Методичний матеріал "Хвороби риб"

Хвороби риб. Слободчик Валентина Семенівна

Віспа коропів Віспа коропів характеризується розростанням епітеліальної тканини шкіри з появою на тілі епітелію матово-блакитного кольору. Захворювання зустрічається як в природних водоймах, так і в ставкових господарствах багатьох європейських країн і нашої країни.

Етіологія Етіологія не з'ясована. Передбачається заразна природа хвороби. Відомі випадки, коли вона переносилася з одного водоймища в іншій з перевозимою рибою.

Епізоотологічні дані. Вражаються головним чином коропи, сазани та їх гібриди, які розводяться в ставках. У поодиноких випадках це захворювання реєструють у ляща, плітки, карася та інших риб.

Найчастіше вражаються дволітки. Молодь і однолітки на віспу, як правило, не хворіють. Захворювання виявляється влітку і восени. До осені - періоду облову ставків кількість хворої риби зростає. У зимовий час цей показник зберігається на одному рівні, а навесні серед здорових риб неблагополучного стада знов збільшується число хворої риби. Загибель риб спостерігається рідко. При спонтанному перебігу захворювання, без вживання необхідних заходів важкість хвороби збільшується з року в рік. Цьому також сприяє антисанітарний стан ставків (заростання, заболочування, забруднення), зниження їх проточності, слабка селекційна робота і підбір плідників для нерестової кампанії, недостатня кількість і незбалансованість кормів. Епізоотологічні дані. Джерелом зараження служать хворі риби. Захворювання розповсюджується при завезенні в благополучні господарства молоді риб з неблагополучних господарств.

Клінічні ознаки хвороби. Спочатку у риб з'являються невеликі поодинокі білуваті плями на шкірних покривах тулуба, хвоста, плавців. Потім унаслідок гіперплазії клітин епідермісу шкіра в уражених місцях товщає і утворюються плисковаті епітеліоми, які підіймаються над поверхнею шкірного покриву. У початковій стадії хвороби епітеліоми мають гладку блискучу поверхню і м'яку консистенцію. При хронічному перебігу хвороби поверхня віспяних утворень стає шорсткою, ущільнюється і набуває твердої консистенції, що нагадує хрящову тканину. При важкій формі хвороби окремі пухлини зливаються, утворюючи суцільний шар завтовшки 2 - 4 мм, що покриває всю поверхню тіла. При подальшому розвитку в процес залучається і м'язова тканина, яка втрачає пружність та інфільтрується рідиною. Кістки скелета розм'якшуються, відбувається його деформація. Патологічних змін внутрішніх органів, як правило, не спостерігається.

Патологоанатомічні зміни. Папіломатозні розростання на шкірі поширюються і на підшкирну клітковину. У внутрішні органи вони не метастазують, при розтині виражених змін не спостерігають. Лікування не розроблено. Лікування

Профілактика і заходи боротьби. Проводять комплекс ветеринарносанітарних і меліоративних заходів, направлених на поліпшення умов місця існування риб. Ефективним методом ліквідації і профілактики захворювання є періодичне літування ставків. На неблагополучні господарства накладають обмеження, і вивіз риб до інших водоймищ не дозволяють. Сильно уражених віспою риб до вживання в їжу людям не допускають. Її утилізують проварюванням і направляють в корм тваринам. У сирому вигляді згодовувати її тваринам не дозволяється.

Вірусна геморагічна септицемія лососевих риб … - Гостра контагіозна хвороба райдужної форелі, що характеризується септицемією та явищами геморагічного діатезу.

Збудник хвороби. РНК-геномний рабдовірус розміром (180…240) × (60…75) нм. Культивується при р. Н = 7,6 – 7,8 і температурі 14 °С в первинних клітинах та перещеплюваних лініях RTG-2 i FHM. Цитопатогенна дія вірусу проявляється через 48 – 72 год після зараження і супроводжується округленням та зернистістю уражених клітин, швидким відокремленням їх від скла. У замороженому (– 20 °С) стані вірус залишається життєздатним упродовж кількох років, при + 4 °С — кількох місяців, у висушеному стані — 7 діб.

Епізоотологія хвороби. На вірусну геморагічну септицемію хворіють усі види лососевих, особливо райдужна форель. Уражаються форелі будь-якого віку, починаючи з цьоголіток. Найчутливішою є риба одно- й дворічного віку, захворюваність серед якої може досягати 80 – 90 %. У риби старшого віку сприйнятливість значно зменшується, плідники й ремонтний молодняк стають малочутливими до зараження.

Джерелом збудника інфекції є хвора і перехворіла риба-вірусоносій. Факторами передавання збудника можуть стати неблагополучні водойми, трупи загиблої риби, контаміновані вірусом знаряддя лову та рибальський інвентар. Епізоотичні спалахи хвороби спостерігаються переважно наприкінці зими й на початку весни, за температури води 8 – 10 °С. З приходом теплої пори року клінічно виражені форми хвороби трапляються рідко і спалах інфекції затухає. Значна загибель риби відмічається при первинному виникненні хвороби, в наступні роки вона не перевищує 30 %.

Клінічні ознаки та перебіг хворобиІнкубаційний період триває 7 – 15 діб. Перебіг хвороби гострий і хронічний. За гострого перебігу характерною ознакою хвороби є потемніння шкірного покриву і витрішкуватість риби. Хвора риба повільно плаває на поверхні води, майже не реагує на подразнення. Зябра анемічні, зі смугастими крововиливами. Крововиливи виявляються також у кон’юнктиві. Іноді спостерігається здуття черева, випинання ануса. Нервова форма – хвора риба хаотично рухається на поверхні води, плаває по колу чи штопороподібно. Напади збудження чергуються із пригніченням.

За хронічного перебігу риба набуває чорного забарвлення, черевце сильно збільшене в розмірі, чітко виражена екзофтальмія, зябра бліді. Летальність не перевищує 20 %.

Патологоанатомічні зміни. На розтині риби з гострим перебігом захворювання виявляються численні крововиливи в м’язах, серозних покривах та внутрішніх органах. Печінка й нирки у разі гострого перебігу гіперемійовані, червоного кольору, сильно роздуті. При хронічному перебігу печінка й нирки мають сірувато-білий колір, на поверхні зустрічаються окремі петехії. Іноді спостерігається накопичення в черевній порожнині прозорого жовтуватого ексудату. Патологоанатомічних змін при нервовій формі не виражено.

Діагноз і лікування Діагноз ґрунтується на аналізі результатів епізоотологічного обстеження рибницького господарства, клінічних ознак хвороби у риби, виявлених патологоанатомічних змін та результатів вірусологічних досліджень. Лікування не розроблено.

Профілактика та заходи боротьби. У рибницьких господарствах потрібно суворо дотримуватись вимог біотехнології вирощування форелі на всіх виробничих ланках. Басейни й стави повинні мати незалежне водозабезпечення, на водоприймальних каналах установлюють загороджувачі й фільтри проти різних гідробіонтів. Рибопосадковий матеріал завозять тільки з благополучних господарств. У разі виникнення хвороби вводять карантинні обмеження. Всюхвору й підозрювану щодо захворювання рибу знищують. Товарну рибу вивозять для використання в підприємствах громадського харчування. У неблагополучному господарстві проводять ретельне очищення та дезінфекцію водойм і знаряддя лову, виконання всього комплексу передбачених ветеринарно-санітарних та рибницькомеліоративних заходів.

Аеромоноз коропів……(краснуха коропів, геморагічна септицемія, інфекційна черевна водянка, люблинська хвороба) - інфекційна хвороба коропових риб, яка характеризується запаленням шкірного покриву, вогнищами крововиливів, водянкою, скуйовдженням луски, витрішкуватістю, гідратацією м'язової тканини і всіх внутрішніх органів. Реєструють у всіх країнах Західної і Східної Європи, у водоймищах Південної Америки і в Індії.

Етіологія і епізоотологічні даніЗбудник - Aeromonas hydrophila - коротка, із закругленими кінцями, кокоподібна, рухома грамнегативна паличка, спор і капсул не утворює. До хвороби сприйнятливі коропи, сазани та їх гібриди у віці від цьогорічок до плідників. Джерело збудника інфекції - хворі риби, їх виділення і трупи, а також риби-мікробоносії. У водоймища збудник інфекції заноситься з водою, хворою рибою, водоплавними і рибоїдними птахами, а також знаряддями лову, риболовецьким інвентарем і тарою. Риба заражається через пошкоджену шкіру і зябра, а також аліментарно; можлива передача інфекції п'явками, паразитичними рачками-аргулюсами.

