Методичні рекомендації "Уроки розвитку зв"язного мовлення в системі літературної освіти"

        Шкільний курс зарубіжної літератури - важлива складова літературної та загальногуманітарної освіти сучасних школярів, оскільки синтезує в собі найвищі досягнення національних культур народів світу і створює якнайкращі умови для перетворення їх найважливіших цінностей і надбань у індивідуальний досвід, розвиваючи мислення, формуючи уміння аналізувати художні твори, вільно орієнтуючись у культурному просторі.

       Засвоєння цінностей української мови і літератури — важливий етап духовного зростання свідомої особистості, який відбувається на шкільному терені. Як свідчать педагогічні дослідження, учень повинен самостійно здобувати знання, самостійно творчо працювати. І саме уроки літератури дають для цього безліч можливостей. Робота над твором, присвяченим певному художньому тексту або творчості окремого автора взагалі, вимагає від школяра мобілізації всіх творчих, аналітико-синтетичних, інтелектуальних та інших можливостей.  

       Ще Плутарх наголошував: «Сила мови полягає в умінні виразити багато в небагатьох словах». У системному курсі світової літератури особливого значення набирає розділ “Зв’язне мовлення”, основне призначення якого ― розвиток таких важливих психічних процесів, як мислення та мовлення учнів. Загальновідомо, що зв'язне висловлювання є показником мовної культури людини. Саме у зв'язному мовленні виявляється рівень володіння лексичним багатством мови, граматичним матеріалом, а також уміння змістовно, послідовно і переконливо викладати свої думки.

      Загальна  мета  роботи з розвитку мовлення - розвивати в учнів вишукану літературну ( усну та писемну) мову, ефективно використовуючи художні засоби і власний мовленнєвий запас.

   Для реалізації поставленої мети необхідно виконувати такі завдання:

- постійно збагачувати словниковий запас учнів;

- вчити використовувати всі типи наявних словників; тлумачний словник зробити настільною книгою учнів;

- розвивати в учнів уміння:

• уважно слухати й запам’ятовувати;

• правильно, вдумливо, виразно читати й розуміти прочитане;

• переказувати стисло і виразно декламувати;

• оригінально відтворювати вивчений матеріал;

• висловлювати власні думки;

• емоційно реагувати на події, характери героїв, їхні вчинки тощо;

• користуватися художніми засобами;

• доречно використовувати як в усній, так і писемній мові прислів'я, приказки, крилаті вислови;

• будувати своє висловлювання в логічній послідовності зі вступом, головною частиною і висновками

        Згідно з Методичними рекомендаціями щодо вивчення світової літератури в загальноосвітніх навчальних закладах у 2022–2023 навчальному році у кожному семестрі обов’язковим є проведення двох уроків розвитку мовлення: одного уроку усного розвитку мовлення, а другого – писемного. Умовне позначення у таблиці – (у + п). Лише у старших класах профільного рівня кількість уроків розвитку мовлення збільшена на 1, причому у І семестрі – 1 усний і 2 письмових уроки, а у ІІ семестрі – навпаки.

       Проблема розвитку мовлення знайшла віддзеркалення у працях учених-методистів О. М. Біляєва, М. І. Пентилюк, В. Я. Мельничайка,                         Н. А. Пашковської та інших.

        Підвищенню мовленнєвої культури учнів присвячені наукові роботи І.Білодіда, Р.Будагова, В.Ващенка, В.Виноградова. Психологічні основи зв’язного мовлення розглядалися Б.Баєвим, Л.Виготським, Г.Костюком, І.Синицею .

               Усне мовлення —  живе, проказуване і чутне, тобто розраховане на слухове сприйняття. Воно характеризується такими показниками, як правильність вимовлення звуків і звукосполучень, ритмомелодичний малюнок, тональність, гучність, темп, тембр, паузи, логічні наголоси, емоційне забарвлення.

                 Усне мовлення існує в двох різновидах — діало­гічному і моноло-гічному. Писемне мовлення, на відміну від усного, часті­ше є підготовленим. Воно більш нормативне. Для ньо­го характерний суворий відбір мовних засобів, складні синтаксичні конструкції, повні речення.

           Мовознавці  вiдзначають, що робо­та з розвитку мовлення учнiв усiх класiв у процесi ви­вчення лiтератури ведеться комплексно за такими           на­прямами:

— словниково-фразеологiчна робота, що нацiлена на збагачення лексичного запасу учнiв та активiзацiю його використання у мовленнєвий практицi;

— навчання зв’язного монологiчного мовлення у рiзноманiтних жанрах усних та письмових висловлю­вань;

— навчання грамотного дiалогiчного мовлення;

— пiдсилення виразностi, емоцiйностi, образностi мови

Таким чином, розвиток мовлення учнiв — це систе­ма роботи, що спрямована на розвиток умiнь та навичок учнiв в усній та писемній формі передавати чужi думки та будувати власнi висловлювання.

Серед видів робіт з розвитку мовлення, які мають готувати учні із світової літератури, зазначимо такі:

1. Усні види робіт:

- виразне читання текстів (уривків) та читання напам’ять;

- оповідь про життя письменника, поета;

- усний переказ зі зміною особи оповідача, переказ з докладним цитуванням авторського тексту;

- оповідь про життя героя твору (персонажа) за колективно (самостійно) складеним простим (складним) планом;

- добір прислів’їв, крилатих виразів, фразеологічних зворотів, що виражають головну ідею твору;

- інсценізація твору ( конкурс на кращу інсценізацію уривка твору);

- усні  перекази (докладний, вибірковий, стислий) невеликих за обсягом епічних творів чи фрагментів з них;

2. Письмові види робіт:

- письмовий відгук на прочитану книгу;

- письмовий (за планом)твір -  характеристика персонажа;

- написання простого (складного) плану твору (уривку);

- складання оповідання (казки) за прислів’ям;

- написання асоціативного етюду, викликаного певним художнім образом;

- написання вітального слова на честь літературного героя, автора;

- твір – опис за картиною;

- складання тез, плану, конспекту  літературно – критичної статті                 ( параграфа підручника);

- складання анкети головного героя, цитатних характеристик, конспекту, рецензії, анотації;

- написання листа авторові улюбленої книжки;

- реферати на літературну тему (за одним та декількома джерелами);

3. Змішані види робіт:

- підготовка проекту (з можливим використанням мультимедійних технологій) — індивідуального чи колективного — з метою представлення життєвого і творчого шляху, естетичних уподобань письменника тощо;

- складання усної (письмової) оповіді за малюнком, ілюстрацією;

- введення власних описів у інтер’єр, портрет, пейзаж у вже існуючому творі;

- ідейно – художній аналіз поетичного чи прозового твору;

- докладна зв’язна відповідь на поставлене запитання;

        Принципи організації роботи з розвитку зв’язного мовлення були досить чітко сформульовано Волошиною Н.Й, і на сучасному етапі вони не втратили своєї актуальності:

1.  Робота з розвитку зв’язного мовлення повинна спиратися на безпосередні літературні та життєві враження учнів, і завдання учителя полягає в тому, аби організувати такі враження, зокрема, емоційні переживання.

2.  Зміни в мовленнєвому розвиткові учнів будуть відбуватися надзвичайно повільно, якщо ця робота проводитиметься не систематично, а лише епізодично та з ігноруванням зв’язку з тим, що було напрацьовано за попередній період навчання.

3.  Оволодіння уміннями та навичками зв’язного мовлення є процесом не тільки довготривалим – він обов’язково має будуватися на засадах творчого підходу до навчання мистецтву розповідати та писати.

4. Розвиток мовленнєвих навичок передбачає й цілу низку, сказати б, технічних прийомів, як от: складання плану, обмірковування композиції твору, виступу або доповіді, побудова системи доказів і т. ін. Однак, оволодіваючи цими навичками, слід йти не від технічної сторони прийому, а від змісту, живих вражень. Тільки тоді ці навички будуть виявляти свій дієвий характер

       Серед уроків розвитку мовлення слід відзначити такі види:

1. Уроки навчання написання творчих робіт на основі життєвих вражень.

2. Уроки навчання складання усних відповідей на питання, доповідей.

3. Уроки навчання написання творів різних жанрів.

4. Уроки аналізу письмових робіт школярів

Орієнтовна структура уроку розвитку мовлення може бути така:

I. Вступне слово вчителя (зразок усного мовлення).

II. Словникова робота (пояснення значення незна­йомих учням слів, історичний, лінгвістичний комен­тар).

III. Бесіда або діалог з учнями, групова робота (на цьому етапі учні розвивають навички чіткого і точно­го формулювання питання і відповіді).

IV. Переказ тексту (уривку) або оповідь учня (роз­виток умінь і навичок роботи з текстом); складання плану.

V. Виразне читання (розвиток умінь учнів вираз­но читати тексти (уривки) епічних, ліричних, драма­тичних творів).

VІ. Обговорення, виправлення помилок, коментар.

VІІ. Заключне слово вчителя (короткий висновок, оцінювання роботи на уроці)

      Основний вид письмових висловлювань на уроках лiтератури — це творчi роботи рiзних жанрiв. Творчі ро­боти розподіляються на дві основні групи: твори на лі­тературні теми та твори на основі життєвих вражень.  Під час оцінювання творчих робіт учитель зазвичай орієнтується на ступінь само­стійності у підготовці такого виду робіт, на висловле­ні у них власні судження та враження від прочитано­го твору.

 Учнівський твір  є текстом, який написано самостійно на основі проаналізованого та осмисленого як на раціональному рівні, так і на рівні почуттів художнього твору з погляду на необхідність розкрити запропоновану учителем тему.  

Ступенями мовленнєвої компетентності школяра та його креативного потенціалу мовлення є:

1. Обсяг словникового запасу (активного та пасивного) та його свідоме вживання у мовленні.

2. Практичне володіння нормами літературної мови та усвідомлення її законів.

3. Оцінка мовленнєвих висловлювань співбесідника та художнього тексту.

4. Оволодіння різноманітними стилями мовлення та жанрами мовленнєвих висловлювань.

5. Відповідність плану змісту плану вираження в мовленні.

6. Зверненість мовлення, його відповідність характеру аудиторії.

7. Індивідуальний характер, особистісність мовлення (словник, інтонація, образність).

8. Взаємозв’язок та взаємовплив між усним та писемним мовленням.

        Які ж існують нові підходи у методиці навчання творчих робіт? Якщо, починаючи з 1-го класу учням на уроках світової літератури пропонувати теми типу „Золота осінь”, або „Весняна злива”, або ж „Характеристика образу» чи „Мій улюблений герой”, то сподіватися на те, що в такий спосіб ми зможемо підтримувати зацікавленість учнів предметом і власне художньою літературою, не говорячи вже про розвиток писемного мовлення, є цілковитою ілюзією. Пропонується дещо інший підхід. Передусім будь-які творчі роботи мають бути власне творчими, тобто базуватися на створенні

власних образів, через які тільки і можна по-справжньому зрозуміти та

усвідомити зміст і відчути естетичну насолоду від спілкування з мистецтвом слова. І першим кроком, який необхідно зробити на цьому шляху, є зміни щодо практики формулювання тем творчих завдань.

   Вам пропонується твір учня 10 класу, який вам слід оцінити згідно основних вимог до учнівського твору:

              В ожидании старого человека с большими крыльями

  ...Я жду ангела человеческой мечты или детских снов; я жду ангела во плоти, дьявола - искусителя или Бога с небес. Он принесёт счастье – ценою собственной боли, унося за собой неистовый туман

желаний. Я стану на колени перед серыми крыльями, потрёпанными вечностью, загляну в светлые и большие глаза, покрытые белым саваном; глядя на его седые волосы, я ощущу древность человеческой мечты, хоть он сам давно простился со своей собственной мечтой...

    Он словно синяя птица, которую ждут, сидя у окна до конца своих дней, а после остаётся лишь пустое кресло-качалка и шерстяной плед ожидания.

Он улетит в бесконечную даль серой точкой на горизонте, унося за собой чужую боль и желание жить. У него лёгкое дыхание, белая тень и немое эхо, а после – лишь обволакивающий туман пустоты, в котором не разглядеть друг друга...Дожди – это слёзы ангелов; эти капли стекают по моим щекам,

сливаясь воедино с солёной росой моей души...

Основні вимоги до учнівського твору:

1. Глибока змістовність.

2. Самостійність аналізу, критичність підходу до змісту і форми літературного твору.

3. Повне розкриття теми.

4. Емоційність.

5. Стислість.

6. Оригінальність структури.

7. Образність вислову.

8. Стилістична довершеність, мовне багатство.

9. Орфографічна і пунктуаційна грамотність.

10. Доречна ілюстративність.

11. Логічні висновки.

12. Охайність.

          Отже, організація роботи з розвитку усного та писемного мовлення учнів становить важливий аспект їхньої літературної освіти. Розвиток мовленнєвих умінь та навичок є безпосередньо пов’язаним із розвитком культурної особистості взагалі і особистості, яка здатна сприймати літературу як мистецтво слова, зокрема.

      Навички усного та писемного мовлення не є тотожними, але вони взаємопов’язані між собою і здатні як позитивно, так і негативно впливати на розвиток одне одного. Письмова творча робота є найскладнішою та найвищою формою контролю, за допомогою якої можна визначити проміжний та підсумковий результат щодо ефективності роботи і учнів, і учителя літератури.