Мистецьке свято " Кольори веселки"

Сценарій мистецького свята для учнів початкових класів

Тема
Кольори веселки
 

Мета

Викликати  інтерес, емоційний відгук до образотворчого мистецтва; розвивати інтелектуально – творчі здібності дітей; виховувати позитивні взаємовідношення між дітьми, почуття дружби и відповідальності.

 

                                           Девіз свята

                          Візьми собі за правило:

        малюй,  фарбуй,  твори!

          Уяву і фантазію свою  ти  прояви!

 

 

 

 

 

 

Сцена і зала оформлені дитячими малюнками. Хлоп­чики одягнені в кольорові сорочечки з шапочками у формі олівця. Дівчатка в яскравих платтячках, на го­ловах у них шапочки-ромашки, серединки яких зафар­бовані в різні кольори, ніби акварельні фарби.

Ведучий

Ми вас вітаємо, дівчатка і хлоп'ятка,
Що завітали до цієї зали,
Ми постараємось, щоб ваші оченята
Ні на хвилину не засумували.
Пісні, вірші, загадки, скоромовки
Готуймо разом на веселе свято!
А ще ми перевіримо, чи ловко
Умієте ви, друзі, малювати?

Ведучий ділить присутніх на команди, оголошує, що буде проведена гра-змагання між класами (командами).

Учень

Спочатку уявімо на хвилинку,
Якби безбарвним все було навколо,
І навіть серед сонячної днини
Не жовтим сонячне світило коло.
Не синім небеса згори ясніли,
І не червоним сяяла калина,
І що в коробці, що тобі купили,
Були лиш фарби: чорна, сіра, біла.

Ведучий
Щоправда, вчені виявили, що не всі бачать кольори однаково. Є люди, які бачать замість зеленого кольору — червоний, і навпаки. А собаки взагалі бачать усе навколо чорно-білим, відрізняють лише темний предмет чи світлий.
Учень

Так що ж, виходить так, що цуценята
Не бачать, що руді вони й таркаті,
Не бачать, що трава така зелена,
1 сукня фіолетова у мене?
То ж скільки слів не зможе зрозуміти
Мій песик, що йому не говори,
Тих слів, що розуміють навіть діти,
Тих слів, що означають кольори.

Звучить ритмічна музика, семеро дівчат старшокласниць у костюмах ,що символізують  кольори веселки виконують  танець .

• Робота в парах

Ведучий
Проводимо гру "Кольори".

Від кожної команди по два учасники виходять до сцени і пишуть на аркушах паперу, що на мольберті, назви кольорів. За хвилину аркуші передають у журі, яке визначить, яка команда написала більше.  

Учень

Ми поважаємо простого олівця,
Непосидючого трудягу — молодця.
Але ж як добре, коли є в руці
Яскраві кольорові олівці.

На сцені діти, які стоять попарно, як під час гри у "Струмочок", тримають по двоє листи-картинки, що ілюструють вірш "Коробка з олівцями".

Коробка з олівцями

1. Ось вона перед вами —
Коробка із олівцями.
У ній ви, цілком природно,
Побачите що завгодно.

2.У коробці із олівцями —
Гори і океани,
Карлики і титани,
І кіт з отакими вусами.

3.У коробці із олівцями —
Ялинка розправила віти.
Її прикрашали діти
Чудовими іграшками.

4.У коробці із олівцями —
Зайчик-вухань стрибає,
Ведмедика доганяє
З такими кривими ногами.

5.У коробці із олівцями —
Підсніжник сніг пробиває,
І струмком пропливає
Кораблик між берегами.

6.У коробці із олівцями —
Недавно пройшов дощик.
Милуйся тепер, художник,
Веселкою над лісами!

7.У коробці із олівцями —
Там сонце пекуче смажить
Над жовтим піщаним пляжем
З веселими малюками!

8.У коробці із олівцями —
Цирк, як звичайно, повен.
Іде по канату клоун,
Жонглюючи обручами.