СимптомиІнкубаційний період 2 – 30 діб, протікає гостро, підгостро і хронічно. При гострому перебігу реєструється головним чином у дво- і трирічок коропів, характеризується геморагічним запаленням окремих ділянок або всього шкірного покриву, розвитком черевної і загальної водянки, витрішкуватістю і скуйовдженням луски. Хвора риба малорухлива, тримається у берегів близько до поверхні води, слабо або зовсім не реагує на зовнішні подразники, потім у неї наступає розлад координації руху, і риба гине протягом 2 - 4 тижнів.

При підгострому перебігу - одночасні прояви у хворих риб водянки, скуйовдження луски, асциту, витрішкуватості і виразок різної величини і конфігурації. Підгострий перебіг триває 1,5 - 3 міс.

Хронічний перебіг проявляється наявністю відкритих виразок на шкірі і плавцях, а також утворенням сполучно-тканинних рубців синювато-фіолетового відтінку на місці виразок, після їх загоєння і рубцювання. Перебіг триває 1,5 - 2,5 міс; риби видужують.

Патологоанатомічні зміни. При гострому перебігу виявляють серозно-геморагічне запалення шкірного покриву, набряк і воскоподібний некроз скелетної мускулатури, катаральне або геморагічне запалення кишечнику, енцефаліт, а також гіперемія внутрішніх органів і очеревини. Печінка в'ялої консистенції, темного або темносірого, іноді темно-зеленого забарвлення. Жовчний міхур переповнений жовчю. Селезінка збільшена, темно-вишневого кольору. Кровоносні судини плавального міхура розширені, переповнені кров'ю. На перикарді точкові крововиливи. Черевна порожнина наповнена прозорою або кров'яною рідиною, іноді студнеподібною масою із смердючим запахом. Аналогічні зміни, але менш виражені, спостерігають і при підгострому перебігу. При хронічному перебігу у внутрішніх органах і тканинах істотних змін не спостерігається.

Діагноз. Діагноз ставлять на основі епізоотологічних, клінічних і патологоанатомічних даних і результатів бактеріологічного дослідження (виділення вірулентної культури збудника, визначення його серологічної належності, біопроба на здорових коропах або білих мишах). Аеромоноз диференціюють від весняної вірусної хвороби та псевдомонозів риб. Диференціальна діагностика.

Лікування. Застосовують ванни з левоміцетином (300 міліграм/л і експозиції 12 год. і більше), синтоміцином (600 - 1000 міліграм/л при тій же експозиції) і метиленовим синім (50, 75, 100, 200 міліграм/л при експозиції відповідно 12 - 16, 7 - 10, 4 - 6 і 2 - 4 год.)У вирощувальних ставках цьогорічкам коропа дають метиленовий синій по 1 - 2 міліграми кожній рибі на добу разом із кормом протягом 8 – 10 діб або синтоміцин в дозі 1 - 2 міліграми. Дворічкам в нагульних ставках згодовують ті ж препарати в дозі: метиленовий синій 3 - 5 міліграм, синтоміцин 2 - 3 міліграми кожній рибі на добу. Плідників і риб групи ремонту обробляють індивідуально, левоміцетин вводять внутрішньочеревно по 20 - 30 міліграм/кг двократно, біоміцин дають коропам через рот по 50 міліграм/кг протягом 2 - 4 діб. Біоміцин і лефоміцетин задают із гранульованим кормом у співвідношенні 1:2000

Застосовують препарати нітрофуранового ряду: Фуракорп. Фуртин. Фурадонін

Профілактика і заходи бортьби. У неблагополучному господарстві встановлюють карантин. Оздоровлення рибницких господарств проводять літуванням чи комплексним методом. Карантин знімають черз рік після останнього віпадку захворювання риб, негативних результатів біологічної проби у виробничих ставах і проведення комплексу ветеринаро-санітарни та рибницько-меліоративних заходів.