«Моніторинг та критерії ефективності виховного процесу у гуртках художньо-естетичного напряму»

«Моніторинг та критерії ефективності виховного процесу у гуртках художньо-естетичного напряму»

На заняттях діти опановують та вдосконалюють майстерність різних видів мистецтва. В переважній більшості у відносно короткий строк можна оцінити роботу по виконавській майстерності дітей. В роботі з вихованцями кожен керівник має чітко усвідомлювати відповідальність за якість художньо-естетичного виховання, учасники якого регулярно відвідують художні колективи.

У нових умовах установи позашкільної освіти варто розглядати не лише як заклади, в яких гуртківці оволодівають сучасними мистецькими технологіями (вокальним та інструментальним виконавством, хореографічним мистецтвом), але, передусім, як центри духовного збагачення учнів у сфері художньої культури.

Отже, педагог має орієнтувати освітній процес не тільки на розвиток вузькопрофесійних навичок з певного мистецтва, а й на формування всебічної художньо-творчої активності та емоційно-естетичного досвіду учнів на основі інтересу до певного виду мистецтва. Також оцінювати результати виховання "за кроками" особистісного розвитку вихованця, а не тільки критеріями виконаної мистецької діяльності.

Критерієм вихованості кожної особистості є не лише знання законів, правил, норм поведінки, а конкретні дії відповідно до визнаних норм і правил. Під терміном варто розуміти міру, показник, використання якого може служити основою для оцінки (кількісної чи якісної), для найбільш чіткої характеристики результатів виховної діяльності.

Естетичне виховання є здатність  насолоджуватися істинною красою життя в усьому її різноманітті, потреби творчо працювати на благо суспільства, прагнути до гармонійного розвитку своїх задатків.

Орієнтовні критерії ефективності виховного процесу у гуртках художньо-естетичного напряму:

• Популяризація та збереження національних культурних традицій;

• Виховання естетичної свідомості – ідеалів, смаків, суджень, оцінок;

• Забезпечення необхідних умов для особистісного розвитку школярів на основі актуалізації гуманістичних традицій світової культури;

• Врахування художніх інтересів і потреб вихованців;

• Розвиток творчого потенціалу та самостійного мислення вихованців, розширення свободи вибору форм художньої самореалізації. Які відповідають здібностям і професіональним орієнтаціям особистості;

• Формування комунікативної культури як механізму людської взаємодії;

• Формування сталого інтересу до гуманістичних цінностей культури різних народів світу;

• Формування та розвиток культури творчого мислення;

• Розвиток культури спілкування і соціокультурних відносин;

• Виховання уміння насолоджуватись істинною красою життя, потреби творчо працювати.

Найважливішим засобом розвитку творчої активності школяра, його творчої компетентності, є діяльність (навчити й виховати можна лише в дії). Справжня суть роботи з розвитку творчої компетентності вихованців полягає в організації життя дитини, де однією з важливих функцій є стимулювання позитивної мотивації кожного в процесі організації різних видів діяльності. Провідною ідеєю діяльності педпгога-позашкільника є формування творчої особистості, яка володіє навичками самопізнання, самокорекції, самовиховання; відкрита до сприйняття інших культур; цінує свободу, поважає людську гідність та індивідуальність; здатна до успішної самореалізації в сучасному житті. Результатом має стати творча активна особистість, яка знайшла себе в колективі, від дій якої залежить її власне зростання й здобутки всього колективу; вона усвідомлює свою значущість і відповідальність за доручену їй справу.

Методи поширення перспективного педагогічного досвіду:

1. Словесні: консультації, засідання шкільного методичного об'єднання, педради.

2. Наочні: пропаганда педагогічних ідей через Інтернет, публікації в  періодичній  пресі, методичні посібники, методичні рекомендації, педагогічні виставки.

3. Практичні: відкриті уроки, семінари-практикуми, майстер-класи,   тренінги різних рівнів.

Формувати творчу активність вихованців треба через створення оптимальних педагогічних умов, найважливішими з яких є:

- створення сприятливої атмосфери, індивідуалізація навчання, діагностика  та корекція творчих умінь та навичок, творчий підхід до планування та добору навчального матеріалу  тощо;

- орієнтація на творчість в усіх компонентах навчально – методичного  процесу;

- упровадження в практику відповідних навчальних посібників та технологій;

- координування дій закладу та сім’ї із забезпечення раннього та ефективного розвитку творчого потенціалу дітей;

- застосування в роботі сучасних педагогічних технологій, розвивальних вправ та дидактичних ігор, спрямованих на розвиток творчих здібностей дітей;

- заохочування та підтримка самостійності, старанності гуртківців.

На педагога покладається велика відповідальність - підготувати дітей до життя в сучасному світі, навчити з честю долати перешкоди в життєвих лабіринтах, вміти радіти успіху іншого і не впадати у відчай перед першими ж труднощами. була і буде в житті кожного.

Основним засобом активізації процесу формування творчої компетентності вихованців є їх включення в колективні форми творчої діяльності, до яких належать різного роду творчі ініціативи та проекти.

Виховання людини – це процес цілеспрямованого формування особистості. Основним орієнтиром виховання є особистість, яка втілює якості, що є загальноприйнятими цінностями і характеризують її як неповторну індивідуальність. Розуміння й творення прекрасного впливають на людину таким чином, що підвищують і ушляхетнюють її духовно.

Естетично виховувати людину – означає вчити її не лише «споживати» естетичні цінності, але і вчити їх створювати. Під естетичними цінностями розуміються предмети і речі, створені людиною, явища природи, витвори мистецтва, які викликають у людей позитивні емоції, радують своєю досконалістю, захоплюють своєю красою. В естетичному вихованні первинне місце займає формування культури почуттів, уміння сприйняти красу природи, красу створених людиною речей та предметів, красу людських вчинків.

Одним із найважливіших аспектів позашкільного художньо-естетичного виховання особистості є пробудження та формування сталого інтересу до гуманістичних цінностей культури різних народів світу, що необхідно, з огляду на сучасне існування дітей і молоді в полікультурному просторі. Доцільно змінити художньо-виховну практику з демонстраційної, концертно-показної спрямованості на стратегії культуро творчості. Культурна спадщина у цьому відношенні і виконує роль середовища, в якому через прилучення до вічних цінностей культури формується людина.

Базові компетентності в залежності від напряму гуртка