Міні манекен. Тема уроку: Добір конструкційних матеріалів, інструментів та обладнання. Виготовлення шаблону

II. Конструкторський етап

Тема уроку:  Добір конструкційних матеріалів, інструментів та обладнання. Виготовлення шаблону.

Мета: ознайомити учнів з конструкційними матеріалами та їх властивостями; навчити правильно вибрати матеріал та інструменти для виготовлення міні-манекена; розвивати  увагу, пам’ять, логічне мислення; виховувати охайність, дбайливе ставлення  до знарядь праці, інструментів, свідоме виконання правил з техніки безпеки.

Очікувані результати навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Знаннєвий компонент:

• Знає етапи проектування.
• Називає конструкційні матеріали, необхідні для виготовлення запланованого виробу.
• Розрізняє і називає інструменти для обробки конструкційних матеріалів.
• Розуміє необхідність дотримання правил техніки безпеки.

Хід  уроку:

І. Організаційний момент.

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів.

 Що таке креслення? 

Що таке ескіз?

 Які конструкційні матеріали ви знаєте?

З якими з них ви працювали?

III. Мотивація навчальної діяльності учнів.

 Для того, щоб створити виріб, необхідно мати не лише креслення цього виробу, але й відповідні знання про матеріали, з яких буде виготовлятися виріб. Такий матеріал називають конструкційним. Для різних об’єктів добирають конструкційні матеріали з різними властивостями, які відповідають функціональним, технологічним або ергономічним вимогам майбутніх виробів. Отже, нам сьогодні необхідно з’ясувати, який матеріал буде найбільш придатним для виготовлення нашого виробу.

IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку.

V. Вивчення нового матеріалу.

Конструкційні матеріали – це матеріали, які застосовують у виробництві для виготовлення різного роду виробів. Розрізняють такі конструкційні матеріали: тканина, деревина, метал, пластмаса, скло та ін.

Тканина –це текстильний матеріал, який утворюється внаслідок переплетення туго натягнутих вертикальних ниток горизонтальними нитками за допомогою човника  на ткацьких верстатах.

У виборі конструкційного матеріалу для виготовлення виробу та способів обробки вкрай важливо враховувати його властивості. Наприклад, тканини дуже добре піддаються формуванню – згинаються, скручуються, зминаються, драпіруються (утворюють м'які округлі складки), легко ріжуться спеціальними інструментами. Ткані матеріали різні за міцністю, мають різну здатність утримувати тепло, пропускати повітря, вбирати вологу.

Властивості тканини залежать від властивостей сировини (натуральних чи хімічних волокон), але в основному зумовлюються характерною будовою цього тканого матеріалу.

Спільним для текстильних матеріалів є те, що сировиною для їх виготовлення є волокна: натуральні та хімічні. Натуральні волокна створені природою, а хімічні отримують штучним шляхом із різної сировини – продуктів переробки нафти, газу, вугілля тощо. Натуральні поділяються на волокна рослинного, тваринного і мінерального походження. Рослинні волокна виготовляють з льону, бавовни, конопель тощо.    Волокна тваринного походження – вовна, натуральний шовк, мінерального – азбест. До хімічних волокон належать капрон, лавсан та інші.

  Тканини надзвичайно різноманітні за зовнішнім виглядом і властивостями. Вони тонкі, пористі. Бувають різного кольору, з гладкою фактурною поверхнею.

   Тканини дуже добре піддаються формуванню – згинаються, скручуються, зминаються, драпіруються (утворюють м’які округлі складки). Легко ріжуться спеціальними інструментами. Тканини зберігають тепло, легкозаймисті, добре пропускають повітря, вбирають вологу. Більшість тканин під дією вологи і тепла змінюють свої розміри. Міцність тканин буває різною залежно від їх будови.

Неткані матеріали – це текстильні вироби із волокон або ниток, з'єднаних між собою без застосування методів ткацтва. Такі матеріали широко застосовуються у побуті, швейній промисловості, медицині, будівництві тощо. Зокрема, одноразові вологі гігієнічні серветки виготовлені саме з нетканого матеріалу. Перші знахідки нетканих матеріалів – це рештки виробів із повсті, що датуються ІІ- І ст. до н.е.

Такі матеріали використовують, в основному, як допоміжні – для збільшення щільності тканини (односторонній клейовий флізелін), для надання об’єму (До них відносяться будь-які наповнювачі, той же холлофайбер або тінсулейт можна назвати синтепоном ватин), а також для приклеювання деталей (клейова «павутинка», двосторонній клейовий флізелін)

Ручні швейні голки – це стандартні голки з вушком для нитки, голки для ручного шиття, вишивки, штопання.

Голка – довгий тонкий загострений інструмент з твердого матеріалу. Найвідомішими є швацькі голки з голковим вушком для нитки з одного боку. Використовується для руйнування або деформації виробу з метою здобуття нових властивостей об’єкта або його подолання. Унаслідок незначної площі вістря голки сила, прикладена уздовж голки, зосереджується на невеликій ділянці. Ця обставина дозволяє голкам протикати матеріал, твердість якого менша від твердості матеріалу голки.

Ручні швейні голки бувають різні за розміром і формою. Голка вибирається залежно від типу нитки і тканини. Чим тонше і легше тканина, тим тонше і гостріше повинна бути голка.

Нитка — загальна назва тонкоскрученного матеріалу, що має малий діаметр. Випускаються нитки на: котушках, жорстких паперових гільзах, в мотках, бобінах, і куфтах.

Наперсток. Щоб легко було проколювати тканину і не поранити при цьому голкою пальці під час вишивання, користуються наперстком. Наперстки бувають різних розмірів  –  з дном і без дна. Надівають наперсток на середній палець правої руки. Зручно працювати ним лише тоді, коли він щільно прилягає до пальця, але не стискає його. Тому наперсток добирають точно за розміром середнього пальця правої руки.

Ножиці. Для вишивальних робіт потрібно мати три пари ножиць. Великими ножицями розкроюють тканину для виробів, ножицями середніх розмірів — обрізують кінці ниток. Маленькі, з гострими кінцями, ножиці (краще, коли вони мають не прямі, а ледь зігнуті вгорі леза) використовують для вирізування.

Сантиметрова стрічка – це  стрічка із проклеєної тканини завдовжки 150 см із поділками через кожні 0,5 см. Сантиметровою стрічкою вимірюють довжину тканини, розміри деталей, обміряють фігуру людини.

Шпильки – металеві стержні з гострим кінцем з одного боку й головкою – з другого, їх використовують для сколювання деталей при розкроюванні, пошитті та проведенні примірки.

Кілочок – гострий металевий стержень з дерев'яною або пластмасовою ручкою. Його використовують для видалення ниток наметування та виправлення куточків деталей.

Крейда кравецька – загострений шматочок крейди, яким виконують обкрейдування викрійок на тканині.

Швацька машина або швейна машина (в побуті швацька машинка, швейна машинка) (англ. sewing machine) — технічний пристрій для виконання процесів з'єднання, скріплення або обробки деталей швейних виробів.

VI Практична робота

На попередньому уроці ви зробили ескіз виробу, сьогодні виготовимо шаблон міні-манекону

 Виготовлення шаблонів (лекал): вони повинні відповідати деталям ескізу й використовуватися для розкроювання деталей виробу.

Лекала — це викрійки деталей виробу, які призначені для багаторазового використання.

Виготовлення шаблонів за даним ескізом

Робота в парах з метою взаємоконтролю якості виконаної роботи

Інструменти й матеріали: ескіз, шпильки, олівець, копіювальний папір, картон.

Вступний інструктаж

Учитель нагадує учням правила безпечної праці під час виконання роботи, з копіювальним папером, ножицями.

Поточний інструктаж

Учитель звертає увагу учнів на:

• дотримання технологічної послідовності під час виготовлення шаблонів;

• робочу позу під час виконання роботи.

Загальні правила виробничої санітарії та особистої гігієни

1. Перед виконанням робіт ознайомитися з правилами безпечної праці й особистої гігієни, додержувати їх під час виконання робіт.

2. Усі операції виконувати в робочому одязі.

3. Робочий одяг має бути охайним.

4. Під час виконання робіт сидіти слід прямо, на всій поверхні стільця, на відстані 10–15 см від краю стола. Відстань від очей до виробу, що виготовляється, повинна бути 30–35 см (неправильна робоча поза псує поставу, спричинює швидку втомлюваність і шкодить роботі органів травлення).

5. Під час роботи світло має падати зліва або спереду.

6. Робоче місце тримати в чистоті й порядку

VII. Підсумки уроку