Методичний посібник «Розвиток критичного мислення дитини початкової школи»

 

 

 

 

Міністерство освіти і науки України

Миколаївський національний університет

імені В. О. Сухомлинського

 

 

Кафедра початкової освіти

 

Методичний посібник

«Розвиток критичного мислення дитини початкової школи»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Миколаїв 2020р.

 

 

Авторський колектив:

Сотник Катерина (автор ідеї та укладач) – керівник творчого проєкту, студентка 748 групи факультету дошкільної та початкової освіти Миколаївського національного університету імені В.О. Сухомлинського

Авраменко Катерина, Гаразда Галина, Гончарук Марія, Дмитрієнко Ольга, Калюжна Тетяна, Козерівська Юлія, Мисевра Катерина, Пруцька Ірина та Скобленко Катерина – студентки 748 групи факультету педагогічної та соціальної освіти Миколаївського національного університету імені В.О. Сухомлинського.

 

Рецензент:

Якименко Світлана Іванівна – доктор філософії в галузі освіти, професор, завідувач кафедри початкової освіти факультету педагогічної та соціальної освіти Миколаївського національного університету імені В.О. Сухомлинського

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Методичний посібник

 

«Розвиток критичного мислення дитини початкової школи»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 На сучасному етапі розвитку громадянського суспільства в Україні надзвичайно важливо всіляко сприяти виробленню в людей уміння критично мислити, об’єктивно оцінювати різноманітні явища, процеси та події. Тому сьогодні актуальною є проблема розвитку критичного мислення, особливо в дітей початкової школи. Соціальні зміни та новітні досягнення сучасної науки і практики ставлять високі вимоги до самостійного, продуктивного, творчого та критичного мислення. Для того, щоб їх задовольнити, необхідно удосконалити систему навчання, щоб підвищити темп розвитку саме продуктивного мислення, тобто такого, яке спрямоване на відкриття нових знань. Практика доводить, що в умовах забезпечення переходу на новий стандарт базової повної середньої системи освіти, де задекларовано впровадження особистісно зорієнтованого, компетентнісного, діяльнісного підходу, важливого значення набуває запровадження технологій, які б позитивно впливали на навчально-виховний процес і давали б якісні зміни.

 Посібник розроблено на основі освітньої програми початкової освіти «Світ, в якому я живу» (автором ідеї є професор Якименко С.І., доктор філософії в галузі освіти, професор, завідувач кафедри початкової освіти факультету дошкільної та початкової освіти Миколаївського національного університету імені В.О. Сухомлинського).

 Освітня програма початкової освіти «Світ, в якому я живу» побудована на інтегрованому підході (адже провідною ідеєю концепції Нової української школи є інтеграція) який базується на об’єднанні п’яти сфер життєдіяльності людини: «Людина і природа», «Людина і суспільство», «Людина і культура», «Людина, наука і техніка», «Людина і всесвіт» (автором ідеї є професор Якименко С.І.). Такий підхід орієнтує педагогів на уніфікацію досвіду учнів в основних сферах їхньої діяльності, реалізацію системного, цілісного, комплексного підходу до дитини, на забезпечення гармонійного фізичного, емоційного, вольового, морального, соціального та інтелектуального розвитку школярів. Зміст підходу спрямований на особисте зростання дітей, їх суб’єктність в різних сферах життєдіяльності.

 Володіючи будь-якою мовою, ми можемо висловлювати думки та почуття, маємо доступ до всієї тієї мудрості, яка зібрана в книжках, і, нарешті, ми можемо спілкуватися з іншими людьми. Таким чином, мова є засобом спілкування і одночасно засобом формування та вираження думок. Проте у процесі використання мови важливо дотримуватися правил мовної поведінки, які пов’язані із встановленими у кожному суспільстві правилами ситуативного використання мовних одиниць. З огляду на це, стає очевидним, що етикет є невід’ємною частиною будь-якої мови в цілому. Саме тому за основу посібника взято сферу життєдіяльності людини «Людина і культура».

 Культура мовленнєвого спілкування – це вміння здійснювати комунікацію відповідно до норм, що історично склалися в певному мовному колективі, з урахуванням психологічних механізмів впливу на адресата, а також використовуючи лінгвістичні засоби і способи реалізації такого спілкування з метою досягнення найбільшого запланованого результату [10,с. 7].

 Адже невміння своєчасно виразити подяку може порушити процес спілкування, негативно вплинути на взаємовідносини співрозмовників [1, с. 9]. Тому дуже важливо не лише розвивати у школярів навики критично мислити, а й прищеплювати їм культуру спілкування.

 Метою початкової освіти є всебічний розвиток дитини, її талантів, здібностей, компетентностей та наскрізних умінь відповідно до вікових та індивідуальних психофізіологічних особливостей і потреб, формування цінностей, розвиток самостійності, творчості та допитливості.

 Зважаючи на це ефективність діяльності педагога оцінюється саме через динаміку розвитку особистості дитини, то актуальним є створення належних умов для запровадження нових технологій як інструменту з удосконалення педагогічної діяльності кожного члена навчального процесу.

 Основна мета школи - навчити учнів не лише відтворювати знання, а й застосовувати їх для вирішення життєвих проблем.

 Одним із найефективніших шляхів досягнення цієї мети є використання в навчальному процесі технологій критичного мислення. Актуальною і важливою є реалізація технології розвитку критичного мислення як засобу формування ключових компетентностей.

 Метою роботи є опис системи роботи вчителя початкових класів з

упровадження технології розвитку критичного мислення.

 Об’єкт дослідження – процес удосконалення діяльності вчителя початкових класів шляхом використання кросвордів в своїй педагогічній пракктиці.

 Предмет дослідження – розвиток критичного мислення як пріоритет в

роботі вучителя початкових класів.

 Практичне значення роботи полягає у тому, що даний посібник містить корисну та необхідну інформацію для ефективного формування та розвитку елементів критичного мислення на початковому етапі навчання шляхом використання кросвордів на уроках англійської мови. Та можуть бути використані вчителями як алгоритм впровадження інновації щодо поліпшення діяльності освітнього закладу.

 Впровадження даної технології розвитку критичного мислення забезпечує перехід від навчання, орієнтованого переважно на запам’ятовування, до навчання, спрямованого на розвиток самостійного свідомого мислення учнів.

 Викорстання кросвордів на уроках англійської мови допомагає готувати дитину до життя в інформаційному суспільстві, вибирати серед невпинного потоку інформації необхідне, критично співставляти та добирати інформацію,

співпрацювати з іншими. Зрештою, критичне мислення є дієвим способом

виховання громадян, які повинні про все мати власну думку і не дозволяти

маніпулювати своєю свідомістю.

 

 

 

 

Історія виникнення критичного мислення.

І.1 Виникнення питання.

В сучасних умовах становлення України і створення Нової української школи важливе значення має формування творчо і критично мислячих учнів.

