Методичні рекомендаціі , щодо написання пошуково- дослідницьких робіт

4. Поради щодо організації пошуково-дослідницької роботи.

Робота організована за системою 3 відра.

Потрібно зібрати 3 відра матеріалів:

1 відро - основний матеріал розробки

2 відро - енциклопедичний матеріал розробки

3 відро – cool stuff bucket

Методичні рекомендації щодо організації та написання пошуково-дослідницької роботи

1.   Створити краєзнавчо-пошуковий загін. Ми створили загін «Наша спадщина». Зробили розподіл доручень.
2. Визначення теми  і мети при написанні роботи.

Правильно вибрати тему дослідження - здолати половину шляху. І навпаки: помилка у виборі призведе до жалюгідного результату.

Тема повинна бути розмірна передбачуваного обсягу праці. Обсяг ж задається самим видом роботи. Науковий керівник зазвичай допомагає і в цьому питанні: підказує мінімум і максимум друкованих сторінок.

Якщо матеріал не вкладається в необхідний обсяг, то можна звузити тему, а інше розглянути іншим разом. Приміром, ви хотіли виконати дослідження краєзнавчого характеру про своє село і його околиці в цілому, але в ході викладу матеріалу зрозуміли, що в потрібний обсяг не укладетеся. Тоді пишіть про вулицю, про дві-три вулиці. Вони здатні повною мірою створити враження про цілий предмет дослідження - село.

3. Тема є, робота почалася спонтанно, але без плану. А без нього можна втратити головний напрямок, захопитися зокрема, зробити свою працю композиційно невідповідними. Тому в будь-якому плані повинні бути три основні частини: вступ (вступ), головна частина і висновок (висновок). У будь-якої за характером та обсягом наукової роботи вони повинні бути присутніми.
4. Вступ - це обгрунтування теми. Мотиви, що спонукали автора взятися за тему, а також для кого і чому вона становить інтерес? Головна частина - виклад суті питання: наявних відомостей, фактів по темі, думки автора, результатів його власних досліджень. Висновок - це підсумок, висновки, без яких праці автора можуть здатися непотрібними.
5. Логічний, правильно побудований план - фундамент успіху. Але в будь-якому науковій праці існують небезпеки - недо-і перепланування. Спостерігається і два види безсистемності: всі факти та відомості - на купу, або ж все-все надмірно строго по поличках. У дуже великому господарстві не можна врахувати кожну дрібницю, та й не треба. Так само не можна в одній роботі "обійняти неосяжне", тому що світ, явище, об'єкт схильні до постійного руху, змінам. Це повинен знати і враховувати кожен дослідник. Коли план ставлять вище справи, то господарство (організація) стає неповоротким, слабо реагує на "вітер змін". Якщо вивчається ряд однотипних предметів і явищ, то дослідження не повинно нагадувати догматично акуратно заповнену анкету - абсолютно однакову для всіх і вся.
6. А тепер про головну частину роботи... Якщо обрана тема вже вивчалася попередніми дослідниками, то перш за все необхідно викласти те, що вже відомо. Буває, що дослідницькі роботи роботи на цьому й закінчуються. Але є складність: всю літературу по темі практично ніхто не здолає, тому треба читати основне (в цьому питанні роль наставника визначальна!).
7. До літературних джерел початківець-дослідник повинен ставитися дуже і дуже критично. За простотою душевною, багато людей продовжують вірити в непогрішність друкованого слова. Але це самообман. Є автори, які об'єктивно стояли і стоять на наукових позиціях, проте є й такі, які ніким з наукових кіл не визнані, авторитету не мають або навіть зовсім не наукові.
8. Не подумайте, що дослідницька робота вимагає від молодого дослідника тільки правильного викладення загальновідомих фактів. Якщо дійсно напрацьовані свої власні факти, ідеї і думки, то треба їх зіставити з тими, про які читали, виявити можливі суперечності. Можливо, нові напрацювання якраз і суперечать тим, що були відомі раніше. А якщо це так, то треба зрозуміти, чому. Несподівані висновки, зроблені навіть в шкільних дослідженнях, якраз і можуть призвести до справжнього відкриття.
9. Цікаві висновки, помічені закономірності - це новий крок до пізнання світу, це поява нового правильно поставленого розуму, здатного розв'язати "нерозв'язні" до його появи завдання.
10.  Складання маршруту
11. ...або ж все-все надмірно строго по поличках. У дуже великому господарстві не можна врахувати кожну дрібницю, та й не треба. Так само не можна в одній роботі "обійняти неосяжне", тому що світ, явище, об'єкт схильні до постійного руху, змінам. Це повинен знати і враховувати кожен дослідник. Коли план ставлять вище справи, то господарство (організація) стає неповоротким, слабо реагує на "вітер змін". Якщо вивчається ряд однотипних предметів і явищ, то дослідження не повинно нагадувати догматично акуратно заповнену анкету - абсолютно однакову для всіх і вся.
12.  А тепер про головну частину роботи... Якщо обрана тема вже вивчалася попередніми дослідниками, то перш за все необхідно викласти те, що вже відомо. Буває, що дослідницькі роботи роботи на цьому й закінчуються. Але є складність: всю літературу по темі практично ніхто не здолає, тому треба читати основне (в цьому питанні роль наставника визначальна!).
13.  До літературних джерел початківець-дослідник повинен ставитися дуже і дуже критично. За простотою душевною, багато людей продовжують вірити в непогрішність друкованого слова. Але це самообман. Є автори, які об'єктивно стояли і стоять на наукових позиціях, проте є й такі, які ніким з наукових кіл не визнані, авторитету не мають або навіть зовсім не наукові.
14.  Не подумайте, що дослідницька робота вимагає від молодого дослідника тільки правильного викладення загальновідомих фактів. Якщо дійсно напрацьовані свої власні факти, ідеї і думки, то треба їх зіставити з тими, про які читали, виявити можливі суперечності. Можливо, нові напрацювання якраз і суперечать тим, що були відомі раніше. А якщо це так, то треба зрозуміти, чому. Несподівані висновки, зроблені навіть в шкільних дослідженнях, якраз і можуть призвести до справжнього відкриття.
15.  Цікаві висновки, помічені закономірності - це новий крок до пізнання світу, це поява нового правильно поставленого розуму, здатного розв'язати "нерозв'язні" до його появи завдання.
16.  Складання маршруту
17.  Зустрічі з старожилами.
18.  Робота в архіві.
19.  Підсумок.

Підсумком процесу науково-дослідницької діяльності є виконана і належним чином оформлена науково-дослідницька робота. Це документ, що містить вичерпні систематизовані відомості про дослідження. При його складанні слід дотримуватись таких вимог, як

-- чіткість;

-- логічна послідовність викладу матеріалу;

-- переконливість аргументації;

-- чіткість формулювань, що виключає можливість неоднозначного тлумачення;

-- конкретність викладу результатів роботи;

-- обґрунтованість рекомендацій і пропозицій.