Методичні рекомендації"Особистісно-зорієнтований підхід на уроках української мова та літератури"

 

Відділ освіти і науки

Нікопольської міської ради

Комунальний заклад»Нікопольский навчально-виховний комплекс»Зазальноосвітній навчальний заклад І ступеня-гімназія»

 

 

 

    

 

 

 

 

 

З досвіду роботи вчителя української мови та літератури

І.В. Сузанська

 

 

 

Нікополь

2018 р.

                  Провідною ідеєю освіти на сучасному етапі в українській державі є гуманізація, адже гумані­тарна освіта є засобом і сферою формування дер­жавного етносу, розвитку особистості як найви­щої цінності суспільства.

                    Ідеалом сучасного навчання є особистість це з ен­циклопедично розвиненою пам'яттю,, а з гнучким розумом, з швидкою реакцією на все нове, з повно­цінними, розвинутими потребами дальшого пізнан­ня та самостійної дії, з добрими орієнтувальними навичками й творчими здібностями.

                    «Однією з найсерйозніших хиб нашої шкільної практики є те, що, навчаючи дітей, працює пере­важно вчитель» — цю думку В. Сухомлинського можна застосувати до характеристики навчально­го процесу й на сучасному етапі.

                      Праця учня, який роками сидить мовчки за партою, слухає вчителя і намагається запам'ятати те, що йому говорять, — не може забезпечити ні повноцінного формування особистості, ні найви­щого щастя людини від успіхів у праці.

                     Розвиток творчого потенціалу людини трактуєть­ся сьогодні як основне завдання школи. Для реалі­зації його потрібно насамперед розглянути учня не як суму зовнішніх впливів, а як цілісну, активну, діяльну істоту. У цьому основна суть перебудови навчально-виховного процесу. Учень — не об'єкт, а насамперед творець свого власного «Я».

                       Крізь призму діяльності учня необхідно пере­осмислити саму структуру навчально-виховного процесу, перейти до вирішення проблеми роз­витку та реалізації творчих здібностей кожного школяра.

                        Перебудова навчально-виховного процесу пере­дбачає певну переорієнтацію функцій учителя.

                         Учитель словесності повинен будувати педаго­гічний процес не за принципом інформаційного повідомлення від суб'єкта до об'єкта в жанрі мо­нологу, а за принципом діалогізації.

                         Для реалізації свого життя зараз і в майбут­ньому дитина мусить вибирати для себе той чи інший ідеал. Українська словесність відкриває безмежний світ, в якому можна «працювати над собою», — набувати знання, розвивати саморефлексію, самоаналіз, самосвідомість»

                        Кожен час в історичному часі і просторі лю­дина відкриває і вирішує для себе питання: хто я, для чого прийшов у цей світ, яке маю місце в ньому, який сенс мого життя, на основі яких цінностей я повинен робити вибір свого життє­вого шляху, визначити мету і сенс своєї діяль­ності, вибрати засоби їх досягнення і оцінити їх результати, на що я можуспиратися в оцінці цих результатів, за якими критеріями і як можли­ве удосконалення моєї особи. Для відповідей на ці запитання важливо не набуття різноманітних знань, а їх смисл і мета.

                         Отже, методика створює умови, в яких з'являється і потреба, і бажання ставити запи­тання і шукати відповідей. Методика — це шлях, яким буде йти дитина.

                          Одним із принципів методики є психологізація в навчанні, яка полягає у розумінні психіки ди­тини як структури, відмінної від психіки зрілої людини.

                         Важливий для вчителя словесності і принцип активності учня. Його знання, розумовий, духов­ний та культурний розвиток повинні спиратися на власні зусилля. Особливу вартість для учня має шлях, яким він пройде, розв'язуючи поставлену перед ним проблему. Учень оволодіває методом праці,   який  у майбутньому  зможе  застосувати до аналогічних завдань. Цей принцип допоможе дитині виробити у собі впевненість у власній вар­тості, у тому, що вона сама дасть собі раду і власни­ми зусиллями зуміє подолати труднощі, які трап­лятимуться на її життєвій дорозі. У зв'язку з цим, частина програмного матеріалу опрацьовується учнем самостійно. Учитель додає низку запитань репродуктивного (відтворюваного) і продуктивно­го (творчого) характеру. Час від часу учень може звертатися до вчителя за консультаціями і пора­дами, виробляючи таким чином власну позицію щодо запропонованого йому матеріалу.

                            Отже, учитель не домінуватиме в класі — його голос стає рівноправним. Він не є тією людиною, що дає готові формули і розв'язки, а лише тим, хто може допомогти знайти власну правду.

                             У своїй роботі я використовую технологію особистісно-зорієнтованого  уроку  за І. Якиманською.

                   «Урок — це та навчальна ситуація, та «сценічна» площина, де не тільки викладаються знання, а й розкриваються, формуються й реалізуються особистісні особливості учнів».

                    Важливе місце під час підготовки уроку ми від­даємо розробці гнучкого плану.               

  Він містить:

•  визначення загальної мети та її конкретизацію залежно від різних етапів уроку;

• добір та організацію дидактичного матеріалу, що допомагає виявляти індивідуальну вибірковість учнів до змісту, видів та форми навчального мате­ріалу, що полегшить його засвоєння;

•  планування різних форм організації навчальної діяльності (співвідношення фронтальної, індивідуа­льної, самостійної роботи);

• виявлення вимог до оцінювання продуктивно­сті роботи з урахуванням характеру завдань (дослі­вний переказ, стислий переказ своїми словами, ви­користання відомих алгоритмів, виконання пробле­мних, творчих завдань).

                  Планування характеру спілкування, міжособистісних взаємодій у процесі уроку містить:

•  використання різних форм спілкування (моно­логу, діалогу, полілогу) з урахуванням конкретних завдань уроку;

• проектування характеру взаємодій учнів на уроці з урахуванням особистісних особливостей, вимог до міжгрупової взаємодії (розподілу на групи, пари тощо);

• використання змісту суб'єктного досвіду всіх учас­ників уроку в діалозі «учень—учитель», «учень—клас»;

• передбачення можливих змін в організації ко­лективної роботи класу, корекція їх у процесі уроку.

                    Планування результативності уроку передбачає:

•  узагальнення отриманих знань і вмінь, оціню­вання їх засвоєння;

•  аналіз результатів групової та індивідуальної роботи;

•  увага до процесу виконання завдань, а не тіль­ки до кінцевого результату.

•  використання вчителем різноманітних форм і методів організації роботи учнів, що дає змогу роз­крити зміст їхнього суб'єктивного досвіду відносно запропонованої теми;

•  створення атмосфери зацікавленості кожного учня роботою класу;

• стимулювання учнів до використання різнома­нітних засобів виконання завдань на уроці без ост­раху помилитися, отримати неправильну відповідь;

• заохочення прагнення учня пропонувати свій засіб роботи (вирішення завдання), аналізувати в процесі уроку різні засоби, які пропонують діти, від­бирати й аналізувати найбільш раціональні, відзна­чати й підтримувати оригінальні;

• застосування завдань, які дають учневі змогу самостійно обрати тип, вид і форму матеріалу (мов­леннєву, графічну, умовно-символічну);

• створення педагогічних ситуацій спілкування, які допомагають кожному учню, незалежно від його готовності до уроку, виявляти ініціативу, самостій­ність, вибірковість до засобів роботи;

•  обговорення з дітьми наприкінці уроку не тіль­ки того, що «ми пізнали» (чим оволоділи), а й того, що сподобалось (не сподобалось) і чому; що хоті­лося б виконати ще раз, і що зробити інакше;

• під час опитування на уроці (під час оцінюван­ня) аналізувати не тільки правильність (неправиль­ність) відповіді, але й самостійність, оригінальність, прагнення учня шукати і знаходити різноманітні за­соби виконання завдань;

• у домашньому завданні необхідно називати не тільки зміст та обсяг завдань, а й давати докладні рекомендації щодо раціональної організації навча­льної роботи, що забезпечує виконання домашньо­го завдання.

Критерії аналізу особистісно-зорієнтованого уроку:

• створення вчителем на початку уроку позитив­ного емоційного настрою на роботу;

• повідомлення учням не тільки теми уроку (його змісту), а й мети, форм організації їхньої ді­яльності;

^*гнучка організація навчальної діяльності шко­лярів залежно від завдань уроку (його етапів): по­відомлення матеріалу, виконання творчих завдань, взаємоперевірка, аналіз роботи один одного з ура­хуванням їхніх індивідуальних особливостей;

•  стимулювання учнів до вибору різних засобів виконання завдань;

• використання різноманітного дидактичного ма­теріалу, який допоможе учню виявити особисту ви­бірковість типу, виду й форми навчального завдан­ня; характеру його виконання;

• активізація суб'єктного досвіду учня, його ви­користання в ході уроку;

• аналіз відповіді учня не тільки з позиції прави­льності, а й з урахуванням того, як учень розмірко­вував, яким чином вирішував, де й чому помилив­ся, чи висловив оригінальні міркування;

• переважна форма спілкування з класом (діа­лог, полілог);

• форми роботи з класом, яким учитель віддає перевагу; перевірка домашніх завдань, самостійна робота з підручником, колективне вирішення твор­чих завдань, взаємоперевірка учнями виконаного завдання, аналіз різних способів вирішення тощо.

           Слід підкреслити, що проектування й технологія проведення особистісно-зорієнтованого уроку, роз­рахованого на роботу з індивідуальністю кожного учня, ставить учителя в нову, не звичну поки що для нього професійну позицію — бути одночасно і предметником, і психологом, який уміє здійснювати комплексне педагогічне спостереження за кожним учнем у процесі його індивідуального (вікового) розвитку, особистісного становлення.

            Урок — це, справді, та навчальна ситуація, та «сценіч­на» площина, де не тільки викладають знання, а й розкриваються, формуються і реалізуються особистісні особливості учнів. Об'єднанню цих двох за­вдань і має слугувати особистісно-зорієнтований урок.

             Підкреслимо на завершення його основні особ­ливості:

•конструювання дидактичного матеріалу різного типу, виду й форми, визначення мети, місця й часу його використання на уроці;

• продумування вчителем можливостей для са­мовияву учнів;

•проведення спостережень за школярами (про­цедур відстежувального характеру);

•надання учням можливості запитувати, не стри­муючи їхньої активності й ініціативи;

• заохочення висловлених учнями оригінальних ідей і гіпотез;

•організація обміну думками, поглядами, оцін­ками;                                                                       

• стимулювання учнів до активних дій із засво­єння знань, до доповнення й аналізу відповідей то­варишів (рецензування відповіді);

• прагнення до створення ситуації успіху для кож­ного школяра;  -                                                    

•залучення учнів до використання альтернатив­них шляхів пошуку інформації під час підготовки до уроку;

•  використання суб'єктного досвіду й опір на ін­туїцію кожного учня;

• застосування складних ситуацій, що виникають у процесі уроку, як ділянки застосування знань;

• продумане чергування видів робіт, типів за­вдань для зниження стомлюваності учнів.

              Потреба в самореалізації — одна з провідних потреб особистості, яка є внутрішнім стимулом дія­льності людини. Першочергове значення має соціа­льно-прогресивний тип самореалізації особистості, що виявляється в прагненні самореалізації себе як частини соціуму. Створення умов для розвитку осо­бистості, здібної до такого типу самореалізації — основне завдання сучасної школи.

             Сучасна школа орієнтуєтеся на особистість учня, намагається створити умови для становлення його як суб'єкта свого життя. Практична діяльність шкіл багата на різноманітні спроби створення освітнього середовища, що сприяє самореалізації учнів: поява освітніх установ (гімназій, ліцеїв, авторських шкіл), які забезпечують підвищений рівень освіти; введен­ня профільного навчання, яке вирішує насамперед проблему професійного самовизначення учнів; за­лучення їх у роботу творчих об'єднань на підставі врахування їхніх пізнавальних інтересів тощо.

              Подібні нововведення, безумовно, допомагають тією чи іншою мірою вирішувати проблеми само­реалізації школяра в освітньому процесі. Проте за­галом сучасна школа мало просунулася з вирішен­ням означеної проблеми. Загострилися старі про­тиріччя, пов'язані з невідповідністю домінування ці­льових установок на високу якість знань, умінь, на­вичок і особистісним розвитком учнів. З'явилися нові — обумовлені потребою зробити школу для всіх учнів гуманнішою та привабливішою, тоді як масова освітня установа залишається здебільшого авторитарною, що сприяє становленню інфантиль­ної, конформістськи орієнтованої особистості, а це згубно для творчого самовияву особистості учня та вчителя.

              Зміни, які відбуваються в школі, стосуються в ос­новному навчального процесу. Тим самим створю­ється штучний розподіл освітнього процесу на на­вчальну і пізанавчальну діяльність з пріоритетним удосконаленням навчальної.

             Забезпечення реалізації потреби особистості школяра в самовизначенні й самореалізації потре­бує здійснення в школі особистісно-зорієнтованого підходу. Проте, як свідчить аналіз практичної діяль­ності освітніх установ,4він частіше декларується, ніж реально виконується. Реалізація такого підходу в змісті освіти зводиться в основному до введення гуманітарних курсів (історико-філософських, філолого-лінгвістичних, психологічних), практично не пов'язаних із традиційними навчальними дисциплі­нами. Водночас без переструктурування змісту тра­диційних шкільних предметів додаткові курси (най­частіше одна година на тиждень) призводять зазви­чай до перевантаження учнів.

              Складніша ситуація спостерігається нині в орга­нізації освітнього процесу і на рівні школи, і на рівні окремого класу: більшість учителів виявилася прак­тично не підготовленою до реалізації особистісно зорієнтованого підходу. Керівники шкіл констатують, що в навчальному процесі, як і раніше, домінують вербальні монологічні впливи на учнів, слабко ак­тивізуються особистісні функції (мотивація, рефле­ксія, самовизначення тощо) школяра, переважають фронтальні форми навчання, виховательська прак­тика характеризується епізодичністю загальношкільних заходів.

               У своїй принциповій основі сучасна загальноос­вітня школа залишається незмінною — недостат­ньо соціально й особистісно орієнтованою.

               Особистісно орієнтоване  навчання – запорука успіху.

 Що про нього треба знати?

1. Особистісно-зорієнтований підхід у навчанні ґрунтується на сприйнятті індивідуальності, самоцінності дитини як носія суб'єктивного досвіду, який у нього складається з перших днів його життя. Учень має право на особистісний шлях розвитку, вибір засобів навчальної діяльності у межах її цілей.

2. Вчитель, ставлячись до учня як до особистості, надає йому змогу само розвиватися та само реалізовуватися, враховує його можливості, особливості, здібності. Взаємодія між ними має будуватись на основі єдності позицій, бажань, а не вимушеного спілкування.

3. Завдання вчителя полягає передусім у тому, щоб максимально активізувати внутрішні ресурси своїх вихованців, щоб вони самі могли успішно упоратися з різноманітними навчальними, а в подальшому - виробничими проблемами. їх слід навчити на оптимальному рівні проявляти свій інтелектуально-вольовий і моральний  потенціал.

4. Особистість педагога лише передумова формування вихованця. Трансляція його позитивних якостей відбувається лише тоді, коли він, встановлюючи зв'язки з дітьми, створює і збагачує їхній досвід емоційних переживань.

5. Якщо учитель ставитиметься до учня без справжнього інтересу, поваги, у того не буде жодних підстав сприймати себе як особистість.

6. Щоб зрозуміти учня, його думки, почуття, вчинки, треба брати емоційну участь у взаєминах з ним, навчитись відчувати до нього постійний інтерес. Позиція безпристрасного арбітра згубна для справи.

7. Учителю, форми і способи діяльності якого статичні, не змінюються від уроку до уроку, від року до року, сьогодні нічого робити в класі.

8. Якщо учень не сприймає наших дій (способів впливу) щодо нього, то це означає лише одне: ці дії не відповідають його особистісним особливостям.

9.Якщо вам потрібно висловити зауваження учневі, то зробити це слід дружелюбно і з повагою до нього. Ваше несхвалення його поведінкової ситуації втратить негативний ефект.

10. Якщо виник конфлікт з учнем, не шукайте способів будь-що утвердити свою правоту. Знаходьте взаємоприйнятні шляхи його розв'язання.

11.У батьках своїх учнів учитель вбачає однодумців і спільників. Добитись професійного успіху він може лише узгоджуючи свої дії з ними.

                      Зараз, коли іде розбудова суверенної української держави, відтворення інтелектуального потенціалу учнів особливо необхідне. Це робота щодо удосконалення мовленнєвої культури, уміння правильно побудувати свою думку, вести бесіду, збагачувати внутрішній світ, розвивати творчі здібності.

                      Великий розвиваючий потенціал вбачаю в різних нестандартних формах уроків.

З усіх видів творчих робіт з розвитку особистості учнів осібно виділяю твори-есе. Це такий різновид творів, що трактує літературні, філософські, соціальні та інші проблеми не в систематичному науковому вигляді, а у вільній формі. Наприклад: „Усмішка бабиного літа", „Квіти, квіти, чаруюсь я вами...", „Криниця мого дитинства", „Чорнобривців насіяла мати", „Мамина вишня в саду" тощо. Написання творів-есе особливо цінне у формуванні духовного світу дітей.

                         Метафоричність,асоціативність, несподіваність - ось що характерне для такого виду творчих робіт.

                         Одна з головних установок роботи - стерти межу між перервою і уроком. Прагну, щоб урок став маленьким святом для старшокласників. Особливо велике бажання зробити радісними контрольні роботи й уроки, які вимагають напруження розуму і душевної віддачі (твори, перекази тощо). Щоб діти навчилися образно мислити, пропоную теми дещо абстрактні.

                        Наприклад: „Танок осінніх днів", „Людина", „Падолист", „Хмари", „Ранковий настрій", ,Д." тощо. Скласти художній образ вітру, снігу, сонця, усмішки, туги, радості і та ін.

                         Але на початку для створення відповідного настрою завжди читаємо щось подібне, близьке до теми твору з художньої літератури. Наприклад, до теми „Хмари" подібний твір у М. М. Коцюбинського. Послухавши зразок, учні прагнуть знайти свої, самостійні асоціації. Під час виконання таких письмових робіт звучить відповідна класична музика, яка допомагає створенню словесних асоціативних образів, загострює чуттєве сприймання слова.

Зразки учнівських творів:

Пісня вітру

             Тріпоче листя, шелестить трава, хвилюється море - то вітер дарує їм свою пісню кохання. Як швидко закохується він, як легко роздає поцілунки, а потім летить далі, несучи на своїх крилах мелодію любові.

              Ось збентежились квіти: вони слухають ніжне зізнання вітру. Засоромились фіалки, нахилили голівки волошки, зашепотів бузок, тільки горда троянда, зачарована власною красою, наче не помічає казкового Дон-Жуана. Але ще мить, і з ніжних пелюсток злітають слова: "Люблю! Люблю!" Та вітер воює, женеться за метеликом, щоб розповісти про нові перелюби.

             Заворожує своєю піснею вітерець і пшеничні лани. Золоті хвилі у відповідь йому дарують ніжні колосочки, повторюючи звуки чарівного співу.

              Тихо і журливо стоїть гай. Сумні думки снують у його верхівках. Раптом зашуміли листочки, звеселились гілочки. І їм приніс зворушливу мелодію кохання легковажний мрійник. Обійняв він дерева, поцілував  листочок: який палко, а який ніжно, по-дитячому.

              Та й тут не затримався, поніс свою пісню далі, щоб дарувати її всім. Хто чекає на його дотик, обійми, поцілунки.

І раптом здалось: мене тут розуміють, співчувають. Так хороше стало на душі, така охопила радість і вдячність до цих ніжних, чарівних дітей природи.

                Застосовуються і такі нестандартні форми, як уроки з розвитку мовлення з фарбами. Діти малюють музику, якщо вона звучить на уроці, або передають кольори своїх думок, які виникають у них, коли вони слухають уривки з прози або поезії. Такі уроки приносять і користь, і радість, розвивають творчі здібності старшокласників, знімають напругу, допомагають зібратися з думками, само організуватися.

                До нестандартних форм роботи звертаємося під час вивчення біографії письменника. Великий розвиваючий ефект дає урок „Стежинами життя письменника". Це огляд біографічної та критичної літератури. Виконують цю роботу ті учні, що поглиблено вивчають цю роботу, ті учні, що поглиблено вивчають певну тему; допомагає їм учитель та інші учні класу, які знають щось цікаве з даної проблеми. Назвемо також уроки-спогади, які вимагають великої самопідготовки , копіткої і напруженої праці. На цих уроках повторюються матеріал, який вивчався в попередніх класах, виступають з доповідями учні, які є консультантами з даної теми (заздалегідь вони розподіляються на групи, кожна з яких обирає собі творчість того чи іншого письменника для поглибленого її дослідження).

               Виробляють дослідницькі навички уроки-захисти наукових праць. Так, підсумковий урок з вивчення творчості Л. Костенко був проведений як захист таких робіт:

1.  Коло улюблених тем Л. Костенко.

2.  „Поезія - це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі".

3.  Звуки природи в ліриці Л.В. Костенко.

4.  Дівчина з легенди - Маруся Чурай.

5.  Поетичний словник Л. Костенко.

6.  „Я вибрала долю собі сама. І що зі мною не станеться - у мене жодних претензій нема до Долі - моєї обраниці".

7.  Поезія і правда - два кольори прапора творчої лабораторії Ліни Костенко.

8.  Проблема моралі в творчості Л. Костенко. Цікавий урок-гра „

Учні розповідають, що бачать під час уявної подорожі, розвивають мовлення (прийом цей підказаний поемою „Сон" Т.Г. Шевченко).

              Дає відповідний результат і така форма роботи, як використання на початку вивчення теми табличок у вигляді „зачинених дверцят" (якщо учні з даної проблеми не знають нічого) і „напіввідчинених" (якщо їм вже щось відоме з того, що будемо вивчати). А значить , треба буде згадати, що вивчалося раніше, розвивається пам'ять, удосконалюється мовлення. На завершення теми кожен учень у себе на парті виставляє табличку відповідно до одержаних знань: якщо все засвоєно - „відчинені дверцята", щось залишалося незрозумілим -„напіввідчинені дверцята". Інколи виставляється табличка з „зачиненими дверцятами". Ось саме в цих випадках починається індивідуальна робота з учнями, які погано засвоїли тему. Бо без цього переходити до формування творчих навичок просто  неможливо.     Для  успішної творчої роботи учнів надзвичайно важливе створення оптимальних умов безпосередньо на уроці, співробітництво вчителя та учнів.                 

                 Досвід упровадження особистісно-зорієнтованого навчання доводить, що підготовку до групової роботи найкраще розпочинати з парної діяльності, коли учні виробляють уміння спілкуватися із со­бою, автором, текстом, один з одним (слухати, ста­вити запитання, відповідати на них, дискутувати, створювати спільні проекти тощо).

Як зібрати стадо з «кішок», або про роботу в групах.

Зібрати стадо з баранів легко,

 важко зібрати стадо з кішок. 

(Сергій Капіца)

               Зібратися разом — це початок, триматися разом — це прогрес, працювати разом — це успіх. (Генрі Форд, амери­канський підприємець)

                  Поволі, але упевнено ми опускаємося до основи Піраміди. Головна теза осно­ви сприйняття різних методів навчан­ня — «Вчи інших!».

                   Із цього приводу професор нейроанатомії, відомий дослідник мозку з Калі­форнійського наукового центру Маріан Даймонд ще в 1990 році рекомендувала: «Я прагну представити концепцію, за якою кожен може бути вчителем. Ко­жен повинен бути точним, як учитель, коли йдеться про факти, і водночас творчим, щоб у майбутньому спрямо­вувати ідеї в нове русло. Коли ми довід­уємося про щось нове, варто озирнути­ся довкола, аби знайти іншу персону, щоб поділитися з нею інформацією. За­вдяки цьому "асоціативна кора" нашо­го мозку створює нові ідеї».

                    Чи існує зв'язок між «навчанням ін­ших» і груповою роботою?

                     Існує! Адже суттю групової роботи і є «навчання інших». Ми обов'язково повернемося ще до цієї тези, але за­раз спробуємо розібратися, як з воле­любних, неслухняних, але розумних «кішок» створити команду, яка йтиме в одному напрямі. Чому групова робота важлива не тільки в значенні Піраміди, але й окремо для кожної «кішки»?

                    Коли учень наодинці з яким-небудь зав­данням, воно може виявитися йому і не під силу. А коли він у компанії, коли відчуває інтерес, дихання, потік думок партнерів, які допомагають йому впев­нено дертися вгору, не боячись скрути­ти шию або бути висміяним, тоді будь-яке завдання виявляється не таким уже й страшним і неприступним. Невпевне­ність відступає! А цікавість, що підігріва­ється сусідами, служить відмінним пали­вом для подорожі за розумінням — подо­рожі, в якій учень знаходить себе.

