Методичні рекомендації під час занять в шкільних секціях з волейболу: "Оцінка рівня техніко-тактичної підготовленості учнів на заняттях спортивних секцій з волейболу"

Р. С. Різник

Оцінка рівня техніко-тактичної підготовленості учнів

на заняттях спортивних секцій з волейболу

Основним методом одержання інформації про стан підготовленості учнів у волейбольних секціях є педагогічне спостереження і метод об'єктивної  оцінки. Перший використовується вчителем в процесі тренувальних занять і змагань, і охоплює всі сторони життя і діяльності юного спортсмена. Другий використовується для об'єктивної оцінки якісних зрушень в підготовленості гравця. Він спрямований на використання різної реєстраційної апаратури та відеозапису. Система контрольних випробувань є однією з основних видів підготовки в педагогічній діяльності. Додатковими джерелами інформації є також  дані лікарняного контролю і самоконтролю  гравця.

По відношенню до кожного гравця контроль набуває особливо важливого значення, адже від його стану залежить успіх гри всієї команди. Головне завдання контролю полягає не тільки в тому, щоб знати фактичний стан гравця, але й в необхідності наукового обґрунтування процесу його підготовки.

Контрольні випробування з техніки володіння м’ячем

Основу технічної підготовки  гравця складають передачі м'яча, що виконуються біля стінки. Вони сприяють оволодінню раціональною структурою рухів. Передачі на різній відстані від стіни, з різною швидкістю, з різних  вихідних положень: обличчям, боком, спиною до направлення передачі, сидячи, в стрибку, переходячи від одного вихідного положення до іншого.

Для того, щоб визначити оцінку володіння м’ячем під час передач двома руками зверху та прийому двома руками знизу слід використати мішень з концентричними колами, намальовану на стіні (див. рис.2). Під час передач зверху відстань до стіни 2,5 м, під час прийому знизу – 3 м. Зараховується кількість результативних передач та прийомів з кожних 10-ти можливих.

Щоб ігрові дії зв’язуючих гравців були успішними, важливу роль повинна зіграти техніка володіння м’ячем під час передач. Для оцінки надійності цього технічного прийому використовують складніший варіант передачі в мішень. Виконується передача над собою, передача в мішень (зараховується точність), передача  над собою у висоту на 1-1,5 м, поворот на 180º, передача за голову в мішень (зараховується точність), поворот до мішені лицем і т.д. Зараховується кількість очок з 10 передач і число втрат м’яча.

В  іншій вправі гравець розміщується на відстані З м  від цілі в колі діаметром 3 м (див. рис.3). Зліва від нього, на відстані 4 м, розміщується помічник (вчитель) з м'ячем. Завдання – виконати передачу тільки влучно в ціль в безопорному положенні (в стрибку) після першої передачі вчителя. Спроба не повинна зараховуватися у двох випадках:

 – якщо учень виходить з кола із-за поганої передачі;

 – якщо перша передача спрямована по низькій траєкторії, із-за чого стрибок не виходить.

Враховується влучність з 10 передач;

Наступна вправа враховує оцінку влучності при передачі в ціль в опорному положенні на відстані 6 м. Умови ті ж, самі що й в попередній  вправі;

Ще одна вправа враховує оцінку влучності під час передачі в ціль (баскетбольне кільце) в опорному положенні на відстані 5м (штрафного кидка) з 10 спроб. Умови ті ж, що й в попередній вправі, але ще виконується передача над собою.

В куті залу передача в лицьову стінку, поворот направо (наліво) - передача в бокову стінку. Оцінюють технічну підготовку володіння м'ячем (за показниками влучності) під час передач двома руками зверху в модельних умовах.

Для визначення оцінки командної взаємодії володіння м’ячем під час передач двома руками зверху та прийому двома руками знизу також слід використати мішень з концентричними колами, намальовану на стіні. Команда формується в колону перед стіною і кожен гравець виконує передачі-прийоми в мішень, після чого швидко відходить назад – в кінець колони (див. рис.1). 

Рис. 1                                                                                      

 Рис. 2

           Рис. 3

Зараховується, якщо кожен гравець команди виконав без втрати м’яча 2-3 результативних передачі чи прийоми.

Інший варіант, коли команда формується в колону і  кожен гравець виконує передачі вгору над собою, після чого швидко відходить назад – в кінець колони. Зараховується, якщо кожен гравець команди виконав без втрати м’яча 3-4 результативних передачі.

Техніко-тактичні дії в подачах оцінюються поєднанням точності та швидкості польоту м’яча. На волейбольному майданчику виділяють зони 1, 6, 5. Для контролю виконуються 6 спроб на точність в кожну зону.

Для оцінки навичок нападаючого удару виконується власне нападаючий удар із зони 4 з передачі із зони 3. На попередньому етапі навчання оцінюється техніка удару в  межі майданчика. В міру зростання техніки можна оцінювати точність нападаючого удару в зони майданчика, як під час подач.  Важливо, щоб передача під удар була стабільної траєкторії.

Якщо рівень підготовки виконання нападаючого удару достатньо високий, тоді можна оцінювати  його на точність після  власного підкидання м’яча. Як і під час подач на майданчику виділяють зони 1, 6, 5. Атака виконується із зони 3 з розбігу в один-два кроки. Зараховується результат з шести спроб. Торкання сітки, заступ за середню лінію та інші помилки зараховуються як спроби.

