Методика ефективного навчання

 «Методика ефективного навчання»

 

  1 ЕФЕКТИВНІСТЬ РЕФОРМУВАННЯ ОСВІТИ

 

 «Навчатися і не розмірковувати - марно втрачати час, міркувати і не вчитися - згубне».

(Конфуцій)

Ефективність реформування системи освіти і професійної підготовки залежить від уміння навчального закладу швидко переорієнтувати старі ідеї і шаблони на задоволення професійних потреб у галузі. Якщо великий досвід педагогічного колективу уміло направити на зміну потреб суспільства в підвищенні якості людського капіталу як сукупностей якостей людини, що ґрунтуються на природних здібностях, високому рівні освіти, компетентності, мобільності та умінні реагувати на виникаючі зміни, то ефективність навчання зросте, що вплине на конку­рентоспроможність сучасних випускників, і вона звичайно буде гарантованою на ринку праці.

Принципово важливим є реалізація завдань:

-    забезпечення високої якості освіти;

      - формування життєво важливих компетентностей, що забезпечує можливість орієнтуватись у сучасному суспільстві, інформаційному просторі, швидкісному розвитку ринку праці, подальшому здобутті освіти;

-  формування навичок навчатись упродовж життя;

      - збільшення уваги до формування самодостатньої, освіченої, конкурентоспроможної, демократичної, вільної особистості, духовності як провідної якості особистості.

Виші навчальні заклади мають здійснювати ефективне навчання, тобто підготовку інтелектуального генофонду нації, виховання духовної еліти, примножувати культурний потенціал, який забезпечить високу ефективність діяльності майбутніх спеціалістів.

Це може бути досягнуто через 

- виховання майбутніх спеціалістів авторитетними високоосвіченими людьми, носіями високої загальної світоглядної, політичної, професійної, інтелектуальної, соціально-психологічної, естетичної, фізичної та екологічної культури;

       - створення необхідних умов для вільного розвитку особистості студента, його мислення і загальної культури, шляхом залучення до різноманітних видів творчої діяльності (науково-дослідної, пошукової, технічної, культурно-просвітницької, правоохоронної та ін.);

       - збагачення емоційно-естетичного досвіду студентів шляхом участі їх у відродженні забутих та створенню нових національно-культурних традицій міста,навчального закладу;

      - формування "Я" - концепції людини творця на основі самоосвіти, саморозвитку, самовиховання, самовдосконалення;

      - пропаганду здорового способу життя.

Сучасні умови висувають необхідність впровадження інноваційних підходів, переосмислення і перегляд звичних установок у стосунках викладача і студента, переведення їх у нову площину - площину ділового співробітництва, партнерського взаєморозуміння.

Інноваційний прогрес передбачає включення новітніх ідей, підходів, інноваційних форм стосунків викладачів і студентів:

- виховання попереду навчання.

      - не впливати як викладач, а паралельно співпрацювати: викладач -студент.

- студент - не об'єкт виховання, а його активний учасник.

- навчання рівних - рівними.

      - партнерські стосунки, адже освіта - це бізнес, в якому кожен може отримати початковий капітал - професію. І все частіше викладач говорить зі студентом не як з дитиною, а як рівноправним парі пером, що визначив свою мету й твердо йде до неї.

        - поважне ставлення один до одного. Головне в роботі викладача - дружба, взаєморозуміння і взаємоповага, демократизація спілкування, організаційних форм і методів роботи.

 

 Викладання –

це мистецтво,

а не ремесло – у цьому самий корінь учительської справи…

Вічно винаходити, вимагати,

удосконалюватися – от єдиний можливий курс сучасного вчителя.

                          М.А. Рибникова

 

Демократизація освіти - принцип реформування освіти в Україні на демократичних засадах, що передбачає децентралізацію в управлінні освітою, автономізацію навчально-виховних закладів - громадської системи управлінця освітою (участь батьків, громадськості, церкви), співробітництво викла­дач - студент у навчально-виховному процесі, у вирішенні основних питань діяльності.

 

 

 

 

 

У навчальному закладі повинен масштабно реалізовуватись принцип демократизації. Для реалізації демократичних підходів в освіті пріоритетний є системний підхід до організації навчального процесу, впровадження найбільш оптимальної освітньої  виховної моделі, всебічне впровадження інноваційних педагогічних технологій, що базуються на гуманістичних, особистісно- орієнтованих позиціях.

До педагогічних здобутків у галузі демократизації освіти слід віднести студентське самоврядування, де формується соціальний досвід молоді, набуваються навички колегіальності, співпраці.

Через отримання нової інформації, формування в студентів асоціативно-комунікативних уявлень та понять (толерантність, громадянська позиція, відповідальність) та створення власної думки можна навчити студентів умінню брати участь у громадянському житті, самореалізуватися. Студенти самостійно у своїй діяльності керуються Конституцією України, Конвенцією ООН про права дитини, іншими нормативно-правовими документами та положеннями.

Головним завданням студентського самоврядування є формування та розвиток соціально-активної, гуманістично-спрямованої особистості з глибоко усвідомленою громадянською позицією, почуттям національної самосвідомості.

Студентське самоврядування через широко розвинену систему органів самоврядування забезпечує включення студентів у різноманітну, глибоко змістовну діяльність колективу, суспільства, має вплив на дотримання студентами прав і обов'язків. Воно сприяє виробленню в студентів почуття господаря групи, коледжу, вміння співпрацювати на принципах рівності, гласності, демократизму.

Головною метою студентського самоврядування є:

-  захист прав і інтересів студентів;

-  інтеграція зусиль для добрих і корисних справ;

- розробка і втілення проектів, спрямованих на поліпшення навчально-виховного процесу в коледжі.    . .

Завдання студентського самоврядування:

- формування навичок самоврядування, соціальної активності й
соціальної відповідальності в процесі практичної, громадської діяльності
студентської молоді;

       - формування суспільно-громадського досвіду особистості, розвиток, симулювання, реалізація  її творчого потенціалу;

       - формування життєвої компетентності та стимулювання життєвого успіху студентів старших курсів;

       - розвиток творчих рис характеру, а саме: цілеспрямованості,
ініціативності, вимогливості, наполегливості, толерантності, винахідливості, оригінальності, готовності до виправданого ризику;

        - залучення студентів до участі у вирішенні трудових, соціально-політичних, моральних потреб суспільства;

        - об'єднання старшокласників для добрих, корисних, цікавих справ, розвиток їхніх творчих здібностей;

-   розвиток світогляду студентів для подальшого формування цивілізації компетентності.

 

 

 

 

 

 

 

 

Формуванню партнерських стосунків з студентами  сприяє організація науково-дослідної та пошукової роботи. Зокрема, це написання науково-дослідних робіт на актуальні теми зі спеціальностей та економіко-правового напряму.

 

Професійна компетентність у формування демократизації партнер­ських стосунків зі студентами полягає в:

  - знанні особливостей студентів;

  - обізнаності у педагогічних технологіях;

  - використанні діалогічних методів.

Тому серед перших заповідей для адміністрації навчального закладу:

  - бачити в педагогів усе краще; 

  - не принижувати, а радити;  

  - не критикувати, а допомагати;

   - не примушувати, а надихати  на  успіх.

  Важливим є впровадження особистісно-орієнтованих технологій навчально-виховного процесу, на особливу увагу заслуговують наступні: співробітництво, колективне творче виховання, "Створення ситуації успіху", формування творчої особистості, виховання особистістю та власним прикладом, проектна і сугестивна технології.

    І нехай девізом кожного викладача  стане настанова Матері Терези: "Кожен день з дитиною починати радістю, а закінчувати миром". А студенти це хоч і дорослі, але ж таки діти.

Багато викладачів, науковців не одне десятиріччя задають запитання: "Яким повинно бути сучасне аудиторію заняття, як організувати і провести його так, щоб отримати максимальну віддачу?" Ще наприкінці 50-х років академік О.М. Несмеянов висловив думку, яка і сьогодні залишається надзвичайно актуальною і важливою: "Мені здасться, що загальнім недоліком нашої середньої і вищої освіти - недоліком не мимовільним, а в якому ми всі винні - це прагнення дати учневі якомога більший обсяг знань без належної турботи про якість цих знань. Тим часом сам по собі обсяг цих знань мас нульову цінність. Головне значення і в житті, і в науці має вміння застосовувати свої знання. Ми ж переважно дбаємо про обсяг знань, а не про вміння їх застосовувати. Будь-яка освіта - середня чи вища - має розглядатися не як певний науконакопичувач, який дає змогу збирати знання, а як тренування мозку. Тренування мозку і в середній, і вищій школі повинно бути посиленим. Якщо мозок тренований, то знання закріплюються ним легко, майже автоматично".

З усіх завдань, що стоять перед вищими навчальними закладами, основним є активізація навчально-пізнавальної діяльності тих, хто навчається. Тому дуже важливо викликати у них інтерес до навчальної дисципліни, перетворити аудиторію із пасивних спостерігачів в активних учасників заняття. Вирішити це важливе завдання можливо лише у тому випадку, якщо викладач у своїй роботі використовує активні форми та методи навчання, формуючи навички та інтерес до самостійної роботи у студентів.

Якщо проаналізувати зміст наших традиційних занять, то побачимо, що більшу їх частину займає діяльність викладача: чи то опитування, виклад, закріплення, чи навіть контроль. При цьому в ході викладання матеріалу значна частина робочого часу витрачається па записи під диктування викладача, а опитування полягає у переказі тексту чи уривку з нього. Ця одноманітність різко знижує пізнавальну діяльність студентів, втрачається інтерес до дисципліни.

Пропонується використання активних форм і методів навчання, які  відкидають одноманітність, посилюють інтерес до дисципліни, навчання, розвивають творче, продук­тивне мислення, вчать культурі спілкування, поліпшують міжособистісні відносини, краще реалізують єдність - навчання, виховання і розвитку студентів. При цьому необхідно, щоб викладач, плануючи свою роботу, опирався на такі основні моменти, як пробудження у студентів творчого ставлення до дисципліни. 

           Американський філософ і педагог Джон Дьюі на початку XX ст. усвідомив необхідність розробки альтернативного методу освіти, коли учні як члени демократичного суспільства могли б реалізувати свій людський потенціал. Він розробив концепцію демократизації уроків «Освіта за допомогою досвіду, через досвід і для досвіду». Дьюі виділяв чотири елементи, що підтримують процес демократизації:

           - зв'язок навчання з життям;

           - розвиток самостійності й активності в навчальному процесі;

           - вироблення вміння пристосовуватись до дійсності, що змінюється;

           - вироблення вміння співпрацювати з людьми в усіх видах діяльності.

            Всі студенти рівні, кожний може навчитись і кожний може чогось домогтись, у кожного є свій потенціал. Діалог з ними, керовані дискусії, тренінги, дебати, розробка і обговорення ідей сприяють глибшому засвоєнню матеріалу, дають змогу дійти істини, розуміння нових питань.

             Добровільна співпраця і взаємні зобов’язання зміцнюють бажання вчитись. Викладачі і студенти як експерти оцінюють наскільки і як досягаються цілі.

             Конфлікти, помилки та хибні думки дають можливість учням учитись оцінювати своє мислення та дії, допомагають «удосконалити майстерність». Демократичний підхід сприяє відкритому визнанню академічних і міжособистісних труднощів і припускає конструктивне залагодження конфліктів. Розмови «віч-на-віч», усна «швидка перевірка», особиста кореспонденція між студентом і викладачем зберігають гідність і допомагають скоротити відстань між ними.

             Демократичний підхід приділяє більше уваги внутрішній оцінці та задоволенню від безпосередньо процесу навчання. Внутрішня нагорода полягає в роботі та успішному закінченні проекту або завдання. Демократичний підхід прагне бути справжнім і цілеспрямованим, поєднуючи те, чого навчаються студенти, з тим, як вони живуть. Справжня оцінка залучає їх до презентації своєї діяльності перед реальними людьми та сприяє роботі над реальними проблемами.

            Свобода вибору в навчанні це: чого вчитись, як навчатись, з ким учитись і як демонструвати свої знання. Викладач і студент постійно розвивають і практикують навички керівництва, спрямовані на те, щоб кожний відчував відповідальність і мав право впливати на процес навчання. Викладач і студент використовують процес спільного прийняття рішень, що має на увазі консенсус і компромісне рішення. Думка студентів цінується і заохочується. При цьому використовуються різні точки зору для попередніх висновків, терпимості до неоднозначних питань.

            Демократичне навчання передбачає, що студенти мають різний культурний досвід і, відповідно, різне розуміння.

            Демократичний підхід сприяє тому, щоб учасники навчального процесу з обох сторін стали експертами у використанні різних стратегій і підходів до навчання. Цілі та стандарти розробляються й визначаються спільно.

             Студенти отримують установку, що вони всі можуть бути «переможцями» і що спільна робота допомагає домогтися кращих результатів і сприяє у навчанні. Оцінюються: досягнення з предметів, суспільна робота й особистісний ріст.

              Викладач і студент залучені до процесу постійного вивчення досвіду й оцінки викладання, системи одержання знань і того, як відбувається освітній процес.

              При демократичній організації заняття не існує поняття «обдарована дитина». Усі обдаровані по-різному. Робота викладача полягає в тому, щоб допомогти сприяти розвитку студента, залученню й прийняттю відповідальності, виробляє навички, що допомагатимуть у майбутньому.

              Запорукою успіху демократичного навчання є використання інтерактивних методів.

              Психолог Давід Аусубель одного разу сказав: «Якби мені довелося сформулювати всю навчальну філософію у вигляді одного принципу, я би сказав, що на процес навчання найбільше впливає те, що учень уже знає. Потрібно тільки з'ясувати це і, відповідно, учити».

               Грунтуючись на власному досвіді, кожний з нас формує власне розуміння. Але не завжди одразу можна дати відповідь на це просте, з першого погляду, запитання.  В демократичному навчанні головна мета це добре навчання.

 

                 Головні  запитання:

• «Що таке навчання?»,
• «Чому навчання обговорюється саме сьогодні?»,
• «Навіщо ми вчимося?»,
• «Яке сучасне розуміння навчання?».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3 МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ТРЕНІНГІВ І ДЕБАТІВ

 

Однією з ефективних методик навчання можна розглядати методику проведення тренінгів.

 

 

 

 

Тренінг - форма групової роботи, яка забезпечує активну участь і творчу взаємодію учасників між собою і з викладачем. Ви можете провести заняття, використовуючи мозковий штурм, спільно з учасниками формулюючи визначення тренінгу.

Викладач  не домінує, а лише спрямовує діяльність групи. Для цього, наприклад, існує правило, що на тренінгу всі студенти звертаються одне до одного на ім'я. Така практика виправдовує себе, допомагає налагодиш контакт з групою і зняти психологічні бар'єри.

Тренінг, як форма педагогічного впливу, передусім передбачає вико­ристання активних методів групової роботи (наприклад, рольових ігор). Саме тому вони дуже подобаються студентам і створюють у них відчуття свята, хоча під час тренінгу можна навчитися і збагнути набагато більше, ніж під час класичного заняття.

Форма проведення тренінгу має суттєве значення, однак головним усе ж є його зміст. Щоб реально вплинути на свідомість і поведінку студентів, зміст тренінгу має:

        - бути максимально наближеним до потреб і проблем учасників;

        - враховувати рівень інтелектуального розвитку і завдання найближ­чого розвитку;

        - орієнтуватися на формування цінностей, знань, умінь і навичок, які і основою поведінки;

        - розглядати делікатні теми, що стосуються репродуктивного здоров'я і вживання психоактнвних речовин, не ізольовано, а в контексті інших важливих проблем.

             Проведення тренінгу основується на принципах:

• активності,
• творчої позиції (особистісних змін і розвитку),
• освідомлення поведінки,
• партнерського спілкування,
• особливості роботи тренера.

Тренінги сприяють спілкуванню, впевненості в собі, наполегливості, критичності мислення, розвитку ідентичності, вирішенню проблем і прийняття рішень, емоційного самоконтролю.

У роботі для ефективного навчання можна використовую такі методи:

- робота в групах;

- інтерактивні презентації;

- дискусії, дебати;

- мозкові штурми;

- рольові ігри;

- аналіз історій і ситуацій;

- виконання проектів;

- творчі конкурси.

При проведенні тренінгів  усе важливо: атмосфера і темп роботи, зарядженість викладача, його компетентність і акторські здібності.

Проте не слід думати, що тренінги  може проводити  тільки той, хто має особливі здібності. Проведення тренінгу - не мистецтво, а скоріше технологія. Кожен викладач здатний оволодіти нею. Тим більше, що навіть елементи тренінгу дуже позитивно сприймаються студентами і надихають педагогів на вдосконалення своєї майстерності.

Робота в групах.  Дискусії й обговорення можна проводити цілою групою. Але вони набагато ефективніші, коли проводяться у підгрупах, зокрема, якщо група велика, а час обмежений.

Групове обговорення максимально підвищує активність і внесок кожного учасника. Дискусія допомагає студентові уточнити свої уявлення, усвідомити почуття і ставлення.

Обговорення в підгрупах дає змогу більше дізнатися одне про одного, стимулює вільний обмін думками, збільшує вірогідність того, що студенти краще зрозуміють почуття і позиції інших, більше рахуватимуться з ними.

Для пожвавлення дискусії рекомендують перед обговоренням розповісти ситуацію з реального життя.

Деякі рекомендації для роботи з групами:

          - найкраще розпочати роботу з групами, які складаються з 2-4 осіб. У невеликих  групах студентам  легше подолати сором'язливість. Коли ви відчуєте, що учасники набули впевненості, групи можна збільшити до 5-6 осіб;

           - краще не доручати учасникам формувати групи за власним бажан­ням, адже в такому разі "непопулярні" студенти  почуватимуться ображеними. Формуючи групи, стежте, щоб їх склад змінювався якомога частіше;

            - наголосіть на важливості принципу "один за всіх і всі за одного" (інший варіант "пливти або тонути разом"). Усі члени групи мають зробити свій внесок у вирішення поставленого завдання. Успіх групи залежить від внеску кожного;

            - у деяких випадках доцільно формувати групи за ознакою статі. Робота в групах розвиває життєві навички активного слухання, співпереживання, співробітництва, упевненої поведінки і толерантності (поваги до чужої думки).

Ця форма роботи зарекомендувала себе як найкраща альтернатива лекціям. Використання інтерактивних презентацій потребує комп’ютера з проектором. Студенти самостійно складають презентації і виступають з ними. Ця форма робота підвищує зацікавленість до дисципліни майже кожного студента.

Ця форма роботи потребує від  викладача делікатності і толерантного ставлення. Цікавлячись думною учасників чи проводячи трупову дискусію, пам'ятайте про неприпустимість грубого втручання з метою різко заперечити або розкритикувати чиюсь думку. Намагайтеся уникати питань, які потребують закритих відповідей "так" чи "ні". Якщо ви прагнете, щоб учасники заговорили, ставте їм відкриті запитання, які вимагають пояснення своєї думки.

Важливо також не поспішати й не вимагати від учасників негайної відповіді на запитання. Вони повинні мати час на роздуми, але не забагато. Для того, щоб тренінги проходили жваво, слід підтримувати темп.

Дебати - організований процес формулювання і захисту своїх позицій двома чи більше учасниками стосовно конкретної проблеми. Мета дебатів - всебічно розглянути і обговорити проблему, обстоюючи різні точки зору.

Для проведення дебатів спочатку формулюють певну проблему чи питання, наприклад, "СНІД - це біда чи провина людства?" Учасникам пропонується зайняти певну позицію з цієї проблеми.

Відтак протягом визначеного часу вони формулюють аргументи на захист своєї позиції і обирають спікера, який виступатиме від імені групи. Спікери обмінюються промовами, а після цього кожній команді надається можливість спростувати аргументи опонентів. Для організації дебатів важливо дотримуватися таких рекомендацій:

         - дозвольте учасникам обрати позицію на власний розсуд;

         - якщо у однієї позиції забагато прихильників, попросіть бажаючих відстоювати протилежну точку зору або стати суддями;

         - дайте учасникам час і можливість для вивчення проблеми. Підготуйте для цього інформаційні матеріали;

         -  поясніть правила проведення дебатів;

         - під час дебатів уважно стежте, щоб жоден з учасників не домінував, намагаючись виступити за рахунок часу іншого;

         - стежте, щоб дебати не виходили за межі заданої теми;

         - по закінченні дебатів підведіть підсумки, пояснивши, що аргументи обох сторін зробили однаковий внесок у розкриття проблеми.

Цінність цього методу в тому, що правильно організовані дебати дають змогу не лише всебічно розглянути проблему, ознайомитися з аргументами її прихильників і противників, а й навчитися вести дискусію і відстоювати власну позицію з повагою до опонента.

Дебати розвивають життєві навички самоконтролю, критичного мислення, толерантності та упевненого відстоювання своєї позиції.

Мозковий штурм - це метод опитування, за якого приймаються будь-які відповіді учасників стосовно обговорюваного питання чи геми.

На першому етапі учасники активно висувають ідеї щодо обговорю­ваної теми, ситуації або проблеми, зокрема й нереалістичні, фантастичні й нелогічні. Головне завдання - кількість ідей, а не їх якість.

Під час мозкової атаки забороняється оцінювати висунуті ідеї. Кожна пропозиція приймається і записується на дошці або аркуші паперу. Учасники знають, що від них не вимагається обґрунтування їхньої пропозиції чи пояснення, чому вони так думають. Час для висунення ідей зазвичай обмежений, після якого "підводять риску". Другий етап - оціню­вання й обговорення ідей, ранжування їх за рівнем значущості, поділ на групи тощо.

Перевагами цього методу є те, що він:

          - дає змогу за короткий час зібрати максимальну кількість різних  думок;

          - допомагає залучити до роботи тих, хто зазвичай є пасивним і соромиться брати участь у дискусіях;

          - активізує уяву і творчі можливості учасників, уможливлює їх відхід від стереотипних уявлень і стандартних схем;

          - с цікавим початком для наступного обговорення в групах. Наприклад, якщо ми проведемо мозкову атаку щодо тендерних стереотипів, які існують у суспільстві (як чоловіки і жінки мають жити, у що вдягатися і чим займатися), а відтак проведемо обговорення в групах найбільш дискриміна­ційних висловлювань, це буде досить ефективно.

Рольова гра - це неформальна постановка, в процесі якої учасники без попередньої підготовки розігрують сценки або ситуації. Про цьому вони уявляють себе вигаданими персонажами, які моделюють реальні життєві історії та ситуації.

Під час рольової гри учасники не діють від свого імені, а демонструють поведінку і висловлюють почуття умовного персонажа. Зазвичай це набагато легше, ніж діяти від себе особисто.

Рольова гра - дуже ефективний метод апробації нових моделей поведінки. Вона дає змогу "приміряти" їх на себе. Дія "під маскою'' уможливлює формування власних уявлень учасників про те, як можна розв'язати подібну ситуацію в реальному житті. Крім того, завдяки рольовій грі учасник має змогу краще зрозуміти і висловити власні почуття, без побоювання розкритися і бути висміяним навколишніми. Це - чудова можливість для практичного відпрацювання павичок у ситуаціях, близьких до реальності.

Аналіз історій і ситуації - детальний розбір реальної або вигаданої історії, у якій описано, що сталося в житті конкретної людини, групи людей, родини, школи чи громади.

Це дає змогу учасникам проаналізувати і обговорити ситуації, 3 якими вони можуть зіткнутися в реальному житті. Студенти аналізують поведінку персонажів, прогнозують, оцінюють наслідки різних варіантів поведінки.

Історія може бути незавершеною, і тоді учасники самі вирішують, які наслідки можуть мати місце і як саме треба діяти, щоб вона мала щасливий кінець.

Головна цінність  цього  методу  в тому,  що учасники   мають змогу експериментувати з "майже реальним життям" і прогнозувати, "що з цього вийде". Перевагами цього методу є:

- вироблення навичок комплексного аналізу проблем і ситуацій з урахуванням багатьох чинників, що діють одночасно;

- вироблення навичок критичного мислення і прийняття рішень;

- реалістичні, значущі для підлітків ситуації – могутній  стимул для обговорення в групах;

- сприяє розвитку життєвих навичок творчого і критичного мислення,
співпраці і групової роботи.

Під час виконання проектів викладач допомагає створити необхідну атмосферу, організовує попереднє вивчення навчального матеріалу на підготовчому етапі, як що це необхідно, виконує консультативні функції, разом з студентами визначає проблему і допомагає спрямувати проект на її розв’язання .  Ідеї  проектів можуть належати викладачеві, але робота викладача спрямовується на те, щоб навчити студентів визначати мету проекту і дійти згоди щодо шляхів її досягнення. Завдання викладача полягає в тому, щоб залучити студентів до прийняття рішень  та надати їм якомога більше самостійності.

Під час підбиття підсумків проекту викладач стимулює студентів до обговорення ідей нових проектів. Він залучає тих, хто навчається, до індивідуального і колективного оцінювання. Зовнішнє оцінювання здійснюється викладачем, але це може бути оцінювання , до якого залучається громадськість.

Участь у конкурсі надає студенту можливість пробудження творчого ставлення до дисципліни.  Студенти свідомо бажають перемоги, намагаються зробити все можливе для досягнення мети.

        Тренінги сприяють розвитку продуктивного творчого мислення студентів через інтуїтивне мислення, «догадки», які супроводжуються станом «освітлення», дією логіки. Тренінги необхідні для колективного вирішення спеціально сформульованих проблемних ситуативних задач. При цьому складається фонд ідей з конкретної проблемної ситуації. Студенти колективно генерують ідеї. Викладач при цьому виступає як диригент. Він заперечує критику ідей, заохочує нетрадиційні висловлювання, допомагає розвитку ідей, але не дає якісної оцінки відповідей і приймає кожний доказ як можливий. Тут одразу можна зазначити, що головною ідею тренінгу є навчання студента нетрадиційно мислити. Цьому допомагає те, що студенти мають невеликий досвід, і в цьому сенсі, вони відносно не «зашорені», не стереотипні і відкриті.

 

  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тренінги допомагають реалізувати передачу знань між студентами, розвивають  навички та вміння, надають умови для саморозкриття студентів і самостійного пошуку ними вирішення особистих проблем.       

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4 МЕТОДИКА ЕФЕКТИВНОГО НАВЧАННЯ ЧЕРЕЗ

   СПІЛКУВАННЯ

 

 Методика ефективного навчання включає в себе не тільки новітні форми роботи і викладання, а і спілкування зі студентами.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

У спілкуванні можна використовувати практичні рекомендації:

√  Коли зустрічаєте студентів, кажіть (своїм виглядом, посмішкою, виразом обличчя, словом): "Ми (Я) чекали вас."

√  Виявляйте жваву цікавість до життя своїх студентів, до їх радощів, смутків, прагнень, успіхів.

√  Умійте викликати співробітництво не тільки у вчинках, але й у мисленні.

√  Любіть сміятися разом зі студентами.

√  Виражайте жвавий інтерес до захоплень студентів.

√  Дивуйтеся, захоплюйтеся, радійте, коли студент робить гідний вчинок, виявляє кмітливість, мислить зосереджено.

√  Заохочуйте творчу діяльність.

√  Вибачайтеся перед студентами, якщо не можете одразу відповісти на пізнавальне запитання, поясніть причину відверто, скажіть, що дасте відповідь за декілька днів, і не забудьте виконати обіцянку.

√  Знайомте студентів з планом заняття, беріть до уваги їхні побажання з приводу змісту заняття.

√  Запрошуйте студентів бути співучасниками ваших педагогічних пошуків, висловлювати свою думку щодо того чи іншого методу, завдання і т.д., застосовуваних вами з метою апробування.

√  Заохочуйте студентів ставити запитання, виражати власну думку. До тверджень, суджень студентів ставтесь серйозно, з гідністю.

√  Провокуйте дискусії студентів з вами, давайте їм можливість доводити вам, пояснювати помилки, спростовувати ваше твердження, і тоді, визнавши їхню рацію, виражайте подяку за те, що не дали вам перебувати в омані.

√  Учіть студентів етично висловлювати, обговорювати, доводити свою думку.

√  Заохочуйте пошукову, дослідницьку діяльність.

√  Міркуйте вголос самі, щоб давати студентам зразки: як думати, як шукати вирішення задачі.

√  Давайте студентам на уроках альтернативні матеріали задачі, завдання.

√   Допомагайте студентам перевершити самих себе.

√  Заохочуйте прагнення студентів братися за вирішення складних задач, завдань. Допомагайте їм.

√  Звертайтесь до студентів із проханням допомагати вам складати складні завдання, а при їхньому використанні на заняттях не забувайте вказати автора роботи.

√  Виражайте студентам подяку за сприяння в проведенні цікавого заняття.

√   Виявляйте своє оптимістичне ставлення до можливостей студента, особливо, коли його спіткає невдача.

√  Заохочуйте самооцінку й оцінну діяльність кожного студента, давайте йому можливість оцінити свою роботу вголос, висловлювати свою оцінку про роботу інших.

√  Розвивайте в собі великий дар терпіння. Творче терпіння творить міць, із кожною годиною напружується дійсність.

√  Прагніть до оволодіння витонченим виконанням педагогічних процесів.

√  Говоріть зі студентами спокійно, приємним голосом і експресією, частіше посміхайтеся.

√  Стежте за чистотою вашої мови, не допускайте її забруднення.

 

Рецепт успіху:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Збери зерна мудрості,

Розчисти джерело знань,

Зачерпни з криниці досвіду,

Полий квіти творчості,

Придбай тонну терпимості,

Півтонни сумлінності,

Центнер наполегливості,

Два – цілеспрямованості,

Чотири – принциповості,

П’ять – фантазії,

І багато-багато чуйності!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5 МЕТОДИКА ЕФЕКТИВНОЇ РОБОТИ ЗАВІДУВАЧА ЛАБОРАТОРІЇ

 

            Одним із найважливіших завдань на шляху вдосконалення системи освіти в умовах використання інформаційних технологій є практичне навчання студентів основним прийомам в сучасних умовах. Головною ланкою для підвищення якості підготовки молодших спеціалістів за спеціальністю та набуття студентами практичних навичок є створення при навчальних закладах навчальних лабораторій. Вони є методично-практичним центром організації роботи студентів. Практичне навчання студентів – це складова частина навчального процесу, ефективна форма професійної підготовки майбутнього спеціаліста і ставить за мету закріпити і поглибити знання, одержані студентами в процесі теоретичної підготовки. Мета – забезпечення оволодіння студентами сучасними методами і формами організації праці, формування та розвиток практичних умінь і навичок, необхідних для здійснення професійної діяльності та прийняття самостійних рішень у реальних ринкових виробничих умовах, формування творчого підходу до практичної діяльності, виховання в майбутніх фахівців потреби систематично оновлювати свої знання та застосовувати їх в практичній діяльності.

            Основні завдання лабораторії:

• Організація роботи щодо створення якісного та ефективного методичного і дидактичного забезпечення практичного навчання студентів. 
• Накопичення та систематизація документів для виконання практичних та індивідуальних завдань.
• Допомога викладачам з питань організації, планування і методики проведення навчальної практики з дисциплін. 
• Налагодження і підтримання зв’язків з випускниками. 
• Впровадження інноваційних технологій практичного навчання студентів. 
• Розробка положень і орієнтовних завдань для проведення олімпіад, конкурсів, вікторин з дисциплін. 
• Виявлення, апробація та впровадження в практику педагогічного досвіду, навчально-практичної інформації, освітніх технологій і сучасних психолого-педагогічних досліджень. 
• Розробка та впровадження ефективних систем розвитку творчої ініціативи студентів, залучення їх до пошукової роботи. 
• Сприяння реалізації індивідуальних можливостей студентів, розкриття їх творчого потенціалу.

           Що може забезпечити ефективно працювати завідувачу навчальної лабораторії:

• Відбір і комплектування архівних документів.
•  Розробка контрольних завдань, інструкційних карток, роздаткового матеріалу для навчальної практики та інформаційних системах обробки інформації.
• Застосування інформаційних банків та баз даних під час автоматизованої обробки інформації. 
• Розробка навчальних завдань для проведення ділових ігор. 
• Розробка матеріалів для проведення аналізу виробничих (практичних) ситуацій з виконання індивідуальних завдань та з розв’язання завдань за темами. 
• Розробка положень і орієнтовних завдань для проведення конкурсів, вікторин, конференцій за результатами навчальної та виробничої практик з спеціальності. 
• Активна участь в організації вечорів-конкурсів за професією, тижнів циклової, лекцій, конференцій, зустрічей з випускниками, керівниками, спеціалістами та працівниками підприємств, банківських, фінансових та бюджетних установ. 
• Організація екскурсій до підприємств, фінансових, банківських та бюджетних установ. 
• Участь у виставках технічної творчості.
• Ефективне використання технічних засобів навчання, наповнення бази даних інтернет-посилань, здійснення керівництва з розробки комп’ютерних програм, електронних підручників. 
• Розвиток пошукової роботи студентів. 
• Пошук сучасних форм і методів діагностики і прогнозування ефективності практичної підготовки фахівців.
• Виявлення ефективних інноваційних групових та індивідуальних форм роботи із студентами, зокрема з використанням сучасних комп’ютерних технологій, що забезпечують належні умови для професійного вдосконалення. 
• Впровадження передового педагогічного досвіду використання інноваційних технологій практичного навчання. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Використані джерела

 

1. Архангельский С.И. Лекции по научной организации учебного процесса в высшей школе / С.И. Архангельский. – М., 1976.
2. Бабанский, Ю.К. Оптимизация процесса обучения / Ю.К. Бабанский. – М., 1982.
3. Вишнякова, С.М. Профессиональное образование: Словарь. Ключевые понятия, термины, актуальная лексика / С.М. Вишнякова. – М., 1999.
4. Давыдов, Н.А. Педагогика / Н.А. Давыдов.  М., 1997.
5. Дубровская, Ю.А. Педагогическое сопровождение самообразования студентов в условиях дистанционного обучения : дис. ... канд. пед. наук  / Ю.А. Дубровская.  М., 2005.
6. Ибрагимов, И.М. Информационные технологии и средства дистанционного обучения : учебное пособие / И.М. Ибрагимов. – М., 2005.
7. Коротаева Е.В. Методика организации итерактивного обучения.- М.: Просвещение, 2000.
8. Лаврентьев, Г.В. Слагаемые технологии модульного обучения / Г.В. Лаврентьев, Н.Б. Лаврентьева. – Барнаул, 1998.
9. Матвієнко П. І. Орієнтир на освітні технології: Досвід. Практика. Довідник -Полтава : П О І ПОГІПО, 1999.
10. Основы открытого образования / А.А. Андреев, С.Л. Каплан., Г.А. Краснова, С.Л. Лобачев, К.Ю. Лупанов, А.А. Поляков, А.А. Скамницкий, В.И. Солдаткин ; отв. ред. В.И. Солдаткин. — М., 2002.
11. Пидкасистый, П.И. Сущность самостоятельной работы студентов и психолого-дидактические основы ее классификации / П.И. Пидкасистый // Проблемы активизации самостоятельной работы студентов. – Пермь, 1979.
12. Пометун О. І., Пироженко Л.В. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання К.: Генеза, 1999.

 

13. Преподавание в сети Интернет: учебное пособие / отв. ред. В.И. Солдаткин. – М., 2003.
14. Рекомендации по организации самостоятельной работы студентов [Электронный ресурс] // http://www.isuct.ru/umo/orgproc10.html
15. Савченко О.Я. Дидактика - К\: Генеза , 1999.
16. Семько Г.К. Современные образовательные технологии. - М.: Народное образование, 1998.
17. Сиротенко Г.О. Сучасний урок: інтерактивні технології навчання - X.: Основа 2003.
18. http://www. ru.wikipedia.org
19.  http://www.coolreferat.com
20.  http://www .prepodi.ru/praktika-pedagoga/problem-obytenie
21.  http://www .nsportal.ru