22 серпня о 18:00Вебінар: Як зробити урок цікавим: перевірені лайфхаки

Методичні рекомендації "Метод наочності"

Про матеріал

Актуальність роботи полягає у тому, що в усіх дітей виникає проблема, коли потрібно запам'ятати великий об'єм інформації. А за допомогою наочності це можна зробити досить швидко та вдало, особливо це важливо тоді, коли дитина готується здавати ЗНО та ДПА. Завдання дослідження полягає в тому, щоб дослідити і об'єднати форми і методи роботи з різними візуальними джерелами. Об'єкт дослідження: організація процесу навчання дітей на уроках історії в школі. Предмет дослідження: форми і методи використання наочності для формування ключових предметних компетенцій в учнів.

Перегляд файлу

Зміст

Вступ.

3-5

Розділ І. Теоретична частина. Принцип наочності  як шлях до формування ключових   компетентностей  учнів.

 

6-11

  1.        Наочність на уроках історії.

6-8

  1.        Поняття компетентності. Розвиток предметно-історичних компетенцій учнів.

 

8-11

Розділ ІІ. Практична частина. Форми і методи використання візуальних матеріалів на уроках історії.

 

12-28

Висновки.

29-30

Список використаної літератури.

31-32

Додатки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

«Діти повинні не лише отримувати готові

знання, треба дати їм нагоду самим

досліджувати та аналізувати, практично

опрацьовувати інформацію, і тоді,

вправляючись, вони охоче вчитимуться»

А. Трейсі

Не дарма існує прислів’я "Краще один раз побачити, ніж сто разів почути". Раніше вчитель просто на словах або за допомогою крейди розповідав учням про еволюцію людини, культуру Греції, мистецтво доби Відродження, знайомив з перебігом військових битв. Навіть, якщо і були картинки в підручнику, то вони невеликого розміру, нечіткі або представлені не в повній мірі. Можливості сучасного світу дозволяють нам використовувати різноманітні джерела інформації. До візуальних джерел  можна віднести  увесь спектр наочності, яку застосовують на уроках історії. Це  картини, скульптури, архітектурні споруди, меморіальні комплекси, карти, плакати, листівки, фотографії,  карикатури та інше.

На основі безпосереднього сприйняття предметів чи за допомогою
зображень (наочності) у процесі навчання в учнів формуються образні
уявлення і поняття про історичне минуле. Принцип наочності сфор-
мулював і обґрунтував в XVII ст. Я. Коменський: «...усе, що тільки
можна уявляти для сприйняття почуттями, а саме: видиме - для
сприйняття зором, те, що почуте, - слухом, запахи - нюхом, те, що
смакує, - смаком, доступне дотику - шляхом дотику. Якщо які-не-
будь предмети відразу можна сприйняти декількома почуттями, нехай
вони відразу схоплюються декількома почуттями» [10, 302].

Педагогічний словник визначає наочність як один із принципів
навчання, заснований на показі конкретних предметів, процесів,
явищ [3, 224]. Під засобами навчання розуміють предмети, прилади чи їх
сукупність, яка необхідна для здійснення чого-небудь [3, 224]. Таким
чином, під засобами наочності в широкому сенсі мається на увазі все
те, що можна сприймати за допомогою зору (зображення на екрані,
макети, картини і т. п.), слуху (звукозапису), інших органів чуття.

      Не зважаючи на те, що дані джерела є найбільш універсальним та доступним засобом збереження та передачі інформації про минуле, на жаль, вони й досі розглядаються не як самостійне, первинне джерело інформації, а як другорядне, таке, що служить ілюстрацією до тексту. О. Трухан так і зазначає: «Ілюстрації підручника використовуються для створення образів минулого. Вони розкривають зміст книги засобами образної наочності. Слід зазначити, що ілюстрації ефективно використовуються   в поєднанні з роботою над текстом для його доповнення і розвитку, створення і розв’язання  логічних задач.» [3].

 Реконструюючи картини минулого, історик зазвичай спирається на писемні документи, залучаючи в разі потреби також археологічні речові та візуальні образотворчі джерела. Серед багатьох учителів історії такі звернення до візуальних джерел часто також мають допоміжний характер, здебільшого вони просто ілюструють сказане. Нерідко відчувається, що насправді без них можна цілком обійтися, вони лише додаткова наочність до проаналізованої й відтвореної інформації на підставі класичних історичних документів.

  Мета роботи полягає в тому, щоб переконати вчителів історії в тому, що візуальні джерела – це цілком самодостатні історичні джерела, які потребують такої ж джерельної критики й відповідного методичного інструментарію, як і писемні документи. Візуальні джерела важливі не тільки фіксованим зоровим образом, який вони зберігають, а й закодованою в них інформацією.

  Тим паче, що питаннями вивчення форм і методів використання візуальних матеріалів займалися такі історики як А.Єрмоленко, О.Трухан, О.Мокрогуз, Ю.Комаров та інші. Саме їхні роботи і становлять наукову базу курсової.

 Актуальність курсової роботи полягає у тому, що в усіх дітей виникає проблема, коли потрібно запам’ятати великий об'єм інформації. А за допомогою наочності це можна зробити досить швидко та вдало, особливо це важливо тоді, коли дитина готується здавати ЗНО та ДПА.

  Завдання дослідження полягає в тому, щоб дослідити і об’єднати форми і методи роботи з різними візуальними джерелами.  Об’єкт дослідження: організація процесу навчання дітей на уроках історії в школі. Предмет дослідження: форми і методи використання наочності  для формування ключових предметних компетенцій в учнів.

Про вaжливіcть розвитку дитини  на урокaх історії за допомогою візуальних джерел  говорив і aмерикaнcький нaуковець Мaйкл Cтобарт: «Курс іcторії мaє бути cинтезом cоціальної, релігійної, культурної економічної іcторії й не повинен обмежуватиcь лише політичними та економічними подіями. Вивчення іcторії – це не лише вивчення фактів. A й активний процеc, у якому учні мaють прaцювати з цілою низкою джерел. Нaвчaння іcторії мaє розвивати в учнів нaвички caмоcтійного миcлення, роботи з документом тa ілюcтрaціями, cтaвити зaпитання, відрізняти упередження, уміння робити обґрунтовані та збaлaнcовaні виcновки. Іcторія допомагaє учням виробити тaкі якоcті, як інтелектуaльнa чеcність, нaукова точніcть і терпиміcть, підготувaти до життя в плюрaліcтичному і демокрaтичному cуcпільcтві»[1].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ І. Теоретична частина. Принцип наочності  як шлях до формування ключових   компетентностей  учнів.

