Митець у контексті епохи. Вільям Шекспір - геніальний англійський драматург і поет доби Відродження. "Шекспірівське питання".

Тема. Митець в контексті епохи. Вільям Шекспір — геніальний англійський драматург і поет доби Відродження. «Шекспірівське питання».

 

Мета: повторити  відомості про  добу Відродження; поглибити розуміння поняття “гуманізм”; пригадати  здобутки титанів епохи Ренесансу; ознайомити учнів з особливостями доби Відродження в Англії; з творчою біографією Шекспіра, з ознаками його поетичної та драматургічної творчості, із суттю так званого “шекспірівського питання”; розвивати навички аналітичного мислення, співтворчості; прищеплювати інтерес до лірики та драматургії, до надбань світової культурної спадщини, зокрема до театрального мистецтва; розвивати вміння виступати з повідомленнями; виховувати інтерес до епохи Ренесансу та естетичні смаки.

Обладнання: портрет Вільяма Шекспіра; учнівські презентації про епоху Відродження, Англію XVI- XVII ст., життєвий і творчий шлях Шекспіра; різні видання творів В.Шекспіра для виставки

 Очікувані результати. Учні демонструють розуміння основних принципів епохи Відродження, розповідають про життєвий і творчий шлях Вільяма Шекспіра , знайомляться із суттю «шекспірівського питання», усвідомлюють світову велич письменника.
 

Хід уроку

 

He was not an age but for all time

Benjamin Johnson

 

Шекспір, і краю йому немає

Й.В.Гете.

З усіх великих людей він найзагадковіший.

 Єдине, що ми знаємо про нього, — це те, що він жив і страждав

 Джеймс Джойс. «Улісс»

 

 

 

 

І.Організаційний момент

Иоганн Себастьян Бах - Концерт для органа BWV 592 - 1. Tempo giusto (соль мажор)

 

Бассано, Джовани ( прибл.  1558-1617)  Fantasia 5 (4.6k, 1:26). Італійський композитор  відомий як автор музики духовного змісту, мадригалів, інструментальних п’єс, його твори були відомі і в Англії

 

 

 

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

 

Наш  урок  присвячений  геніальному майстру слова Вільяму Шекспіру. Отже, запрошую вас до розмови про класика світової літератури ХVI століття

 

Вступне слово вчителя

 

 Давайте спробуємо  зануритися в атмосферу ХVI ст., зрозуміти його за допомогою музики композитора Басано, який жив в той час і був добре відомим в Англії…Кажуть, музика допомагає висловити те, чого не пояснити словами.

 

В історії людської цивілізації є епохи,  які посилають нащадкам далеке,  яскраве й прекрасне світло. Такою яскравою зіркою в історії світової культури стало  Відродження. То була епоха сміливих мореплавців і шукачів пригод, які відкривали невідомі землі, епоха релігійних війн, що торкнулися майже всіх держави Європи, епоха нового покоління вчених, які, заперечуючи догмати богослов’я і схоластики, стали створювати нові науки. Відродження вражає нестримним злетом фантазії, величним піднесенням духу, вірою у творчі можливості людини.

 

Кожен європейський народ мав свій період Ренесансу, культурні ознаки якого залежали від культурних особливостей країни. 

Творчість великого поета і драматурга Вільяма Шекспіра – найвище досягення англійського Відродження. Протягом його життя Англія стала наймогутнішим короліством Європи. Мине ще кілька десятиліть, і англійські мореплавці почнуть завойовувати для англійськой корони заморські землі – Америку, Індію, а англійська мова пошириться далеко за межами держави. Всесвітньо  відомою стане й англійська література, світова слава якої почалася саме  із Шекспіра.

 

 

ІІІ. Оголошення теми та мети уроку.

Німецький письменник Й.В.Гете казав: «Щоб зрозуміти письменника, треба побувати на його батьківщині». Думаю, варто ще доповнити цей вислів: треба відчути дух епохи, часу, в який поет жив і творив. Тому давайте  відправимося  у  віртуальну  екскурсію  в XV- XVIст., епоху великих звершень і великих відкриттів.  Допоможуть нам в цьому дослідницькі групи. Запрошую до слова Мистецтвознавців. Якщо у вас виникнуть сумніви, щодо значення слова, ви зможете звернутися  до Тезауруса

 

IV.Вивчення нового матеріалу. Доповіді дослідницьких груп.

 

Група 1. Мистецтвознавці.«Злет людського духу в добу Відроження»

Учень 1.

 

Наша група пропонує узагальнити відомості про епоху Віродження, пригадаємо те, про що ми говорили на попередніх  уроках.

 

…Минають фронди і жиронди ,

минає слава і гучне.

Шукайте посмішку Джоконди ,

вона ніколи не мине.

 

… Згадайте в поспіху вагона,

в невідворотності зникань ,

Як рафаелівська Мадонна

у  вічі дивиться вікам !

                 Ліна Костенко

 

Учень 2

Період відомий в історії під назвою доби Відродження має ще назву Ренесанс (від франц. "розквіт"). Запровадив термін Джорджо Вазарі, італійський художник, архітектор, письменник.

 

Учень 3

Слово «Відродження» асоціюється в нашій уяві з ранком, весною,  пробудженням природи від сну.

Використовуючи прийом «гронування», можна  вказати наскільки різностороння ця епоха. Вона включає в себе відродження античної культури,географічні відкриття, розвиток науки,оновлення світу і буття. Та найголовніше, що педагоги, художники, письменники поставили у центр Всесвіту – людину, тому визначальним стає гуманізм – визнання цінності людини як особистості, її права на вільний розвиток і реалізацію своїх можливостей.

 

Учень 4

Отже, у центрі Всесвіту стоїть людина, яка спілкується з Богом як з абсолютом совісті. А головне, що повага людини до людини залежить від результату якісної оцінки людини людиною. Все це добре розумієш у порівнянні із середньовічною католицькою доктриною

 

Учень 1

Діячами епохи стали мореплавці, вчені, педагоги, письменники, художники і універсальні творці, тобто люди, чиї таланти проявилися у різних сферах, як-от: Мікеланджело, який став скульптором, художником, поетом та інженером; або Франсуа Рабле – письменник, лікар, юрист, педагог, архітектор, філософ, вчений.

 

Учень 2

Давайте ще раз пригадаємо нетлінні полотна всесвітньо відомих Леонардо да Вінчі і Рафаеля Санті; Джорджоне та Мікеланджело; Тінторетто, Ботічеллі та Дюрера.

 

 

Вчитель. Слід зазначити, що культура Англії підтяглася до ідей Відродження з запізненням Тут часто використовували форми, вироблені в інших мистецьких центрах - Італії, Нідерландах, частково - Франції.  Характерно, що англійське відродження мало аристократичний характер, а королівський двір посів місце головного ренесансного центру країни. Про те, якою була Англія часів Єлизавети І і Якова І , розкаже нам  група краєзнавців.

 

 

Група 2.Краєзнавці.  «Англія часів Єлизавети І і Якова І»

 

Ми познайомимо вас з Англією часів Єлизавети І і Якова І.

 

Учень 1.

Період правління Єлизавети І ввійшов в історію як Єлизаветинська епоха, відома перш за все квітучою драматургією, очоленою В.Шекспіром і Крістофером Марлоу, та блискучою перемогою над іспанською «Непереможною армадою». Єлизавета була найбільш освіченою жінкою свого покоління. На портретах підкреслена як її величність, так і її самотність.

 

Учень 2

Важливо, що наприкінці XV – на початку   XVIст. В Англії ліквідовано кріпосне право. Це вказує на прогресивний розвиток країни. Також королева Єлизавета І замість католицької церкви запроваджує протестантизм в його поміркованій англіканській формі. Церква перетворилася на опору абсолютизму.

 

 

Учень 3

Англія входить до країн так званого Північного Відродження, Славу їй принесли такі особистості як поет Вільям Сідні, з легкої руки якого іронія стала невід’ємною частиною англійської лірики, Джордж Чапмен, поет і перекладач Гомера на англійську, Томас Мор, автор всесвітньо відомої «Утопії», та Крістофер Марлоу,родоначальник англійської ренесансної трагедії  ХVІ ст. Також  Англія поступово здобуває славу морської держави.

 

Учень 4

Після смерті Єлизавети І у 1603 році влада в Англії переходить до Якова Стюарта, який першим почав називати себе королем Великобританії. Його час правління ознаменований продовженням ренесансного розквіту культури. Саме Яків І присвоїв театральній трупі Шекспіра статус королівської. А відомий філософ та історик Френсис Бекон займав у його уряді пост лорда-канцлера.

 

Вчитель

Ми уже маємо уявлення про час, коли жив Шекспір, і країну, в якій народився. Тож давайте погортаємо сторінки його біографії. Біографи, вам слово.

 

Група 3 Біографи.«Життєвий літопис Шекспіра»

 

Учень 1

Хто є Шекспір?

Чи був він?

Білі руки підводять вчені – їм бракує слів.

Чи був він – той актор,

Чиї перуки

Вкривали наймудрішу із голів?

Хто є Шекспір?

А що таке безсмертя?

А як сонети збурюють світи?

Митцеві часом необхідно вмерти,

Аби своє безсмертя віднайти.

І хто глибінь тієї слави зміряв

Та правди, що чужа хитанню мод?!

Народжує Шевченків і Шекспірів,

Як знак своєї вічності,

Народ.

Художник перепони днів ламає,

Якщо на світі гідно він прожив.

Є дійові особи

І немає

На світі непричетних глядачів.

Високі думи час собою значать.

Стають вони, мов пасма вічних гір.

Був Гамлет.

Був народ англійський.

Значить,

Напевне був Шекспір.

В. Коротич.

 

 

 

Учень 2

В біографії Шекспіра зустрічаємо чимало слів з відтінком гіпотетичності й непевності: “вірогідно”, “ймовірно”, “можливо”, “схоже, що”, “ можна припустити” та ін. Але протягом  400 років дослідники не змогли заперечити, що 23 квітня 1564 року в містечку Страдфорді-на-Ейвоні народився майбутній геній.

Така дата цілком влаштовує англійців з огляду на її знаковість: цей день є днем Св. Георгія – покровителя Англії, тож символічно, що великий національний поет народився у день національного свята.

 

Учень 3

Батько майбутнього поета, Джон Шекспір, розжився на чинбарстві і торгівлі вовною, а якийсь час навіть був міським головою.  Його старший син Вільям у віці від семи до чотирнадцяти років відвідував так звану “граматичну школу” в Стретфорді. Довше вчитись йому не довелося: фінансові справи батька занепали, треба було брати участь в утриманні багатодітної сім’ї. Що він робив у ці роки, достеменно невідомо – чи то був учнем у різника (може, навіть у власного батька), чи то служив молодшим учителем.

 

У 1582 році він одружився з Анною Хетевей, дівчиною трохи старшою за нього, дочкою заможного селянина. Незабаром народилася дочка Сьюзен, а через два роки – близнята Джудіт і Гамнет. Однак юний батько і чоловік недовго просидів біля родинного вогнища: близько 1586 року він подався до столиці. Поголос твердив, що то була втеча. За однією версією Шекспір браконьєрствував на землях всесильного в окрузі поміщика сера Томаса Льюсі і був змушений рятуватися від його помсти. За іншою – він посварився (коли не побився) з хазяїном, у якого служив.

 

Учень 4

Що він робив у столиці спочатку, теж невідомо. За однією легендою, стеріг перед театром коней вельможних панів, що відвідували вистави. Це так само можливо, як і сумнівно. Відомо лише те, що незабаром він уже був всередині одного з лондонських театрів, здається, як суфлер чи служитель, який відповідав за шумові ефекти.

 

Акторської кар’єри він так і не зробив: до нащадків дійшли відомості лише про дві зіграні ним ролі, до того ж другорядні,  -   це ролі тіні батька Гамлета і слуги Адама з комедії “Як вам це сподобається”. Зате Шекспір досить швидко досяг успіхів на іншій ниві.

 

Приблизно з 1590 року він узявся за перо. З 1593 чи 1594 року входив до трупи Джеймса Бербеджа,  яка  давала вистави в будинку, йменованому “Театром”, і належав до “слуг лорда-камергера”. А 1599 року, коли сини Бербержа побудували театр “Глобус”, Шекспір став одним із співвласників цього прибуткового закладу.

 

 

Вчитель. Співпраця із театром «Глобус» чи не найважливіший період в житті Шекспіра.  Пропоную подивитися уривок із фільму німецького режисера Емеріха, який  дуже добре відтворив атмосферу, що панувала у театрі,коли туди прийшов Шекспір, та й саму будівлю.  Недаремно кажуть, що  краще один раз побачити, ніж сто разів почути

 

Уривок із фільму «Анонім».

 

Учень 5

 

Вільям почав переробляти п’єси для театру, а згодом став створювати власні п’єси. Слава швидко знаходить драматурга. Не змушує чекати і матеріальний добробут: Шекспір стає співвласником театру «Глобус», купує будинок, а з часом отримує для себе та батька спадкове дворянство. На гербі його зображений білий сокіл, що тримає у пазурах золотого списа із срібним вістрям — адже прізвище «Шекспір» (Shakespeare) у перекладі означає «той, хто потрясає списом».

У 1612 році Шекспір залишає театр і повертається до рідного міста. Помер драматург від тяжкої хвороби у віці 52 років у день свого народження 23 квітня.

 

Для мене честь – це моє життя:

Обидва ростуть з одного кореня.

Заберіть у мене честь –

І моєму життю прийде кінець

 

Учень1

Шекспір написав 37 п’єс, кілька поем і циклів віршів, 154 сонети. Вільям Вордсворт зауважив, що сонети – це ключ яким Шекспір відкрив своє серце. Більшість з них присвячені другові; 25 – «смаглявій леді»; а 153-ій  та 154-ий оспівують радість і красу кохання

 

 

Учень 2

Текст присвяти, який був надрукований на шмуцтитулі збірки сонетів, звучав так: «Тому єдиному, кому завдячують своєю появою нижчеподані сонети, містеру W.H. всілякого щастя і вічного життя…» На думку багатьох дослідників в зашифрованих ініціалах ховається ім’я друга, до якого звертається Шекспір у сонетах. Хто ж він? Можливо, це граф Пемброк, може – граф Саутгемптон. Питання  і на даний час залишається без відповіді.

 

 

Учень 3

Так само, як і загадка «смаглявої леді».

 

ЇЇ очей до сонця не рівняли,

Корал ніжніший за її уста,

Не білосніжні пліч овали,

Мов з дроту чорного коса густа.

 

ЇЇ образ проступає і в Джульєтті, і в Офелії, і в Клеопатрі, і в Дездемоні. Але найбільше їй присвячено сонетних рядків. Кажуть, що це Мері Фіттон, фрейліна королеви Єлизавети І.

 

Учень 4

 

. "Чи справді існував Шекспір?" Це питання тривалий час турбує і фахівців, і широке коло читачів. Цікаво, що за життя Шекспіра нікому й на думку не спадало не вірити в "істинність" митця. Перші сумніви ви­никли в XIX ст. Вони розділили прихильників таланту Шекспіра на «стредфордіанців» і «антистредфордіанців». Перші доводять, що Шекспір з простої родини зі Страдфорда, справжнє ім’я якого було чи то Шекспер, чи то Шакспер. Другі стверджують, що Шекспір був багатим і заможним аристократом, знавцем європейських мов, придворного життя і наук, але з різних міркувань приховував власне авторство. Вони висувають гіпотезу, що під ім’ям Шекспіра міг писати або граф Оксфордський, або філософ Френсис Бекон, або граф Ретленд.

 

Учень 5

 

Як би там не було, а ім'я Шекспіра завжди супроводжується епітетами «величний», «геніальний»,  «надзвичайний», «неповторний». Він був видатним митцем усіх віків і народів. Підтвердженням цьому служать пам’ятники митцю у різних країнах світу, пам‘ятники героям його творів та крилаті вислови з його творів, які ввійшли в нашу скарбничку мудрості.

 

 

Вчитель

Так. Він був король. Король поезії. Король театру. В історії людства знайдеться небагато рівних йому. Минуло  понад 400 років , а твори Шекспіра не припали пилом історії. Він серед нас. Пропоную звернутися до його творів, адже поет без творів, як птах без крил, саме в творах  розкривається його душа. Всю гаму людських почуттів і пристрастей ми відчуємо, послухавши діалог Ромео і Джульєтти.

 

 

 

 

 

 

Джульєтта            

Хто ти,

Що, притаївшись під серпанком ночі,

Мою підслухав таїну сердечну?

Ромео  

Яким ім'ям  назвать себе - не знаю.

Своє ім'я ненавиджу я сам!

Свята моя, адже ж воно - твій ворог.

Я б розірвав його, коли б воно

Написане стояло на папері!

Джульєтта 

Мій слух не похопив ще й сотні слів

Із уст твоїх, а голос я впізнала:

Хіба ти не Ромео, не Монтеккі?

Ромео  

О ні, свята, знай: що не те й не інше,

Якщо вони для тебе осоружні.

Джульєтта 

Як ти зайшов сюди, скажи, й навіщо?

Як міг ти перелізти через  мур?

Адже високий він і неприступний.

Згадай-но, хто ти: смерть  тебе спіткає,

Як з наших хто тебе застане тут.

Ромео

Кохання принесло мене на крилах,

І не змогли цьому завадить мури;

Кохання може все і все здолає, -

Твоя рідня мені не перешкода.

Джульєтта  

Вони тебе уб'ють, коли побачать.

Ромео  

В очах твоїх страшніша небезпека,

Ніж  в двадцяти мечах. Поглянь лиш ніжно -

Й мені ненависть їхня  не страшна.

Джульєтта

О, не хотіла б я нізащо в  світі,

Щоб тут вони побачили тебе!..

Ромео 

Своїм плащем мене прикриє ніч.

Та, як не любиш ти, - нехай знаходять...

Хай краще смерть від лютої злоби,

Ніж довгий вік без ніжності твоєї.

Джульєтта 

Хто показав тобі сюди дорогу?

Ромео  

Моя любов! Вона мене навчила,

Дала мені  пораду, я ж за те

Позичив їй очей. Я не моряк,

Та будь від мене ти хоч так далеко,

Як щонайдальший берег океану,

Я б зважився такий здобути скарб!

Джульєтта 

Моє лице ховає маска  ночі,

Але на нім пала дівочий стид,

Що ти в цю ніч мої слова  підслухав.

Хотіла б я пристойність зберегти,

Від слів своїх відмовитись хотіла б,

Хотіла б я... та годі прикидатись!

Мене ти любиш? Знаю, скажеш: «Так...»

Тобі я вірю, з мене досить слова.

О, не клянись! Зламати можеш клятву:

Недурно ж кажуть, що з любовних клятв

Сміється сам Юпітер. О Ромео!

Скажи, якщо ти любиш, правду щиру.

Коли ж вважаєш - переміг мене

Занадто швидко, я тоді насуплюсь,

Скажу уперто: «Ні!», щоб ти благав.

Інакше - ні, нізащо в світі! Ні!

Так, мій Монтеккі, так, я нерозважна

І, може, легковажною здаюсь...

Повір мені, і я вірніша буду,

Ніж ті, що хитро удають байдужість.

І я б могла байдужою здаватись,

Якби зненацька не підслухав ти

Любов мою й слова мої сердечні...

Пробач  мені, мій любий, і не думай,

Що мій  порив палкий - це легковажність;

Мою любов відкрила темна ніч.

Ромео 

Клянусь цим місяцем благословенним,

Що сріблом облива верхи дерев...

Джульєтта 

О, не клянися місяцем зрадливим,

Який так часто змінює свій вигляд,

Щоб не змінилася твоя любов.

Ромео  

То чим я поклянусь?

Джульєтта  

Не треба зовсім.

Або, як  хочеш, поклянись собою -

Душі моєї чарівним кумиром, -

І я  повірю.

Ромео         

Серця почуттям...

Джульєтта 

Ні,  не клянись! Хоч ти - єдина радість,

Та не на радість змовини  нічні...

Все сталось несподівано занадто -

Так швидко, так раптово й необачно,

Як блискавка, що блисне й раптом зникне

Ледь встигнемо сказати: «Он сяйнуло!»

Добраніч, любий! Теплий подих літа

Нехай цю бруньку ніжного кохання

Оберне  в пишну квітку запашну,

Коли з тобою зійдемося ще раз.

Добраніч! Хай у тебе переллється

Той мир, що вщерть моє сповняє серце!

Ромео  

Без нагороди так мене й покинеш?

Джульєтта

Якої ж  нагороди хочеш ти?

Ромео

Повинна ти в коханні присягти.

Джульєтта 

Я присяглась раніш, ніж ти просив,

Проте я хтіла б клятву ту забрати.

Ромео  

Забрати клятву? О, навіщо, люба?

Джульєтта

Щоб бути щедрою і знов віддати.

Таж я того жадаю, що вже маю:

Як море, доброта моя безкрая,

Як море, дна не має і любов,

Що більше їх я віддаю тобі,

То більше їх у мене зостається,

А їм немає меж...

 

Дякую учням за розкриття  таланту Шекспіра у сфері драматургії.  А зараз давайте познайомимось із Шекспіром – поетом. Сонет  № 90

 

 

Цей сонет не залишив байдужою і Аллу Пугачову. Вона поклала його на музику, і ми  можемо його послухати.

 

 

Узагальнення вивченого

 

    Світ шекспірівських творінь вміщує всю суперечність і склад­ність нашого  земного життя, він покликаний нагадати про високі істини, про те, що лежить далеко  за межами звичайного земного буття.

 

   В шекспірівських героях ми впізнаємо самих себе.

 І скільки б не існував світ, твори Шекспіра будуть жити, бо він побачив у людях найголовніше — їх людську сутність.

 

На завершення я хочу звернутися до епіграфів. Їх три. Перший вислів належить сучаснику Шекспіра Бенджаміну Джонсону, другий – просвітнику Й.В.Гете, а третій - модерністу Дж.Джойсу. Кожен визначив, щось, на його думку, найголовніше. Пропоную, щоб кожна група склала сенкан до одного з висловів, відмітивши, що ж хотів підкреслити автор.Наприклад:

 

Шекспір.

Геніальний, талановитий.

Творить, любить, оспівує.

Класик ( підкреслюється актуальність його творів для всіх часів)

 

Домашнє завдання. Вивчити один із сонетів напам’ять. Підготувати відповідь на проблемне питання: «У чому виявляється ренесансний погляд на людські почуття в сонетах В.Шекспіра?». Форма написання на вибір: лист до автора, щоденниковий запис, твір-роздум.