Методичні рекомендації "Національно-патріотичне виховання на навчальних заняттях і після…"

Національно-патріотичне виховання

на навчальних заняттях і після…

Опис досвіду роботи

викладача навчальної дисципліни «Захист України»

Кремінського медичного фахового коледжу

Бакаляра Олександра

Війни виграють не генерали, 
війни виграють шкільні вчителі.

Отто фон Бісмарк

Для українського народу патріотизм був і є найбільшою національною цінністю. Патріотизм - це одна з найголовніших людських якостей, закріплених віками і тисячоліттями, він поєднує в собі любов до своєї Вітчизни, гордість за свій народ, відповідальність за його минуле й сьогодення, готовність до його захисту. У патріотично налаштованого громадянина завжди знайдеться сила волі й бажання перемогти, навіть у складній ситуації й надмірному навантаженні. Патріотизм - це моральний фундамент особистого самовиховання, одна із першочергових умов ефективності функціонування системи соціальних і державних інститутів у нашій державі. Без вирішення питання створення ефективної системи патріотичного виховання неможливий подальший стійкий суспільний розвиток і забезпечення безпеки українського народу, держави та особистості.

Саме тому я обрав тему «Виховання громадянина-патріота через інноваційні форми роботи на заняттях «Захисту України» та позакласних заходах». Працюю над цією темою другий рік.

Актуальність обраної теми полягає в тому, що складовою і, без сумніву, пріоритетною, враховуючи реалії сьогоднішнього часу, частиною національно-патріотичного виховання є військово-патріотичне виховання.

Курс нашої держави на створення професійної армії (перехід Збройних сил України на контрактну основу, їх комплектування) передбачає зменшення кількості юнаків, котрі будуть призвані до війська для проходження строкової військової служби в мирний час, і одночасно збільшення числа випускників навчальних закладів, яких після досягнення 27-річного віку без проходження військової служби братимуть на військовий облік і призначатимуть для комплектування військових частин на воєнний час лише з допризовною підготовкою.

На сьогодні загальноосвітні навчальні заклади є єдиним центром з підготовки всіх без винятку юнаків та дівчат (незалежно від того, будуть вони призвані на строкову військову службу чи ні в мирний час) до захисту Вітчизни. У цій ситуації надзвичайно зростає роль навчальної дисципліни «Захист України», позааудиторних коледжних заходів військово-патріотичного спрямування як основної складової частини військово-патріотичного виховання взагалі. Тож слід констатувати, що набуті в закладах освіти військові знання та навички, відповідні морально-психологічні та вольові якості багато в чому визначатимуть рівень спроможності виконання кожним громадянином України конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни.

Практична цінність досвіду полягає в тому, що у студентів в результаті оволодіння реальними вміннями та навичками з питань вогневої, тактичної підготовки, цивільного захисту, основ самозахисту та національних видів єдиноборств формується впевненість у власних силах щодо спроможності захистити власну честь та гідність, свою сім’ю, рідне місто, Батьківщину, тобто формується основна риса громадянина-патріота: готовність за необхідності стати на захист своєї держави.

Я вважаю, що основним критерієм навчальних досягнень з навчальної дисципліни «Захист України» є практичні навички та вміння студентів виконувати відповідні вправи та нормативи, які передбачені програмою. Тому намагаюсь створити такі умови, щоб теоретичні заняття проходили максимально лаконічно з метою вивільнення часу на практичні дії. Для досягнення максимальної інтенсивності занять комплексно застосовую інноваційні технології та наявну в коледжі матеріально-технічну базу.

Вогнева підготовка. Головна мета, яку ставлю перед собою на заняттях з вогневої підготовки, - навчити студентів вести вогонь з пневматичної зброї з використанням відкритого прицілу з різних положень (лежачи, з коліна, стоячи, на ходу), у тому числі й у засобах індивідуального захисту. В якості цілей використовую як штатні мішені (мішень №7, мішень з позначкою «П»), так і пропорційно зменшені мішені з курсу стрільб (№ 4, №8, №9, №10 – військові цілі, які при попаданні падають). Перед початком практичних стрільб обов’язково визначаю у студентів ведуче око і, в залежності від цього, коректую положення для стрільби (з лівого або з правого плеча).

