Моє село - моя історія жива

МОЄ СЕЛО – МОЯ ІСТОРІЯ ЖИВА

МЕТА:   мотивувати бажання учнів добре знати про історію походження села,    його історичні та краєзнавчі місця, відомих людей і водночас    стимулювати дітей до дослідницько-краєзнавчої роботи; розвивати пам’ять, увагу, логічне мислення, спостережливість, вміння в школярів адекватно аналізувати історичні факти, збагачувати їх словниковий запас; вдосконалювати навички зв’язного мовлення; виховувати стійке почуття національної свідомості і високої духовності, любов до рідного краю.                                                   

ОБЛАДНАННЯ: фонозапис пісень «Гріє душу село, моє рідне село»,   « Моє рідне село», «Пісня про село», «І вас, і нас хай буде гаразд»,   авторський відеофільм про історичні та краєзнавчі місця села, його відомих людей, картки з літерами, ігровий барабан, призи для переможців

             ФОРМА ПРОВЕДЕННЯ:  поле чудес для учнів 5 класу

             МІСЦЕ ПРОВЕДЕННЯ: класна кімната

            ТРИВАЛІСТЬ: 1 год 30 хв.

ХІД ЗАХОДУ

Ведучий: 

(На фоні музики  «Гріє душу село, моє рідне село)

Село… Село… Для мене миле слово.

 Якоїсь сповнене незнаної краси

 І чуєш, ніби тиха колискова,

Бринять краплиночки сріблястої роси.

Ведуча:     Багато гарних сіл на світі .

                   Але мені миліш за все

                   Мій Слоут сонцесяйний,

                   Такий прекрасний, дорогий.

      Ведучий:                  У цім селі я народився,

                                        У нім живуть мої батьки,

                                        Куди не глянь – дерева й квіти,

                                        І в їх вінку блищать ставки.

          Ведуча:            Село моє – краплиночка на карті,

                                        У світі невідоме, та дарма.

                                        Ну, а чого б без нього були б варті

                                        Ми з вами, кожен зокрема?

Класний керівник:  Тож зараз шановні п’ятикласники ми говоритимемо про наше рідне село, де народилися і живемо, де живуть наші

дідусі й бабусі, батьки, адже кожен із нас є представникам трьох великих родів – своєї родини, свого села, свого народу.

Невблаганні роки беруть своє, і все менше залишається живих свідків минулого, подій, що стали уже історією нашого краю. Нинішньому молодому поколінню важко осягнути ті біди і поневіряння, які дісталися нашим батькам і дідам. Було б несправедливим, щоб те, що вони пережили, відійшло разом з ними. Людина живе, поки її пам’ятають.

Свою історію маємо вивчати не лише за підручниками, а й за розповідями очевидців. На превеликий жаль, вже немає серед нас декого з цих людей, які ще зовсім недавно розповідали про себе, але їхні спогади залишаться доброю пам’яттю про нелегке, але чесне і достойно прожите життя.

Наше село – колиска родоводу, а рід слоутчан – знаний і знатний, могутній і багатий.  Як же не бути йому таким на благословенній землі. Перегляд авторського відеофільму про село

Класний керівник: Про нього ми мусимо пам’ятати протягом всього життя. Тож давайте доторкнемося до музики рідного села, величної симфонії його історії від давнини і до сьогодення.

Ведучий:  Нудьгувати Вам не доведеться, оскільки сьогоднішню нашу з вами зустріч ми проведемо у незвичайній формі. А ось якій зараз про це ви і дізнаєтесь. 

Ведуча:   Я, як ведуча цього свята зроблю Вам невелику підказку. І якщо Ви добре знаєте сільські новини про мешканців села, то одразу здогадаєтесь, яким чином ми це все проведемо.

Домовились?

Колись учасником цієї гри, що виходила на екранах телевізора щосуботи  був і наш односельчанин Гриценко Олексій. Хоч і не довелось йому бути у фіналі, однак згадка про зустріч із цієї зіркою телеекрану залишилися надовго в його пам’яті, а ще й стала відомою сторінкою в історії села.

Ведучий:

Здогадались?

Учні: Так. Це поле чудес.

Ведуча:  Тож давайте даремно часу не гаючи й перевіримо, як Ви добре знаєте історію свого села. .

Ведучий:

Завдання

В минулому територія, де зараз розташоване с.Слоут, була вкрита дрімучими лісами, болотами. Археологічні розкопки виявили поселення бронзового віку (II – поч. І ст. до н.е.). В 1503р. наш край входить до Московської держави. Але підтиском Речі Посполитої через 115 років Глухівщина переходить до Польщі. Поляки активно заселяють свою прикордонну місцевість. Сюди масово приїджають вихідці з центральної України. В середині XVII ст. з дозволу українського гетьмана                    Богдана Хмельницького знатний козак Глухівської сотні Бабка заснував слобідку на берегах Слоутських озер і Османь. Тож назвіть  прізвище цього козака.

Ведуча:                

Завдання

Є декілька думок про походження назви села. Дехто вважає, що сюди до озер, приходили з навколишніх сіл на „слов" риби, звідси „Словут", "Слоут". 

Інша версія, що назва пов'язана з словом „славутий", яке в словнику В.Даля пояснюються як   « ..славний, знаменний, відомий".  Місцеві краєзнавці нещодавно висунули ще одну версію. Вони доводять, що назва села пішла від швидкоплинної річки села Славута, по якій пропливала на кораблі Катерина ІІ. Пізніше наш односельчанин та відомий український краєзнавець  - дослідник   розповість, що  першими поселенцями села були вихідці з села , що розташоване на території Хмельницької області, через що наше село і отримало таку назву. Як назвилося це село?

Ведучий:

Завдання

На початку XIX століття більшість слоутчан стали кріпаками. За найменшу провину селян мордували або віддавали в рекрути. В Сумському обласному краєзнавчому музеї є квитанція, яка свідчить про віддачу в рекрути кріпака - О. І. Буцала. Великий вплив у селі мав поміщик , імя якого відомо далеко за межами нашого села. Його володіння (в т.ч. і дубовий ліс. 2.5 тис. десятин) тягнулись до                 с.Чорториги (сучасне с.Шевченкове). Будинок у нього був кам'яним і знаходився на території сучасної ферми по вулиці Чапаєва. Він являвся далеким родичем учасника руху декабристів, героя Вітчизняної війни 1812 р. Олександра Федоров Бріггєна. Яке прізвище було в цього поміщика?

Ведуча:                

Гра з глядачами

Завдання

Є в селі озера, що мають славну історію. Багато  чуток серед місцевих жителів можливо почути про них. Але про це озеро згадується неодноразово, адже там колись було село, яке відносилось до території нашого села. А тепер лише водойма з цією чудернацькою назвою. Що це за озеро?

Музична пауза

Ведучий:

Фінальна гра

Завдання

На початку XX століття кількість дворів досягла 800, а кількість жителів 3123 чоловіки – була найбільшою за всю історію Слоута. В ході революції в січні 1906 р. в Слоуті почалось селянське повстання. Селяни спалили садибу поміщика Бріггена. Але через декілька днів війська придушили повстання. В результаті Столипінської аграрної в 1908 році навколо Слоута з’явилось три хутори Долина, Панщина та.. Тож вкажіть назву третього хутора.

Музична пауза

Ведуча:            

Із завданнями Ви всі впорались. А про це свідчать ваші знання про  історію села та його мешканців. Молодці!

Класний керівник: І так з цією назвою село донині. З’їхавши з Шосткинського автошляху, і повернувши вправо, вас рівна асфальтова дорога приведе в центр села. Вам по дорозі зустрінеться розкинутий  по дві сторонни сам цент села. Є тут і млин, і школа, дитсадок, колгосп, сільрада, фельдшерсько – акушерський пункт. Вліво від центральної дороги, вулиця Чапаєва. Це колись була чеська колонія, там жили родини чехів та словаків. Вона йде до ферми. А колись, далі ідучи по ній, можна було потрапити до курятника. А ще далі, взявши вправо, дорога виведе до бувшої цегельні. Так,  саме там виробляли цеглу і випалювали там її, поряд було глинище – своя сировина для виробництва, а цим виробництвом керував прадід Іван. Але це усе відійшло у забуття, так як і вівчарство.

Багато вулиць мають тепер нові назви, а інші зберегли старі. Але так, чи інакше, село стало одним із найкращий приміських сіл. Отож пам’ятаймо своє коріння, хто ми, звідки і чиї ми діти.

Село моє, для мене ти єдине,

Криниця чиста ззаду вигляда,

Хатина біла, сонях біля тину –

Така моя батьківськая земля.

Село… Село. Краса моя і сила,

Мій вічний, незів’ялий первоцвіт,

Спасибі, що для мене ти відкрило

Закон тяжіння рідної землі.

Ведуча.                          Ось і підходить до кінця наше свято.

Шануймося, браття, як сонце шанує село,

Як неба росиця шанує землі материнство,

Як пісня тужлива шанує забуте село,

Як старість шанує дзвінке світлооке дитинство.

Шануйтеся, браття, синівством звіряймо свій шлях.

Ведучий.                Лиш той, хто шанує – не згине за обрієм часу

 І   той, хто достойно несе крізь негоди цю чашу,

Знайде пошанівок і в помислах, і у віках

Шануймося, браття, не  зрадьмо батьківський поріг.

Ведуча.          

                              Ось на цьому слові бувайте здорові.

(Діти, піднявши руки вгору, співають).

«І в вас, і в нас хай буде гаразд,

Щоб ви і ми щасливі були.»