Моделювання уроку до потреб компетентної особистості

 

 

 

 

 

 

 

Урок – дзеркало загальної педагогічної культури вчителя,

мірило його інтелектуального багатства, показник його

світогляду, ерудиції.

До хорошого уроку вчитель готується все життя.

        В. Сухомлинський

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Доповідь підготувала

вчитель англійської мови

Іванко Ю.О.

 

 

 

 

 

 

Миколаїв 2016

 

 

 

 Удосконалення загальної середньої освіти спрямовано на переорієнтацію процесу навчання на розвиток особистості учня, навчання його самостійно оволодівати новими знаннями.

 Новий етап у розвитку шкільної освіти пов'язаний з упровадженням компетентнісного підходу до формування змісту та організації навчального процесу. Це вимагає певного підвищення професійної майстерності вчителя, доозброєння його новими знаннями, сучасними компетенціями, методами і технологіями, які б дозволили йому пере­будувати навчально-виховний процес відповідно до нових вимог і підходів.

 Компетентнісна освіта зорієнтована на практичні результати, досвід особистої діяльності, вироблення ставлень, що зумовлює принципові зміни в організації навчання, яке стає спрямованим на розвиток конкретних цінностей і життєво необхідних знань і умінь учнів.

Які основні складові компетентності?

        По-перше, знання, але не просто інформація, а швидко змінювана, динамічна, різноманітна, яку треба вміти знайти, відсіяти від непотрібної, перевести у досвід власної діяльності.

        По-друге, уміння використовувати це знання у конкретній ситуації; розуміння, яким чином добути це знання, для якого знання який метод потрібний.

        По-третє, адекватне оцінювання - себе, світу, свого місця в світі, конкретного знання, необхідності чи зайвості його для своєї діяльності, а також методу його здобування чи використання.

 

Сучасний урок, зорієнтований на реалізацію компетентнісного підходу в навчанні, має вирішувати ряд завдань.  Це зокрема:

• підвищення рівня мотивації учнів;
• використання  суб’єктивного досвіду набутого учнями;
• ефективне та творче застосування набутих знань та досвіду на практиці;
• формування у учнів навичок отримувати, осмислювати та використовувати інформацію з різних джерел;
• здійснення організаційної чіткості та оптимізації кожного уроку;
• підвищення рівня самоосвітньої та творчої активності учнів;
• створення умов для інтенсифікації навчально-виховного процесу;
• наявність контролю, самоконтролю та взаємоконтролю  за процесом навчання;
• формування моральних цінностей особистості;
• розвиток соціальних та комунікативних здібностей учнів;
• створення ситуації успіху.

Педагог зобов'язаний па уроці дотримуватися цілого ряду ви­мог.

Проаналізуємо основні вимоги кожної групи.

Вимоги до структури уроку включають:

• чітко визначені цілі та завдання уроку;
• визначення   типу   уроку,   органічний   зв'язок   всіх   частин уроку;
• зв'язок уроку з попереднім уроком і закласти перспективу на наступний урок;
• вибір оптимальних, виходячи із цілей і завдань уроку, методів вивчення і закріплення нового матеріалу;
• оптимальність  домашнього  завдання (форма,  обсяг,  запис у щоденнику, облік індивідуальних особливостей і т. д.).

Вимоги до підготовки та організації уроку припускають:

• підготовку та використання демонстраційного і роздавального матеріалу;
• можливість для учнів одержувати частину завдань самостійно під керівництвом педагога;
• використовувати контроль і самоконтроль учнів у процесі ви­конання навчальних завдань; перевірку і самоперевірку після виконання ними завдання;
• при підготовці виділити складні моменти пової теми, проду­мати методику їхнього    пояснення.

Вимоги до змісту уроку і процесу навчання включають:

• урок повинен сприяти розвитку пізнавальних процесів в учнів (сприйняттю, пам'яті, уваги, мислення, мовлення);
• формувати якості особистості школярів (дисциплінованість, акуратність, ініціативність і т. д.);
• урок повинен сприяти мотиву позитивного відношення учнів до навчання.

Вимоги до техніки проведення уроку припускають:

• певний ритм і темп уроку оптимальний для учнів класу;
• сприятливий психологічний клімат на уроці (взаємна добро­зичливість, готовність учителя прийти па допомогу учневі і т. д.);
• взаємне співробітництво вчителя й учнів, педагогічний такт;
• використання різних видів діяльності учнів,  підтримувати інтерес до уроку.

 

Підготувати і провести такий урок нелегко, Потрібно відповідально ставитися до своїх обов’язків, але найбільше – вийти на сучасний рівень педагогічного мислення. Реалізація прагнення провести завтрашній урок краще за сьогоднішній розпочинається з його підготовки. Учитель має володіти добре розвиненими навичками моделювання, проектування, конструювання  уроку:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Пропоную  етапи (модулі) конструювання вчителем уроку з точки зору компетентнісного підходу.

Етап  вступного повторення

Мета:

Визначити рівень попередньої підготовленості учнів, що стосується теми.

Актуалізувати знання, що потрібні для введення нового матеріалу. Активізувати мислення учнів.

Методи: фронтальна бесіда, усне опитування, робота зі схемами, рисунками, метод прогнозування, робота з текстом підручника, самоперевірка за зразком  тощо.

Прийоми: «Інтрига», «Дивуй!», «Фантастична добавка», «Відстрочена загадка», заповнення кросвордів, «Альтернатива», «Світлофор», «Мозковий штурм», «Асоціація», «Зайве слово», «Назви відповідь», «Пошук загального», «Групування слів», «Лото»,  «Зашифровки», «Незакінчені речення» тощо.

Форми навчання: індивідуальні, парні, групові, фронтальні.

Засоби: диктанти, тести, ТЗН, навчальні та наочні посібники, підручник, таблиці, моделі тощо.

 

Етап  вивчення нового матеріалу

Мета:

Допомогти учням засвоїти факти та основні ідеї.

Забезпечити якість вивчення нового матеріалу.

Формувати вміння виділяти головне, актуалізувати, конспектувати, порівнювати, зіставляти.

Забезпечити диференційований підхід.

Встановити зв'язки між засвоєними та новими знаннями.

Формувати групи компетентностей: соціально-трудову, інформаційну, загальнокультурну, соціально-трудову, уміння вчитися.

Методи: пояснення, коментоване читання тексту підручника, проблемна лекція, семінар-практикум, фронтальна бесіда, дискусія, робота з книгою, посібниками, схемами, таблицями, рисунками, моделями, демонстрація презентацій.

Прийоми: «Асоціації», «Мозкова атака», створення проблемної ситуації, використання яскравих афоризмів, порівнянь, образів, «Знаємо — бажаємо дізнатися — дізналися», «Моделі, що ожили», «Снігова грудка», «Ажурна пилка», «Акваріум», «Броунівський рух», «Два-чотири — всі разом», «Навчаючи — учусь», «Павучки», «Місткий кошик» тощо.

Форми навчання: парна, групова, індивідуальна, колективна, фронтальна.

Засоби: ТЗН, підручники, посібники, довідники, Іnternet, інформаційні таблички, роздавальний матеріал, таблиці, моделі тощо.

 

Етап  практики

Мета:

Формувати вміння практичного застосування знань, умінь і навичок. Формувати й удосконалювати вміння й навички у стандартах прямого й успішного руху до накресленої мети.

Забезпечити ситуацію вибору.

Формувати вміння розвязувати типові завдання, формувати творчі вміння.

Переносити знання і способи діяльності, життєвого досвіду в нову ситуацію.

Формувати групи компетентностей: соціально-трудову, інформаційну, загальнокультурну, соціально-трудову, уміння вчитися.

Методи: практичні роботи, розв’язування завдань за зразком, метод коментування, робота з підручником та різними джерелами інформації.

Прийоми: «Асоціативний ряд», «Синтез думок», «Альтернатива», «Коментування», «Навчаючи – учусь», «Карусель», «Поєдинок»,»Інтелектуальний тир», змагання тощо.

Форми навчання: парна, групова, індивідуальна, колективна, фронтальна.

Засоби: ТЗН, математичні диктанти, тести, навчальні та наочні посібники, роздавальний матеріал, схеми  тощо.

 

Етап  спостереження і діагностики

Мета:

Організувати і підтримати безперервний зворотний звязок.

Одержати своєчасну інформацію про успішність просування у навчанні всіх учнів.

Спостерігати за процессом засвоєння та застосування знань, умінь і навичок.

Здійснювати моніторинг навчальних досягнень учнів.

Формувати   на кожного учня «дос’є» (залучаючи комп’ютер), до якого тільки він та вчитель мають доступ.

Формувати  групи  компетентностей: соціально-трудову, загальнокультурну. 

Методи:  спостереження, дискусія, створення проблемної ситуації тощо.

Прийоми: «Світлофор настрою»,  «Зворотний зв'язок», «Релаксаційні вправи», рефлексія тощо.

Форми навчання: індивідуальна, парна, фронтальна, колективна.

Засоби: ТЗН,  завдання для моніторингу рівня знань, навчальні та наочні посібники тощо.

 

Етап  домашньої роботи

Мета:

Удосконалити, узагальнити, систематизувати знання, вміння та навички.

Розвивати самостійність та творче мислення.

Формувати вміння самостійно засвоювати окремі питання навчального матеріалу.

Формувати  групи  компетентностей: інформаційну, уміння вчитися, соціально-трудову. 

Методи:  виконання вправ, письмових і графічних робіт, підготовка рефератів, доповідей, самоперевірка, індивідуальне опитування, фронтальна бесіда, робота з підручником, довідниками, додатковою літературою, використання Іnternet тощо.

(залучення  консультантів, якість  виконання д/з за допомогою  звірки  зі  зразками, усний  коментар,  самостійна  робота, що аналогічна  до  домашньої).

Прийоми: «Інтелектуальна розминка»,  «Одне завдання на двох», «Вірю - не вірю», «Так – ні», «Знайди помилку», «Вибери сам», «Ярмарок – подорож», «Заздалегідь», «Творче завдання»,  бліцопитування ланцюжком, тощо.

Форми навчання: індивідуальна, парна, групова.

Засоби:  навчальні та наочні посібники, довідкова література, Іnternet , інформаційні таблички тощо.

 

Етап  узагальнення і систематизації

Мета:

Узагальнити і систематизувати знання, уміння і навички.

Установити загальні звязки в матеріалі, що дозволяє побачити учням тему (розділ) в цілому.

Формувати вміння застосовувати набуті знання під час розвязування задач різного рівня складності.

Формувати потребу до постійної самоосвіти, продуктивної творчої діяльності.

 

Формувати  групи  компетентностей: соціально-трудову, загальнокультурну. 

Методи:  порівняння, узагальнення, усна розповідь, бесіда, вступні, оглядові, пошукові семінари, дебати, конференції тощо.

Прийоми: «Письмовий звіт»,  «Шпаргалка», «Пошта», «Перепишу параграф по-своєму», «Я – вчитель», «Інтелектуальне лото», «Ділова гра», «Аукціон ідей», «Творча робота», «Учені та їхні відкриття», «Фантастичні фігури»  тощо.

Форми навчання: індивідуальна, парна, фронтальна, колективна.

Засоби: ТЗН, навчальні та наочні посібники, інформаційні картки, тести  тощо.

 

Для розв'язання задач компетентнісної освіти вчитель має керуватися такими правилами, незалежно від стажу роботи, категорії, технології, яку він використовує:

 

• Головним є не предмет, якому ви навчаєте, а особистість, яку ви формуєте. Не предмет формує особистість, а вчитель своєю діяльністю, пов'язаною з вивченням предмета.
•  На виховання активності не шкодуйте ні часу, ні зусиль. Сьогоднішній активний учень — завтрашній активний член суспільства.
•  Ставте учнів у ситуації, котрі вимагають виявлення та пояснення розбіжностей між фактами, що спостерігаються, та наявним знанням.
•  Допомагайте учням оволодіти найбільш продуктивними методами навчально-пізнавальної діяльності, навчайте їх вчитися.
•  Слід якомога частіше використовувати питання «чому?», щоб навчити мислити причинно-розуміння причинно-наслідкових зв'язків є обов'язковою умовою розвивального навчання.
•  Пам'ятайте, що насправді знає не той, хто переказує, а той, хто застосовує на практиці.
• Привчайте учнів думати та діяти самостійно. Поступово відходьте від механічних переказів, дослівного відтворення.
•  Творче мислення розвивайте всебічним аналізом проблем, пізнавальні задачі розв'язуйте кількома способами, частіше практикуйте творчі завдання.
•  Вчителі з будь-якого предмета, не тільки мови і літератури, мають слідкувати за способом та формою висловлення думки учнів.
•  Слід частіше показувати учням перспективи їх навчання.
•  Використовуйте схеми, плани, щоб забезпечити засвоєння системи знань.
•  Оскільки міцність запам'ятовування інформації, що засвоєна у вигляді логічних структур, є більш високою, ніж міцність розрізнених знань, закріплювати слід ті знання, що подані у цілісних логічних структурах.
•  У значних блоках інформації легше встановлюються логічні зв'язки, чіткіше простежується головна думка, котру легше виділити й показати учням.
•  У процесі навчання обов'язково враховуйте індивідуальні особливості кожного учня, об'єднуйте в диференційовані підгрупи учнів з однаковим рівнем.
• Вивчайте і враховуйте життєвий досвід учнів, їх інтереси, особливості розвитку.
•  Будьте обізнаними з останніми науковими досягненнями із свого предмета.
• Заохочуйте дослідницьку роботу школярів. Знайдіть можливості ознайомити їх із технікою експериментальної роботи, алгоритмами розв'язання винахідницьких задач, обробкою першоджерел і довідкових матеріалів.
•  Суспільно-історичною практикою доводьте необхідність наукових знань, які вивчаються в школі. Навчайте так, щоб учень розумів, що навчання є для нього життєвою необхідністю.
• Пояснюйте школярам, що кожна людина знайде своє місце в житті, якщо навчиться всьому, що необхідно для реалізації її життєвих планів.

 

Ці корисні правила-поради — тільки невеличка частинка, тільки вершина айсберга педагогічної мудрості, педагогічної майстерності, спільного педагогічного досвіду багатьох поколінь. Але згадати їх ще раз не буде зайвим. Пам'ятати їх, слідувати їм, керуватися ними буде дієвою умовою, яка здатна полегшити учителю досягнення провідної найважливішої мети — формування компетентної особистості.