Розпочинаю навчання стрільбі з виконання початкових вправ по великогабаритних цілях. Для їх виготовлення використовую порожні пластикові пляшки різної величини, які при влучанні падають із відповідним гучним звуком. Це створює необхідну психологічну атмосферу на вогневому рубежі. У кожній групі студенти розподіляються на зміни по двоє за результатами в початкових вправах за принципом рівний з рівним.  У  складі змін практикую такі види стрільби:

1. Штатна стрільба (виконання вправ стрільб згідно з програмою).

2. Снайперська стрільба (стрільба по військових цілях на різних відстанях, з різних положень, кожна ціль вартує визначену кількість балів, кількість боєприпасів дорівнює кількості цілей, час на стрільбу необмежений).

Після досягнення стабільних результатів  у вищевказаних видах стрільби застосовую групові способи навчання. З числа кращих стрілків призначаються командири груп, які по черзі, що визначається жеребкуванням, по колу набирають собі групи. У складі груп виконується:

1. Дуельна стрільба (виконується двома групами, на двох напрямках, кожна група стріляє з однієї гвинтівки, цілі – військові комбіновані, відстань до цілей однакова, стрільбу одночасно розпочинають командири по команді керівника, інші стрілки групи стріляють почергово естафетним способом за принципом один стрілок – один постріл, кількість боєприпасів необмежена, перемагає група, яка перша знищила усі цілі).

2. Швидкісна стрільба (різновид дуельної, але час на стрільбу обмежений, перемагає група, яка знищує за вказаний час більше цілей).

3. Снайперська групова стрільба (різновид дуельної, але кількість боєприпасів обмежена).

4. Військова комбінована стрільба (виконується двома групами у складі змін по два стрілка; з різних положень – лежачи, з коліна, стоячи, на ходу; по різних рубежах, з переміщенням в глибину, цілі – військові, кількість боєприпасів обмежена).

У ході вивчення правил стрільби з АК-74 застосовую власний інноваційний метод (подібний сенкану) – декан (від французького «deux» - два). Декан – це римований вірш з двох рядків, в якому коротко описується суть правила (поправки). Наприклад:

Тренування у виконанні нормативу по спорядженню магазина АК-74 патронами (Н-В-5) з метою інтенсифікації навчального процесу здійснюю груповим естафетним методом. Група ділиться на декілька груп (у залежності від кількості магазинів і навчальних патронів) по 3-6 студентів. Кожна група споряджає один магазин, кожен студент – однакову кількість патронів. Виконання нормативу одночасно по команді керівника розпочинають командири груп. Спорядивши визначену кількість боєприпасів, вони  передають магазин наступному студенту своєї групи. Перемагає група, яка першою спорядила всі боєприпаси. При досягненні відповідного рівня підготовки ускладнюю виконання нормативу застосуванням індивідуальних засобів захисту органів дихання та використанням темряви.   

Основи самозахисту. Головна мета вивчення розділу «Основи самозахисту», на мою думку, це оволодіння студентами тим необхідним мінімумом знань та вмінь, який дозволить їм не розгубитись і захистити себе в критичній ситуації. Тож, адаптувавши вимоги програми до реальних можливостей різних за станом здоров’я та фізичним розвитком студентів, комплексно застосовуючи  інноваційні технології, я притримуюсь нижченаведеного алгоритму вивчення розділу «Основи самозахисту».

Увесь процес оволодіння знаннями та вміннями з основ самозахисту я розділяю на дві частини: теоретично-психологічну та практично-фізичну.

Основна мета теоретично-психологічної частини - навчити студентів таким правилам та діям, які б дозволили уникнути фізичного контакту. Принцип власної безпеки «Виграна схватка – це та, якої вдалося уникнути» проходить червоною ниткою через весь етап теоретично-психологічної підготовки. У ході цього етапу студенти вивчають основні ознаки віктімної поведінки (victima (лат.) – жертва) – тобто ознаки жертви, для того, щоб не допускати їх у власній поведінці (зовнішній вигляд, хода, емоційний стан, маршрут руху). На заняттях моделюються відповідні ситуації, в яких студенти повинні прийняти правильне рішення. Крім того, студенти оволодівають елементарними прийомами психологічного впливу на особу, яка становить загрозу (погляд, міміка, поза, інтонація).

У ході відпрацювання практично-фізичної частини основ самозахисту використовую фронтальний (вивчення бойової стійки, ударна та блокувальна техніка), парний (базові прийоми бойового самбо, звільнення від захватів, захист від нападу зі зброєю) та груповий (комплексні тренування в застосуванні прийомів самозахисту) методи роботи.

