Мистецтво арабо-мусульманського культурного регіону

Мистецтво арабо-мусульманського культурного регіону

Зрозуміти душу народу, особливості його уявлень про світ допомагають багатовікові культурні традиції. Ознайомлюючись із мистецтвом арабо-мусульманського регіону, необхідно враховувати, що в основу культури багатьох народів Близького Сходу, Середньої Азії, які зробили значний внесок у розвиток світової цивілізації, покладено традиції ісламу. Іслам є наймолодшою із трьох світових релігій. Якщо християнство і буддизм виникли у стародавню епоху, то іслам — у період раннього Середньовіччя. Людей, що сповідують іслам, називають мусульманами. Започаткування ісламу — віри в єдиного бога Аллаха — пов’язано з діяльністю пророка Магомета, або Мухаммада (570—632). Це був історичний діяч, який заснував мусульманську громаду в Аравії, проповідуючи серед арабів Священне Писання. Згодом ці одкровення пророка його учні записали в Корані. Саме за правління Магомета, якого вважають посланцем Аллаха, араби об’єдналися в єдину державу.

Місто Мекка, де народився і жив Магомет, перетворилося на головне святилище мусульман. В іншому місті — Медині (Саудівська Аравія), де тривалий час проповідував Магомет, сформувалися основні ісламські ритуали й обряди. Мусульмани щоденно виконують п’ятиразову молитву (намаз), дотримуються посту впродовж місяця Рамадан, здійснюють хоча б раз за життя паломництво в Мекку до головної святині Кааби — чорного каменя (оплавленого метеорита), який вважають магічним посланням Аллаха. За відносно короткий історичний період іслам став панівною релігією на Близькому Сході й поширився далеко за межами Аравійського півострова від Індії до Іспанії.

Нині іслам охоплює населення понад 120 країн переважно Азії та Північної Африки, у 28 з них він оголошений офіційною релігією. В інших регіонах існують мусульманські громади й духовні центри, зокрема в Україні. Отже, сьогодні більшість мусульман не є арабами. Проте мусульманське мистецтво різних країн об’єднане духом спільної релігійної ідеології та художніми канонами, закладеними ще арабськими народами. Саме це пояснює назву регіону.

Архітектура, образотворче й музичне мистецтво Арабського Сходу

В архітектурі арабо-мусульманського культурного регіону вирізняють культові і світські споруди. До останніх належать житлові будинки, караван-сараї, ринки тощо, які зберігають доісламські арабські традиції. Утім, регіональна своєрідність виявилася насамперед у сакральній архітектурі. Мечеть у Медині, споруджена ще за життя Магомета, стала взірцем для створення інших мечетей Багдада, Дамаска, Каїра, Стамбула. Територія будівлі постійно збільшувалася (її площа приблизно як 56 футбольних полів).

Найпоширенішою культовою спорудою і символом духовної культури мусульман є мечеть — місце для молитви і богослужіння. Тут можна побачити зразки різних видів мистецтва. Зокрема, приклади каліграфії, книжкові мініатюри, вироби з кераміки, металу та скла, різьблення по каменю та дереву, текстиль і килими.  

Важлива ознака соборної мечеті — мінарет. Із цієї високої вежі муедзин закликає мусульман на молитву, адже звідси його голос чути мешканцям усього міста. Невеликі мечеті зазвичай мають один мінарет або не мають узагалі, середні — два, великі — від чотирьох до шести. У мечеті пророка в Медині їх найбільше — десять.   Найголовнішим храмом мусульманського світу є мечеть Аль-Харам у Мецці — великий майдан, оперезаний галереями навколо Кааби. Під час молитов мусульмани всього світу повертаються обличчям до цього священного каменя. Тут виголошують проповіді, пов’язані з важливими подіями мусульман.

До перлин ісламської архітектури належить Блакитна мечеть у Стамбулі — грандіозна споруда з каскадом сферичних куполів і шістьма мінаретами. Її інтер’єр, розкішно оздоблений кахлями, зачаровує сяючим мерехтінням відтінків синьо-блакитних кольорів завдяки світлу, яке проникає крізь численні вікна. У дворі — фонтан, адже мусульмани вмиваються перед тим, як зайти до храму.

Як вам уже відомо, багато релігій для вираження своїх переконань використовують спеціальні зображення — ікони. Натомість іслам заперечує можливість зображення Бога, його зовнішню подібність із людиною. Головним носієм сакрального сенсу в мусульманському мистецтві є священне слово Корану, художньо оформлене як напис чи графічний символ. Еквівалентом пластичного мистецтва стала каліграфія, що виникла на основі копіювання Корану. Для рукописів Корану, поетичних збірок, історичних трактатів і наукових манускриптів використовували різні стилі каліграфії.

Орнаментальність як декоративна форма уявлень про красу світу перетворюється на підґрунтя художньої творчості мусульман.   Галерея образів людей і тварин широко репрезентована у сюжетах книжкових мініатюр.

Унікальним явищем мусульманського мистецтва є арабеска — складний орнамент, створений на основі точного математичного розрахунку. Він складається з геометричних фігур (переважно зіркоподібних многокутників), стилізованих рослинних мотивів, каліграфічних написів. Застосування принципів симетрії, пропорційності сприяє створенню дивовижних художніх ефектів.

З усіх видів декоративно-ужиткового мистецтва, пов’язаних з ісламською традицією, найбільшої слави, без сумніву, здобуло килимарство. Це ремесло сягає корінням у глибоку давнину, про що свідчать зразки, що збереглися, і згадка в тексті Біблії. Виробництво килимів набуло поширення передусім у Персії (нині — Іран), Туреччині, країнах Південного Кавказу, а також в Індії. Здебільшого килими робили з вовни, найвишуканіші — із шовку, іноді додаючи золоті й срібні нитки. Також використовували натуральні барвники. Перший у світі музей килимарства було відкрито в Азербайджані, який славився своїми килимами.

У турецьких виробах використовували синьо-жовто-червону гаму і переважно геометричний зірковий орнамент. Давні перські майстри відтворювали у квіткових візерунках міфічні райські сади, у центрі композиції зазвичай розміщували медальйон. На килимах-картинах зображувалися сцени полювання, битв, фрагменти архітектури — палаців, мечетей. Палітру визначали теплі, але насичені кольори Сходу: червоний рум’янець сонця у спекотній пустелі, глибока синь неба або прозора блакить джерела. На невеликих молитовних килимах зображували арку.

Кемаледдін Бехзад, таджик за походженням (бл. 1455 — між 1533 і 1537) — видатний художник-мініатюрист Сходу, неперевершений для свого часу майстер колориту. Він створював багатофігурні композиції на сюжети з історії народів Середньої Азії, ілюстрував поетичні твори, писав портрети.  

Батьківщиною турецького керамічного мистецтва називають місто Ізнік. Кахлі та посуд різнилися формою й оздобленням. Зазвичай їх прикрашали орнаменти з квітковими мотивами (лотоси, троянди, гіацинти, півонії, гвоздики, тюльпани). До них додавали кипарисові гілочки, виноградні лози з листям, птахів. Часто вироби з кераміки відтворюють арабески, іноді зразки каліграфії. У кольоровій гамі переважають блакитні, сині, бірюзові, фіолетові відтінки, також поширені мідно-брунатний, томатно-червоний, рожевий і кораловий. Відображаючи природу, ці кольори гармонійно поєднуються — вони ніби «звучать».

Основи музичної культури країн Арабського Сходу були закладені в давніх тамтешніх цивілізаціях, для яких велике значення мала храмова музика. Провідне місце в арабській культурі посідала вокальна музика, високо цінувалося мистецтво імпровізації. Відомий історичний факт: один з арабських музикантів Зір’яб (789–857) знав понад 10 000 мелодій. У період поширення ісламу склалася культова музика, головними формами якої були: 1) азан — щоденне п’ятиразове запрошення до молитви — своєрідні музичні прелюдії (у сучасних містах навіть радіофіковані); 2) тиляв — розспів сур Корану соло або хором в унісон без інструментального супроводу (в мечеті або вдома). Цей спів уславлював пророка Магомета.

 Макамат — це класична музика мусульманського Сходу, професійна музика усної традиції, якій притаманні медитативність (музика емоційних станів), деякою мірою містичність.

Провідний дерев’яний духовий інструмент най здавна був улюбленим у народів Середньої Азії, Кавказу, Північної Африки. Проте цією назвою позначають різні види флейт. Узбецькою мовою слово «най» означає «очерет». Це свідчить про те, що спочатку інструмент виготовляли саме з очерету, а тепер — із бамбука.

Культура арабо-мусульманського регіону, особливо поезія, надихала європейських та американських майстрів на створення мистецьких шедеврів. Багато композиторів зверталися у власній творчості, насамперед вокальній, до східних мотивів. На сюжети казок пам’ятки арабської літератури «Тисяча й одна ніч» М. Римський-Корсаков написав знамениту симфонічну поему «Шехеразада». Без запозичення фольклорних тем, лише використовуючи типові інтонації й характерну мелодикоритмічну орнаментику, митець передав колорит музики Сходу, втілений в образах Шехеразади, Шахріара, Сіндбада. В епоху Відродження арабески набули поширення в Європі. Європейське мистецтво не раз зверталося до цього вигадливого і складного різновиду живопису. Прекрасні зразки арабесок створили художники-модерністи. Ізнікська кераміка з Туреччини вплинула на майоліку Падуї та вироби відомої на весь світ делфтської порцеляни.

Східні килими викликали захоплення європейців. Художники, починаючи з доби Відродження, відтворювали їх у своїх картинах. Про це свідчать твори Д. Гірландайо, Г. Гольбейна, Я. Тінторетто, Я. Вермеєра, П. Рубенса, Ван Дейка. Килим ручної роботи цінувався в Європі часом більше, ніж золото. Він став символом влади й багатства, ним застеляли королівські трони, прикрашали зали. Як атрибут парадних портретів килим підсилював урочистість. Ще й досі в Європі килими називають за іменами художників, наприклад, збереглася звичка визначати вироби із золотими зірками по краях як «килими Гольбейна». З давніх-давен перське походження килима стало кращою рекомендацією і гарантією найвищої якості виробу, яку жорстко підтримували. Наприклад, після виникнення анілінових барвників, які прискорювали процес фарбування й виготовлення килимів, але знижували їхню якість, шах Ірану заборонив майстрам застосовувати технологічну новинку під страхом відсікання правої руки.

Килими ручної роботи завжди високо цінують, відповідно й ціна на ці унікальні вироби завжди висока. Особливо, якщо килим є витвором мистецтва. Наприклад, є так званий. Перлинний килим — індійський шедевр, прикрашений понад мільйоном натуральних перлин, діамантами, смарагдами, сапфірами й рубінами. Його виготовляли з 1860 по 1865 рік, а розміри цього шедевра становлять 2,6 х 1,7 м. Килим продано в 2009 р. на аукціоні Sotheby’s невідомому покупцеві майже за 5,5 млн доларів.

Арабеска (від італ. arabesco — арабський) — традиційний арабський орнамент, який складається з рослинного візерунка і геометричних фігур, переважно зіркоподібних. Термін виник в епоху Ренесансу, коли в Європу були завезені з арабських країн елементи традиційного декору та одягу.

 Іслам (з араб. — покірність Богові, смиренність) — світова релігія, що сформувалася на Аравійському півострові у VІІ ст. і стала панівною на Близькому Сході; посланцем Всевишнього вважається пророк Магомет, через якого людям було передано текст Корану.

Коран (з араб. — декламація) — збірка релігійно-побутових правил, законів, історичних повідомлень, що складається зі 114 розділів — сур, кожна з яких поділяється на вірші — аяти (дослівно «одкровення»).

Макам — ладово-мелодична модель у професійній музиці арабів, іранців; споріднені терміни маком — у таджицькій і узбецькій, мугам — в азербайджанській, мукам — в уйгурській музиці. Макамат — класична професійна музика мусульманського Сходу.                                                                     Мінарет (з араб. — маяк) — розташована поряд із мечеттю струнка вежа (кругла, квадратна або багатогранна), з якої муедзин п’ять разів на день закликає віруючих до молитви.