22 серпня о 18:00Вебінар: Як зробити урок цікавим: перевірені лайфхаки

Ми в мирі хочемо зростати

Про матеріал

Сприяти усвідомленню учнями миру як цінності, що є запорукою утвердження і розбудови Української незалежної європейської держави.

Залучати школярів до консолідації українського суспільства задля миру, злагоди, взаєморозуміння.

Перегляд файлу

 

 

Ми в мирі хочемо зростати

(Літературно-музична композиція)

 

Мета. Сприяти усвідомленню учнями миру як цінності, що є запорукою утвердження і розбудови Української незалежної  європейської держави.

Залучати школярів до консолідації українського суспільства задля миру, злагоди, взаєморозуміння.

Обладнання. Актова зала (класна кімната, читальна зала бібліотеки) прикрашена плакатами, гаслами і малюнками школярів, присвяченими темі миру; по центру – карта цілісної України, на її тлі – білий голуб миру; на видному місці – Державний прапор України і  Державний Герб України.

 

 (Під тихі звуки пісні на сл. В. Симоненка «Можна все на світі вибирати, сину» на сцену виходять ведучі в українському національному вбранні).

Ведуча Золотаві ниві під блакитним небесним склепінням, зворушливо життєрадісний галас жвавого птаства, розбудженого погідним світанком, замріяний погляд людини в обнадійливе майбутнє. Це все прикмети щасливого і мирного життя у рідному краї, де все любе і дороге твоєму серцю.

Ведучий. Поряд з тобою – найдорожчі тобі люди – родина, друзі, вчителі, однокласники…Кожен день наповнений якимось особливим, загадковим змістом. Ти почуваєшся щасливим, бо, здається, тобі підвладний увесь світ і так буде завжди.

                        Учениця. Хочеться жити, любити, творити,

                                          Небу, і сонцю, і щастю радіти.

                                          Хочеться світ оповити думками,

                                          Хочеться землю засіять зірками.

 

                                          Хочеться жити, любити, творити,

                                          Хочеться людям добром прислужити,

                                          Вірить в любов, у надію,  у долю,

                                          Бути щасливою, бути собою.

Ведуча. Такі благодатні часи, коли земляни жили у мирі і злагоді, були, на жаль,не тривалими. Слова «війна», «смерть», «розруха», «голод» завжди лякали людство, вселяли страх, але нові покоління знову шукали приводи для протистояння і ворожнечі, розпочинаючи скорботні жнива людських доль і життів. Так було тисячоліттями, так триває і сьогодні…

                             Учень. Над народами, над віками
Встало горе, мов чорний гном.
Торохтять бойові тамтами
Над прозорим дитячим сном.

Відгодована злість, і хитрість,
І закута в броню брехня
Атакують добро і щирість
Серед ночі й білого дня.

Ведучий. Скільки талановитих геніїв, митців, чесних трударів, хороших людей так і не народилися, бо їхні батьки, що полягли в бою, так і не зустріли своє перше кохання Ми не хочемо, щоб у муках, від неприродної смерті йшли в небуття кращі сини свого народу – хлібороби, сталевари, лікарі, вчені-винахідники, військовослужбовці – всі, хто зробив свій важкий, але почесний вибір – захистити рідний народ, нашу Батьківщину.

(Під звуки пісні С. Вакарчука «Не твоя війна» звучать слова:)

                        Учень. Бачу:  геніальних  мислителів  і  поетів,
         Закоханих  теслів  і  хліборобів,
         Бистрооких  красунь  і  красенів,
         Які  не  народилися  тому,
         Що  батьки  їхні  розтерзані
         Не  встигли  зустріти  своїх  коханих.
         Я  чую:  ридає  за  ними  Земля,
         Сива,  старенька  мати,
         Одурена  своїми  синами.
         Я  волаю:
    Невже?

         Знову  вмиратимуть  неціловані?
         Знову  гинутимуть  незачаті?
         І  знову  голодні  могили
         Наситять  своє  чорне  черево?
    Невже?

(Кілька школярів, тримаючи свої малюнки, (плакати), присвячені темі миру,  декламують по рядку:)

Ми прагнемо миру!

Війні скажем: «Ні!»

Ми – за любов і довіру.

Несуть в піднебесся

Пісні голосні

Грайливі пташки  легкокрилі.

Ведуча.  Ми, українці, – спрадавна хлібороби, які ніколи не зазіхали на чужу землю, але завжди захищали свою. На наш благодатний край століттями хижо позирали сусіди, топтали наші стиглі лани, вдиралися в доглянуті домівки, уярмлювали роботящий люд. А ми в боях відстоювали Богом нам дану землю.

Ведуча. Чверть віку тому українці своїм майже одностайним волевиявленням нарешті здобули незалежність – у центрі Європи знову відродилася Українська держава. Але сусідня імперія, змінюючи назви, не змінила своєї імперської сутності. Ми не кликали на нашу землю чужинців, ворожі танки і «гради». Ми хочемо жити у мирній, могутній, заможній, квітучій державі – у нашій спільній щасливій домівці з милозвучною назвою – Україна.

 

                   Учениця. Наш рідний край не можна не любити

І неможливо до кінця пізнати.

Повік він квітне, шаною сповитий,

Його ніколи в світі не здолати.

      Моя Вкраїно, краю калиновий,

      Тебе не можна ні на що змінить!

      Степи без краю, затишні діброви,

      Ранкові роси й обрію блакить.

Повік же квітни, ненько-Україно,

На заздрість всім на світі ворогам!

Нехай  ця пісня над землею лине

Тобі на славу і на радість нам.                    

(Звучить пісня О. Пономарьова «Заспіваймо пісню про Україну»,  присутні  приєднуються до її виконання).

Ведучий. Для нас набули особливого, глибоко осмисленого звучання слова: «патріотизм», «героїм», «мужність», «воїнська честь», «безкорисливість», «волонтерство»… Трагічні реалії сьогодення породжують справжніх героїв, пробуджують у серцях наших співвітчизників бажання безкорисливо служити рідному народові, спонукають визначитися з активною громадянською позицією, залучитись до важливих суспільних справ.

(Кілька школярів, тримаючись  за руки і підносячи синьо-жовті прапорці,  декламують по рядку:)

Народ – це я,

Народ – це ми,

Народ  - це ті, хто прийдуть згодом.

Які нас нищили громи,

А ми лишилися народом! 

 

У Полтаві, в Криму, на Донбасі,

На Волині чи біля Дніпра…

Скрізь вкраїнська родина наша!

Українська душа не вмира.

 

Дай нам, Боже, і мудрості, й сили,

Вбережи від ненависті й зла.

Обєднаймось під прапором миру!

Україні незламній – хвала!

(Лунає пісня у виконанні Назарія Яремчука «Мир»)

Ведучий. Часом людям здається, що війна, горе, розруха так далеко від їхніх домівок.

Ведуча. І тільки тоді, коли біда підходить впритул, розумієш, що чужого болю не буває.

Ведучий. Тоді усвідомлюєш, що збереження миру – це наш спільний обов’язок і відповідальність кожного.

Ведуча. І підноситься до небес велика, чиста і щира молитва за мир у всьому світі, за мир на рідній землі.

(Учениця в образі молодої матері з дитям на руках під мелодію пісні «Молитва» у виконанні О. Білозір декламує рядки вірша:)

                      Учениця. Молюсь за тебе я, свята моя земля,

  Соборна  й працьовита Україно!

  Молюся, щоб у мирі ти жила

  І процвітала мова соловїна.

  Свічу поставлю Господові я,

  В молитві щирій стану на коліна.

  Щоб ми жили, немов одна сімя,

  В твоїх садах, матусю-Україно.

Ведучий.  Народна мудрість стверджує: «Сила миру не в зброї, а в людях доброї волі». Варто додати, що єдність і злагода в нашому суспільстві–запорука міці і миру.

 

                    Учениця 1.Моя Україна – дитинства колиска,

І мамина пісня, і татів завіт,

До отчого дому росиста доріжка,

Що вється крізь долю – життя оберіг.

 

                   Учениця 2.Я вийду у поле, вклонюся низенько

 Пшеничному колосу, ясному дню

 Я миру бажаю тобі, моя ненько,

 Моя Україно, за тебе молюсь.

 

                         Учень. Давайте ж ми вкупі, мої любі браття,

Вкраїну свою від біди берегти,

Бо ми – українці, ми тим вже багаті,

Що ми – незалежні, що ми є брати. 

(Захід завершується піснею Марти Шпак «Ми за волю, ми за мир!»)

docx
Пов’язані теми
Українська мова, Сценарії
Додано
22 жовтня 2018
Переглядів
207
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку