16 вересня о 18:00Вебінар: Робота з дітьми, що мають синдром Дауна: цікаво про важливе

Міні-проект "Весільний рушник"

Про матеріал
Міні-проект «Одна з причин любити Україну» в рамках проекту «101 причина любити Україну»
Перегляд файлу

Чернелівська ЗОШ І – ІІІ ступенів

ім. О. Й. Михайлюка

 

Міні-проект

«Одна з причин любити Україну»

в рамках проекту

«101 причина любити Україну»

 

 

Тема проекту:

 «Весільний рушник»

 

Номінація: «Артефакти»

 

 

Автори проекту: учні 11 класу,

класний керівник Ястремська Т. А.

 

2014 р.

 

Замість епіграфа…

Вишивала мати доні щастя

Колисала мати колиску кленову —
Виспівала доні долю веселкову…
А коли дитина міцно засинала, —
З молитвами щастя доні вишивала.

 

Приспів:

На Бога! На Сонце! На День Золотий!
На ніжність! На усміх! На погляд ясний!
На Долю щасливу, квітуче Життя —
Мережила мати доньці вишиття.

Коси заплітала — в школу виряджала,
Щоб в людей премудрих розуму навчалась…
А коли ночами свічка мерехтіла, —
Радість вишивала для доні уміло.

 

Приспів.

На Бога! На Сонце! На День Золотий!
На ніжність! На усміх! На погляд ясний!
На Долю щасливу, квітуче Життя —
Мережила мати доньці вишиття.

Коси розплітала — до шлюбу збирала,
Під вельон віночок з мірту закладала
Й поблагословила вибір в день недільний —
З милим доня стала на рушник весільний.

 

Приспів.

На Бога! На Сонце! На День Золотий!
На ніжність! На усміх! На погляд ясний!
На Долю щасливу, квітуче Життя —
Мережила мати доньці вишиття.

 

Марія Баліцька

І. Вишитий рушник як атрибут святкової обрядовості

ВИШИТІ РУШНИКИ здавна були поширені в Україні як неодмінний атрибут народного побуту, весільної і святкової обрядовості, як традиційна окраса селянського житла. Важливі події в житті народу ніколи не обходились без рушників, які, крім декоративного навантаження, мали великий образно-символічний зміст. У всьому декоративно-прикладному мистецтві немає іншого такого предмета, який би концентрував у собі стільки різноманітних символічних значень. 

Рушник супроводжував селянина протягом усього життя і в радості і в горі:

  • він завжди був символом гостинності — на ньому підносили дорогим гостям хліб-сіль;
  • під час будівництва хати рушниками підіймали сволоки, потім ці рушники дарували майстрам;
  • на них приймали новонароджених, з рушниками проводжали людину в останню путь;
  • існували також і подарункові рушники, їх використовували в знак побажання щасливої дороги і найшвидшого повернення;
  • вишиті рушники — неодмінна окраса кожної селянської хати, у минулому їх вішали над іконами ("наобразники", "божнички"), навколо портретів Тараса Шевченка, народних картинок;
  • нерідко рушник служив святковим або обрядовим поясом;
  • поряд з обрядовим призначенням рушники широко використовувались у побуті: відповідно до функціонального призначення вони мали назви "стирок" (для посуду), "утиральник" (для рук і обличчя);
  • особливо значну роль відігравав рушник у весільному обряді як один з найважливіших атрибутів. 

