23 липня о 18:00Вебінар: STEM-освіта без гендерних стереотипів – запорука успішного майбутнього школярів

"Мій конспект". Екологія та охорона навколишнього середовища

Про матеріал

Посібник містить плани-конспекти уроків з курсу екології та охорони навколишнього середовища професійного спрямування. Наводяться структура та зміст природоохоронного законодавства, розкриваються основи взаємодії автомобільного транспорту із навколишнім середовищем, методи і засоби охорони та раціонального використання землі, водних ресурсів, атмосферного повітря, методи контролю та стимулювання природоохоронної діяльнос питання захисту довкілля від забруднення, спричиненого автомобільним транспортом. Наведені в посібнику матеріали будуть корисними в процесі підготовки спеціалістів з професій автомобільного транспорту та допоможуть їм приймати такі конкретні екологічно зважені рішення, які виключали б забруднення навколишнього природного середовища у процесі експлуатації автомобілів.

Перегляд файлу

фон, желтые, размытость, цветы

 

 

Автор: Кикоть В.П. – викладач біології ЧПАЛ, кваліфікаційна               категорія «спеціаліст вищої категорії», педагогічне звання   «викладач методист»

 

 

 

Рецензенти:      Підберезня Н.О. -  методист ОНМЦПТО

 

 

 

 Посібник містить приклади планів-конспектів уроків професійного спрямування з предмета “Екологія та охорона навколишнього середовища”.

 

Пропонується працівникам ПТНЗ: викладачам екології з метою впровадження в навчально – виховний процес передового педагогічного досвіду.

 

 

Схвалено: на засіданні  методичної ради ЧОНМЦПТО

(протокол №____ від________ р.)

 

 

 

Підготовлено до друку навчальною частиною ДНЗ «Черкаський професійний автодорожный ліцей”

 

 

Черкаси, вул. Онопрієнка, 4

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЕРЕДМОВА

 

 Посібник містить плани-конспекти уроків з курсу  екології та охорони навколишнього середовища професійного спрямування.              Наводяться структура та зміст природоохоронного законодавства, розкриваються основи взаємодії автомобільного транспорту із навколишнім середовищем, методи і засоби охорони та раціонального використання землі, водних ресурсів, атмосферного повітря, методи контролю та стимулювання природоохоронної діяльнос питання захисту довкілля від забруднення, спричиненого автомобільним транспортом.

 Наведені в посібнику матеріали будуть корисними в процесі підготовки спеціалістів з професій автомобільного транспорту та допоможуть їм приймати такі конкретні екологічно зважені рішення, які виключали б забруднення навколишнього природного середовища у процесі експлуатації автомобілів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЛАН-КОНСПЕКТ УРОКУ № 1

 

 

Тема уроку:  Сучасна екологія.  Нормативна база.

Мета уроку: сформувати знання учнів про екологію, середовище,                        людину.

Тип уроку: засвоєння нових знань

Методи та прийоми проведення: розповідь, бесіда, самостійна hобота.

КМЗ уроку: підручники, презентація, мультимедійний  комплекс

 

ХІД УРОКУ

1. Організаційна частина (перевірка:наявності учнів, чергових, готовності учнів до уроку)

2. Повідомлення теми, мети і завдань уроку. Мотивація теми.

3. Основна частина.

3.1 Вивчення фактичного матеріалу. Запис теми, плану.

 

План уроку

1. Сучасна екологія як наука про довкілля.

2. Охорона навколишнього природного середовища.

3. Законодавство охорони навколишнього природного середовища.

4. Закон України про обов'язки громадян.

 

1. Сучасна екологія як наука про довкілля.

Екологія (грец. «еко» – дім, «логос» – наука) – наука про дім, місце проживання, середовище життєдіяльності. Перше визначення екології як науки дав відомий німецький біолог, природознавець Ернст Геккель у 1866 р. (мал. 1). За Е. Геккелем, екологія вивчає взаємостосунки між живими

організмами і середовищем життя. Ця наука згодом трансформується у біоекологію, яку тепер іменують теоретичною екологією.

Екологія – наука дуже проста за задумом і методами, однак надзвичайно  складна за спробою зрозуміти численні взаємостосунки між живою і неживою природою. Чотири фундаментальні закони екології відомий американський еколог Барі Коммонер у 1966 р. виклав у лаконічній формі:

  •              Все пов’язано з усім.
  •              Все має кудись подітися.
  •              Ніщо не дається задарма.
  •              Природа знає краще.

Оскільки сучасна екологія досліджує середовище нашого проживання, його структуру, вплив компонентів на умови життя та розвитку різнорангових екосистем, то доречно акцентувати увагу на понятті «середовище». За М. Реймерсом, середовище – це сукупність фізичних, природно-антропогенних і соціальних чинників життя людини.

Людина та природа — поняття взаємопов’язані та взаємозалежні, адже людство існуватиме доти, доки існуватиме природне середовище.

Навколишнє середовище є поєднанням абіотичного, біотичного і соціального середовищ, що сукупно і безпосередньо впливають на людей і їхнє господарство.

Охорона навколишнього природного середовища і раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки суспільства і збереження природного середовища життєдіяльності населення є головними умовами стійкого економічного та соціального розвитку України.

2. Курс О.н.с. Включає охорону атмосферного повітря, вод суші та вод Світового океану, земель, флори і фауни, геологічного середовища.

Мета О.н.с. (= охорона навколишнього середовища?) – протидія негативним змінам у навколишньому середовищі, які мали місце в минулому, відбуваються зараз або можуть бути.

Заходами, спрямованими на охорону довкілля можуть бути:

  •              Обмеження викидів в атмосферу та гідросферу з метою поліпшення загальної екологічної обстановки.
  •              Створення заповідників, заказників і національних парків з метою збереження природних комплексів.
  •              Обмеження лову риби, полювання з метою збереження певних видів.
  •              Обмеження несанкціонованого викидання сміття. Використання методів екологічної логістики для тотального очищення від несанкціонованого засмічення території регіону.

3. Законодавство охорони навколишнього природного середовища. Екологічне України складається із Законів України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про охорону атмосферного повітря", "Про природно-заповідний фонд України", "Про тваринний світ", "Про рослинний світ", "Про екологічну експертизу" та інших законодавчих актів. До екологічного законодавства належать також Закон "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закон "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", постанова Верховної Ради України "Про невідкладні заходи щодо захисту громадян України від наслідків Чорнобильської катастрофи" та інші спеціальні законодавчі акти,

присвячені зниженню впливу цієї планетарної катастрофи на життя і здоров'я

населення країни та світового співтовариства. Закон України про охорону навколишнього природного середовища” є основним законодавчим актом, що регулює відносини в області охорони, використання і відтворення поновлюваних природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації наслідків впливу господарської й іншої діяльності на природне середовище. Закон регламентує пріоритетність вимог екологічної безпеки у всіх видах діяльності, гарантуючи тим самим екологічно сприятливі умови для життя і здоров’я людей. Це забезпечується характером попереджувальних заходів по охороні навколишнього природного середовища, екологізацією матеріального виробництва на основі науково обґрунтованого компромісу екологічних, економічних і соціальних інтересів суспільства, широкого впровадження новітніх технологій і комплексного рішення питань охорони навколишнього природного середовища.

 Основні принципи охорони навколишнього природного середовища. Екологічним законодавством визначено й основні принципи охорони навколишнього природного середовища. До них належать:

  •              пріоритетність вимог екологічної безпеки й обов'язковість дотримання екологічних стандартів;
  •              гарантування екологічно безпечного природного середовища для життя і здоров'я людей;
  •              випереджаючий характер заходів з охорони навколишнього природного середовища;
  •              науково обґрунтоване узгодження економічних, екологічних та соціальних інтересів суспільства;
  •              використання природних ресурсів з урахуванням ступеня  антропогенних змін території проживання населення;

  •              прогнозування стану навколишнього середовища й обов'язковість   екологічної експертизи;
  •              демократизм при ухваленні рішень, що впливають на стан навколишнього природного середовища і формування в населення екологічного світогляду;
  •              стягування плати за забруднення навколишнього середовища і погіршення якості природних ресурсів;
  •              компенсація збитків, заподіяних порушенням екологічного законодавства та деякі інші принципові вимоги.

Принципи охорони навколишнього природного середовища як основні засади правового регулювання взаємодії суспільства з природою істотно впливають на визначення екологічної правосуб'єктності державних органів і громадян країни. Основним джерелом екологічного законодавства і права - Конституція України. У ст. 16 Конституції передбачається, що забезпечення екологічної безпеки і підтримка екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи — катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду українського народу є обов'язком держави. А ч. 1 ст. 50 Основного Закону країни закріплює положення про те, що кожний громадянин має право на безпечне для життя і здоров'я навколишнє середовище та відшкодування заподіяної порушенням цього права шкоди. Ці основні вимоги Конституції є головними складовими для подальшого розвитку і належного функціонування нормативно-правової бази екологічного законодавства. Закон України «Про охорону навко­лишнього

природного середовища» передбачає і певні обов'язки громадян. Громадяни України зобов'язані:

а) берегти природу, охороняти, раціонально використовувати її багатства відповідно до вимог законодавства про охорону навколишнього природногосередовища;

б) здійснювати діяльність з додержанням вимог екологічної безпеки, інших екологічних нормативів та лімітів використання природних ресурсів;

в) не порушувати екологічні права і законні інтереси інших суб'єктів;

г) вносити плату за спеціальне використання природних ресурсів та штрафиза екологічні правопорушення;

д) компенсувати шкоду, заподіяну забрудненням та іншим негативним впливом на навколишнє природне середовище. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього середовища.

Порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену Законом про охорону навколишнього природного середовища та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

4. Узагальнення та систематизація знань

1.Охарактеризуйте наступні розділи сучасної екології:

  •        Класична екологія
  •        Прикладна екологія
  •        Техноекологія

2. Які ви знаєте принципи охорони н.с. ?

3. Назвіть обов’язки громадян, які передбачає Закон про о.н.с.

5. Підбиття підсумків, аналіз та оцінка роботи учнів на уроці.

6. Домашнє завдання.

 

ПЛАН-КОНСПЕКТ УРОКУ № 2-3

 

 

Тема уроку:  Джерела екологічної кризи в Україні і її вплив на суспільство.

Мета уроку: сформувати знання учнів про основні джерела екологічної кризи в Україні і її вплив на суспільство.

Тип уроку: засвоєння нових знань

Методи та прийоми проведення: розповідь, бесіда, самостійна робота.

КМЗ уроку: підручники, презентація, мультимедійний  комплекс.

 

ХІД УРОКУ

1. Організаційна частина (перевірка:наявності учнів, чергових, готовності учнів до уроку)

2. Повідомлення теми, мети і завдань уроку. Мотивація теми.

3. Основна частина.

3.1 Вивчення фактичного матеріалу. Запис теми, плану.

 

План уроку

1. Сутність і класифікування екологічних криз.

2. Види і джерела забруднення навколишнього середовища.

3. Сучасне виробництво, тиск на навколишнє середовище .

 

1. Сутність екологічних криз - це процеси, які відбуваються в екологічних системах і загрожують їх цілісності.

Глибоке порушення природної екологічної рівноваги та напружений стан взаємин між людиною і природою, що пов’язане з невідповідністю виробничих сил та виробничих відносин в людському суспільстві ресурсним можливостям біосфери, називають екологічною кризою. чна

Тобто, екологікриза - це порушення життєвоважливих для системи параметрів її функціонування.

В сучасній літературі (див. В.Крисаченко, 1996) екологічні кризи

розподіляють за такими критеріями:

- за причиненням

- за об’єктною визначеністю

- за ієрархічним статусом

- за здійснюваним ефектом.

Перші - природні екологічні кризи являють собою ті зміни в екологічних системах, що є наслідком природніх біологічних процесів, самоорганізації систем, таких стосунків систем як конкуренція тощо. Вони також можуть бути наслідком стихійних явищ.

Екологічні кризи антропогенного походження є результатом впливу людської діяльності на природу. Загалом кажучи, це наслідок цивілізаційного прогресу. Другий спосіб типізації екологічних криз - коли вони виділяються за об’єктною визначеністю. Тобто, кваліфікується на підставі виявлення саме того об’єкту, на який впливає дана криза. Наприклад, це ті біологічні види, що зникають в результаті екологічної кризи. В умовах глобальної екологічної кризи таким видом стала людина. Третій підхід до визначення типів екологічних криз - це їх розподіл відповідно до того, екологічні системи якого рівня організації живого від простих і до глобальної екосистеми - біосфери охоплені кризовими явищами. Зрозуміло, що системи більш високого ієрархічного статусу більшою мірою або навіть суттєво впливають на все живе, включно і на людину. Четверта можливість кваліфікування і розподілу екологічних криз – за ефектом їхньої дії на екологічні системи, на людину.

 В Україні розрізняють дві категорії регіональних несприятливих  екологічних ситуацій: екологічна катастрофа, в результаті якої гине велика

кількість живих організмів і  веде до економічних збитків, та екологічна небезпека, при якій з’являються ознаки несприятливих змін, що ставлять під загрозу здоров’я людини, стан виробничих об’єктів та господарську діяльність.

Кризи, катаклізми та інші порушення не були рідкістю впродовж історії цивілізації. Одна із перших екологічних криз була тоді, коли в результаті інтенсивного полювання були виснаженні запаси основної дичини – мамонтів, носорогів, гігантських оленів, степових зубрів.

 Люди зрозуміли свою помилку і перейшли від полювання як основного способу отримання їжі до землеробства та скотарства.

При значному спустошенні земель в минулі століття – люди просто змінювали центр господарювання.

Але сьогодні екологічна криза має якісно іншу природу, яка стала основою загальної деградації природного середовища. Тут значну роль відіграють технолого-виробничі причини, а також складний соціальний фон з розколом людського суспільства на конкуруючі блоки, які намагаються випередити один другого, нарощуючи виробництво, послуги, торгівлю. Прягнення досягти більш високого рівня за будь-яку ціну ведуть до ігнорування глобальних екологічних проблем.

Як елементи тиску цивілізації на природне середовище виступають технології, що застосовуються в промисловості та сільському господарстві, автомобільний транспорт та урбанізація, атомні електростанції і військово-промислові комплекси  розвинутих країн світу, які є найбільшими споживачами ресурсів та енергії. Техногенний тип розвитку цивілізації в умовах швидкого росту населення вимагає залучення до виробничих процесів все більшої кількості природних ресурсів, що значно змінює ландшафт величезних територій.

 

У світі зареєстровано більше 9 млн. видів штучно отриманих хімічних речовин, які смертельні для живих організмів.

Широкомасштабне споживання ресурсів та матеріалів веде до зростання кількості відходів в промисловості і сільському господарстві.

Екологічна криза кінця 20 ст. виявилася наслідком спільної дії багатьох факторів, які разом тягнуть суспільство в безодню.

В Україні головним фактором екологічної кризи являється фактор економічний. У держави і підприємств немає коштів для розбудови промисловості, сільського господарства, транспорту і інших сфер людської діяльності. А про екологічні проблеми, здійснення природоохоронних заходів та контролю за забрудненням приділяється вкрай мала увага.

2. Види і джерела забруднення навколишнього середовища:

1. Хімічне, що призводить до надходження до навколишнього середовища різноманітних отруйних речовин.

2. Фізичне, до якого відносять знищення територій, шумові перешкоди та електромагнітне випромінювання.

3. Термічне, яке спостерігається при скидах у водойми нагрітої води з промислових підприємств, особливо, з ТЕЦ.

4. Радіоактивне, що пов’язане з надходженням в природне середовище штучних ізотропів.

5. Засмічення, що проявляється в надходженні до навколишнього середовища різного роду твердих відходів.

6. Біологічне, при якому в природі з’являються не властиві їй організми. Одним із видів такого виду забруднення є мікробіологічне, пов’язане з розвитком у навколишньому середовищі паразитичної мікрофлори.

За природними ресурсами Україна належить до найбагатших держав світу, особливо рудами марганцю і чорних металів. Але структурна деформація економіки з орієнтацією на продаж сировини  за кордон та ресурсоємні виробництва в сполученні з майже знищеним сільським господарством при низькій екологічній культурі виробництва призвело природнє середовище України до деградаційних процесів.

В Україні річний обсяг видобутку мінеральної сировини становить 1 млрд. т, а гірської маси – близько 3 млрд. т, з них 1 млрд. т, а гірської маси – близько 3 млрд. т, з них лише 5-8% компонентів мінеральної сировини використовується для виробництва продукції, а решта йде у відходи.

Застосування недосконалих технологій, зокрема спалювання нафти, вугілля і природного газу, призвело до того, що у 1990 році в атмосферу було викинуто 6 млрд. т вуглекислого газу промислового походження. Вміст вуглекислого газу в повітрі щорічно зростає на 0,5%, а за останні 150 років він зріс на 25%, причому на 12% - за останні 30 років.

Найбільшої шкоди завдають теплові електростанції, які працюють на вугіллі. Вони становлять 75% усіх ТЕЦ і на їх частку припадає третина всіх викидів вуглекислого газу. У пило-газових викидах міститься понад 1400 шкідливих для людей і тварин речовин. Крім цього, викиди дають металургійні підприємства (33%), енергетика (30%), вугільна промисловість (10%), хімічна промисловість (7%) та інші галузі і підприємства (20%).[5] Значний тиск на навколиннє середовище спричиняють великі промислові центри України. Визначено головні підприємства-забруднювачі на Україні.

А про екологічні проблеми, здійснення природоохоронних заходів та контролю за забрудненням приділяється вкрай мала увага.

3. Сучасне виробництво – це, перш за все, гігантський споживач.

Вінницька область

Вінницьке виробниче обєднання “Хімпром”. Викиди становлять 30% від загальноміських. Основний забруднювач повітряного басейну аміаком, фтористими сполуками, середньодобові їх концентрації перевищені у 2,5 - 4 рази.

Волинська область

Луцьке виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства. Очисні споруди працюють неефективно. У ріку Стир щороку скидаються 4,3 млн. м3 забруднених стоків, а з ними 166 т органіки, 306-завислих речовин, 11983 - солей.

Нововолинське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства. У р. Західний Буг  разом із забрудненими стоками в 5 млн. м3 скидається: органіки - 190 т, завислих речовин - 214 т, азоту амонійного - 28 тонн.

Дніпропетровська область

Дніпропетровське виробниче об’єднання “Азот”. Один з головних забрюднювачів повітря міста, у т. ч. фосгеном, аміаком, хлористим воднем. Рівні забруднення досягли по аміаку 10, хлористому водню - 7. Лише 41% джерел викидів обладнано газоочисними установками. У санітарній зоні проживає 620 сімей.

Дніпропетровське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства. Очисні споруди працюють неефективно. Щороку скидаються 188 млн. м3 забруднених стоків. З ними у Дніпро надходить 7,8 тис. т органіки, 417 т нафтопродуктів.

Металургійний комбінат “Криворіжсталь”. Основні фонди зношені на 75%. Викидає в атмосферу 26% забруднюючих речовин, у т. ч. оксидів азоту-46, сірчистого ангідриду - 37%. Рівні забруднення міста по оксидах азоту досягають 10, сірководню - 8, оксиду вуглецю - 3.

Газоочисними установками обладнано 39% джерел викидів. Щороку комбінат скидає в р. Інгулець 83 тис. м3  забруднених стоків.

Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського. Викидає в атмосферу 15% викидів по місту, зокрема по оксиду вуглецю - 39%, сірководню - 73. Рівень забруднення по сірководню у місті досягає 9,9. Обладнано очисними установками 59% джерел викидів. Завод  не має нормативної санітарно-захисної зони. Скидає щорічно у Дніпро 132 млн. м3 забруднених стоків.

Дніпровський металургійний завод ім. Дзержинського. Питома частка у всіх викидах по Дніпродзержинську - 62%, по оксидах азоту - 30%. Рівні забруднення повітря досягають по пилу, оксиду вуглецю-4, діоксиду азоту-10,сірководню - 9. очистними установками обладнано 64% джерел викидів. Скидає щороку 180 млн. м3 забруднених стоків.

Баглійський коксохімічний завод. Забруднювач повіфенолу 5, бензапірену-9. Оснащено установками пилогазоочистки - 35% джерел викидів. У санітарно-захисній зоні проживає 115 сімей.

Нікопольський Південнотрубний завод. Очисні споруди працюють неефективно. У Каховське  водосховище щороку потрапляє 364 т органіки, 2 т  нафтопродуктів, 3 т заліза.

Дніпропетровський коксохімічний завод. Оснащення установками очистки - 33%, забруднює повітря фенолом, бензапіреном, ціанідами. У зоні проживає біля 400 чоловік.

Дніпровська ДРЕС. ЇЇ доля загальноміських забруднень м. Дніпропетровська складає 60%, у т. ч. по діоксиду сірки - 91%, оксидах азоту - 70%. Споруди біологічної очистки працюють неефективно.

Криворізький коксохімічний завод. Забруднення аналогічне іншим коксохімзаводам. Несправні чи неефективно працюють лише 14% установок. Тут проживає 800 чоловік.

Дніпропетровське виробниче об’єднання “Дніпрошина”. Обсяг забруднених стоків 11 млн. м3  на рік. У р. Мокра Сура скидається 152 т органіки, 195 - завислих речовин. Повністю відсутні водоочисні споруди.

Дніпродзердинське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства. Очисні споруди перевантажені. 27 млн. м3 забруднених стоків щороку скидається в р. Суху Суру. Нові очисні споруди не введені.

Управління водопровідно-каналізаційного господарства виробничого об’єднання “Павлоградвугілля”. Неефективно працюють очисні споруди. В р. Самару  щороку скидається 15 млнтря бензапіреном, фенолом, ціанідами. Рівні забруднення досягають по фенолу 5, бензапірену-9. Оснащено установками пилогазоочистки - 35% джерел викидів. У санітарно-захисній зоні проживає 115 сімей.

Нікопольський Південнотрубний завод. Очисні споруди працюють неефективно. У Каховське  водосховище щороку потрапляє 364 т органіки, 2 т  нафтопродуктів, 3 т заліза.

Донецька область

Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча. Маріуполь посідає друге місце в Україні по кількості промислових викидів в атмосферу – близько 600 тис. т . З них 68% - це викиди комбінату. Щороку скидає 50,3 млн. м3  забруднених стоків. Із 57 заводів очисні споруди діють лише на 33 і то, незадовільно.

Маріупольський металургійний комбінат “Азовсталь”. Викидає 28% забруднень, у санітарній зоні проживає 35 тис. чоловік. Щороку скидає 220 млн. м3  стоків.

Мабуть зайво перечисляти усі інші області України і їх підприємства, підприємства Донецької, Харківської, Запорізької, Луганської, Львівської, Одеської, в Криму, де йде велике навантаження на природне середовище

збоку економічної діяльності людей. Варто сказати, що забруднення усіх разом взятих підприємств створюють астрономічну цифру.

При цьому щорічно зменшується в повітрі кількість кисню. Щорічно спалюється 16 млрд. т вільного кисню і в атмосферу надходить до 25 млрд. т вуглекислого газу.[6] Тому температура земної поверхні за останні 100 років підвищилася на 0,6%, що спричиняє наступ океану на сушу, так як підвищився його рівень на 10%.

Бурхлива автомобілізація у великих містах України спричиняє 60% шкідливих викидів в атмосферу. Внаслідок низької якості автомобілів і палива в повітря викидається у 6 разів більше забруднюючих речовин, ніж у країнах Європи. [6]

Економічна криза в Україні спричиняє інтенсивне вирубування лісів, що погіршує баланс в природі.

Дуже складна ситуація в Україні з прісною водою. Близько 800 сіл країни користуються привозною водою, 90% сіл не мають водогону, кількість невеликих річок зменшилася на три тисячі. Спостерігається процес швидкої втрати якості поверхневих та підземних вод, що пов’язано зі скиданням сильно забруднених стічних вод. Основний стік (до48%) неочищеної води дає комунальне господарство України. Це зумовлено недоскональністю очисних споруд і відсутністю грошей на їх будівництво та ремонт. Води річок Дніпра та Дністра у ряді випадків перевищують 14 норм нітратів, 11 – нафтопродуктів, 10 – фенолу.

Щорічно в Азовське море скидається 1,1 млрд. м3 неочищених стоків, в Чорне море – 2 млрд. м3.   Майже усі підземні води, як показують аналізи, вміщують надлишок пестицидів, мінеральних добрив та інших шкідливих речовин.

Не в кращому стані знаходяться Київське, Каховське, Кременчуцьке,

Дністровське та ряд інших водосховищ країни. Весь Азово-Чорноморський басейн, що складає південний кордон України, знаходиться ще в гіршому стані. Азовське море за ступенем забруднення в розрахунку на 1 м3 води знаходиться на першому місці в світі.

  Внаслідок непродуманих заходів з міліорації земель в Україні знищено 1 млн. га найродючіших у світі грунтів. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, близько 80% усіх випадків захворювань пов’язані із споживанням неякісної води.

По інсультах та інфартах сьогодні Україна, як свідчить статистика займає перше місце в світі.

В Україні за останні 20 років кількість ріллі на одну людину скоротилася майже вдвічі, кількість забруднених земель зросла з 13 млн. до 18 млн. га. Крім того, 2 млн. га такі захімізовані, що їх рекультивація і відновлення економічно нерентабельні.

Надмірне використання пестицидів та інших мінеральних добрив, надмірна загазованність  отруюють людей і тварин. Такий стан речей призвів до того, що в кістках сучасної людини вміст свинцю  у 50 разів вищий, ніж у наших давніх предків. [6]

4. Узагальнення і систематизаці знань.

1. Що таке екологічна криза?

 2. Що таке екологічна катастрофа?

3. Які ви знаєте види забруднень н.с.?

4.Назвіть джерела забруднень н.с.?

5. Підбиття підсумків, аналіз та оцінка роботи учнів на уроці.

6. Домашнє завдання. Вивчити конспект.

 

 

 

ПЛАН–КОНСПЕКТ УРОКУ № 4

 

Тема уроку:  Шляхи вирішення соціоекологічної ситуації в світі і Україні

Мета уроку: закріпити знання учнів про екологічну ситуацію в Україні та в світі, шляхи її вирішення.

Тип уроку: комбінований.

Методи та прийоми проведення: розповідь, бесіда, самостійна

робота.

КМЗ уроку: підручники, презентація, мультимедійний  комплекс

 

ХІД УРОКУ

I. Організаційна частина (перевірка:наявності учнів, чергових, готовності учнів до уроку).

II. Актуалізація знань і мотивація навчальної діяльності учнів.

Фронтальне опитування.

  • Що така екологічна криза?
  • За якими критеріями їх поділяють?
  • Які ви знаєте види забруднень?
  • Назвіть хімічні підприємства, що є найбільшими джерелами забруднень.

III. Вивчення нового матеріалу.

 План уроку

1. Співробітництво України в галузі вирішення екологічних проблем.

2. Економічне забезпечення збереження здорового природного середовища.

3. Шляхи вирішення екологічних проблем.
 

1. Співробітництво України в галузі вирішення екологічних проблем.

Сьогодні в більш ніж 100 країнах світу створені міністерства або відомства, які  займаються охороною навколишнього середовища.

Україна, як європейська держава, приєдналася до процесу державного та правового регулювання збереження якості природного середовища. У 1991 році було створене Міністерство охорони навколишнього природного середовища України. За його ініціативою в 1991 році був прийнятий Закон про охорону навколишнього середовища та розпочата розробка пакету законів та законодавчих актів з екологічних проблем, включаючи охорону атмосфери, води, рослинного та тваринного світу.

Суверенна Україна як учасниця Конференції 1992року в Ріо-де-Жанейро внесла пропозицію про екологічну конверсію виробництв, прийняла на себе зобов’язання забезпечувати екологізацію економіки та розв’язання екологічних проблем як першочергове завдання господарської та державної політики. Україна бере участь в роботі програм ООН з навколишнього середовища. Тільки за період з 1980 до 1991 року Україна взяла участь у 10 міжнародних актах з охорони здоров’я, будучи в складі СРСР.

Об’єктивна необхідність міжнародного співробітництва в галузі охорони природи на міждержавному рівні випливає з глобального характеру екологічної кризи. Сьогодні розпочався процес формування нової системи цінностей соціального, економічного та етичного характеру, що включає в себе екологічний імператив. Сьогодення ознаменувалося усвідомленням взаємної відповідальності держав за стан навколишнього середовища. Стали нормою міжнародного спілкування співробітництво в галузі вирішення екологічних проблем, взаємні консультації та обмін інформацією. Головною метою є вироблення системи світової екологічної безпеки. З 1991 року в Україні введена плата за забруднення навколишнього середовища.

Заходи направлені на реалізацію головного принципу: не максимізація прибутків підприємців або держави, а досягнення стійкого розвитку шляхом збалансованого природокористування так, щоб розвиток матеріального виробництва в будь-якому регіоні забезпечував стійкість екосистем.

2. Економічне забезпечення збереження здорового природного середовища різноманітне та включає в себе:

1) державне фінансування заходів з охорони природи;

2) ліцензування;

3) нормування;

4) створення екологічних фондів;

5) систему плати за користування природними ресурсами та додатково за ресурси, що вилучаються;

6) економічні санкції (платежі та штрафи) за забруднення природного середовища;

7) економічне стимулювання зниження забруднення, пільгові кредити для реалізації екологічних робіт та впровадження екологічно чистих технологій;

8) пільгове оподаткування підприємств, що впроваджують безвідходні технології та отримують чисту продукцію, в тому числі і сільськогосподарську продукцію;

9) право на продаж екологічно чистої продукції за підвищеними цінами.

Тринадцять країн Європи, США та Канади ввели споживчу плату – це плата за те, що за дорученням державних органів певні підприємства збирають, зберігають та знешкоджують відходи тих виробництв, які не упорядкували цієї системи самі. Відомо три основних підходи до економічної компенсації екологічних збитків: рентний, витратний, оптимізаційний.

У багатьох країнах світу прийнятий саме витратний принцип екологічних

платежів, відповідно розміри плати за забруднення виводяться з розмірів витрат, що необхідні для уникнення забруднення або ліквідації його наслідків.

Поки що в світі відсутній цілісний механізм вирішення екологічних проблем. Це повязано з неготовністю урядів та населення до прийняття ідеї колективної відповідальності людства за збереження біосфери.

Україна сьогодні знаходиться в скрутному економічному становищі, але намагається запровадити в життя соціально-правові важелі охорони природи:

3. Шляхи вирішення екологічних проблем.

1) введення екологічних норм та стандартів, що обов’язкові як для підприємств, так і для окремих осіб;

2) проведення обовязкових екологічних експертиз;

3) створення юридичних можливостей для кооперування підприємств з метою виконання екологічних програм на взаємно договірній основі;

4) розповсюдження безвідходних і чистих технологій через систему виставок та ярмарків;

5) адміністративні обмеження на види робіт та технологій, що шкодять природному середовищу.

Дуже важливим елементом концепції екологічної безпеки в Україні і інших країнах світу є її правове забезпечення та визначення поняття екологічного злочину. У міжнародному праві під екологічним злочином розуміють соціально небезпечні дії, спрямовані на знищення життя людей чи навколишнього середовища і дуже жорстко караються, іноді навіть до довічного ув’язнення.

У міжнародному екологічному праві провідне місце займає принцип запобігання, відповідно якому основною метою цивільних дій є попередження порушень природного середовища, а не ліквідація наслідків

таких порушень. Ця вся система ще недосконала у тому аспекті, що

економічно розвинені країни мають ряд слаборозвинених країн, які використовують як країни “еконогічного гною”, розташовуючи на їх

території екологічно небезпечні підприємства, а збитки не відшкодовують – вважають, що екологічні витрати повинні нести країни, де розташовані підприємства.

4. Державна охорона природних об’єктів здійснюється за категоріями об’єктів та територій, розроблених у Законі України про природно-заповідний фонд  і має мету розширити території заповідників, зберегти ландшафти, рідкісні види звірів, птахів, рослин. Спостерігається тиск на заповідники збоку корумпованих чиновників, які дозволяють здійснювати забудови на територіях заповідників. Але громадські організації, мисливські та єгерські утворення в Україні чинять значний опір цьому явищу. Однією з найбільш важливих задач охорони природи є збереження біологічного різноманіття. Конвенція про біологічне різноманіття, схвалена на Конференції ООН з навколишнього середовища та розвитку в 1992 році. До кінця 1993 року Конвенцію про біологічне різноманіття підписали 167 держав світу.[5] На території України мешкає 45 тисяч видів тварин, в тому числі 17 видів земноводних, 20 плазунів, близько 400 видів птахів, 200 – риб. Флора рослин нараховує майже 5 тисяч видів. Без збереження рослин та рослинності неможливо зберегти види тварин.

Весь перелік видів рослин і тварин, що потребують охорони, наводять в Червоних книгах, які видають у багатьох державах світу. У Червоній книзі України знаходиться 429 видів рослин, 28 видів мохів. 30 видів грибів. 27 видів лишайників та 17 видів водоростей та 382 види тварин. Складання Червоних книг є одним із методів зниження темпів антропогенного  вимирання живих організмів.

Спеціальною формою охорони природи є переселення рослин, тварин,

птахів в ті райони, де вони вимерли, або ж можуть прижитися в нових умовах існування.  Таким прикладом є  успішне  відновлення популяцій бобрів на території України.

Отже, щодо вирішення екологічної ситуації в Україні, то можна зробити висновок: державу, громадські організації, єгерські і мисливські товариства та багатох громадян країни  турбує проблема екології. По можливості українське суспільство намагається у такий скрутний час зберегти природнє середовище для майбутніх поколінь,  а головне те, що є бажання це робити.

ІV. Закріплення вивченого матеріалу.

1) Назвіть шляхи вирішення екологічних проблем.

2) Що таке екологізація економіки?

3) Що включає економічне забезпечення збереження здорового природного середовища.

V. Підсумки уроку.

VІ. Домашнє завдання. Вивчити конспект.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЛАН–КОНСПЕКТ УРОКУ № 5-6

 

Тема уроку:  Вплив процесів будівництва та ремонту автодоріг на навколишнє природне середовище

Мета уроку: сформувати знання учнів про вплив процесів будівництва та ремонту автодоріг на навколишнє природне середовище, та визначити РНДУ з попередньої теми

Тип уроку: комбінований

Методи та прийоми проведення: розповідь, бесіда, самостійна робота

КМЗ уроку: підручники, презентація, мультимедійний комплекс

 

ХІД УРОКУ

1.  Організаційна частина (перевірка:наявності учнів, чергових, готовності учнів до уроку)

2.  Повторення та узагальнення попередньої теми

1 варіант

1.  Розкрийте зміст поняття екологічна політика

2.  Перерахуйте можливі економічні шляхи збереження навколишнього середовища

2 варіант

1. Перерахуйте екологічно чисті джерела енергії та можливі шляхи їх використання.

  2. Перерахуйте можливі соціально-правові важелі охорони природи.

  3. Повідомлення теми, мети і завдань уроку. Мотивація теми.

  4. Основна частина.

4.1 Вивчення фактичного матеріалу. Запис теми, плану.

 

План уроку

1. Автомобільна дорога – об’єкт підвищеної екологічної      небезпеки.

2. Екологічні зміни під час будівництва доріг.

3. Система «водій-автомобіль-дорога-навколишнє    середовище»

 

    1. Під час будівництва, ремонту та утримання автомобільних доріг необхідно враховувати сучасні екологічні вимоги до даних процесів. Це дозволить значно зменшити та мінімізувати негативний вплив автомобільних доріг на довкілля. На стадії розробки проектів необхідно вирішувати низку питань, що безпосередньо відносяться до екологічних аспектів, а саме: раціональне використання природних ресурсів, розробка заходів щодо їх захисту, що включає також і економічне обґрунтування, виключення можливості безповоротних змін біосистем на прилеглих територіях. Протягом останніх років в Україні екологічним питанням приділяється зростаюча увага, про що свідчить низка прийнятих законів.  Проте дані екологічного моніторингу засвідчують екологічне неблагополуччя на переважній території країни. Поглиблення екологічної кризи зумовлює необхідність перегляду цілей і пріоритетів розвитку людства, зміни ідеології проектування доріг в напрямку максимальної гармонізації даних інженерних споруд з природою.

Державними будівельними нормами України ДБН А.2.2-1-95 [1], будівництво автомобільних доріг відноситься до об’єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, а з метою оптимізації проектних робіт процедури ОВНС (Оцінка впливу на навколишнє середовище) всі дорожні об’єкти поділяються на три екологічних класи. Автомобільна дорога взаємодіє з навколишнім середовищем більшою мірою, ніж інші будівельні

споруди. В екологічному аспекті її можна розглядати не тільки  як інженерну споруду, але і як витягнуте в одну лінію підприємство, що виконує транспортну роботу, виробляє продукцію у вигляді перевезень і взаємодіє з довкілля.

2. Основними джерелами забруднень при будівельних роботах є:

  • буропідривні роботи
  •  влаштування котлованів і траншей
  •  вирубка лісу і чагарника
  •  пошкодження грунтового шару
  •  змив забруднень з будівельного майданчика
  •  утворення звалищ будівельного сміття тощо.

Будівництво створює додаткове екологічне навантаження і спричиняє погіршення здоров'я людей.

Вже побудовані будівлі також здійснюють негативний вплив на навколишнє середовище:

  •        відбувається знищення екосистеми
  •        створення на її місці штучної системи для життя людей.
  •        змінюється рельєф ділянки,
  •        змінюється рослинний покрив, на зміну природним

         насадженням приходять   штучні.

  •        будівлі затінюють території
  •                 мінюється режим випаровування вологи

Отже, з вищевикладеного матеріалу можна зробити висновки, що вплив будівництва на екосистеми на всіх стадіях є негативним і в кінцевому підсумку призводить до зменшення біорізноманіття.

 

В процесі розвитку дорожнього господарства України та розгалуження мережі автомобільних доріг негативні зміни довкілля стають все більш відчутними. Раціональне і ефективне використання земель в процесі здійснення дорожніх робіт має надзвичайно важливе значення для розвитку економіки країни та її екологічного стану. Під час будівництва та ремонту автодоріг відбувається постійне та тимчасове (для розміщення тимчасових споруд, транспортних засобів, техніки, шару ґрунту, що знімається) відведення земель. Ширина полоси відводу залежить від категорії дороги, кількості смуг руху, висоти насипів та глибини виїмок, рельєфу місцевості.  Значний вплив порушених земель на навколишнє середовище пояснюється тим, що на поверхню виносяться токсичні породи, запилюється атмосфера, змінюється режим ґрунтових вод, включаючи глибокі підземні, утворюються значні маси ґрунтового шару, що накопичується.  Створення смуги землі вздовж дороги найчастіше пояснюється необхідністю розташування захисних споруд та насаджень.

3. Процес керування об'єднує водія, транспортний засіб, дорогу та навколишнє середовище в одне ціле — систему, в якій всі ланки пов'язані між собою і залежать одна від одної. Під час керування транспортним засобом водій постійно отримує інформацію про дорогу і предмети, що на ній знаходяться (автомобілі, світлофори, дорожні знаки, розмітку, учасників дорожнього руху), а також про стан навколишнього середовища (освітленість, вологість, температуру тощо).

Водій є основною ланкою системи "водій — автомобіль — дорога — середовище (ВАДС)", її оператором. Основну інформацію водій отримує шляхом спостереження за дорожньою обстановкою. Великий обсяг і

характер інформації, яка постійно змінюється, наприклад при інтенсивному русі, не дають можливості своєчасно і точно її сприйняти і обробити, а відповідно і прийняти правильне рішення. Діяльність водія з позиції психології визначається за схемою:

прийняття інформації — її оцінка — прийняття рішення — реалізація.
Правильне сприйняття дорожньої обстановки є однією з умов професійної придатності водія. У сприйнятті інформації важливу роль відіграє пам'ять — здатність засвоювати, зберігати та відтворювати інформацію. Пам'яті водія повинні бути притаманні такі властивості як достатній обсяг, швидкість, точність запам'ятовування і тривалість. На надійність дороги, автомобіля, водія може істотно впливати середовище. Розрізняють зовнішнє середовище, в якому перебувають дорога, автомобіль; внутрішнє середовище – середовище перебування людей в автомобілі. Зовнішнє середовище має ряд особливостей, з якими треба вважатися при оцінці або забезпеченні надійності дороги, автомобіля.

Параметри, що характеризують середовище, залежать від клімату, пори року, часу доби, погоди. Фактори, що характеризують середовище, різноманітні і міняються випадковим чином, серед них виділимо: температуру, вологість, осідання, туман, хмарність і освітленість, тривалість сонячного і темного часу доби. Середовище істотно впливає на елементи: дороги, автомобіль, - а іноді і на підсистеми, в які вони входять. Дорога нерозривно пов'язана з середовищем, завжди знаходиться під її діє, а також впливає на нього.

5 Підбиття підсумків, аналіз та оцінка роботи учнів на уроці.

6 Домашнє завдання

 

 

 

 

 

ПЛАН–КОНСПЕКТ УРОКУ № 7

 

 

Тема уроку:  Охорона природи на державному та міждержавному рівнях.

Мета уроку: сформувати знання учнів про глобальність проблеми охорони природи.

Тип уроку: комбінований

Методи та прийоми: розповідь, бесіда, самостійна робота

КМЗ уроку: підручники, презентація, мультимедійний комплекс

 

ХІД УРОКУ

1.  Організаційна частина (перевірка:наявності учнів, чергових, готовності учнів до уроку).

2. Повторення та узагальнення попередньої теми.

  •              Чому дороги становлять підвищену екологічну небезпеку?
  •              Які негативні зміни довкілля відбуваються під час будівницта та ремонту доріг?

3. Повідомлення теми, мети і завдань уроку. Мотивація теми.

4. Основна частина.

4.1 Вивчення фактичного матеріалу. Запис теми, плану.

 

План уроку

1. Основні складові механізму реалізації державної екологічної політики.

2. Проблеми охорони навколишнього середовища – проблеми міждержавного співробітництва.

3. Юридичний захист природного середовища.

 

1. До головних складових механізму реалізації державної екологічної політики належать:

- державна інституційна інфраструктура проведення природоохоронної політики;

- законодавчо-правовий механізм регулювання виробничої діяльності  юридичних і фізичних осіб щодо охорони;

- економічний механізм природокористування та природоохоронної діяльності.

Забруднення ґрунту, повітря, води, які утворюють біосферу нашої планети всього за декілька десятиріч досягнуло таких масштабів, що нерідко можна зустріти доволі песимістичні прогнози стосовно майбутнього людства у зв’язку з деградацією навколишнього середовища. Ще в 1969 р. в докладі Генерального секретаря ООН Економічній та соціальній раді було відзначено, що “в історії людства виникає криза всесвітнього масштабу, яка загрожує в однаковій мірі як розвинутим, так і нерозвинутим країнами, - криза середовища, яке оточує людину”. Стає очевидним, що при розвитку існуючих тенденцій життя надалі буде поставлене під загрозу.

2. Практично всі країни світу в тій чи іншій мірі вже зіштовхнулися з проблемою навколишнього середовища і намагаються її вирішити на національному рівні. Проте жодна країна, яких би дієвих заходів в цьому напрямку вона не вживала, не може почувати себе в безпеці, доки не буде задовільним чином вирішене питання захисту середовища тих районів, які знаходяться в загальному користуванні всіх країн та народів.

Проблеми охорони навколишнього середовища не обмежуються рамками окремих країн чи регіонів - вони набули глобального характеру. Необхідність їхнього вирішення в загальнопланетарному масштабі припускає об'єднання зусиль міжнародного співтовариства, розвиток міжнародного співробітництва з метою охорони навколишнього середовища.

У зв’язку з цим актуальним виглядає питання захисту навколишнього середовища через посередництво міжнародного права, так званого

міжнародного екологічного права. У міжнародному екологічному праві кожного десятиліття виникають нові поняття і формуються нові інститути, які сприяють появі в українському екологічному праві специфічних рис, властивих як національному, так і міжнародному екологічному праву. Однак з цього не випливає, що міжнародне екологічне право перестало бути самостійною правовою системою, що охоплює правові зв'язки людей, організацій і держав, які значною мірою відрізняються від екологічного права окремих держав як по предмету і методу правового регулювання, так і по джерелах, а також по суб'єктах цих відносин.

У наш час захист навколишнього середовища висувається на перший план. Наслідки недостатньої уваги до проблеми можуть бути катастрофічними. Мова йде не тільки про благополуччя людства, а про його виживання. Особливо тривожним є те, що деградація природного середовища               Забруднення вод завдає шкоди здоров'ю людини і рибних запасів. Деградація сільгоспугідь призвела до посухи й ерозії ґрунтів у багатьох районах. Звідси недоїдання, голод, хвороби. Забруднення повітря наносить усе більш відчутний збиток здоров'ю людей. Масове знищення лісів негативно позначається на кліматі і скорочує біорізноманітність, генофонд. Серйозною загрозою здоров'ю є виснаження озонового шару, що захищає від шкідливих випромінювань Сонця. До катастрофічних змін у кліматі Землі веде "парниковий ефект", тобто глобальне потеплення в результаті зростаючих викидів вуглекислого газу в атмосферу. Нераціональне використання мінеральних і живих ресурсів веде до їх виснаження, що знов-таки ставить проблему виживання людства. Нарешті, аварії на підприємствах, зв'язаних з радіоактивними й отруйними речовинами, не говорячи вже про іспити

ядерної зброї, заподіюють величезний збиток здоров'ю людей і природі. Досить згадати про аварію на Чорнобильській АЕС і на американському

хімічному заводі в Індії. Великий збиток навколишньому середовищу приносять збройні конфлікти, про що свідчить досвід воєн у В'єтнамі, Кампучії, у Перській затоці, Югославії, Іраку та ін.

3. Юридичний захист природного середовища повинний стати елементом політики будь-якої держави. Оскільки національні частини навколишнього середовища утворюють єдину глобальну систему, то захист її повинен стати однією з головних цілей міжнародного співробітництва і складовим елементом концепції міжнародної безпеки. У резолюції 1981 р. Генеральна Асамблея ООН вказала значення миру для охорони природи і відзначила зворотну залежність - збереження природи вносить вклад у зміцнення світу, забезпечуючи правильне використання природних ресурсів.

В даний час існують і діють більш 200 двосторонніх і багатобічних договорів і угод в області охорони навколишнього середовища. Однак у переважній більшості вони встановлюють зобов'язання держав по охороні тих чи інших об'єктів природи, тобто формулюють первинні (матеріальні) норми, що, як правило, не фіксують юридичних наслідків їхнього порушення. Це зв'язано з тим, що відповідно до загальної теорії міжнародного права для виникнення відповідальності держав досить самого факту порушення міжнародного зобов'язання.

5. Підбиття підсумків, аналіз та оцінка роботи учнів на уроці.

6. Домашнє завдання. Вивчити конспект уроку, підготувати     презентації.

 

 

 

 

 

 

ПЛАН–КОНСПЕКТ УРОКУ № 8

 

 

Тема уроку: Тематичне оцінювання навчальних досягнень

Мета уроку: визначити рівні НДУ з теми

Тип уроку: тематичне оцінювання

Методи та прийоми проведення: контрольна робота

КМЗ  уроку: мультимедійний проектор

 

ХІД УРОКУ

 

1. Організаційна частина (перевірка наявності учнів, чергових,     готовності учнів до уроку).

2. Повідомлення теми, мети і завдань уроку. Мотивація теми.

3. Перевірка рівня навчальних досягнень учнів.

 

Варіант 1

1. Найбільшим забруднювачем довкілля в промислово розвинутих країнах є:

а) автотранспорт;

б) металургія;

в) хімічна промисловість;

г) целюлозно-паперова промисловість;

2. Екологічні нормативи встановлюють:

а) режим використання й охорони природних ресурсів;

б) вимоги щодо запобігання забрудненню навколишнього природного середовища;

в) гранично допустимі скиди у навколишнє природне середовище забруднюючих хімічних речовин;

г) методи контролю за станом навколишнього природного середовища;

3. Державні екологічні стандарти в галузі охорони навколишнього природного середовища визначають:

а) гранично допустимі викиди у навколишнє природне середовище

б) режим використання й охорони природних ресурсів;

в) нормативи використання природних ресурсів;

г) гранично допустимі скиди у навколишнє природне середовище

4. Основною причиною погіршення екологічного стану довкілля є:

а) зміна клімату на планеті;

б) збільшення кількості будівель, споруд (будинки, дороги, гідротехнічні споруди тощо);

в) активізація геотектонічної діяльності на Земній кулі; г) збільшення чисельності населення та його потреб;

5. Моніторинг - це:

а) система збору інформації про навколишнє середовище;

б) банк даних щодо інформації про навколишнє середовище;

в) система   спостережень   за   навколишнім   середовищем,  

г) система контролю якості складових навколишнього середовища;

6. Які з вказаних нормативних актів встановлюють вимоги щодо охорони атмосферного повітря:

а) повітряний кодекс України; б) Закон України “Про відходи”;

в) Закон України “Про дорожній рух”; г) Лісовий кодекс України.

7. Для визначення безпеки для здоров’я людини та екологічної безпеки під час проектування, будівництва підприємств та інших об’єктів проводиться:

а) тільки екологічна експертиза; б) тільки санітарно-гігієнічна експертиза;

в) як екологічна, так і санітарно-гігієнічна експертиза.

8. Хімічні речовини або їх сполуки, що використовуються для підвищення родючості ґрунтів, – це:

а) пестициди; б) агрохімікати; в) гербіциди; г) інсектициди.

9. Уздовж трубопроводів встановлюються:

а) карантинні смуги; б) санітарно-захисні зони;

в) охоронні зони; г) зони підвищеної екологічної небезпеки.

10. Нормативи екологічної безпеки є:

а) єдиними для всієї території України;

б) можуть бути більш суворими для лікувально-оздоровчих і курортних зон;

в) можуть бути менш суворими для техногенно-забруднених територій,

зокрема й території, що постраждала від аварії на ЧАЕС.

г) диференційовані в межах території України залежно від природнокліматичних зон.

11. Які природні території в Україні мають міжнародне значення:

а) біосферні заповідники;

б) національні природні парки;

в) природні заповідники;

г) лікувально-оздоровчі та рекреаційні зони

12. Визначте у наведеному переліку найвищий рівень якості навколишнього середовища:

а) чисте довкілля; б) здорове довкілля; в) сприятливе для життя і здоров’я довкілля; г) безпечне для життя і здоров’я довкілля.

Варіант 2

1. Які природні території в Україні мають міжнародне значення:

а) біосферні заповідники;

б) національні природні парки;

в) природні заповідники;

г) лікувально-оздоровчі та рекреаційні зони.

2. Рішення міжнародних організацій та конференцій з охорони довкілля мають:

а) загальнообов’язковий характер;

б) рекомендаційний характер;

в) загальнообов’язковий характер для держав, які беруть участь у

відповідній організації або конференції.

3.  Які з вказаних нормативних актів встановлюють вимоги щодо охорони атмосферного повітря:

а) повітряний кодекс України; б) Закон України “Про відходи”;

в) Закон України “Про дорожній рух”; г) Лісовий кодекс України.

4. Державні екологічні стандарти в галузі охорони навколишнього природного середовища визначають:

а) гранично допустимі викиди у навколишнє природне середовище

б) режим використання й охорони природних ресурсів;

в) нормативи використання природних ресурсів;

г) гранично допустимі скиди у навколишнє природне середовище

5. Хімічні речовини або їх сполуки, що використовуються для підвищення родючості ґрунтів, – це:

а) пестициди; б) агрохімікати; в) гербіциди; г) інсектициди

6. Для визначення безпеки для здоров’я людини та екологічної безпеки

під час проектування, будівництва підприємств та інших об’єктів

проводиться:

а) тільки екологічна експертиза; б) тільки санітарно-гігієнічна експертиза;

в) як екологічна, так і санітарно-гігієнічна експертиза.

7. Найбільшим забруднювачем довкілля в промислово розвинутих

країнах є:

а) автотранспорт;

б) металургія;

в) хімічна промисловість;

г) целюлозно-паперова промисловість;

8. Моніторинг - це:

а) система збору інформації про навколишнє середовище;

б) банк даних щодо інформації про навколишнє середовище;

в) система   спостережень   за   навколишнім   середовищем,  

г) система контролю якості складових навколишнього середовища;

9. Екологічні нормативи встановлюють:

а) режим використання й охорони природних ресурсів;

б) вимоги щодо запобігання забрудненню навколишнього природного

середовища;

в) гранично допустимі скиди у навколишнє природне середовище забруднюючих хімічних речовин;

г) методи контролю за станом навколишнього природного середовища;

10. Основною причиною погіршення екологічного стану довкілля є:

а) зміна клімату на планеті;

б) збільшення кількості будівель, споруд (будинки, дороги, гідротехнічні споруди тощо);

в) активізація геотектонічної діяльності на Земній кулі; г) збільшення чисельності населення та його потреб;

11. Уздовж трубопроводів встановлюються:

а) карантинні смуги; б) санітарно-захисні зони;

в) охоронні зони; г) зони підвищеної екологічної небезпеки.

12.  Нормативи екологічної безпеки є:

а) єдиними для всієї території України;

б) можуть бути більш суворими для лікувально-оздоровчих і курортних зон;

в) можуть бути менш суворими для техногенно-забруднених територій, зокрема й території, що постраждала від аварії на ЧАЕС.

г) диференційовані в межах території України залежно від природнокліматичних зон.

4.  Підбиття підсумків, аналіз та оцінка роботи учнів на уроці.

5.  Домашнє завдання. Повторити конспект.

 

 

ПЛАН–КОНСПЕКТ УРОКУ № 9

 

 

Тема уроку:  Небезпечність та шкідливість речовин, що  користовуються при перевезенні автотранспортом

Мета уроку: сформувати знання учнів про небезпечність та шкідливість речовин, що використовуються при перевезенні автотранспортом

Тип уроку: засвоєння нових знань

Методи та прийоми проведення: розповідь, бесіда, самостійна робота

КМЗ уроку: підручники, презентація, мультимедійний комплекс, дидактичні матеріали.

ХІД УРОКУ

1. Організаційна частина (перевірка:наявності учнів, чергових, готовності учнів до уроку)

2. Повідомлення теми, мети і завдань уроку. Мотивація теми.

3. Основна частина.

3.1 Вивчення фактичного матеріалу. Запис теми, плану.

 

План уроку

1. Групи токсичних речовин, їх небезпечність

2. Правила та умови перевезення небезпечних вантажів.

3. Відповідальність у сфері перевезення небезпечних  вантажів.
 

1. Групи токсичних речовин, їх небезпечність.

Останнім часом почастішали дорожньо-транспортні пригоди за участю автомобілів, які перевозять небезпечні вантажі (вибухонебезпечні речовини, паливо-мастильні матеріали, різного роду добрива, кисень, водень та інші). Вимоги до таких перевізників більш суворіші ніж до інших видів перевезень.

  •              ВІДХОДИ, одержані при очищенні кам'яновугільного газу 
  • ЛЕГКОЗАЙМИСТІ, Н.З.К. 
  •              РЕЧОВИНА ТВЕРДА, НЕБЕЗПЕЧНА ДЛЯ НАВКОЛИШНЬОГО

          СЕРЕДОВИЩА, Н.З.К. 

  •              РЕЧОВИНА ТВЕРДА, ЩО РЕАГУЄ З ВОДОЮ, Н.З.К. 
  •              РЕЧОВИНИ ТВЕРДІ, ЯКІ МІСТЯТЬ ТОКСИЧНУ РІДИНУ, Н.З.К. 
  •              ВІДХОДИ, одержані при очищенні кам'яновугільного газу

          РЕЧОВИНИ ТВЕРДІ, ЯКІ МІСТЯТЬ ТОКСИЧНУ РІДИНУ, Н.З.К. 

  •              БАТАРЕЇ РІДИННІ КИСЛОТНІ електричні акумуляторні;
  •              БАТАРЕЇ   РІДИННІ ЛУЖНІ електричні акумуляторні;
  •              БАТАРЕЇ РІДИННІ, ЩО НЕ ПРОЛИВАЮТЬСЯ електричні

          акумуляторні 

2. Правила та умови перевезення небезпечних вантажів.

  •              Перевезення дозволяється повним завантаженням у закритих транспортних засобах та контейнерах або критих брезентом транспортних
  •              засобах чи великих контейнерах, критих брезентом, що не промокає і не займається.
  •              Транспортні засоби та контейнери повинні мати таку конструкцію, яка

  •              б запобігала стиканню небезпечної речовини з деревом чи будь-яким іншим горючим матеріалом у разі її витоку або висипання.
  •              Якщо кузов або контейнер виготовлені з дерева чи іншого горючого матеріалу, їх внутрішня поверхня повинна бути покрита ізолюючою вогнестійкою обшивкою або обшивкою, виготовленою із силікату натрію чи іншої аналогічної речовини 

ЛЕГКОЗАЙМИСТІ, Н.З.К. 

  •              Перевезення дозволяється у:
    - закритих транспортних засобах з металевим кузовом;
    - закритих металевих контейнерах;
    - критих брезентом, що не займається, металевих кузовах транспортних засобів та великих металевих контейнерах:
    критих брезентом, що не горить, кузовах транспортних засобів та контейнерах, підлога та стінки яких захищені від впливу речовини, що перевозиться .

РЕЧОВИНА ТВЕРДА, НЕБЕЗПЕЧНА ДЛЯ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА, Н.З.К. 

  •              Перевезення дозволяється в критих брезентом транспортних засобах та в критих брезентом великих контейнерах, що мають вентиляцію 

РЕЧОВИНА ТВЕРДА, ЩО РЕАГУЄ З ВОДОЮ, Н.З.К. 

  •              Перевезення дозволяється в спеціально обладнаних транспортних засобах та контейнерах. Отвори, що використовуються для завантаження та розвантаження, повинні закриватись герметично.

РЕЧОВИНИ ТВЕРДІ, ЯКІ МІСТЯТЬ ТОКСИЧНУ РІДИНУ, Н.З.К. 

  •              Перевезення дозволяється в критих брезентом транспортних засобах, закритих контейнерах або критих брезентом великих контейнерах із суцільними стінками. Корпус транспортних засобів або контейнерів повинен бути герметичним .

 

ВІДХОДИ ЛІКАРНЯНОГО ПОХОДЖЕННЯ, РІЗНІ, Н.З.К., або (БІО)МЕДИЧНІ ВІДХОДИ, Н.З.К., або МЕДИЧНІ ВІДХОДИ, ЩО ПІДПАДАЮТЬ ПІД ДІЮ СПЕЦІАЛЬНИХ ПРАВИЛ, Н.З.К. 

Перевезення дозволяється в спеціально  обладнаних транспортних засобах у такий спосіб, щоб уникнути виникнення Автопоезд трёхсторонней разгрузки от КрАЗ! небезпеки для людей, тварин та навколишнього середовища, наприклад, шляхом їх завантаження в мішки та забезпечення герметичності 

БАТАРЕЇ РІДИННІ КИСЛОТНІ електричні акумуляторні; БАТАРЕЇ РІДИННІ ЛУЖНІ електричні акумуляторні; БАТАРЕЇ РІДИННІ, ЩО НЕ ПРОЛИВАЮТЬСЯ електричні акумуляторні 

  •              Перевезення дозволяється в спеціально обладнаних транспортних засобах у такий спосіб, щоб уникнути виникнення небезпеки для людей, тварин та навколишнього середовища, наприклад, шляхом їх завантаження в мішки та забезпечення герметичності 
  •              У кузові транспортного засобу або контейнері забороняється спільне перевезення батарей, що містять різні речовини, а також інших вантажів, що

 

можуть вступати в небезпечні реакції один з одним.

  •              Під час перевезення на поверхню кузовів транспортних засобів або контейнерів не повинні потрапляти залишки корозійних речовин, що містяться в батареях 

3. Відповідальність у сфері перевезення небезпечних  вантажів

 

 

За порушення  законодавства   про   перевезення   небезпечних
вантажів  юридичні та фізичні особи несуть відповідальність згідно
з законом.

4. Узагальнення та систематизація знань

1. Охарактеризуйте наступні групи токсичних речовин

2. Які умови перевезення цих речовин?

3. В чому полягає шкідливість речовин?

5. Підбиття підсумків, аналіз та оцінка роботи учнів на уроці.

6. Домашнє завдання.

 

 

ПЛАН–КОНСПЕКТ УРОКУ № 10

 

 

Тема уроку:  Шкідливість речовин, що містять антикорозійні засоби.

Мета уроку: сформувати знання учнів про небезпечність та шкідливість речовин, що містять антикорозійні засоби.

Тип уроку: засвоєння нових знань

Методи та прийоми проведення: розповідь, бесіда, самостійна робота

КМЗ уроку: підручники, презентація, мультимедійний комплекс, дидактичні матеріали.

ХІД УРОКУ

1. Організаційна частина (перевірка:наявності учнів, чергових, готовності учнів до уроку)

2. Повідомлення теми, мети і завдань уроку. Мотивація теми.

3. Основна частина.

3.1 Вивчення фактичного матеріалу. Запис теми, плану.

 

 

План уроку

1. Шкідливість антикорозійних засобів.

2. Шкідливість речовин, що містять миючі засоби.

 

1. Антикорозійні засоби, їх шкідливий вплив.

 Для антикорозійної обробки використовуються різні засоби.
Захисний мастильний матеріал НГМ-МЛ застосовується для обробки прихованих порожнин. Цим матеріалом оброблені приховані порожнини нових автомобілів. В'язкість матеріалу повинна бути по віскозиметрі В3-4с, для розведення використовується уайт-спірит, час сушіння при температурі 20 "С - 15 хвилин.

Автоконсерванти порогів «Мобіль-1» і «Мобіль-2» використовуються для обробки прихованих порожнин в процесі експлуатації. Допускається нанесення автоконсервантів на поверхні, раніше покриті маслами, а також на іржаві поверхні. Рекомендується порожнини обробляти через кожні 2 роки. Робоча в'язкість матеріалу повинна бути 15-40 с, розбавляється уайт-спіритом або бензином, час сушіння при температурі 20 ° С - 20-30 хвилин.

Захисне плівкове покриття НГ-216Б використовується для покриття вузлів і частин автомобіля під кузовом на період транспортування. Робоча в'язкість повинна бути 1 8-22 с, розбавляється уайт-спіритом або бензином, час сушіння при 20 СС - 20 хвилин. Мастика протишумні безшумна БПМ-1 ис-користується для захисту від корозії днища кузова в процесі експлуатації автомобіля. Мастика наноситься товщиною 1-1,5 мм. Вона добре знижує шум, але має недостатніми протикорозійним властивостями і не може тривалий час протистояти розчинів солей, абразивам та інших речовин. Мастику можна розбавляти ксилолом або сольвентом, час сушіння при 20 ° С - 24 год, при температурі 100-110 ° С - 30 хвилин. Пластизоль Д-4а

застосовується для герметизації зварених швів і стиків деталей на зовнішніх і внутрішніх поверхнях кузова. Шви й стики знову замінених деталей промазують ппастізолем перед фарбувальними роботами. Матеріал високої в'язкості, час сушіння при температурі 130 ° С - 30 хвилин;
“Тосол А-65” — НХР із температурою кристалізації не вище мінус 65°С.
За кілька років було вдосконалено технологію одержання “Тосолів”, і в марках з’явилась літера “М” — модернізований, які містять присадки, що за-побігають корозії міді, припоїв, чавуну, сталі, але не містять присадок, що захищають алюміній.

Уже розроблено нові НХР “Тосол А-40МБ” і “Тосол А-65МБ”, які мають високі антикорозійні властивості щодо чорних і кольорових металів і добру сумісність з гумовими ущільнювачами, а також надійні протипінні властивості. Українсько-чеське СП “Велвана” пропонує антифриз-концентрат із комплексом присадок виробництва Чехії, які захищають радіатори з кольорових металів (сплави алюмінію та міді) двигунів. Щоб одержати робочі холодильні рідини для різних температур навколишнього середовища, концентрат змішують із дистильованою водою. У Росії розроблено нову НХР “Лукойл антифриз G48”, призначену для використання в системах охолодження двигунів зарубіжного виробництва, а також сучасних вітчизняних автомобілів. Вона відповідає потребам міжнародних стандартів і специфікаціям провідних автомобільних компаній, таких як AUDI, BMW, Opel, Volvo, Porsсhe тощо. Виготовлено на основі концентрату фірми БАСФ АГ, Німеччина. Забезпечує надійну роботу системи охолодження в широкому діапазоні температур навколишнього середовища — від мінус 40°С до плюс 50°С. Містить набір ефективних присадок, які захищають системи охолодження від корозії. Сумісна з НХР “Тосол А-40М”.

2. Шкідливість речовин, що містять миючі засоби.

Миючі засоби для автомобілів

Забруднення за трудністю вилу­чення їх з поверхні автомобіля можна умовно поділити на три ви­ди: легкозв'язані (пісок з глинистими домішками), середньозв'язані (пісок із глинистими домішками, а також із домішками органічних й оливних та металевих речовин) і міцнозв'язані (частинки асфаль­ту, смолисті забруднення). Легкозв'язані забруднення змивають водою, а інші видаляють за допомогою мийних засобів. Для миття кузова не рекомендується використовувати звичайні синтетичні мийні засоби, а також мило. Для миття лакофарбових поверхонь обшивки і пластмасових дета­лей автомобіля використовують автошампуні, до складу яких входять поверхневоактивні речовини, спирти, карбоксиметилцелюлоза, три-поліфосфат натрію, капролактам, рідке натрієве скло, поліакриламід.

Автошампуні виробляються у вигляді рідких, пасто- та порошко­подібних препаратів. Рецептури автошампунів підбирають таким чином, щоб вони не виявляли корозійної дії. Є авто шампуні, засто­сування яких сприяє антикорозійному захисту поверхонь. Рідкими автошампунями (наприклад, автошампунем з висушувальним ефектом) миють лакофарбові покриття, а також обшивку автомобілів. Для цього 50 г шампуню розводять у 10 л води, і за до­помогою губки або м'якої щітки миють поверхню, потім обмивають її водою. Шампунь можна використовувати у мийних установках. Витрати 50 г на автомобіль. Для цих самих цілей служить концентрований автошампуньсвоєму складі він містить до 35 % поверхневоактивних речовин в пе­рерахунку на 100 %), який перед ручним миттям розбавляють водою у пропорції 1:200, а потім миють поверхню як звичайним шампунем. Механічне миття проводять згідно з інструкцією для мийного обладнання, розводять шампунь у пропорції 1:1000. Витрата препа­рату при ручному митті становить 3...5 г/м3, при автоматичному — 35...50 г на автомобіль. Автошампунями з антикорозійним ефектом миють вручну або на мийних

пристроях лакофарбові покриття автомобіля так, як і концен­трованими. До цих шампунів входять антикорозійні домішки, що усувають корозійну дію води на метал. Ці шампуні рекомендують застосовувати для миття пошкодженого лакофарбового покриття. Для миття й короткочасної консервації лакофарбових покриттів автомобілів ефективними є порошкоподібні засоби типу «Лак Клин». 40 г цього порошку  (2 ковпачка мірника) розводять у 10 л води. Кузов автомобіля обмивають водою, потім змочують приго­товленим розчином і рівномірно змивають забруднення, починаю­чи з верхньої частини автомобіля. При цьому вся поверхня кузова має бути весь час вологою. Після миття кузов обмивають несильним струменем води, щоб не зруйнувати захисну плівку. Високу ефективність мають автопрепарати типу автомобільної ре­човини для миття порогів, призначеної для промивання закритих по­рожнин та днища кузова перед антикорозійним обробленням (на­приклад, перед обробленням автоконсервантом порогів «Мовиль»). Для миття сильнозабруднених рук використовують спеціальні за­соби (наприклад, «Паста мийна для рук»), за допомогою яких вида­ляють сажу, іржу та інші нерозчинні у воді забруднення. Пасту ви­давлюють на вологі руки, розтирають та змивають водою.

4. Узагальнення та систематизація знань

5. Підбиття підсумків, аналіз та оцінка роботи учнів на уроці.

6. Домашнє завдання

 

 

ПЛАН–КОНСПЕКТ УРОКУ № 11-12

 

 

Тема уроку:  Оцінка впливу СТО на навколишнє середовище

Мета уроку: сформувати знання учнів про вплив процесів будівництва та ремонту автодоріг на навколишнє природне середовище, та визначити РНДУ

з попередньої теми.

Тип уроку: комбінований

Методи та прийоми проведення: розповідь, бесіда, самостійна робота

КМЗ уроку: підручники, презентація, мультимедійний комплекс

 

ХІД УРОКУ

 

1.  Організаційна частина (перевірка:наявності учнів, чергових, готовності учнів до уроку)

2. Повторення та узагальнення попередньої теми

1 варіант

1. Розкрийте зміст поняття екологічна політика.

2. Перерахуйте можливі економічні шляхи збереження навколишнього середовища.

2 варіант

1. Перерахуйте екологічно чисті джерела енергії та можливі шляхи їх використання.

2. Перерахуйте можливі соціально-правові важелі охорони природи.

3. Повідомлення теми, мети і завдань уроку. Мотивація теми.

4. Основна частина.

4.1 Вивчення фактичного матеріалу. Запис теми, плану.

 

План уроку

1. Оцінка впливу на навколишнє середовище СТО

2. Організовані та неорганізовані викиди на СТО

 

  1.               Оцінка впливу на навколишнє середовище (ОВНС) – один із головних інструментів екологічного планування, який дозволяє здійснити комплексний

прогноз змін стану природного, соціального і техногенного середовищ, що виконується на підставі аналізу впливів передбачуваної діяльності з

урахуванням можливих заходів безпеки та методів недопущення негативних змін відповідно до реалізації такого виду діяльності, зокрема діяльності станції технічного обслуговування (СТО) автомобілів [1].

2. СТО транспортних засобів є об’єктами підвищеної екологічної небезпеки. Вони мають як організовані, так і неорганізовані джерела викидів. До складу СТО, на яких виконуються весь комплекс ремонтно-технічних та діагностичних робіт, як правило, входить одночасно декілька технологічних дільниць. Кожна із дільниць має свої власні джерела викидів, які можуть забруднювати навколишнє середовище, створюючи при цьому відповідне антропогенне навантаження.

 Для того щоб оцінити величину негативного впливу СТО в цілому, необхідно розглянути особливості технологічних операцій, що виконуються на кожній дільниці СТО. Зокрема, на дільниці зарядки акумуляторних батарей при експлуатації кислотних акумуляторів внаслідок електролізу води виділяються водень,  кисень, двоокис сірки, сурм’янистий та миш’яковистий водень, вуглекислий газ,  аерозоль сірчаної кислоти (акумуляторні гази) у вигляді туману та інші.

На СТО може використовуватися як газове зварювання та різання металу, так і електродугове зварювання електродами.

В зв’язку з тим, що “чистий” час проведення електрозварювальних робіт важко визначити, кількість забруднюючих речовин, які виділяються, зокрема, при електрозварюванні, зручніше підраховувати по питомих показниках, віднесених до витрати зварювальних матеріалів.

Під час зварювання і різання металевих деталей кузова автомобіля

виділяються неорганізовані викиди зварювального аерозолю, які складають 18 - 22 г на 1 кг електродів, що використовуються і містять:  оксиди азоту,  заліза, марганцю, титану,  хрому, алюмінію тощо. На дільниці по ремонту шин транспортних засобів під час роботи різної ємкісної апаратури (змішувачів, реакторів і т.п.), а також при використанні рідин безпосередньо в технологічних процесах (наприклад, при очищенні гумових поверхонь бензином, нанесенні клеїв і т.п.) відбувається виділення великої кількості парів шкідливих речовин, які теж необхідно враховувати.

  На фарбувальних дільницях СТО відбувається виділення забруднюючих речовин з урахуванням процесів фарбування і сушіння лакофарбового покриття, складу і витрат фарбувального матеріалу. При дослідженні автомийок на території СТО необхідно визначати: реальні об’єми водоспоживання, стан систем водозабезпечення і очищення води, склад і вміст забруднюючих компонентів у відпрацьованій воді перед скиданням її у каналізацію. Відомо, що до витратних матеріалів на автомийках відносяться: шампуні, засоби для чистки, піноутворювачі, що полегшують і прискорюють видалення бруду, засоби для швидкого очищення від прилиплих комах, віск, що захищає від “капризів” погоди, очищувачі бітумних, смоляних і олійних плям, нейтралізатори запаху, поліролі для блиску, і т.д.

 Основним компонентом синтетичних миючих засобів є поверхнево-активні речовини, які поділяють на три види: катіонні, аніонні  та неіоногенні. Стосовно їх гігієнічних властивостей встановлено, що катіонні поверхнево-активні речовини більш токсичні, ніж аніонні. Зокрема, деякі

похідні первинних, вторинних і третинних амінів, що входять до складу 

автокосметики, являють собою отрути, які здатні впливати на роботу

центральної нервової системи, можуть викликати різні подразнення шкіри тощо. В даний час на території м. Черкас та області функціонує

велика кількість СТО різних форм власності, які належать як великим автотранспортним підприємствам і організаціям, так і приватним власникам. Кожна із таких СТО потребує проведення комплексної ОВНС та екологічної експертизи з урахуванням всіх ландшафтних, геологічних, гідрологічних, кліматичних та інших особливостей тих районів, в яких вони розташовані, а також розробки ефективних заходів по зменшенню негативного впливу даних об’єктів на довкілля.

5. Підбиття підсумків, аналіз та оцінка роботи учнів на уроці.

6. Домашнє завдання.

 

ПЛАН–КОНСПЕКТ УРОКУ № 13 -14

 

 

Тема уроку:  Вплив автомобільного транспорту на оточуюче середовище.

Мета уроку: сформувати знання учнів про вплив автомобілів на навколишнє природне середовище, та визначити РНДУ з попередньої теми .

Тип уроку: комбінований

Методи та прийоми проведення: розповідь, бесіда, самостійна робота.

КМЗ уроку: підручники, презентація, мультимедійний комплекс

 

ХІД УРОКУ

1.  Організаційна частина (перевірка:наявності учнів, чергових, готовності учнів до уроку)

2. Повторення та узагальнення попередньої теми

1 варіант

1. Розкрийте зміст поняття екологічна політика

2. Перерахуйте можливі економічні шляхи збереження навколишнього середовища

2 варіант

1. Перерахуйте екологічно чисті джерела енергії та можливі шляхи їх використання.

2. Перерахуйте можливі соціально-правові важелі охорони природи

3. Повідомлення теми, мети і завдань уроку. Мотивація теми.

4. Основна частина.

4.1 Вивчення фактичного матеріалу. Запис теми, плану.

 

План уроку

1. Види забруднень транспортом

2. Недоліки ДВЗ

3. Перспективи розвитку та зміни ДВЗ

 

1. Види забруднень транспортної галузі.

Значним забруднювачем довкілля є транспортна галузь, значної шкоди довкіллю завдають відпрацьовані гази автомобілів, паливно-мастильні матеріали, пари шкідливих речовин.

Через великі обсяги використання пального автотранспорт забруднює

навколишнє середовище токсичними компонентами: 25% - солями свинцю; 50% - оксидом вуглецю. Основні забруднювачі залізничного транспорту - це відпрацьовані гази тепловозів, фенол, аерозолі, сміття. Морський транспорт

 

забруднює море відходами харчування, сміттям, нафтою.

До основних видів впливу автомобільного транспорту на навколишнє середовище дослідники відносять, по-перше, порушення екосистем і

територій (зміна ландшафтів, зміна гідрологічного режиму територій, порушення ґрунтів, зміна природних ареалів поширення рослинності й перебування диких тварин). По-друге, забруднення навколишнього середовища у всіх трьох середовищах перебування (атмосфері, гідросфері й літосфері). Поряд із забрудненнями навколишнього середовища шкідливими викидами має місце фізичний вплив на атмосферу у вигляді фізичних полів 

 

(підвищений шум, інфразвук, електромагнітні випромінювання). Із цих факторів найбільший вплив робить шум.

2. Недоліки ДВЗ

Основна маса сучасних автомобілів оснащена двигунами внутрішнього згоряння, завдяки яким автомобіль одержав велике поширення. Разом з тим, з ростом автопарку все більше став проявлятися істотний недолік двигунів внутрішнього згоряння, на який раніше не звертали особливої уваги. При їхній роботі з вихлопними газами в навколишнє середовище надходять речовини, шкідливі для здоров’я людини.

Автомобільний транспорт, з одного боку, споживає з атмосфери кисень, а з іншого боку – викидає в неї відпрацьовані гази й вуглеводні через випар їх з паливних баків і негерметичність систем подачі палива. У великих мегаполісах автомобільний транспорт поглинає кисню в десятки разів більше, ніж все їхнє населення. Дослідження, проведені на дорогах

Черкас, показали, що при тихій, безвітряній погоді й низькому атмосферному тиску на жвавих автомобільних трасах об’ємна концентрація кисню в повітрі нерідко стає нижче 20 відсотків. Автотранспорт забруднює атмосферне повітря викидами  відпрацьованих газів, основними складовими яких є оксиди вуглецю й азоту, вуглеводні, альдегіди, свинець і ряд інших шкідливих домішок, у тому числі й канцерогенних. До складу викидів від автомобілів входить кілька сотень хімічних сполук. Щорічні сумарні автомобільні викиди тільки в країнах СНД становлять більше 400 мільйонів тонн, з яких:

27 мільйонів тонн оксиду вуглецю,

2,5 мільйона тонн вуглеводнів,

 9 мільйонів тонн оксидів азоту,

200–300 - діоксидів вуглецю.

Вихлопи від автотранспорту поширюються на вулицях міст уздовж доріг, впливаючи на пішоходів, жителів розташованих поряд будинків і рослинність. Встановлено, що зони з перевищенням граничнодопустимих концентрацій по оксидах вуглецю й азоту охоплюють до 90 відсотків міської території. Особливістю автомобільних викидів є також те, що вони забруднюють повітря на висоті людського росту, і люди дихають цими викидами.

Спроби замінити двигун внутрішнього згоряння яким-небудь іншим, що не виділяє токсичної речовини, робляться постійно, але вони мають обмежений успіх. Дотепер не створено двигун, що міг би забезпечити автомобілю ті якості й можливості, якими він володіє сьогодні. Людина, пізнавши всі переваги автомобіля, не хоче, та й не може без нього жити й поряд із цим, знаючи й почуваючи, як автомобіль отруює навколишнє середовище, зобов’язана зробити так, щоб викиди шкідливих речовин були б,

якщо не виключені повністю, то, у всякому разі, зведені до мінімуму.

Сорт палива і його якість дуже впливають на токсичність відпрацьованих газів автомобільних двигунів, вважають одеські дослідники. Але, незважаючи на те, що склад моторних палив строго регламентований міжнародними стандартами й правилами ООН і збільшується виробництво

бензинів без антидетонаційних присадок, все-таки викиди шкідливих речовин у навколишнє середовище від автотранспорту залишаються досить значними. Так, за даними Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Черкаській області, до 70 відсотків забруднення повітря дає автомобільний транспорт.

Для кожного виду двигуна внутрішнього згоряння за інших рівних умов обсяг забруднюючих речовин, викинутих в атмосферу, пропорційний видатку палива, тобто загальна витрата палива, зв’язана й зі збільшенням кількості автомобілів, приводить до збільшення забруднення навколишнього середовища.

3. Одним із напрямків вирішення проблеми є використання комбінованих і нових видів палива. Заміна рідких нафтових палив зрідженим газом і стислим природним газом (метаном), а також спиртовмісними сумішами забезпечує деяке поліпшення екологічних показників автомобіля, впевнені дослідники.

При наявності в паливі до 10 відсотків спирту не потрібно змінювати конструкції двигунів внутрішнього згоряння. Введення спирту сприяє підвищенню октанового числа з 88 до 94 при одночасному зниженні концентрації відпрацьованих газів, оксидів азоту й вуглеводнів.

Становить інтерес і використання як палива метилового й етилового спиртів. Експлуатація автомобілів, що використовують як паливо чисті спирти, дозволить знизити у відпрацьованих газах присутність забруднюючих речовин на 20–25 відсотків. Проведені дослідження показують, що як паливо може використовуватися і водень. Перспективи цього палива визначаються його екологічною чистотою (в автомобілях, що працюють на даному виді палива, викиди оксидів вуглецю зменшуються в 30–50 разів, оксидів азоту – в 3–5 разів і вуглеводнів – в 2–2,5 разу), необмеженістю й відновлюваністю сировинних ресурсів і прекрасних моторних властивостей.

Застосування етилового бензину, що має у своєму складі з’єднання свинцю, викликає забруднення атмосферного повітря досить токсичними з’єднаннями свинцю. При спалюванні однієї тонни такого виду бензину в атмосферу викидається приблизно 0,50 – 0,85 кг оксидів свинцю, який може попадати в організм людини із вдиханням повітря (до 70 відсотків свинцю осідає в легенях). При більших концентраціях виникає ризик його проникнення через шкіру. Зниження в їжі людини заліза, кальцію, фосфору, магнію, цинку підвищує здатність організму збільшувати засвоюваність свинцю. Радикальний метод боротьби із забрудненням навколишнього середовища свинцем викидами транспорту – відмова від використання етилових бензинів. Атмосферне забруднення може бути безпосередньою причиною розвитку захворювання або робити не специфічний обтяжений вплив.

Одесити впевнені також у тому, що проникнення різних шкідливих речовин підвищеної концентрації через органи дихання й шкірний покрив приводить до істотної зміни стану організму. Через це відчутними темпами відбувається нагромадження спадкоємних пороків. Широке поширення

 Особливу тривогу  викликає збільшення кількості хворих на рак легенів. Тому так гостро стоїть проблема захисту повітряного середовища від всіх видів забруднень. Сучасний автомобіль – приклад неекологічного транспортного засобу, тому проблеми й шляхи підвищення його екологічності здобувають особливу актуальність.

Основні напрями й шляхи зниження впливу автомобільного транспорту на навколишнє середовище й здоров’я людини можна звести до технологічних, санітарно-технічних, планувальних і адміністративних.

Серед них виділяються:

  •                 розробка й використання нових видів автотранспорту, мінімально забруднюючих навколишнє середовище;
  •                 вдосконалювання двигуна автомобіля і його технічного стану та раціональна організація й управління транспортними потоками;
  •                 використання більш якісних видів палива й мастильних матеріалів та застосування сучасних санітарно-технічних заходів (рециркуляція відпрацьованих газів і їхня нейтралізація.

5.  Підбиття підсумків, аналіз та оцінка роботи учнів на уроці.

6.  Домашнє завдання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Основні пріоритети охорони навколишнього природного середовищаЕкологічне законодавство України

 

1. Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища"

2. Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року

3. Закон України "Про охорону атмосферного повітря"

4. Закон України "Про відходи"

5. Закон України "Про пестициди та агрохімікати"

6. Закон України "Про природно-заповідний фонд України"

7. Закон України "Про екологічну експертизу України"

8. Закон України "Про тваринний світ"

9. Закон України "Про рослинний світ"

10. Закон України "Про мисливське господарство та полювання"

11. Закон України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності"

12. Повітряний кодекс України

13. Водний Кодекс України

14. Земельний Кодекс України

15. Лісовий кодекс України

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЛАН–КОНСПЕКТ УРОКУ № 15

 

Тема уроку:  Екскурсія на СТО ДНЗ «ЧПАЛ»

Мета уроку: ознайомитися з місцевим СТО, його виробничим процесом, принципами розміщення, організацією та структурою виробництва; використання діагностичного обладнання на СТО
ознайомлення з сучасним обладнанням та новітніми технологіями.

Тип уроку: урок практичного застосування учнями отриманих знань.
Методи та прийоми проведення: розповідь, бесіда, самостійна робота.

КМЗ уроку: зошит (блокнот), ручка або олівець, фотоапарат;
 

Структура уроку

 

I. Організаційний момент:

- попередня підготовка учнів до екскурсії;

- визначення мети і завдань екскурсій;

- планування екскурсії;

II.Практична робота в класі - завдання для учня під час екскурсії.

III. Екскурсія.

IV. Підсумок екскурсії.

V. Домашнє завдання

ХІД УРОКУ

1. Організаційна частина (перевірка:наявності учнів, чергових, готовності учнів до уроку)

  •                   вивчити відповідну літературу по тій галузі куди планується здійснити            

          екскурсію;

  •                   відвідати підприємство і визначити об’єкти які підлягають вивченню;
  •                   скласти план проведення екскурсії, в якому повинен передбачити 
  •                   послідовність вивчення виробничих об’єктів, зміст пояснення вчителя і

         екскурсовода, запитання і завдання учням для спостереження і збору

          матеріалу;

  •                   разом із екскурсоводом повинен виділити запитання, які потребують

          собливої уваги;

  •                   повинен надати опережаюче завдання учням на повторення

          теоретичного матеріалу ними, що стосується галузі виробництва

          підприємства куди здійснюється екскурсія;

  •                   викладач групує учнів на групи при необхідності, дає завдання кожній 

          групі (учням) зібрати відомості про СТО, його особливості.

  •                   учню дається конкретне завдання по підготовці розповіді про зміст

         праці однієї професії ;

  •                   звернути увагу екскурсовода на те що після завершення екскурсії він як підсумок повинен розповісти про перспективи підприємства та покращення умов праці на ньому, а самому викладачу відзначити активних учнів під час екскурсії.

В класі перед  екскурсією викладач повинен :

-      провести бесіду з попередження дитячого травматизму; озвучити мету і  завдання екскурсії на підприємство, яка полягає в знайомленні з виробничим процесом, принципами його розміщення, організацією та структурою виробництва, з ознайомленням зі змістом праці людей різних професій які є на виробництві; використовуючи зібраний матеріал вони повинні скласти характеристику місцевого підприємства;

    -        оголосити завдання .

II. Практична робота – завдання для учнів під час екскурсії.
 

Учні (групи) записують або отримують завдання на які вони повинні дати відповідь під час екскурсії, ці завдання дадуть змогу скласти загальну характеристику підприємства.

Завдання 1.

1. Дайте відповідь на запитання:

  •                   назва підприємств, адреса;
  •                   коротка історія, етапи розвитку;
  •                   особливості розміщення,
  •                   основні стадії виробничого процесу;
  •                   технологія виробництва;
  •                   характер виробництва;
  •                   основні види продукції, що випускають;
  •                   споживачі готової продукції,
  •                   виробничі зв’язки з реалізації;
  •                   міроприємства по охороні праці і навколишнього середовища;
  •                   перспективи розвитку підприємства.

Завдання 2. На основі зібраних даних складіть комплексну економіко – географічну характеристику підприємства за планом.

План:
1. Назва підприємства.

2. До якої галузі народного господарства відноситься.

3. Місце знаходження підприємства, його географічне положення.

4. Історія підприємства.

5. Спеціалізація підприємства.

6. Розміри підприємств.Його структура (цехи, їх виробничі зв’язки).

7. Які затрати сировини, води, палива, енергії, праці на одиницю продукції.

Висновки про характер виробництва

8. Виробничо-територіальні зв’язки по сировині, паливу,обладнання та

  готової продукції. Найважливіші споживачі.

9. Транспортні умови.

10. Основні професії та професійний рівень працівників.

11. Міроприємства по хороні праці і навколишнього середовища.

12. Перспективи розвитку і форми власності підприємства.

13. Висновок про значення і розвиток підприємства.

III. Екскурсія.
Під час проведення самої екскурсії необхідно ще раз провести інструктаж з техніки безпеки і нагадати мету екскурсії та завдання які повинні виконати учні.
IV. Підсумок екскурсії. Даємо коротку економіко-географічну характеристику підприємства на основі поставлених завдань

V. Домашне завдання. Описати екскурсію за відповідними завданнями.

Додаткові матеріали

/Files/images/mtmt10_2.jpgОсновні напрямки навчальних програм:

/Files/images/x431_top_b.jpg

 

 

 

 

• використання діагностичного обладнання на СТО
• робота з комплектом обладнання для діагностики та очистки каналу подачі палива електроклапаних форсунок

• діагностика і ремонт електрообладнання автомобілів, систем управління бензинових та дизельних двигунів, систем безпеки (ABS, ESP, Air Bag та ін.)

• навчання для менеджерів СТО. Технічні фахівці компаній особисто знайомлять з сучасним обладнанням та новітніми технологіями.

 

 

/Files/images/kran.jpg

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЛАН–КОНСПЕКТ УРОКУ № 16

 

Тема уроку:  Екскурсія на ЗАТ «Богдан»

Мета уроку: ознайомитися з ЗАТ «Богдан», історією,  його виробничим процесом, принципами розміщення, організацією та структурою виробництва; потужностями; ознайомлення з сучасним обладнанням та новітніми технологіями.

Тип уроку: урок практичного застосування учнями отриманих знань.
Методи та прийоми проведення: розповідь, бесіда, самостійна робота.

КМЗ уроку: зошит (блокнот), ручка або олівець, фотоапарат;
 

Структура уроку

I. Організаційний момент:

- попередня підготовка учнів до екскурсії;

- визначення мети і завдань екскурсій;

- планування екскурсії;

II.Практична робота в класі - завдання для учня під час екскурсії.

III. Екскурсія.

IV. Підсумок екскурсії.

V. Домашнє завдання

ХІД УРОКУ

1. Організаційна частина (перевірка:наявності учнів, чергових, готовності учнів до уроку)

  •                   вивчити відповідну літературу по тій галузі куди планується здійснити            

          екскурсію;

  •                   відвідати підприємство і визначити об’єкти які підлягають вивченню;
  •                   скласти план проведення екскурсії, в якому повинен передбачити 

  •                   послідовність вивчення виробничих об’єктів, зміст пояснення вчителя і

         екскурсовода, запитання і завдання учням для спостереження і збору

          матеріалу;

  •                   разом із екскурсоводом повинен виділити запитання, які потребують

          собливої уваги;

  •                   повинен надати опережаюче завдання учням на повторення

          теоретичного матеріалу ними, що стосується галузі виробництва

          підприємства куди здійснюється екскурсія;

  •                   викладач групує учнів на групи при необхідності, дає завдання кожній 

          групі (учням) зібрати відомості про СТО, його особливості.

  •                   учню дається конкретне завдання по підготовці розповіді про зміст

         праці однієї професії ;

  •                   звернути увагу екскурсовода на те що після завершення екскурсії він як підсумок повинен розповісти про перспективи підприємства та покращення умов праці на ньому, а самому викладачу відзначити активних учнів під час екскурсії.

В класі перед  екскурсією викладач повинен :

-      провести бесіду з попередження дитячого травматизму; озвучити мету і  завдання екскурсії на підприємство, яка полягає в знайомленні з виробничим процесом, принципами його розміщення, організацією та структурою виробництва, з ознайомленням зі змістом праці людей різних професій які є на виробництві; використовуючи зібраний матеріал вони повинні скласти характеристику місцевого підприємства;

    -        оголосити завдання .

 

II. Практична робота – завдання для учнів під час екскурсії.
Учні (групи) записують або отримують завдання на які вони повинні дати відповідь під час екскурсії, ці завдання дадуть змогу скласти загальну характеристику підприємства.

Завдання 1.

1. Дайте відповідь на запитання:

  •                   назва підприємств, адреса;
  •                   коротка історія, етапи розвитку;
  •                   особливості розміщення,
  •                   основні стадії виробничого процесу;
  •                   технологія виробництва;
  •                   характер виробництва;
  •                   основні види продукції, що випускають;
  •                   споживачі готової продукції,
  •                   виробничі зв’язки з реалізації;
  •                   міроприємства по охороні праці і навколишнього середовища;
  •                   перспективи розвитку підприємства.

Завдання 2. На основі зібраних даних складіть комплексну економіко – географічну характеристику підприємства за планом.

План:
1. Назва підприємства.

2. До якої галузі народного господарства відноситься.

3. Місце знаходження підприємства, його географічне положення.

4. Історія підприємства.

5. Спеціалізація підприємства.

6. Розміри підприємств.Його структура (цехи, їх виробничі зв’язки).

7. Які затрати сировини, води, палива, енергії, праці на одиницю продукції.

Висновки про характер виробництва

8. Виробничо-територіальні зв’язки по сировині, паливу,обладнання та

   готової продукції. Найважливіші споживачі.

9. Транспортні умови.

10. Основні професії та професійний рівень працівників.

11. Міроприємства по хороні праці і навколишнього середовища.

12. Перспективи розвитку і форми власності підприємства.

13. Висновок про значення і розвиток підприємства.

III. Екскурсія.
Під час проведення самої екскурсії необхідно ще раз провести інструктаж з техніки безпеки і нагадати мету екскурсії та завдання які повинні виконати учні.
IV. Підсумок екскурсії.
Даємо коротку економіко-географічну характеристику підприємства на основі поставлених завдань.
V. Домашне завдання. Описати екскурсію за відповідними завданнями.

 

Додаткові матеріали

 

Корпорація "Богдан" - одна з найбільш розвинених компаній на автомобільному ринку України. На її потужностях виробляються лешкові автомобілі ВАЗ, Hyundaі, Kіa, автобуси усіх класів.
Завод було урочисто відкрито 20 червня 2008

року. На відкритті були присутні топ-менеджери партнерів українського підприємства — директор з експорту компанії «Hyundai» Вон Ши Чан, віце-президент компанії «АвтоВАЗ» Владислав Матус та інші. Інтерес бізнесменів

був очевидний: востаннє підприємство такого масштабу Запорізький автомобільний завод — відкривали ще за часів Радянського Союзу. Завод розмістився на площах колишнього НВО отор», із усіма будівельними роботами впорались за 2 роки. Найпочеснішим гостем офіційної церемонії став президент України Віктор Ющенко, який назвав пуск нового заводу унікальною та непересічною подією, а всіх присутніх — свідками народження першого українського автомобіля

Потужності

Інвестиції корпорації «Богдан» у проект будівництва заводу склали 330 млн доларів. З конвеєрів повного виробничого циклу сходять 2 моделі автомобілів «Лада» (2110 та 2111) та 3 моделі «Hyundai» (Tucson, Elantra та Accent). Потужність заводу — 120—150 тисяч машин за рік. Підприємство збирає автівки дрібновузловим способом — зварювання кузова, фарбування, складання. На заводі розташовано 2 цехи складання автомобілів, 2 цехи зварювання, цехи лакофарбування, тестування й логістики. Загальна площа всіх виробничих приміщень становить 120 тисяч м². Повну екологічність заводу забезпечують німецькі очисні споруди — лінія очистки стічних вод та викидів у повітря. Новий завод забезпечив робочими місцями 2,7 тисяч черкасців. У залученні кадрів «Богдан» співпрацює з Черкаським технологічним університетом та політехнічним технікумом. Студенти проходять на майданчиках підприємства практику, а випускників мають намір працевлаштовувати тут.[1] З 2010 року планується випуск власних легкових автомобілів: пікапи (Богдан-2310), з відкритою платформою, тентована версія, невеликий рефрижератор. Продовжується збирання авто марок Hyundai та Subaru[2].

Структура корпорації:
 

1. Виробництво транспортних засобів :
- ВАТ "ЛуАЗ" - виробництво легкових автомобілів та автобусів
- ВАТ "Черкаський автобус" - виробництво автобусів
- ТОВ "Богдан-Спецавтотехніка" - переобладнання та виробництво

   спецавтотехніки на базі існуючих моделей
2. Реалізація та сервісне обслуговування транспортних засобів :
- ТОВ "Український автомобільний холдинг" - автомобілі торгівельних марок

  ВАЗ, Hyundai, Kia, Subaru та інші
- ТОВ "Кіа Моторс Україна"- автомобілі Kia
- ТОВ "Хюндай Моторс Україна" - автомобілі Hyundai
- ТОВ "Мега-Моторс" - автомобілі Subaru
3. Інші послуги:
- ТОВ "АГ Богдан" - надання консультативних та інформаційних послуг
- ДП "ТП"Богдан" - транспортно-експедиційні послуги
- ТОВ "Богдан-лизинг" - лізингові послуги
- ТОВ "ПБС Інженерно-будівельна компанія" - проектні та проектно-вишукувальні роботи
- ТОВ "Вантажні автомобілі" - вантажні автомобілі
- ТОВ "Український автобус" - автобуси Богдан
- ТОВ "Аква-Моторс" - водна техніка Yamaha
- ВАТ "Вінниця-Алеко" - обслуговування легкових автомобілів
- ЗАТ "Луганск-Алеко" - обслуговування легкових автомобілів

 

 

 

 

 

ПЛАН–КОНСПЕКТ УРОКУ № 19

 

 

Тема уроку: Тематичне оцінювання навчальних досягнень

Мета уроку: визначити рівні НДУ з теми

Тип уроку: тематичне оцінювання

Методи та прийоми проведення: контрольна робота

КМЗ  уроку: мультимедійний проектор

 

ХІД УРОКУ

 

1. Організаційна частина (перевірка наявності учнів, чергових,     готовності учнів до уроку).

2. Повідомлення теми, мети і завдань уроку. Мотивація теми.

3. Перевірка рівня навчальних досягнень учнів.

 


[5] 

[6] 

[6] 

[6] 

[5] 

doc
Додано
29 червня 2018
Переглядів
1375
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку