«Міні-симпозіум» «Психосоціальний стан внутрішньо переміщених осіб (дітей та їхніх батьків/опікунів): потреби та проблеми»

«Міні-симпозіум»

 «Психосоціальний стан внутрішньо переміщених осіб

(дітей та їхніх батьків/опікунів): потреби та проблеми»

Форма проведення: Метод «Міні-симпозіум».

Мета: обговорення даної проблеми.

 Хід проведення: практичні психологи об’єднуються у підгрупи для планування, обговорення та прийняття певного методу надання допомоги у роботі з ВПО, сім'ями та їхніми дітьми. Потім команді пропонують свої методи,  при цьому ураховуючи  компетенцію кожного спеціаліста, приймають та створюють єдину структуру для надання допомоги ВПО.

Інформаційне повідомлення

Для вимушених переселенців, що безперервно зазнають психоемоційного напруження, відчуття тривоги і депресії, соціальної фрустрованості, турбота про власне здоров'я відіграє важливу роль. Саме в цей період людина, що вимушено вирвала себе зі звичного середовища опиняється наодинці з кризою ідентичності.

Основним показником такої кризи є нездатність особистості прийняти нову роль, яка пропонується зовнішніми обставинами, або, прийнявши її, адаптуватися до неї. Адже сааме в цей час спостерігається низька мотивація до адаптації на новому місці проживання внаслідок бажання повернутися у свої домівки; низька мотивація до праці внаслідок неможливості компенсувати заробітки шахтарів, висококваліфікованих робітників на інших територіях, де менші зарплати й немає таких розвинених галузей, часто роз’єднані сім’ї, де частина родини залишилася на окупованих територіях, а частина перебуває на тій, яка підконтрольна Україні.

На даному етапі важливим видається дослідження потреб (першочергових та другорядних) внутрішньо переміщених осіб, а також послуг які їм надаються, рівня задоволеності цими послугами, визначення кредиту довіри до державних та недержавних установ, служб, організацій з боку ВПО, їх ефективності у наданні послуг цим особам. Окрім цього, варто приділити увагу стану здоров’я ВПО та їх доступу до медичних товарів та послуг. Адже в першу чергу зусилля сім’ї спочатку спрямовані на переїзд і забезпечення базових потреб членів родини, потім – на задоволення духовних і соціальних потреб.

Саме першочерговими потребами цієї категорії осіб є:

• фінансова (працевлаштування);
• гуманітарна (харчування і одяг);
• житлова (постійне або тимчасове проживання)

та медична допомога. Три потреби (фінансова, гуманітарна та житлова) відповідають основним економічним потребам даної цільової уразливо. Але відзначимо, що виникають і проблеми які призводять до суттєвих змін у структурі сім’ї, стосунках її членів між собою та стосунках сім’ї із середовищем, а саме: викликає проблеми соціалізації сім’ї, її адаптації та набуття автономності в нових умовах життя.

Першочерговими проблемами всіх вимушено переміщених осіб, сімей з дітьми є:

• реєстрація;
• їжа;
• житло;
• соціальні виплати;
• освіта дітям, особливо в дитячих садках;
• послуги з охорони здоров’я;
•    працевлаштування працездатних членів родини.

Окремо стоїть проблема психологічної адаптації до нових умов життя та психологічний стан переселенців, які навіть за умов розв’язання всіх першочергових соціальних проблем довго ще дають про себе знати й позначається на самопочутті, поведінці, спілкуванні, стосунках переселенців. Відзначено, що в усіх ВПО діагностується психологічна травма. Проблеми сімей з ВПО, дивлячись на їх опис, можна розглядати як проблеми сімей у складних життєвих обставинах – це «обставини, які об’єктивно порушують нормальну життєдіяльність особи, наслідки яких вона не може подолати самостійно (інвалідність, часткова втрата рухової активності у зв’язку зі старістю чи станом здоров’я, самотність, сирітство, безпритульність, відсутність житла чи роботи, насильство, неповажне ставлення й негативні стосунки в сім’ї, малозабезпеченість, психологічний чи психічний розлади, стихійне лихо, катастрофа та ін.)».

Таким чином, ВПО можуть бути за своїми проблемами віднесеними за кількома ознаками вразливості:

•              Психологічні проблеми:

А) загальні, притаманні всім членам родини: відчуття невизначеності – майбутнього й теперішнього стану, психологічні травми внаслідок того, що люди стали свідками руйнувань і насильства, війни, почуття провини – вони були за Україну, проти ДНР, ЛНР, а їм прийшлося покинути домівки та просити допомоги, наявність страху втрати своєї ідентичності, почуття жертовності та віктимності внаслідок компактного проживання, відчуття – ми – біженці, від нас нічого не залежить, безпорадність, низька самооцінка або агресія, тривога за майбутнє, невиплакані горе й біль, очікування поганого, страх перед змінами, відчуття безпорадності й незахищеності або гнів, агресія: «ми все втратили, нам потрібно допомогати», психологічні труднощі проживання в місцях компактного перебування переселенців, розлучення з домашніми тваринами при поселенні, новий досвід проживання в місцях компактного перебування внутрішньо переміщених осіб. Втрата батьками гарантій безпеки для своєї дитини внаслідок безпорадності в екстремальній ситуації. Зміна життєвих цінностей у родинах.

Б) чоловічі проблеми: почуття провини за нездатність захистити й забезпечити родину, рідний край, за вимушене безробіття, складнощі з виявом емоційного тепла до близьких і рідних;

В) жіночі проблеми: страхи, переживання за те, що трапилось і за майбутнє, повсякчасна турбота за дітей і членів родини в нових умовах, відчуття тривожності й підвищеної відповідальності за родину, почуття самотності;                                                                                                                      Г) дитячі проблеми: порушений емоційний розвиток унаслідок війни, через те, що діти стали безпосередніми свідками воєнних подій, учасниками вимушеної міграції: страхи, підвищений рівень стресу, злість, агресія, сум, невиплаканий біль, почуття незахищенності й безпорадності, тривога за майбутнє, очікування «поганого», страх перед змінами, низька самооцінка, почуття провини. Дітям важко висловити власну думку, себе. Спостерігається гнів, конфлікти з місцевими дітьми, відчуженність та ізольованість – переселені діти грають окремо від місцевих. Можливе перерване навчання, втрата дошкільної та позашкільної освіти внаслідок переселення, новий дитячий колектив і нові умови проживання, нові соціальні зв’язки, які всі разом складають важке навантаження на дитину. Наслідком є травматичні дитячі ігри, депрівація, дії, які повторюються в поведінці, деформація картини світу, проблеми уваги, пам’яті, навчання, різні страхи, травматичні сновидіння та порушення сна, психосоматичні порушення, які з часом можуть перейти в стійкі порушення здоров’я за умови відсутності медичної та психологічної допомоги дітям.                                                 

•    Економічні проблеми: часто відсутність роботи за фахом у новому місці проживання, складнощі з працевлаштуванням на новому місці, проблеми нестачі часу й грошей на перекваліфікацію для нового місця роботи –виплати здійснюються протягом 4-х місяців для працездатних осіб, що часто замало для оволодіння новою професією та знаходження роботи, відсутність умінь сімейної економіки в екстремальних умовах.
•    Матеріальні проблеми: відсутність власного житла, проблеми придбання житла або пошуку вже оплачуваного житла через 6 місяців проживання в наданих владою безкоштовних приміщеннях, проблеми проживання в нових будівлях меншої площі, або компактно, на базах відпочинку, у дитячих таборах відпочинку, які непристосовані для щоденного побуту сімей, у модульних містечках.
•    Соціальні проблеми: відсутність житла, яке цілком було б таким, яке покинули, скупченість сімей, інколи агресія в місцях компактного проживання і наявність неформального лідерства, проблеми влаштування дітей у дитячий садочок унаслідок дефіциту місць у садках, переведення студентів ВНЗ на бюджетні місця в інші ВНЗ, організація дитячого оздоровлення й відпочинку влітку, зміна оточення міського на сільське, або стрес великого міста, відсутність побутових умінь проживання в сільській місцевості, проблеми інтеграції в нову громаду. Окремо стоїть питання про розміщення переселених державних установ, які втратили свої окремі корпуси, лабораторії, кабінети тощо та які мають незручності на новому місці внаслідок обмеженості умовами для роботи. Факторами ризику сім’ї є як проживання з родичами в їх будинках, що несе психологічне, матеріальне навантаження на всіх дітей і дорослих, чи повна відірваність від кровних зв’язків, відсутність підтримки й допомоги, Проживання в новій громаді несе різне ставлення її мешканців до переселенців. Це залежить як від ресурсів громади – чи є вони, так і від ставлення, громадянської свідомості її мешканців, поведінки переселенців.
•    Соціально-педагогічні проблеми: формування нового образу життя сім’ї в нових умовах проживання, невміння визначати пріоритети розвитку для власної родини, ключових проблем, які потребують на розв’язання в першу чергу, відсутність у членів сім’ї життєвих умінь в екстремальних умовах, соціальна адаптація до життя в нових умовах, проблеми соціалізації сім’ї та кожного окремого члена родини в нових умовах, примирення в суспільстві, в новій громаді.

Соціально- медичні проблеми – спостерігаються в основному в осіб, які мають хронічні хвороби (видача ліків для хворих на цукровий діабет, муковісцидоз, проведення гемодіалізу тощо). Проблем масового зараження, інфекцій не спостерігалося внаслідок свідомості громадян і своєчасної допомоги на місцях.

•    Юридичні проблеми – відсутність статусу переселенця з зони АТО, прагнення його мати для відновлення всього втраченого майна, відсутність можливості компенсувати втрати державою – агресором (відповідно до Закону «Про боротьбу з тероризмом»), невизнання документів про освіту, які видані в ЛНР, ДНР в Україні, реєстрація дітей на новому місці проживання, які виїхали з дідусями, бабусями, а батьки залишились охороняти від мародерства домівки.