Мова – найважливіший засіб спілкування, пізнання і впливу

Колись давно у старовинному місті жив Майстер зі своїми учнями.

А чи є питання, на яке наш Майстер не зможе відповісти?

Він пішов до квітучого лугу, піймав найкрасивішого метелика і сховав його між долонями.

Метелик чіплявся лапками за його руки, і учневі було лоскотно. Посміхаючись, він підійшов до Майстра і запитав:

Скажіть, який метелик у мене в руках: живий чи мертвий?

Учень міцно тримав метелика в долонях і був готовий будь-якої миті стиснути їх заради своєї істини. Не дивлячись на руки учня, Майстер відповів:

- Все в твоїх руках.

Отже, вся мудрість світу зводиться до одного – наші досягнення в наших власних руках.

Чи досягнемо ми з вами поставлених цілей уроку, залежить тільки від вас, бо все у ваших руках. Пам’ятайте, що добре ВОЛОДІННЯ МОВОЮ - це крок до УСПІХУ. Це дорога до самопізнання та самовдосконалення.

Вправа «Незакінчене речення – Для мене Україна це …»

Як воду п'ю із чистої криниці, З-поміж людей вишукую слова. І наша рідна мова-чарівниця У віршах повнозвучних ожива. Цвіте, як квітка маку серед поля. Дзвенить, як пісня пташки чарівна. І хоч нелегка в Україні доля, Та вірю все ж відродиться вона. І буде людям Україна – мати, Не мачуха, якою нині є. І мову рідну будуть шанувати, Як найбагатше надбання своє. Людмила Савчук - Як ви розумієте основну думку вірша?

Мова - найважливіший засіб спілкування, пізнання і впливу

Мета уроку : розкрити значення мови як найважливішою засобу спілкування, пізнання і впливу, її роль у шкільному навчанні й житті; розвивати усне й писемне мовлення, логічне мислення, емоції, волю; виховувати патріотичні почуття, культуру мовлення та спілкування, любов до рідного слова, національну свідомість.

«Мова - це наша національна ознака, у мові наша культура, ступінь нашої свідомості... Мова - душа кожної національності, її святощі, найцінніший скарб. І поки живе мова - житиме й народ, як національність. Не стане мови - не стане й національності, вона розпорошиться поміж дужчим народом». Ці слова були сказані ще на початку ХХ ст. визначним українським ученим І.Огієнком, палким поборником самобутності й самостійності української мови. Мова - найважливіший засіб обміну думками між людьми, пізнання світу, передачі досвіду від одного покоління до іншого.

Українська мова є національною мовою українського народу й бере свій початок із глибини віків. Вона створювалась зусиллями численних поколінь протягом кількох епох і стала однією з найрозвиненіших мов світу. Цією мовою створені багатющі скарби усної народної творчості, написані художні твори світового рівня. Українська мова відобразила народну мудрість, досвід, сподівання і мрії людей, красу душі й характер українців. Вона об'єднує наших сучасників і всі попередні покоління, у велику родину - український народ. Тому українська мова і є для кожного українця рідною.

Згідно з Конституцією України (ст.10) нині українська мова є державною мовою в Україні. Державною мовою признано називати визнану Конституцією або законом основну мову держави, обов'язкову для використання в законодавстві, офіційному діловодстві, судочинстві, навчанні тощо. Тому Конституція України містить важливе положення про те, що держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.

Питання мовної політики в Україні, крім ст.10 Конституції, визначається також іншими конституційними нормами. Ряд статей Конституції містить вимоги щодо обов'язкового володіння державною мовою Президентом України (ст.103), професійними суддями (ст. 127), суддями Конституційного Суду України (ст. 148). У чинному законодавстві України також існує обов'язкова вимога володіння українською мовою в обсязі, достатньому для спілкування, особами, які вступають до громадянства України.