Важливе значення має оцінка блокування. Проте важко об’єктивно її визначити. Із досвіду, щоб визначити величину переносу рук за сітку, є використання пристрою. що утримує м’яч на будь-якій висоті та відстані від неї. Зараховується кращий результат переносу рук із трьох спроб в стрибку з місця, не торкаючись сітки. Також можна утримувати м’яч власноруч, стоячи біля сітки на підвищенні.

Контроль технічних навиків володіння м’ячем в секції волейболу повинен обумовлювати необхідність росту спортивної майстерності учнів і прагнення їх до самовдосконалення.

Спостереження за діями учнів під час гри

Контроль ігрових дій учнів в умовах змагань має особливе значення.

Якими б не були високими результати окремих учнів, отримані під час контрольних вправ, вони в повній мірі не відображають вміння ефективно діяти в умовах змагань. Тому оцінка змагальної діяльності являє собою важливий розділ педагогічного контролю вчителя. Особливо це стосується школярів, що займаються в секції волейболу.

Існує кілька видів і способів контролю за грою – експертний, відеозапис і т.п. Проте в умовах роботи вчителя найбільш оптимальним і визначальним є спостереження за грою  за допомогою умовно-кодованого запису (стенографії). Дане спостереження ведеться  за розробленою раніше програмою.

Таблиця 1

Помилки, допущені гравцями волейбольної команди школи …………………

протягом товариської зустрічі з командою колективу ф/к …………………

При цьому реєструється кількість і результативність виконання основних техніко-тактичних дій і прийомів гри. Тут необхідно визначити найбільш інформативні показники.

Щоб визначити кількісні і якісні показники ігрових дій як окремих гравців так і команди в цілому слід використати таблицю.

На перших початках вчителем визначаються техніко-тактичні помилки, які вони допускають протягом товариської гри (таблиця 1). Визначаються п’ять найбільш поширених ігрових прийомів волейболіста. Вчитель або його помічник в ході гри помічає допущені помилки кожного гравця протягом, наприклад, трьох партій. Після закінчення гри всі помилки додаються.  Вчитель може бачити, який технічний прийом виконувався з помилками командою в цілому та скільки їх допущено кожним гравцем, що дає змогу працювати над їх усуненням в ході підготовки до майбутніх змагань.

В секціях волейболу крім допущених помилок також необхідно визначати оцінку результативності ігрових дій окремих гравців та команди (таблиця 2). Спостереження також проводяться протягом товариських ігор, а також  інших волейбольних турнірів. До спостережень потрібно залучати кількох помічників із числа учнів, які роблять помітки навпроти кожного гравця щодо виконання ним тактико-технічного прийому в ході гри. Подібна методика реєстрації інформаційних показників техніко-тактичних дій гравців передбачає більш якісну оцінку їх діяльності, так як кожен технічний прийом  визначений коефіцієнтом його виконання. 

Аналіз змагальних дій дозволяє визначити наступні показники:

• об’єм змагальних дій;
• питому вагу окремих ігрових дій;
• вклад  технічних прийомів (дій) в кінцевий результат гри;
• індивідуальну ефективність ігрових дій кожного гравця;
• командну ефективність ігрових дій.

В підсумку можна отримати кількість балів щодо того чи іншого технічного прийому окремого гравця та всієї команди.

Для визначення результативності ігрових дій можна використати інший спосіб, який передбачає відношення досягнутого результату до максимально можливого. Наприклад, в грі із 45 нападаючих ударів виграно 28, залишилось в грі 8, програшних – 9. Якщо виграні нападаючі удари зарахувати за 1, ті, що залишились в грі за 0,5, а програшні за 0, тоді можна отримати у відсотковому відношенні наступний показник:

         28+4+0     х  100٪ = 71,1٪

 45

Так само визначається  результативність інших дій під час гри.

Таблиця 2

Інформаційні показники

техніко-тактичних дій гравців  під час партії (гри)

КВТТД: 1,2,3,4,5 – Коефіцієнт виконання техніко-такичної дії

Плануючи педагогічний контроль, необхідно передбачити його проведення на протязі визначеного часу. Звичайно, він здійснюється на заняттях волейбольної секції. Проводити його, коли учні як слід підготовлені: в основній частині заняття, після проведеної послідовної і якісної розминки, коли досягнуто оптимальної працездатності і готовності до виконання поставлених завдань. Важливу роль має місце емоційне налаштування юного спортсмена, його вміння регулювати передстартовий стан.

Список використаних літературних джерел:

1. В. В. Голобородько. Педагогический подход к оценке. Физическая  культура в школе. 1975. №2

2. А.П. Демчишин. «Підготовка юних волейболістів» - Київ: „Радянська школа", 1982.

3. Ю.Д. Железняк. «Юный волейболист» - М.: «ФиС», 1979.

4. Ю.Д. Железняк, Л.Н. Слупский “Волейбол в школе” - Пособие для учителя. М.: «Просвещение», 1989.

5. Ю.Р. Кохалевич. «Фізична культура в школі. Маленькі секрети, або азбука руху» - Харків: «Основа», 2009

6. Ю.Н. Клещов. «Юный волейболист» - М.: «ФиС», 1979.

7. Л.Н. Слупский. «Игра связующего» - М.: «ФиС», 1984.

8. О.І.  Туляков. Оцінювання рухової (психомоторної) ерудиції школярів. 2009, Фізичне виховання в школах  України. №5(5)

9. Б. М. Шиян. «Методика фізичного виховання школярів» - Львів: «Світ». 1993.