 

ІІ. Важливість рушника

у весільній      обрядовості

 Різноманітність рушників і обрядового хліба складала етнічну особливість українського ВЕСІЛЛЯ. На всіх його етапах рушник виступав як один з головних етнічних атрибутів: у обряді сватання, заручення, коровайних обрядах, благословенні молодих. Про важливість рушника у весільній обрядовості свідчать окремі назви. Наприклад, СВАТАННЯ в деяких регіонах України називалося узяттям рушників або віддачею рушників (Кіровоградська область), рушниками (Харківська область), подачею рушників (Київська область). Атрибутами сватання і знаком згоди дівчини на заміжжя були рушники, пов'язані сватам або хліб, піднесений сватам на рушниках. Приймаючи дар, вони говорили: «Спасибі батьку і матері, що дитя своє рано будили і добрій справі учили. Спасибі і дівчині, що рано вставала, тонко пряла і хороші рушникі вишивала». У деяких регіонах України рушниками називалося не сватання, а ЗАРУЧЕННЯ – перший весільний обряд, який мав юридичну силу при вінчанні. Обрядове скріплення рук жениха і нареченої проводив старший староста. Він накривав хліб рушником, на нього клав руки жениха, нареченої і всіх присутніх родичів, зв'язував рушником, примовляючи: «Не в'яжеться вузол, а в'яжеться слово. Хто цей вузол розв'яже, той дасть сто рублів на церкву». Після цього староста розв'язував символічний вузол, а наречена перев'язувала сватів рушниками і одаряла всіх присутніх сорочками, полотном або хустками.

У народних піснях, легендах і переказах опоетизовано готування дівчиною рушників до весілля. У вишитих орнаментах вона відтворювала свої думки і почуття, надії і сподівання на щасливу долю. Кожна дівчина готувала значну кількість рушників для свого майбутнього життя. 

Для традиційного українського весілля було потрібно близько 4 десятків спеціальних рушників. Один використовувався для батьківського благословення на ікону ; на інший клали весільний коровай ; третім зв'язували руки молодих ; четвертий наречена повинна була принести в будинок нареченого; п'ятим прикрашали «весільний автомобіль» ; шостий пов'язували навхрест на грудях дружки ( свідка ), зараз його замінили стрічки; великі, прикрашені весільними символами, рушники використовувалися для столів і т.д.

Дівчата мали вишивати весільний рушник особисто, нікому не показуючи його в процесі. Адже рушник - це особлива святиня, тож від зайвого ока роботу оберігали. 

Є і така традиція - весільний рушник вишиває мати для своєї дитини, хрещена мати. Проте, слід виходити з традицій своєї родини, і якщо хтось з жінок близьких і рідних вишиє рушник дівчині, то хай так і буде. Тож якщо є кому вишивати, не лишатися ж без рушника нареченій, яка не вправляється з голкою. 

Але, якщо є бажання і хист, нехай наречена сама заздалегідь береться за роботу, бо вишивання весільного рушника – довга й кропітка справа.

Ваш вишитий рушник - це особливе сакральне дійство, ваш власний внесок в майбутнє своєї сім'ї, оберіг вашого щасливого подружнього життя. Погодимось з тим, що потрібно вкласти в цю справу любов та добрі думки, а останнє повинні зробити молодята - ставитись один до одного з повагою, любов'ю, терпінням, оберігати та бути по життю розумними та поблажливими. 

Як бабусі кажуть, "дурня і вінець не вдерже", а не те що вишитий рушник. 

 

ІІІ. Види весільних рушників

Вінчальний рушник

 

 На вінчальному рушнику молоді стоять під час обряду вінчання. Сучасний обряд менш суворий, ніж раніше, молоді стають на рушник ногами, а в минулому ставали виключно на коліна. Через таке спрощення сформувалося повір'я про те, що не слід використовувати в якості вінчального рушника той, на якому зображені кільця або пара птахів. Наступаючи на такий рушник ногами, як би відбувається розривання шлюбу. Найбільш придатними для вінчального рушника вважаються рослинні орнаменти (грона винограду - це символи сім'ї, достатку, благополуччя; грона калини, жолуді, дубове листя), геометричні візерунки. У його центрі не повинно бути вишивки. Це символічне Боже місце.

  Вінчальний рушник виступає символом білої хмари, що піднімає молодих до небес для Божого благословення. Цей рушник вважається головним, саме він визначає подальшу долю майбутньої сім'ї.

 

Союзний рушник

 У вінчальному обряді цей рушник (для зв’язування рук) є символом єднання молодих. Для такого рушника найбільш підходить рослинний орнамент: дерева роду і море квітів, щоб життя молодят було успішним, щасливим, радісним та квітучим. Можуть бути вишиті імена молодих або побажання «Щастя та кохання», «Любов та злагода», «На щастя, на долю» та інші.  Союзний рушник символізує духовні узи подружжя, союз їх любові і взаємної прихильності. 

 

Рушник на хліб, на сіль

 

           Наступний етап весільного обряду, після вінчання або одруження, - зустріч молодих батьками. Обов'язковий атрибут - коровай, що лежить на рушнику. По відношенню до цього рушника не потрібно дотримуватися ніяких обмежень. Він яскравий. Його прикрашають орнаменти з квітів, пташині пари (голуби або лебеді), що символізують молодих. Вишиті птахи виступають символом щасливого      шлюбу, вірності в любові.

 Божник

 Ікони молодих прикрашають невеликими благословенними або батьківськими рушниками. Божники мають найбільш багату вишивку, в якій переважає яскрава червона нитка. Ці рушники наповнені радістю, яка супроводжуватиме подружжя все життя. Окрасою божників служать багаті орнаментальні рослинні візерунки або візерунки з геометричних фігур.

Орнаменти рушників для ікон відрізняються для нареченого і нареченої. Спільним елементом для обох рушників є виноградне листя з гронами, що символізують достаток у домі. Крім спільних елементів, на "чоловічому" рушнику вишивали дубове листя та жолуді, що символізували чоловічу силу, а на "жіночому" - калину, символ жіночого начала, продовження роду, та лілії - символ любові і краси.

IV. Весільні орнаменти для рушників

 

Найбільш часто на весільних рушниках використовують зображення:

 

  • Дерева життя, як символічну нескінченність роду, символ міцної сім'ї і побажання щасливого сімейного життя.

 

  •  Популярна і пара вишитих голубів, що символізує міцну любов.

 

  • В основі орнаментів лежить хрест, який виступає символічним відображенням  сонця, добра, щастя і світла.

 

На весільних рушниках часто вишивають рослини :

 

  • виноград, що символізує багате життя і плодючість ;

 

  • калину - символ жіночого здоров'я і краси, подружньої вірності і довголіття;

 

  • дуб, який виступає уособленням чоловічої енергії і сили, багатство і плодючість ;

 

  • мак - символ благополуччя і продовження роду;

 

  • лілію, як символом жіночої краси, чистоти і невинності, а її бутон з листям символізує появу нової подружньої пари;

 

  • троянду - символ справжньої, щирої любові;

 

  • вінки з квітів символізують життєвий шлях.

 

Крім голубів на весільних рушниках може зображуватися:

 

  • ластівка (міцне сімейне господарство);

 

  •  жар-птиця або павич (сімейне щастя). 

 

 Вишита на рушнику корона виступає символом благословіння Бога.

 

Символіка дуже різноманітна, а візерунків існує безліч. Вишивати необхідно лише той, який справді припав до душі: його символізм буде найглибшим.

V. Матеріали для вишивання рушника

 

  • Для рушника обирають спеціально підготовлене полотно, виткане з безперервної нитки. При купівлі тканини уважно придивляйтеся до людини, яка її продає. Важливо, щоб від неї віяло позитивною енергією.              Для вишивання краще брати лляну тканину. Можна використовувати і спеціальне домоткане полотно для рушників, що є у продажу. Весільний рушник має бути не вузьким (від 45 сантиметрів) та досить довгим на довге подружнє життя. Традиційно їх довжина сягає від трьох до п'яти метрів!                Всі розміри рушника (ширина, довжина) повинні ділитись на 7. Вишивкою повинна бути заповнена 1 / 4 кожної половини рушника.