У наш час, коли суспільне життя стало дуже динамічним, значення мови все більше зростає. Вона пов'язана з розвитком народного господарства, науки, техніки, культури нашої держави. Мова використовується як найважливіший засіб спілкування (комунікативна функція). Мова формує людину, вона є знаряддям розвитку суспільства, виконуючи номінативну функцію - предмети і явища, пізнані людиною, одержують назву; мислетворчу функцію, бо мова є не тільки формою вираження й передачі думки, а й засобом творення самої думки; пізнавальну, бо людина пізнає світ не лише через власний досвід, а й через мову, тому що в ній накопичено досвід попередніх поколінь, сума знань про світ. Крім того, мова надає можливість розкрити світ інтелекту, почуттів та емоцій людини для інших людей, вплинути на них силою своїх переконань чи почуттів; мова є засобом вираження волі співрозмовників (вітання, прохання, вибачення, спонукання, запрошення).

Мова фіксує в собі естетичні смаки й уподобання своїх носіїв; милозвучність, гармонія змісту, форми й звучання стають джерелом естетичної насолоди. Отже, мова ще виконує й культуроносну функцію, бо вона є носієм культури народу-мовотворця, людина, оволодіваючи рідною мовою, засвоює культуру свого народу; мовна культура людини є показником її загальної культури. Мова має ще й ідентифікаційну (об'єднуючу) та магічно-містичну функції.

Колективна робота з текстом  Прочитайте текст. Визначте його тему й основну думку. Доберіть за­головок. Випишіть речення, яке є ключовим. Рідна наша мова українська... Приємна слухові найвибагливішого музиканта своєю мелодійністю та гідна подиву досвідченого лінгвіста своєю довершеністю й розмаїтістю форм, посивіла на історичному шляху і вічно юна у своїй щоденній онові... Саме вона якнайліпше репрезен­тує нас, той народ, який її витворив і утвердив. Витворена духовними зусиллями наших пращурів, осяяна світлом багатьох національних ге­ніїв, наша мова засвідчує величезний життєвий потенціал українсько­го народу, його глибокий розум і чуле серце, моральну досконалість і залюбленість у красу. Мова — генетичний код духовного й фізичного буття народу, оберіг його історичної пам’яті, матриця його свідомості та світогляду.

Творчий геній народу, його неперевершений хист словесного мистецтва виявилися в безцінних фольклорних скарбах — ніжній і мужній пісні, цікавій каз­ці, дотепній примовці, мудрій приказці. У фольклорному джерелі заро­дилося й розквітло українське слово, натомість у авторських письменах воно заполум’яніло інтелектуальною рвійністю, осмисленням життєвих явищ і розмахом висловлення, зачарувало людство своїм ніжним і вод­ночас пристрасним голосом (С. Ніколаєнко).  Випишіть із тексту художні означення до слова мова. Яку роль вико­нують ці слова і сполучення слів? Слово нашої мови вписано золотими літерами на скрижалях уселюд­ської духовності, воно освячене тисячоліттями, зміцнене й розвинене ге­нієм наших світочів, огранене в довершених літературних і наукових пра­цях, піднесене до рівня найрозвиненіших літературних мов світу.

Мова — скарб кожного народу. Навіть у сьогоденні деякі люди не можуть зрозуміти цих слів, які лунають з медіа та вуст діячів. Існує думка, що нація помирає, коли у повітрі востаннє залишаються слова рідною мову. Громадяни забувають про свою особливість, піддаються пропаганді чужого і хижого створіння.

Тяжкою добою було «Розстріляне відродження». У 20-x роках минулого століття інтелігенція поширювала українську мову попри переслідування російською владою. Митці виступали за друкування українських газет, викладання солов’їної у школах і популяризацію мови серед молоді. Вони створювали літературні організації такі як «Ланка», «МАРС», «ВАПЛІТЕ». Автори пишалися своєю історію, яку описували у творах. На жаль, багато письменників і письменниць були репресованими через бажання розвивати українську мову. Влада жорстоко вбивала і відсилала у Сибір «дітей-мучеників» України, які хотіли одного – відчувати вплив рідної мови та змінити думку русифікованого населення.

