Методичні рекомендації "Прийоми виразного читання на уроках літератури"

Прийоми виразного читання

Виразне читання на уроках літератури  можна вважати  мистецтвом виконання художнього твору, але , в першу чергу, це  предмет навчання цього мистецтва. В даній статті можна дізнатися про, прийоми навчання виразного читання та критерії його оцінювання.

       Метою такого навчання є формування естетично розвиненого читача, здатного відчувати художнє слово, вміти насолоджуватися прочитаним (О.О. Ісаєва).

Завдання вчителя літератури – допомогти учням відчути  здатність слова, впливати на їх думки та настрій, можливість отримувати моральне та естетичне задоволення від художнього твору. Художні образи, майстерно відтворені читцями, оживляють увагу,  справляють на слухача враження, яке  розвиває фантазію, викликає власні  асоціації.

  Формування особистості в середньому  шкільному віці відбувається  дуже швидко, і тому виразному читанню, як засобу впливу, необхідно  приділяти особливу увагу.

«Вдаючись до будь-якого прийому, вчитель повинен пам'ятати про кінцеву мету - заохочувати і розвивати у дітей любов до художнього слова, надихати з прагнення до самостійного аналізу художнього тексту», - говорив Б.Я. Буяльський. Зупинимося на основних методах і прийомах навчання виразного читання.
1.Зразок читання (показ).  Взірцеве читання вчителя або прослуховування звукового запису.
На початковій стадії навчання показ є найбільш ефективним методом роботи. Деякі вчителі ставляться до використання даного методу  негативно, бо вважають його  методом , який заснований на принципі: «Послухай і постарайся прочитати так, як я ». Але демонструючи свій зразок прочитання поезії, вчитель не  прагне нав'язати учням готову інтонацію, не вимагає механічного повторення. Мета показу полягає в тому, щоб  поділитися з учнями тими думками і враженнями, які виникли у нього в процесі роботи над текстом, пробудити їхню уяву, торкнутись  почуттів. Читання вчителем художнього твору має  викликати емоційний відгук учнів, викликати зацікавленість цим твором. Виразне читання поезій учителем сприяє  відображенню ідей і почуттів, втілених автором в художні образи твору.

2. Прийом зіставлення (читання вчителя – учня, учня- учня) .Цей прийом спонукає до обговорення, оцінки і вибору потрібної інтонації, допомагає уникнути помилок.

3. Прийом «Усне малювання» (словесне малювання)  сприяє розвитку творчої  уяви, допомагає наблизитися до розуміння художніх образів.  Є ефективним засобом, (особливо для учнів 5-7класів) для роботи над пейзажною лірикою.   На першому етапі впровадження цього прийому можна запропонувати такі форми роботи:

 - проаналізувати ілюстрації до даного твору,

 - порівняти репродукції картин відомих художників з уривками поезії,

-самостійно підібрати малюнок до твору або його фрагменту,

-вибрати рядки вірша, які можна підписати під запропонованими ілюстраціями.

На другому етапі переходимо до словесного малювання: виділяємо домінуючий образ, його оточення, знаходимо слова, за допомогою яких цю картину зображує автор в творі, підбираємо колірну гаму, яка виражає настрій і почуття ліричного героя. Особливу увагу учнів звертаємо засоби художньої виразності( авторський підбір епітетів, метафор та порівнянь).

Якщо поетичний твір можна поділити на кілька «картинок» , то доречно замість загального словесного малювання перейти до складання діафільму.
Діафільм - це серія словесних або графічних малюнків, що відповідають послідовності подій у творі, а кожен малюнок забезпечений титрами (підписами).
4. Бесіда за запланованими питаннями . Можливі групи питань:

- питання на перевірку розуміння зміст,
- питання, які допомагають уявити намальовану автором картину;
- питання, які сприяють виявленню ставлення автора до зображуваного;
- питання, які допомагають зрозуміти ставлення учнів до твору.
5. Прийом  хорового читання. Допомагає підняти загальний настрій, активізує увагу учнів. Всі учні класу задіяні в процес навчання.                                                                              Вчитель дає зразок правильності читання з точки зору темпу читання, орфоепії,розстановки наголосів, пауз, інтонації, емоційності прочитання. Можна організувати роботу в групах змінного складу( за методикою О.Рівіна): одна група слідкує  за темпом і настроєм, друга -за інтонацією, третя група – відмічає паузи. Потім учні перегруповуються в нові команди, які мають представників з усіх трьох попередніх груп і обмінюються своїми напрацюваннями з членами нової команди. Кожна команда працює над виразним читанням твору, а вчитель постійно стежить за читанням учнів: хвалить за успіхи, виправляє,  заохочує учнів, спрямовує їх.

6.Прийом «Рольове читання» Включає в себе - пошук варіантів виконання, випробування прояву здібностей учнів у різних ролях.

- аналіз  недоліків у техніці мовлення,                                                                                                                                                                                                                                                                             логіці читання, емоційно-образній виразності (жести, міміка, інтонація…)

7. Підготовка до виразного читання часто включає складання партитури. Партитура художнього тексту – це графічне відображення звучання художнього твору. Під час складання партитури позначають паузи, наголоси, зниження та підвищення тону, інтонаційні переломи тощо.  Скласти партитуру – означає розмітити текст умовними знаками, які допомагають уникнути логічних помилок у процесі подальших повторних читань. Метод показу добре поєднувати з методом партитурних позначок тоді, коли вони можуть виявитися корисними у відтворенні потрібного тону. Потрібно поступово ускладнювати завдання на складання партитури під час роботи з дітьми. Можливий такий порядок роботи:

1) діти читають згідно зі складеною вчителем партитурою;

2) учні складають партитуру разом з учителем;

3) діти розмічають текст для виразного читання самостійно.

Приклад: Перед вивченням в 5 класі вступу до поеми «Руслан і Людмила» потрібно дати учням поняття про паузу та фразовий на¬голос. Вивчаємо літературознавчий матеріал підручника, читаємо на уроці текст твору, розставляючи в ньому паузи та наголоси.

Вимоги до читання уривка

Читайте цей уривок повільно, з розповідною інтонацією (наче  казку).

Намагайтеся під час чи­тання малювати в своїй уяві чарівну картину    казкового „лукомор’я” і передавати це голосом.

Спробуйте самі пройнятися вірою в чудо.

Дотримуйтеся пауз, позначених у партитурі.

Чітко виділяйте голосом слова, на які падає наголос.

Іноді стверджують, що кожна людина по-своєму сприймає текст художнього твору. І ставити однакових вимог до всіх читців стосовно пауз, наголосів  та емоційності тому не можна . Так, сприймання твору мистецтва є процесом творчим, і кожен виконавець  має право на свою точку зору. Можуть існувати певні відмінності у партитурах, розроблених різними читцями, у  відтінках  інтонації та пафосі виконання твору, але основні правила залишаються однаковими, тому що  головним завданням читця є якомога точніша передача  авторського  задуму. В школі ми маємо справу з читцями-початківцями,  а тому виразному читанню необхідно навчати.

Критерії оцінювання виразного читання напам'ять художніх творів (О. О. Ісаєва)

Список використаних джерел

1. Буяльський Б. П. Поезія усного слова: Азбука виразного читання. К.:   Рад.шк., 1990.
2. Сарапулова Є. Основи майстерності володіння увагою слухача. // Дивослово. ; 2002. - №3.
3. Сипко Л.М. Методика виразного читання на уроках зарубіжної літератури. // ВЛ. № 2, 2006.