Мить просвітлення душі (урок компаративного аналізу новел «Останній листок» О. Генрі та «Кленові листки» В. Стефаника).

Тема:

Мета:

Обладнання

Урок зарубіжної літератури в 7 класі

Мить просвітлення душі (урок компаративного аналізу новел «Останній листок» О. Генрі та «Кленові листки» В. Стефаника).

Проаналізувати новели «Останній листок» О. Генрі та «Кленові листки» В. Сте­фаника, знайти спільні риси та відмінності творів; розвивати навички виразного читання, інсценізації; спонукати учнів

замислитися над морально-філософськими проблемами, що порушуються в новелах; навчати розуміти людей та себе.

Портрети О. Генрі та В. Стефаника, музика А. Вівальді

«Чотири пори року. Осінь», Ф. Шуберта «Аve Магіа».

Буває мить якогось потрясіння: поба­чиш світ, як вперше у житті...

Ліна Костенко

ХІД УРОКУ

І. ПІДГОТОВКА ДО СПРИЙНЯТТЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Слово вчителя. (Звучить музика А. Вівальді.)

Вслухайтеся у звуки чарівної мелодії... У ній відчувається осіння прозорість, легкий смуток, спокій, тихий шелест листя, що непоміт­но падає на землю.

Восени, коли дерева скидають листя, природа постає перед нами в неприкрашеному вигляді, в ній відчувається першородна відкритість і незахищеність. Саме в цій порі криється одвічна таэмниця спорідненос­ті Людини й Природи.

Учениця прочитає поезію Л. Костенко «Буває мить…»

Буває мить якогось потрясіння:
побачиш світ, як вперше у житті.
Звичайна хмара, сіра і осіння,
пропише раптом барви золоті.

Стоїш, як стогін, під склепінням казки.
Душа прозріє всесвітом очей.
Кричить гілля. З облич спадають маски.
Зі всього світить суть усіх речей.

І до віків благенька приналежність
переростає в сяйво голубе.
Прямим проломом пам'яті в безмежність
уже аж звідти згадуєш себе.(Ліна Костенко)

- Як  ви зрозуміли поняття «просвітлення душі»

Як бачимо,  у житті обов’язково є така мить, коли ми позбавляємося від усього фальшивого, несправжнього. У такий момент прозріває душа особистості, бо їй відкриваються якісь невидимі грані буття. Людина стає добрішою, милосерднішою, уважнішою.  Ця мить називається «просвітленням душі».

II. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ, МЕТИ ТА ЗАВДАНЬ УРОКУ.

III. СПРИЙНЯТТЯ Й ЗАСВОЄННЯ УЧНЯМИ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

1. Слово вчителя.

Мить просвітлення допоможуть нам осягнути два письменники, що жили в різних куточках землі, по-різному сприймали світ, говорили різними мовами, але все життя прагнули розгадати загадку людської душі. Це відомий американський митець О. Генрі, автор новели «Ос­танній листок», та класик української літератури В. Стефаник, що на­писав новелу «Кленові листки».

Наше завдання — не просто проаналізувати прочитані твори, порів­няти їх, а й віднайти та збагнути миті просвітлення душі героїв. Це допоможе нам замислитися і над своїм буттям, над тим, чи відкрило­ся воно нам таким, яким є насправді — складним і суперечливим, і чи відчули наші душі святе прозріння.

Повідомлення учнів про О.Генрі та В. Стефаника

 О.Генрі – це псевдонім. Справжнє ім'я - Віл'ям Сідні Портер.

Кажуть, людина живе в ті моменти, які залишились в пам'яті назавжди.

-         Народився в місті Грінсборо, на півдні США, в сім'ї лікаря, рано втратив матір, вихований тіткою;

-         Закінчив школу, працював в аптеці дядька;

-         Два роки провів у Техасі – поправляв здоров'я

-         Працював на багатьох роботах, а потім став бухгалтером у маленькому банку;

-         Одружився, з'явилася маленька донечка

-         Розтрата в банку, в якій не був винен, але винуватця шукати ніколи тому втік;

-         Хвороба дружини. Кохання сильніше власного благополуччя. Повертається після похорону, потрапляє до в'язниці.

-         Новий рік. Різдво – кожен мріє про чудеса. Арештант №36627 сидить у своїй камері і думає, що його донька залишається без подарунка. Вирішив написати оповідання і послати в журнал. Воно мало назву «Різдвяний подарунок свистуна Діка», одержав гонорар, у дівчинки був різдвяний подарунок;

-         Арештант підписав оповідання О.Генрі.

-         Чому?

Це перше ім'я, що прийшло йому в голову. У в'язниці він був аптекарем і часто користувався довідником Етьєна Остена Генрі. Дійсно, дехто вважає, що вибрано псевдонім випадково. Але мені здається, що в житті нічого випадкового не буває. Остен Генрі – автор довідника, що допомагав лікувати фізичні недуги.

Письменник О. Генрі – лікар душ, який став всесвітньо відомим.

Але це стало згодом, а тоді в Америці ніхто не міг розшукати того, хто ховався під псевдонім О. Генрі.

-         Далі – життя, як новела. Одиноке, самотнє. Пише і друкує оповідання. Писав усього 10 років. Написав 273 новели і роман «Королі і капуста».

-         Одного разу приходить лист з рідного містечка від Саллі Коломен, з якою дружив у юності. Листування закінчилося тим, що з'явилася нова сім'я. Жили щасливо, в мирі та злагоді з дочкою від першого шлюбу.

-         Але благополуччя закінчилося скоро – хвороби, діабет та цироз печінки рано звели його в могилу. Йому було всього 48, у 1910 році його останніми словами були: «Запаліть вогонь, я не можу помирати у темряві».

-         Людям залишились його твори, в яких він плаче і сміється, переживає сумніви своїх героїв, їхні перемоги і поразки, радощі й болі.

-          О Генрі вважають неперевершеним майстром новели.

Люди із серйозними й добрими очима, котрих ви бачите на порт­ретах, писали невеликі за обсягом твори, розповідаючи про якусь не­звичайну життєву подію. Ці твори називаються новелами.

2.Завдання на повторення.

-Дайте визначення новели як жанру.

-Згадайте особливості новели.

Новела (італ.- новина) – невеликий за обсягом прозовий епічний твір про незвичайну життєву подію з несподіваним фіналом

— Ознаки новели: динамічний напружений сюжет, наявність переломного моменту, невелика кількість персонажів, характер героя розкривається у вчинках, яскравість і влучність художніх образів.

3. Слово вчителя.

  У житті іноді трапляються такі ситуації, коли потрібно зібрати всі сили й волю, щоб подолати певні труднощі. І від уміння людини зібра­тися залежить її перемога чи поразка. Саме з такими складними обста­винами зіткнулися герої новели О. Генрі «Останній листок».

4.Бесіда з учнями.

       -З якими труднощами зіткнулися молоді художниці? (Дівчата жили бідно. Восени Джонсі раптово захворіла на пневмонію. Дівчина була в тяжкому стані, а злиденне існування лише ускладнювало хворобу.)

       Чи однаково дівчата поводили себе? (Ні. Джонсі піддалася де­пресії і втратила будь-який інтерес до життя. Вона повільно згасала. Дівчиною оволоділи химерні думки, що вона повинна померти, коли «впаде останній листок плюща», який ріс під її вікном. Сью, як мог­ла, піклувалася про подругу, доглядала її.)

         Хто допоміг Джонсі видужати? (Старий художник Берман, котрий намалював на стіні листок плюща.

                      Індивідуально-творчі завдання

 Чому Берман зробив саме такий вчинок. Можете використати технологію «Я»

-         (розповідь від першої особи) Зрозумівши безвихідь становища…

-         (Вияв високої любові і милосердя в ім'я іншої людини).

5. Проблемні запитання:

-         Для чого жертвував собою? (Щоб врятувати життя Джонсі).

-         Що змусило вчинити так?

    був добрий, і по-батьківськи любив дівчат;

    нормальна поведінка;

    звичайний стан душі;

    життєві випробування не зробили його жорстоким;

    мав справжній скарб – любити, жертвувати в ім’я любові до іншої  людини

 Яку заповідь своїм вчинком стверджує Берман?
( Заповідь любові: «Люби ближнього свого, як  себе самого».)

6. Інсценування розмови Сью та Джонсі про вчинок Бермана.

(У кінці інсценування звучить музика Ф. Шуберта «Аve Магіа».)

7. Коментар учителя.

          Вночі, під холодним осіннім дощем, при слабкому світлі ліхтаря Берман створює на стіні будинку простий малюнок — останній листок плюща, що розбив усі марення Джонсі. Цьому малюнкові судилося ста­ти першим і останнім шедевром Бермана, в який він вклав своє велике серце, що билося у грудях художника-невдахи. Виявляється, шедевром може бути не тільки грандіозне полотно, а й маленький малюнок, якщо він залишив слід у людській душі.

             Що таке шедевр? Шедевр – твір, що є вищим досягненням мистецтва, майстерності.
Демонстрація скульптури  «Мойсей» Мікеланджело.

- З якою скульптурою Мікеланджело  порівнює автор цього героя?

- Хто такий Мойсей? Що вам відомо про нього?

(Цю скульптуру, а саме з  Мойсеєм, зображеним  Мікеланджело , порівнює Бермана автор, Мікеланджело виконав у 1515-1516 р.  для гробниці папи Юлія ІІ. Тут він зображений в останній період життя. Мойсей постає справжнім вождем народу – мудрим, мужнім, вольовим, має виразні трагічні риси. Тепер можна уявити Бермана. Митці різних епох Мікеланджело та О. Генрі створили свої шедеври людяності і віри в людину – в цьому велика сила мистецтва. Адже й досі ми захоплюємося творами О. Генрі, а прекрасна статуя Мойсея і зараз знаходиться в центрі Мавзолею Юлія ІІ в церкві  Петра у Римі).

Як ви думаєте, чи випадковим є порівняння Бермана з Мойсеєм? ( Відомо, що цей біблійний герой врятував іудеїв з єгипетського полону, вивів їх у землю обітовану! Мабуть, ні!

8. Рольова гра.

-         Розкажіть, про що думала Джонсі, поки «лежала й довго дивилася на листок». (Все сумно, і безнадійно! Читачеві здається, що кінець буде очікуваним. Але – ні.

Автор використав цей ефект несподіванки

-         Чому Джонсі стало краще? (З'явилась надія на майбутнє)

-         Що трапилося із Берманом? (Малюючи листок плюща застудився, захворів. Кволий організм не витримав хвороби і старий помер).

Він створив свій шедевр, бо шедевр – це твір, який потрібен людям

Герої О. Генрі переживають мить прозріння. Це насамперед Джонсі. Адже побачивши стійкість    маленького листочка, що пережив холодний дощ із снігом, шалений вітер, їй стало соромно за свою слабко­духість, і вона вирішила боротися з хворобою. У Джонсі з'явився смак до життя.

Берман теж пережив потрясіння від споглядання безвиході, в якій опинилася дівчина. Це співчуття й змусило його, незважаючи на вік, хвороби, негоду, не думати про себе, а врятувати Джонсі. Він не хотів помирати, навіть не думав про це, але людину в його віці лікувати важко. Медицина часто безсила.

Мабуть, після всього, що сталося, Сью теж подивиться на світ ін­шими очима.

Наведіть приклади, коли велика сила волі творить чудеса?

Молода, красива дівчина, яка мріє намалювати
Неаполітанську затоку, вирішила померти,
захворівши на пневмонію, яку можна було б 
вилікувати. Чому? Вона ж не каліка. Молодість і 
смерть – антоніми.

Леся Українка терпіла фізично, але писала:
Ні, я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні.
Без надії таки сподіватись,
Жити хочу – геть думи сумні 
Людмила Лежинська – волинська поетеса, з дитинства не рухалась, але писала:
Виважую слова, як те зерно,
Бо я жива, жива, жива,
Ніна Опанасенко – поетеса з Білої Церкви, більше 40 років щодня, щохвилини бореться за право жити на землі, але пише:
Ох, цей непроханий важкий
Осінній дощ і хмар полки

А зараз звернімося до новели В. Стефаника «Кленові листки».

9.Бесіда за змістом.

-Що ви дізналися про життя головних героїв твору? (У центрі
уваги — життя бідної селянської сім'ї. Жінка народила дитину, але їй
не зраділи, бо це був ще один рот. Батько вже зараз зі страхом

 уяв­ляє майбутні поневіряння дітей у наймах.)

Яке горе сталося в сім'ї? (Тяжко захворіла мати. Протягом де­-
кількох днів читачі разом з героями переживають тяжке горе, що спіт­-
кало сім'ю.)

— Хто з героїв найглибше відчуває ситуацію? (Мати. Вона розуміє,

що жити їй лишилося лічені дні чи години, і її серце болить за дітей,

на яких чекає сирітство. Тому й заповідає найстаршому Семенові «не кривдити менших, не давати бити мачусі, щоб любили одне одного».)

10. Використовуючи свою уяву, розкажи, за технологією  Усне словесне малювання,   як ти уявляєш найстаршого хлопчика Семенка

— Який епізод найтрагічніший у новелі? Зачитайте. (Найбільш тра­гічний епізод — це фінал оповідання. Мати, зібравши останні сили, співає пісню,  щоб не плакала дитина.   «У слабкім, урванім голосі виливалася її душа і потихеньку спадала,а  дітей  цілувала їхпо го­ловах. Слова тихі, невиразні, говорили, що кленові листочки розвія­лися по пустім полі, і ніхто їх позбирати не годен, і ніколи вони не зазеленіють».)

11. Слово вчителя.

 У цій пісні — велика туга, материнський біль, любов і страждан­ня зболілого серця за дітей-сиріт, яких уже ніхто ніколи не обігріє, не пожаліє. Для матері це й була мить найбільшого потрясіння ціною в життя. Помираючи, мати найбільше думала не про себе, а турбувалася, як її діти житимуть після смерті.

Вивчені новели, напевно,  не залишили вас байдужими.

У їх  назві є спільне слово листок. І воно наділене певною символікою.

Символіка рослин допоможе нам більш повно розкрити творчий задум письменників.

12. Робота з довідниковою літературою

 У християнській символіці  плющ трактується як символ вічного життя і символ смерті. Я думаю, як плющ в’ється вгору, так і людина чіпляється за своє життя, хоче вижити.  Напевно, О.Генрі не випадково зобразив символом життя Джонсі листок плюща.

Клен є символом самотності, трагедії людського життя, нереалізованих можливостей.  У творі В.Стефаника розповідається  про трагедію дітей-сиріт, що пізнають самотність і відчуженість. Я вважаю, що образ кленового листя є найбільш доречним.

Як бачите, мить просвітлення може бути в різні моменти. Лише б душа була здатна сприймати це як благодать.А зараз визначимо, чи є щось спільного в новелах американського та українського письменників.

11. Складання порівняльної таблиці.

Асоціативний аналіз  запропонованих слів.

Листя – людське життя

Осінь – час переосмислення життя.

Останній – вирішальний, остаточний, найвагоміший.

Плющ – символ безсмертя. (Як плющ чіпляється за будь-яку стіну, так і людина повинна виживати, боротися)

Шедевр – символ безцінності, досконалості.

Хліб – достаток, добробут, сімейний затишок.

Колесо – вічність, безкінечність, безвимірність.

Розвіяні вітром листочки – доля дітей-сиріт.

Пісня – душа, досконалість, любов.

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

1. Робота з епіграфом.

— Як ви розумієте слова поетеси?

— Як вони співвідносяться з темою уроку?

2. Запитання до учнів.

— Що ви відкрили для себе на уроці?

— Які моральні істини осягнули?

3. Заключне слово вчителя.

Ось і підходить до завершення наш урок — ця коротка мить про­світлення душі, яку ми спостерігали на прикладі літературних героїв.

Наприкінці уроку мені хочеться пригадати рядки сучасного росій­ського поета Є. Євтушенка, котрий писав:

Внутри меня осенняя пора, Внутри меня прозрачно и прохладно,

И мне печально, но не безотрадно,

 И полон я смиренья и добра. А если я бушую иногда,

То это я бушую отлетая,

И мысль приходит ясная, простая,

Что бушевать не главная нужда.

А главная нужда, чтоб удалось себя

 и мир  борьбы и потрясений Увидеть в обнаженности осенней,

Когда и ты, и мир видны насквозь...

Як бачите, різні письменники — сучасна українська поетеса Л. Кос­тенко, американський митець О. Генрі, український класик В. Стефаник, російський поет Є. Євтушенко — говорять про одне й те саме. А якщо вони пишуть про це, то, напевне, проблема варта того, щоб ми замислилися над нею.

Я хочу, щоб ви пішли з цього уроку з відкритим запитанням, чи була у вас у житті така мить просвітлення душі, коли ви побачили себе, свою душу і світ у справжньому вигляді. Напишіть власну нове­лу, дотримуючись законів жанру.

V. Підведення підсумків уроку

                                           Оцінки за урок.

VI  ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Читати новелу О.Генрі «Дари волхвів»