Методичний матеріал "Розвиток здібностей і обдарованості на різних вікових етапах"

Навчально-виховний комплекс

«Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад» Костянтинівської міської ради Донецької області

Методичний матеріал

на тему: «Розвиток здібностей і обдарованості на різних вікових етапах»

Виконала:

Запорожець Олена Василівна,

 практичний психолог

2019 р.

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………………………….3

Розділ 1.  Поняття здібностей та обдарованості ………………………………..5

1.        Типи та види обдарованості……………………………………………….5
2.        Психологічні особливості обдарованих дітей на різних вікових етапах………………………………………………………………………..8

Розділ 2.  Розвиток здібностей та обдарованості дітей………………………..14

2.1. Види здібностей……………………………………………………………..14

2.2. Розвиток здібностей і обдарованості………………………………………17

Висновки ………………………………………………………………………...20

Список використаних джерел…………………………………………………..22

ВСТУП

Актуальність. Проблема обдарованості в наш час стає все більш актуальною. Це насамперед пов’язано з потребою суспільства в неординарних творчих особистостях. Великого інтересу заслуговує поведінка, очікування, установки креативів, мотивування ними своїх дій і вчинків.

Раннє виявлення, навчання і виховання обдарованих дітей є одним із головних завдань удосконалення системи освіти. Численні публікації у психолого-педагогічній пресі свідчать про зростання інтересу до цієї проблеми.

Обдаровані діти найбільш чутливі до неадекватних оцінок, несправедливих і негативних впливів зі сторони дорослих та ровесників.

Різні види діяльності, відрізняючись своїм змістом, відповідно висувають різні вимоги до особистості, до її здібностей. Особливості цих вимог складаються не тільки в тому, що для виконання одних видів діяльності необхідний цілком визначений розвиток якихось конкретних психічних процесів (наприклад, визначеного виду відчуттів, сенсомоторної координації, емоційної врівноваженості, багатства уяви, розподілу уваги, більш розвинутого словесно-логічного мислення і т. д.), але і їх комплексів.

Обдарована дитина  виділяється яскравими, очевидними, інколи видатними досягненнями у певному виді діяльності.

Слід розрізняти поняття:

• нахили — вроджені анатомо-фізіологічні особливості, які є основою розвитку здібностей;
• здібності — індивідуальні особливості, які дають змогу у рівних умовах успішно опанувати певну діяльність, знання, уміння (загальні, спеціальні, творчі);
• обдарованість — специфічне сполучення здібностей, інтересів, потреб, що дає змогу виконувати певну діяльність на високому рівні; риса психіки, яка визначає можливість досягнення людиною вищих результатів в одному або декількох видах діяльності;
• талант — набір рис, що дозволяють досягати успіху в оригінальному виконанні творчої діяльності.

Мета роботи: розглянути питання розвитку обдарованості та здібностей дітей на різних вікових етапах.

Об’єкт роботи: розвиток обдарованості та здібностей дітей на різних вікових етапах.

Предмет роботи: особливості розвитку обдарованості та здібностей дітей на різних вікових етапах.

Завдання:

• визначити поняття здібностей та  обдарованості;
• розглянути типи та види здібностей та обдарованості;
• висвітлити психологічні особливості обдарованих дітей на різних вікових етапах;
• розглянути питання розвитку здібностей та обдарованості дітей на різних вікових етапах.

Розділ 1.  ПОНЯТТЯ ЗДІБНОСТЕЙ ТА ОБДАРОВАНОСТІ

1. Типи та види обдарованості

Обдарованість — поняття загальної психології; високий рівень задатків, схильностей. Обдарованість є результатом і свідченням високого рівня інтелектуального розвитку індивіда.

Походження терміну «обдарованість» спирається на уявлення про «дар» - високих задатках, якими природа нагороджує тих чи інших людей. Задатки спираються на спадковість або на особливості внутрішньоутробного розвитку. Тому обдарованість слід було б розуміти як показник високого рівня здібностей, що спираються на природну схильність. 

Обдарованість - це комплексне явище. Воно пов'язане з виконанням людиною певної діяльності, тобто обдарованість складається з різних здібностей. Обдарованість забезпечує не успіх в будь-якій діяльності, а тільки можливість досягнення цього успіху.

Виділяють кілька типів обдарованості:

1. Інтелектуальний тип — розумні, кмітливі, «надія школи». Діти мають глибокі знання, самостійно їх здобувають. Учні цього типу точно та глибоко аналізують навчальний матеріал, у них високий інтелект.
2. Академічний тип обдарованості — високий інтелект, на перший план виходить здатність до навчання. Це, як правило, медалісти, гордість школи.
3. Художній тип — високі досягнення в художній діяльності: музика, танці, живопис, скульптура.
4. Креативний тип — нестандартність мислення, особливий погляд на світ. Важко виявити у школі через стандартизацію навчання.
5. Лідерська обдарованість — організаторські здібності.
6. Психомоторна або спортивна обдарованість.

Види  обдарованості дітей:

• художня обдарованість у галузях авторської майстерності, літератури, музики, мистецтва, скульптури, техніки тощо;

• творча обдарованість. У дитячому віці людина здібніша до творчості, ніж у зрілому. На дитину не впливають стереотипи. Вона вільна у своїх творчих виявах, творить тому, що їй подобається сам процес творчості. Ця діяльність приносить дітям радість відкриття. Іншими словами, для дітей, на відміну від дорослих, творчість є життям.

• соціальна обдарованість — це виняткова здатність вибудовувати довготривалі конструктивні взаємовідносини з іншими людьми. У спілкуванні з однолітками обдарована дитина майже завжди бере на себе роль керівника та організатора колективу. Загальні риси лідерської обдарованості: інтелект вище середнього; вміння приймати рішення; здатність мати справу з абстрактними речами, з плануванням майбутнього, з часовими обмеженнями; гнучкість; здатність пристосовуватися; почуття відповідальності; впевненість у собі; наполегливість та ентузіазм; вміння чітко висловлювати думки.

• інтелектуальна та академічна обдарованість. Загальні риси інтелектуальної обдарованості: гострота мислення; спостережливість; виняткова пам'ять; виявляє виражену і різнобічну допитливість; довготривалі заняття однією справою; легкість у навчанні, вміння добре викладати свої думки; демонстрація здібностей до практичного здобуття знань; виняткові здібності до розв'язання задач. Обдаровані діти в традиційній школі не рідко трієчники.

• рухова (психомоторна) обдарованість — виключно спортивні здібності.

• духовна обдарованість пов'язана з моральними якостями, альтруїзмом.

• практична обдарованість проявляється в тому, що люди, які з великим успіхом користуються інтелектом в повсякденному житті, не обов'язково на роботі домінують у вирішенні проблем, де задіяне абстрактне мислення, та й академічні здібності не завжди вказують на інтелект.

Підсумовуючи, можна сказати, що обдарованість — поняття загальної психології; високий рівень задатків, схильностей. Обдарованість є результатом і свідченням високого рівня інтелектуального розвитку індивіда.

Типи обдарованості: інтелектуальний тип — розумні, кмітливі, «надія школи», діти мають глибокі знання, самостійно їх здобувають, учні цього типу точно та глибоко аналізують навчальний матеріал, у них високий інтелект; академічний тип обдарованості — високий інтелект, на перший план виходить здатність до навчання - це, як правило, медалісти, гордість школи; художній тип — високі досягнення в художній діяльності: музика, танці, живопис, скульптура; креативний тип — нестандартність мислення, особливий погляд на світ. Важко виявити у школі через стандартизацію навчання; лідерська обдарованість — організаторські здібності; психомоторна або спортивна обдарованість.

2. Психологічні особливості обдарованих дітей на різних вікових етапах

Основні складові обдарованості:

• анатомо-фізіологічні нахили;
• сенсорно-перцептивні блоки з підвищеною чутливістю;
• інтелектуальний потенціал;
• емоційно-вольова структура;
• високий рівень відтворення нових образів, фантазія, уява.

Ранній вияв таланту допоможе не помилитися у визначенні майбутнього кожної дитини особливо в тому віці, коли саме обдарованість має найоптимальніші природні умови для свого становлення. Наприклад, обдаровані діти відрізняються серед ровесників кращим інтелектуальним розвитком, своєю комунікабельністю, різноманітністю інтересів тощо.

Існують особливі «сенситивні» періоди, коли діти «ніби всмоктують» усе оточуюче їх. Вони здатні займатися декількома справами відразу. Обдарована дитина часто не терпить яких-небудь обмежень своїм дослідженням. На думку Ж. Піаже, функція інтелекту полягає в обробці інформації, яка дорівнює аналогічній функції організму по переробці їжі. Для мозку так само природно вчитися, як для легень дихати. Прагнення людини до пізнання і стимулювання розуму — така ж нагальна потреба, як голод і спрага. Якщо ви чимось глибоко захоплені, ви забуваєте про голод і втому.

Вчені стверджують, що в обдарованих і талановитих дітей біохімічна й електрична активність мозку підвищена, їхній мозок відрізняється величезним «апетитом» — ще й величезною здатністю «переварювати» інтелектуальну їжу. Правда, ми ще зможемо переконатися, що і вони іноді «відкушують» більше, ніж можуть «проковтнути».

Обдаровані діти звичайно мають відмінну пам'ять, що базується на ранній мові й абстрактному мисленні. Їх відрізняє здатність класифікувати і категоризувати інформацію і досвід, уміння широко користуватися накопиченими знаннями, їхня схильність до класифікації і категоризації ілюструється й улюбленим захопленням, властивим обдарованим дітям, — колекціонуванням. Багато радості доставляє їм приведення своїх колекцій у порядок, систематизація і реорганізація предметів колекції. Причому оформлення акуратної постійної експозиції не є їхньою метою.

Надзвичайна чутливість обдарованих дітей до оточуючого середовища, загострене сприйняття своїх досягнень і невдач, наявність динамічного зв'язку між емоційним настроєм, здатністю до саморегулювання і шкільною успішністю говорять про те, що афективний розвиток повинен стати предметом пильної уваги при навчанні обдарованих дітей.

Серед цілей емоційного розвитку можна виділити три, які представляються найбільш важливими:

1. Забезпечення розвитку адекватної Я-концепції і самоповаги.
2. Розвиток здатності чуйного ставлення до людей.
3. Формування навичок навчання і соціальної взаємодії.

Особлива відповідальність лежить на вчителях, спілкування з якими значно впливає на емоціональний (афективний) розвиток дітей.

Звичайно, діти у віці від 2 до 5 років не можуть чітко розрізняти реальність і фантазію. Особливо яскраво це виявляється в обдарованих дітей. Вони настільки примхливі в словесному розфарбовуванні і розвитку  ясних фантазій, настільки зживаються з ними, буквально «купаючись» у цій уяві, що часом вчителі і батьки демонструють зайву заклопотаність із приводу здатності дитини відрізняти правду від вимислу. Ця яскрава уява породжує неіснуючих друзів, бажаного братика або сестричку і ціле фантастичне життя, багате і яскраве. Через багато років більшість з них як у роботі, так і в житті зберігають елемент гри, винахідливість і творчий підхід якості, що стільки дали людству й у матеріальному, й у естетичному розвитку.

У ранньому дитинстві обдаровані діти так само емоційно залежні, нетерплячі й емоційно незбалансовані, як і їхні однолітки. Часом вони більш красномовні — оскільки їхнє уміння виражати себе більш адекватне. Однак їх чудові мовні здібності можуть привести і до того, що дорослі починають неправильно сприймати рівень їхньої емоційної зрілості — а це збільшує проблему.

У дошкільні роки обдаровані діти — як і їх менш талановиті ровесники — є віковими егоцентристами у своєму тлумаченні подій і явищ. Егоцентризм тут не означає егоїзму з його звичайним негативним забарвленням. Він є лише проектуванням власного сприйняття й емоційної реакції на явища, розум і серце всіх присутніх. Звичайно ми називаємо це «однобічним сприйняттям». Невміння сприймати ставлення інших людей до кого-небудь або до чого-небудь у побуті можна назвати однобічністю. У міру того, як мозок дитини, що розвивається, починає сприймати власну роботу, та починає розуміти, що здатна думати: вчені тепер називають це впізнанням. Дитина впевнена, що її сприйняття явищ і подій ідентично сучасному свідомому сприйняттю у всіх інших людей. Іншими словами, усі сприймають і розуміють ту саму подію або явище однаково.

Ознаки обдарованості

• Раннє дитинство (1—3 роки). Невгамовна цікавість, нескінченні запитання, уміння стежити за декількома подіями, великий словниковий запас, захопленість словесним розфарбовуванням, розвинене мовлення, вживання складних слів і поширених речень. Підвищена концентрація уваги на чомусь одному, завзятість у досягненні результату у сфері, яка цікава, здібності до малювання, музики, лічби, нетерплячість і поривчастість, винахідливість і багата фантазія.
• Дошкільний період (4—7 років). Відмінна пам’ять, інтуїтивні здогадки, яскрава уява, нечіткість у розмежуванні реальності й фантазії, перебільшені страхи, егоцентризм, тонка моторна координація, віддає перевагу товариству старших дітей і дорослих. Добра, відкрита, тямуща дитина; чудово володіє мистецтвом мовної комунікації; дуже допитлива, винаходить власні слова, схильна до активного дослідження світу; гостро реагує на несправедливість.
• Шкільний період (7—18 років). Успішна у багатьох видах діяльності дитина, високі результати, потреба в колекціонуванні, класифікації, охоче береться за складні та тривалі завдання, чудове почуття гумору, розвинена оперативна пам’ять. Сформованість навичок логічного мислення, виражена установка на творче виконання завдань, уміє вчитися, оригінальність словесних асоціацій, чіткий образ майбутньої діяльності, створення в уяві альтернативних систем.
• Дорослість (після 18 років). Легкість засвоєння нових ідей і знань, комбінування знань оригінальними способами, гнучкість у концепціях, способах дій, соціальних ситуаціях. Відмінно розвинені навички спілкування, дитина відкрита, дружня, цінує гумор. Жива й безпосередня уява. Не придушує своїх почуттів і емоцій. Активна, наполеглива, енергійна, схильна до ризику. Нетерпляча при виконанні рутинної роботи, віддає перевагу складним завданням. Незалежна у думках, поведінці.

Кризи обдарованості

Феномен «зникнення», «згасання» обдарованості давно цікавить практиків. Це пов’язано з розвитком криз обдарованості.

1. Криза креативності — втрата творчого потенціалу, дитина припиняє творити. Виникає в ситуації неможливості реалізувати свої здібності. Аби уникнути цієї кризи, потрібно давати дитині змогу бути суб’єктом власної діяльності, розвивати її індивідуальний пізнавальний досвід.
2. Криза інтелектуальності — зниження інтелектуальної активності, продуктивності. Проявляється в ситуації перевантаження обдарованої дитини завданнями, які розвивають тільки інтелектуальні здібності, без урахування індивідуальних пізнавальних потреб. Щоб запобігти цій кризі, потрібно розвивати фізичну, емоційно-вольову, соціально-комунікативну сфери.
3. Криза мотиву досягнень — зниження або повна втрата інтересу до процесу й результатів своєї праці. Це описується по-різному — порушення вольової регуляції («міг би, але не хочу»); неадекватна самооцінка («міг би, але вийде погано») тощо. Якщо дві перші кризи можна коротко охарактеризувати як «дитина більше не може», то третю — «дитина більше не хоче». Потрібно намагатися виховними заходами досягти оптимального співвідношення особистісної та інтелектуальної рефлексії в кожному конкретному випадку, з кожною дитиною.

Таким чином, можна визначити  ознаки обдарованості на різних вікових етапах: Раннє дитинство (1—3 роки) - невгамовна цікавість, нескінченні запитання, уміння стежити за декількома подіями, великий словниковий запас, захопленість словесним розфарбовуванням, розвинене мовлення, вживання складних слів і поширених речень. Підвищена концентрація уваги на чомусь одному, завзятість у досягненні результату у сфері, яка цікава, здібності до малювання, музики, лічби, нетерплячість і поривчастість, винахідливість і багата фантазія. Дошкільний період (4—7 років) - відмінна пам’ять, інтуїтивні здогадки, яскрава уява, нечіткість у розмежуванні реальності й фантазії, перебільшені страхи, егоцентризм, тонка моторна координація, віддає перевагу товариству старших дітей і дорослих. Добра, відкрита, тямущадитина; чудово володіє мистецтвом мовної комунікації; дуже допитлива, винаходить власні слова, схильна до активного дослідження світу; гостро реагує на несправедливість. Шкільний період (7—18 років) - успішна у багатьох видах діяльності дитина, високі результати, потреба в колекціонуванні, класифікації, охоче береться за складні та тривалі завдання, чудове почуття гумору, розвинена оперативна пам’ять. Сформованість навичок логічного мислення, виражена установка на творче виконання завдань, уміє вчитися, оригінальність словесних асоціацій, чіткий образ майбутньої діяльності, створення в уяві альтернативних систем.
Дорослість (після 18 років) - легкість засвоєння нових ідей і знань, комбінування знань оригінальними способами, гнучкість у концепціях, способах дій, соціальних ситуаціях. Відмінно розвинені навички спілкування, дитина відкрита, дружня, цінує гумор. Жива й безпосередня уява. Не придушує своїх почуттів і емоцій. Активна, наполеглива, енергійна, схильна до ризику. Нетерпляча при виконанні рутинної роботи, віддає перевагу складним завданням. Незалежна у думках, поведінці.

Розділ 2. РОЗВИТОК ЗДІБНОСТЕЙ ТА ОБДАРОВАНОСТІ ДІТЕЙ

2.1. Види здібностей

Здібності — індивідуально стійкі психічні властивості людини, що визначають її успіхи в різних видах діяльності. Задатки — це потенційні можливості, що виявляються в діяльності, яка не може існувати без них.

Кожна здібність становить складну синтетичну якість людини, в якій поєднуються окремі психічні властивості: чутливість, спостережливість, особливості пам'яті, уяви, мислення і т.д.

Виділяють:

• загальні здібності, які включають ті, якими визначаються успіхи людини в видах основної діяльності;
• спеціальні здібності, які сприяють успіхам людини в специфічних видах діяльності.

Важливим фактором розвитку здібностей є стійкі спеціальні інтереси до вивчення змісту якоїсь галузі людської діяльності.

Виділяють такі види здібностей:

1. розумові та спеціальні;
2. навчальні та творчі;
3. математичні;
4. конструктивно-технічні;
5. музичні;
6. літературні;
7. фізичні здібності.

Навчальні і творчі здібності відрізняються один від одного тим, що перші визначають успішність навчання і виховання, засвоєння людиною знань, умінь, навичок, формування якостей особистості, в той час як друга - створення предметів матеріальної і духовної культури, виробництво нових ідей, відкриттів і творів, словом - індивідуальна творчість у різних галузях людської діяльності.

Природа загальних здібностей (інтелект, креативність і пошукова активність) визначається особливою організацією пізнавальних функцій та індивідуального досвіду (включаючи знання, вміння та навички). Спільними ці здібності називають тому, що вони необхідні для виконання всіх видів діяльності, незалежно від ступеня їх складності. 

 Природа спеціальних здібностей. Вивчаючи конкретно - психологічну характеристику здібностей, можна також виділити більш загальні якості, які відповідають вимогам не однієї, а багатьох видів діяльності, і спеціальні якості, що відповідають більш вузькому колу вимог даної діяльності. У структурі здібностей деяких індивідів ці загальні якості можуть бути винятково яскраво виражені, що говорить про наявність у людей різнобічних здібностей, про загальні здібності до широкого спектру різних діяльностей, спеціальностей і занять. З іншого боку, для кожного окремого виду діяльності можна виділити таку загальну основу, яка буде об'єднувати окремі приватні вміння в цілісну систему, і без якої ця здатність не відбудеться взагалі. Конкретні приклади: Для математика недостатньо мати хорошу пам'ять і увагу. Людей, здатних до математики, відрізняє вміння вловити порядок, в якому мають бути розташовані елементи, необхідні для математичного доказу. Наявність інтуїції такого роду - є основний елемент математичної творчості, і вона спирається не тільки на знання і досвід, але й на просторову уяву, як головна умова математичного мислення (при цьому мається на увазі не тільки геометрія і стереометрія, але вся математика в цілому). Для спортсмена спільною основою є воля до перемоги, прагнення будь-що-будь бути першим. Для художника (в будь-якій області мистецтва) - це естетичне ставлення до світу. Музичні здібності в існуючій загальній психологічній класифікації відносяться до спеціальних, тобто таких, які необхідні для успішних занять і визначаються самою природою музики як такої. В їх основі, як в основі здібностей до будь-якого виду мистецтва, лежить естетичне ставлення до світу, здатність естетично сприймати дійсність, але у випадку музики це буде звукова, або аудиальна  дійсність, або здатність трансформувати естетичне переживання реальності в звукову реальність (завдяки синестезії). Технологічну складову музичних здібностей можна розділити на три групи:

1. власне технічні (техніка гри на даному музичному інструменті або управління голосом у співі);
2. композиційні (для написання музики);
3. контролюючі, слухові ( музичний слух  - звуковисотний, тембральний або інтонаційний та ін.).

В екстремальних умовах, коли виникає необхідність вирішити надзавдання, у людини, завдяки стресовій реакції, можуть відновитися, або різко підсилитися ті чи інші здібності.

Можна зробити наступний висновок. Здібності — індивідуально стійкі психічні властивості людини, що визначають її успіхи в різних видах діяльності. Задатки — це потенційні можливості, що виявляються в діяльності, яка не може існувати без них.

Виділяють: загальні здібності - які включають ті, якими визначаються успіхи людини в видах основної діяльності; спеціальні здібності - які сприяють успіхам людини в специфічних видах діяльності.

Види здібностей: розумові та спеціальні, навчальні та творчі, математичні, конструктивно-технічні, музичні, літературні, фізичні здібності.

2.2. Розвиток здібностей і обдарованості

Чотири етапи розвитку здібностей:

• Перший етап — ігровий. Уважні батьки відіграють роль і вчителів, і наставників, і великодушних героїв, є прикладом для наслідування. Дитина лише «грається зі своїми здібностями», приміряючи до себе різні види занять і захоплень. Малят може цікавити абсолютно все або, навпаки, щось одне, але первинне захоплення може зникнути при зіткненні з першими труднощами. Тому девіз батьків на цій стадії: «Неквапливість, спокій, розважливість».
• Другий етап — індивідуальність. Зазвичай припадає на шкільні роки, хоча є діти, здібності яких чітко виявляються значно раніше. Більшість школярів ходить у якийсь гурток, секцію або студію, у них з’являються наставники, які працюють індивідуально. Для цього етапу характерно те, що дорослі постійно пристосовуються до дитини, яка осягає свій талант. Якщо успішність раптом знизиться, батьки вважають винним педагога й намагаються його замінити. Отже, на цьому етапі викладач відіграє головну роль. Він навіть може підкорити життя всієї сім’ї графіку юного вундеркінда. Зазвичай, дитина вже готова працювати й досягати високих результатів.
• Третій етап — зростання. Дитина потребує вже кваліфікованішого педагога, який стає основним суддею її досягнень. Роль батьків зводиться до моральної та матеріальної
  підтримки. На цьому етапі дуже важливі конкурси, концерти або змагання. Батьки стають «глядачами».
• Четвертий етап — майстерність. Якщо підліток справді талановитий, він обганяє своїх однолітків, а інколи й викладачів, і сам перетворюється на майстра в обраній сфері. Це трапляється рідко, і досягають таких висот одиниці. Батькам треба бути дуже обережними на цій стадії, щоб не спровокувати «зоряну хворобу».
   

Фактори формування обдарованості дитини

Важливою особливістю сучасного розуміння обдарованості є те, що це явище розглядається не як статична, а як динамічна характеристика, що реально існує в русі, постійному розвитку (Ю.Д. Бабаєва, А.І. Савєнков та ін.). За такого розуміння вважається доцільним визначити провідні фактори формування обдарованості дитини, за наявності яких підвищується вірогідність прояву неординарних здібностей особистості. Такими факторами пропонується вважати психофізичний потенціал особистості та сприятливий вплив середовища.

Біологічними передумовами обдарованості є: задатки, як вроджені анатомо-фізіологічні особливості людини, що зумовлюють розвиток здібностей (до музики, малювання, математики, спорту тощо); здібності – індивідуальні якості особистості, які виявляються у певній діяльності і які забезпечують успіх саме в цій діяльності; схильності – емоційне ставлення, конкретна вибіркова спрямованість на певну діяльність, що заснована на інтересі до цієї діяльності, потреби у її здійсненні, бажанні виконувати, досягати у ній успіху. Система задатків, схильностей і здібностей у комплексі і є найважливішою рушійною силою самовираження особистості, яка забезпечує виконання нею діяльності на високому рівні і досягнення значних успіхів.

Розкриття потенціалу креативності:

• реалізація творчого експрес-тренінгу під час проведення шкільних уроків;
• налаштування учнів на досягнення успіху;
• допомога кожному учневі ставити перед собою посильні завдання, які б відповідали його інтересам і носили дослідницький характер;

У роботі з обдарованими дітьми використовуються як індивідуальні, так і групові форми роботи.

Для досягнення позитивних результатів роботи з обдарованими учнями (чи то в роботі над проектами, чи у підготовці до олімпіад) у спілкуванні з дитиною важливо дотримуватися деяких правил:

1. Повага до особистості. Зазвичай обдарована дитина дещо відрізняється у поведінці та спілкуванні від своїх однолітків. Це не є причиною для встановлення стосунків вчитель-учень.
2. Щоб досягти удачі та успіху в роботі слід навчитися сприймати світ з радістю, радіти здоров'ю, відчувати любов оточуючих, проявляти щедрість і широту власного кругозору до всіх життєвих подій.
3. Навчитися приймати рішення, не ухилятися від цього. Слід навчитися дотримуватися своїх рішень, вміти відстояти їх за необхідності, вірити в них.
4. Уникати непорозумінь за рахунок строгого дотримання своїх обіцянок, акуратності, фактичності, щирості. Так поведінка як ніщо інше притягує до себе увагу і формує позитивне враження про людину.
5. Не приховувати своїх намірів від оточуючих, навчитися спокійно обговорювати свої проблеми.

Таким чином, можна сказати, що розрізняють чотири етапи розвитку здібностей. На першому етапі дитина тягнеться до батьків; на другому — на перший план виходить викладач; на третьому — постає вже сформована особистість; на четвертому – перетворюється на майстра в обраній сфері.

ВИСНОВКИ

У даній роботі розглядалася тема: «Розвиток здібностей і обдарованості на різних вікових етапах».

Відповідно до першого завдання зроблено наступні висновки. Обдарованість — поняття загальної психології; високий рівень задатків, схильностей. Обдарованість є результатом і свідченням високого рівня інтелектуального розвитку індивіда. Здібності — індивідуально стійкі психічні властивості людини, що визначають її успіхи в різних видах діяльності. Задатки — це потенційні можливості, що виявляються в діяльності, яка не може існувати без них.

Відповідно до другого завдання сформульовано такі висновки. Типи обдарованості: інтелектуальний тип — розумні, кмітливі, «надія школи», діти мають глибокі знання, самостійно їх здобувають, учні цього типу точно та глибоко аналізують навчальний матеріал, у них високий інтелект; академічний тип обдарованості — високий інтелект, на перший план виходить здатність до навчання - це, як правило, медалісти, гордість школи; художній тип — високі досягнення в художній діяльності: музика, танці, живопис, скульптура; креативний тип — нестандартність мислення, особливий погляд на світ. Важко виявити у школі через стандартизацію навчання; лідерська обдарованість — організаторські здібності; психомоторна або спортивна обдарованість.

Виділяють: загальні здібності - які включають ті, якими визначаються успіхи людини в видах основної діяльності; спеціальні здібності - які сприяють успіхам людини в специфічних видах діяльності. Види здібностей: розумові та спеціальні, навчальні та творчі, математичні, конструктивно-технічні, музичні, літературні, фізичні здібності.

Відповідно до третього завдання зроблено такі висновки. Ознаки обдарованості на різних вікових етапах: Раннє дитинство (1—3 роки) - невгамовна цікавість, нескінченні запитання, уміння стежити за декількома подіями, великий словниковий запас, захопленість словесним розфарбовуванням, розвинене мовлення, вживання складних слів і поширених речень. Підвищена концентрація уваги на чомусь одному, завзятість у досягненні результату у сфері, яка цікава, здібності до малювання, музики, лічби, нетерплячість і поривчастість, винахідливість і багата фантазія. Дошкільний період (4—7 років) - відмінна пам’ять, інтуїтивні здогадки, яскрава уява, нечіткість у розмежуванні реальності й фантазії, перебільшені страхи, егоцентризм, тонка моторна координація, дитина віддає перевагу товариству старших дітей і дорослих. Добра, відкрита, тямуща дитина; чудово володіє мистецтвом мовної комунікації; дуже допитлива, винаходить власні слова, схильна до активного дослідження світу; гостро реагує на несправедливість. Шкільний період (7—18 років) - успішна у багатьох видах діяльності дитина, високі результати, потреба в колекціонуванні, класифікації, охоче береться за складні та тривалі завдання, чудове почуття гумору, розвинена оперативна пам’ять. Сформованість навичок логічного мислення, виражена установка на творче виконання завдань, уміє вчитися, оригінальність словесних асоціацій, чіткий образ майбутньої діяльності, створення в уяві альтернативних систем. Дорослість (після 18 років) - легкість засвоєння нових ідей і знань, комбінування знань оригінальними способами, гнучкість у концепціях, способах дій, соціальних ситуаціях. Відмінно розвинені навички спілкування, дитина відкрита, дружня, цінує гумор. Жива й безпосередня уява. Не придушує своїх почуттів і емоцій. Активна, наполеглива, енергійна, схильна до ризику. Нетерпляча при виконанні рутинної роботи, віддає перевагу складним завданням. Незалежна у думках, поведінці.

Відповідно до четвертого завдання зроблено наступні висновки. розрізняють чотири етапи розвитку здібностей. На першому етапі дитина тягнеться до батьків; на другому — на перший план виходить викладач; на третьому — постає вже сформована особистість; на четвертому – перетворюється на майстра в обраній сфері.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Антонова О. Є. Обдарованість: досвід історичного та порівняльного аналізу / Житомирський держ. ун-т ім. Івана Франка. — Житомир, 2005. — 456с.
2. Бєляєв І.А. Здібності і потреби як континуум системних властивостей людської цілісності / І.А. Бєляєв // Вісник Оренбурзького державного університету. - 2009. - № 1 (95), січень. - С. 9-13.
3. Болюх О. Робота з обдарованими дітьми / О. О. Болюх // Завучу. Усе для роботи: науково-методичний журнал. — 2014. — № 17/18 . — С. 23-26.
4. Здібності, творчість, обдарованість: теорія, методика, результати досліджень: колективна моногр. / Державний фонд фундаментальних досліджень Міністерства освіти і науки України / В. О. Моляко (ред.), О. Л. Музика (ред.). — Житомир: Рута, 2006. — 320с.
5. Інтелектуальні здібності дитини / С. Максименко (упоряд.). — К. : Мікрос-СВС, 2003. — 96с.
6. Педагогічні умови соціалізації обдарованих учнів у навчально-виховному середовищі загальноосвітнього навчального закладу: Автореф. дис. канд. пед. наук: 13.00.05 [Електронний ресурс] / Н. М. Завгородня; Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова. — К., 2006. — 20 с.
7. Психологические факторы развития одаренной личности / Семенова-Пономарева Р. А., Королев Д. К., Зазимко О. В и др.; под ред. Р. А. Семеновой-Пономаревой; АПН Украины, Ин-т психологии им. Г. С. Костюка. — Житомир: Изд-во ЖГУ им. И. Франка, 2007. — 185 с.
8. Щорс В., Полударова А. Універсальний довідник соціального педагога. / В. Щорс, А. Полударова. — К.: Шкільний світ, 2014. — 123 с. — (серія "Б-ка «Шкільного світу»). — С. 60-61.
9. Щорс В. В. Психологічні особливості обдарованих дітей // Психологічна газета. — 2009. — № 9 (129). — травень. — С. 17-18.