Заняття розпочинаються з вивчення бойової стійки. Студенти вчаться приймати основну (лівосторонню чи правосторонню) бойову стійку, при цьому наголошується на обов’язковому дотриманні дистанції безпеки, що унеможливлює для противника його атакуючі дії ногою. Крім основної бойової стійки, студенти вивчають і так звану «розмовну» (термін власний) бойову стійку, яку доцільно застосовувати у випадку прихованої загрози фізичного впливу.

При відпрацюванні блокувальної техніки студенти вивчають найпростіші та найдієвіші ліктьові (від ударів рукою) та колінні (від ударів ногою) блоки. Особливу увагу звертаю при цьому на швидкість постановки блоків, яка досягається за рахунок додавання зустрічних швидкостей голови і блокуючої руки, корпусу і блокуючої ноги. Перевіряю якість виконання блоків особисто, використовуючи боксерську «лапу». 

Ударна техніка руками включає прямий удар основою долоні в носо-губну складку, круговий удар основою кулака в пах, боковий удар долонею в голову та боковий удар ліктем. Для кращого сприйняття студентами ці удари мають власну назву: «верхня кобра», «нижня кобра», «човник» та «раптор» відповідно. Перевага цих ударів полягає в тому, що при достатній ефективності і простоті виконання вони не потребують довготривалої підготовки та фізичної сили, крім того, виключають травмування кистей рук. Ударна техніка ногами включає прямий удар коліном, прямий удар ногою, зупиняючий удар ногою. Максимальна висота ударів – не вище рівня паху. Перевіряю якість виконання ударів особисто, використовуючи боксерську «лапу».

Після вивчення ударної техніки студенти оволодівають «базовими» (власний термін) прийомами бойового самбо: вузол руки наверху, важіль руки всередину та важіль руки назовні.

Звільнення  від захватів розділяю на чотири групи: звільнення від захвату за руки, звільнення від захвату за корпус, звільнення від захвату за шию, звільнення від захвату за тулуб.

Вивчення прийомів бойового самбо та звільнення від захватів здійснюю, використовуючи парний метод роботи та принцип "рівний з рівним", а тренування та оцінювання - у змішаних парах.

Комплексні тренування у виконанні прийомів самозахисту проводжу із застосуванням групового методу роботи, який розділяю на два види: лінійний та радіальний (терміни власні).  

Лінійний метод: студенти (3-5 чол.), які діють у ролі противників, розташовані в колону по одному на дистанціях 2 кроків; кожен з них по черзі виконує обумовлені дії по відношенню до навчаємого, що рухається їм назустріч; навчаємий, застосовуючи відповідні прийоми самозахисту, проходить усіх противників і займає місце в кінці колони, а перший із противників стає навчаємим.

Радіальний метод: студенти (3-5 чол.), які діють у ролі противників, розташовані по колу на інтервалах 2 кроків; кожен з них по черзі в діаметрально протилежному порядку виконує обумовлені дії по відношенню до навчаємого, що знаходиться в центрі кола; навчаємий, застосовуючи відповідні прийоми самозахисту, проходить усіх противників і займає місце в колі, а перший із противників стає навчаємим.

Основи цивільного захисту. При вивченні розділу «Основи цивільного захисту» основним критерієм навчальних досягнень студентів уважаю вміння виконувати відповідні нормативи з дотриманням правила: "незадовільний час – втрачене життя".  Намагаючись наблизити навчальний процес до реальної обстановки, ускладнюю умови виконання нормативів. Наприклад, Н-ОЦЗ-1 "Надягання протигазу" студенти виконують не лише в положенні "стоячи", але й положеннях "сидячи" та "лежачи". Крім того, враховуючи досвід бойових дій у зоні АТО, запровадив у практику виконання нормативу "Дії по вибуху". Умови виконання нормативу: студент  знаходиться на відкритій місцевості в положенні "стоячи"; за раптовою командою: "Вибух праворуч (ліворуч, з тилу, з фронту)!" займає положення "лежачи" (при можливості використовує природні укриття) головою у зворотний від епіцентру вибуху бік. При цьому ноги зведені, каблуки притиснуті до землі, руки – зверху голови, долоні закривають вуха. Правильне і швидке виконання цього нормативу дає змогу вціліти під час застосування противником ручних осколкових гранат РГД-5 та Ф-1 (час горіння уповільнювача: 3,2 с - 4,2 с), а також при мінометному обстрілі (звук міни, що летить, випереджає її вибух на 2 с – 4 с).

Тактична підготовка. Для виконання нормативів з тактичної підготовки № 1 "Виявлення цілей, визначення їх місцезнаходження відносно орієнтирів, доповідь про результати спостереження" та № 2 "Пересування на полі бою"  необхідно мати ділянку місцевості глибиною 100 – 500 м, що в умовах міста практично нереально. З метою вирішення цієї проблеми  адаптую умови виконання вказаних нормативів до реалій школи, пропорційно зменшуючи відстані, час виконання, кількість цілей та їх розміри.

Відпрацьовуючи тему "Основи військової топографії", особливу увагу звертаю на вміння студентів орієнтуватися на незнайомій місцевості (у населеному пункті, у лісі, у полі, біля водойми) за характерними ознаками місцевих предметів, сонцю, годиннику, полярній зірці; здатність точно визначати місце свого знаходження, чітко та правильно про нього доповідати, упевнено дотримуватися потрібного напрямку руху вдень і вночі. Для якісного та швидкого оволодіння матеріалом моделюю різноманітні ситуації, в яких студенти виступають як діючими особами, так і коментаторами. Створюю відповідну психологічну атмосферу уроку наведенням прикладів з досвіду бойових дій в зоні АТО.

Виконання нормативів з тактичної підготовки № 6 "Визначення магнітного азимуту на вказаний предмет за компасом" та № 7 "Визначення напрямку руху за вказаним магнітним азимутом за допомогою компаса" з метою підвищення інтенсивності розпочинаю груповим методом (групи по три студенти, один із них, найбільш підготовлений - командир). Нормативи відпрацьовуються безпосередньо у групі "Захисту Вітчизни". Для цього, використовуючи його обладнання, завчасно готую 10-15 магнітних азимутів та  напрямків на вказаний предмет.

Основи медичних знань і допомоги. Головним завданням цього розділу програми вважаю оволодіння студентами мінімальним, але достатнім для надання першої допомоги обсягом знань та вмінь при виникненні критичних ситуацій: удушенні, утопленні, ураженні електрострумом, сонячному та тепловому ударах. Базовим елементом в цих питаннях є, на мою думку, здатність студента швидко й правильно виконати серцево-легеневу реанімацію (СЛР) тобто оживлення потерпілого. Позитивного результату досягаю, використовуючи парний метод практичної роботи, коли одночасно працюють усі студенти групи: одні – у ролі потерпілих, інші – тих, хто надає допомогу. У ході заняття акцентую увагу на особливості проведення СЛР для дітей різного віку та жінок, на правильне розпізнавання відповідних ознак критичних станів (поза удушення, піна біля рота, колір шкіри, реакція зіниць на світло, синдром «котячого ока»).

Враховуючи досвід тактичної медицини в зоні проведення АТО, вчу студентів надавати самодопомогу при артеріальній та венозній кровотечі, тобто зупиняти її накладенням джгута на ногу або руку самому собі.     

Гурток військово-патріотичного спрямування «Школа безпеки». Роботу гуртка «Школа безпеки» спрямовую на формування у студентів навичок та вмінь, які здатні перш за все забезпечити їм у подальшому особисту безпеку, а також ті, які визначатимуть їх спроможність у разі необхідності стати на захист Батьківщини, у тому числі і зі зброєю в руках. На заняттях гуртка студенти оволодівають прийомами стрільби з пневматичної зброї з різних положень (стоячи, з коліна, лежачи, на ходу) з використанням індивідуальних засобів захисту органів дихання та в особливих умовах (обмежена видимість, стрільба в населеному пункті, стрільба з розвороту, стрільба на випередження, стрільба в стані обмежених фізичних можливостей); вивчають азбуку Морзе (цифри) до рівня прийому на слух 8 – 10 груп  на хвилину та впевненої передачі стуком (за відсутності ключа) або світловими сигналами, а також найпростіші правила радіозв’язку з елементами шифрування та дешифрування інформації; прийоми самозахисту та правила поведінки в нестандартних ситуаціях; отримують практичні навички роботи з топографічною картою, а саме: визначення відстаней, скорочених та повних прямокутних та географічних координат; визначають магнітний азимут на вказаний об’єкт, складають картку руху та рухаються за азимутом за визначеним маршрутом.

Періодично, після досягнення студентами певного рівня знань та вмінь, проводжу комплексні тренування, які називаю «військовим квестом».

Варіант проведення військового квесту. Розподіляю учасників квесту на групи по три студента: командир, радист, розвідник. Кожна група отримує індивідуальну карточку руху за азимутом (однакова протяжність маршруту та кількість орієнтирів, азимути різні). Стартують групи по черзі - кожна наступна після фінішу попередньої. Завдання групи: подолати маршрут руху за магнітним азимутом; відшукати тайник, зашифрувати радіограму, яка в ньому захована; передати її в Центр (викладачу) за допомогою азбуки Морзе звуковими або світловими сигналами; прибути на вогневий рубіж, де естафетним методом (кожен член групи по 10 патронів) спорядити магазин АК-74 навчальними патронами та цим же методом виконати снайперську стрільбу; дешифрувати радіограму та доповісти розвідувальні відомості в Центр. Перемагає група, яка швидше пройшла дистанцію, допустила менше помилок та знищила більше цілей. Квест організовую в приміщенні стрілецького тиру (при відсутності тиру можливе використання спортивного залу).

У червні проводжу одноденний туристичний похід по лісистій місцевості, у ході якого студенти на практиці застосовують отримані протягом року знання та вміння. Намагаюсь будувати роботу гуртка так, щоб на заняттях завжди панувала атмосфера змагання та ініціативи, побудована на основі товариської взаємодопомоги.

Позакласні заходи. Для проведення позааудиторних заходів регулярно використовую такі інноваційні форми роботи із студентами, як урок мужності, урок – реквієм, урок миру.

Уроки мужності проводжу до Дня ЗС України, Дня Сухопутних військ, Дня захисника України, Дня вшанування учасників бойових дій на території інших країн. Урок миру присвячую міжнародному Дню миру. Урок – реквієм проводжу до Дня перемоги над нацизмом у другій світовій війні. Усі ці заходи здійснюються в тісній взаємодії з адміністрацією школи, педагогами – організаторами, класними керівниками. На заняття запрошую військовослужбовців – учасників бойових дій в зоні АТО, в Афганістані, рідних та близьких воїнів, які загинули під час виконання конституційного обов’язку захисту Батьківщини. Намагаюсь задіяти максимальну кількість студентів не в якості глядачів, а учасників. Для проведення заходів широко використовую власні творчі доробки – вірші та пісні, а своїх вихованців залучаю до їх виконання в якості співавторів. Зі свого досвіду зрозумів, що така форма роботи значно підвищує активність студентів та їх зацікавленість у кінцевому результаті. Важливо зауважити, що кожен вищезазначений позааудиторний захід розпочинається виконанням Державного Гімну України і обов’язково включає в себе хвилину мовчання, якою вшановується пам'ять героїв, загиблих за Україну. Уважаю це невід’ємним елементом військово-патріотичного виховання. 

Велику увагу приділяю участі збірних команд шкіл, в яких працюю, у міському конкурсі військово-патріотичної пісні та строю «Червона калина» та військово-спортивній грі «Заграва». У ході підготовки та проведення цих змагань намагаюсь дати студентам розуміння того, що лише наполегливою та самовідданою працею можна досягти вагомих результатів.

Практичне значення мого досвіду полягає в тому, що він може бути використаний викладачами предмета «Захист України» при плануванні та здійсненні навчально-виховної діяльності з використанням інноваційних форм та методів роботи з метою формування в студентів ключових якостей громадянина-патріота.

Перспектива мого досвіду. На мою думку, в умовах постійних зовнішніх викликів та відкритої військової агресії на території України проблема виховання громадянина-патріота  потребує дуже виваженого та ретельного підходу як з боку кожного педагога, кожного педагогічного колективу, так і суспільства в цілому. Лише дієве патріотичне виховання громадян забезпечить ціліс­ність на­роду України, його національне відродження, об’єднання різних етносів і регіонів, соціально-економічний і демократичний розвиток України, роз­­будову та вдос­коналення суверенної правової держави і громадянського су­спіль­­ства, со­ціально-політичну стабільність у державі, гідне представлення на­шої країни у світі.