Безперечно, формування вміння особистості бути спроможною вчасно й доречно відповідати викликам сучасності є одним із основних завдань виховання та освіти. У нестійких умовах становлення особистості, виявлення і розвиток її обдарованості має низку особливостей. Це вміння людини адекватно визначати причини й передумови наявних в її житті проблем, готовність докласти зусиль для їх практичного (а не лиш риторичного) подолання .

Відомий британський педагог і філософ Джон Локк вважав, що навряд чи є що-небудь більш важливе для знання, для спокійного життя і для успіху будь-якої справи, ніж уміння людини мислити. Погоджуючись з ним, ми вважаємо, що завдання сучасної школи – формування учня, який здатний чітко виділити проблему, яку необхідно розв’язати; самостійно знайти, обробити і проаналізувати інформацію щодо шляхів її вирішення; логічно побудувати свої думки, навести переконливу аргументацію та у результаті досягнути поставленої мети.

Зазначимо, що не кожний випускник має такі навички, тому перед педагогами насамперед постає завдання допомогти учням сформуватися як особистості, як громадянину, як громадянину з активною життєвою позицією.

Одним із найефективніших шляхів досягнення цієї мети є використання в навчальному процесі технологій критичного мислення.

 

 

 

 

 

 

 

І.2 Мета та завдання технології розвитку критичного мислення.

 Мета технології розвитку критичного мислення — розвиток мисленнєвих навичок учнів, які необхідні як у навчанні, так і в повсякденному житті; формування особистості, готової до життя у світі, що постійно змінюється, здатної до аналізу та осмислення інформації, різних сторін процесів і явищ, навчання та самовдосконалення, прийняття ефективних рішень.

Технологія розвитку критичного мислення націлена на формування таких

освітніх навичок:

• використовувати такі мисленнєві операції як аналіз, синтез, оцінювання в роботі з  різними  джерелами інформації;
• ефективно здійснювати пошук інформації, використовуючи різні джерела, структурувати, систематизувати та критично оцінювати її;
• ставити запитання різних типів і відповідати на них, виходячи з особливостей джерела інформації або ситуації;
• відрізняти факти від думок, виявляти спрямованість і необ'єктивність інформації;
• знаходити, розуміти і оцінювати аргументи в текстах і висловлюваннях інших людей;
• будувати власні аргументи й оцінювати їх, використовувати контраргументи і спростування;
• конструювати тексти різних видів в усній та письмовій формах;
• брати участь у дискусіях та дебатах, ефективно відстоюючи свою позицію;
• брати на себе відповідальність;
• будувати конструктивні взаємостосунки з іншими людьми;
• приймати обґрунтовані, виважені рішення, а значить бути успішним.

Очікуваний результат застосування технології розвитку критичного мислення:

• здатність особистості долати в собі схильність до однозначно-догматичного сприйняття світу;
• навички аналізувати ту чи іншу проблему з різних боків;
• навички користуватися інформацією з різних джерел, відрізняючи об’єктивний факт від суб’єктивної думки про нього;
• навички логічного, обгрунтованого мислення;
• навички адекватно визначати причини, передумови та наслідки наявних проблем;
• готовність докладати зусилля для практичного подолання проблем;
• навички працювати в колективі, комунікативність;
• навички прийняття виважених рішень тощо.

Таким чином, технологія розвитку критичного мислення – це універсальна, інтерактивна, “надпредметна” технологія, яка може використовуватись вчителями різних предметів у навчальному процесі.

І.3 Основоположники. Зарубіжний досвід.

Ключові педагогічні принципи реформатора освіти Джона Дьюї.

 Ідея розвитку критичного мислення зародилася у США, сягає своїм корінням у праці відомого американського психолога ХХ ст. Дж. Дьюї. Дьюї був значною постаттю в філософії прагматизму та засновником функціональної психології, пропагандистом освітнього прогресивізму.

 Дьюї вважав, що для демократії важливі два основні елементи, що потребують постійної уваги: школи й громадянське суспільство. На думку Дьюї повна демократія встановлюється не тільки за рахунок загального виборчого права, а й завдяки сформованій громадській думці, чого можна досягти ефективною системою спілкування між громадянами, фахівцями й політиками, при чому саме останні несуть відповідальність за ту політику, яку вони втілюють у життя.

 В основі поглядів Дьюї на навчання, що вплинули на становлення світової педагогіки, лежала філософія прагматизму, що прийняла форму інструменталізму. Ця філософія не визнає класичного критерію істини, за яким істина є відповідність наших думок дійсності, що не залежить від нас. Прагматизм за істинне (реальне) визнає те, що корисно, відсуває на другий план наукове пізнання, а з ним і істину, необтяжену характеристикою корисності.

 Дьюї вважав, що дитина пізнає нове не заради самих знань, як думали попередники, а заради діяльності, вона цікавиться саме тим, що може зробити сама. У цьому напрямку Дьюї вперше «поєднав» пізнання і діяльність. При цьому прихильник природничо-наукового емпіризму, він визначив місце пізнання і діяльності у розв'язанні повсякденних дитячих проблем. Процес такого вирішення, що спирається на метод експерименту, повинен забезпечити успішне відкриття дітьми нових істин за допомогою п'яти послідовних ступенів:

1) відчуття проблеми (утруднення);

2) її виявлення і визначення;

3) уявлення можливого рішення;

4) виявлення шляхом умовиводів наслідків із імовірного рішення;

5) подальші спостереження й експерименти, що дозволяють зробити висновок, що містить позитивне чи негативне судження. [2]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Концепція критичного мислення Метью Ліпмана.

Найбільш відомим теоретиком педагогічної новації є засновник Інституту Критичного мислення Метью Ліпман. Його викладацька практика наочно свідчила: студенти ненавчені аргументувати свої думки. Саме тому його науковий інтерес полягав передовсім у тому, щоб навчити студентів обґрунтовувати свої судження у процесі вивчення логіки. М. Ліпман був упевнений, що учні здатні до абстрактного мислення в більш ранньому віці, ніж це прийнято вважати. А тому, на його переконання, варто якомога раніше залучати дітей до засвоєння азів логічних міркувань. Відтак його концепція критичного мислення розроблялась передовсім у прикладенні до викладання філософських дисциплін.

М. Ліпман наголошує: "Коли знання та досвід не просто передаються, а застосовуються на практиці, ми напевно ясно бачимо приклади судження". М. Ліпман започаткував практику навчання критичного мислення і пов'язував необхідність такого навчання із тим, що демократичне суспільство потребує розумних громадян, а не просто раціональних. На його думку, школа надає менше стимулів для мислення, ніж домашнє оточення, тому відбувається згасання інтересу до навчання. Для виправлення ситуації він пропонував переорієнтувати навчальний процес зі стандартної парадигми передачі готових знань на рефлексивну парадигму критичної практики.

Основна відмінність навчання у рефлексивній парадигмі полягає в тому, що клас перетворюється на співтовариство дослідників, яке разом із вчителем міркує про світ, усвідомлюючи знання про нього як двозначне, невизначене та загадкове.

Фокус освіти спрямований не на поглинання інформації, а на осягнення внутрішніх відносин досліджуваних об'єктів. Навчання відбувається шляхом діалогу. На думку М. Ліпмана, учні повинні робити те саме, що і науковці, якщо ми хочемо навчити їх мислити самостійно. "Ми ж, – стверджує він, – навпаки, штовхаємо їх на вивчення кінцевих продуктів наукових відкриттів; відкидаємо самий процес і фіксуємо лише результати"[4]. Він переконаний, що коли проблема не прощупується самостійно, не зачіпає якісь інтереси або мотивації, так звана освіта перетворюється на шараду, пародію.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Слід відзначити, що М. Ліпман створив доволі цілісну концепцію критичного мислення: визначив характеристики процесу (самостійне; само себе виправляє; враховує контекст); встановив складові (диспозиції та навички); визначив послідовність (етапи критики); з'ясував функцію (винесення судження); навів основні чинники виникнення (проблема та діалог); пояснив роль та значення (виховання професіонала та громадянина демократичного суспільства). Проте, на нашу думку, концепції не вистачає визначення рівнів мислення, та який саме рівень посідає критичне мислення, як воно співвідноситься з іншими видами мислення, зокрема практичним, теоретичним, емпіричним, творчим тощо. Хоча автор і пише про мислення "високого рівня", під яким має на увазі поєднання критичного та творчого мислення, проте проблема рівнів та ієрархії цих рівнів розглянута недостатньо.

 

 

 

 

І. 4 Вітчизняний досвід.

Використання педагогічних ідей В.О.Сухомлинського в процесі формування критичного мислення особистості.

 «Умійте відкрити перед дитиною в навколишньому світі щось одне,

але відкрити так, щоб шматочок життя заграв усіма кольорами веселки. Залишайте завжди щось недомовлене, щоб дитині хотілося ще й ще раз повернутися до того, що вона дізналася». В.О. Сухомлинський

Видатний педагог-гуманіст розглядав особистість вчителя як наріжний камінь навчання та виховання. Він обґрунтував концепцію формування особистості вчителя, структура якої передбачає якості та уміння, притаманні людині, що здатна критично мислити.

В педагогічних творах В.О.Сухомлинського саме поняття «критичне мислення» не зустрічається. Проте педагог-класик ставить вимоги до тих, кому завтра держава довірить найцінніше – своїх маленьких громадян, і його думки співзвучні з тими вимогами, які сучасне життя ставить перед освітою в напрямку підготовки вчителя, головним покликанням якого є формування особистості людини третього тисячоліття.

Виховання у сучасного молодого покоління здатності мислити, думати, а не просто запам’ятовувати та накопичувати знання – ось що має стати одним із напрямків школи двадцять першого століття. Але ці завдання під силу вирішити тільки педагогу, який сам є критично мислячою особистістю.

В.О. Сухомлинський вбачав бідою освіти те, що основні зусилля учня «ідуть на пасивне отримання знань – запам’ятовування готового, розтлумаченого вчителем, заучування із підручника». Але основні розумові сили все ж таки мають направлятися на осмислення, а не на запам’ятовування. В.О. Сухомлинський закликав вбачати кінцеву мету процесу навчання не у нагромадженні знань. Останні, за словами педагога, мають виступати інструментом, який дасть змогу свідомо робити нові кроки в пізнанні навколишнього світу. Людину, яка б усе життя ефективно мислила, прагнула до пізнання нового, до саморозвитку своєї особистості та самоосвіти протягом продуктивного періоду життєдіяльності, необхідно вчити думати ще до того часу, коли вона прийде до школи, тобто з дошкільного віку [6].

Психологія дитини, яка стоїть на порозі шкільного життя, влаштована так, що мислення працює за умови сприймання наочного образу. Якщо таку дитину з перших днів ізолювати тільки сприйманням слова, клітини мозку будуть швидко стомлюватися. А це є одним із чинників відставання в шкільному навчанні. Тому В.О. Сухомлинський вбачав за необхідне, щоб дитина пройшла школу мислення. Чим складніші завдання мають постати перед пам’яттю, тим важливішою є робота з виховання мислення. Дитині, яка не проникає в суть речей, а бачить їх тільки поверхово, важко буде оволодівати процесом запам’ятовування.

Тому саме уроки мислення, які роблять дитину трудівником думки,

В.О. Сухомлинський розглядав як ефективний засіб формування позитивного ставлення до розумової праці.

Найефективнішим прийомом є постановка проблемних запитань. Саме так ми навчимо учня думати, виховуватимемо його розум. Бо тоді, коли допитливий розум доторкується до найтонших взаємозв’язків між явищами світу, в якому ми діємо, пробуджується інтелектуальна активність особистості. Людина починає відчувати себе «володарем думки», думки, що здобута власними зусиллями, а від того є надзвичайно дорогою.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ІІ. Опис застосування технологій критичного мислення.

ІІ.1 Організація навчально-пізнавальної діяльності школярів.

 Організація навчально-пізнавальної діяльності школярів на основі критичного мислення, зокрема, й під час вивчення іноземної мови, розглядається сьогодні як важливий дидактичний напрям, у якому домінують пошук чіткої постановки питання, обґрунтування, формулювання, твердження; прагнення до максимально важливої для даного предмета точності; використання надійних джерел та посилання на них; дотримання основної теми, цілісний розгляд ситуації; утримання в полі уваги вихідного завдання; вплив сприйняття й розуміння чужих почуттів, схильність до застосування навичок критичного мислення у житті.

 Відповідно до ролі та місця критичного мислення у шкільній освіті, ця методика має на меті забезпечувати певні умови:

 Необхідно зазначити, що у процесі опрацювання іншомовних матеріалів на уроках іноземної мови, для підвищення якості навчання та формування критичного мислення, як правило, використовуються прийоми та стратегії з урахуванням триступеневої методики: «актуалізація – усвідомлення - рефлексія». Дослідженням цієї методики займались Е.Ружин, Д.Клустер та Я.Калінніков. Відповідно до праць Чарльза Темпла, Скотта Уолтера та Кертіс Мередіт, Д. Клустером було запроваджено найбільш конкретизовану та змістовну класифікацію етапів формування критичного мислення, яка є широковживаною в загальноосвітніх закладах [5, с.14].

 Першим етапом є – актуалізація, під час цього етапу найкраще використовувати прийом «мозкова атака», яка вимагає від учнів перегляду наявних знань з даної теми, постановки цілей, мети тощо. На уроках іноземної мови «мозкова атака» може проводитись в індивідуальному, парному або ж груповому режимі. Головним принципом стратегії є те, що вчителем повинні прийматись як правильні, так і не правильні відповіді. Роль вчителя на етапі актуалізації – спрямовувати роботу учнів, виявляти їхні думки та прислухатись до викладених ідей.

 Наступним кроком у формуванні критичного мислення на уроках іноземної мови є – осмислення. Цей етап характеризується більш складною структурою та складнішими завданнями для виконання, вона займає основну частину уроку. Саме тут, учні переходять до безпосереднього ознайомлення з інформацією та її обробки.