                    Групова робота — це спосіб спільного розв'язання проблем.

Складові групо­вої роботи:

1. позитивне взаємовідношення (учні працюють разом у групі; вся група має спільну мету;
2. всі мусять разом досягти мети, покладаючись один на одного);
3. індивідуальна відповідальність (кожен допомагає іншим досягти мети).

              Взаємне спілкування (кожен з по­вагою прислухається до інших). Комунікативні вміння (у кожно­го учня важливо виробити вмін­ня слухати інших, допомагати, з'ясовувати, перевіряти, розуміти, розпитувати; ці вміння допомага­ють розв'язувати конфлікти і про­блеми, формують та посилюють комунікативність, довірливість). Поступове формування практич­них навичок (спільне оцінювання і наміри формують навички робо­ти в групі).

Як сформувати групу?

Роботу в парах учителі часто називають груповою ро­ботою. Дійсно, у парах легше, ніж по­одинці, що-небудь обговорити і при­гадати, і випробовувати на міцність той або інший варіант свого розуміння. Але двоє можуть запросто посварити­ся, і подальша робота зайде в тупик.

                     Інша справа, коли поряд третій. Якщо двоє не порозумілися, то у третього з'являється можливість побачити, на чиєму боці правда, і вплинути на дум­ки сперечальників. От чому двоє — це мала група, але не та мала група, в якій природним чином складаються учнів­ські обговорення, розуміння, відкрит­тя. У групі може бути від трьох до вось­ми учнів, але деякі педагоги вважають, що оптимальний варіант — група із шести чоловік. І пояснюють свій ви­бір тим, що, якщо обговорення в ма­лій групі «зашкалило», то у кожного із шістьох є можливість знайти одно­думців і тимчасово об'єднатися або в пару, або в трійку. Підкреслимо, що ці пари і трійки — тимчасові, ситуацій­ні й добровільні. Роботу всієї малої гру­пи вони не руйнують, а вибудовують.

                       Вважається, що ділити клас на гру­пи можна тільки двома способами: за вказівкою вчителя (авторитарно) або за бажанням самих учнів (нібито демократично). Обидва способи розподілу можуть супроводжуватись обурення­ми, затяжними сперечаннями, «розби­раннями», склоками і навіть демон­стративними відмовами працювати.

                       Є третій спосіб об'єднання в коман­ди — за якою-небудь випадковою ознакою. В іграх такий розподіл нази­вається жеребкуванням. Найпростіше і безвідмовне жеребкування — за лічилочкою. Існує багато способів поділи­ти на команди без склок (за абеткою не тільки прізвищ, але й імен, і навіть по-батькові; за розрізаними листівками, датами або місяцями народжень і т. д.). Скористайтеся фантазією дітей, і пря­мо на уроці запитайте: «А як нам спра­ведливо поділитися на три (чотири або п'ять) команд?» Напевно, після неве­ликої заминки учні запропонують ці­каві варіанти об'єднання в команди.

                         Тепер про найскладніше і найважли­віше — про завдання для команд. За­вдання мають бути простими, здій­снимими, але цікавими. Залежно від особливостей предмета можна ско­ристатися тими матеріалами, які були запропоновані вище (про методичні прийоми роботи з різними джерелами інформації). На підтвердження слід на­вести слова канадського педагога Ашлі Монтагю: «У навчанні важлива мето­дика, а не просто набір знань. Важливо те, що вдається витягнути з учня, а не те, чим його заповнити».

                           Як розподілити обов'язки в групах?

Ніхто не обмежує фантазію вчителя в тому, які ролі запропонувати учням під час роботи в групах. Ймовірно, основним критерієм кількісного і якіс­ного складу групи буде список завдань (залежать від теми уроку), які слід ви­конати групі. Але дуже важливо, щоб жодна дитина не залишилася без «по­сади».

1. Посильний. Роль посильного — це як чемодан з подвійним дном. Учням здається, що посильно­му потрібно лише підійти, узя­ти і принести завдання. Цю роль не бояться навіть «найулюблені­ші» й «золоті» діти. А насправді посильному треба зрозуміти ін­струкцію, запам'ятати її і поясни­ти іншим. А це не так і просто.

2.   Командир (організатор). Підтри­мує порядок, організовує роботу в групі, стежить за часом обгово­рення, збирає ідеї, дає можливість кожному висловитися. Зібраність, відповідальність і толерантність — це якості, які повинні бути в орга­нізатора.

3. Секретар. Записує основні ідеї під час обговорення, здає роботу гру­пи (якщо вона виконується пись­мово). Чіткий почерк, навички грамотного листування, здібності до оформлювального стилю.

4. Доповідач. «Золотий голос» гру­пи, інтелектуальність, кмітли­вість, грамотна мова; представ­ляє під час загального обговорен­ня відповідь групи, відповідає на додаткові питання аудиторії.

5. Спостерігач. Бере участь в обго­воренні нарівні з іншими, кри­тично оцінює ідеї. Виконує роль рефері, спостерігає за ефек­тивністю спілкування в групі.

Кожен учасник групи повинен:

•  Брати активну участь у роботі групи.

•  Вміти вислухати кожного, поважа­ти думку інших.

Прогнозовані ризики

                   Під час складання бізнес-плану зав­жди закладається розділ «Прогнозова­ні ризики», в якому підприємець нама­гається передбачити всі форс-мажорні обставини, які можуть перешкодити його бізнесу.

                   Учитель як гарний бізнесмен теж пови­нен урахувати, спрогнозувати ризики, що неминучі під час роботи в групах.

                   Найпоширенішими ситуаціями є такі:

•  Один учень «підім'яв» під себе всю групу і не дає працювати іншим. Яка реакція групи? Що можна зро­бити, щоб розв'язати цю проблему?

•  Деякі члени групи не виконують свої обов'язки. До чого це може привести?

•  По ходу обговорення в групі відбу­лася сварка. Як гідно вийти з цієї ситуації?

•  Група засмучена, оскільки в неї не виходить завдання. Як підтримати позитивний настрій групи?

Завдання вчителя під час групової роботи

1.Підготувати навчальні матеріали і виробити підходи до навчання.

2.  Стисло викласти основний зміст уроку.

3.  Створити та організувати групи.

4.   Ознайомити учнів із тим, як по­трібно працювати в групі (розпо­ділити ролі, функції).

5.   Пояснити правила поведінки в групі:

•  Що вимагається від учнів — по­вага один до одного; толерант­ність до іншої думки; вміння слухати один одного.

•    Навести приклад робочої обста­новки у класі.

6.  Дати вказівки, стежити за тим, щоб усі члени групи виконували свої обов'язки.

7.  Слухати дискусії, ставити запи­тання, допомагати.

8.  Допомагати зрозуміти навчаль­ний матеріал.

9.   Допомагати учням у самооцінюванні, з'ясувати, чи досягли вони мети, підказати, як можна поліп­шити результати своєї праці.

10.  Оцінити результати роботи групи та внесок кожного в реалізацію проекту чи виконання завдання.

                                                  Дії вчителя під час роботи груп

1.  Стежити за діяльністю учнів. Учи­тель переходить від групи до гру­пи і бачить, хто що робить у групі. Це вимагає відповідальності від учнів і дає змогу вчителеві втруча­тися в дії групи, якщо це потрібно.

2. Учитель допомагає у пояснен­ні вимог, умінь, запитань, відпо­відей на запитання. Якщо необ­хідно, натякає групі на розв'язок завдання, але передусім учні по­винні покладатися один на одно­го, виробляти вміння співпраці. Втручання — тільки у крайньому випадку!

3.  Учитель оцінює наслідки дослі­дження й сам процес заняття в гру­пах. Учитель оцінює учнів, учні — самі себе та один одного в групі.

Узагальнення — учитель формулює ви­сновки.

Підбиття підсумків. Потрібно оцінити, наскільки старанно виконано завдання та які наслідки співпраці (з'ясувати, що вдалося групі, що можна поліпшити).

 У подальшому види робіт (як організаційні, так і з навчальним матеріалом) ускладнюватимуться. Можна укласти орієнтовну схему застосування ак­тивних та інтерактивних технологій навчання. 

5 клас

Робота в парах, а згодом у трійках

Форми роботи:

1.  Взаємне навчання.

2.  "Мікрофон".

3.  "Незакінчене речення".

4.  Рольова гра.

5.  Парне читання.

6.  Спільний (двох-трьох) переказ.

7.  Запитання (різних видів) один до одного.

8. Запитання (різних видів) до тексту, до вчителя (самостійно, з подальшим обговоренням у парі -трійці та озвученням).

9.   Спільні запитання (різних видів) до тексту, вчи­теля.

10. Взаємоперевірка письмових робіт.

11. Самостійне складання опорного конспекту з по­дальшим обговоренням.

12. Обмін думками в пар-трійці (міні-дискусія).

13. З'ясування позиції партнера (партнерів) з пев­ного питання (інтерв'ю).

14.Спільні відповіді на запитання  підручника, вчи­теля.

15. Саморефлексія й обмін думками.

16.Оцінювання спільної діяльності.

 17.Самооцінювання, обмін думками з цього приводу.

Ф о р м и роботи з текстом:

1. Активне слухання.

2. Перефразування.

3. Кероване читання.

4.  Читання з позначками (+ - я це знав; ! - нова інформація) та його рефлексія.

5.Формування запитань до тексту відповідно до таксономії Блума (запитання на запам'ятовування - переформулювання і трактування - застосуван­ня - аналіз - синтез - оцінка).

 

6  клас

Робота в малих групах

Форми роботи:

1. Діалог.

2. Синтез думок.

3. Пошук інформації.

4. Обговорення проблеми в загальному колі.

5. Змагання.

6. Керована уява.

7. Метод ПРЕС.

Форми роботи з текстом:

1. "Порушена послідовність".

2. "Ґронування".

3. "Кубування".

7  клас

Робота в малих групах.

Форми роботи:

1. "Два - чотири - усі разом".

2. Спільний проект.

3. "Акваріум".

4. Навчаючи - учусь.

5. "Кутки".

6. Турніри.

7. Круговий огляд.

8. "Всліпу".

9. "Мозковий штурм".

10. Займи позицію.

11. Шкала думок.

Форми роботи з текстом:

1. Читання з позначками (+ - я це знав; ! - нова інформація; ? - незрозуміло, сумнів, потрібно про це дізнатися).

2. Само- та спільний аналіз читання з позначками.

3. Вільне письмо.

4. Діаграма Вена.

5. "Т-схема".

6. Есе.

7. Дискусійна сітка.

8. Журнали читацьких діалогів.

8 клас

Робота в малих групах

Форми роботи:

1. Карусель.

2. Коло ідей.

3. "Мозаїка".

4. Аналіз ситуації.

5. "Дерево рішень".

6. "Зміни позицію".

7. Дискусія.

8. Триступеневе інтерв'ю.

Форми роботи з текстом:

1. Читання з позначками.

2. Класифікаційний огляд читання з позначками.

3. Щоденник подвійних нотаток.

4. Письмо в різних формах: вибір теми (про що пи­ше), ролі (хто пише, кому), форми.

Назви і зміст інноваційних прийомів

Кероване читання

Словесник ділить текст на частини і пропонує учням після ознайомлення зі змістом певної части­ни визначити, про що йтиметься в наступній. Робо­та продовжується в аналогічний спосіб.

Читання з передбаченням

Учитель вибирає з тексту, що має вивчатися, 8-10 ключових слів і пропонує учням самостійно (або в парах) визначити, про що йтиметься в тексті.

Триступеневе інтерв'ю

Учні в парах обмінюються інформацією з приво­ду певної проблеми. Потім у четвірках кожен пере­повідає, про що він дізнався від співрозмовника.

Метод проектів

Передбачається отримання певного "кінцевого продукту", створити який можна тільки за участі всіх членів групи, які активно працюють, починаю­чи з вибору теми до аналізу й оцінки зробленого.

Зміни позицію

Визначивши ставлення учня до певної пробле­ми, вчитель пропонує протягом 2-3 хвилин підшу­кати аргументи на користь протилежної думки й оз­вучити її.

Карусель

Ставиш у два кола обличчям один до одного, учні переміщуються за часовою стрілкою і впро­довж 1-2 хвилин обмінюються з кожним новим співрозмовником інформацією чи міркуваннями з приводу певної проблеми.

Аналіз ситуації

Для розгляду моральної проблеми залучається життєвий досвід учнів, зіставляються погляди літе­ратурних героїв і конкретних особистостей.

Обговорення в загальному колі

Після обговорення проблеми в парах (четвірках) учні, сівши у коло, діляться доробками з іншими.

Класифікаційний огляд читання з позначками

Після читання з позначками (+ - я це знав; ! - нова інформація; ? - не зрозумів та ін.) учні сис­тематизують й узагальнюють, що їм відомо про предмет розмови, що невідомо чи викликало заціка­влення тощо.

Щоденник подвійних нотаток

Розділивши аркуш зошита навпіл, діти зліва за­писують інформацію, що видалася їм важливою (зацікавила), справа - коментарі до неї.

Дискусійна сітка Алверманна

Як і "Т-схема", і таблиця "Так - Ні", сітка є гра­фічною за формою. Відмінність полягає в тому, що обговорюване питання записується в центрі арку­ша, аргументи за і проти - зліва і справа від нього.

Круговий огляд

На 4-6 аркушах паперу, що розвішуються в класі, записано по одному запитанню. Учні групами по черзі мають обговорити і письмово відповісти на кожне з них на цьому ж аркуші.

Один удома, троє мандрують

Обговоривши проблему (запитання) в групі з 4-х чоловік, один з учнів залишається на місці, а інші переходять по одному до інших груп. Представник "домашньої" групи розповідає новоприбулим про зроблене товаришами, відповідає на запитання. По­вернувшись до своїх груп, учні обмінюються отри­маною інформацією.

Синтез думок

Обмінявшись думками в парі (четвірці), учні складають висловлювання, яке відображало б по­зиції всіх, хто взяв участь в обговоренні.

Кубування

Усно або письмово учні відповідають на запитан­ня, написані на гранях куба. Запитання можуть сто­суватися певної проблеми, літературного героя та ін.

Всліпу

Розділений на кілька частин текст роздається членам групи. Кожен опрацьовує 1-2 частини і повідомляє їх зміст. Учні разом вирішують, у якій послідовності слід об'єднати уривки, щоб вийшов зв'язний текст. Зміст уривка переказують, до нього можна ставити запитання, але не читати.

 

                Проведена робота переконала, що слово педагога здатне найтонше доторкнутись до душі підлітка, продумано і ненав'язливо реалізує виховні можливості літератури, формує духовні орієнтири в житті юних, сприяє розвиткові їхнього творчого потенціалу. Результативність педагогічної праці найкраще засвідчують дитячі очі: якщо вони спалахкують на уроці вогнем духовної спраги, то можемо вважати ці хвилини своїм тихим зоряним часом. Найперше завдання уроків гуманітарного циклу - формування повноцінного духовного світу юних, реалізація позитивного потенціалу кожної дитячої особистості як в інтелектуальному, так і в моральному плані, і в цій роботі безумовний союзник - художнє слово. Хай там які будуть економічні труднощі, вихід з ним неминучий, бо пов'язаний із боротьбою людини за виживання. Гірше те, що суспільні деформації спричинили стійкі й глибокі подряпини на людських душах, призвели до девальвації духовних цінностей. Задача словесника - шукати шляхи духовного відродження людських душ, зробити так, щоб учитель ставав моральною опорю для учнів, а уроки літератури - плацдармом наступу на бездуховність у навколишньому житті. Насамперед слід дбати про те, аби кожен художній твір, над яким працюємо, сприяв самопізнанню учня, примушував замислитися над вічними питаннями людського буття: „Чи так я живу? Чи так думаю? Хто я ? Який я?" і т. Ін. Художнє слово на уроці буде належно спрацьовувати тоді, коли навчимо вихованців проникати у внутрішній світ ліричних героїв Т. Шевченка, В. Симоненка, І Франка, Л. Костенко, Лесі Українки... Порівнювати світогляд, позиції письменника з власними поглядами на життя, своїми діями, вчинками, помислами, робити самоаналіз - ось ті види роботи учнів над текстом художнього твору які широко застосовуємо на уроках.

               Великий інтерес в учнів викликають уроки ерудиції. На них діти демонструють свій інтелект, свій розвиток. Даємо дітям визначення ерудиції, інтелекту. Так, ерудиція - це глибокі фундаментальні знання в будь - які галузі науки, різнобічна освіченість. Інтелект - мовленнєві здібності людини, рівень розумового розвитку. Тематика таких уроків може бути різна. Наприклад, „Зооморфізму. (З історії окремих фразеологізмів)". Діти наводять численні приклади фразеологізмів, аналізують їх структуру, походження, складають свій словничок фразеологізмів, який будуть використовувати у творчих роботах чи просто в життєвих ситуаціях.

              Використовуючи в ході наукового дослідження аудіо - візуальні засоби, помітно активізую пошукову діяльність учнів, надаю їм допомогу в розв'язанні проблемних завдань. Ефект присутності створює науковий кінофільм. Як правило, переглядаємо його в кінці вивчення теми для закріплення матеріалу. Особливий вплив на формування духовного світу дитини має екранізація літературного твору.

              Вивчивши літературний твір, за яким здійснена екранізація, при першій нагоді переглядаємо фільм, Діти на власні очі бачать, що літературний твір, потрапляючи на екран, знаходить немовби друге життя. З'являються нові запитання й нові відповіді, розкриваються нові грані, нові барви літературного першоджерела. Учні переконують , що екранізація є новим прочитанням літературного   твору,   новим   його   трактуванням.   Вони   порівнюють   свої уявлення про образи з тими, які пропонує режисер, сперечаються чи погоджуються з авторами екранізації, розвивають у собі естетичні смаки. І, звичайно, перегляд фільму має позитивний емоційний вплив на дітей, дає високий виховний і розвиваючий ефект.

              Одним із видів творчих робіт у практиці є складання власного сценарію для екранізації літературного твору. На першому етапі такої роботи пояснюю дітям, що сценарій - це літературний твір, який служить основою для створення фільму, визначає його ідейно-художній зміст, образи, розгортання подій. Далі пояснюю особливості цього літературного жанру, аналізую досвід О. П. Довженка як прозаїка, сценариста, кінодраматурга, кінорежисера, митця глибоко національного, тісно пов'язаного з рідним народним ґрунтом, з усією атмосферою народного життя.

             Отже, використовуючи різні нестандартні форми роботи, спонукаю учнів до активної розумової діяльності, сприяю зростанню інтелекту, творчих здібностей.

 

 

 

ОСОБИСТІСНО - ЗОРІЄНТОВАНІ УРОКИ

 

6 клас

 Тема: Твір опис за картиною 

                М е т а: на основі здобутих текстологічних знань формувати в учнів відповідні текстотвірні вміння; удосконалювати культуру усного та писемного мо­влення; сприяти уточненню й збагаченню словни­кового запасу школярів; розвивати спостереж­ливість, емоції, відчуття прекрасного; зацікавити національним образотворчим мистецтвом, зокрема творчістю Катерини Білокур. Основні завдання: . творче застосування знань у нових умовах; проведення підготовчої роботи до написання твору - опису природи за картиною (добір ма­теріалу);складання спільного проекту (зразок твору-опису),розвиток творчого, логічного і критичного мис­лення; збагачення й уточнення словникового запасу школярів;виховання в учнів любові до рідної землі; фор­мування здатності відчувати прекрасне й вер­бальними засобами відтворювати його; форму­вання сталого інтересу до національного обра­зотворчого мистецтва.

               Цілі: учні повинні знати: відомості про стилі й типи мовлення; структуру опису; особливості будови опису природи за картиною; відомості про життя і творчість Катерини Білокур; образотворчу лекси­ку та мовні засоби.

                Учні повинні вміти: складати письмові вислов­лювання на задану тему ;добирати для твору ма­теріали, працювати з довідковою літературою; оби­рати відповідно до теми висловлювання стиль та тип мовлення; сприймати й оцінювати твори обра­зотворчого мистецтва; використовувати мовні за­соби відповідно до стилю мовлення.

                 Тип уроку: урок розвитку зв'язного мовлення.

Обладнання: збільшені репродукції автопорт­рета .художниці та її картин; Катерина Білокур: Аль­бом. - К, 1972; Я в о р і в с ь к и й В. Автопортрет з уяви. - К., 1981; Катерина Білокур: Я буду художни­ком! - К., 1995; Червоних сонць протуберанці: Збірник мистецтвознавчих і культурологічних праць до 100-річчя Катерини Білокур. - К., 2001.

Домашнє випереджувальне завдання: підготу­вати відомості про життя і творчість Катерини Біло­кур та історію створення картини "Рідне поле".

Хід уроку

І.Стимулювання та мотивація навчально-пізнапальної діяльності.

Учень декламує вірш В.Голобородька.

Катерина Білокур: виготовлення пензлика

Подивиться на кота і подивиться на кота:

- "Котику, мій братику!" –

а той сидить на припічку розцяцькований, як опішнянськпй глек:

і калачики, і королевий цвіт,

і чорнобривці по ньому цвітуть.

Уловить кота і уловить кота,

 вистриже віхтик і вистриже віхтик,

 по віхтику на всяку квіточку:

віхтик на калачики, віхтик

на королевий цвіт, віхтик на чорнобривці,

бо ж розквітають у різні пори року:

яка навесні, яка о Петрі, яка у бабине літо.

Витеше з вишневої гілочки держальце,

 бляхою із консервної банки

закріпить котячу шерсть-вже й готовий пензлик,

буде чим малювати.

От і бігає увесь рік їхній кіт,

обстрижений драбинкою, як післявоєнний школяр:

сусідські коти його лякаються, свого

племені не визначають, миші –

ні, не бояться, бо мишей

не ловить, та ще й обстрижений, наче й не кіт.

"Що мені з ним робити, - скрушно

промовить мати, дивлячись на кота,

-хоть до лісу вивозь: мишей не ловить,

 тільки дурно годуй, цілими днями

 на припічку глечиком сидить,

хоч би на город вибрався та горобців

 від соняшників відлякав,

стрижуть його на віхті, а він

хоч би шкрябнувся тобі, ні,

не зворухнеться, ніби куделя.

Господи, що мені з ним робити!"

Учитель. Пензлики були рівнесенькі, тонкі, од­накової довжини, мов щойно застругані олівці. Їх бу­ло багато: для кожної фарби окремий. Катерина ро­била їх сама, ретельно добираючи для одного пензли­ка 9 волосинок, для другого -12, для третього - 36. Хоч не вірила в жодні прикмети їйзабобони, знала з власного досвіду, що навіть нестача однієї волосинки або її зайвина - і вже виходить інший мазок.З діда-прадіда селянка, вона не переставала ди­вуватися й захоплюватися незбагненною силою землі. Де бере природа такі розмаїті барви, що їх не відтворити жодною фарбою, жодним пензлем?!Тонке сприйняття краси природи, творчий не­спокій змушували її переносити цю красу на папір, увіковічувати в картинах.

II. Визначення мети і завдань уроку.

 Бесіда

-Як називають опис природи в літературі, живо­писові? (Пейзаж.)

У яких вивчених творах ви читали пейзажні описи? ("Морозенко" Панаса Мирного; "Зоре моя вечірняя...",   "Над Дніпровою сагою" Т.Шевченка; " Гаї  шумлять...", "Де тополя росте..." П. Тичини,)

-З якою метою письменники використовують описи природи? {Щоб зацікавити читача, перене­сти його уяву на місце розгортання подій, вислови­ти любов до рідної землі, захоплення її красою.)

-А чи потрібно це вміти робити вам? Для чого? (Так, потрібно. Щоб уміти описувати побачене, ділитися враженнями. Я навчаюся в художній школі й умію писати фарбами, але хочу навчитися описувати природу за допомогою слова. Я люблю природу й хочу образно відтворювати її красу.)

III. Цілевизначення.

Учитель. Поміркуймо: що треба знати, аби описати природу за картиною? (Стилі мовлення і типи мовлення; відомості про життя і творчість художника, уявляти картину, яку належить описа­ти; особливості опису.)

-Як ви вважаєте, яких умінь маєте набути в резуль­таті виконаної на уроці роботи? (Складати твір - опис природи за картиною; правильно обирати стиль і тип мовлення, відповідні мовно-виражальні засоби; користуватися довідковою літературою тощо.)

Отже, визначаємо цілі нашого уроку. (Учні чи­тають уголос записані на дошці й у міні-конспектах цілі.)

  Підкресліть у міні-конспектах ті з них, які є особливо важливими для вас. Якщо у вас є власні цілі, запишіть їх.

  Хочу звернути вашу увагу на те, що над постав­леними цілями ми працюємо два уроки: на першо­му, сьогоднішньому, уроці основне завдання – підготуватися до твору, а на другому – скласти опис письмово. Звичайно, будь-яку роботу викону­вати легше, коли є зразок. Тому пропоную вам по­працювати над спільним проектом – так назвемо зразок до ваших майбутніх творів-описів. Кожен із вас має внести щось своє. Від кожного залежатиме успіх майбутнього проекту. Всі ми – одна команда. Успіх кожного – це успіх усіх!

Рефлексія психологічної готовності до уроку.

-З яким настроєм ви розпочинаєте роботу? По­кажіть це в кольорі. Розфарбуйте в міні-конспектах кружечки тим кольором, який відповідає вашому настроєві на початку уроку. Наприкінці уроку ви проведете самооцінку роботи, а також рефлексію - осмислите свої досягнення. Бажаю вам гарного на­строю й успішної роботи.

I V. Вивчення нового матеріалу.

Презентація домашнього випереджувального завдання.

Біографи. Повідомлення "З життєпису ху­дожниці".

  Народилася Катерина Василівна Білокур 7 грудні я 1900 р. Прожила 61 рік у Богданівці на Київщині в се­лянській сім'ї. Родина жила дуже вбого й Катрю не посила­ли до школи. Вона самотужки навчилася читати й писати.

  У дитинстві, що пройшло у злиднях, малюванням не займалася, про мистецтво дізналася значно пізніше з книжок та від сільського вчителя. Перші спроби малю­вати робила вуглиною на шматку домашнього полотна. Через нестатки та нескінченну роботу по господарст­ву, до якої була приставлена, через брак навіть початко­вої освіти, не могла вступити до якогось навчального за­кладу. Удень працювала в полі, на городі, а ввечері аж до ночі малювала. Її не розуміли й сварили рідні, вважаючи малювання безглуздям, осуджували односельці, які вба­чали в ньому намагання ухилитися від роботи.

На більшості полотен є авторський напис "Малюван­ня з натури. Катерина Білокур". Справді, природа, "нату­ра" була її найпершим учителем, а квіти - найулюб­ленішим мотивом. "Квіти, як і люди, - живі, мають ду­шу!" - казала художниця, й тому ніколи їх не зривала, а змальовувала, сидячи біля них.

 Вона тяжко й наполегливо йшла до мети ("Я буду ху­дожником!"), долаючи глухий спротив. І прийшло ви­знання, успіх - виставки в Полтаві, Києві, Парижі, зван­ня народної художниці України. Та нічого не змінилося в повсякденному житті: холодна хата взимку, хвороба матері й самої художниці, постійна нестача фарб, а пізніше - ліків. Вона просить друзів, державні установи про допомогу, але відгукувалися лише одиниці.

Бесіда:

-Що вас найбільше вразило із почутого про Кате­рину Білокур?

-Які ще факти з життя художниці вам відомі?

- Які її картини ви знаєте?

Робота над картиною. Катерина Білокур. "Рідне поле".    

Група експертів. Повідомлення "З історії створення картини".

  Усеньке літо малювала Катерина кар­тину "Рідне поле". А літеч­ко 1949 року було рівне й тепле: у городі перед вікнами не цвіли - бу­яли пишні кві­ти! Понівече­на бомбами й снарядами зе­мля загоювала рани, вкрива­лася смараг­довими кили­мами. Худож­ниця завжди малювала об­межені у про­сторі куточки городу, квітника, саду. А так хотілося змалю­вати всю землю!

          Тим часом творила своє улюблене суцвіття - вес­няні, літні, осінні квіти, зібрані в один вінок. Вона могла працювати над окремою квіткою так довго, поки та не одцвітала. День за днем, пелюсточку за пелюсточкою ви­мальовувала шість червоних жоржин біля тину, які вона наблизила до глядача. Суха сіро-коричнева лоза тину відтінила свіжу зелень, внесла в композицію відчуття простору. Тин підпирають кущі жоржин.

            Ці жоржини були особливі, ніяк не могла розлучитися з ними і почати писати поле. Хотілося лишити біля жор­жин щось від себе —зняла з голови хустку й примостила на тиночку. Забута хустина зігріла картину теплом людської присутності. Тепер веселіше думалося і про поле, яке вона  почала малювати у вузькому просвітку між квітами.  На полі ні хлібів, ні соняшників, ні буряків - земля, родюча, прекрас­на, яка увібрала голубінь неба і сонячне проміння.

  1954 року в Парижі на міжнародній виставці демонст­рувалися її картини. Серед них і "Рідне поле". Полотна ви­соко оцінив Пабло Пікассо. Кажуть, він довго стояв біля них, мов загіпнотизований, а потім назвав Катерину Білокур геніальною і додав: "Якби в нас була такого рівня ху­дожниця, ми змусили б світ заговорити про неї..."

 Бесіда:

-Яке враження справила на вас ця картина? (Захо­пила красою, квітами, буйством кольорів.)

-Що на ній зображено? (Квіти, тин, виноград, кали­на, річка, поле, небо.)

-Яку пору року змалювала Катерина Білокур? (Весну. Літо. Кінець літа.)

-Чому непросто визначити пору року? (На картині зображені плоди і квіти, які цвітуть і достигають у різний час.)

-Чим це можна пояснити? (Художниця так любила природу, рідну землю, що хотіла на одному полотні вмістити все земне багатство, відтворити красу і щедрість природи, яку вона дарує людині цілий рік.)

-Що символізують квіти, виноград, калина? (Квіти - красу землі, виноград - родючість, плодовитість, а калина - символ самої України.)

-Що зображено на передньому плані? Яку роль відіграє хустка в реалізації задуму автора? (На переднь­ому плані Катерина Білокур зобразила царство квітів - тут волошки, троянди, кручені паничі, флокси, бузок, ко­нюшина, мак, чорнобривці, ромашки, лілії, горошок, м'ята. Осібно виділяється кущ жоржин, що схилилися на тин. А на тину - хустина. Вона ніби нагадує про при­сутність людини, яка доклала рук до всієї цієї краси.)

-Яким постає поле? {Воно безмежне, простяглося вдалину. На ньому нічого немає. Сама по собі земля - це багатство)

-Які кольори ви бачите на картині, який настрій вони випромінюють? {Теплі: жовтий, золотистий, жовтога­рячий, червоний, рожевий - це барви сонця, тепла, жит­тя на землі. Вони створюють спокійний, елегійний на -стрій. Холодні кольори - синій, блакитний, білий - напов­нюють картину свіжістю, чистотою. А ще рахманна зе­мля - вона умиротворює, уособлює повноту буття.)

-Чому картина має назву "Рідне поле", тоді як саме поле займає лише частинку полотна? Що символізує назва? (Для художниці-селянки земля - це саме жит­тя, поле, щедро засіяне Небесним Творцем.)

V. Засвоєння знань, формування вмінь і нави­чок.

Робота у групах. Підготовка робочого ма­теріалу.

♦ Дібрати синоніми до поданих слів: удожник, малювати, полотно.

♦ Записати назви рослин і квітів, їхніх частин.

♦ Записати кольори, які ви бачите на картині, і вказати, який настрій вони передають.

♦ Дібрати епітети до поданих слів. Поле, небо, хмарка, тин, хустина.

♦ Дібрати зі словника образотворчу лексику, яка знадобиться в роботі над твором.

♦ Прочитати виразно вірш. Зіставити прочитане і побачене на картині. Виписати з тексту поезії слово­сполучення, які можна використати для опису.

Діти Катерини Білокур

 

Богданівна - не Богом дане,   Але і він - уже сміється,

Не чортом прокляте село,       І тулить личко до листка,

А та земля, де на світанні        І сам собі таким здається.

Найбільше квітів розцвіло.     Як хтіли пензель і рука,

І гомонять вони, як люди,       Його сестра, струнка жоржина,

І мова їхня - голосна.              Усім розказує про те,

Таких квіток ніде не буде,       Що мама їхня - Катерина,

Хіба що вицвітуть у снах.       Що серце в неї - золоте.

Такі - не хиляться, не в'януть.   В родинній злагоді - довірі,

Таких морози не приб'ють.      Чи тепле літо, чи зима,

І навіть росами тумани           Гуляють квіти на подвір'ї.

Перед світанком не заллють.   А хтось казав: "Дітей нема!¹'

На них немає ні пилинки.       А то: збираються і їдуть,

Це їх не можна не любить.      Щоб дивувать красою світ.

Це їх самотня добра жінка      А їх очікують сусіди

Колись навчила говорить.       Та бур'янець коло воріт.

Усі вони у світ широкий         Вони вертаються, бо знають:

Зітхають крильцями бджоли.   Яким не був би інший світ,

Лиш чорнобривчик кароокий   А квітка мальва спочиває,

Ще не говорить, бо малий.      Коли схиляється на пліт.

                                                                             В.Голобородько

Проектна діяльність.

 Складання спільного проекту.

 Робота в малих групах.

(Представник від кожної групи доповідає про ре­зультати роботи. Група експертів опрацьовує резуль­тати, на основі яких готує проект-зразок твору-опису. Решта класу працює над творчими завданнями на основі ключових слів теми уроку: поле, Катерина, земля, квіти, природа, кіт...)

Ознайомлення з проектом.

VI.   Підбиття підсумків, оцінювання резуль­татів роботи.

Бесіда:

-Що ми вчилися робити на сьогоднішньому уроці? (Вчилися описувати природу за картиною, добирати робочі матеріали, складати твір - опис природи за картиною.)

-Що треба для того, аби скласти твір - опис природи за картиною? (Ознайомитися з життям і творчістю художника; обрати відповідний стиль і тип мовлення; пригадати особливості пейзажу; знати структуру опи­су: Де? - Що? - Який? - Враження; дібрати робочі матеріали; скласти план.)

-Що нового для себе ви взяли з уроку? (Дізналися про народну художницю Катерину Білокур; навчилися описувати природу за картиною.)

-Як ви гадаєте, чи виконали ми завдання, визначені на початку уроку? (Так, виконали. Ми працювали над спільним проектом, і ми його склали.)

Самооцінювання. (Робота в міні-конспектах.) Кілька учнів називають власні оцінки, обґрунтову­ють їх.

Рефлексія. (У міні-конспектах - анкетування та кружечок настрою.)

7.   Домашнє завдання. Систематизувати ро­бочий матеріал для твору-опису.

       Написати вступ­ну частину (враження)

 

5 клас

Урок з елементами

інтерактивних технологій

«Мозковий штурм» та «Ажурна пилка»

Тема. Правопис і та и в словах іншомовного походження.

Мета: визначати слова іншомовного походження, тлу­мачити їх значення за допомогою «Словника іншо­мовних слів»; пояснювати орфограму «і та и в сло­вах іншомовного походження»; правильно писати слова з цією орфограмою; розвивати навички логіч­ного мислення, роботи за алгоритмом; виховувати науковий підхід до сприйняття мови.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: Таблиця «Правопис і та и в основах слів іншомовного     походження»,  картки-інструктажі «Мозковий штурм» та «Ажурна пилка», словники, папки для індивідуальних завдань.

Орієнтовний план і методи проведення уроку

1.  Мотивація, актуалізація знань.

2.  Представлення теми та очікуваних резуль­татів.

3.  Надання необхідної інформації.

4.  Інтерактивна вправа «Ажурна пилка». Реф­лексія.

5.  Підбиття  підсумків уроку.   Інструктаж  до­машнього завдання.

Хід уроку

1. Мотивація навчальної діяльності за інте­рактивною вправою «Мозковий штурм»

            Ми часто замислюємося над тим, звідки прихо­дять слова? Хто їх придумує? Свої вони чи чужі? За підрахунками вчених, біля 10% слів майже у кожній мові — чужомовні. В українській мові теж значна кількість іншомовних слів, запозичених в різні  часи  і з різних мов. Немає народу, який жив би ізольовано від інших народів, тому немає й мови, вільної від іншомовних слів.

Якими шляхами потрапили й нині з'являються слова іншомовного походження в нашій мові? Це проблемне запитання можна розв'язати методом колективного обговорення «Мозковий штурм». Уважно прочитайте картку-інструктаж «Мозковий штурм» і висловіть свої передбачення, записавши їх на дошці. У результаті проведення «Мозково­го штурму» були визначені основні, на думку уч­нів, шляхи появи іншомовних слів в українській мові:

—торгівельні та воєнні контакти з варягами (германо-норманськими племенами);

—  напади кочівників;

—- навала татаро-монгольської орди;

—  економічні, політичні та культурні зв'язки з іншими народами;                        

—- війни;

— перебування нашого народу під владою інших держав, зокрема Польщі, Австро-Угорщини, Росії;

—  перебування України в складі СРСР;

— територіальна близькість з іншими народами;

—  розвиток науково-технічного прогресу;

—  комп'ютеризація та Інтернет.

Висновок. У процесі політичних, військових, економічних та культурних зв'язків України з ін­шими країнами і народами мандрували з мови в мову і слова. Багато запозичених слів стали звич­ними, деякі вживаються паралельно з українськи­ми синонімами.

II.Актуалізація опорних знань учнів (заслухо­вування випереджувальних повідомлень учнів)

            Повідомлення учнів допоможуть визначити і які характерні граматичні ознаки мають слова іншомовного походження, як відрізнити слова, запозичені з найбільш поширених європейських мов, вони дадуть поради, як працювати з «Слов­ником іншомовних слів».

Повідомлення першого учня:

           Правила написання українських та іншомовних слів бувають зовсім різними, тому для правопису важливо розрізняти їх. Нам вдалося визначити, що іншомовні слова:                         ^

—  часто починаються голосними і, а, е: ідея, автомобіль, екзамен:

—  мають збіг голосних звуків:  радіо,  океан, біолог;

—  для   них   характерний   збіг   приголосних звуків: тембр, демонстрант, сандвіч;

—  майже всі слова, які мають звук [ф]: фабри­ка, футбол, графік, сифон;

—  у них не чергуються о, е з і,  немає випадних о, е: бетон — бетону, бюлетень — бюлетеня;

—  важко визначити префікси і суфікси, а корінь може мати три і більше складів: темпера­тура, дисципліна, целюлоза;

- частина іншомовних слів з кінцевим голос­ним не відмінюється: кіно, пюре, рагу, шосе.

(Учень роздає однокласникам матеріали дослід­ження як пам'ятку розпізнавання іншомовних слів.)

Повідомлення другого учня:

У словниковому складі української мови мож­на зустріти слова, запозиченій різних мов. Значна частина їх засвоювалась разом з поняттями, пред­метами, явищами, які вони позначали. Багато слів увійшло в словник української мови на по­значення понять науки, техніки, політики, куль­тури, мистецтва із старогрецької та латинської мов (директор, диктант, географія, біологія тощо). По­повнювалася й поповнюється українська мова запозиченнями з російської, польської, англійської, французької, німецької, італійської та інших мов. Щоб легше розпізнавати слова, запозичені з най­більш поширених європейських мов, пропонуємо вам запам'ятати такі їх словотворчі особливості:

1.  Нам дала англійська мова,

Часто дж — початок слова:

Джерсі — в'язана тканина,

Джемпер — плетена кофтина,

Джем — желе із цукру й фруктів.

Джинси — це спортивні брюки.

Ще одна властивість мови:      

Інг  та инг — вінчає слово:

Смокінг — це вечірнє вбрання,

Мітинг — масове зібрання,

Спінінг всі рибалки знають,

Пудинг з рису випікають.

2.  Нам дала французька мова

І поставила умову,

Щоб французьке кожне слово

зберегло свою вимову.

Часто чуємо в словах

Поруч вжиті у і а:

Є тканина — звуть муар,

Вздовж будинків — тротуар,

Дав театр репертуар,

Звуть кімнату будуар,

Пам'ятай про суфікс - ер:

Той, хто перший — піонер,

Міни заклада мінер,

В грі чи в танцях є партнер,

Орден носить кавалер.

Не забудь про суфікс аж:

У спідниці є корсаж,

Коням видають фураж,

Є в художника типаж,                                     '-

Кольорове скло — вітраж.

3. Німецька мова нам дала,

її ознаки маєм,

Складні і дивні ми слова

Шт — нас цочинає:

Штандарт, штатив, штрих,

Штанга, штамп, штемпель.

Є характерні особливості і в інших мовах. Та все ж значення переважної більшості іншомовних слів, їх походження ми визначаємо за «Словни­ком іншомовних слів».

Представник третьої групи стисло розповідає уч­ням, як слід користуватися «Словником іншомовних слів», знайомить їх з «Великим тлумачним словником української мови», зразками перекладних словників.

III. Представлення теми та очікуваних резуль­татів

Правопис іншомовних слів часто вимагає від нас засвоєння чітких правил їх вимови та напи­сання. Сьогодні ми повинні вивчити правила вжи­вання і та и в словах іншомовного походження. Один з учнів зачитує очікувані результати, стисло зафіксовані на дошці та детально визначені в до­датку «Дії учнів на уроці», який знаходиться в ін­дивідуальних папках в кожного учня.

IV. Подання нової інформації

1.  Робота з підручником, опрацювання учнями параграфа.

2, Ознайомлення з матеріалом таблиці «Написан­ня і та  и в основах слів іншомовного походження».

(Зразки таблиці має кожен учень у своїй папці.)

V. Інтерактивна вправа «Ажурна пилка»

1. Визначення мети вправи:

— глибоко усвідомити матеріал уроку за корот­кий проміжок часу;

—  поглибити навички роботи в групах.

2.  Створення «домашніх» та «експертних» груп.

3.  Визначення завдань групам.

«Червоні» — вивчити та сформулювати правила написання і в словах іншомовного походження. За­писати у зошит такі слова: інструкція, відеофільм, Іліада, візаві, пілот, мітинг, журі, амбіції,

Пояснити написання і в цих словах, за допомо­гою «Словника іншомовних слів» визначити  зна­чення підкреслених слів.

«Сині» — вивчити та сформулювати правила на­писання и в словах іншомовного походження»

Дібра­ти речення-алгоритм для кращого запам'ятовування правила «дев'ятки».

Зразок: Цить, жінко, чоловік заспіває «Реве та стогне Дніпр широкий».

Записати в зошити слова, вставити пропущені букви.

Д...кція (вимова), т...раж (кількість примірників друкованого видання), ф…зична (праця), с…рени (різкі звукові сигнали), ц…тата (дослівний уривок з тексту), ж...рафа, ч...нара (східний платан), ш...фер (штучний покрівельний матеріал), р…туал.

«Жовті» — пояснити алгоритм написання і та и в словах іншомовного походження, що означа­ють власні назви, дібрати свої приклади.

«Зелені» —презентувати словничок слів-винятків із правила «дев'ятки», пояснити правила написання і в словах іншомовного походження.

Слова-винятки: всупереч правилу «дев'ятки» и пишеться після приголосних (найчастіше після г, х, п, к, л, м, в, н, б) перед наступними приго­лосними у словах:                                        

а) в найдавніше запозичених із тюркських мов, що починаються, на -баш (голова) та -ки: баш­лик,   башкир,  кишлак,   кисет,   кинджал,   килим;

б) у церковних назвах: диякон, єпископ, схима, митрополит, католик;

в) а також у деяких словах, що часто вживають­ся: жасмин, лимон, гиря, мигдаль, канитель.

 Букву ї пишемо:

а) після літер на позначення голосних: інтуїція, Каїр, еліпсоїд;                                                    

б)  у словах, що закінчуються на -їзм: героїзм, атеїзм.

4.  Робота в «домашніх» групах.

Завдання — опрацювати правила написання і та и в словах іншомовного походження на тако­му рівні, щоб можна було дохідливо передати їх іншим. Виконавши визначені завдання, учні роз­ходяться до «експертних» груп відповідно кольо­ру своєї картки.

5.  Робота в «експертних» групах.

Члени «експертних» груп вислуховують по черзі кожного представника «домашньої» групи і таким чином отримують повну інформацію про правопис і та и  в словах іншомовного походження.

Примітка: у кожній «експертній» групі повинні бути представники із кожної «домашньої» групи.

6.  Повернення в «домашні» групи.

Кожен ділиться інформацією, отриманою в «ек­спертних» групах, при потребі один одному допо­магає з'ясувати незрозумілі правила чи приклади.

Основне завдання «домашніх» груп на цьому етапі — корекція та остаточне узагальнення всієї інформації.

У сильному класі можна запропонувати групам виконати вправу: дібрати українські відповідники до слів іншомовного походження, пояснити напи­сання і та и.

Горизонт — обрій, аплодисменти — оплески, турист — подорожній, гігантський — величез­ний, орфографія — правопис, вакцина — щеп­лення, дефіцит — нестача, дискусія — суперечка, абітурієнт — вступник, симпатія — приязнь, апа­тичний — байдужий, млявий.

VI. Підбиття підсумків. Рефлексія

• 3 якими граматичними поняттями ми пра­цювали на сьогоднішньому уроці?

•  Чи повністю тотожні поняття «запозичені» та «іншомовні» слова?

•  Чи зможете ви після сьогоднішнього уроку визначати слова іншомовного походження?

• Що треба враховувати при написанні і та и в словах іншомовного походження?

• Чи доцільним було на уроці заслуховування учнів з випереджувальними повідомленнями?

•   Чому кожному з нас треба знати правила напи­сання і  та и в словах іншомовного походження?

•   Як ви вважаєте, чи досягли ми очікуваних результатів?

•   Що допомогло опанувати складний грама­тичний матеріал?

•  Які труднощі виникали при виконанні впра­ви «Ажурна пилка»?

•   Що ви порадите однокласникам для подолан­ня труднощів?

•  Чи існують, на вашу думку, мови без запози­чених слів? Чому?

• Чи втрачає українська мова свою неповторність від надмірного вживання іншомовних слів?

•  Чи можна в часи розвитку науково-технічно­го прогресу, комп'ютеризації та Інтернету обій­тися без чужомовних слів?

•  Які слова Т.Г. Шевченка є для кожного з нас своєрідною вказівкою щодо вживання слів ін­шомовного походження?

Примітка. На стенді в класі є слова Т. Г. Шев­ченка:

Учитеся, читайте,

Й чужому научайтесь,

І свого не цурайтесь.

Висновок учителя:   абсолютно чистих мов, вільних від запозичень, у світі немає, тому що не існує народу, який би жив ізольовано, не контакту­ючи з іншими народами. Запозичення — природне явище в розвитку мов, проблеми частіше виника­ють при вживанні іншомовних слів. Слушною по­радою щодо їх використання, крім слів Т. Г. Шев­ченка, можуть бути слова відомого українського поета Володимира Самійленка: «У питанні про те, в якій мірі чужомовні слова можуть увіходити в українську мову, можна прийняти такий при­нцип: не цуратися їх, але не бгати в нашу мову без міри». І все ж, коли не обійтися без уживання слів іншомовного походження, то слід дотримува­тись певних правил. (В індивідуальних папках уч­нів є «Пам'ятка використання іншомовних слів».) Викликані учні по черзі зачитують основні поло­ження пам'ятки:

—  не використовуйте іншомовних слів, якщо не знаєте їхнього значення;

—  правильно наголошуйте іншомовні слова;

—  намагайтеся обходитись без чужомовних слів, якщо є українські відповідники;

—  навчіться користуватися словником іншо­мовних слів;

— запам'ятовуйте правила написання слів іншо­мовного походження на уроках української мови.

Якщо залишиться час, учитель пропонує учням оцінити свою роботу на уроці, виставивши собі від 0 до 3 балів за кожним з критеріїв.

1.  Я активно працював(ла) у групі —...

2.  Я вносив(ла) вдалі пропозиції, що були вра­ховані ГРУПОЮ —…

3.  Я  допомагав(ла)  іншим  учасникам,   заохочувала їх до роботи —...

4.  Я узагальнював(ла) думки інших та допо­магала групі просуватись уперед —...

VII. Інструктаж до виконання домашнього завдання                                  

І—II рівень. Скласти речення зі словами за пра­вилами теми уроку.

 

9 клас

Тема : Пантелеймон Куліш. Роман  «Чорна рада». Характеристика образів роману.

Мета: розкрити образи твору, різноманітність засобів їх розкриття; порівняти образи роману з художніми образами інших історичних творів; досягти усвідомлення учня­ми важливості для громадянина України збереження свободи і незалежності рідного краю, його державнос­ті; формувати у дітей риси справедливості, лицарства, щирості, вірності, почуття і обов'язків; розвивати на­вички самостійної роботи і роботи в групах.

Тип уроку: застосування знань і формування умінь, використан­ня інтерактивних технологій.

 Хід уроку

I. Організаційний момент

II. Оголошення теми, мети, завдань уроку

III. Активізація опорних знань.

«Ланцюжок» — бесіда за запитаннями

Звідки автор брав матеріал для свого роману? (З «Исто­рии Малороссии»     М. Маркевича,     «Истории     Малой       России»

В. Бантиша-Каменського, друкованих і рукописних козацьких літописів, старовинних літописів, з фольклору) Які у романі сюжетні лінії? (Суспільна та любовна) На які групи поділяються дійові особи? (Історичні, вигадані, прибічники Сомка та прибічники Брюховецького) Хто є центром першої групи? (Наказний (тимчасово обраний або призначений) гетьман Яким Сомко та полковник — піп Шрам) Хто є центром другої групи дійових осіб? (Запорозький кошо­вий отаман Іван Брюховецький)

IV. Основний виклад матеріалу. Інтерактивна вправа «Ажурна пилка»

Об'єдную дітей за номерами в «домашні» групи.

Кожній групі роздаються картки із завданням.

Картки із завданням для «домашніх» груп.

Завдання групі 1

 Перечитати уривок від слів: «Увійшли у світлицю...» до «Го­ді уже ж про великі діла...» (розділ VI). Дати відповіді на питання:

1)Хто такий Сомко?

2) Яким ви уявляєте Сомка?

3) Яка найзаповітніша мрія Сомка?

4) Якою уявляється Сомкові об'єднана самостійна Україна?

5) Як виражає персонаж своє ставлення до панської Польщі, Запорозького демократизму, бунтарства посполитих і міської голоти, до старшин та своїх супротивників у боротьбі за геть­манську булаву?

6) Які основні риси характеру Сомка?

7) Чому повалений гетьман відмовився втікати?

8) Що ви можете сказати про Сомка як про державного діяча і людину)

9) Як автор ставиться до героя?

Завдання групі 2

Відшукати уривки, в яких розкривається характер Шрама, його роздуми про Україну, її минуле, сучасне і майбутнє. Дати відповіді на питання:

1)  Що ви знаєте про минуле Шрама?

2)  Чи поділяє він ідеї та мрії Сомка?

3)  Яка найвища мета в житті Шрама?

4)  У чому проявляється патріотизм персонажа?

5)  Назвати риси характеру Шрама?

6)  Як автор ставиться до свого героя?

Завдання групі З

Поміркуйте над образами Петра Шраменка та Михайла Че­реваня.

1)Яка їхня зовнішність?

2) Схарактеризуйте вчинки, поведінку героїв?

3)Яке ставлення цих персонажів до різних людей, подій та явищ?

4) Який ідеал щасливого життя кожного з них?

5) Що в цих образах викликає ваші симпатії чи антипатії?

6) Як автор ставиться до своїх героїв?

Завдання групі 4

Перечитати ще раз розділ XII, кінець XIV розділу і XVI роз­діл. Дати відповіді на питання:

1) Яка його зовнішність?

2) Які риси характеру Брюховецького проявляються в його зо­внішності, поведінці, висловлюваннях, ставленні до людей?

3)Що він обіцяє «черні». Як люди ставляться до його обіця­нок?

4) Яку оцінку Брюховецькому дає автор у роздумах Петра?

 5) У яких вчинках «Іванця» виявилися його лицемірство, під­ступність, жорстокість? 6) Як автор ставиться до персонажа?

Діти працюють упродовж зазначеного часу, потім висловлю­ються в групі з приводу отриманої інформації, запитують про те, що залишилось незрозумілим.

 Робота в «експертних» групах

Учні об'єднуються в «експертні» групи (за кольорами). Кожен учень у «експертній» групі ділиться інформацією, отриманою  в «домашніх» групах. Через деякий час діти знову повертаються  в «домашні» групи й переповідають отриману інформацію.

Обговорення незрозумілих питань під керівництвом учителя.

IV. Закріплення вивченого матеріалу

V.  Інтерактивна вправа «Мозковий штурм»

Ставлю учням конкретне запитання:

Чому роман «Чорна рада», як вважають дослідники,— «мозаїчний»?

Відповіді можуть бути такими:

1)  Роман багатоплановий, бо в ньому порушуються проблеми:

•   батьки і діти;   кохання і подружнє щастя;

•   роль державного діяча;

•   обстоювання незалежності держави;

•   боротьба добра і зла;

•   народ і влада.

2) Правдиве розкриття станової психології окремих суспільних верств.                                                                                                 

3) Яскравість та багатство мови твору.

4) Правдиве відтворення історичного колориту епохи.

5) Масові сцени твору. Учитель обговорює з дітьми кожну відповідь і приходить до ви­сновку: роман «Чорна рада» — «мозаїчний».

VI.  Підсумок уроку

Інтерактивна вправа «Мікрофон»

Що б ви хотіли сказати героям роману «Чорна рада»?

VII. Домашнє завдання

Рівень II: дати характеристику жіночих образів.

Рівень III: скласти план порівняльної характеристики пред-1 ставників козацької верхівки.

Рівень IV: усний твір на тему «Зображення в романі «Чорна рада» колективного героя — народу».

 

7 клас

Урок – диспут

Тема:  Шкільна форма – це   примусовість чи засіб  внутрішньої  та зовнішньої  самоорганізації учня?

Мета:   шляхом дискусії домогтися від учнів переконання в необхідності носіння шкільної форми; сприяти розвитку мовлення учнів, уміння дискутувати, дотримуючись культури мовлення; розвивати логічне мислення школярів та їх ес­тетичні смаки; виховувати пошану  до шкільних тради­цій і національно-мовну особистість.

Тип уроку:   урок розвитку зв'язного мовлення.

Обладнання: музичний супровід (із шедеврів інструментальної музики), мікрофон, виставка фотографій батьків про шкільне жит­тя, малюнки.

Учіться дискутувати...

Ваші виступи збагачуватимуть інших,

якщо вони оригінальні,

                  сприятимуть знаходженню істини...

Л. Скуратівський

Хід уроку

I. Організаційна частина

1. Учитель пропонує учням, об'єднаним у гетерогенні групи, що готу­валися до уроку, опрацювати тему уроку у формі дискусії та запи­сати девіз уроку й значення слова «імідж» (поширене уявлення про образ, об'єкт тощо).

2. Далі зауважує, що кожна з трьох груп буде змагатися у своєму красно­мовстві, дотримуючись правила: «Говорить той, у кого мікрофон».

3. Кожна з груп готувала відповідні рекламні паузи, малюнки.

II.  Ведення дискусії (у супроводі музики)

Ведучий. Добрий день! Добрий день! Сьогодні ми проводимо «ве­лике прання»: «Шкільна форма — це необхідність чи примусовість?».

Як ви думаєте, для чого ми повинні говорити сьогодні про шкіль­ну форму?    

Учні відповідають, що це проблемне питання, бо багато хто зі шко­лярів ігнорують питання щодо носіння шкільної форми. Одягаються, йдучи до школи в що-небудь, тільки не в форму. Приходять до висновку, що шкільна форма на сьогоднішній час — учнівська проблема.

•Поясніть, будь ласка, чому багатьом із вас не хочеться носити шкіль­ну форму?

•Що вам відомо з нашого шкільного статуту щодо учнівської форми?

• Яку ви маєте думку щодо висловів видатних людей: «Слова — теж учинки», «Мова та одяг — імідж людини?».

Рекламна пауза «Гумористична»

 

СОРОЧКА

 

Хитрий Едик шепче Жорі: — Я тобі дістану

Закордонну сорочину з чистого лавсану.

То така, що можна місяць сміливо таскати:

Взяв ганчірку, витер колір — і не треба прати,—

Жора свиснув: — Ти, братику, як попав у точку:

Я й так ношу по місяцю будь-яку сорочку...

(Я. Глазовий)

 

ПОЛЮБУЙТЕСЬ, ДОБРІ ЛЮДИ!

 

У неділю вранці-рано школярку лає мати:

— Де ти тільки научилась таке виробляти?

Настовбурчила над лобом високу копицю,

Вузесеньку, як дудочка, пошила спідницю.

Як на себе натягаєш оту одежину,

Наче пхаєш гарбузяку у тісну торбину.

(П. Глазовий)

Ведучий. Поясніть прослухані вами гуморески. Як ви зрозуміли їх? Про що в гуморесках ідеться? (Критика зовнішності людей, які по­збавлені здорового глузду)-

•  Поясніть свої малюнки щодо шкільної форми. Чому саме така фор­ма вам подобається?

•   Продемонструйте й прокоментуйте нинішню шкільну форму (ді­вчинки та хлопчика).

Позмагаймось: «Хто краще?».Учні пояснюють, що шкільна форма підкреслює імідж школяра, дис­циплінує і навіть прикрашає.

 Рекламна пауза

Реклама форми для занять з аеробіки - Виступ учнів у супроводі музики.

 Ведучий. Що вам відомо про шкільну форму,  яку носили попере­дні покоління? (Учні принесли фотографії про шкільні роки своїх батьків.) Коли вперше з'явилася учнівська форма?

Виставка фотографій, альбомів. 

Яка, на ваш погляд, шкільна форма є кращою: сучасна чи попере­днього покоління?

Як ви думаєте, чому ж випускники школи на останній дзвінок одя­гають шкільну форму часу навчання їхніх батьків?

 Поясніть, будь ласка, ситуації

1. Який імідж школяра буде вищим при наявності шкільної форми, коли:

а) учень у затемнених окулярах;

б) в окулярах;

в) без окулярів;

2. Як ви думаєте, що можна класти в зовнішню, нагрудну кишеню під­жака?

а) ручку;

б) гребінець;

в) мобільний телефон;

г) хусточку;

3.  Як ви думаєте, чи можна одягати прикраси в школу? Якщо можна, то які?

(Банти, обручі, краватки, бабочки — хлопцям)

4.  Якщо ви одягли прикраси, то якими, на вашу думку, вони повинні бути?

а) модними;

б) яскравими, щоб привернути увагу;

в) вишуканими, але скромними.

Користуючись пам'яткою для експертів, кожен учень, за бажанням, має змогу проаналізувати:

•   яка з груп була найбільш активною під час дискусії;

•   яка з груп була найбільш творчою;

•   яка з груп, користуючись правилами культури мовлення, дійшла ви­сновку, що носіння шкільної форми необхідне, бо цього вимагають статут школи, традиції, бо вона дисциплінує, прикрашає, становить, як і мова, імідж школяра.

Рефлексія.

Намалюйте свій настрій у кінці уроку. Складіть віршову чи про­зову мініатюру

{Деякі вірші, складені заздалегідь, учні зачитують під музику.)

ІІІ. Підсумок уроку.

Що сподобалося під час уроку? Що не сподобалось? Ваші побажання?

Зачитування віршів про шкільну форму.                                                                                                          

 

ШКІЛЬНА ФОРМА - ЦЕ НЕОБХІДНІСТЬ ЧИ ПРИМУСОВІСТЬ?

 

Форма шкільна — не всім до душі,

Та примусовістю вважати її не спіши!

Вона привчає до дисципліни,

Яка усім так необхідна,

За формою можна відрізняти,

Скільки тобі років, тринадцять чи п'ять.

У бордовій формі учні зустрічаються,

У початкових класах вони навчаються.

Ну а учні, що в зеленій,

Вчаться в класах у середніх.

Чорний жакет та чорні брюки —

Це старшокласники, тобто ми.

Але з іншого боку, постійно у формі ходить

Кому не надоїсть, ну скажіть?

Та зробити вибір треба:

Форма — це примусовість чи потреба?

(Смірнова Ірина)

 

Мені подобається форма шкільна,

 Імідж учня підкреслює вона:

Охайність, шляхетність, стриманість,

Діловитість.

З біленьким комірцем та манжетами,

Що з-під піджака виглядають,

Немов солідного банківського працівника,

Школярі в такій формі являють.

 Бо школа — то теж праця. »   

А як же інакше?

(Галгаш Римма)

 

«Шкільна форма» —

Це примус, а може, проблема?» —

Щойно замислилася школярка, Олена.

Одні школярі й школярки дуже хочуть

Ходити до школи, немов на пляжі в Сочі.

Інші ж забули про навчання,

Вимагають від батьків для себе

Модного вдягання.

До школи, немов на подіум поспішають,

Бо, бачте, модницями себе уявляють.