9.В коробці із олівцями —
Діти біжать на площу,
Де прапори полоще
Вітер над малюками.

10.Ви все на світі знайдете
В коробці із олівцями,
Коли малювати почнете
З нами!

Журі підбиває підсумки першої гри "Кольори".

• Вправа « Подорож до історії»

Сьогодні ми дізнаємось про рідкісний і єдиний в усьому світі декоративний Петреківський розпис. Декоративний - від слова декор -прикрашати. Петреківський - від назви селища, де він виник.

Яскравою сторінкою увійшов декоративний розпис в історію українського народу.

Колись люди жили в біленьких глиняних хатах, посередені знаходилась піч, яка була дуже важливою.

Вона обігрівала житло, в ній варили їжу і на ній спали. Тому люди любили піч і завжди прикрашали її квітами, півниками, жарптицями. Самим відмим в Україні, ще в 18 ст. був розпис в селі Петреківка Дніпропетровської області.

В цьому селі з давен давен люди передають з покоління в покоління свої секрети розпису, свою майстерність. Колись малювали крейдою, сажею, вугіллям, кольоровою глиною, природніми фарбами (бузина, морква, буряк...). Фарби розводили молоком, яєчним жовтком, природнім вишневим клеєм. А пензлики робили з болотної трави (осоки4) та котячої шерсті. Малювали навіть кінчиками пальців, (грона калини) + ілюстрації.

Особливості Петриківського розпису: центральну квітку, плід чи ягоду розташовують так, щоб зобразити якомога привабливіше, показати багато дрібних деталей.

Стіни в квітах, пічка квітне

Де цвітіння це привітне?

Знають це старі й малі –

В Петриківці, у селі.

Там бабусі так малюють,

Що художників дивують.

Став відомим на весь світ

Той квітковий диво-цвіт.

У Петриківському розписі гармонійно поєднані рослинні форми, лінії, кольори.

Барви розпису мають символічне значення.

Зелений колір - весна, пробудження, надія, добрий настрій.

Синій - небо, спокій, сила, вода.

Жовтий - сонце, життя, осінь, урожай.

Червоний - вогонь життя, буйне цвітіння, рідна домівка.

Коричневий - земля годувальниця, дерево.

Білий- чистота.

Чорний - земля.

Основні мазки це:

1. «гребінчик»!» - це мазок тонкий вусик знизу.

2. «зернятко» - це мазок тонкий вусик вгорі.

3. «горішок» - це мазок із двох гребінчиків.

Конкурс  « Хто намалювати не зможе, тому трафарет допоможе»

- Діти, вам сподобався Петриківський розпис?

- Вам хотілось би зобразити такі гарні квіти і півники на папері?

Діти,  на розписах дуже часто зображають калину.

- Допоможе нам зобразити  трафарет.

 

Учень

Без слів не можна вірша написати,
Без нот не можна музику заграти,
А у художника своя є мова:
Це — мова фарб, це гама кольорова.
Живе своїм життям картина в рамі.
Сумує мовчки, мовчки веселиться
Художника невтомними руками,
Його душею створена жар-птиця.
Нам треба тільки добре придивитись,
Нам треба його задум розпізнати,
Чим захотів художник поділитись,
І що хотів він мовчки нам сказати.

Виконується "Пісня про картини" (музика Г.Гладкова-Югіна, слова О.Кушнера, переклад Г.Редчук), під час виконання якої діти почергово показують картини "Пейзаж", "Натюрморт", "Портрет", виконані ними самими.

1) Якщо бачим — на картині
Намальована ріка,
Чи то іній на ялині,
Чи хмарина здалека.
Чи засніжена рівнина,
Чи вузький провулок наш,
То, звичайно, ця картина
Називається ...пейзаж!

2) Якщо бачим на картині
Чашку кави на столі,
Чи калач на скатертині,
Чи троянду в кришталі,
Чи якусь красиву вазу,
Чи смачний великий торт,
А хоч всі предмети зразу,
Знай, це буде... натюрморт!