 Такі технології критичного мислення, як аналіз, оцінювання, зіставлення, можуть бути використані на уроці і в свою чергу допомагають оптимізувати розвиток діалогічної компетентності учнів. Заключним етапом є – рефлексія, яка базується на обговоренні поданої теми.

 Одночасно, учні мають можливість оцінити власні погляди, звички та порівняти їх з поглядами інших учнів. На цьому етапі може бути використаний прийом мікродіалогу, у такому випадку діти мають дотримуватись відповідної структури: встановлення контакту – висловлення власних думок – завершення контакту [3, с. 285]. Останнім часом досліджена структура «актуалізація – усвідомлення – рефлексія» допомагає покращити роботу на уроці та в позаурочний час, вона організовує самостійну роботу учнів, підсилює їх активність до вивчення іноземної мови. Використовуючи технологію критичного мислення на уроках іноземної мови, учні матимуть змогу ширше застосовувати усне та писемне мовлення, тобто активізують навички говоріння та письма, тому метою розвитку навичок критичного мислення є надання дітям змоги вільно включатись в обговорення проблеми, швидке знаходження рішень.

 Учителі застосовують різні вправи та завдання для розвитку критичного мислення дітей на різних уроках і урок іноземної мови не є виключенням. Відповідно до поглядів І. Загашева, Б. Блума, М. Ліпмана, М. Вайнштейна та інших можна класифікувати типи вправ і завдань для розвитку критичного мислення, відповідно до кожного з етапів.

 

ІІ.2 Особливості впровадження.

Навчити дітей мислити критично — означає правильно поставити запитання, направити увагу в правильне русло, вчити роботи висновки та знаходити рішення.

Мета — створити ситуацію успіху для розвитку особистості дитини, дати можливість кожному вихованцеві відчути радість досягнення, усвідомлення своїх здібностей, віру у власні сили; допомогти дитині зрости в умовах успіху, дати відчути радість від здолання труднощів, допомогти зрозуміти, що задарма в житті нічого не дається, скрізь треба докласти зусиль. І тоді успіх супроводжується відчуттям радості та задоволення від діяльності, виникає почуття компетентності.

Деякі прийоми створення «ситуації успіху»:

 «Роби як ми, роби краще нас» — ось девіз уроків з використанням технології критичного мислення. Створення ситуації успіху, віра в дитину та вираховування її індивідуального стилю діяльності найбільш продуктивно впливає на мотивацію навчальної діяльності учнів, які згодом діють за сценарієм «переможця». А саме: «Я сьогодні кращий, ніж учора!» Тільки таким чином можна забезпечити умови для повноцінного розвитку особистості, формування в неї творчого критичного мислення.

О. Савченко серед усіх мотивів навчальної діяльності центральним і найсильнішим називає пізнавальний інтерес, що виникає і зміцнюється лише в ситуації пошуку нових знань, інтелектуального напруження та самостійної діяльності.

Пізнавальні інтереси мають низку переваг, а саме:

Навчання, підкріплене пізнавальними інтересами, має активний, дієвий характер. Активізуються розумові процеси учня, у нього з’являється прагнення до пошуку, до дослідження. Пізнавальні інтереси виявляються через певні емоції або емоційні стани: здивування відкриттям, очікування нового, піднесення у процесі учіння, інтелектуальна радість. Вольові прояви пізнавального інтересу пов’язані з ініціативою учня, самостійністю у здобутті знань, пошуком шляхів розв’язання навчальних завдань.

Навчання — основна форма розвитку пізнавальної активності молодших школярів. З одного боку, під час навчального процесу школярі здобувають нові знання, які розширюють їхній кругозір, а з другого боку — у процесі активної пізнавальної діяльності розвиваються навчальні можливості учня, завдяки яким він може самостійно і творчо не лише використовувати запас знань, а й шукати нове, задовольняючи свої потреби в пізнанні.

Роботу з виховання пізнавальних інтересів на уроках слід будувати у такій послідовності:

Чим молодший вік, тим цікавіші слід давати завдання. Найбільш цікавим є те, що максимально розвиває самостійність дитини, збуджує її думку. Викладання повинно бути захоплюючим — таким є один із принципів методики сучасного уроку. Однак інтерес не має нічого спільного з розважальністю, яка не містить пізнавальної мети. Істинний інтерес до пізнання виникає у тих випадках, коли воно пов’язане з вирішенням проблеми. А значить, кожне заняття повинно мати пізнавальний характер і, одночасно захоплювати як своїм змістом, так і способом викладу.

Здійснюючи індивідуальний життєвий сценарій, особистості необхідно опанувати не лише необхідні знання, а й найвище мистецтво — мистецтво жити. Отож, комунікативна компетентність — необхідна умова життєтворчості школяра. Саме тому, при вивченні слід використовувати завдання, які сприяють розвитку пізнавальної активності та критичного мислення у ході навчання.

Предметом уваги багатьох видатних педагогів завжди був мовленнєвий розвиток учнів, суть якого полягає у створенні оптимальних умов для формування мовленнєвої особистості молодшого школяра, розвитку його мовленнєвих здібностей, що є підґрунтям для самопізнання, саморозвитку та самовираження у майбутньому, засобом формування особистості нового типу. Забезпечення у класі сприятливих умов для невимушеного спілкування, застосування діалогічних та дискусійних форм навчання, постійне надання можливостей для самостійної творчої діяльності учнів, запровадження спеціальних вправ для мовленнєвого розвитку дає змогу досягти значного рівня сформованості комунікативних компетентностей школярів.

 

ІІ.3 Успішність впровадження технології в умовах НУШ.

 Розвиток критичного мислення стає дуже актуальним під час інтенсивних соціальних змін, коли неможливо діяти без постійного пристосування до нових політичних, економічних та інших обставин, без ефективного розв’язання проблем, значну частину яких неможливо передбачити. Саме тому очевидна життєва необхідність критичного мислення для вітчизняної освітньої системи. Тільки таким шляхом можна міркувати про розвиток демократії відповідно до вимог світового суспільства.

 По-перше, на уроці створюється особлива атмосфера взаємодовіри та взаємоповаги.

 По-друге, використовуються стилі спілкування на основі партнерства та захоплення спільною творчою діяльністю. Педагог не навчає, виховує чи розвиває, а співпрацює з учнями, навчаючись і самовдосконалюючись разом з ними. Тільки таким чином можливо досягти мети — формування особистості, готової до життя у світі, що постійно змінюється, здатної до навчання та самовдосконалення, до прийняття ефективних рішень.

 Сьогодні вже неможливо навчати традиційно: у центрі навчально-виховного процесу має бути учень. Від його творчої активності на уроці, вміння доказово міркувати, обґрунтовувати свої думки, вміння спілкуватися з учителем, учнями класу, залежить успіх у свідомому опануванні шкільної програми.

 Кожна дитина має до чогось певні здібності. Адже в майбутньому трудовому житті стануть у пригоді: міцна пам'ять, гостре око, хороший смак, образне мислення.

 Освітня технологія розвитку критичного мислення в процесі навчання дитини — це сукупність різноманітних педагогічних прийомів, які спонукають учнів до дослідницької творчої активності, створюють умови для усвідомлення ними матеріалу, узагальнення одержаних знань.

 Ця технологія допомагає готувати дітей нового покоління, які вміють розмірковувати, спілкуватися, чути та слухати інших. При запровадженні цієї технології знання засвоюються набагато краще, адже інтерактивні методики розраховані не на запам’ятовування, а на вдумливий, творчий процес пізнання світу, на постановку проблеми та пошук її вирішення.

 Критичне мислення можна втілювати у різних видах учбової діяльності, але найкращим із них є письмова робота. Тому що на письмі процес мислення стає видним і, отже доступним для вчителя. Письмо — найефективніший засіб навчання критичному мисленню. Критичне мислення є досить складним процесом творчої переробки інформації, пов’язаної з її усвідомленням, переосмисленням такої діяльності.

Характеристики критичного мислення

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Працюючи з технологією розвитку критичного мислення, ми усвідомили, що навчити учнів мислити критично з першого уроку фактично неможливо. Критичне мислення формується поступово, воно є результатом щоденної кропіткої роботи вчителя й учня, з уроку в урок, з року в рік. Не можна виділити чіткий алгоритм дій учителя з формування критичного мислення в учнів. Але можна виділити певні умови, створення яких здатне спонукати і стимулювати учнів до критичного мислення.

 Застосування технології розвитку критичного мислення під час вивчення навчальних дисциплін, як на уроках, так і в позакласній роботі, створює додаткову мотивацію до навчання.

 Учні добре засвоюють матеріал, тому що це їм цікаво. Зазначена технологія стимулює загальну активність учнів, сприяє створенню плідного освітнього середовища, й утвердження системного характеру навчання та самонавчання [8].

 За своєю сутністю технологія формування критичного мислення має інноваційний характер: вимагає від учнів застосовувати нові знання, спираючись на засвоєний раніше матеріал; виробляє вміння діяти і приймати рішення самостійно чи в складі команди та розв’язувати конфлікти; шукати, компонувати і застосовувати нову інформацію з різноманітних джерел, використовуючи сучасні технології для виконання конкретних завдань; розвиває критичне мислення і прагнення до творчості та саморозвитку; формує бажання і здатність самостійно вчитися.

 Отже, успішність впровадження цієї технології в школі призводить до того, що усі учні поступово опановують її не тільки як навчальну технологію, вміння самостійно вчитися, критично мислити, але і використовувати свої знання у повсякденному житті. А саме початкова ланка є фундаментом формування критичного мислення як пріоритетного напрямку виховання особистості сучасної молодої людини.

 Застосування технології розвитку критичного мислення — один із шляхів виховання активної особистості, що може взяти на себе ініціативу і діяти у межах правового поля. Це засіб формування критичного мислення і водночас розвитку творчих здібностей дитини.

 

 

 

ІІІ. Огляд методик розвитку критичного мислення.

ІІІ.1 Розвиток критичного мислення на уроках.

 Використання різних вправ, методів і прийомів не може мати чітко закріпленого місця на уроці, а може змінюватися відповідно до його завдань. Розвиваючи критичне мислення на уроці, не потрібно забувати і про вдосконалення грамотності школярів. Робота із навчальним підручником, різними видами словників та довідкової літератури допоможуть сформувати правописні вміння. У наш час дуже важливо розвивати критичне мислення у дітей - щоб дитина стала отримувати задоволення від вивченого матеріалу, навчилася його аналізувати і робити самостійні висновки, щоб навчилися ставити розумні запитання і творчо знаходити на них відповіді. Важливо відзначити, що технологія розвитку критичного мислення допомагає учням самостійно визначати напрям у вивченні теми і самостійно вирішувати проблеми, тобто «мислити по-справжньому» [3, с. 890].

 Не виникає жодних сумнівів, що критичне мислення повинно займати одне з провідних місць у шкільній освіті, тому що ця технологія насамперед допомагає формуванню пізнавальної потреби в учнів, яка спрямовує особистість на сприйняття та усвідомлення мети діяльності. Відповідно до цього формує позитивні цінності, навички та вміння, навчає самостійності та організованості.

 Необхідно зазначити, що застосування методів критичного мислення в шкільній освіті має поки що епізодичний характер. Щоб підготувати молодь до реалій сучасного життя, прийоми технології критичного мислення необхідно застосовувати як у навчальному, так і у виховному процесах.

 

 Це допоможе учням швидше орієнтуватись у новому матеріалі (за час навчання у школі) та новій інформації (у дорослому житті); розвиватиме навички і вміння аналізувати події, орієнтуватись у різних ситуаціях, дозволятиме швидко і правильно приймати ті чи інші рішення, припускатися менше помилок, бо люди вмітимуть аналізувати дії і події [3, с. 892].

 Отже, використання на уроках стратегії критичного мислення надасть можливість сформувати гармонійно розвинуту, конкурентоспроможну особистість, яка набуватиме уміння і навички потрібні в подальшому житті. Технологія формування критичного мислення школярів передбачає формування пізнавального інтересу шляхом розвитку внутрішньої мотивації до цілеспрямованого навчання, підтримку пізнавальної активності учнів, спонукання їх до порівняння отриманої інформації з особистим досвідом і на її ґрунті формування аналітичних суджень.

 Ознайомившись з уроками, легко переконатися у тому, що методи, з яких складається технологія розвитку критичного мислення, легко вбудовується в будь-який урок. Завдяки чітким і зрозумілим алгоритмам діяльності, вони з легкістю сприймаються дітьми. Застосування цих методів не потребує якихось матеріальних витрат, наявності складної техніки, Інтернету. У будь-якій міській чи сільській школі такий урок можна провести, будучи переконаним у тому, що він буде ефективним, нестандартним, цікавим для дітей.

 Досвід показує, що дітям подобаються такі уроки, вони підвищують мотивацію дітей, спонукають мислити, висловлювати власні думки, самостійно конструювати знання. Нажаль, серед сучасних підручників для початкової школи немає таких, які б були спрямовані на розвиток критичного мислення, як цього вимагає життєва необхідність. Як правило, ці підручники містять готові положення і висновки і не передбачають можливості критичного дослідження навчального матеріалу учнями. Проте, володіючи методами критичного мислення, учитель може навіть на матеріалі таких підручників організовувати роботу так, щоб учні були задіяні в процес формування знань, тим самим роблячи його «своїм», більш зрозумілим.

 Методи, які використовуються у початковій школі для формування в учнів критичного мислення є універсальними.

 Всі уроки будуються приблизно за такою структурою: вступна частина уроку (5-7 хвилин) є етапом актуалізації опорних знань і умінь та мотивації їх до навчання. В літературі з критичного мислення цей етап називають «викликом». На цьому етапі діти разом з учителем «освіжають» свої знання, уявлення, уміння, проводять «інвентаризацію»цих знань, зосереджують увагу на новій темі, готуються для сприйняття нових ідей, формують позитивне ставлення , зацікавленість до процесу навчання.

 В основній частині уроку (27-35 хвилин уроку) відбувається конструювання учнями знань і навичок, формування власного ставлення до теми.

 Завданням підсумкової частини уроку (до 10 хвилин) є рефлексія учнів щодо процесу і результатів навчальної діяльності. На цьому етапі учні розвивають важливі уміння: резюмувати інформацію, викладати ідеї, передавати почуття й уявлення в кількох словах, порівнювати нову інформацію з тією, яка була перед початком уроку.

 Розвиток мислення на такому уроці відбувається за наступною схемою:

ІІІ.2 Перелік методів для проведення уроків.

 Критичне мислення можна формувати на всіх предметах, і спільним в них є те, що на цих уроках переважає процес самостійного дослідження, конструювання знань учнями у процесі активної пізнавальної діяльності. Учні вчаться думати в процесі мислення, вчаться через практику навчання, висловлюються та оцінюють судження. Таким чином вони приходять до ефективнішого використання свого мислення і реально готуються до викликів сучасного життя. Конспекти уроків для проведення уроку з використанням елементів критичного мислення, як правило, містять:

 

 Ось орієнтовний перелік методів критичного мислення відповідно до навчальних предметів в початковій школі:

Навчальний предмет	Метод
Навчання грамоти, українська мова.	«Кошик ідей», «Картографування», «Умовна подорож», «Читання з передбаченням», «Самооцінювання».
Природознавство	«Кластер», «Риб’яча кістка», «Читаємо в парах, запитуємо в парах», «Таблиця запитань за таксономією Б.Блума», «Закінчи речення».
Математика	«Логічний ланцюжок», «Знайди зайве», «Робота в парах», «Робота в групах», «Вірш-підказка», «Самооцінювання», «Обговорення у загальному колі», «Виключіть зайве, поясніть», «Запитальні віршики», «Читання з позначками», «Вірні - невірні висловлювання»
Основи здоров’я	«Читаємо в парах, узагальнюємо в парах», «Карта поняття», «Робота в групах», «Система запитань».
Англійська мова	«Припущення на основі запропонованих слів», «Постановка питань за питальними словами», «Ажурна пилка», «Мозковий штурм», «Знайди зайве», кросворди та ребуси.

 

 Ці методики мають бути направленні на розвиток критичного мислення й самостійності у навчальному процесі учнів початкової школи. Важливо зазначити, що такий учитель уміє аналізувати свою роботу, стати джерелом важливої професійнометодичної інформації для інших учителів

 У чому сила такого стилю викладання? Коли учень долучається до сприйняття нової інформації під час читання тексту, перегляду фільму, прослуховування лекції вчителя, він навчається відстежувати своє розуміння нового й не ігнорувати прогалини в ньому. При цьому доцільно, аби він записував те, що не зрозумів, аби з’ясувати в майбутньому. Подальше відпрацювання й закріплення учнем нових знань відбувається за допомогою різноманітних методів і прийомів організації активної самостійної роботи.

IV. Кросворди як ефективний метод розвитку критичного мислення.

IV.1 Поняття кросворду як методу навчання.

 Використання кросвордів на уроках є одним з найактивніших засобів розвитку пізнавальних інтересів. Для того, щоб кожний учень відчув чарівність кросворду, необхідно відзначити більшість із позитивних його якостей.

 Кросворд має дивовижну властивість кожного разу кидати виклик позмагатися. Кросворд – спосіб пошуку самостійної відповіді на багато питань, це, в деякому роді, пізнання світу через припущення. А ще – задоволення! Якщо людина справляється з кросвордом, а найчастіше інтуїтивно або усвідомлено нею вибирається той кросворд, що їй під силу, вона одержує такий самий заряд оптимізму, який дарують не менше п’яти хвилин сміху.

    Про різноманітність кросвордів судити важко, оскільки вони найчастіше зовні схожі один на іншого: для усіх них стандартно характерна фігурна чорно-біла сітка. Проте, однаковими вони здаються лише на перший погляд, оскільки їх зміст може бути напрочуд різноманітним.

Класифікувати кросворди можна за:

   Можна виділити й узагальнювальні, підсумкові кросворди: їх питання охоплюють різноманітні розділи курсу. Так само складно розташувати кросворди за мірою складності. Насправді: одному учневі той або інший кросворд здається простим, іншому – складним, і обидва вони по-своєму праві.

 Кросворди можна розділити на дві категорії. Одним подобаються завдання з рідкісними, новими для них словами; вони вважають, що кросворд має бути передусім пізнавальним і готові перерити десятки книг, довідників, енциклопедичних словників, сторінок Інтернету щоб знайти відповіді. Для них кросворд є тим цікавішим, чим більше нового вони дізнаються. Інші (їх значно більше, ніж перших) люблять завдання, що виконуються по пам’яті; вони вважають, і небезпідставно, що в силу своєї специфіки кросворд не призначений для одержання нових системних знань (це робиться за допомогою навчальної і науково-популярної літератури). На думку цієї групи школярів, головна функція гри – дати можливість згадати знайомі, але забуті терміни, закріпити їх у пам’яті, розвинути інтелект.

 Процес відгадування кросвордів і їх складання є своєрідною гімнастикою, що мобілізує і тренує розумові сили учня. Відгадування відточує і дисциплінує розум, привчаючи до чіткої логіки, до міркувань.

 Використання кросвордів можна розглядати як процес творчий, а тому, кросворди доцільні не стільки для перевірки загальної ерудиції учнів, скільки для кращого засвоєння ними фактичного навчального матеріалу. Передусім, необхідно чітко уявляти, з якою дидактичною метою використовується на уроці цей кросворд.

 Отже, якщо ставиться таке дидактичне завдання як перевірка домашнього завдання на початку уроку, то за доцільне використати індивідуальні завдання у вигляді готових кросвордів. Чи можливе фронтальне опитування за готовим кросвордом, створеним у Microsoft PowerPoint? У процесі перевірки розуміння вивченого навчального матеріалу, його закріпленні, узагальненні і систематизації знань можна використати як готові кросворди для роботи індивідуально і в групі учнів, так і давати завдання самостійного створення кросвордів.

   

 Практика показала, що даючи учням для розв’язання навчальний кросворд, необхідно дотримуватися низки умов:

  

 Щоб у школярів не пропадав інтерес до розв’язання кросвордів, потрібно різноманітити їх зміст і форму подання. Кросворди, які використовуються як певний елемент уроку, можуть містити 8-12 питань. Тематичні кросворди, що містять питання конкретного розділу технологій, зазвичай складаються з 20-30 слів, а підсумкові – з 30-50 слів. Як правило, усі навчальні кросворди розв’язуються по пам’яті, і сама вказівка учителя на те, що учні впоралися із завданням без допомоги довідкової літератури, служить гарним психологічним стимулом для них. Якщо забезпечити кросворд кількісними показниками для оцінки рівня ерудиції, то вийде принципово новий тип – тест-кросворд, що дозволяє оцінити загальну підготовку учня , широту його світогляду в певній галузі знань.

    Складання кросвордів учнями – це досить корисний вид самостійної роботи, що дає школяру можливість самореалізації. Кросворд (ребус, чайнворд, тощо) – зручна форма активізації пізнавальної діяльності учнів, їхнього мислення. В процесі підготовки кросворду учню необхідно ретельно опрацювати теоретичний і практичний матеріал, звернутись не лише до лекційних матеріалів і підручників, а й до додаткової та довідкової літератури. В ході такого опрацювання і відбору матеріалу учень, без сумніву, більш глибоко засвоює додаткову інформацію, яка поступово накопичується, формуючи більш високий рівень знань.

 У той самий час нестандартна форма завдання стимулює нестандартний підхід до його виконання, отже, активізується не тільки пізнавальна діяльність, а й творче начало майбутніх фахівців [7, с. 99].

 З методичної точки зору особливо доцільне складання тематичних кросвордів. Це вимагає гарного знання вибраної теми, уміння чітко формулювати визначення понять. Тематичні кросворди можна використати як для фронтальної, так і для індивідуальної роботи з учнями. Коли лише починається вивчення теми чи курсу у школі, практикується використання переважно готових кросвордів. Ці кросворди може складати й учитель. Як тільки учні відчують привабливість такої діяльності, пропонуємо їм самим складати кросворди. Цим можна займатися як вдома, так і на уроках. Складають кросворди учні або індивідуально, або в групі.

 Необхідно пам’ятати, що найбільшу увагу в процесі цього слід приділяти формулюванню питань. Проблема постановки питання – це проблема розвитку високоякісного критичного мислення. Гарне питання допомагає абсолютно інакше бачити суть вивченого і шукати відповідь шляхами, про які раніше ніхто і не думав. А головне – воно свідчить про розуміння навчального матеріалу. Відзначимо, що складені учнями кросворди мають «працювати». Їх можна пропонувати однокласникам або учням паралельного класу. Необхідно повідомляти авторів про громадську користь їхньої праці. Це приносить їм задоволення і слугує додатковим моральним стимулом. Слід високо оцінювати успіхи школярів і обов’язково заохочувати, особливо в процесі складання «правильних» симетричних кросвордів. Завдання створення кросвордів на уроках можна розв’язувати одним із програмних засобів: Microsoft Word, Microsoft Excel, Microsoft PowerPoint.

 Складання кросворду є прекрасним засобом активізації розумової діяльності і самореалізації особистості школярів. Творчі здібності, різноманітність форм, формулювань, дозволяють учням шукати нову інформацію і створювати кросворди, тим самим, розвиваючи в невимушеній формі пізнавальні інтереси.

 Інтерактивний кросворд, спрямований на перевірку знань учнів у ігровій формі, традиційній для кросвордів – розгадування зашифрованих слів, що проводиться в мережевий чи локальний спосіб. Цей вид засобів виокремлено на основі специфіки, що вирізняє інтерактивні кросворди з - поміж інших: у них представлено ігровий, тренувально-контрольний та інтерактивний елементи.

  Інтерактивні кросворди «...розширюють кругозір, допомагають краще орієнтуватися в постійно зростаючому потоці інформації. Розв’язування їх тренує пам’ять, розвиває кмітливість, учить працювати з довідковою літературою, спонукає до поглиблення знань, виробляє вміння доводити розпочату справу до кінця».

IV.2 Різновиди кросвордів.

Класичний кросворд. Класичний варіант кросворду складається з сітки кросворду та текстів питань та відповідей до них. Сітка кросворду містить клітини з літерами слів-відповідей, а також пусті клітини. При цьому кожна клітина першої літери будь-якого слова-відповіді має номер, яким позначається ця відповідь та питання до неї.

Скандинавський кросворд (сканворд) від класичного кросворду відрізняється значно більшою кількістю перетинів слів за вертикаллю і горизонталлю. До того ж у сканворді замість розгорнутих питань в окремій графі в окремих клітинках пишуться короткі питання до загаданих слів, які також можуть бути представлені у формі зображень або фотографій і займати кілька клітин сітки.

 

Циклічний кросворд (циклокросворд). У циклокросворді (циклічному кросворді) слова розташовуються навколо клітини з номером відповідного питання. Відмінною особливістю такого кросворду є однакова кількість букв у всіх загаданих словах — зазвичай, 4, 6 або 8. Перетини слів відбуваються по дузі кола. При цьому якщо слово знаходиться не з краю сітки, то всі його літери, так чи інакше, одночасно є літерами й сусідніх слів.

 

Чайнворд або лінійний кросворд. У чайнворді перетин слів являє собою лінію (тобто ланцюг). Тому друга поширена назва — лінійний кросворд. Існуюсть також подвійні лінійні кросворди.

Угорський кросворд (філворд). Філворд складається з клітин, у яких вже присутні букви відповідей. Кожна відповідь являє собою ланцюжок клітин. Слова-відповіді не перетинаються і не мають спільних клітин з іншими словами.

Англійський кросворд. У цій головоломці, подібно до угорського кросворду, також використовується поле з літерами, але кожне слово завжди йде в одному напрямку, який до того ж може бути діагональним, не ламаючись всередині. При цьому, на відміну від філворду, слова можуть перетинатися в буквах. Таким чином одна й та ж літера може належати різним словам.

 

Американський кросворд. У цьому різновиду кросворда замість сітки дано прямокутне поле клітинок, а питання прив'язані до конкретних горизонталей і вертикалей, але точне положення відповідей невідомо. Зазвичай, зазначена довжина і порядок відповідей знаходяться на лінії, то ж вихідна сітка кросворду може бути знайдена методом, аналогічним рішенням японської головоломки.

Естонський кросворд. Сітка цього кросворду не містить пустих клітинок. Осередки, що не належать одній відповіді, розмежовуються товстою лінією. В англомовних виданнях цей варіант називається «кросворд з перегородками»

 

Ключворд (кейворд, шифрокросворд). У цій головоломці потрібно відновити вихідний кросворд, кожна буква якого зашифрована певною цифрою. При цьому зв'язок між буквами й цифрами (в межах однієї головоломки) завжди однозначний, то ж кожній букві відповідає лише певна цифра і навпаки.

 

 

 

 

IV.3 Специфіка використання кросвордів на уроках англійської мови. 

 Процес навчання не можна уявити без перевірки знань. Якщо знання не перевіряти, то втрачається сенс навчання, втрачається дух змагання. Майже кожен викладач рано чи пізно стикається з проблемою як швидко перевірити знання учнів.

Найчастіше до цього питання деякі викладачі підходять формально. Як наслідок, така перевірка знань не викликає відгуку в учнів, і вони показують результати значно гірше, ніж знають матеріал насправді.

Багато людей думають, що кросворди можна використовувати тільки тоді, коли потрібно чимось зайняти вільний час, наприклад, на відпочинку або під час тривалої подорожі в поїзді. Це застаріле та помилкове поняття. Використання кросвордів для перевірки знань учнів дозволяє не тільки оцінити їх знання, розвинути мислення, але і зробити цей процес цікавим.

Рівень мовленнєвої компетентності учня повинен не тільки забезпечувати йому успішну адаптацію у навчальному процесі, а й гарантувати оволодіння ефективними методами й засобами збору, накопичення, оброблення та передачі інформації не тільки впродовж навчання, а й впродовж всього подальшого життя, що і є основною та ключовою компетентністю 21 століття – «Вміння вчитися впродовж життя». Однією з педагогічних умов ефективного розвитку мовленнєвої компетентності учня  є активізація пізнавальної діяльності при вивченні шкільних дисциплін.

Сьогодні педагоги стикаються з проблемою зниження рівня пізнавальної активності учнів на уроці, небажанням самостійно працювати та вчитися. Серед причин втрати інтересу учнів до навчання є безумовно одноманітність уроків, що призводить до шаблону при викладанні. Творчий підхід до побудови уроку, його неповторність, насиченість різноманіттям прийомів, методів і форм можуть забезпечити ефективність навчального процесу. Тому використання навчальних кросвордів є актуальним у процесі вивчення англійської мови, розвитку  мовленнєвої культури учня та активізації пізнавальної діяльності.

Розвиток критичного мислення - важлива складова в освітньому процесі кожного учня, а кросворд, як один з видів лексичної гри, допомагає значно підвищити рівень мотиваційної сфери та розвивати увагу, критичне мислення, творчість та креативність.

 Розгадування кросвордів сприяє розширенню кругозору, розвитку кмітливості, спонукає мислити, дозоляє засвоювати знання та запам’ятовувати слова в ігровій формі, вчить працювати з довідниками та словниками, а також урізноманітнює освітній процес.

 Таким чином можна зробити висновок, що кросворди можуть бути використані вчителями для молодших школярів і служити для підвищення мотивації у навчанні.

Кросворди можна використовувати на кожному уроці в початковій школі. Вони стимулюють увагу, покращують концентрацію уваги на деталях, сприяють актуалізації начального матеріалу та вчать дітей швидко й якісно працювати над поставленою проблемою.

Використання кросвордів на уроках англійської мови допомагає вчителю краще досягати мети уроку, а саме:

 

 Під час вивчення англійської мови кросворди можна використовувати на різних етапах уроку, залежно від навчальної мети. Ось орієнтована структура:

 Отже, можна зробити висновки, що використання кросвордів під час навчально-виховного процесу позитивно впливає на вивчення програмового матеріалу, сприяє розвитку творчих та інтелектуальних здібностей дітей та являється ефективним методом для розвитку критичного мислення здобувачів освіти початкової школи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки.

 Таким чином, формування життєвих компетентностей Нової української школи сприятиме розвитку суспільства освіченого загалу, високої культури і рівних можливостей.

 Саме таке суспільство забезпечує європейську якість життя, у якому освічена людина може бути справді вільною, вміти навчатися впродовж життя, критично мислити, ставити цілі та досягати їх, бути здатною до участі у міжкультурному спілкуванні.

 Отже, використання власної креативності, фантазії, досвіду є гарантією здобуття і розробки своїх активних методів навчання учнів. Пам’ятайте, що дітям подобаються нестандартні підходи до навчання, не лише на уроках англійської мови, а й на інших.

 Отже, можна дійти висновку, що використання методик для розвитку критичного мислення дітей для розвитку культури спілкування та для реалізації особисто орієнтованого підходу та викладанні англійської мови дають змогу практично збільшити кількість розмовної практики на занятті, виявляються цікавими для учнів, допомагають засвоїти матеріал та використати його у подальших заняттях, виконують дидактичні та різні розвивальні функції.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………..…………4

І. Історія виникнення критичного мислення

І.1 Виникнення питання ………………………………………………….………….7

І.2 Мета та завдання технології розвитку критичного мислення ……….....……..8

І.3 Основоположники. Зарубіжний досвід………………………………………….9

І.4 Вітчизняний досвід………………………………………………………….......13

ІІ. Опис застосування технологій критичного мислення

ІІ.1 Організація навчально-пізнавальної діяльності школярів…………………..15

ІІ.2 Особливості впровадження……………………………………………………17

ІІ.3 Успішність впровадження технології в умовах НУШ………………………20

ІІІ. Огляд методик розвитку критичного мислення

ІІІ.1 Розвиток критичного мислення на уроках…………………………………..22

ІІІ.2 Перелік методів для проведення уроків……………………………………..26

IV. Кросворд – ефективний метод розвитку критичного мислення

IV.1 Поняття кросворду як методу навчання……………………………………..28

IV.2 Різновиди кросвордів………………………………………………………....32

IV.3 Специфіка використання кросвордів на уроках англійської мови………...35

Висновки……………………………………………………………………………38

Література …………………………………………………………………………..40

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЛІТЕРАТУРА

1. Ариян М.А. Использование воспитательного потенциала речевого этикета на иностранном языке / М.А. Ариян // Иностранные языки в школе. – 1991. – № 2. – С. 9–14.

2. Дьюи Дж. Психология и педагогика мышления / Пер. с англ. Н.М.Никольской. - М.:Совершенство, 1997. - 208 с.

3. Леонтьєва А. Технологія розвитку критичного мислення у формуванні комунікативної компетенції під час навчання іноземної мови//Вісник Молодой ученый. – 2014. – №2. – С. 890-892

4. Навчаємо мислити критично: пос. для вчителів / автори-укладачі О.І.Пометун, І.М.Сущенко. - Дніпро: ЛІРА, 2016. - 144 с.

5. Освіта в Україні. Доповідь міністра освіти і науки України на ІІ Всеукраїнському з’їзді працівників освіти: м. Київ, 12 жовт.2001р./ Редкол.: В. Кремень(кер). – К.: Освіта України, 2001. – 14 с.

6. Освітні технології: Навчально-методичний посібник / О.М. Пєхота,  А.З. Кіктенко, О.М. Любарська та ін. – К.: А.С.К., 2001. – 256 с.

7. Романюк О. Н. Тематичні кросворди / О. Н. Романюк, А. П. Гончар // Інформатика та інформаційні технології в навчальних закладах. Науково-методичний журнал. – 2011. – № 3. – 112 с.

8. Сиротенко Г.О. Сучасний урок: інтерактивні технології навчання. - X.: Вид. група «Основа», 2003. Бібліотека журналу «Управління школою»; вип. 3.

9. Тягло А. В. Критичне мислення, проблема світової освіти XXI століття / Тягло А. В., Воропай Т. С. – Х. : Ін-т внутр. справ, 1999. –194, 285 с.

10. Фаенова М.О. Обучение культуре общения на английском языке : [науч.-теор. пособие] / Фаенова М.О. – М. : Высшая школа., 1991. – 144 с