1.1.Наочність на уроках історії.

 

Наочним називається таке навчання, при якому уявлення та поняття формуються  в учнів на основі безпосереднього сприйняття досліджуваних явищ або за допомогою їх зображень. Починаючи з ранньої стадії свідомості  ідо вищої, поняття і абстрактні положення осмислюються легше, якщо вони підкріплюються конкретними фактами і образами [19, 320].

Наочність як принцип навчання був вперше сформульований Я.А. Коменським, а в подальшому розвинений І.Г. Песталоцці, К.Д. Ушинским та іншими педагогами [18,64].

Наочність у навчанні сприяє тому, що у школярів, завдяки сприйняттю предметів і процесів навколишнього світу, формуються уявлення, які правильно відображають об'єктивну дійсність, і разом з тим сприймаються явища, аналізуються і узагальнюються у зв'язку з навчальними завданнями.

Принцип наочності був значно збагачений в працях Г. Песталоцці: «Усяке навчання має ґрунтуватися на спостереженні та досвіді і підніматися до висновків і узагальнень». [19,176].

У сучасній дидактиці поняття наочності відноситься до різних видів сприйняття. Нерідко виникає необхідність використовувати різні види наочних засобів при ознайомленні з одними і тими ж питаннями. Наприклад, в курсі історії доцільно розглядати предмети, що збереглися від досліджуваної епохи, макети і картини, що зображують відповідні явища, історичні карти, дивитися кінофільми і т. д.

У практиці навчання застосування наочних засобів поєднується зі словом вчителя. Наприклад, на уроці «Побут кам'яного віку» вчитель каже: «Це кремінний ніж. Розгляньте його уважно. Які фізичні властивості цього предмета?»-«Кремінний ніж - загострений камінь, світло-сірого кольору», - відповідає учень. «Дивіться, яким чином він загострений», - звертається до класу вчитель, показуючи на лезо. - «Він загострений іншим каменем», - зазначають школярі [4, 69].

Знання вчителем форм поєднання слова і засобів наочності, їх варіантів і порівняльної ефективності дає можливість творчо застосовувати наочні засоби згідно поставленої дидактичної задачі, особливостям навчального матеріалу та іншим конкретних умов.

До візуальних джерел залучають увесь спектр наочності, яку застосовують на уроках історії. Це картини, ілюстрації, карти, плакати, листівки, фотографії, карикатури, відео тощо. Кожен різновид візуального джерела, як самостійне та повноцінне джерело історичної інформації, дає змогу розкрити майже всі аспекти історичної проблематики та застосувати дидактично адаптовані методи навчання в пізнавальній діяльності учнів. Візуальні джерела можна використовувати як основу для постановки проблеми або надання учням фактичного матеріалу для аналізу, порівняння чи розкриття сутності явищ.

Переоцінити роль нaочних нaвчaльних зacобів нa уроці неможливо. Будь – якa пізнaвaльнa діяльніcть зa зaгaльноприйнятими уявленнями здійcнюється зa формулою – від живого cпоcтереження до aбcтрaктного миcлення, і від нього і до прaктики. Зaгaльновідомим є і той фaкт, що знaння, не пов’язані з прaктичною діяльніcтю, швидко зaбувaються тacтирaються з пaм’яті. Тaким чином, будь – який об’єкт, у тому чиcлі й іcторичний, cтaє більш зрозумілим, нaбувaючи форми нaочноcті. Aле, якщо певного виду нaочніcть до того ж зробленa рукaми школярів, вонa cтaє оcобливо цінною як для вчителя, тaк і для caмих учнів. Cьогодні ми cпоcтерігаємо нову хвилю методичної захопленоcті від викориcтaння нa урокaх іcторії нaочних зaсобів нaвчaння.

Існують такі методи використання наочного матеріалу: метод моделювання, метод персоніфікації, форма уроку - уявна мандрівка, метод – екскурсія, метод порівняння, метод - самостійна робота з ілюстрацією, метод - використання фотографій, метод - використання мультимедійних засобів, метод «Власне судження», метод: «Жива картина», метод «Логічний ланцюжок», метод: гра, метод: політична карикатура, метод: «Виключення зайвого», метод: «Робота зі схемами та картосхемами», метод: проекти, метод: використання власних малюнків дітей, метод: художня творчість за малюнком, метод: використання репродукцій картин художників, метод: створення коміксів, метод рефлексії та інші методи.

Отже, візуальні джерела варто використовувати на уроках історії не лише для поглиблення знань учнів, а й для формування в них певних умінь та навичок, розвитку критичного та історичного мислення. Використання того чи іншого інформаційного джерела у процесі вивчення певної теми має бути доцільним і залежати від мети, яку прагне досягти вчитель.

Робота з візуальними історичними джерелами може використовуватись як фрагмент уроку, як мотивація, підсумок чи узагальнення, як складова тематичного оцінювання, як форма домашнього завдання.

  1.        Поняття компетентності. Розвиток предметно-історичних компетенцій учнів.

Компетентнісний підхід активно досліджується у вітчизняному та зарубіжному науково-педагогічному просторі.

  Загальні теоретичні положення щодо реалізації компетентнісного підходу в освіті розглядаються у роботах Н. Бібік, О. Бондаревської, І. Єрмакова, І. Зимньої, О. Локшиної, О. Овчарук, О. Пометун, О. Савченко, В. Сєрікова, Л. Сохань, О. Сухомлинської, Л. Хоружої, А. Хуторського.                                                      

 Окремі питання методики формування предметних компетенцій учнів розглядаються у працях К. Баханова, О. Кучер, А. Старєвої, І. Родигіної, Г. Фреймана, С. Шишова.Питання змісту та організації шкільної історичної освіти на основі компетентнісного підходу, формування предметно-історичних компетенцій учнів досліджують К. Баханов, А. Булда, Т. Ладиченко, О. Турянська, О. Удод та ін.

Компетентнісний підхід полягає у спрямуванні навчального процесу на набуття учнями важливих компетенцій, тобто загальних здатностей особистості виконувати певний вид  діяльності.