(Черв'як Ірина)

IV. Домашнє завдання.

І рівень. Скласти твір-мініатюру про значення шкільної форми.

      ІІ рівень. Написати вірш про шкільну форму.

9 клас

Урок-лабораторна робота

Тема. Засоби зв'язку та розділові знаки у складнопід­рядному реченні.

Мета: шляхом дослідження ознайомити учнів із склад­нопідрядними реченнями, засобами їх зв'язку, смисловими відношеннями; формувати вміння і навички розпізнавати складнопідрядні речення в тексті, визначити їх структуру, вчити правильно вживати у мовленні, ставити на письмі відповідні розділові знаки; виховувати бережливе ставлення до навколишнього середовища.

Тип уроку: нетрадиційний.

Обладнання:  текст як роздатковий матеріал; картки з індивідуальним завданням; комплект фото «Рідні серцю місця», стаття «Над Вільшаною летіли ле­беді» з газети «Вісті Дергачівщини».

Хід уроку

І. Актуалізація опорних знань.

Учитель. Сьогодні дослідницька лабораторія при товаристві «Лінгвіст» запрошує вас, мо­лодих мовознавців, до плідної співпраці за темою «Складне речення». З усіх питань ви можете звертатися до мене як керівника ва­шої лабораторної групи. Але перш ніж дору­чити вам конкретну важливу справу, покажіть свої лінгвістичні знання.

                    Ознайомтеся із текстом на картці, що лежить пе­ред кожним із вас, визначте його стиль, тему та основну думку, доберіть заголовок. Виділіть   у   тексті   складносурядні   речення. Обґрунтуйте свій вибір. (Учень читає виразно текст вголос, далі робота з текстом.) Україна — одна з найбагатших за природними ресурсами країн світу, але й одна з найрозвинутіших і иайзанедбаніших в екологічному відношен­ні. Антропогенний вплив на довкілля наприкінці XX століття сягнув таких масштабів, що поставив під загрозу саме життя на планеті.

Загальновідомо, щоб жити, людина дихає повітрям. Раніше повітря нашого краю було чис­тим, прозорим і люди насолоджувались його про­зорістю і блакиттю неба. Чадний газ, що міститься у вихлопних газах автомобілів, забруднює повітря. Це є дуже небезпечним для здоров'я, а інколи на­віть людина гине.

Підприємства скидають у воду і повітря тонни шкідливих речовин, але природа не завжди може витримати такі надмірні навантаження, і в ре­зультаті з'являються занедбані кар'єри, мертві ріки, купи сміття, вирубані ліси.

Як важливо знати землю, на якій живеш, ро­зуміти квітку, пташку, кожну маленьку комаш­ку, чути, як дихає природа. Давайте спробуємо бачити те, що досі проходило повз нашу увагу. Кожен людський вчинок має супроводжуватися турботою про чистоту навколишнього середовища, щоб ожили річки й потоки, щоб вони перестали бути звалищами сміття.

Культура людини складається з багатьох чин­ників, серед яких важливе місце займає наше ставлення до природи.

Учитель. Отже, щоб розпізнати складносурядні речення, ви орієнтувались на будову синтаксичної конструкції, засоби зв'язку складного речення та смислові відношення між його час­тинами.

Ви витримали іспит, а ті речення, які залиши­лися у тексті невиділеними, і стануть предметом нашого дослідження. Вам необхідно буде встано­вити вид цих речень на основі зіставлення і порів­няння із складносурядними реченнями і дати їм загальну характеристику. Зверніть увагу на схему-характеристику.

ІІ.  Оголошення теми уроку

III. Опрацювання навчального матеріалу.

Учитель. Пропоную розглянути речення тексту, які перед вами записані на дошці. Запрошую до роботи першого бажаючого лаборанта. З чо­го почнемо дослід? Антропогенний вплив на довкілля наприкінці XX століття сягнув таких масштабів, що поставив під загрозу саме життя на планеті.

Щоб жити, людина дихає повітрям.   Чадний газ, що міститься у вихлопних газах автомобілів, забруднює повітря.

Учитель. Як ви можете пояснити, що в третьому реченні що є членом речення, а в першому — ні? (Учень робить висновок, що за будовою до­сліджувані речення такі, як і складносурядні: складаються з двох чи більше простих речень, з'єднаних сполучниками, але вже не сурядни­ми, а підрядними і сполучними словами.)

Учитель. Отже, ми частково з'ясували будову невідомих речень. Яка синтаксична функція сполучників підрядності у реченні? (Відповіді учнів.)

Отже, речення мають головну і підрядну час­тини. Спробуйте складене речення розкласти на прості. Чи вдається це зробити? Що відбувається зі змістом? Про що це говорить? Ми з'ясували вид і будову досліджуваних речень. Наведіть прикла­ди (запрошується лаборант до дошки).

Спробуйте і ви поставити питання від  головно­го речення до підрядного. Що помітили?

Учитель. Саме за допомогою питання, враховую­чи зміст речення і сполучники та сполучні сло­ва, у складнопідрядному реченні визначаються смислові зв'язки нерівноправних частин. І вони можуть бути означальні, з'ясувальні, часові, при­чинові і т. д. Частини складнопідрядного речен­ня інтонаційно не завершені, а інтонація зале­жить від смислових зв'язків. У вимові підрядне речення і головне розмежовуються паузою. А на письмі? (Розкриваємо схему «Розділові знаки».) Продовжимо свої дослідження складнопідряд­них речень, але більш ґрунтовніше.

IV. Закріплення матеріалу

1.  Індивідуальна робота.

1-2 учні групи отримують індивідуальне за­вдання опрацювати наукову статтю підручника с. 118-119.

2.  Колективна робота.

Доведіть, що підрядне речення до головного може приєднуватися за допомогою сполучного слова. Знайдіть у тексті такі речення. Учні діляться опрацьованою інформацією.

Вчитель звертає увагу учнів на таблицю «Сполуч­ники підрядності та сполучні слова».

3.Самостійна робота (взаємоперевірка).

 Встановіть, за допомогою чого з'єднані частини складнопідрядного речення, поставте питання  від головного до підрядного.

 Поблизу сіл  Гайдари і  Коробові Хутори  у Зміївському районі   розташована одна з найкрасивіших місцевостей нашого краю, яку називають Харківська Швейцарія.

Учитель. Отже, ви ще раз переконалися, що підрядні речення можуть приєднуватися до го­ловного як сполучниками, так і сполучними словами. Накресліть схеми двох останніх роз­глянутих речень.

               Вказівні слова є обов'язковими у деяких різновидах складнопідрядних речень. Вони є членами головної частини складного речення. Спробуйте скласти таке речення і запишіть його. Поясніть розділові знаки.

Я думаю, що ви вже готові зробити загальну характеристику досліджуваних складнопідрядних речень. Тепер співставте свої дослідницькі виснов­ки з науковими матеріалами на с. 114-116. Яку нову інформацію отримали?

Учитель. Спробуємо набуті знання про склад­нопідрядні речення застосувати на практиці, а також продовжимо розмову на тему «Еколо­гія». Працюватимемо у групах.

I група

Складіть схеми двох речень передостаннього абзацу тексту.

II група

Робота з реченнями на індивідуальних картках. Списати, вставити на місці крапок пропущені спо­лучники чи сполучні слова. Визначити місце під­рядного речення, пояснити розділові знаки.

Картка 1

Аварія на Чорнобильській АЕС, ... сталася двадцять один рік тому, й сьогодні впливає на стан здоров'я населення.

Картка 2

Рішенням ЮНЕСКО 22 квітня оголошено все­світнім Днем землі, ... дати людям знання, засте­регти їх від страшної екологічної катастрофи.

 Картка З

У Швейцарії ще 1878 року був прийнятий за­кон, за яким на людину, ... зірве едельвейс, квіт­ку мужності та вірності, накладається великий штраф!

III група працює з учителем колективно.

Запи­суємо речення під диктовку.

Природа — це казка, яку треба читати серцем.

Поясніть розділові знаки у реченні.

Знайдіть головне і підрядне речення, поставив­ши питання.

Сполучником чи сполучним словом приєднане підрядне речення?

Складіть лінійну та блочну схеми цього речення.

Творча робота.

III група

Скласти речення на екологічну тему за схемами.

   [   ],(що…).          Коли (…), І   І.

II група

За комплектом фото «Рідні серцю місця» склас­ти звернення до односельців, використовуючи одне-два складнопідрядні речення.

І група

За статтею «Над Вільшаною летіли лебеді» викласти свою точку зору з приводу такого ганеб­ного факту. Поставити пропущені розділові знаки.

Над Вільшаною летіли лебеді

Кажуть, що краса врятує світ. А хто врятує красу від жорстокості та бездушності?

Нещодавно я випадково став свідком розстрілу п'ятьма браконьєрами лебедів, що втомившись в далекій дорозі, сіли перепочити на ставку поб­лизу села Вільшани. Так, це було не полюван­ня, а саме розстріл. Лебеді полювання на яких забороняється, звикли до доброго ставлення до  них людей й зовсім їх не бояться. Не злякались вони і коли на греблю виїхав автобус «КаВЗ», не злякались і коли з автобуса вийшло п'ять «мис­ливців», не злякались навіть тоді коли почалася стрілянина. І лише коли двоє птахів були вже мертві, третій здійнявся у небо, але, зробивши велике коло, слідуючи лебединій вірності, повер­нувся назад, де його й настиг постріл.

Лебідь завжди був символом вірності та любові, родинного щастя та материнства, і дуже боляче бачити, як для декого він перетворився всього лиш на шматок м'яса.

А один мій товариш розповів, що в селі Дворіч­ний Кут якийсь «мисливець» розстріляв лелек, що гніздилися на водонапірній башті біля радгос­пу. І навіть не забрав забитих птахів. Воістину жорстокість не має меж. (В. Степовий)

V. Підбиття підсумків уроку

Думаю, найкраще завершити урок піснею «Якщо ти віриш у майбутнє».

Якщо ти віриш у майбутнє

Якщо ти віриш у майбутнє,

В його прийдешність, у життя,

 Дзвони у дзвони, кричи людям,

Бо більш не буде вороття.

Віддай забуту свіжість травам,

Відмий від бруду всі хмарки,

Відреставруй нам синє небо

І дощ крізь сито проціди.

Приспів:

Бережімо, люди, землю,

Кожну квітку й деревце,

Нищити красу не треба,

Пам'ятайте всі про це.

Хай живе вода Дніпрова,

Правічні височать дуби,

І хай полинь, трава-чорнобиль,

Не стане іменем біди.

VІ. Домашнє завдання                                 

І – ІІ рівень. Виписати з художньої літератури текст із складнопідрядними реченнями  (5-6), виз­начити засоби зв'язку між частинами СПР, зроби­ти синтаксичний розбір одного з речень.

 ІІІ   рівень. Твір-мініатюра "Душа болить за рідну Україну" з використанням в ньому вира­жальних можливостей складнопідрядних речень. Визначити засоби зв'язку між частинами СПР_,  зробити синтаксичний розбір одного з речень.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література

1. Відкриті уроки  з української мови та літератури.

Випуск 2/ уклад. Н.Д. Павлова. – Х.: Вид. група «Основа»,

2008. – 159с.

2. Дяченко – Лисенко Л.М., Коваленко С.М.

Традиційні та нестандартні уроки з української мови і літератури 6 7 клас. – Тернопіль: Мандрівець, 2008.- 204с.

3. Інтерактивні  уроки з української мови та літератури/ Упорядник Н.В. Кучерук, Н.В. Полоцька, Н.В. Полицький. –Х.: Вид. група «Основа», 2007. – 208 с.
4. Нестандартні уроки. Українська мова 5 – 12 класи/ Укладач  Л.І. Нечволод. – Харків. ТОРСІНГ ПЛЮС, 2008. – 256 с.
5. Нестандартні уроки з української літератури в 9 – 11 класах. – Тернопіль: Підручник і посібник, 2000. – 144 с.
6. Родигіна І.В.

Компетентнісно  орієнтовний підхід до навчання. – Х.: Вид. група «Основа», 2005. – 96 с.

7. Уроки розвитку зв’язного мовлення/ Упоряд. К.Ю. Голобородько – Х.: Вид. група «Основа», 2006. – 208 с.
8. Пелехова О.П.

Українська література. Методичні матеріали до вивчення шкільного курсу: Посібник  для вчителів. – Харків: Ранок, 2000. – 112 с.