Нині триває боротьба за шанс розмовляти українською. Багато блогерів і діячів намагаються вести сторінки у соцмережах рідною мовою, але отримують сотні повідомлень із словами: «можна по русски», «я ничево не понимаю», «пожалуйста, у вас также есть аудитория из россии». Навіть зараз український народ не може висловлюватися без втручання брудних рук держави-агресора, яка вносить свої корективи у наше життя. Відомі люди зазнають ненависті й насмішок. Українську мову називають «сільською» й перекручують значення деяких слів. У такій соцмережі як «Tik Tok» поширюється багато нецензурних відео від російських блогерів про нашу рідну мову. На жаль, вони не зупиняться, доки кожен українець не буде захищати в Інтернеті рідну культуру.

Сьогодні головним завданням для українців є покращення знань солов’їної, адже завдяки українській ми зможемо перемогти окупанта. У росії вже не буде мотиву про врятування російськомовних. Наші предки будуть нами пишатися. Наш контент буде популярним. Українську будуть вивчати іноземці. Наша мова обов’язково збережеться на довгі роки, адже по іншому й бути не може. Ми українці й перемоги за нами, особливо у мовному плані.

https://www.youtube.com/watch?v=oL_8eEGki60 Українська мова - мова української нації!

Коли йдеться про такі наші поняття, як мова, народ, культура, то ми розуміємо, що всі вони пов’язані одне з одним. Проте, цей зв’язок не є нерозривним. Якщо хтось правильно розмовляє українською мо­вою, це ще не означає, що він є українцем від самого свого народження. Можна зустріти людину, яка не розмовляє українською мовою, а її бать­ки були українцями, але їй довелося жити за кордоном і спілкуватися з людьми, котрі не розмовляли по-українському. Тепер це не рідкісний випадок. Хіба мало є українців і в самій Україні та в інших країнах, які не розмовляють українською мовою?

В історії людства бувало так, що завойовані народи засвоювали мову та культуру своїх завойовників. Так було, наприклад, у Європі з кельт­ськими народами, що засвоїли мову та культуру римлян. Траплялися і протилежні випадки. Завойовники, які прийшли на Балканський пів­острів із берегів Волги (їх називали булгарами), засвоїли (на території сучасної Болгарії) мову та культуру завойованих ними слов’ян. Цілком зрозуміло, що найчастіше завойовники нав’язують свою мову завойова­ній ними людності (А. Білецький). Чому, на вашу думку, у самій Україні чимало українців не спілкують­ся українською мовою?

Літературна мова варіант загальнонародної мови; загальнонаціональна мова, оброблена майстрами (письменниками, діячами науки й мистецтва тощо), що відзначається наявністю орфографічної та граматичної норми й обслуговує різноманітні культурні потреби народу. Мовлення - це процес використання людиною мови для спілкування. Залежно від віку, характеру діяльності, середовища мовлення людина набуває певних особливостей, хоча люди й говорять однією мовою. Так, мовлення однієї людини образне, яскраве, виразне, переконливе, а іншої навпаки: обмежене, бідне, сухе, малозрозуміле. Отже, кожна людина говорить по-своєму, хоча й користується спільною для всіх мовою. Чи тотожні поняття мова і мовлення?

Мовлення не існує і не може існувати поза мовою. З іншого боку, сама мова існує як жива, тільки за умови, коли активно використовується людьми. Мова розвивається й удосконалюється в процесі мовного спілкування. Мовлення і є формою активного існування кожної мови. Корені культури мовлення сягають глибини шарів історії людства. Люди давно помітили дієвість точного та влучного слова, зафіксували свої спостереження в міфах і легендах, у образних висловах, приказках і прислів'ях (Птицю пізнають по пір'ю а людину - по мові; Мова - душа народу; Шабля ранить голову, а гостре слово - душу; Від теплого слова і лід розтає). Мовлення людини - це візитна картка, це свідчення рівня освіченості й культури. Сукупна мовленнєва практика усіх нас – це показник культури суспільства.

Мовний етикет (етика спілкування) - національне специфічні правила мовної поведінки, які реалізуються в системі стійких формул і виразів, що рекомендуються для використання в різних ситуаціях ввічливого контакту із співрозмовником, зокрема під час привітання, знайомства, звернення, висловлювання подяки, прощання тощо. Кожна ситуація обслуговується в українській мові групою висловлювань, які часто утворюють синонімічні ряди: добрий день, здоровенькі були, щиро вітаю вас тощо.

Мова зараз на часі як ніколи. Чимало людей зі східних регіонів України переходять на українську, і в них це чудово виходить. Проте багато російськомовних українців досі вважають, що мова не має значення. Чи мають одні люди моральне право робити зауваження іншим через російську мову? Що робити, якщо твоє оточення – російськомовне, і це тебе гнівить? І як це: бути російськомовним українцям і відчувати на собі хейт через мову? У цьому матеріалі ми намагаємося зрозуміти: як мовне питання може нас об’єднати, а не розсварити. 

У цьому питанні доречно перейняти досвід європейських країн. У Німеччині, наприклад, знання німецької (рідше – англійської) є обов’язковим пунктом під час прийому до вишу та на роботу. Іноземці обов’язково складають іспит із німецької та мають підтвердити свої знання дипломом. Мова німецького уряду та документації – німецька. Мова культурного простору (і письменників також) та ЗМІ – німецька (або англійська, якщо це інтернаціональні заходи). При цьому ніхто нікого не змушує вивчати німецьку. Ти можеш спілкуватися будь-якою мовою, але без німецької не будеш на 100% частиною прогресивного суспільства, отримаєш менше можливостей з працевлаштування чи комунікації з людьми та інституціями. Саме тому я вважаю, що примушувати, залякувати або хейтити нікого не потрібно. Кожен має право зробити свій вибір. Але вважаю за потрібне створити такі умови в країні, за яких спілкування та ведення справ українською буде дуже вагомим елементом для кожного. Тамріко Шолі, письменниця, лекторка, журналістка

Ольга Халепа, вчителька, поетеса, село Яковлівка Харківської області Мої діти в інтернет-просторі спілкувалися російською, хоча з 2014 року вболівали пліч-о-пліч зі мною за Україну, волонтерили. А от з мовою була біда. Скільки разів ми сперечалися до жаху! Вони доводили, що «не можна весь час українською». Відповідала тоді: «Розмовляйте нашим суржиком, але тільки не російською». Нічого не допомагало: вдома говорили українською, публічно – російською. Та й чоловік за національністю росіянин, теж російською спілкувався, але його я не напружувала. Це дійсно була його рідна мова. Навіть після участі в АТО не перейшов. Син теж засмучував: «Я живу в Харкові, там всі розмовляють російською». Кажу: «А ти з ними пробуй українською!» Відповідає, – мовляв, боюся, я не знаю її досконало. Порадила розмовляти суржиком. «Мамо, але це соромно!» – відповідав. І так ми з ним сім років сперичалися. Але все змінилось після 24 лютого. Здогадайтеся, хто в нашій родині перший заговорив українською після початку повномасштабного вторгнення? Мій чоловік, який одразу пішов на передову. Дітям одразу стало соромно. Це був сильний стимул у всіх сферах перейти на українську. І тоді в нагоді стала порада від мене: не цуратись суржику і помилок. Ось так поступово й непростим шляхом наша сім’я стала україномовною. 

Продовжіть вислови Доля нашої мови, як і всієї України, залежить... 2) Сила україн­ської мови полягає в... 3) Українська мова — це мова... 4) Мова берегла й береже... 5) Піднесення нашого слова — запорука ...

Бажаю всім віри і впевненості у завтрашньому дні, міцного здоров’я, успіхів і злагоди у новому 2022/2023 навчальному році! Нехай цей день не буде причиною печалі, а запам'ятається довгоочікуваними веселими зустрічами, пробудженням спраги до знань. Щоб сил і терпіння вистачило на весь прийдешній рік! Високих оцінок, легких контрольних робіт, цікавих уроків і вірних друзів, з якими все легко здійсниться!

Ратушна Наталія Миколаївна - вчитель української мови та літератури Лукашівського навчально-виховного комплексу «Дошкільний навчальний заклад - загальноосвітня школа І - ІІІ ступенів» Чорнобаївської селищної ради Черкаської області