 

  • Не останню роль у вишиванні відіграє  голка. Це важливий інструмент, адже вона вбирає енергію людини і передає її на полотно. Тому рушник повинна вишивати або сама наречена, або хтось із рідних. Голку слід вибирати гарної якості. Кажуть, що якщо на рушникові буде п’ять кольорів, то й вишивати його потрібно п’ятьма голками, щоб кожен колір був вишитий окремою голкою. В інших джерелах стверджується,що для вишивання використовують одну голку і нею виконують весь рушник. Вважається поганою прикметою згубити чи зламати голку під час роботи. 

 

  • Традиційно вишивають нитками червоного та чорного кольорів. Замість чорного можна використати синю барву. Позитивним змістом наділені й монохромні червоні рушники. Найкраще зберігають енергетику шовкові нитки та вовняні. Гірше, але теж підходить для вишивання, бавовняна заполоч (відома нині як муліне). Це бавовняна нитка, і досвідчені майстрині кажуть, що вона не зовсім суцільна. Тому найкращі для весільної вишивки шовкові нитки. Але це повинна бути справжня шовкова нитка, яку пряв шовкопряд. Вона вважається безперервною, адже її довжина досягає двох кілометрів. Вишивати можна і шерстяними нитками, які також мають добру енергетику. Зовсім не придатним для вишивки за енергетичним змістом виявилось синтетичне волокно, наприклад, акрил.

 

VI. Правила вишивання вінчального рушника

  • Перш ніж узятися за вишивання, дівчина має помолитися і вимити руки, тобто повністю очистити себе від негативної енергії.
  • Починати рукоділля найкраще зранку в четвер. Цей день є жіночим і вважається енергетичною вершиною тижня. 
  • У жодному разі під час роботи не можна думати про погане, сваритися чи лаятися. В подружнє життя потрібно нести лише світлі та радісні думки. Якщо ж під час роботи на вас находять негативні емоції - краще відкласти її на деякий час і повернутися до вишивки тоді, коли настрій покращиться. У процесі роботи слід час від часу промовляти молитву.
  • Вишивати весільного рушника потрібно охайно, не можна робити вузликів з виворітного боку, довгих протягувань нитки чи перехресних протягувань. Вважається, що лицьова сторона для людей, а виворітна - для Бога. Перша відображає те, що ми робимо, а друга - те, що ми думаємо. Тож якщо виворіт неохайний, то й життя подружньої пари буде лише на показ. 
  • Дрібні огріхи не випорюють, оскільки життя не можна прожити без помилок. 
  • Рушник вишивають з двох сторін, залишаючи центр білим. Це - Боже місце, стаючи на яке, молоді отримують благословення. Воно уособлює зв’язок із космосом. А, відтак, будь-який напис, зроблений навіть із найкращими побажаннями, зображення перекривають весь енергетичний посил. Тому всередині рушника повинно бути якнайбільше білого простору. Адже коли наречені стають ногами, наприклад, на напис «На щастя, на долю», то топчуть свою долю.

 

  • Сам візерунок треба продумати особливо ретельно, адже вишиваючи рушник - вишиваєш свою долю! Слід лише звернути увагу, що над вишитими символами, що зображують самих молодят, нічого не вишивають, щоб не перекрити потік їх небесного благословення.

 

  • Для оформлення обох країв рушника підбирається однаковий малюнок, тому що вони символізують два світи - духовний і матеріальний, а між ними повинна бути гармонія.
  • Першим вишивають правий кінець рушника. Це чоловіча сторона і вона має енергетичний заряд "плюс" (праву сторону починають вишивати з великим бажанням, тому заряд у неї буде позитивним). На цю сторону в майбутньому має стати наречений. Відповідно протилежний кінець рушника - жіночий, вишивається останнім і носить знак "мінус". На нього стає наречена. Щоб не сплутати, на яку сторону ставати, дівчата робили певні мітки на вишивці. Тобто обидві сторони рушника ніколи не були однакові, на них завжди можна було знайти декілька розбіжностей. 
  • Зашивати слід одну четверту частину рушника. Найбільш позитивним вважається рушник, на якому зображене дерево життя. Воно може бути у вигляді квітки-берегині, рожениці (уособлення жінки, яка народжує). Також на весільному рушникові вишивають калину, виноград, листя дуба. Гарний символ — багато пташок. Добре, якщо на рушникові будуть вишиті вінець (корона), хрест або символи, що за формою нагадують хрест. Цей знак має магічне значення — він благословляє пару на створення сім’ї.
  • По закінченню вишивки готову роботу не прали, щоб зберегти енергетику рушника.

 

        

VII. Весільні повір’я, пов’язані з рушниками

  • Весільний рушник не повинен мати обрізаних країв, тому що, за легендою, нитка, що тче рушник - «як доля, повинна ходити зліва направо і не повинна обриватися». Досить часто зустрічаються обрізні рушники, в яких довга сторона оброблена мережкою або просто підрубана, такий рушник не можна використовувати для весільних обрядів, бо кожна обірвана чи обрізана нитка по краю вказує на сварку молодого подружжя або на проблеми зі здоров'ям чоловіка чи дружини.
  • Вишитий весільний рушник немов би "програмує" майбутнє життя родини, несе в собі певні побажання щодо майбутнього, які висловлює вишивальниця. Але для цього існує одна дуже важлива умова - людина, яка вишиває, повинна знати зміст символів, має бути сама доброзичливою і вишивати його з добрими намірами. Звідси йде одна дуже важлива думка: весільні рушники кожна дівчина має вишивати власноруч. Замовляючи весільний рушник кому б то не було іншому, майбутня дружина ризикує внести в майбутнє свого подружнього життя чужі думки і бажання, які можуть бути і недобрими.
  • Не можна прикрашати рушники мережками - життя буде дірявим. Не вставляйте в середину рушника ніяких мережив, тасьм - цим ви тільки нашкодите, розрізане життя вже не зшиєш, як би не намагався.
  •  Не можна вишивати весільні рушники вночі - в цей час доби вишивають тільки магічні речі.
  • На весільних рушниках вишивають пари таких птахів, як сокіл, індик, павич, півень (тільки не в бойовій стійці). Не вишивають зозуль - вдовиний символ, солов'їв - символ неодружених хлопців (щоб чоловік не зраджував).

 

  • Рушники, особливо під ноги, використовують один раз! У випадку дуже щасливого сімейного життя у спадок передають тільки візерунок, а рушник вишивають новий.

 

  • Рушники не беруть напрокат – аби не брати долю напрокат.
  • Після весілля рушники зберігаються в сім'ї молодих як символ щасливого сімейного життя в скрученому в трубочку вигляді, щоб будь-яка нечисть по колу походила і зрозуміла, що тут їй нема чого робити.

 

  • Не слід віддавати з дому весільні рушники. Вони здавна вважаються оберегами сімейного вогнища, символізують щасливе сімейне життя. Такі рушники відмінні елементи в оформленні інтер'єру. Їх використовують для прикраси ікон. До того ж вони будуть нагадувати про незабутній подію в житті кожної родини - день весілля.

 

  • По тому, хто першим з молодої пари стане на вінчальний рушник, визначають майбутнього главу сім'ї.

 

  • Поганою прикметою вважається, якщо хтось інший, крім молодих, випадково стане на нього під час розпису або обряду вінчання, Наступивши на рушник, він  забирає частинку щастя у молодої сім'ї.

 

  • Відповідно до одного з повір'їв слід розстеляти рушник на траві в зоряну ніч на повний місяць. Тоді життя сімейної пари буде таким же чистим і ясним, як зірки на небі. В українських повір'ях місяць символізував плодючість жінки.

 

  • Висушений на сонечку рушник гарантував багате і світле життя.

 

 

doc
Додано
20 січня
Переглядів
366
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку