КЗ «Терпіннівська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат» Запорізька обласна рада

 

 

 

 

 

 

 

 

Українські народні дитячі ігри як засіб виховання

 

 

 

 

Вчитель початкових класів:

 Воробйова Тетяна Михайлівна

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Українські народні дитячі ігри як засіб виховання

 

 Гра — важливий засіб виховання, який доступний кожному, має тісний зв‘язок з життям. Граючись, дитина пізнає світ, навчається спілкування з іншими, виконує побутові дії, фантазує. Для маленької дитини гра — це життя.

Жива гра дає дитині можливість насолоджуватись вільним проявом своїх фізичних і духовних сил. В.О. Сухомлинський порівнював гру з „величезним світлим вікном, крізь яке в духовний світ дитини вливається живлющий потік уявлень, понять про навколишній світ".

За словами К.Д. Ушинського, у змісті народної гри є всі доступні форми навчання. Саме у процесі гри діти пізнають грамоту, вчаться рахувати, різнити кольори, виконувати повсякденні дії, набувають навичок самообслуговування та спілкування.

Видатний лікар та етнолог Є.Покровський називав дитячі ігри „вільним вираженням душевних та фізичних сил дитини". У грі дитина відображає те, що бачить в своїй сім‘ї, віддзеркалює навколишній світ. Народні ігри несуть у собі джерело пізнання та виховання загальнолюдських цінностей. Вони бувають різними. Г.В.Довженко поділила українські народні дитячі ігри на такі групи: 1) ігри, де організуючим началом є пісня; б) ігри, де таким началом є діалог, який у поєднанні з рухами сприяє створенню розвинутої динамічної дії; 3) ігри, де є невеликий діалог, приспівочка або пісенька, які слабко пов‘язані з самою дією.

Серед скарбів народної гри є забавлянки, хороводи, танці, віршовані історії, що не мають кінця, рухливі ігри.

 

Забавлянки, або утішки, потішки, чукалки — коротесенькі пісеньки чи віршики гумористично-жартівливого змісту, що супроводжуються відповідними рухами, активізують єдність слова та моторики дитини, розвивають її мовлення. Незважаючи на свою простоту, забавлянки сприяють жвавому спілкуванню з довкіллям, формують відчуття прекрасного.

Цим жанром здавна користувались дорослі у процесі спілкування з маленькими дітьми. Забавлянки співали тоді, коли дитина вже починала сидіти самостійно. Вони покликані стимулювати загальний розвиток дитини і мають практично-побутове призначення: активізувати дитину, заспокоїти її, викликати в неї позитивні емоції. 3абавлянки — напрочуд вдала й доцільна форма спілкування дорослих з дитиною, що сприяє гармонійному розвитку. Це спілкування викликає в маляти почуття фізичного комфорту, радість, активізує сприйняття рiзноманiтних зовнішніх подразників.

3абавлянка — це i гра, i дія, i пісенька.

3абавлянки умовно можна поділити на ігри: з голівкою, пальчиками, ніжками, пiдкидання.

3абавлянки навчають праці. Пригадайте гру "Сорока-бiлобока". В забавлянці перед дитиною вимальовується ланцюг рiзноманiтних трудових дій, пов‘язаних з домашнім господарством: рубання дров, носіння води, розпалювання печі, приготування каші. Народна система виховання змалечку спрямовувала дитину до працелюбності.

У потішках ми зустрічаємо також i невеличкі казки для найменших. Вони повторюються, мають свій ритм, стосуються звичайних побутових справ.

3абавлянка спонукає дитину до активної дії, будить позитивні емоції, сприяє фізичному розвитку дитини, розвиває мову та інтелект, формує моральні цiнностi, привчає до охайності й дисципліни.

В народних iгpax зустрічаємо хороводи, iгри-танцi. Хоро, хорос — коло, що нагадує сонячний диск, е символом гармонії. Хороводи присвячували порам року, святам, важливим подіям у житті народу.

Наведемо декілька прикладів таких iгop.

 

Подоляночка

Десь тут була Подоляночка,

Десь тут була молодесенька,

Тут вона сіла, тут вона впала,

 до землі припала,

Ciм літ не вмивалась,

бо води не мала...

Устань, устань Подоляночко,

Умий личко, як ту скляночку,

Візьмися у боки та поскачи трохи...

Попливи до Дунаю,

бери дівку з краю.

 

А ми просо сіяли

А ми просо сіяли, сіяли,

Ой дід ладо, сіяли, сіяли.

А ми просо витопчем, витопчем,

Ой дід ладо, витопчем, витопчем.

Ой чи же вам витоптать, витоптать?

Ой дід ладо витоптать, витоптать?

А ми коней випустим, випустим,

Ой дід ладо випустим, випустим.

А ми коней виловим, виловим,

Ой дід ладо виловим, виловим.

 

Зайчику, зайчику,

Ти мій братчику,

Не ходи, не топчи

По городчику.

Бо моя рутка,

Як баламутка,

Моя м‘ятка,

Як паніматка.

Зайчичок, зайчичок прибігає,

Рученьку, ніженьку пiднiмає;

Чим бито, не бито,

Ноженьку пробито.

3 калинового лугу,

Вибирай собі другу.

 

Ой у полі жито: сидить зайчик,

Biн ніжками чеберяє,

Коли б такі ніжки мала,

То я б ними чеберяла,

Як той зайчик. (Двiчi)

Ой у полі просо: сидить зайчик,

Biн ніжками чеберяє;

Коли б такі ніжки мала, то я б ними чеберяла,

Як той зайчик. (Двiчi)

Ой у полі гречка: сидить зайчик,

Biн ніжками чеберяє.

Городили зайчика

Тинком, льонком,

Та нікуди зайчику та не вискочити,

Та нікуди зайчику та не виплигнути.

А в нас ворота позамикані,

Жовтим піском

Позасипанi.

 

Там на горі мак

Там на гopi мак, мак!

Роди, Боже, так, так!

Маки, маки, маківочки,

Посходiмось до купочки.

Соловiєчку, пташку, пташку!

Та чи був ти в нашім садку?

Та чи бачив ти, як мак сіють?

Ой, так сіють мак! (Двiчi)

Соловiєчку, пташку, пташку!

Та чи був же ти в нашім садку?

Та чи бачив ти, як мак росте?

Ой так росте мак! (Двiчi)

Соловiєчку, пташку, пташку!

Та чи був ти в нашім садку?

Та чи бачив ти, як мак полють?

Ой так полють мак! (Двiчi)

Соловiєчку, пташку, пташку!

Та чи був ти в нашім садку?

Та чи бачив ти, як мак цвіте?

Ой так цвіте мак! (Двiчi)

Соловiєчку, пташку, пташку!

Та чи був ти в нашім садку?

Та чи бачив ти, як мак ломлять?

Ой так ломлять мак! (Двiчi)

Соловiєчку, пташку, пташку!

Та чи був ти в нашім садку?

Та чи бачив ти, як мак їдять?

Ой так їдять мак! (Двiчi)

Там на гopi мак, мак!

Роди, Боже, так, так!

Маки, маки, маківочки,

Золотiї голівочки.

 

Забавлянки

Гойда, гойда, гойдаша, де кобила, там лоша,

А кобилка в лiсi, а лошатко — в cтpici.

***

Чуки, чуки, чуки, чук.

Наловив дід щук,

А бабуся плотву — годувати дітвору,

А бабуся карасиків — годувати Тарасиків.

А бабуся окуньків — годувати молодців.

***

Кую, кую ніжку,

Поїдем в доріжку,

Будем коня напувати,

Будем в баби ночувати.

***

Куй, куй, чобіток,

Подай, бабо, молоток.

Не подаси молотка,

Не підкую чобітка,

Молоток срiбленький,

Чобіток золотенький.

***

Ладунки, ладусі!

А де були?

у бабусі.

А що їли?

Кашку.

А що пили?

Бражку.

А що на закуску?

Хліб та капустку.

***

Сорока-ворона.

Діткам кашку варила, на припічку сиділа.

Пiдiть, дітки, по водицю!

І цьому дам, i цьому дам,

А цьому не дам: вiн дров не рубав,

В хату не носив, печі не топив,

Води не носив, дiжi не місив,

Каші не варив, хліба не ліпив,

В піч сажав, кашу доїдав.

***

Їде, їде пан, пан

На конику сам, сам,

А за паном хлоп, хлоп,

На конику скок, скок.

Гоп-чук, чук-чук-чук,

Кращий хлопчик, дівчур:

I волики напасе,

I водички принесе.

***

Чуки-рики, півники, гайда,

Була собі дiвчина-найда.

I хліб пекла, i часник товкла,

I сорочки латала,

I на хлопців моргала.

Ось така вона була.

Очі дівчинки манісіньки,

Яка ж бо ти гарнісінька:

За косою барвіночок

Ще й рука бiлiсiнька.

***

Kyє коваль бричку, заглядає в пічку:

Чи є борщ, чи є каша?

Чи є в борщі кусок м‘яса?

Ішла киця по водицю

та й упала у криницю.

Пішов котик рятувати,

став за хвостик витягати.

