Міжпредметні зв᾿язки на уроках української мови і літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Міжпредметні зв᾿язки на уроках української мови і літератури

 

 

 

 

 

 

 

Шерварлы Оксана Николаевна

учитель украинского языка и литературы

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

АНОТАЦІЯ

 Основним завданням педагога школи в даний час є формування всебічно розвиненої особистості, яка вміє творчо застосовувати набуті знання, вміння та навички, здатної до саморозвитку і самовдосконалення. Це завдання тісно пов’язане з проблемою вироблення метапредметных умінь і навичок школярів на уроках і в позакласній роботі.

Великі можливості для вирішення цієї проблеми дають міжпредметні зв’язки на уроках української мови та літератури, які закладають основи комплексного сприйняття знань учнями, спонукають їх до обдумування, міркування, порівняння, розвивають аналітичність і аргументованість мислення.

Саме застосування міжпредметних зв’язків сприяє формуванню єдиного змістовного смислового стрижня, цілісного освітнього поля, в рамках якого, образно висловлюючись, прокладені зручні і прості шляхи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

І. Анотація…………………………………………………………… 2

ІІ. Зміст………………………………………………………………. 3

ІІІ. Вступ……………………………………………………………… 4 – 5

ІV. Основна частина.

1. Загальний огляд теоретичного матеріалу з теми

«Міжпредметні зв’язки у навчанні»……………………… 6 – 8

2. Опис практичного досвіду з теоретичним

обґрунтуванням…………………………………………….. 8 – 19

V. Висновки…………………………………………………………. 20 – 21

VІ. Список використаної літератури………………………………. 22

ВСТУП

«Все, що знаходиться у взаємному зв’язку, повинно викладатися в такому ж зв’язку»

Ян Амос Коменський

Сучасне життя розвивається бурхливими темпами, тому відбулися вагомі зміни у системі освіти. Учитель, навіть найталановитіший, уже не може бути єдиним джерелом інформації. Традиційне навчання з його авторитаризмом, орієнтацією на середнього учня, перевагою репродуктивної діяльності над пошуковою не відповідає вимогам часу. Тому настала необхідність переходу від «передачі знань» до «навчання вчитися», «навчати жити». Сучасному учневі не так треба подати тему, як навчити осмислювати її, а він вже потім шукатиме інформацію, яка допоможе реалізувати проблему. Отож повернути учням інтерес до шкільних предметів, зробити навчання цікавим, посилити бажання учитися спонукало мене до пошуків. Тому, сприяти вирішенню поставлених перед освітою завдань має використання на уроках міжпредметних зв’язків.

Проблема міжпредметних зв’язків цікавила педагогів ще в далекому минулому. Я. А. Коменський, К. Д. Ушинський, В. Ф. Одоєвський та багато інших підкреслювали необхідність взаємозв’язків між навчальними предметами для відображення цілісної картини природи «в голові учня», для правильного світорозуміння.

Метою курсової  роботи є: показати можливі шляхи реалізації міжпредметних зв’язків на уроках української мови та літератури, особливостей їх застосування та використання на різних етапах уроку з метою підвищення ефективності навчально-виховного процесу.

Актуальність міжпредметних зв’язків у шкільному навчанні очевидна. Освіта сьогодні спрямована на формування інтелектуально розвиненої особистості з цілісним гармонічним світоглядом, з розумінням глибини зв’язків явищ і процесів навколишнього світу. У світлі сучасних завдань всебічного розвитку особистості школяра принципово важливе соціально-педагогічне значення набула сьогодні проблема інтеграції і міжпредметних зв’язків.

Підвищення творчого потенціалу міжпредметних зв’язків досягається шляхом навчання узагальнених способів пізнавальної діяльності, що дозволяє вирішувати нові завдання з опорою на загальні орієнтири. Відкриття, які роблять учні при вирішенні міжпредметних пізнавальних завдань, виявляються більш вагомими і суб’єктивно значущими. У зв’язку з цим підвищується цінність нового міжпредметного виду пізнавальної діяльності, зміцнюється потреба в ньому.

 

 

Завдання даного дослідження:

• допомогти учням засвоїти всю сукупність фактів і явищ у їх розвитку, оволодіти загальною картиною світу;
• покінчити з роз’єднаністю шкільних предметів;
• порушити інтерес учнів до навчання;
• підвищити практичну спрямованість навчання.

Цілі:

• стимулювати аналітичну діяльність учнів у процесі сприйняття різних видів мистецтв;
• виробляти вміння розуміти задум автора твору літератури, образотворчого мистецтва, театру, музики; створювати емоційну атмосферу духовного спілкування і розвивати креативність учнів;
• розвивати творчі здібності і художній смак;
• формувати ціннісне ставлення до мистецтва і виробляти позитивну мотивацію до навчання.

Здійснення міжпредметних зв’язків на практиці спричиняє чимало труднощів:

• як організувати пізнавальну діяльність учнів, щоб вони хотіли та вміли встановлювати зв’язки між різними навчальними предметами;
• як пробудити їхній пізнавальний інтерес до світоглядних питань науки;
• як об’єднати зусилля вчителів різних предметів у досягненні виховного ефекту навчання?

Як свідчить практика, одна з причин втрати учнями інтересу до навчання полягає в тому, що вони не бачать найближчої, а також віддаленої мети вивчення матеріалу із певного предмета. Нині вивчення навчальних предметів доцільно здійснювати на підставі встановлення міжпредметних зв’язків.
Особливо потрібно зазначити аспект формування спільних для всіх дисциплін прийомів розумової та навчальної діяльності:

• уміння аналізувати, порівнювати, синтезувати, виокремлювати головне;
• працювати зі словником, книжкою, текстом;
• уміння конспектувати, складати план реферату тощо, які не є прерогативою якоїсь однієї дисципліни, а належать до проблеми наукової організації розумової діяльності учня.

Для успішного розв’язання цих завдань потрібне узгодження зусиль учителів різних предметів у формуванні єдиного підходу до вироблення вказаних умінь, чіткого визначення етапів такої роботи, ролі кожного навчального предмета в їх удосконаленні.

 

 

ОСНОВНА ЧАСТИНА

В основі сучасних технологій мовного навчання лежать пошуки оптимальних шляхів досягнення мовленнєвої (комунікативної) компетенції учнів.

Оскільки мова як явище універсальне охоплює всі сторони нашого буття і свідомості, то мовленнєва компетенція не може сформуватись без тісного зв’язку з іншими науками. У свою чергу, комунікативна компетенція як основна мета мовної освіти передбачав оволодіння учнем комплексом певних знань, умінь і навичок для забезпечення всебічного його розвитку.

Проблема міжпредметних зв’язків має давню історію: вона виникла тоді, коли зміст середньої освіти набрав предметної структури, за якої вивченню основ кожної фундаментальної науки стала відводитися самостійна навчальна дисципліна. Кожна з цих дисциплін є певним комплексом дидактично опрацьованих наукових положень, які становлять певну систему знань, що має структуру відповідної науки.

Потреба у встановленні міжпредметних зв’язків у процесі вивчення різних дисциплін була давно визнана передовими педагогами. Так, Я.А.Каменський вважав, що різнорідні знання виростають з одного кореня – навколишньої дійсності, що суб’єктивно нове знання, на уроках якого б предмета воно не набувалось, є органічним нарощуванням, природним збагачуванням уже засвоєних знань, що міжпредметні зв’язки є необхідною умовою для формування цільної, чіткої системи знань. Усе, що має між собою зв’язки, твердив великий педагог, повинно вивчатися в зв’язках.

Цього ж погляду дотримувались і такі видатні педагоги, як Д. Локк, Й.Г.Песталоцці, А. Дистервег та інші. Однією з основних умов успішного викладання будь-якого предмета вони вважали використання вчителями на всіх етапах уроку відповідних відомостей з інших наук, що створює умови для достатньо повного й глибокого висвітлення об’єкта вивчення, забезпечує усвідомленість, міцність, мобільність знань учнів. Однак поза увагою цих педагогів залишилося питання про те, які знання й уміння, набуті під час вивчення суміжних дисциплін, і як саме повинні використовувати учні в тій чи іншій навчальній ситуації

К. Д. Ушинський узагальнив і значно збагатив надбання педагогічної науки в питанні здійснення міжпредметних зв’язків. Він вважав, що найважливішим є не те, які науки вивчає учень, а те, які знання та ідеї засвоює, чи складаються вони в систему, яка постійно збагачується і розвивається. Застерігаючи від небезпеки ізольованості знань, одержаних в курсах різних предметів, К. Ушинський писав, що внаслідок неуваги до міжпредметних зв’язків «і дві ідеї, найближчі, найбільш споріднені між собою, можуть прожити в справді темній голові десятки років і не побачити одна одну» що «тільки система... дає нам повну владу над нашими знаннями». Інтелектуальний розвиток людини він ставив у пряму залежність від зв’язності, систематизованості знань: «Розум – це добре організована система знань».

Ідею взаємозв’язаного навчання розвинули далі й застосували на практиці прогресивні педагоги 60-70-х років XIX ст. М.І. Пирогов, Ф.І.Буслаєв, В.Я. Стоюнін, В.І. Водовозов та інші. Вони дали конкретні зразки того, як учитель за допомогою різних способів та прийомів сам залучає в процесі пояснення нового матеріалу відомості з суміжних наук і мистецтв, а також скеровує в цьому напрямку думку учнів під час виконання ними різних навчальних завдань.

Міжпредметні зв’язки є таким співвідношенням між двома чи кількома предметами, яке передбачає взаємовикористання і взаємозабезпечення спільних для них знань, практичних умінь та навичок, а також методів, прийомів, форм і засобів навчання, необхідних для розв’язання пізнавальних завдань, забезпечення належного рівня освіти, вироблення активної життєвої позиції, засвоєння молоддю норм моралі. Здійснюючи міжпредметні зв’язки, треба враховувати необхідність виконання державної програми з кожної дисципліни, збереження змісту й структури всіх предметів – і в цих умовах під час набуття учнями знань, які належать до різних галузей науки, забезпечувати перетворення засвоєних відомостей у цільну систему.

Шкільний курс української мови та літератури показує, що в ньому закладені значні можливості для реалізації  зв’язків з усіма навчальними дисциплінами. Визначаючи можливі напрями зв’язків української мови та інших предметів, з метою стимулювання пізнавальної діяльності учнів, тіснішого зв’язку навчання з життям, важливо встановити форми і види цих зв’язків, виділити ті, які найкраще допоможуть в освіті учнів. Кожен розділ шкільного курсу української мови та літератури містить певний міжпредметний матеріал, який сприяє поглибленому розумінню явищ, що вивчаються, розширенню кругозору учнів, формуванню у них певних умінь застосовувати суміжні знання з інших предметів.

Шкільна програма спрямовує нас на таке викладання мови та літератури, при якому навчальний процес має сприяти активному зв’язку теоретичних знань і практичних навичок із життям.

Міжпредметні зв’язки є саме тим важливим засобом, який допоможе розкрити учням роль української мови в опануванні основ наук (літератури, історії, географії, математики, фізики тощо), зрозуміти функціонування її у різних галузях людських знань.

Найчастіше ми використовуємо зв’язки української мови з літературою, історією, географією, біологією, російською мовою та іншими навчальними предметами.

Але практика показує, що цього замало. Потрібна система роботи з міжпредметних зв’язків під час вивчення української мови.

Міжпредметні зв’язки – це цільові і змістовні збіги, об’єктивно існуючі між навчальними предметами. Вони виступають як дидактична умова, що сприяє піднесенню рівня науковості й доступності навчання мови, активізації пізнавальної діяльності учнів, поліпшенню якості знань, умінь і навичок.

Реалізація міжпредметних зв’язків дає змогу економно і водночас інтенсивно використовувати час на уроках.

Мова, відображаючи всі сторони людської діяльності, виражає у формі мовлення зміст усіх навчальних предметів і вимагає встановлення двобічного зв’язку.

  Зв’язки української мови з іншими предметами мають велике значення. Знання міжпредметного матеріалу, опора на нього допомагає нам методично правильно організувати роботу у класі над науковою термінологією і домогтися засвоєння її учнями.

Для успішної реалізації міжпредметних зв’язків під час навчання української мови та літератури необхідно:

• використовувати методи, які найкраще сприяють оволодінню учнями знань;
• формувати вміння і навички практично використовувати мовне багатство у будь-якій ситуації, у повсякденному житті;
• формувати інтелектуальні вміння і навички учнів, розширювати їхню ерудицію;
• розширювати науковий кругозір учнів.

Міжпредметні зв’язки конкретизують нашу роботу, пронизують усі види і форми нашої діяльності. Вони є органічною частиною всього навчального процесу і забезпечують системність у засвоєнні знань, формуванні умінь і навичок.

Визначаючи зв’язки української мови та літератури з іншими предметами, маються на увазі, насамперед, ті, які допомагають з’ясувати походження та існування різних мовних явищ і фактів, глибше розкрити їх суть і особливості. Такі зв’язки називають генетичними або зіставними.

Українська мова генетично пов’язана з історією, зокрема з історією суспільства, історією культури, з історією  будь-якої галузі людських знань.

Використання таких зв’язків допомагає з’ясувати походження лексики, фразеології, графіки, багатьох слів, особливості творення слів, варіанти словоформ і словосполучень.

Генетичні зв’язки дають словесний матеріал для розкриття закономірностей творення тих чи інших слів, тлумачення їх значень.

Наприклад, розкриваючи походження понять, що позначаються словамиракета, космонавт, космодром, супутник, невагомість, ми звертаємося до історії космонавтики. Розкриття значення походження і навіть уживання того чи іншого слова вимагає використання міжпредметних зв’язків.

Питання походження української графіки, становлення правопису, формування стилів української мови розкриваються у тісному зв’язку з історією, законами розвитку суспільства.

Важливим є встановлення генетичного зв’язку української мови з іншими галузями людських знань уже на першому (вступному) уроці у п’ятому класі, коли з’ясовується значення мови в житті суспільства (як найважливішого засобу спілкування).

Саме на цьому уроці діти повинні засвоїти, що мова – продукт суспільства, засіб формування і вираження думок, засіб спілкування (з’ясовують поняття «мова» і «мовлення»)

Мова зберігає всі духовні надбання суспільства, розвивається і збагачується завдяки його розвитку, через що є скарбницею народу.

Можна процитувати учням вислів В.Сухомлинського : «Мова, слово, – то найтонший різець, здатний доторкнутися до найпотаємніших куточків людського серця… Без поваги, без любові до слова не може бути ні всебічної людської вихованості, ні духовної культури!»

  Використання генетичних зв’язків допомагає учням глибше засвоїти й інші питання загального мовознавства.

Різновидом генетичного зв’язку є зіставний, який виражається у зіставленні й порівнянні фактів і явищ української з російською або іншими мовами.

У методиці давно вже приділяють значну увагу порівнянню явищ однієї мови з іншою.

Зіставний зв’язок української та російської мов  часто використовується на уроках під час вивчення таких розділів, як: лексикологія, фразеологія, морфологія, тощо.

Однак зв’язки української мови з іншими мовами, крім російської, розкриваються у школі дуже рідко. Зіставлення споріднених і порівняння відмінних мовних явищ у кількох мовах, і насамперед тих трьох, що вивчаються у школі (української, російської, англійської), допомагають глибше осмислити закони розвитку мови. При зіставленні однакових понять або явищ можна поставити такі запитання:

1. Що спільного і відмінного у графіці української і російської мов?

2. Які звуки вимовляються однаково в українській, російській, англійській мовах мовах?

3. Чим схожі і чим відрізняються рід, число, відмінок у цих мовах?

4. Чому слово супутник зрозуміле людям різних національностей?

5. Чому українська, російська, білоруська, польська, болгарська мови близькі, споріднені?

Зіставний зв’язок з іншими мовами можна використовувати під час вивчення різних розділів української мови: лексики, фонетики, словотвору, морфології, синтаксису.

Під час вивчення фонетики у п’ятому класі використовується міжпредметний зв’язок з російською мовою. Найчастіше – це порівняння написання слів та переклад.

Наприклад, при вивченні правил вживання м’якого знака та апострофа застосовується переклад з російської мови на українську і навпаки та проводиться з дітьми спостереження над цими мовними явищами.

Завдання можуть бути такими:

1. Перекладіть та запишіть слова і поставте, де потрібно, м’який знак та апостроф.

Конферансье, курьез, премьера, карьера, Ньютон, бюджет, летчик, бульон, деготь.

2. Перекладіть з української мови на російську та поясніть написання даних слів.

Ганьба, честь, Ілля, степ, любов, сім’я, ллється, тьохкати, дизель, гільза.

Міжпредметний зв’язок з літературою, при вивченні даної теми, використовується наступним чином :

Пропонується відгадати загадку Дмитра Білоуса.

Місцина над яром

То ж бувають у мові дива!

Це слівце інтригує недаром:

На шість літер апострофів два,

Означає місцину над яром.

Яке це слово?

(Над’яр’я)

При вивченні правопису префіксів у п’ятому класі теж особлива увага звертається на порівняння цієї теми у двох мовах.

Вивчаючи тему «Букви з, с у префіксах з-,(зі-, с-), роз-, без- » , мається на меті не тільки повторити вивчене у молодших класах, поглибити знання дітей про вимову і правопис префіксів, а також зіставити написання їх з відповідними російськими префіксами.

Вивчення матеріалу можна розпочати перекладом слів з російської мови на українську:

сбежать – збігти

стать – здати

свить – звити

слететь – злітати

сгонять – зганяти

срезать – зрізати

сказать – сказати

сфотографировать – сфотографувати

стерень – стерти

Аналізуючи слова з префіксом в обох мовах, увага учнів звертається на те, що в російській мові вживається тільки префікс с-, а в українській в одних словах пишеться з-, а в інших – с-.

Повторюємо з дітьми правило, яке вони вивчали у третьому класі: в українській мові перед буквами к, п, т, ф, х префікс з- переходить у с-.

Деякі учні вважають, що с- у словах української мови пишеться перед буквами, що передають на письмі глухі звуки. Щоб запобігти такому неправильному висновку, слід звернути увагу на те, що у словах зшити, зчистити, зцідити, зчепити букви ч, ш, ц позначають глухі звуки, але перед ними пишеться з-, а не с-.

Варто розглянути таблицю на цю тему

Префікс з-, с-

У російській мові	В українській мові
с- сказать, сбросить спросить, спокойный сделать, стереть сфотографировать сходить	з- переходить в с- перед	К П Т Ф Х	сказати, скинути спокійний, спитати створити, стерти сфотографувати, сформувати сходити,с хилити
	з- пишеться перед усіма іншими буквами		збирати, здержувати, зробити, здавати, зшити, , зцідити, зчепити

 

Аналізуючи приклади таблиці, п’ятикласники приходять до висновку: у словах української мови префікс з- переходить у с- тільки перед к, п, т,ф, х. Перед усіма іншими буквами, що позначають приголосні звуки (як дзвінкі, так і глухі), пишеться з-.

Повідомляю дітям також про те, що для милозвучності, полегшення вимови, префікс з- перед двома-трьома приголосними вживається з голосним і, наприклад: зігнути, зірвати, зігнати, зідрати, зізнатися, зійти, зім’яти, зіскочити.

На цьому уроці також знайомимося із написанням префіксів роз-, без-. Для кращого засвоєння учнями матеріалу теж використовую таблицю:

В українській мові  У російській мові

розбавляти  разбавлять

розговоритись   разговориться

 озбещений  распущенный

розгляд  рассмотрение

розпуск  роспуск

розшук  розыск

розділяти  разделять

Аналізуючи написання слів, учні пригадують вивчене про правопис префіксів на уроках російської мови і приходять до висновку, що російським префіксам рос-, роз-, рас-, раз- в українській мові відповідає префікс роз-, кінцевий приголосний якого завжди передається на письмі буквою з-; у російській мові кінцевий приголосний префіксів роз-, раз- перед наступними дзвінкими і голосними передається буквою з, а перед буквами, що позначають глухі приголосні – буквою с.

Таке зіставлення сприяє глибшому усвідомленню правописних норм української та російської мов.

Слід звернути увагу, що префікс роз- перед двома або більше кореневими приголосними, щоб не було немилозвучного збігу приголосних, уживається з голосним і : розігнути, розігріти, розібрати.

Демонструється ще одна таблиця:

В українській мові  У російській мові

безпомічний   беспомощный

безповоротний  бесповоротный

безповітряний  безвоздушный

бездоріжжя  бездорожье

безробіття  безработица

Порівнюючи за таблицею написання слів з префіксами в російській та українській мовах, учні роблять висновок, що російським префіксам бес-, без- в українській мові відповідає префікс без-, кінцевий приголосний якого завжди [з].

На закріплення пропонується дітям таке завдання: одним учням виписати з тлумачного чи орфографічного словника сім іменників з префіксом без-, іншим – сім прикметників із цим же префіксом (безвість, бездоріжжя, безладдя, безліч, безлюддя, безпека, безробіття, безправний, безбарвний, бездарний, бездомний, бездушний, безкласовий, безкраїй, безмежний).

Сприятиме також виробленню умінь та навичків правильного написання префіксів у російській та українській мовах словниковий диктант-переклад:

Сброшенный (скинутий), сваривать (зварювати), сварка (зварювання), сварочный (зварний), сдвинуть (зсунути), связанный (зв’язний), свороченный (згорнутий), беспощадный (безпощадний), беспримерный (безприкладний), бессилие (безсилля), бессмертие (безсмертя), раздирать (роздирати), раздобыть (роздобути), распродать (розпродати), распростертый (розпростертий), рассада (розсада), роспись (розпис), роспуск (розпуск), розсип (розсип).

Різновидом зіставного зв’язку є зв’язок української мови з уроками співів. Він допомагає учням якісно засвоїти фонетико-інтонаційну, емоційно-експресивну сторони української мови, розвивати фонематичний слух, глибше опанувати орфоепічні норми.

Українська мова контактує з усіма іншими предметами. Ці зв’язки розкривають функції мовних засобів у різних стилях і їх називають функціональними. Найтісніший функціональний зв’язок встановлюється з літературою. Оскільки вона органічно пов’язана з мовою. Основою такого зв’язку є вивчення художнього стилю і його ознак у системі п’яти стилів мовлення. Використання зразків цього стилю на уроках української мови, спостереження над мовою художніх творів на уроках літератури.

Вивчення програмового матеріалу будується так, щоб міжпредметний зв’язок на уроках був постійно. Це сприяє поглибленому розумінню мовних явищ, розширенню кругозору учнів, формуванню в них умінь застосовувати суміжні знання з інших предметів; особливості наукового стилю найкраще розкриваються на текстах з підручників математики, історії. Фізики, географії тощо. Використання газетних матеріалів дає змогу глибше ознайомлювати учнів з публіцистичним та офіційно-діловим стилями.

Порівнюючи і аналізуючи тексти різних стилів, учні краще засвоюють їх лексичні, морфологічні та граматичні ознаки, особливості структури.

Зіставлення різностильових текстів допомагає розкрити частотність мовних одиниць у тому чи іншому стилі, їх стилістичну мотивованість.

Наприклад, у текстах художніх творів і шкільних підручників, науково-популярної літератури прикметники виконують різні функції.

У науковому тексті вони конкретизують зміст, називаючи ознаки, якості предметів, понять, явищ, а в художньому служать ще й засобом образності.

Щоб переконати у цьому шестикласників, проводжу спостереження над такими текстами.

I. Розрізи земної кори – своєрідна книга, написана природою. Цінні геологічні природні утвори розповідають про геологічні й географічні умови минулого. Про давній клімат, рослинність і тваринний світ, склад і будову гірських порід. Тому ці утвори треба зберігати.

Дніпровські пороги на околицях Запоріжжя – одна з перших пам’яток природи державного значення. Це порожиста частина Дніпра з відслоненнями кристалічних порід. До складу заказника входять південна частина острова Хортиця, острів Байда, мальовничі скелі (за книгою «Заповідні скарби»)

 

II. Богданові аж дух перехопило, коли попереду зблиснула рідна ріка…

Дніпро! Синя річка його дитинства, ось він уже вдарив у вічі блакиттю, могутнім розливом світла, вигнувсь дугою биків, забілів кружевами піни з високої греблі…

І величезна – через увесь Дніпро бетонна гребінка биків, і крани над греблею, і схожий на казковий палац будинок електростанції на правому березі, облицьований темно – рожевим вірменським туром – всі ці споруди разом з каменем берегів, з блакиттю Дніпра, із зеленими горбами Хортиці, із високим вигнутим куполом неба зливаються тут в єдине ціле, постать як єдиний гармонійний витвір, розпочатий природою і довершений людиною. Сила і гармонія. Блиск і чистота. (О.Гончар)

Функціональні зв’язки активно встановлюються як при вивченні теоретичного матеріалу, так і під час формування вмінь і навичок. Вони забезпечують функціонально-стилістичне спрямування у навчанні української мови та літератури.

Зміст між предметних зв’язків залежить від інформаційного критерію, зумовленого змістом навчальних дисциплін. Він включає в себе наукові факти, поняття, теоретичні відомості, що становлять ту навчальну інформацію, яка засвоюється учнями на уроках.

Мовні факти є необхідною опорою для формування понять, а мовознавчі поняття є основою для теоретичних висновків і узагальнень.

Є три види змістових між предметних зв’язків:

1) фактичні,

2) понятійні,

3) теоретичні.

Основне завдання цих зв’язків – передати учням інформацію, спрямовану на поглиблення знань про мову, її явища. Такі зв’язки стимулюють послідовний розвиток і узагальнення знань учнів, формування розуміння мови як науки, як засобу комунікації.

Наводячи приклад між предметного зв’язку української мови з російською мовою, мається  на меті показати зв’язок між цими мовами. Дуже часто збігаються об’єкти вивчення цих предметів: голосні й приголосні звуки; корінь,префікс, суфікс; чоловічий, жіночий, середній та спільний рід; словосполучення тощо, сприяють формуванню лінгвістичних понять (наприклад, звук, морфема, категорія роду, словосполучення…)

При часткових змістових зв’язках зіставляються і порівнюються факти з інших предметів.

Їх можна показати за допомогою такої таблиці.

Українська мова	Українська література
Антонім Переносне значення слів Зворотний порядок слів	Антитеза Уособлення Інверсія
Розвиток мови Застарілі слова Діалект	Історія Розвиток суспільства Нація Народ
Звук Наголос Інтонація	Музика і співи Голос Топ Речитатив
Стилі мовлення: науковий	Фізика Три стани речовин
Слов’янські і неслов’янські мови	Географія Атмосфера і клімат Землі. Народи, що населяють нашу країну, їхні мови

 

Цю таблицю можна продовжувати і продовжувати, бо зв’язок мови з іншими науками настільки тісний, що прикладів можна наводити безліч.

Найчастіше міжпредметні  зв’язки використовують для поповнення і поглиблення знань про мову, вдосконалення мовленнєвих умінь і навичок; порівняння і зіставлення споріднених або відмінних мовних фактів, явищ; для розширення ерудиції учнів. Включення нових відомостей про мову чи інші галузі людських знань.

Дуже часто метою використання міжпредметних  зв’язків на уроці є глибше усвідомлення і засвоєння мовознавчих термінів. З’ясування кожного терміна, яким користуємося при вивчені мови, буде повнішим і цікавішим для учнів, якщо докладно розкрити історію виникнення його.

Наприклад, к шостому класі під час вивчення морфології дітям буде цікаво дізнатися про такі частини мови, як: іменник, дієслово, вигук тощо.

Термін «іменник» пройшов тривалий процес формування. Виник він на основі латинського терміна substantivum (суттєвий, самостійний, незалежний від інших), порівнюю з російським відповідником – имя существительное. Ця частина мови мала кілька назв: «сущник», «предметовник», «ймення вічеве», «речівник», «ім’я суще», «ймення предметне». Аж поки остаточно не закріпився термін «іменник».

Термін «дієслово» теж має цікаву історію. У ньому відбита семантика цієї категорії слів (слова, що означають дію, процес). В українській мові цей термін мав ще назви «часівник», «дієслов».

Термін «вигук» теж з’явився не зразу. Йому передували такі назви: «оклик», «виклик», «межи слівце».

Терміни, як правило. Відображають ті чи інші уявлення про значення, форми або функції понять, які вони називають. За характером змісту, що передає слово-термін можна судити про час і умови його появи в українському мовознавстві.

Лексико-стилістична робота на уроках української мови часто вимагає використання міжпредметного матеріалу.

Завдання можуть бути різні:

1) З тексту підручника фізики, математики, історії виписати п’ять-десять слів професійної лексики, з’ясувати їхнє значення.

2) Розподілити слова з галузі певної науки на власне українські і запозичені.

3) З’ясувати значення слів (омонімів, синонімів, неологізмів, архаїзмів).

4) У тексті (уривку) художнього твору виділити загальновживані слова.

Під час вивчення лексики у п’ятому класі можна використати наступні завдання.

1. Відшукати у тлумачному словнику значення слів:поезія і проза, література і мистецтво, письменник і поет. Чи можуть ці пари слів означати два однорідні поняття?

2. Що означають слова відсоток, процент? Коли вони вживаються?

3. Прочитати речення і з’ясувати значення слів башта і вежа:

1) Ворота в баштах запирали

2) Могутньо здіймається водонапірна башта

3) Капітан стояв, висунувшись по груди з башти

4) Де-не-де зводились вежі. На вершечках під дашками стояли вартові.

5) Не закутий у кайдани. Не замкнений на вежі, без сторожі пробуває у Бояровім наметі.

Розповідаючи у шостому класі про багатство української мови, про зміни в її лексичному складі, з’ясовуємо значення таких груп слів:

1) поміщик, кріпак, панщина, управитель;

2) ударник, піонер, змагання.

Учені наводять приклади вживання цих слів у підручнику історії, художніх творах тощо.

Пояснюючи, наприклад, слово «піонер», відзначаємо, що це слово є міжнародним, уживається у багатьох мовах світу. Тлумачу це слово як «розвідник, першовідкривач». Згодом воно набуло ще більшого поширення у значенні «людина, що відкрила нову галузь діяльності, науки, культури».

Опрацьовуючи тему «Запозичені слова», учням пропонується таке завдання:

Прочитати текст. Виділити у ньому запозичені слова, встановити, до яких галузей наук вони належать, що означають.

За патентом природи

На сучасному етапі розвитку науки ми стаємо свідком взаємопроникнення окремих наук, виникнення нових наукових напрямків. Взаємопроникнення двох таких, здавалося б, далеких одна від одної наук, як біологія і технічна кібернетика, і привело до зародження нової науки – біоніки.

Біоніка (від грецьких слів – bios – життя і bion – елемент життя) вивчає можливості застосування біологічних закономірностей у техніці для підвищення якості й розширення можливостей технічних систем. Машин і приладів.

Головним змістом її є вивчення прийомів, до яких вдається природа для вирішення різноманітних завдань, а кінцевою метою – втілення пізнаного в нових інструментах і приладах. Союз біолога і техніка з математиком дає змогу заглянути в таємниці природи набагато глибше, ніж кожному з них зокрема.

(І.Б.Ягорін, М.Г. Павленко)

Під час вивчення розділу «Словотвір» учням можна запропонувати такі запитання і завдання:

1. Розповісти про історію свого населеного пункту.

2. Яка історія назви вулиці, на якій живете?

3. Назвати річки, які протікають у населеному пункті.

4. Згадати міста (вулиці), названі в пам’ять:

a) героїв війни;

б) Письменників, художників та інших видатних людей.

5. Перекласти українською мовою власні назви: Донецк, Снежное, Макеевка, Юзовка, Кальмиус, Северский Донец і пояснити способи їх творення.

Зв’язки української мови з іншими предметами здійснюються насамперед на уроках. Найчастіше міжпредметні зв’язки встановлюються під час вивчення нового матеріалу, зокрема при з’ясуванні теоретичних питань у формі розповіді, невеличких коментарів у ході бесіди, виконанні вправ лексичного, етимологічного, стилістичного характеру або самостійних завдань з розвитку зв’язного мовлення;складанні невеликих доповідей учнів на теми мовознавчого, історико-літературного чи суспільно-політичного характеру.

Так, під час опрацювання у п’ятому класі теми «Голосні та приголосні звуки» використовується матеріал з музики, фізики для з’ясування поняття «звук мовлення». При вивченні цього матеріалу спиратися слід на зіставний аналіз творення звуків у природі, мовленні і в співі, знайти спільне і відмінне у цих процесах і проводити такі вправи, які б формували й закріплювали артикуляційні та орфоепічні навички. Завдяки цьому, діти одержують можливість не тільки закріпити, а й узагальнити набуті в молодших класах на уроках української мови і музики знання, вміння і навички, побачити відоме в новому світлі.

Використання міжпредметних зв’язків на уроках української мови у вигляді дидактичного матеріалу практично має безмежні можливості. Вправи, побудовані на прикладах з різних шкільних предметів, викликають великий інтерес в учнів, активізують їхню увагу, пробуджують емоції, вносять в урок елементи новизни і цікавості. Вони певним чином посилюють інтерес і до того предмета, з якого беруться приклади.

Наприклад, завдання міжпредметного характеру до розділу «Іменник» у шостому класі можна запропонувати такі:

1. Прочитайте у підручнику з географії статтю «Географія як наука», назвіть іменники. Перекажіть зміст статті.

2. З підручника з української літератури випишіть 5-6 коломийок. Визначте в них іменники, а також їх рід і відмінок.

3. Знайдіть у підручнику з математики іменники-терміни, випишіть їх, визначте, до якої відміни вони належать.

4. Розкажіть, для чого в школі вивчається іноземна мова. У розповіді вживайте іменники-мовознавчі терміни, перекладіть їх українською мовою, порівняйте звучання і правопис цих слів в обох мовах.

Починаючи вивчати синтаксис у сьомому класі, можна звертатися до уривків текстів літературних програмових творів та творів, призначених для позакласного читання, до творів літератури рідного краю, також – до текстів літературно- краєзнавчого характеру. Наприклад, до поезій В. Сосюри про робітничу Донеччину, оповідання І. Білого про дітей шахтарського краю та ін..

Спостерігаючи за дітьми, бачу, що для них характерний підкреслений інтерес до себе як особистості, до свого роду, до історії та географії свого краю.

Діти задовольняють свою природну допитливість. Така література формує їхню свідомість, розкриває очі на все те, що вимагає до себе шанобливого ставлення: місце, де людина зростає, мешкає, корені родоводу, звичаї свого народу, справи власних батьків, дідів.

Читаючи вірш «Мати» В. Листопад можна зробити короткий лексичний аналіз слова «мати», підібрати слова-синоніми (ненька, матінка). Це допомагає проникнути в ідейний задум автора вірша, сприяє пробудженню пам’яті, роздумів над усім тим, що подаровано нам матір’ю.

Захоплені змістом віршів та оповідань, учні намагаються самостійно розібратися у структурі речення, відтворити інтонацію, поставити розділові знаки. При цьому вони органічно і послідовно збагачуються лексикою, що швидко входить у власний вжиток.

Кожний вивчений твір дарує дітям щонайменше 7-10 слів і виразів, раніше ледве знайомих чи зовсім незнайомих. До таких можна віднести, наприклад, такі слова:

Штрек, штейгер, штольня, каганець, коногона, збитошники, залуб’янілий…

 

Правильна організація міжпредметних зв’язків дає змогу зекономити час, чітко розподіляючи навчальний матеріал між близькими дисциплінами та заощаджений час в процесі вивчення однієї теми можна використати, опрацьовуючи складнішу, менш зв’язану з іншими предметами. Проте слід ураховувати, що не всяке повторення тих чи інших відомостей в суміжних науках є дублюванням, – часто таке повторення необхідне як вихідний момент до розуміння нових понять.

Встановлення тісних контактів між предметами гуманітарного та математичного циклів дає змогу виконати протягом уроку більший обсяг роботи, опрацювати об’ємніший навчальний матеріал, провести більше практичних вправ; глибше, конкретніше розкрити всі питання виучуваної теми, посилити доказовість наукових положень; оновити, уточнити раніше засвоєний матеріал; застосувати різноманітні методичні прийоми; пожвавити урок, активізувати мислення й увагу учнів; створити проблемні ситуації, які змушують думати, зіставляти, шукати, чим стимулюють розвиток пізнавальних інтересів, сприяють формуванню якостей мислення, необхідних як для набуття нових знань, так і для практичної діяльності.

Створюючи взаємну опору в засвоєні провідних понять, фактів, положень, міжпредметні зв’язки підвищують ефективність навчання; допомагають привести в єдину систему всі знання учнів з предметів, які відтворюють об’єктивно існуючий зв’язок між різнорідними явищами соціального, економічного, культурного життя суспільства.

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

Міжпредметний зв’язок української мови з географією та біологією використовую на уроці розвитку зв’язного мовлення у шостому класі, коли учні складають власний твір-роздум. Пропоную твір-роздум на екологічну тему «Вузенька, як долоня, річенька тече…» З болем у серці діти розповідають про свою рідну річку Тилігул. Пропоную знайти нашу річку на карті області (Одеської). Діти знаходять і бачуть, що вона позначена пунктиром. Це говорить про те, що Тилігул є замулена, засмічена, пересохла. Колись ця річка була повноводна, широко плинна. По ній у сиву давнину плавали човни (козацькі чайки та турецькі галери). Якщо перекласти назву річки Тилігул з турецької – це значить «бурхлива ріка».

Пройшли століття… Тепер це замулена, поросла очеретом невеличка річечка, яка інколи у весняну повінь розливається і трішки підтоплює людські городи. Також діти розповідали про рибу, яка водиться у нашій річці, її назви тощо.

Під час вивчення лексикології, знайомлю учнів із літературними поняттями-тропами. Їх є багато: епітети, порівняння, алегорія, метафора, гіпербола тощо.

У мові художнього твору тропи використовуються значно частіше, служать засобом підкреслення, виділення певної істотної риси, ознаки, якості, розкриття зображуваного предмета, речі, явища, події тощо.

Використання міжпредметних зв’язків має навчальне та виховне значення, сприяє формуванню системи знань, розвитку логічного мислення учнів, вчить вибирати найбільш суттєве, головне і використовувати його у зв’язку з вивченням нового матеріалу.

Вважаю, що для успішної реалізації міжпредметних зв’язків під час вивчення української мови та літератури необхідно:

1.              Використовувати методи, які найчастіше сприяють оволодінню учнями знань.
2.              Формувати уміння та навички практично використовувати мовне багатство у будь-якій ситуації, у повсякденному житті.
3.              Формувати інтелектуальні вміння і навички учнів, розширювати їхню ерудицію.
4.              Розширювати науковий кругозір школярів, формувати творче мислення розуміння мови як засобу спілкування.

Зв’язки української мови з іншими предметами можуть мати таку структуру:

 

За контактами з іншими предметами	За змістом	За метою використання	За часом і формами реалізації
Генетичні (зіставні)   Функціональні	Фактичні   Понятійні   теоретичні	Для доповнення і поглиблення знань промову;   Для порівняння споріднених чи відмінних явищ;   Для розширення, введення нового	На уроці (розповідь, бесіда, самостійні завдання, міжпредметні зв’язки);   У домашній роботі (завдання міжпредметного характеру);   У позакласній роботі (міжпредметні гуртки, факультативи, олімпіади, комплексні екскурсії)

 

Вихід за межі власне мовних фактів, залучення до вивчення мови матеріалом інших предметів сприяє поліпшенню грамотності учнів, розширенню їхнього кругозору, розвитку ерудиції та мовної культури.

Міжпредметні зв’язки конкретизують і роботу вчителя, пронизують усі види і форми його діяльності. Вони є органічною частиною всього навчального процесу і забезпечують системність у засвоєнні знань, формуванні умінь і навичок.

Ідея використання міжпредметних зв’язків давно одержала загальне схвалення, зайняла важливе місце в системі основних педагогічних ідей. І таке ставлення до використання міжпредметних зв’язків не випадкове, бо вони поширюють розумовий кругозір учнів, сприяють формуванню пізнавальних інтересів і підвищенню активності щодо одержання нових знань.

Це питання особливо актуальне сьогодні, при реформуванні шкільної освіти, його неможливо вирішити без зваженого і доцільного використання міжпредметних зв’язків на уроках української мови та літератури.

Думаю, що для використання та впровадження у школах системи роботи з використання міжпредметних зв’язків доцільно створити методичне об’єднання (або творчу групу) вчителів, які б працювали над вирішенням зазначеної проблеми, відвідували уроки колег, проводили спільне планування уроків.

Вважаю, що кожен учитель повинен розробляти індивідуальний план реалізації міжпредметних зв’язків на уроках.

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Бандура О.М. Міжпредметні зв'язки у процесі вивчення української літератури: Посібник для викладачів. – К.: Радянська школа, 1984. – С.19.
2. Баранов М.Т. Межпредметные связи русского языка в учебном процессе // Рус.яз.в шк.–1979.– № 3.– С.9 –14.
3. Біляєв О. Інтегровані уроки рідної мови //Дивослово. – 2003. – № 5. – С. 36–38.
4. Біляєв  О.М.,  Мельничайко  В.Я.,  Пентилюк  М.І.  та  ін.  Методика вивчення української мови в школі. – К.: Рад.шк., 1987.
5. Гречушкіна Г. Статус міжпредметних зв’язків у системі сучасної освіти. – 2009, – № 21/24. – С.16.-17
6. Лобанчук О.А. Види художньої діяльності у структурі інтегрованого уроку //Українська мова і література в школі. – 2006. – №6. – С.10 – 17.
7. Павелко М.С. Математика і гуманітарні науки // Математика (Перше вересня). – 1999. – № 46. – С.4 – 7; 2000. – №1. – С.7 – 8.
8. Пентилюк М. Міжпредметні зв’язки на уроках мови // Українська мова і література в школі. – 1987. – № 5.
9. Соколовська І. Міжпредметні зв’язки: Реалізація міжпредметних зв’язків у процесі формування поняття простору елементарних подій // Сільська школа України. – 2002. – №26. – С.21 – 22.
10. Сухомлинський В.О. Сто порад вчителю. К., 1984, -с.44

 

11. Унт І.Е. Міжпредметні зв'язки і розумовий розвиток учнів .// міжпредметні зв'язки в процесі викладання основ наук у середній школі. - М. 1975
12. Тевлін Б.Л. Методика реалізації міжпредметних зв’язків у школі // Директор школи (Перше вересня). – 1998. – №25. – С.4-5.
13. Удовиченко Л.М. Забезпечення ґрунтовної літературної освіти в умовах інтегрованого навчання // Українська мова і література в школі. – 2000. – №6. – С.36 – 37.
14. Яценко Т. Здійснюючи міжпредметні зв’язки: Інтегруючі таблиці з курсу української літератури. 10-11 класи // Українська мова й література в сер. шк.., гімназіях и ліцеях. – 2001. – №6. – С. 75 – 83