та методи, які б навчили їх самостійній діяльності.

Метод кейсів є однією з інноваційних  педагогічних технологій, який відповідає вимогам сьогодення щодо переходу до нового типу гуманістично-інноваційної освіти, коли увага переноситься на процес набуття школярами знань, умінь, навичок, життєвого досвіду, які трансформуються в компетенції. Доцільність запровадження інтегрованого підходу обумовлена тим, що за своєю сутністю робота над кейсом носить інноваційний характер: вимагає від учнів застосувати нові знання, спираючись на засвоєний раніше матеріал; виробляє уміння діяти і приймати рішення самостійно; шукати, компанувати і застосовувати нову інформацію з різноманітних джерел, використовуючи інформаційно-комп’ютерні технології  для виконання конкретних завдань; розвиває критичне мислення і прагнення до творчості та саморозвитку; формує бажання і здатність самостійно вчитися.

В цілому слід зазначити, що системне запровадження кейс-технології в школі призводить до того, що учні поступово опановують її не тільки як навчальну технологію, вміння самостійно вчитися, критично мислити, але також як метод організації та планування своєї подальшої життєдіяльності. Врешті це сприяє підготовці молоді спроможної  бути конкурентоздатною на європейському і світовому освітніх просторах та на ринку праці.

 

Список використаних джерел:

1. Гриньова В.М. Формування педагогічної культури майбутнього вчителя (теоретичний та методичний аспекти): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук; спец. 13.00.04 В.М. Гриньова. – К., 2001. – 45с.
2. Долгоруков А.М. Сase stady как способ понимания // Практическое руководство для тьютера системы Открытого образования на основе дистанционных технологий. М.: Центр интенсивных технологий образования, 2002. С. 21-44
3. Калініченко А.І. Гуманістичні концепції у педагогіці саморозвитку та самовиховання/ А.І. Калініченко// Гуманізм і освіта: Збірник матеріалів літнародної наук.-практ. конференції. – Вінниця: Вид-во ВНТУ “Універсум – Вінниця” (Том 1), 2004.
4. Капустин С.Н. Развитие личностной самоорганизации у курсантов высших военно-инженерных учебных заведений: дис. …канд. псих. наук: 19.00.03/ С.Н. Капустин. – М., 2005.
5. Левин Є.А. Самообразование детей в школе: новаторская методика / Э.А. Левин, О.И. Прокофьева – Ростов на Дону: Феникс, 2008. – 154 с.
6.  Покушалова Л. В. Метод case-study как современная технология профессионально-ориентированного обучения студентов [Текст] / Л. В. Покушалова // Молодой ученый. — 2011. — №5. Т.2. — С. 155-157.