3) Якщо бачиш, що з картини
Ніби дивиться на вас
Принц в одежі старовинній,
Чи сучасний верхолаз,
Льотчик, вчений, балерина
Чи художник, чи поет,
Так і знай, що ця картина
Називається... портрет!

• Вправа « Крісло автора»

Ведучий.
А зараз проводимо гру, яка називається "Картинна галерея". Перед вами картина «Поля весной» Моне, на якій ви бачите весняний пейзаж. Представники від команд повинні словесно описати її за 1 хвилину. Кращий опис визначить журі.

Діти описують картину. Після визначення кращого опису, свято триває.

Вправа «Подорож до історії»
 

Народне мистецтво... Воно прекрасне, воно чарує серця. Ми милуємося

керамікою, різьбою, вишивкою, ткацтвом, які залишили нам у спадок наші

предки. Але якщо про килимарство, вишивки ми знаємо більше, є багато

літератури, то про писанкарство дуже мало книг.

Що ж ми знаємо про писанку?

Беручи в руки розмаїто-барвисте яйце, ми передусім милуємося його

красою, орнаментом і мало задумуємося про його історію, символіку,

колишнє ритуальне значення, тобто, що означає, наприклад, кривулька,

гачковий хрест, ружа чи зірка.

 Гарна, як писанка! З давніх-давен так кажуть про вродливу

дівчину. У віночку польових квітів, у різнокольорових стрічках, у

барвистому вбранні, вона й справді мов писанка.

(Входить дівчинка).

Дівчинка.

Я - писанка, писана житнім вогнем,

Процідженим через вузесеньку кирстку.

Мене ще леліятимуть у любистку,

Абись-те любили, любили.

 

Везучий

Писанка - це курячі або гусячі яйця з барвистим кольоровим розписом. А саме слово "писанка" походить від слова "писати", тобто розписувати,

прикрашати, орнаментувати.

Писанка - це своєрідне мініатюрне народне малярство, відоме із сивої

давнини. Це вид українського народного мистецтва, який має назву

писанкарство.

Історія його зародження пов'язана з давньою культурою, з віруванням

древніх слов'ян і з ритуалом весняного відродження життя на землі.

Яєчко було емблемою Сонця - Весни. Птиця - це вісник весни, радості,

сонця. Птахи починають нести яєчка і виводити пташенят лише з весною, із

сонцем.

Яєчко було талісманом, за допомогою якого людини заворожувала в собі та

з'єднувала добрі сили, а лихі відвертала.

Люди і нині вважають писанку особливою святістю, вірять у

те, що вона приносить добро, щастя, достаток, захищає людину від усього

злого. Вони вважають, що "писанку" треба вміти написати. Треба дати

належні фарби, треба писати тоді. коли належить, треба вміти її замолити

і дати кому належить".

Процес виготовлення писанки досить складний, не кожен може розписувати

яйце, бо, крім хисту для того потрібне особливе терпіння.

Ніжна і загадкова душа придумала писанку. Кожна з них - як

пісня, як дума, як життя. Тому й не знайдете дві зовсім однакові.

Найбільш відомі центри писанкарства - Космач, Брустори, Яворів,

Замагорпи Верховинського району.

Учень виконує пісню "Писанка" муз. В.Кравчука, сл. Д.Чередника.

  Писанки шанують і цінують у цілому світі. У Польщі щороку українське населення організовує конкурси писанок. Такий конкурс проведено і в Коломиї. У канадському місті Вегревіл, де проживає 75% українців, за проектом художника Павла Цимбалюка, створено єдиний у  світі дванадцятиметровий пам'ятник українській писанці, що за розмірами дорівнює висоті триповерхового будинку.

Коломийський музей писанки – єдиний у світі музей, побудований у вересні 2000 року  спеціально для збереження і експонування писанок.

 

 

 

Показує плакат із зображенням писанок із різних країн світу.

Діти читають вірш про писанку.

                                                                        О. СТРІЛЕЦЬ

О.МИРОНЮК

Котилася писаночка

З гори на долину.

Прикотилась простісінько

До нас у гостину.

А за нею йде Великдень,

Несе білу паску,

Розсипає між діточок

Радощі і ласку.

Я не можу розбити писанку

Я не можу розбити писанку,

Я не можу її розбити,

Як веселу веснянку-пісеньку

Раптом словом різким спинить.

І тому, що це світла пісенька,

А не витвір нерідний естетства,

Я не можу розбити писанку

Й шкаралупу робити з мистецтва.

Учень

Українська писанка,
Як дитяча пісенька.
Як бабусина казка,
Як матусина ласка.

Сяду собі скраєчку
І розмалюю яєчко.
Хрестик, зоря, віконце,
І стане вона, мов сонце. 

 

 

Конкурс « Намалюй писанку».
Ведучий

Зараз ми проведемо конкурс « Намалюй писанку».
Умови конкурсу:

• треба уважно прослухати вірш;
  запам’ятати, які символи малювала дівчинка;
  за 5 хвилин зобразити їх на даному шаблоні яєчка;
  все це треба зробити в кольорі.

К. Перелісна

Гарна писанка у мене,
Мабуть, кращої нема.
Мама тільки помагала,
Малювала ж я сама.
Змалювала дрібно квіти,
Вісім хрестиків малих,
І дрібнюсінько ялинку
Й поясочок поміж них.
Хоч не зразу змалювала, –
Зіпсувала п’ять яєць, –
Та як шосте закінчила,
Тато мовив: „Молодець!”
Я ту писанку для себе,
Для зразочка залишу,
А для мами і тата
Дві ще кращі напишу ...

Доки триває конкурс,звучить мелодія.

Учень

Для того, щоб уміти малювати,
Потрібно дуже старанно навчатись.
Але важливі ще такі моменти,
Як матеріали й інструменти.

Що треба на урок з собою брати,
Щоб фарбами навчитись малювати?
1 щоб робота кожної дитини
Поважно називалася — "картина"?

Виконується пісня "Діти люблять малювати" з демонстрацією відповідних малюнків-ілюстрацій.
1) Ось ми фарби в руки взяли —
В школі спокою не стало.
А щоб було веселіше,
Бери фарбу яскравішу.

Приспів:

Так, це правда.

Неможливо приховати:

Діти люблять,

Дуже люблять малювати

На папері, на асфальті, на стіні,

На панелях, на вікні.

2) Нам бабуся борщ готує.
Поруч кіт — мишей чатує,
Та ніяк не розберуся:
Де тут кіт, а де — бабуся.
Приспів.

3) Що за чудо перед нами,
Голова із ста ногами.
Чи стоніжки то портрет,
Чи то черга у буфет?

Приспів.

Ведучий.
А зараз проведемо ще одну гру "Загадки". Всі ви любите загадки. Але сьогодні відгадки слід намалювати на папері, що закріплений на мольбертах відповідно біля кожної команди. На малювання відповідей дається ЗО секунд. Отже, почали!

1) Носатий Микита,
Із дерева свита.
Не гребінчиком чесаний,
А лезом затесаний.

2) Із неба диво золоте
І світить нам, і гріє.
Ніщо без нього не росте,
1 всяк йому радіє.

3) У вінку зеленолистім,
У червоному намисті;
Задивляється у воду
На свою хорошу .вроду.

4) То чорна, то сива по небу ходила.
Набив її вітер — сльози розпустила.

5) Різнокольорові сестрички,
Дуже-дуже люблять водичку.
Дядечко худий і патлатий
Мусить їх весь час напувати.

6) Нас не треба зовсім стругати,
Ми і так малюєм завзято.

7) Маю владу над всіма я вищу:
Ледь-що не по-моєму — я знищу.

8) Яв собі ношу багато чого,
І завжди з художником дружу.
Маю довші ноги, ніж у нього,
Але своїм ходом не ходжу.

На кожну загадку представники команд малюють відгадки. Журі визначає команду-переможницю.

Ведучий

 Командам дається ще один шанс покращити свої результати. Зараз ви прослухаєте два уривки з віршів. У віршах, загадках, прислів'ях, скоромовках, які ви маєте згадати, повинно бути якнайбільше слів, що означають кольори. Ось прослухайте:
... І летить на чорному коні
Чорна буря в чорному вбранні!
Чорні хмари небо облягли,
Трави захитались, полягли.

                                  (Л. Компанієць)
Синім джерельцем з синіх снігів
Синій струмочок задзюркотів,
Синьою піснею день привітав,
Синьою стрічкою гай заквітчав,
Щедро розсипав скрізь у долині,
Наче намисто, проліски сині.
                                    (А. Костецький. "Синій струмочок")

 

• Вправа « Подорож до історії»

Ведучий

Красою протистояла людина злу. Таким уже є душевний устрій українського народу. Одяг, як і дім, зусібіч зачаровували магічними знаками, оберегами. Що надійно захищали від злих духів. Краса і добро наївних символів усталювали існування людини в хиткому світі навколишніх негараздів.
Дійсно, вдягатися – значить захиститись, і не тільки від негоди, а скоріше від можливих ударів долі. Долею не керують, з нею не змагаються, вона примхлива і химерна. Однак можна її “відвести”, охоронити себе від її ворожості. Людина одягає своє беззахисне тіло, вибудовуючи свій перший “дім”, впорядковуючи його за власним велінням.

Спочатку людина вдягала білу сорочку. Найтісніше пов'язана вона з тілом, тому і ткалася з незабарвлених світлих м'яких волокон льону або сіруватих твердіших конопель.

Українську сорочку кроїли, з'єднуючи центральне полотнище з рукавами, бочками, ластками, плечовими вставками (уставками, плічками, поликами) так, що з розкинутими рукавами вона ставала подібною до того самого “дерева життя”. Його ж мотив унаочнювався в квітуванні орнаментальних вазонів на спинках свиток, керсеток від пояса вгору, там, де проходить вісь тіла – хребет.

Сорочка “замикала” чарівним ключем людське тіло, охороняючи від лихого ока: шию – магічним колом стрічки або стоячого чи відкладного комірця, руки – магічним колом обшивки, манжет, зборок. Сорочку оздоблювали насамперед, як, до речі, двері, вікна, піч у хаті, щоб крізь них не пролізла темна сила. Гаптування прикрашало комір, низ рукавів, поділ сорочки, тобто місця, де людське тіло ввіходило в контакт з непідвладним довкіллям.

Сорочкою обгортали новонароджених, її шила-вишивала наречена для жениха, в ній прокладали першу борозну і проводжали в останню путь; “народитись в сорочці” значило бути щасливим; сорочка в недобрих руках могла принести хвороби, лінощі, а навпаки – спритність і талан.

Знавцем і цінителем української вишивки був Тарас Шевченко. Збирав зразки народних вишивок, сам робив замальовки.

Одяг народний зцілює  та захищає людей.

Народна цілителька Марія-Стсфанія на сеансах завжди в сорочці, яку їй подарувала дружина Тарапуньки. Стара, поштопана, ще прабабусею вишита, а силу має велику. Навіть космонавтам помогла з Землі, коли в них вийшли з ладу прилади...

Послухайте пісню       « Два кольори».

Звучить у грамзапису пісня  « Два кольори»

Журі підбиває остаточні підсумки гри. Переможцям вручають призи. Свято закінчено.

 

 

 

 

 

 

 

 

Література та веб-джерела.

1. Олекса Воропай. Звичаї нашого народу: етнографічний нарис.-К.:Оберіг,1991.-442с.
2. Журнал.Розкажіть онуку.№11-12.2002р.
3. http://www.ukrsov.kiev.ua
4. http://sweetukraine.narod.ru/odyag/odyag1.html
5. http://uart.ucoz.ru
6. http://zakladka.org.ua/search-український-одяг.html
7. http://zakladka.org.ua/search-український-одяг.html
8. http://www.dzerelce.org.ua/publications/2005-04-tatara.htm