(Виховний захід) «Рідне слово моє – не мовчи!»

«Рідне слово моє – не мовчи!»

 

Епіграф (Сосюра)

О мово рідна! Їй гаряче

Віддав я серце недарма.

Без мови рідної, юначе,

й народу нашого нема.

 

І Ведучий. Доброго дня шановні гості та шанувальники рідного слова! Щиро вітаємо вас на нашому світлому святі української мови – «Рідне слово моє, не мовчи»

ІІ Ведучий.  Рідна мова – це мова, що першою засвоюється дитиною і залишається зрозумілою на все життя. Рідною прийнято вважати мову нації, мову предків, яка пов’язує людину з її народом, з попередніми поколіннями, їхніми духовними надбаннями.

 

(Виходить дівчина в українському вбранні, звучить молитва до мови)

       Мово! Пресвятая  Богородице мого народу! З чорнозему,    любистку,  м’яти,  рясту,  євшан зілля,  з роси,  з дніпровської  води,  від  зорі  і  місяця  народжена.

     Мово  рідна! Мудра  Берегине, що  не  давала  погаснути  земному  вогнищу роду нашого і тримала  народ  на  небесному  олімпі волелюбності, слави  гордого  духу.

     Мово! Велична молитво  наша  у  своїй  неподільній  трійці,  що  єси ти і Бог-Любов, і Бог-Віра  і  Бог-Надія!  

      Мово,  наша! Дзвонкова криниця на дорозі нашої долі.

Забуяй вічним і віщим словом від лісів до моря, від гір до степів. Освіти від мороку свято руську землю, Русь-Україну, возвелич, порятуй народ її навіки.   

(Андрійченко К. ІІ м/с Г (9))

 

Без мови не міг би на світі прожити,

Не міг би помітить земної краси,

Не чув би і не бачив, як шепчеться жито,

З якого стікають краплинки роси.

 

Вона – джерело й найчистіша криниця,

З якої черпаю натхнення й снагу.

Вона кришталево дзвенить і іскриться,

Я нею тамую духовну жагу.

 

У шелесті трав, у цвітіння калини

Я чую цю мову у сні й наяву.

Вона в моїм серці, – це вся Україна,

Я дихаю нею, я нею живу!

 

До рідного слова торкаюсь душею,

Боюсь очорнити чи зрадить його.

З цих слів наша мова, пишаємось нею –

Це музика й пісня народу мого.

 

(Правдюк М. І ф В (9), Юсубова Ю. І ф В (9))

 

Звучить пісня

(Ільченко А. І фарм Г (9), Бивала С. ІІ фарм Г (9))

 

І Ведучий. Міжнародний день рідної мови, проголошений Генеральною конференцією ЮНЕСКО в листопаді 1999 року, вiдзначається щороку з лютого 2000 року.

 ІІ Ведучий. 21-го лютого всі народи Землі відзначають Міжнародний день рідної мови. За недовгий час свого існування воно вже стало традиційним, адже це один з тих днів, коли кожен має змогу відчути себе частиною свого великого народу, посіяти у своєму серці хоча б одну зернину любові до рідної мови.

  І Ведучий. Заснування Дня рідної мови має велике значення, адже за оцінками фахівців, із понад 6000 мов, які нині існують у світі, значна частина перебуває під загрозою зникнення у найближче десятиріччя. Щороку повністю перестають вживатися близько десяти мов. Для того, щоб мова не зникла, за свідченням науковців, необхідно, щоб нею спілкувалися принаймні сто тисяч людей.

ІІ Ведучий. В Україні цей день відзначається з 2002 року, коли з метою зміцнення державотворчої функції української мови президентом України підписано відповідне розпорядження про відзначення Міжнародного дня рідної мови, адже мова  - духовний скарб кожної нації, це не просто засіб людського спілкування, це те, що живе в наших серцях.

І Ведучий. Усі ми повинні пам’ятати і дбати про те багатство, яке є у кожного із нас, його ми не завжди пам’ятаємо, не завжди цінуємо, але без нього не можемо жити. І багатство – це наша рідна мова.

ІІ Ведучий. Пропонуємо вашій увазі поетичі спроби юних талантів Черкаської медичної академії, що дають можливість відчути глибоку любов до української мови.

І Ведучий.  Студентка групи ІІ фарм Г(9) Бивала Світлана 

 

Красуня мова

Мова подібна до пишної панни,

Слова – то оздоба її бездоганна,

Якщо слова правильно ти вимовляєш,

То барви прекрасні її оживляєш.

 На сукні її виграють самоцвіти,

Прекрасніша мова від Афродіти,

Якщо повсякденно її ти вживаєш,

Неначе на сукні сапфіри торкаєш.

Від цього блищать вони все яскравіше,

Серця ж українців горять все палкіше,

А хто про красуню свою забуває,

Наколи прекрасного в житті не пізнає.

 

ІІ Ведучий. Студентка  ІІ м/с Г(9) Безуса Ірина

 

Що в імені  твоїм?

У моїй країні від заходу до сходу

чути мову незламного народу,

Українська мова – це історія свободи,

Це хлібні поля, це бистрії води.

Це калинові гаї, верба і тополя,

і непросто вистраждана доля.

Наша мова – це душа народу,

найдорожчий скарб козацького роду.

Це пісні його, перекази і казка,

Це матусі ніжна усмішка і ласка.

Це садок вишневий, соловейко в гаю,

Шпак дзвінкоголосий, що весну стрічає.

Мово неповторна, мово милозвучна,

Твоє щире слово завжди цілить влучно,

Світлою молитвою будь для земляків,

Піснею розлийся по землі батьків.

 

 Звучить пісня

(Юсубова Ю. І ф В (9), Бивала С. ІІ фарм Г (9))

І Ведучий. Найвідповідальніший етап нашого заходу - написання диктанту.  

Диктант національної єдності задумувався 16 років тому саме як спосіб об’єднатися навколо слова. Наша першочергова мета не стільки перевіряти грамотність, хоча це також дуже важливо, скільки закликати все більше людей об’єднуватися.  

Запрошуємо всіх взяти участь у написанні диктанту «Рідна мова – життя духовного основа». Бажаємо успіхів!