Методичні рекомендації "Виховання екологічної культури на уроках біології"

Виховання екологічної культури на уроках біології

О.О. Шаповал,

викладач біології та екології

Полтавського професійного ліцею

 

З досвіду роботи

 

Людство все більше відчуває тривогу за екологічний стан Землі. Учені шукають розв'язання проблем оздоровлення повітря і водойм, створюючи безвідхідні технології. Але величезна робота зі збереження природи повинна починатися з перебудови нашої свідомості. Скільки не живи на світі, а все не перестанеш дивуватися життю, природі й тому, як нерозривно ми з нею зв'язані. І якщо ми хочемо бачити нашу планету екологічно здоровою, то екологом повинен стати кожний — у своєму житті, у своїй професії. І як спосіб розв'язання проблеми — екологічна освіта та виховання екологічної культури.

Руйнуючи природу, викликаючи її деградацію, людина невідворотно деградує сама. Посилюючи катастрофізм у довкіллі, людина породжує його у власній душі й тілі, а це виявляється не лише у вигляді хвороб, але й таких явищах, як тероризм, різного роду екстремізм тощо.

Щоб повернути природі те, що їй належало, і виконати завдання, які найближчим часом постануть перед людством, сучасний навчальний заклад повинен прищеплювати культуру, а не створювати робочу силу. Бо культура — це не знання мов, математики, фізики, хімії та інших предметів, не пісні й танці, не театр, кіно і телебачення (яке може розтлівати душі дітей). Справжня культура - екологічна, оскільки її головним завданням є ЗБЕРЕЖЕННЯ І ВІДТВОРЕННЯ ЖИТТЯ на планеті Земля.

У людства повинно бути майбутнє, і воно може бути світлим. Нерозв'язаних проблем немає. Пройти небезпечну ділянку шляху в майбутнє допоможе світло екологічних знань, активність, праця та висока професійність.

Урок біології... Ми вже звикли, що кожна тема, кожен розділ навчальної програми дає учням певний обсяг знань з предмету. Учні розширюють свій кругозір, пізнають нове про навколишній світ, себе.

«Природа не визнає жартів, — писав свого часу великий Й.В. Гете, — вона завжди правдива, завжди серйозна, завжди сувора; вона завжди має рацію;помилки і блуди йдуть від людей».

Отже, людина покликана підтримувати в природі рівновагу, що склалася в процесі еволюції тваринного і рослинного світу. Вона відповідає перед наступними поколіннями за збагачення природних ресурсів Землі, так само як і за їх вичерпання.

Позитивно, що в сучасному курсі біології описи рослин і тварин підпорядковуються їх екології та біології зі збереженням пристосованості до абіотичних та біологічних факторів середовища, філогенетичних зв'язків і з виявленням місця в загальному житті природи. Слід звернути увагу на взаємозв'язок організмів із середовищем. Необхідно вивчати і рослин, і тварин у їх біоценозах, «ланцюгах живлення». Життя організмів має бути показане в динаміці, мінливості, а не в статиці їх незмінних «вимог» до умов існування. Із цього погляду питання біоценології мають виняткову виховну цінність.

В умовах загострення проблеми взаємодії людства і природи перед сучасною педагогічною наукою та практикою постає низка невідкладних завдань, пов'язаних з необхідністю виховувати молоде покоління не в згубній традиції: якомога більше брати від природи, а в шанобливому ставленні до всього сущого, що споконвіку притаманне українському народові.

У моїй практиці поширені різноманітні методи, засоби навчання, що сприяють активізації творчої пізнавальної діяльності учнів. Заслуговують на увагу ті з них, які допомагають розвиткові умінь систематизувати знання, самостійно їх набувати, застосовувати на практиці. Це задачі, ігри, вікторини, їх можна використовувати на всіх етапах уроку: під час опитування, вивчення нового матеріалу, закріплення й узагальнення знань, а також у позакласних заходах.

Наприклад

1. Елементи проблемного навчання.

Проблемне запитання

2. Створення і презентація проектів з різних екологічних тем.
3. Театралізована демонстрація проблеми. Групи отримують завдання (у ході рольової гри, гри-демонстрації, і вистави, пантоміми) продемонструвати можливості наслідки екологічної проблеми, яку вони розв'язують.
4. Гра «Яблуко - модель Землі»

Мета: показати обмеженість природних ресурсів на Землі.

Тривалість: 5-15 хв.

Матеріали: велике яблуко, гострий ніж, тарілка.

Вказівка:

1. Уявіть, що яблуко - це Земля. Поділіть яблуко на чотири частини. Три чверті яблука - це води Світового океану, відкладіть їх.
2. Одна чверть - це суходіл. Розріжте її навпіл. Одна половина - території, малопридатні для життя людей: полярні області, пустелі, болота, високі та скелясті гори. Відкладіть і цю половину.

3.1/8 частина - територія, на якій живуть люди (вони не обов'язково вирощують продукти харчування).

4.    Розріжте 1/8 частину яблука ще на 4 частини, 3 частини - скелясті, або вологі, холодні, не придатні для с/г землі, де розташовувалися міста, села, заводи, автостоянки тощо, тому там не вирощують продукти харчування.
5.    Що залишилось? 1/32. Обережно змініть шкірку з частини яблука. Вона символізує тоненький шар на поверхні земної кори, котрий дає усьому людству їжу. Його середня глибина менше 2 м він забезпечує обмежену кількість продуктів харчування.

5. Поетична хвилинка.

Під тиху музику учень декламує вірш.

Рятуємо чисте повітря. Рятуємо воду -

В морях, океанах, в малих і великих річках.

Рятуємо рідкісних птахів -

Не всі ще породи, а ті, що зникають,

У полях, лісах, лугах.

Рятуємо злаки, а потім рятуємо квіти.

Рятуємо світанки - від кіптяви, гару и димів.

Рятуємо тишу, щоб тиші мовчати й радіти.

Рятуємо вулицю від голосних двигунів.

Рятуємо землю, А потім рятуємо небо.

Рятуємо мрії, кохання солодкий мотив.

Рятуємо ніжність...

Від кого рятуємо? Від себе,

Поки ще не пізно і можна ще щось зберегти.

Біологія як навчальний предмет дає великі можливості для розкриття творчості як учителя, так і учня. У ньому розглядаються конкретні об'єкти (рослини, тварини, людина), складні явища живої природи та її розвитку. Застосування різних форм і методів викладання предмету пов'язано з розвитком мислення учнів, заохочуванням їх до різноманітних логічних операцій, виховує науковий світогляд, розвиває особисті якості (волю й інтерес) і допомагає створити свідому мотивацію.

Важливе значення мають також ребуси, кросворди, чайнворди. Учні починають приділяти увагу не тільки яскравому оформленню робіт, а змісту. З кожним роком їхні роботи стають змістовнішими. Не можна обминути і колективні форми робіт — змагання між групами («Брейн-ринг», КВК, тренінги тощо).

Екологічний тренінг «Екологічні проблеми та їх шляхи їх розв’язання»

Мета: розширити знання про екологічні проблеми, з'ясувати їх причини та наслідки, шляхи покращання стану довкілля, виховувати любов до природи.

Вправа «Технологія знищення сміття»

Мета; обговорити шляхи утилізації відходів, запропонувати власні розробки.

Вправа «Виготовлення виробів з використаної продукції»

Мета: у групах створити предмети з вторинної сировини (пляшки, пакети тощо), що матимуть практичне застосування.(Презентація кожної групи.)

Вправа «Шляхи збереження довкілля»

Мета: показати особистий внесок кожного для покращання екологічного стану навколишнього середовища.

Серед якостей, що характеризують екологічну культуру особистості, важливу роль відіграють знання про природні закономірності, взаємодію людства та природи. Специфіка засвоєння екологічних знань визначається складністю природних об'єктів, багатогранністю взаємозв'язків між компонентами природних систем, суспільством та навколишнім середовищем. Екологічні негаразди впливають на людину не тільки сьогодні, але й великих збитків вони і принесуть майбутнім поколінням!

Під час екскурсій(заплановані програмою, та під час проведення засідань предметного гуртка) подорожей рідним краєм, вдома і на відпочинку учнями постійно поповнюємо колекцію фотоматеріалів. Потім до них добираємо довідковий матеріал та складаємо цікаві запитання. Передує добору запитань систематизація і вивчення фотографій, перевірка правильності біологічних і народних назв, бо неправильно визначений і об'єкт створюватиме хибні уявлення в учнів. Робота з фотоматеріалами дуже подобається дітям, особливо під час екологічних ігор, засідань гуртка, підготовки учнів до предметних олімпіад з біології, написання рефератів тощо. Діти краще пізнають живу природу, розуміють її значення в житті людини, учаться порівнювати, давати оцінку, працювати з науковими джерелами інформації, систематизувати, аналізувати, робити висновки.

Досвід показує, що епізодичне використання різноманітних завдань не має помітної користі. Необхідною умовою ефективності цієї роботи є систематичність, що означає, по-перше, застосування системи задач, по-друге, регулярність їх використання. Доцільно розв'язувати екологічні завдання під час вивчення всіх розділів екологічного спрямування.

Пізнавальні задачі є одним з ефективних засобів, що забезпечує розвиток логічного мислення. Ігри та вікторини на екологічну тематику і тему здоров'я стимулюють інтерес до навколишнього середовища й особистого здоров'я, надають урокам яскравого емоційного забарвлення.

В час комп’ютерних технологій учні створюють публікації, бюлетені провівши власні дослідження екологічного стану рідного міста чи селища. Учні які мають творчий потенціал створюють власні фільми про екологічні проблеми місцевості ( дендропарку, сміттєзвалеще в с. Макухівка, біля річки Ворскла і т.д.), а також презентації на теми які їм цікаві і в той же час актуальні.

Наприклад.

• Сім чудес України;
• Глобальні екологічні проблеми;
• Забруднення навколишнього середовища.

Ми приймали участь в міжгалузевій програмі «Пізнай свою країну» де учні робили дослідження про ботанічні сади «Ботанічні сади - осередки незайманої природи».

Для ефективного проведення уроків в мене підібрано колекцію документальних фільмів:

• Мікросвіт
• Невідоме життя рослин
• Планета тварин
• Природа світу
• Чорнобиль
• Життя в Чорнобилі
• Земля через 50 років
• Планета земля.

Фрагменти яких можна використовувати під час проведення майже всіх уроків, що значно сприяє засвоєнню матеріалу і спонукаю учнів до пізнання.

Наші діти повинні вирости з переконанням, що людина й природа — це єдиний живий організм, і якщо знищити хоч одну його частину, то загине все інше.

У своїй педагогічній практиці завжди дотримуюсь девізу: «Треба осягнути природу не руйнуючи її, а зберігаючи й поліпшуючи».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

 

1. Бондаренко В.Д. Культура общения с природой. — М.: Агропромиздат, 1982.
2. Бровдій В.М. Охорона природи. — К.: Генеза, 1997.
3. Веляк И. Что должен знать и уметь юный защитник природы. — М.: Прогресе, 1983.
4. Давиденко Л.І. Мальовнича Полтавщина: Путівник по заповідниках і пам'ятках природи. — X.: Прапор, 1982.
5. Івашин Д.С., Самородов В.М. та ін. Щоб росли горицвіти. — Полтава, 1992.
6. Методичні рекомендації до проведення польових біологічних практик  студентської та учнівської молоді на території РЛП «Нижньоворсклянський»: Матеріали наук.-прак. семінару. — Полтава: Верстка, 2005.
7. Організація екологічної роботи школярів: Метод. посіб. — Полтава: АСМІ, 2000.