У педагогічних дослідженнях поняття „компетенція ” вченими визначається по-різному, але, на нашу думку, усі аналізовані трактування мають спільну основу. Подамо основні підходи щодо трактування цього терміну:

- компетенція як сукупність знань, умінь, навичок, способів дії та ставлень особистості стосовно певного предмета, галузі знань. А. Хуторський зазначає, що компетенція включає сукупність взаємопов’язаних якостей особистості (знань, умінь, навичок, способів діяльності), що стосуються певного кола предметів і процесів, і необхідних для якісної продуктивної діяльності стосовно них [11,46]. З огляду на це вчений вводять у науковий обіг поняття „освітня компетенція ” – сукупність смислових орієнтацій, знань, умінь, навичок і досвіду діяльності учня стосовно визначеного кола об’єктів реальної дійсності, необхідних для здійснення особистісно та соціально значущої продуктивної діяльності. Загальноосвітні компетенції потрібні не для всіх видів діяльності, у яких бере участь людина, а тільки для тих, що охоплюють основні освітні сфери й навчальні предмети.

Предметно-історичні компетенції пов’язані зі здатністю відтворювати різні аспекти історичної дійсності, які є об’єктом вивчення даного предмета. Щодо історії як навчального предмета, то такою комплексною здатністю ідеально відтворювати минулу й сучасну соціальну дійсність є історична свідомість. Сприяння розвитку історичної свідомості учнів визначається як віддалена стратегічна мета, що реалізується через досягнення цілей, пов’язаних із формуванням складових, а саме – набуттям історичних знань та розвитком історичного мислення. У сучасній методичній літературі розрізняють групи історичних компетенцій, пов’язаних з усвідомленням учнями часу, простору, дійсності, історичності, ідентичності та ціннісні [16, 129].

Формування життєвих компетентностей повинно стати стратегічною метою для вчителя. Водночас досягнення стратегічної мети неможливо без здійснення проміжних цілей, якими є предметні компетентності. Вчитель,готуючись до кожного уроку, повинен ставити завдання формувати предметні компетенції як засіб розвитку ключових.

Безпосередньо учителі історії повинні зосередити свою увагу на забезпеченні виховання особистості, яка усвідомлює свою належність до українського народу, сучасної європейської цивілізації, сприяє розвитку і збагаченню українських культурно-історичних традицій,сприяє формуванню громадянської компетентності, вихованню культури міжетнічних і міжособистісних відносин, формуванню навичок самостійного наукового пізнання, самоосвіти і самореалізації особистості.

У навчальній програмі з історії представлено (у вигляді таблиці) основні компетенції, які необхідно сформувати в учнів, які виходять, передовсім, зі знань, умінь, навичок, цінностей, досвіду, що набувають учні в процесі навчання. Так, основними загальнонавчальними уміннями й навичками з історії визначено розумові та мовленнєві (усні та письмові), а до предметно-історичних умінь і навичок автори відносять: хронологічні, картографічні та спеціальні [15]. 

Хронологічні (визначати дати і хронологічні межі подій; співвідносити рік зі століттям, століття з тисячоліттям; співвідносити дати подій із певним періодом історії; правильно користуватися лінією часу; встановлювати послідовність та синхронність історичних подій; складати хронологічні таблиці; синхронізувати події історії України та всесвітньої історії; складати синхроністичні таблиці; виокремлювати су-тнісні ознаки історичного періоду чи етапу).

Картографічні (визначати географічне положення країни, рельєф місцевості; показувати на карті місця історичних подій; читати історичну карту, правильно використовуючи знання легенди карти; виконувати завдання на контурній карті; використовувати карту як джерело інформації під час характеристики історичних подій, явищ, процесів; користуючись картою, визначати причини та наслідки історичних подій, пов’язані з геополітичними чинниками і факторами довкілля; використовувати картографічну інформацію для пояснення розвитку міжнародних відносин, політичних інтересів тієї чи тієї країни).
      Спеціальні (самостійно здобувати інформацію з тексту та позатекстових компонентів підручника з історії; аналізувати нескладні та адаптовані джерела історичної інформації; визначати, застосовувати історичні терміни та поняття, конкретизуючи поняття на прикладах або визначаючи ознаки поняття на основі аналізу фактів; розповідати про історичні події й явища, описувати їх; давати історичну характеристику видатним діячам; формулювати емоційно-ціннісну оцінку історичних подій і діяльності історичних осіб; визначати причини, сутність, наслідки та значення історичних явищ та подій; висловлювати власну позицію щодо історичної інформації й обґрунтовувати її; відокремлювати упереджену інформацію від неупередженої).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ ІІ. Практична частина. Форми і методи використання візуальних матеріалів на уроках історії.

Метод  персоніфікації.

Картини-портрети допомагають відтворити образи історичних діячів. Портрет - твір образотворчого мистецтва, що містить зобра­ження певної людини чи групи людей (у живописі, скульптурі, графіці чи фотографії). Портрети можна вивчати з різних позицій. У першу чергу при вивченні портрета увага звертається на риси обличчя, що характеризують зображену на ньому людину як особистість. Поряд з розглядом анатомічних рис обличчя та їхньою розшифровкою велика увага звертається на одяг, нагороди, знаки відмінності, інтер'єр приміщення, в якому знаходиться людина тощо. Усе це коментується і дає можливість для змістовної характеристики зображеної особис­тості та її місця в історії.

Портрети можна вивчати з різних позицій, але опис  є базовою процедурою при організації роботи учнів над портретом. Опис може бути історико-психологічний, коли перед учнями постає завдання відтворити психологічний портрет зображеної людини й простежити, як індивідуальний характер історичної особи вплинув на її діяльність. При такому описі портрета у першу чергу увага звертається на риси обличчя, що характеризують людину як особистість. Візьмемо для прикладу портрет Генріха VIII відомого художника Гольбейна молодшого (додаток 1). Фронтальна поза зображеного на ньому в повний зріст короля надає його образу величності та помпезності. Перед нами людина із сильним та неординарним характером. Попри своє придворне становище й особливу прихильність короля до художника, останньому вдалося майже непомітними відтінками в трактуванні обличчя та позі передати образ людини вкрай деспотичної та жорстокої. Погляд короля ніби пронизує глядача, і, за свідченнями сучасників, страх та почуття власної нікчемності охоплювало кожного в присутності Генріха VIII. Крім власне встановлення, якою була зовнішність історичної особи, робота з портретом може бути спрямована на вивчення деталей одягу, взуття, зачісок та інших культурнопобутових деталей певної історичної епохи. Так, до нас дійшла велика кількість портретів другої половини XVIII ст., що передають процес створення жіночої зачіски (додаток 1). На виготовлення модної тоді зачіски — «куафюри» потрібно було чимало часу. Жінки зберігали її протягом декілька днів. Для того, щоб отримати відповідну зачіску, волосся розчісували, на маківці встановлювався легкий каркас, на який піднімали і скріплювали волосся. Після цього його завивали, пудрили і, врештірешт, переходили до прикрас.

Ще одним цікавим методичним прийомом при роботі з портретом стає порівняння зображення з  художньо-літературним      описом зовнішності особи, яку здійснив письменник у своєму творі. Автори деяких творів, що можуть бути віднесені до історичної белетристики, свідомо ставили перед собою завдання відтворити минуле в художніх образах. З цією метою письменник, як і історик, старанно вивчає й аналізує джерела, історичні праці. Прикладів може бути дуже багато: В. Скляренко — «Володимир», А. Хижняк —«Данило Галицький», А. Чайковський — «Сагайдачний», М. Старицький — трилогія «Богдан Хмельницький», П. Загребельний —«Я, Богдан», І. НечуйЛевицький — «Виговський» та ін. Під час роботи учнів з художньолітературним портретом історичного діяча їх завдання полягатиме в тому, щоб встановити, наскільки точно і правдоподібно описує письменник зовнішність історичної особи. Учитель може керувати діяльністю учнів за допомогою питань:«Чи змінилося ваше сприйняття образу історичного діяча після ознайомлення з описом його зовнішності в літературному творі? Чи відповідає портретне зображення літературнохудожньому опису зовнішності героя? Як опис зовнішності, здійснений письменником, доповнює зображення особи на портреті тощо?».

Форма уроку - уявна мандрівка. Метод – екскурсія.

Результативною виявляється проведення уроку – уявної мандрівки з використанням ілюстративного матеріалу, під час якого учні здійснюють уявну мандрівку в той час, який вони вивчають. Така форма уроку та методу дає можливість учням ближче ознайомитись з досягненнями культури, опинитись в ролі екскурсовода, екскурсантів, ближче доторкнутися періоду, що вивчається, більш емоційно та чуттєво відчути дух епохи, краще запам’ятати факти, адже в цьому випадку учні самі грають роль, безпосередньо беруть участь в уроці.

Подорож по темі – одна із форм проведення уроку, що полягає у змаганні учнів на швидкість проходження маршруту, подоланні перешкод у вигляді завдань. Гра-подорож дає багато можливостей для фантазування, розвитку уяви. У грі-подорожі учень відчуває себе головною дійовою особою, пробує і розвиває свої нахили. (урок «Виникнення українського козацтва», додаток 2).

Метод порівняння.

В процесуальних компетенціях учнів є вимога навчити їх прийому порівняння. Така вимога міститься і в Державних стандартах, і в програмі з історії.

На уроці в 5 класі, працюючи з підручником, розглядаючи ілюстрації храмів в м. Чернігові [7, 71] та Овручі, учні отримують таке завдання:

  • Чи є подібність храмів в Овручі (храм Святого Василія) та в Чернігові (Пятницька церква)?  В чому подібність? Які можна зробити з цього приводу висновки?

На уроці «Освоєння людиною теренів Європи» в 6 класі учні знайомляться з неандертальцем. А отже, є можливість порівняти зображення зовнішності австралопітека (уже вивчений матеріал) і неандертальця (новий матеріал). Відомо, що учні легше знаходять відмінності, ніж подібності. Тому на даному уроці ми обмежуємося лише порівнянням – протиставленням.   

На уроці можна провести фронтальну евристичну бесіду (спираючись на ілюстрацію) з метою дати згорнутий опис австралопітека. Суттєві ознаки записують на дошці. Зазначаємо, що австралопітек – не людина, а її предок.

Далі пропонуємо розглянути зображення неандертальця. Зауважуємо, що неандерталець – це вже людина. Давайте порівняємо зовнішній вигляд австралопітека та неандертальця [2, 16].

 

 

 

 

 

 

 

 

Запитання для порівняння:

  • Як мінялися облич та черепи давніх людей? Яку рису ми порівнюємо?
  • У кого більший об’єм мозку – в австралопітека чи неандертальця? Яку рису ми порівнюємо?
  •  Хто більше схожий на мавпу – австралопітек чи неандерталець?
  • Хто більше схожий на людину – австралопітек чи неандерталець?
  • Як мінялася лапа мавпи? Чим відрізняється рука людини від лапи мавпи?
  •  Давайте зробимо висновки нашого порівняння.

Метод самостійна робота з ілюстрацією.

Важливу навчальну роль виконують ілюстрації, оскільки вони містять своєрідну навчальну інформацію, і учнів необхідно навчити користуватися нею. Тому, під час опрацювання ілюстрацій учитель повинен зосередити увагу дітей на малюнках, скеровувати їхнє сприйняття, навчити розглядати, порівнювати, виділяти істотні ознаки, класифікувати, знаходити в тексті описи рослин чи тварин. Для цього, роботу з ілюстраціями підручника необхідно проводити комплексно, у поєднанні з роботою над текстом. У ході розгляду ілюстрацій учням необхідно:– розглянути уважно малюнок, розказати, що зображено на ньому;– охарактеризувати окремі об’єкти, описати їхню будову;– порівняти об’єкти, зображені на одній чи кількох ілюстраціях;– віднайти схожі та відмінні ознаки;– порівняти зображене на ілюстрації з описом у підручнику.

Наприклад, при розгляді теми 5 класу «Відлік часу в історії» можна використати ілюстрації годинників в підручнику [7, 23]. Ставимо до них такі запитання:

  1. Розгляньте ілюстрації.
  2. Які проміжки часу ми вимірюємо годинником?
  3. Які годинники ви знаєте?

В 6 класі, при вивчені теми «Греція у VIII-VIст. до н.е.» можна використати ілюстрацію з підручника «Грецьке місто в архаїчний період» [2, 67].

  1. Опишіть давньогрецьке місто архаїчного періоду.
  2. Порівняйте зовнішній вигляд тогочасного міста з містами крито-мікенської цивілізації? Що спільного та відмінного ви тут помітили?

Метод використання фотографій.

Фотографія є лише одним з багатьох джерел, що використовується нами для аналізу та інтерпретації події, процесу чи історичного, правового явища. Здавалось би, цей вид зображень найбільш легкий для аналізу. Але учні дуже часто потрапляють у своєрідну пастку їх уявної об’єктивності. Вони схильні вважати, що фото фіксують певні моменти життя і є неупередженими свідченнями епохи. Тому треба ретельно вивчити, дослідити інформацію, яку хотів донести автор, з’ясувати, наскільки йому можна довіряти.

Існує багато схем аналізу історичної фотографії, в своїй роботі на уроці ми використовуємо алгоритм за Р. Страдлінгом [2].

Загальна схема аналізу історичної фотографії (за Р. Страдлінгом)

  • Що, на вашу думку відбувається на фотографії ?
  • Хто ці люди? Чим вони займаються? Які це об’єкти?
  • Коли, на вашу думку був зроблений знімок(рік, період, подія)?
  • Це природна фотографія чи для неї спеціально позували перед камерою?
  • Назвіть історичні джерела, що могли б вам допомогти перевірити достовірність ваших висновків щодо цієї фотографії.
  • Що ви знаєте про події, які відтворені на фото?

Можна використати не одну фотографію, а цілий фото ряд пов’язаних між собою фото (додаток 3). Запитуємо у учнів:

  • Які зображення випадають із загального фото ряду (йдеться про знімки «и» та «К» - це художні зображення). Чому? Чим вони відрізняються від інших?
  • Яким побачив Хрущова художник Жуковський? («И») Які емоції у вас викликає фото? Чому? Якими художніми засобами це досягається?
  • Чим відрізняється фото «І»? Чому? З якими обставинами це повязано?

Метод використання мультимедійних засобів.

Особливої актуальності останнім часом у галузі освіти набувають проблеми розробки й впровадження комп’ютерно-інформаційних, зокрема, мультимедійних технологій навчання. Мультимедійні програми можуть забезпечити принципово нову якість: обмін інформацією між учнем і технічною системою проходить у діалогічній формі, сама комп’ютерна технологія забезпечує нові можливості щодо організації паралельного навчання і контролю знань, надає реальну можливість практичного впровадження індивідуалізованого навчання. Форми практичного використання мультимедійних програм можуть бути найрізноманітнішими. Мультимедійні матеріали можуть використовуватися перед вивченням навчального матеріалу як вступ до теми (зорова, слухова або зорово-слухова опора для здійснення пошукової діяльності, подальшого засвоєння учнями знань), як матеріал для самостійного опрацювання навчальної інформації, як засіб контролю та самоконтролю якості і повноти знань учнів тощо.

На початку ХХІ ст. з’явилась велика кількість навчальних компакт-дисків з історії (“Стародавня Греція”, “Стародавній Єгипет”, “Римська імперія у війнах”, “Світ у війнах” та інші), які доцільно використовувати на уроках. Якщо учні в певній мірі володіють комп’ютером, то вчителю доцільно проводити інтегровані уроки в комп’ютерному класі. Наприклад, при вивченні теми “Стародавня Греція” учню надається можливість побачити схеми битв, побут, культуру, політичну структуру країни завдяки навчальному диску, на якому є ряд тестових завдань. Використовувати комп’ютер можна при залікових та підсумкових атестаціях за наявністю учбових програм-тестів.

 Відеофрагменти, комп’ютерні презентації, якими супроводжуємо свої уроки, унаочнюють та роблять розповідь більш емоційно забарвленою; історична подія або постать стає ближчою, зрозумілішою для сучасних учнів. Використання аудіовізуальних засобів при вивченні нового матеріалу на уроках історії та правознавства значно активізує пізнавальну діяльність школярів, сприяє формуванню стійкого інтересу до предмету, допомагає розвинути в школярів просторову уяву про події минулого, здійснювати цікаві подорожі в часі, аналізувати правові ситуації. Приміром, на уроках-презентаціях, присвячених органам державної влади України, завдяки засобам мультимедіа стало можливим продемонструвати широкий спектр наочності у вигляді слайдів (програма Power Point): фотографії депутатів, лідерів політичних партій України, кандидатів на посаду президента України, фрагментів інформаційно-аналітичних програм (ТСН, «Шустер-лайф», «Вікна»).

Постійно залучаємо учнів до самостійного пошуку інформації та створення власних комп’ютерних продуктів. Для того, щоб за темою підготувати невеличку презентацію (в програмі Power Point), дібрати до неї ілюстративний, текстовий матеріал, продумати дизайн майбутньої презентації, учневі необхідно звернутися не до одного джерела, відібрати потрібну інформацію, лаконічно розмістити її на слайді та естетично оформити. Звісно, школярам цікаво супроводжувати свою розповідь власною презентацією, почути відгук про неї своїх однокласників (додаток 4).

Метод  «Власне судження»

В 10 класі на уроці «Нацистська диктатура» задаємо запитання до портрету Гітлера: Що ви знаєте про життя та діяльність цієї людини. Висловіть власне ставлення до неї та її діяльності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Ще один приклад з використання фото в цьому методі:

  • Розгляньте ілюстрації. Кого і що ви на них бачите?
  • Зіставте і порівняйте обидва зображення. Знайдіть спільні риси.
  • Як ви думаєте, чому і в Німеччині, і в СРСР з’являються подібні фото?
  • Як ви думаєте, чому саме середина 1930 х рр. стала часом «обернення до людини»?

Можливе проведення конкурсу «Чи знаєш ти історичних діячів?».
Завдання може бути таке: дізнатися про історичного діяча за портре-
том без підпису і розповісти про його діяльність або за портретами
двох історичних діячів (без підпису) визначити, кому з них належить
висловлення, що наводиться, взяте з підручника. Наприклад, до порт-
ретів Дж. Вашингтона і Ж. Дантона дане висловлення: «Щоб пере-
могти ворога, нам потрібна сміливість, ще раз сміливість, завжди
сміливість...». Ще завдання може бути таким: на основі фрагмента худо-
жнього тексту визначити, про якого діяча йде мова, розповісти про йо-
го роль в історії, знайти його портрет серед заздалегідь підготовлених.

Метод  «Логічний ланцюжок».

Цей метод полягає в тому, щоб правильно і у відповідній хронологічній або логічній послідовності  поставити картини.

Наприклад, вправа «Склади логічний хронологічний ланцюжок» використовується  на уроках історії України у 8 класі.  Завдання:  Назвати імена гетьманів та розташувати портрети гетьманів в хронологічній логічній послідовності (додаток 5).

В 9класі можна дати такий ланцюжок і запитання до нього:

Частка загальноімперського обсягу виробництва, %

Середина ХІХ ст.

Початок ХХ ст.

80

90

tereshchenkohist002

Позначте назву галузі економіки підросійської України другої половини ХІХ ст., що її стосується логічна добірка:

А видобуток залізної руди і виплавка сталі;

Б видобуток кам’яного вугілля;

В вирощування і продаж зернових, зокрема пшениці;

Г вирощування і переробка цукрового буряка;

Д видобуток нафти.

Метод гра.

Під час гри розвиваються можливості і здійснюються бажання. Як зазначає відомий психолог С.Рубінштейн: «У грі здійснюються лише ті дії. Мета яких значуща для індивіда за їх внутрішнім змістом. У цьому – основна особливість ігрової діяльності, у цьому її основна чарівність, і лише чарівністю найвищих форм творчості порівнюється її принада» [8, 125].

Завдання: скласти пазли, а потім розповісти про зображення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вибрати із запропонованих костюмів вбрання середньовічної дами. Пояснити ваш вибір.

 

 

Метод політична карикатура.

Політична карикатура використовує символічні фігури, які відображають явища суспільного життя. Для розуміння карикатури учням необхідно знати конкретні факти, що лежать в основі карикатури, та розуміти мову карикатури. Під час демонстрації карикатури встановлюється: хто зображений або що зображено, які суспільні явища відображені, яка головна ідея карикатури, яку роль в суспільному житті вона відігравала тоді і яку тепер.

Наприклад, в темі «Новий курс Рузвельта»  (всесвітня історія, 10 клас) використовуємо карикатуру «Новий курс»  в образі троянського коня перед «брамою» Конституції США.

 

 

 

 

 

 

 

 Ще один приклад роботи з карикатурою.

DSC0363316

  • Розгляньте карикатуру.
  • Які дійові сторони на ній зображені? Які дії вони виконують?
  • Що засвідчує підпис до карикатури?
  • Із перелічених гасел, визначте те, котре відповідає меті повстанської боротьби, що розгорнулася з часу звільнення теренів України від німецьких загарбників: «За українську автономію у складі нової Великонімецької держави»; «За Українську самостійну соборну державу…  проти СРСР і проти німецької «нової Європи»; «За українську автономію у складі нової Великоросійської держави»; «За українську федерацію у складі нової демократичної європейської спільноти»; «За відновлену 30 червня 1941 року Українську державу».
  • Що спільного між карикатурою і першою сторінкою газети “Повстанець”? Зробіть відповідні висновки.

Метод «Виключення зайвого».

Логічна компетентність є однією зі складових частин предметних компетентностей. Вона передбачає вміння учнів визначати та застосовувати теоретичні поняття. положення для аналізу й пояснення історичних фактів, явищ процесів.

Наприклад, можна використати таке завдання: розгляньте уважно портрети історичних осіб, знайдіть логічно зайве зображення.

 

Метод  «Робота зі схемами та картосхемами».

До групи умовно-графічних наочних засобів входять крейдові малюнки й аплікації, історичні карти, схеми, локальні схематичні плани, графіки і діаграми. Ці засоби відбивають кількісні і якісні сторони історично­го процесу, розміщення історичних фактів у просторі, істотні ознаки фактів, їх причинно-наслідкові зв'язки і закономірності. Тим самим вони сприяють формуванню у школярів умовних, символічних обра­зів минулого і теоретичних уявлень.

Під схемою розуміють креслення, що відображає суттєві ознаки, зв'язки і відносини історичних явищ. Вони використовуються для на­очного порівняння явищ, що вивчаються, показу тенденцій їхнього розвитку, а також для узагальнення і систематизації історичних знань. Пояснюючи матеріал, учитель послідовно креслить на дошці елементи схеми і позначає зв'язки між ними (наприклад, стрілками). Поступо­вість створення схеми полегшує її розуміння. За допомогою схеми вчитель демонструє ланцюжок своїх міркувань. Самостійне або гру­пове креслення чи заповнення схеми можливе при організації перетво­рюючої пізнавальної діяльності учнів. Складання учнями схем на ос­нові нового тексту, декількох джерел дозволяє говорити про творчий рівень діяльності учнів.

Використавши схему, розкажіть про склад Генеральних штатів у Франції. Для чого скликалися Генеральні штати? Які завдання вони виконували?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Карти-схеми допомагають розкрити внутрішні зв'язки досліджува­них подій і явищ. Ці карти на фізико-географічній основі відтворюють схематично, у спрощено-узагальненому вигляді яку-небудь одну подію чи явище. Маються на увазі, наприклад, карти-схеми: «Грюнвальдська битва 1410 p.», «Оборона Севастополя 1854-1855 pp.» тощо.

 Приклад роботи з діаграмами:

75924E69DBD7FE9FC225716F0034B1F9_0

213EB62AAAFEFE3EC22570CE004E55B1_11

  • Розгляньте діаграми, що ілюструють розподіл кількості господарств поміж різними категоріями сільських жителів Наддніпрянщини (1) та західноукраїнських земель (2) у другій половині ХІХ століття.
  • Які господарства переважали на території Наддніпрянщини, Західної України?
  • Які господарства становили меншість у земельному фонді Наддніпрянщини, Західної України?
  • Зіставте і порівняйте обидві діаграми. Визначте спільні риси.
  • В котрому регіоні тогочасної України налічувалася найбільша (найменша) кількість бідняцьких господарств, господарств середнього достатку, господарств заможних селян?
  • Зробіть висновок про господарську стратифікацію українського села другої половини ХІХ століття.

Для закріплення отриманих знань можна проводити гру «Хто швид­ше збере карту» (за принципом збору картинки з дитячих кубиків). Учню надається карта Стародавнього Єгипту, розрізана на частини у вигляді квадратів. Як показує практика, йому буде потрібно близько чо­тирьох хвилин, щоб зібрати таку карту. Потім дається завдання визна­чити, як можна потрапити з рідного міста в сучасний Єгипет (прийом подорожі).

Метод використання репродукцій картин художників.

Репродукції художніх творів теж не новачки на сторінках шкільних підручників історії. Методисти І.В. Гіттіс, А.А. Вагін, Н.В. Андріївська, Д.М. Нікіфоров та інші вчені приділили досить багато уваги прийомам використання картин на уроках. Різноманіття способів пізнавальної діяльності школярів з цим видом ілюстрацій у підсумку зводиться до описів, розповідей, логічному аналізу зображення, творчої реконструкції "історії" героїв картин і діалогів між ними. 
     Використання репродукцій художників  несе високий емоційний заряд. Під час вивчення нового матеріалу   на уроках з історії України в 8 класі можна використовувати репродукції картин, пов’язаних з даними темами. Тим паче, що багато художників звертаються до теми козацтва.

Метод створення коміксів.

Використання коміксів значно активізує інтелектуальну активність школярів, не в останню чергу за рахунок збільшення ролі асоціацій у розумовій діяльності. При цьому акцент у пізнавальному процесі переноситься з пасивного на активне сприйняття навчального матеріалу. Результатом роботи учнів над коміксами стають створені та закріплені в свідомості учнів історичні образи, які можна віднести до одного із видів творчої уяви. В основі цих образів — історична минувшина. Між історичними образами і фантазіями існує принципова відмінність. Фантазії завжди спрямовані у майбутнє, хоч і ґрунтуються на попередньому соціальному досвіді людини. Історичні образи школярів теж мають підгрунтям такий досвід, але спрямовані вони в минуле. Без такого явища, як історичні образи, досить складно, а подекуди просто неможливо говорити про повноцінну реалізацію навчального, розвивального та виховного потенціалу шкільного курсу історії.

комыкс

Метод рефлексії.

У 8 класі в темі «Англія в 14 – 16 ст.» на закріплення пропонуємо учням малюнок, а до нього запитання:

1. В якій країні та в який час могло існувати помістя, зображене на плані?

2. Хто і чому зганяє селян з землі?

3. Що змінилося в цьому помісті в 16 столітті: яке місце посіли пасовиська для овець, що відбулося із наділами селян?

4. Чому відбулися такі зміни?

 

 

 

 

 

Під час тематичного опитування ілюстрації допомагають перевірити та оцінити  знання учнів. Так в темі «Українські землі в першій половині ХУІІІ століття» в ІІ варіанті, ІУ рівні дається таке завдання: «Укажіть ім’я зображеної особи. Складіть її історичний портрет».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки.

Щодня ми, вчителі, заходячи до класу, намагаємося внести дивовижний світ історії в не менш дивовижний внутрішній світ дитини, поєднати їх. Кожен учень неповторний. «Немaє двох дітей, однaкових за миcленням, зa cприйняттям нaвколішнього cвіту, зa індивідуaльними оcобливостями розуму, волі, характеру,» - зaувaжував В.Cухомлинcький – «Кожнa дитинa – це оcобливий неповторний cвіт. Виховaти оcобиcтіcть, cформувaти душу дитини можнa тільки зрозумівши цей cвіт, пізнaвши вcі його тaйники» [14, 245].

 І щодня кожен учень іде на урок з певними надіями й сподіваннями на те, що йому буде цікаво і він отримає нові знання, і ми як вчителі йдемо з цими ж надіями і сподіваннями, користуючись словами, які прозвучали ще у ХVІІ столітті  в роботі відомого педагога Яна Амоса Коменського: «Юнацтво має здобувати освіту не позірну, а справжню, не поверхову, а ґрунтовну, тобто, щоб розумна істота – людина – привчaлacя керувaтиcя не чужим розумом, a cвоїм влacним, не тільки вичитувати з книжок і розуміти чужі погляди нa речі чи нaвіть зaвчити і відтворювати їх у цитaтaх, aле розвивaти в собі здaтність проникaти в cуть речей і виробляти cпрaвжнє розуміння та викориcтaння їх» [12, 145]. Саме  виконанню цих  завдань, на нашу думку, сприяють ті форми і методи, які ми використовуємо в своїй роботі і про які йшлося вище.

Отже, виходячи з даної роботи ми в змозі зробити висновок, що використання методу наочності:

- допомагає зробити процес навчання більш вмотивованим і цілеспрямованим;

- дає можливість організації самоконтролю індивідуальної успішності учнів;

- допомагає включати додаткові резерви і методичні прийоми для підвищення результатів навчальної діяльності;

- використання наочних посібників значно заощаджує час подачі нового і закріплення пройденого матеріалу;

- володіючи значної силою емоційного впливу, наочне приладдя (картини, ілюстрації і макети) мають велике виховне значення в викладанні історії;

- ознайомлення з речовими пам'ятниками й застосування наглядностей під час уроків історії пробуджують в дітей інтерес до вивчення минулого, до своєї історії, активізують їх мислительну діяльність і творчу уяву.

Виходячи з результатів проведених уроків із використанням візуальних джерел, можна з упевненістю зазначити, що використання наочних засобів навчання дає набагато більш високий результат, ніж проведення звичайного, «стандартного» уроку за аналогічною темі. Використання наочності, дозволяє школярам сприймати інформацію, яку подають у візуальному форматі, що в рази збільшує методичну значимість проведеного уроку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури.

1. Великий тлумачний словник української мови. – С.326.

2. Всесвітня історія. Історія України: підр. для 6 класу загальноосв. навч. закладів/О.І.Пометун, П.В.Мороз, Ю.Б.Малієнко. – К.: Видавничий дім «Освіта», 2014. – 256с.

3. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник. – С.224.

4. Данилов М.А. Процес навчання/Основи дидактики/Ред. Занков В.П. – М., 1967. – 318с.

5. Десятов Д, Застосування методу моделювання на уроках історії//Історія та правознавство - 2006. - №19-21.

6. Єрмоленко А. Візуальні джерела у викладанні історії: сучасний погляд//Історія і суспільствознавство в школах України. – 2016. - №4.

7. Історія України (Вступ до історії): підр. для 5 класу загальноосв. навч. закладів/В.С.Власов. – К.: Генеза, 2013. - 256с.

8. Кожемяка О. Інтелектуальні ігри на уроках історії. - Харків, 2005

9. Комаров Ю. З досвіду використання фотоматеріалів на уроках історії//Історія в школі. - 2006. - №4.

10. Коменський Я.А. Великая дидактика/Избр. Пед. Сочинения. – М., 1982. – С.302-303.

11. Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українськи перспективи: бібліотека з освітньої політики/О.В.Овчарук. – К.: «К.І.С», 2004. – 112с.

12. Коменский Я.А. Избранные педагогические сочинения. Т.1/Я.А.Коменский. – М.: «Педагогика», 1982. – 264с.

13. Методика навчання історії в школі/ І.О.Пометун, Г.Фріман. – К.: Генеза, 2006. – 328с.

14. Методика воспитания коллектива//Сухомлинский В.А. Избр. произв.: В 5-ти т. – К.: Рад. Школа, 1980. – Т.1.

15. Навчальна програма з історії для 12-річної загальноосвітньої школи//Історія в школі. – 2004. - №7-12.

16. Старєва А.М. Методика навчання історії: особистісно орієнтований підхід/А.М.Старєва. – Миколаїв: Іліон, 2007. – 152с.

17. Уткіна С. Використання інформаційно-комп’ютерних технологій у шкільній історико-краєзнавчій освіті//Історія та правознавство – 2008.- №32.

18. Ушинський К.Д. Зібрання творів. Т.6. – М.-Л.: АПН, 1950, 420с.

19. Харламов І.Ф. Педагогіка. – М.: Градарікі, 2005. – 424с.

Інтернет-джерела

1. Деякі актуальні питання методики викладання історії за кордоном. [http://obshestvo4u.ru/itmo/teaching-methodology/item/326-deyaki-aktualni-pitannya-metodiki-vikladannya-istoriji-za-kordonom.html].

2. Інтерпретація візуальних архівних матеріалів.  Мокрогуз О. [http://shkola.ostriv.in.ua/publication/code-15b2a29aed02a].

3.Класифікація методів пізнавальної діяльності.  [http://pidruchniki.com/12980416/filosofiya/klasifikatsiya_metodiv_piznavalnoyi_diyalnosti].

4. Методи історичних досліджень [http://studopedia.su/10_57831_tema-metodi-istorichnih-doslidzhen.html].

5.Особливості використання проектних технологій на уроках історії в школі. Мазур Є.С. [http://istorikklio.jimdo.com/наукові-праці-мазура-є-с/особливості-використання-проектних-технологій-на-уроках-історії-в-школі/].

 

 

 

 

 

 

 

Додатки.

 

Додаток 1.

Описание картины Ганса Гольбейна «Генрих 8»

�������

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 2.

Виникнення українського козацтва.

Мета: створити в уявленні учнів образ козака-захисника рідної землі; зясувати причини виникнення козацтва, Запорізької Січі; познайомити з військовою майстерністю козаків, їх життям, розвивати творче уявлення в учнів, уміння працювати з різноманітними джерелами, складати зв’язну оповідь, виховувати почуття гордості за свій народ, його героїчне минуле.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Обладнання: карта України, карта-схема «Виникнення українського козацтва», ілюстрації, таблички з поняттями.

Форма: урок-подорож.

Хід уроку.

  1. Організаційний момент.
  2. Актуалізація опорних знань.
  • Згадайте, діти, під владою якої держави опинилась більшість українських земель у 15 ст.

Гори високі, широкі поля,

Під чиєю владою рідна земля?

Праворуч – пан, ліворуч – шляхтич,

Під поляком Україна плаче.

  • Як жилося українцям під владою поляків?
  1. Мотивація навчальної діяльності.

Багато людей не бажали миритися зі страхітливим життям. Найсміливіші, найвідважніші втікали в необжиті степи півдня України. Втікачі називали себе козаками, тобто вільними людьми. Отже, тема сьогоднішнього уроку «Виникнення українського козацтва».

4. Вивчення нового матеріалу.

Діти, уявіть широкий, безкрайній степ, ковил, свіжий вітер хилить високі трави до землі. Ми розпочинаємо подорож до південних степів України та дізнаємося, що відбувалося там наприкінці 15 ст., як жили, воювали та боронилися козаки.

Робота з джерелами. (ст.. 88, 93).

  • Як описують мандрівники, археологи українські землі?
  • Чому життя на території Дикого поля була небезпечною?
  • Які люди могли жити за таких умов?
  • Кого називали козаками?
  • Що свідчить про трагічне становище українського народу в умовах татарських набігів?

Отже, ми познайомилися з початком історії українського козацтва. Наша подорож триває.  Чим же займалися козаки? Козаки, колишні селяни, прийшовши на південь України та побачивши родючі землі, почали займатися землеробством. Вони орали землю, вирощували різні зернові культури: пшеницю, ячмінь, просо. Земля була щедрою і давала гарні врожаї. Козаки зводили житло, займались рибальством, полюванням, бджільництвом, ремісництвом, торгівлею.

А наша подорож продовжується, ми – за Дніпровськими порогами, про які уже згадували. Поріг – камяниста перешкода на річці, де вода, вдаряючись об каміння, кипить, вирує. Місце за порогами Дніпра називали Запорожжям, а козаків – запорожцями.

За Дніпровськими порогами,

За степами, за широкими

Наші прадіди жили.

Мали Січ козацьку сильную,

Цінували долю вільную,

Україну свою рідную,

Як зіницю берегли.

Свої поселення, щоби захистити від ворогів, козаки огороджували посіченими порубленими деревяними колодами. Звідси й назва – Січ. Запорізька Січ – фортеця, центральне укріплене поселення козаків, оточене земляним валом, сторожовими баштами. Козаків у Січі не можна було захопити зненацька. Вони розробили чудову систему повідомлення, так звані «фігури».

Робота з підручником.(ст.. 106).

  • Що собою являли фігури?
  • Кого приймали на Січ?
  • Як голосували на Січі?

Далі наша путь лежить на о.Хортиця. тут у 1556 році була створена перша Січ. А заснував її Дмитро Вишневецький (Байда), проте татари через рік зруйнували Січ. Багато походів здійснив Байда. Під час одного з походів був поранений та захоплений турками. Турецький султан обіцяв зберегти Байді життя й одружити його з дочкою, якщо він прийме мусульманську віру та служитиме туркам.

Козаки були прекрасними воїнами. Вони захищали українські землі від набігів татар. Козацька зброя – це шабля та рушниця.  Запорозьке військо називалось кош, воно було пішим та кінним. На чолі коша стояв гетьман, або кошовий отаман. Військо ділилось на полки на чолі з полковниками, сотні очолювали сотники, десятки або курені – куренні отамани. Кожний полк мав окремий прапор зі своїм знаком. Козаки влучно стріляли з пістолів та іншої зброї. Найбільшу майстерність виявляли під час оборони фортець, також добре воювали на морі на швидкісних кораблях, які називалися чайками. Козак міг кілька годин перебувати під водою, дихаючи крізь очеретяну трубочку.

5.Закріплення вивченого на уроці.

Ми сьогодні з вами вивчили нові слова. Давайте пригадаємо і закріпимо їх. Учні по черзі називають нове слово і його значення.

Історія козацтва цікава, захоплююча. Про славетних козаків написано багато книг. Козацтво існувало не тільки в Запорожжі, на Дніпрі, а й на Дону, Кубані. Традиції козацтва зберігаються й дотепер.

6.Підсумки уроку.

  1. Домашня робота. Вивчити параграф 12, скласти кросворд «Козацтво» або намалювати малюнок на цю тему.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 3.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 4.

Зразки презентацій учнів.

 

 

 

Додаток 5.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

docx
Додано
2 липня 2018
Переглядів
428
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку