Міні-підручник "Мовна скарбничка"
Посібник має на меті систематизувати знання учнів початкових класів з української мови. Може стати помічником маленького школяра під час виконання домашніх завдань, підготовки до контрольних робіт з української мови тощо.
Український алфавіт
|
Аа (а) |
Бб (бе)
|
Вв (ве) |
Гг (ге) |
Ґґ (ґе) |
|
Дд (де) |
Ее (е)
|
Єє (є) |
Жж (же) |
Зз (зе) |
|
Ии (и) |
Іі (і)
|
Її (ї) |
Йй (йот) |
Кк (ка) |
|
Лл (ел) |
Мм (ем)
|
Нн (ен) |
Оо (о) |
Пп (пе) |
|
Рр (ер) |
Сс (ес)
|
Тт (те) |
Уу (у) |
Фф (еф) |
|
Хх (ха) |
Цц (це)
|
Чч (че) |
Шш (ша) |
Щщ (ща) |
|
ь (знак м’якшення) |
Юю (ю) |
Яя (я) |
|
|
Звуки та букви
Букви ми бачимо та пишемо, а звуки – чуємо та вимовляємо.
Голосні звуки а, о, у, и, і, е
позначаються буквами а, я о у, ю и і, ї е, є
Приголосні звуки
б, в, г, ґ, д, д′, ж, з, з′, й, к, л, л′, м, н, н′, п, р, р′, с, с′, т, т′, ф, х, ц, ц′, дз, дз′, дж, ч, ш.
Приголосні звуки
|
тверді |
д |
т |
з |
с |
л |
н |
р |
|
ц |
|
м’які |
д′ |
т′ |
з′ |
с′ |
л′ |
н′ |
р′ |
|
ц′ |
|
дзвінкі |
б |
д |
д′ |
з |
з′ |
г |
ґ |
ж |
|
|
|
|
|
глухі |
п |
т |
т′ |
с |
с′ |
х |
к |
ш |
ч |
ц |
ц′ |
ф |
в, й, л, л′, м, н, н′, р, р′-
дзвінкі приголосні!
Звуковий аналіз слова
Ь (знак м’якшення) не позначає звука!
Буква щ завжди позначає два звуки ш ч!
Буква ї завжди позначає два звуки й і!
Буквосполучення дж позначає звук дж!
Буквосполучення дз позначає звуки дз, дз′!
й - м’який звук!
|
слово |
яма |
лялька |
щука |
дзиґа |
гілля |
|
звукова модель
|
й а м а |
л′ а л′ к а |
ш ч у к а |
|
г’ і л′: а |
Звуко-буквений аналіз слова
Ї ж а й і ж а – 2 скл., 3 б., 4 зв.
й - приголосний, дзвінкий, м’який
і - голосний, наголошений
ж - приголосний, дзвінкий, твердий
а - голосний, ненаголошений
ПИШИ ГРАМОТНО!
Правила переносу слів
Переносимо слова по складах!
|
МОЖНА |
НЕ МОЖНА |
|
зо – шит ра – дість |
зош – ит раді – сть |
Не залишаємо в попередньому рядку й не переносимо в наступний одну літеру!
|
МОЖНА |
НЕ МОЖНА |
|
на – дія олі – вець |
наді – я о – лівець |
Не розриваємо сполучення літер ЬО, ЙО!
|
МОЖНА |
НЕ МОЖНА |
|
де – ньок га – йок |
день – ок гай – ок |
Не розриваємо сполучення літер ДЖ, ДЗ, які позначають один звук!
|
МОЖНА |
НЕ МОЖНА |
|
ґу – дзик хо – джу |
ґуд – зик ход – жу |
Не відокремлюємо від попередньої літери ь (знак м`якшення), апостроф та букву й!
|
МОЖНА |
НЕ МОЖНА |
|
бур’ – ян ляль – ка чай – ка |
бур – ’ян лял – ька ча – йка |
З великої букви пишемо:
та прізвища людей
|
Тарас Григорович Шевченко
|
|
кіт Мурчик, корова Ласунка, кінь Бровко, папуга Кеша
|
байках, казках …
|
Червона Шапочка, Буратіно, Лисиця, Щука |
|
Перун, Афродита, Зевс |
сузір’їв … |
Марс, Венера, Козеріг, Велика Ведмедиця
|
озер, гір …
|
Україна, місто Харків, село Калинівка, Чорне море, річка Дніпро, озеро Сиваш, гора Говерла
|
парків, майданів… |
вулиця Хрещатик, парк Софіївка, майдан Перемоги
|
|
казка «Ріпка», вірш «Степ», пісня «Ой є в лісі калина», опера «Коза-Дереза», газета «Колосок», журнал «Пізнайко», картина «Садко»
|
|
Різдво, Масляна, Великдень
|
ПИШИ ГРАМОТНО!
НЕНАГОЛОШЕНІ Е, И У КОРЕНІ СЛОВА
перевіряються наголосом:
земля – зéмлі грибнúй - гриб
зеленíє – зéлень, зелéний
Якщо перевірити наголосом неможливо, треба звернутися до орфографічного словника.
верблюд диван коридор
ЗНАК М’ЯКШЕННЯ (Ь) пишемо
у кінці та у середині слова для позначення м’якості попереднього приголосного:
день вітерець сіль
Ольга восьме більше
Знак м’якшення (ь) не пишемо:
1. Після б, п, в, м, ф, ж, ч, ш, щ, г, ґ, к, х та р у кінці слова та в середині слова:
дріб степ кров ріжки Харків лікар
2. У сполученнях нж, нш, нч, нщ.
тонший менше кінчик інжир погонщик
М’ЯКИЙ ПОДОВЖЕНИЙ ПРИГОЛОСНИЙ ЗВУК
позначається на письмі двома однаковими буквами:
знання [з н а н′: а]
АПОСТРОФ
Апостроф пишемо:
1. Після б, п, в, м, ф, р перед я, ю, є, ї, які позначають два звуки йа, йу, йе, йі.
б’ється п’ятниця солов’ї
м’ята верф’ю подвір’я
2. Після префікса на приголосний перед я, ю, є, ї.
під’їхати від’ємник
3. В українському імені Лук’ян і похідних від нього.
4. У складних словах, якщо перша частина закінчується
на будь-який приголосний.
дит’ясла двох’ярусний пів’яблука (але: пів-Європи)
Апостроф не пишемо:
1. Перед йо.
серйозний Воробйов підйомний
2. Коли перед приголосним є інший приголосний (крім р),
який належить до кореня.
свято морквяний мавпячий
духмяний цвях
АЛЕ! торф’яний черв’як
3. Якщо я, ю, є позначають м’якість попередніх приголосних.
пюре рядок Рєпін буря
ПРАВОПИС ПРЕФІКСІВ ТА СУФІКСІВ
ПРЕФІКСИ РОЗ-, БЕЗ-
У префіксах роз-, без- завжди пишеться буква з:
розказати безлистий
розмова беззубий
ПРЕФІКСИ З-, С-
Перед к, п, т, ф, х пишеться префікс с-,
перед усіма іншими приголосними пишеться префікс з-:
скинути знімати
спитати злізти
стерти зрубати
сфотографувати збудувати
схилитися зшити
СУФІКСИ -ЗЬК-, -СЬК-, -ЦЬК-
У суфіксах -ськ-, -зьк-, -цьк- завжди пишеться знак м’якшення:
харківський запорізький ткацький
Перед цими суфіксами приголосні також можуть пом’якшуватись у вимові, проте знак м’якшення після них не пишеться:
український ніжинський грузинський
М’якість звука л′ перед суфіксом -ськ- позначається знаком м’якшення:
сільський польський
Слово
Слова – це назви предметів, ознак та дій.
СЛОВО МОЖЕ МАТИ
одне значення кілька значень
Синиця – Голка –
невеликий птах. 1. Інструмент для шиття.
2. Лист хвойного дерева.
3. Колючки на тілі тварин.
СЛОВА МОЖУТЬ ВЖИВАТИСЯ
у прямому у переносному
значенні значенні
золотий годинник золоті руки
СИНОНІМИ – слова, різні за написанням, але близькі за значенням.
Заметіль – завірюха, хуртовина, хуга.
Чемний – привітний, люб’язний, ґречний, вихований.
АНТОНІМИ – слова, що мають протилежні значення.
Радість – сум Сваритися - миритися
Працьовитий – ледачий Хворіти – одужувати
Хоробрий – полохливий Швидко – повільно
ОМОНІМИ – слова, які звучать і пишуться однаково, але мають різне значення.
Ключ – знаряддя для замикання та відмикання замка.
Ключ – джерело.
Будова слова
ПРЕФІКС КОРІНЬ СУФІКС ЗАКІНЧЕННЯ
ОСНОВА
|
Частина слова |
Визначення |
Для чого служить |
Приклад |
|
закінчення |
змінна частина слова |
для зв’язку слів у реченні |
червоний червона червоного |
|
основа
|
частина слова до закінчення |
_ |
книжечка |
|
корінь |
спільна частина споріднених слів |
_ |
ліс лісник лісочок лісовий |
|
префікс |
частина слова, що стоїть перед коренем |
для утворення нових слів |
відплив переплив доплив |
|
суфікс |
частина слова, що стоїть після кореня |
для утворення нових слів |
колос – колосок колосочок |
РОЗРІЗНЯЙ!
споріднені форми одного
(або спільнокореневі) слова й того самого слова
Піч, пічка, печений, пекар Пічка, пічки, пічку
Розбір слова за будовою
-
Зміни слово за питаннями і визнач закінчення. Познач його так: .
П і д в о д н и й – підводна, підводні.
-
Виділи основу слова. Познач її так: .
П і д в о д н и й
-
Добери до слова два-три споріднених і визнач корінь. Познач його так: .
П і д в о д н и й – вода, водяний.
-
Виділи префікс. Познач його так: .
П і д в о д н и й
-
Виділи суфікс. Познач його так: .
П і д в о д н и й
Іменник
Іменник – це частина мови, що означає назву предмета і відповідає на питання хто? що?
Іменники поділяються на
назви істот назви неістот
назви людей і тварин усі інші назви
хто? лікар, дівчина, курча що? вода, дуб, радість
Іменники поділяються на
власні назви загальні назви
Тарас Григорович Шевченко автобус, пиріг, кіт,
Мурка, Україна, Київ, Дніпро, повітря, цукор, скло,
Карпати, Калинівка, Козеріг щедрість, праця, сум
Рід іменників
чоловічий жіночий середній
місяць, батько хмара, дошка сонце, лисеня
Іменники змінюються за числами
однина множина
один предмет багато предметів
їжак їжаки
Іменники змінюються за відмінками
Земля – землі – землю – землею – на землі.
Змінювання іменників за відмінками
|
Назва відмінка |
Питання |
Приклади (однина/множина) |
|
|
Називний (Н.в.) |
хто? що? |
книга |
книги |
|
Родовий (Р.в.) |
кого? чого? |
книги |
книг |
|
Давальний (Д.в.) |
кому? чому? |
книзі |
книгам |
|
Знахідний (З.в.) |
кого? що? |
книгу |
книги |
|
Орудний (О.в.) |
ким? чим? |
книгою |
книгами |
|
Місцевий (М.в.) |
(на) кому? (на) чому? |
(на) книзі |
(на) книгах |
|
Кличний (Кл.в.) |
- |
книго |
книги |
Правопис закінчень іменників жіночого роду на -а(-я) в родовому відмінку однини
|
кінцевий звук основи |
м’який приголосний та ж, ч, ш |
твердий приголосний |
|
закінчення |
-і (-ї) ди[н′]я - дині межа - межі дача - дачі тиша - тиші мрія[йа] - мрії |
-и липа - липи гора - гори нога - ноги |
Правопис закінчень іменників жіночого роду на -а(-я) в орудному відмінку однини
|
кінцевий звук основи |
твердий приголосний, крім ж, ч, ш |
м’який приголосний та ж, ч, ш |
й |
|
закінчення |
-ою книга - книгою |
-ею піс[н′]я - піснею межа - межею дача - дачею тиша - тишею |
-єю мрія[йа] - мрією |
Правопис закінчень іменників чоловічого роду з нульовим закінченням в орудному відмінку однини
|
кінцевий звук основи |
твердий приголосний, крім ж, ч, ш |
м’який приголосний та ж, ч, ш |
й |
|
закінчення |
-ом дуб - дубом |
-ем бі[л′]ь - болем ніж - ножем меч - мечем душ - душем |
-єм гай - гаєм |
Правопис закінчень іменників жіночого роду з нульовим закінченням в орудному відмінку однини
|
Перед закінченням -ю м’які приголосні подовжуються. |
тінь - тінню |
|
В іменниках з основою на -сть подовження не буває! |
вість - вістю |
|
Після букв б, в, ф перед закінченням -ю та у слові матір’ю ставимо апостроф. |
Об’ю, верф’ю, любов’ю |
Правопис закінчень іменників у місцевому відмінку множини
У місцевому відмінку множини іменники мають закінчення -ах (-ях)!
|
кущі – на кущах руки – у руках села – по селах |
краї – по краях мрії – у мріях моря – по морях |
Прикметник
Прикметник – це частина мови, що називає ознаку предмета і відповідає на питання який? яка? яке? які?
Прикметники змінюються за числами
однина множина
ознака одного ознака двох і більше
предмета предметів
щасливий щасливі
Прикметники змінюються за родами
чоловічий жіночий середній
який? яка? яке?
зелений, синій зелена, синя зелене, синє
У множині рід прикметників не визначається!
Прикметники змінюються за відмінками
Розумний – розумного – розумному – розумним – на розумному.
Прикметник стоїть у тому самому числі, роді та відмінку, що й іменник, з яким він пов’язаний.
Початкова форма прикметника
називний відмінок однини чоловічого роду
Дієслово
Дієслово – це частина мови, що означає дію предмета і відповідає на питання що робити? що зробити?
Дієслова змінюються за числами
однина множина вчиться, співав, зшиє вчаться, співали, зшиють
Дієслова змінюються за часами
теперішній минулий майбутній
читає читав прочитає, читатиме,
буде читати
Дієслова змінюються за родами
у минулому часі
чоловічий жіночий середній
ходив ходила ходило
Початкова форма дієслова
(або неозначена форма, інфінітив)
Що робити? Що зробити?
говорити, збудувати
НЕ з дієсловами пишеться окремо!
не каже, не росте, не пробачив
Але: нездужати, непокоїтися, ненавидіти.
Дієслова змінюються за особами
у теперішньому та майбутньому часі
1 особа 2 особа 3 особа
я граю ти граєш він (вона, воно) грає
ми граємо ви граєте вони грають
Дієвідміни дієслів
І дієвідміна ІІ дієвідміна
дієслова, які у 3 особі множини мають закінчення
-УТЬ, -ЮТЬ -АТЬ, -ЯТЬ
а в інших особових закінченнях
-Е, -Є -И, -Ї
Що роблять? Що зроблять?
пише – пишуть бачите – бачать
збудуєш – збудують скоїмо – скоять
Особові закінчення дієслів
|
Особа |
І дієвідміна |
ІІ дієвідміна |
||
|
однина |
множина |
однина |
множина |
|
|
1-а особа |
-у |
-емо |
-у |
-имо |
|
-ю |
-ємо |
-ю |
-їмо |
|
|
2-а особа |
-еш |
-ете |
-иш |
-ите |
|
-єш |
-єте |
-їш |
-їте |
|
|
3-а особа |
-е |
-уть |
-ить |
-ать |
|
-є |
-ють |
-їть |
-ять |
|
Речення
Речення – це слово або кілька слів, що об’єднані за змістом і виражають закінчену думку.
За інтонацією речення бувають
окличні неокличні
Як гарно в лісі навесні! На небі з’явилися хмарки.
Де ховається сонце?
За метою висловлювання речення бувають
розповідні На дереві сиділа білка.
Я люблю тебе, Україно!
питальні Чому заплакала Марійка?
спонукальні Підгодовуйте пташок узимку.
Петрику, не лови ґав!
За будовою речення бувають
прості складні
Якась бджола в траві гуде. Вітер тихо віє, сонце ледве гріє.
Члени речення
головні другорядні
підмет присудок
Хто? Що? Що робить? Яким є підмет?
Хто він такий?
Вирує навколо золота осінь. Василько – другокласник.
Однорідні члени речення
відносяться до одного й того самого слова, відповідають на одне й те саме питання і виступають одним і тим самим членом речення.
Розділові знаки при однорідних членах речення
1. , , …
Мама, тато, Оленка ходили до лісу.
2. і (й, та = і)
Вже достигли яблука та груші. (яблука і груші)
3. , а (але, та = але)
Сонце світить, та не гріє. (світить, але не гріє)
4. і , і , і …
І жовте, і червоне, і коричневе листя на деревах восени.
5. і , і , і …
Марійка і Сашко, Тетянка і Петрусь, Оленка і Дмитро
поїхали на екскурсію до Києва.
Звертання
слово або сполучення слів, що називає того,
до кого звертаються.
Звертання може стояти
- на початку речення: Мамо, чом сумуєш ти?
Україно моя! Як люблю я тебе!
- у середині речення: Спасибі, братику, за добре слово.
- у кінці речення: Не плач, не журися, молодий козаче.
Текст
Текст – це зв’язані за змістом речення, розміщені в логічній послідовності.
Тема тексту – про що розповідається у тексті.
Основна думка тексту – це те головне, що автор хоче нам сказати.
Заголовок – назва тексту або його частини.
Абзац – частина тексту, яка містить одне або кілька речень.
Кожний абзац починається з нового рядка!
Тексти бувають
розповідь опис міркування
розповідає описує предмети доводить, пояснює,
про події чи явища переконує
Як це було? Який? Яка? Чому?
Що сталося? Яке? Які? Навіщо?
Тексти бувають
художній науковий діловий
казки, оповідання, правила оголошення,
вірші в підручниках накази, закони
Будова тексту
зачин основна кінцівка
частина
Словничок
|
бабýся бджолá вирáзно влíтку ворóта гýмка ґáнок ґрóно ґрунт ґýдзик джміль дзúґа |
дзьоб дідýсь зáгáдка зозýля
їжáк кватúрка Кúїв лелéка лінíйка
новúй |
óлень олівéць папíр парасóлька пóдруга
українська фартýх цукéрка цýкор
|
Словничок
|
алфáвíт Батьківщúна ведмíдь вéресень вýлиця герóй диктáнт дивáн
духмяний
|
жáйворонок завдáння зáєць календáр кúлим медáль метрó недíля ознáка пóмúлка понедíлок портфéль |
предмéт середá теáтр учúтель читáння червóний черговúй черевúки четвéр шофéр
|
Словничок
|
абрикóс адрéса áйстра автомобíль агронóм аквáріум апельси́н апети́т асфáльт банкíр бензи́н бетóн бібліотéка велосипéд верблю́д вóгнище вокзáл |
горизóнт гримі́ти грім депутáт децимéтр дирéктор елéктрика кипі́ти кишéня колекти́в комбáйн комбáйнер комбайнéр комп’ю́тер коридóр космонáвт |
крини́ця кукурýдза метáл минýлий очерéт пирі́г президéнт пшени́ця рáдіо сантимéтр секýнда спаси́бі тривóга фéрмер хвили́на черéмха черéшня |
Числівник
Числівник – це частина мови, що означає кількість предметів або їх порядок при лічбі і відповідає на питання скільки? який? котрий?
Словесні формули на означення показників часу
|
Яка? година скільки? хвилин Скільки? хвилин на яку годину? Скільки? хвилин по якій годині?
Пів на яку годину? Половина якої години? За чверть яка година? За скільки? хвилин яка година? Скільки? хвилин до якої години? |
Друга година сім хвилин Десять хвилин на сьому Десять хвилин по сьомій годині Пів на третю Половина четвертої За чверть шоста За п’ять хвилин сьома П’ять хвилин до сьомої |
ЗАПАМ’ЯТАЙ: п’ятдесят - п’ятдесяти
шістдесят - шістдесяти
сімдесят - сімдесяти
вісімдесят - вісімдесяти
Числівники 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 30 закінчуються на ДЦЯТЬ
|
п’ять п’ятнадцять п’ятдесят п’ятсот |
шість шістнадцять шістдесят шістсот |
дев’ять дев’ятнадцять дев’ятсот |
Числівники 40, 90, 100 в усіх відмінках, крім називного та знахідного, мають закінчення -а!
Займенник
Займенник – це частина мови, яка вказує на предмети, їх ознаки, кількість, але не називає їх.
|
ОСОБОВІ ЗАЙМЕННИКИ
|
|||||
|
1 особа |
2 особа |
3 особа |
|||
|
одн. |
мн. |
одн. |
мн. |
одн. |
мн. |
|
я |
ми |
ти |
ви |
він вона воно |
вони |
|
вказує на особу, яка говорить про себе |
вказує на двох і більше осіб, від імені яких говорять |
вказує на особу, до якої звертаю-ться |
вказує на осіб, до яких звертаю-ться |
вказують на особу чи предмет, про які говорять або вказують на них |
вказує на особи чи предмети, про які говорять або вказують на них |
|
ЗАПАМ’ЯТАЙ! Займенники з прийменниками пишуться окремо! |
|
Біля неї, у нього, з ними, перед тобою, за мною, до вас |
Це теж займенники!
себе
мій, твій, наш, ваш, його, її, їхній, свій
цей, оцей, сей, той, стільки, такий, отакий
весь, всякий, сам, кожний, самий, інший
дехто, абихто, абищо, будь-який, деякий, скільки-небудь
ніщо, ніякий, нічий, аніхто, аніщо, аніякий
що, хто, скільки, який, чий, котрий
що? хто? скільки? який? чий? котрий?
|
ПРИСЛІВНИК |
|
|
|
Спросоння, там, ліворуч, де-не-де, вниз, сьогодні, щодня |
|
|
|
Прийменники – це службові слова, які служать для зв’язку слів у реченні. |
|
Без,з, для, в, перед, за,через, біля, на, над, під, при, по, до |
|
особа |
однина |
множина |
на що вказують |
|
1-ша |
я |
ми |
На особу, яка говорить про себе; на двох і більше осіб, від імені яких говорять. |
|
2-га |
ти |
ви |
На особу чи осіб, до яких звертаються. |
|
3-тя |
він вона воно |
вони |
На особу чи предмет або осіб чи предмети, про які говорять. |
Жанр твору
Казка – це народний або літературний твір про вигадані, часто фантастичні події.
Оповідання – це невеликий за розміром художній твір про якийсь випадок, епізод із життя героїв.
Легенда – це твір-переказ про події, факти, людей, оповитий казковістю, фантастикою. У легенді в основу змісту покладено якісь історичні події, вчинки героїв.
Міф – це стародавня оповідь про виникнення світу, богів, фантастичних істот, людей, чудеса.
Вірш – це короткий поетичний твір, поділений на рядки, що римуються.
Акровірш – це вірш, у якому перші літери рядків утворюють слово або речення.
Байка – це невеликий, як правило віршований твір, у якому в гумористичній формі зображуються людські вчинки, характери, недоліки, а носіями людських рис виступають звірі. У байці завжди є висновок, який називають мораллю.
П’єса – це драматичний твір, написаний для вистави на сцені.
Пісня – це словесно-музичний твір, призначений для співу.
Загадка – це короткий опис істот, предметів, явищ, які треба впізнати, відгадати.
Прислів’я – це короткі влучні народні вислови повчального характеру, часто римовані.
Скоромовка – це жартівливий вислів, складений із важких для швидкої вимови слів.
ЧИСЛІВНИК
Числівник – це частина мови, що означає кількість предметів або їх порядок при лічбі і відповідає на питання скільки? який? котрий?
Скільки? Один, десять, триста, тисяча...
Який? Перший, другий, одинадцятий,
Котрий? сотий, тисячний ...
О сьомій годині ранку
О котрій годині?
Об одинадцятій годині
ЗАПАМ’ЯТАЙ: п’ятдесят - п’ятдесяти
шістдесят - шістдесяти
сімдесят - сімдесяти
вісімдесят - вісімдесяти
шістнадцять
п’ятсот
шістсот
ВІДМІНЮВАННЯ ЧИСЛІВНИКІВ
Н. один два три чотири
Р. одного двох трьох чотирьох
Д. одному двом трьом чотирьом
З. один (одного) два (двох) три (трьох) чотири (чотирьох)
О. одним двома трьома чотирма
М. (на) одному двох трьох чотирьох
Н. п’ять сім вісім
Р. п’яти (п’ятьох) семи (сімох) восьми (вісьмох)
Д. п’яти (п’ятьом) семи (сімом) восьми (вісьмом)
З. п’ять (п’ятьох) сім (сімох) вісім (вісьмох)
О. п’ятьма (п’ятьома) сьома (сімома) вісьма (вісьмома)
М. (на) п’яти (п’ятьох) семи (сімох) восьми (вісьмох)
11,12,13,14,15,16,17,18,19 відмінюються як 5.
Н. двадцять (30) п’ятдесят (60, 70, 80)
Р. двадцяти (тьох) п’ятдесяти (тьох)
Д. двадцяти (тьом) п’ятдесяти (тьом)
З. двадцять (тьох) п’ятдесят (тьох)
О. двадцятьма (тьома) п’ятдесятьма (тьома)
М. (на) двадцяти (тьох) (на) п’ятдесяти (тьох)
Н. двісті триста (400) п’ятсот (600,700,800,900)
Р. двохсот трьохсот п’ятисот
Д. двомстам трьомстам п’ятистам
З. двісті (двохсот) триста (трьохсот) п’ятсот (п’ятисот)
О. двомастами трьомастами п’ятьмастами
М. (на) двохстах трьохстах п’ятистах
Числівники 40, 90, 100 в усіх відмінках, крім називного та знахідного мають закінчення –а
Н. сорок Д. сорока О. сорока
Р. сорока З. сорок М. (на) сорока
ЗАЙМЕННИК
Займенник – це частина мови, яка вказує на предмети, їх ознаки, кількість, але не називає їх.
Особові займенники
|
особа |
однина |
множина |
на що вказують |
|
1-ша |
я |
ми |
На особу, яка говорить про себе; на двох і більше осіб, від імені яких говорять. |
|
2-га |
ти |
ви |
На особу чи осіб, до яких звертаються. |
|
3-тя |
він вона воно |
вони |
На особу чи предмет або осіб чи предмети, про які говорять. |
ЗАПАМ’ЯТАЙ: зі мною на ньому
біля неї після нього
Займенники: я, ми, ти, ви, він, вона, воно, вони,
себе, мій, твій, наш, ваш, його, її, їх, їхній, свій,
хто, що, чий, який, котрий, скільки, стільки,
той, цей, такий, весь, сам, самий, кожний,
інший, жодний, дехто, деякий, казна – що,
ніхто, ніщо, нічий.
ПРИСЛІВНИКИ
|
Як? Яким способом? Якою мірою? |
Де? Куди Звідки? |
Коли? Доки? Відколи? |
Чому? Навіщо? За якої умови? |
|
гаряче гарно добре / погано розумно занадто трохи / потроху тепліше краще гуртом мовчки / вголос напам’ять по-нашому дуже /дужче вчетверо крадькома віч-на-віч сам на сам пліч-о-пліч без жалю босоніж навшпиньки навприсядки жартома верхи ніяк надзвичайно дотла
|
тут / там десь угорі праворуч ліворуч обабіч навкруги довкола навколо де-не-де спереду ззаду вниз / униз угору /вгору додому назад вперед направо наліво назустріч нікуди згори знизу звідти здалеку
|
тепер колись щороку щоранку вранці / вдень ввечері / вночі рано-вранці з дня на день щохвилини інколи /завжди влітку /навесні восени/взимку сьогодні вчора позавчора завтра післязавтра днями напередодні торік колись/ніколи допоки довіку повік дотемна здавна віддавна зроду з давніх-давен |
наперекір згарячу зосліпу спересердя зопалу хоч-не-хоч навмисне наперекір напоказ жартома на зло принагідно безнадійно безперечно безумовно обов 'язково закономірно випадково
|
про публікацію авторської розробки
Додати розробку