Ой, цить, кицю, будь весела,

Та поїдемо на села,

Та купимо трана-рана,

А в барана спина драна,

А в корови крутi роги,

А в Наталі чорні брови.

***

 

 

Перша іграшка дитини — її ручки та пальці. При ходить той час, коли мама помічає, що її маленька дитина, якій уже 3-4 мiсяцi, розглядає свої пальчики, руки, рухає ними, бавиться протягом тривалого проміжку часу. Малюк пізнає навколишній світ через своє тіло. Чим більше дитина рухає своїми пальчиками, тим більше розвиваються мозкові структури.

Ще у II тисячолiттi до н. е. китайські мудреці знали, що існує взаємозв'язок між рухами пальців, кисті та розвитком мислення. Сучасні дослідження фiзiологiв підтверджують існування такого зв'язку. В роботах В.М. Бехтерева є висновки про те, що манiпуляцiї рук впливають на функціонування центральної нервової системи, розвиток мовлення. Прості рухи кистей допомагають зняти загальне напруження, а також власне з рук, розслаблюють губи, що сприяє поліпшенню вимови звуків, розвитку мовлення дитини.

Дослідження М.М. Кольцової свідчать, що кожен з пальців руки має своє представництво у кopi великих півкуль головного мозку. Розвиток pyxiв пальців передує появі артикуляцiї складів. Таким чином, мовлення перебуває у прямій залежності від розвитку дрібної моторики руки.

Народна мудрість здавна зберігає знання про доцiльнiсть використання iгop з пальчиками. У різних культурах зустрічаються народні ігри для малюків, у яких активно задiянi руки та пальці. „Пальчикові" ігри — вiршованi рядки, що ілюструються за допомогою ритмічних pyxiв рук, пальчиків. Ігри з пальцями допомагають батькам не тільки розвивати мовлення та iнтeлектуальнi здiбностi дитини, а й приносять задоволення від проведеного разом часу, допомагають у хвилини плачу, стають у пригоді для створення ритму впродовж дня. Пропонуючи малюку таку гру, важливо відразу створити її настрій, правильно вимовляти кожен звук, продумати вci рухи заздалегідь i поступово її повторювати. Особливу paдicть приносить дитині ситуація, коли вci члени сім‘ї разом відтворюють гру. Спочатку вона може тільки спостерігати за тим, як батьки граються у „пальчикову" гру, поступово включаться у гру окремими звуками та рухами. Важливо, щоб вiдповiдна гра повторювалась упродовж певного проміжку часу. Наприклад, гру присвячено весні протягом 2-х перших весняних тижнів. Потім на зміну приходить нова „пальчикова" гра, пов‘язана з певною подією, святом, періодом року. Можна виділити певний час для „пальчикової" гри. Наприклад, перед сніданком. Коли лунають слова з гри, гортань дитини вібрує, повторюючи вci звуки, спершу беззвучно, а через деякий час з‘являться відтворені склади i слова із запропонованої гри. Hacтає i той момент, коли малюк разом з вами показує гру з пальчиками. Світ „пальчикових" iгop дapyє радість i малятам, i батькам.

 

"ПАЛЬЧИКОВI" IГРИ ДО СКАРБНИЧКИ БАТЬКIВ ТА МАЛЮКIВ

Перший пальчик — наш дiдycь,

Другий пальчик — то бабуся,

Третій пальчик — наш татусь,

А четвертий — то матуся,

А мізинчик — наш малюк,

Biн сховався тут.

(Показуємо на пальчик та кажемо: „перший пальчик...", i продовжуємо гру, загинаючи кожен пальчик).

Задрімав мізинчик трішки,

Безіменний — стриб у ліжко,

А середній там лежить,

Вказівний давно вже спить.

Вранці вci вони схопились враз —

В дитсадочок бігти час.

(По черзі загинаємо пальчики до долоні. Потім великим пальцем торкаємося всіх інших — „будимо". Розкриваємо всі пальці „враз").

 

На роботу

Старший встав — не лінувався.

Вказівний за ним піднявся —

Розбудив сусід його.

Той — свого, а той свого.

Встали вчасно вci брати —

На роботу треба йти.

(Стиснути пальчики в кулачок. По черзі розгинати їх, починаючи з великого. А зі словами: „Встали вчасно вci..." широко розставати nальцi).

 

Доброго ранку

Доброго ранку, сонце привітне!

Доброго ранку, небо блакитне!

Доброго ранку, у небі пташки!

Доброго ранку тобі i мeнi!

(Пальцями правої руки по черзі „вітатися" з пальцями лівої руки, торкаючись один до одного кінчиками).

 

 

 

Спечем хлібчик

Спечем, спечем хлібчик

Дітям на обiдчик.

Найбільшому — хліб місити,

А тобі — воду носити,

А тобі — в печі палити,

А тобі — дрова рубати,

А малому — замітати.

Тільки хліба напекли — танцювати почали.

Це робота не легка — витинати гопака.

(Розгинаємо пальчики, починаючи з великого. Імітуємо пальчиками танок).

 

Пташенята в гнiздi

Полетіла пташка-мати

Малюкам жуків шукати.

А малята не літають —

Із гніздечка виглядають.

(Bci пальці правої руки обхопити долонею. Утворити „гніздо". Коли ворушити пальцями правої руки, створюється враження, що у „гнiздi" живі пташенята).

 

Kвіткa

Сяє сонечко привітне -

Kвіткa з пуп‘янки розквітне.

(Пучки пальців обох рук зімкнути. Долоньки трішки круглясті, схожі на пуп‘янок. Нижні частини долонь притиснути одну до одної, а пальці широко розставити по колу i трохи вигнути. Утворюється велика квіткa, що розпустилася).

 

Хрущ

Я — малий веселий хрущ.

Мене знає кожен кущ.

Маю я красиві вуса

І нічого не боюся.

(Стиснути кулачок. Вказівний палець i мізинець розвести в рiзнi боки („вуса"). Ворушити вусами).

 

 

Народні рухливі ігри

У мовному загальному розвитку дітей велику роль відіграють народні рухливі ігри, завдяки чому діти не лише фізично загартовуються. У кожній грі ми маємо чудові виховні моменти, вона становить своєрідну школу естетики і етики, завдяки грі формується поетичне мислення, мистецькі смаки, віршовані тексти дають змогу розвивати мовлення, збагачувати словниковий запас, прилучатися до невичерпної скарбниці української мови.

 

"Дощик”

Мета: розвиток уваги, орієнтування координації рухів.

Обладнання: горщик, дерев’яна ложка

 

Хід гри

Обирають ведучого-кашовара. Він з горщиком і дерев’яною ложкою стає в центрі, ходить по колу і "варить кашу, вимішує її ложкою”. Діти, взявшись за руки, ходять навколо нього і примовляють:

 Іди, іди, дощику,  зварим тобі борщику,

у новому горщику.

Тобі каша, а нам – борщ,

щоб густіший ішов дощ.

 

Учні зупиняються, а кашовар із заплющеними очима прямує до дітей і комусь із них вручає горщик, не відкриваючи очей. Кому випаде, той стає кашоваром.

Коли гра набридає, школярі зі словами:

 Дощику, дощику, перестань!

 Ми поїдем на баштан,

 Та візьмемо диньку, усім по шматочку, а тобі – ціленьку!

 

Всі розбігаються, підстрибуючи на одній нозі.

 

"На баштані”

Мета:  розвиток спритності та винахідливості

Обладнання: палка для сторожа із дзвіночком

Хід гри

 

Діти-гравці обирають сторожа лічилкою:

 

 Гоп, гоп, кавун.

 Малайди-драйди, кавун.

 Мацики-брики, не спіши,

наш баштан стережи!

 

Сторож ходить по баштану, береже свій урожай, радіє, що багато вродило кавунів і динь. У цей час школярі ховаються за кущами, спостерігаючи за дідом. Стомившись, той іде відпочити в холодок. Діти біжать на баштан зі словами:

Крадем, крадем кавуни, нема діда вдома,

Поїхав по дрова. Дрова погоріли, діда вовки з’їли.

 

Діти удають , ніби рвуть кавуни. Сторож помічає дітей і кидається їх ловити. Кого він спіймав, той стає ведучим сторожом.

 

"Піжмурки”

Мета:  розвиток уваги, м’язів ніг, спритності.

Обладнання: маленький барабан.

Хід гри

Той, кому випало шукати, закриває очі долонями і, стоячи обличчям до стіни, повільно промовляє лічилку, поки решта дітей ховається:

 Кобре, кобре, ховайся добре,

  Хто не заховався, я іду шукать.

- Раз, два, три, чотири, п’ять, починаю всіх шукать.

 Кого спійму, шкуру знімлю,

 А я шкуру не продам, зроблю з неї барабан.

 Коли перших "застучу”, в барабан загуркочу –

 Нехай жмуре досхочу.

 

І піжмурка починає шукати тих, хто заховався. У ході гри кожний школяр прагне не потрапити на очі піжмурці. Побачивши когось із них піжмурка називає його по імені і вистукує в позначеному місці, яке називається дук (там, де він жмурився). А коли той відходить від дука на пошуки, то учасники гри швидко кидаються сюди, щоб застукатися самим із словами "Тра-та-та, за себе”.