Методичні рекомендації "Система роботи вчителя з батьками".

Система роботи вчителя початкових класів

 з батьками

 Організація роботи з батьками в освітньому закладі — багатоаспектна і має значні педагогічні можливості. Успіх в організацій ро­боти з батьками значною мірою залежить від особистості та автори­тету педагога, його професійності, високих моральних, людських якостей, вміння спілкуватися з батьками, колегами, дітьми. Учи­тель початкових класів, а у подальшому шкільному житті дітей — класний керівник — це педагогічний працівник, який здійснює пе­дагогічну діяльність із колективом учнів класу, їх батьками, орга­нізацію та проведення позаурочної та культурно-масової роботи, сприяє взаємодії учасників навчально-виховного процесу у створен­ні належних умов для виконання завдань навчання і виховання, самореалізації та розвитку учнів (вихованців), їх соціального захисту. Відповідно до «Положення про класного керівника навчального за­кладу системи середньої освіти» класний керівник (учитель почат­кових класів) координує виховну роботу батьків, учителів, психо­лога, медичних працівників, інших учасників навчально-виховного процесу щодо виконання завдань навчання та виховання у класно­му колективі. Він має право вносити пропозиції на розгляд батьків­ських зборів класу щодо матеріального забезпечення та проведення заходів, відвідувати учнів (вихованців) за місцем про­живання (за згодою батьків, опікунів, піклувальників), вивчати умо­ви їх побуту та виховання тощо.

Зміст роботи з формування педагогічної культури батьків мож­на визначити як спеціально організовану діяльність щодо надання допомоги сучасній сім'ї у виконанні нею виховної функції. Неаби­яка роль у цій роботі відводиться батьківським зборам, визначаючи їх тематику і форми проведення.

Методологічним підґрунтям цієї діяльності є право кожної дити­ни на таких батьків, які здатні забезпечити їй можливість всебічно­го розвитку і сімейного добробуту. Формування педагогічної культу­ри батьків є частиною соціальної політики сучасного українського суспільства, оскільки послаблення інституту сім'ї — серйозна про­блема соціальної політики держави.

Важливе завдання освітнього закладу, вчителя — допомога бать­кам у виконанні ними функції вихователів — не лише створення гар­монічних взаємин між батьками та дітьми, але й їх передумов: пев­ного способу життя і доброзичливих взаємин усіх членів родини.

Отже, формування педагогічної культури сучасної сім'ї — це про­цес виховання і перевиховання дорослих: батьків, інших членів ро­дини, навіть опосередковано дітей, який може бути корисним і не­обхідним навіть тим батькам, які, виховуючи дітей, не відчувають певних проблем.

Учителеві, насамперед, потрібно пам'ятати, що спілкування з батьками — одна з основних складових успішної роботи з дітьми. Знання складу сім'ї, особливостей виховання, взагалі залучення вчи­теля до нового шкільного життя дитини — умови успішної адапта­ції наймолодших школярів до цього непростого життя.

Школа повинна стати надійною опорою і партнером для бага­тодітних сімей, активно пропагувати позитивний досвід вихован­ня в них.

Не потрібно забувати класоводові про роботу з неблагополучними сім'ями, корекцію виховної діяльності родин із різним типом сі­мейного благополуччя або дисфункційних, умови життя в яких нега­тивно впливають на розвиток особистості дитини. Корекція виховної діяльності дисфункційних родин повинна починатися з глибокого і змістовного вивчення вчителем умов життя, побуту, взаємин між дорослими і дітьми, особистості кожного із батьків, рівня їх загаль­ної та педагогічної культури. Учителеві необхідно не лише вияви­ти основну причину неблагополуччя, але й його витоки, що закла­дені в особистості батьків, інших дорослих членів сім'ї, визначити найістотніші помилки в сімейному вихованні та шляхи їх усунен­ня, тобто окреслити можливості застосування індивідуального підходу до членів таких родин на батьківських зборах, із обов'язковим дотриманням педагогічного такту, доброзичливим ставленням до батьків і дітей, із врахуванням індивідуальних особливостей роди­ни, демонструючи вміння розуміти труднощі та негаразди, з опо­рою на позитивне в особистості кожного з дорослих і дитини, вірою у можливість поліпшення морально-психологічного клімату роди­ни за умови кропіткої роботи, розумінням специфічності випадку сі­мейного неблагополуччя, торкнутися проблеми і запропонувати об­говорити її на батьківських зборах, щоб окреслити шляхи роботи з такою сім'єю (або сім'ями).

Третьокласники

Третій клас є переломним в житті молодшого школяра. Багато вчителів відзначають, що саме з третього року навчання діти починають дійсно усвідомлено відноситися до навчання, виявляти активну зацікавленість до пізнання.

Це багато в чому пов'язане з тими значними змінами, які відбуваються в загальному інтелектуальному розвитку дітей в даний період. Психологічні дослідження показують, що між другим і третім класами відбувається "стрибок" в розумовому розвитку учнів. Саме на цьому етапі навчання відбувається активне засвоєння і розвиток розумових операцій, інтенсивніший розвиток отримує вербальне мислення, тобто мислення, що оперує поняттями.

Нові можливості мислення стають підставою для подальшого розвитку інших пізнавальних процесів: сприйняття, уваги, пам'яті. Відомий дитячий психолог Д.Б. Ельконін так писав про особливості розвитку молодших школярів: "Пам'ять в цьому віці стає мислячою, а сприйняття таким, що думає".

Активно розвивається і здатність дитини довільно управляти своїми психічними процесами, вона вчиться володіти своєю увагою, пам'яттю, мисленням.

Ці зміни в інтелектуальному розвитку третьокласників мають бути активно використані в розвиваючій роботі з дітьми. У бесіді з батьками психологові важливо підкреслити, що  саме вони можуть надати істотну допомогу в проведенні такої роботи, направленої на реалізацію значних потенційних можливостей дітей цього віку.

Добре розвинені властивості уваги і її організованість є чинниками, що безпосередньо визначають успішність навчання в молодшому шкільному віці. Як правило,  успішні учні мають кращі показники розвитку уваги.

Спеціальні дослідження показують, що різні властивості уваги вносять неоднаковий "внесок" в успішність навчання з різних шкільних предметів. Так, при опануванні математики провідна роль належить об'єму уваги; успішність засвоєння української мови пов'язана з розподілом уваги, а навчання читанню – із стійкістю уваги. Таким чином, розвиваючи різні властивості уваги, можна підвищити успішність школярів з різних учбових предметів.

Складність, проте, полягає в тому, що різні властивості уваги піддаються розвитку в неоднаковому ступені. Найменш схильний до впливу об'єм уваги (але навіть він різко – у 2 рази – збільшується впродовж молодшого шкільного віку). В той же час такі властивості уваги, як розподіл, перемикання і стійкість, можна і потрібно у дитини тренувати.

Педагог може запропонувати батькам комплекс ігор, завдань і вправ, направлених на розвиток уваги: всілякі варіанти коректурних завдань, "переплутані лінії", пошук прихованих фігур і багато інших.

Для успішності в навчанні необхідно також розвивати пам'ять молодших школярів.

Найбільш поширений прийом запам'ятовування у молодших школярів – багатократне повторення, що забезпечує механічне заучування. Проте при зростаючому об'ємі учбового матеріалу він перестає себе виправдовувати. Тому вже в початковій школі діти починають випробовувати потребу якісно інших способів роботи.

Вдосконалення пам'яті у молодших школярів пов'язане насамперед з придбанням і засвоєнням таких способів і стратегій запам'ятовування, в основі яких лежить організація матеріалу, що запам'ятовується. Прийоми смислового запам'ятовування, логічна пам'ять вимагають спеціальних зусиль з свого формування.

Для того, щоб розумова дія могла бути використане як опора для запам'ятовування, саме ця дія має бути спочатку сформована. Наприклад, перш ніж використовувати прийом класифікації для запам'ятовування якого-небудь матеріалу, необхідно опанувати класифікацію як самостійну розумову дію.

Тому особливо важлива роль в роботі з дітьми належить розвитку їх розумових здібностей. Основна увага має бути приділена навчанню елементам логічного мислення: виділенню різних ознак предметів, порівнянню, знаходженню спільного і відмінного, класифікації, умінню давати прості визначення.

Направляючи зусилля на розвиток мислення дітей, батькам необхідно враховувати їхні індивідуальні особливості (склад розуму, пізнавальний стиль, темп розумової діяльності, здатність сприйняття та ін.). При цьому не слід забувати і про якісну своєрідність мислення дитини в молодшому шкільному віці.

Не дивлячись на інтенсивний розвиток вербального, понятійного мислення, більшість дітей приблизно до 10 років відносяться не до розумового типу, а до художнього. Тому цілеспрямований розвиток понятійного мислення слід поєднувати з не менш цілеспрямованим вдосконаленням образного мислення і приділяти увагу розвитку дитячої уяви.

Тепер звернемося до такої важливої проблеми, як розвиток у школярів інтересу до читання."Люди перестають мислити, коли вони перестають читати" – вважав філософ Д.Дідро.

Як же допомогти дитині стати читачем?

До третього класу у різних дітей складається неоднакове відношення до читання як самостійного інтелектуального заняття.

Як правило, в кожному класі є дві групи дітей, що демонструють полярне відношення до читання. Одні читають охоче і багато, не розлучаються з книгою. Інші, навпаки, не люблять читати, роблять це лише з примусу. Саме друга група учнів, як правило, викликає особливе занепокоєння вчителів і батьків.

Діти, які не люблять читати, нерідко погано володіють технікою читання. Саме відсутність добре відпрацьованого навику читання може служити перешкодою для вільного спілкування дитини з книгою. В цьому випадку слід приділити особливу увагу опрацюванню технічної сторони читання, яка, як і будь-який інший навик, вимагає спеціальних зусиль і часу для закріплення уміння і його вдосконалення. Часу, відведеного для цього на уроках читання, очевидно недостатньо. Для закріплення навику читання дитя потребує систематичних, щоденних домашніх вправ.

Формування навику читання тісно пов'язане із спільним мовним розвитком дитини, тому в разі явної скрути слід звернутися за необхідними рекомендаціями до логопеда.

Фахівці, що займаються проблемами дитячого читання, стверджують: для поліпшення навиків читання особливе значення має емоційний стан дитини. Батькам необхідно пам'ятати, що малюк, коханий ними незалежно від своїх недоліків, одержує емоційну підтримку дорослих, а значить, упевнений в собі, легше навчається, у тому числі і читанню.

Однак, багато третьокласників володіють технікою читання достатньо добре, проте не є активними і самостійними читачами. Батьки нерідко нарікають на те, що дитя не виявляє великої зацікавленості до книг, зате багато часу проводить біля телевізора або комп'ютера.

Потреба в читанні не виникає сама по собі і не складається в результаті примусового спілкування з книгою. Насильство тут неприпустимо. Любов до читання закладається роками, і первинне значення при цьому має відношення до читання самих батьків. Чи люблять в сім'ї читати? Чи є в будинку своя бібліотека? Чи часто дитя бачить батьків з книгою? Чи діляться вони з дітьми своїми враженнями про прочитане? Чи стежать батьки за книжковими новинками, у тому числі і в області дитячої літератури?

Як правило, читати люблять діти батьків, які багато читають.

Якщо батьки серйозно стурбовані недостатньо зацікавленим відношенням дитини до читання, їм можуть згодитися поради американського психолога В.Уїльямса. Ось деякі з них:

•        Насолоджуйтеся читанням самі і виробіть у дітей відношення до читання як до задоволення.

•        Нехай діти бачать, як ви самі читаєте із задоволенням: цитуйте, смійтеся, заучуйте уривки, діліться враженнями про прочитане і тому подібне.

•        Показуйте, що ви цінуєте читання: купуйте книги, даруйте їх і отримуйте як дарунки.

•        Нехай діти самі вибирають собі книги і журнали (у бібліотеці, книжковому магазині і тому подібне).

•        На видному місці будинку повісьте список, де буде відображений прогрес дитини в читанні (скільки книг прочитано і за який термін).

•        Виділіть удома спеціальне місце для читання (затишний куточок з полицями і тому подібне).

•        У будинку має бути дитяча бібліотека.

•        Збирайте книги на теми, які надихнуть дітей ще щось прочитати про це (наприклад, книги про динозаврів або космічні подорожі).

•        Запропонуйте дітям до або після перегляду фільму прочитати книгу, за якою поставлений фільм.

•        По черзі читайте один одному розповіді або смішні історії. Розважайте себе самі замість того, щоб дивитися телевізор.

•        Заохочуйте дружбу дитини з дітьми, які люблять читати.

•        Розгадуйте з дітьми кросворди і даруйте їх ім.

•        Заохочуйте читання дітей вголос, коли це лише можливо, щоб розвинути їх навик і упевненість в собі.

•        Частіше запитуйте думку дітей про книги, які вони читають.

•        Заохочуйте читання будь-яких матеріалів періодичного друку: навіть гороскопів, коміксів, оглядів телесеріалів – нехай діти читають все що завгодно!

•        Дітям краще читати короткі розповіді, а не великі твори: тоді у них з'являється відчуття закінченості і задоволення.

•        Нехай діти кожен вечір читають в ліжку перед тим, як заснути.