Мова вулиці ( Виховна година, 2 клас)

Тема:  Мова вулиці ( Виховна година, 2 клас)

Мета: Вивчати з учнями правила вуличного руху, дорожні знаки, які цими правилами керують, вчити людей розрізняти дозволяючі та запобігаючі знаки; виховувати уважність, спостережливість, до­питливість, дисциплінованість.

Обладнання:Дорожні знаки (малюнки).

Хід виховної години

І. Організаційний момент.

Є доріг багато всюди,

Мчать авто там,

ходять люди.

А у місті на дорогах

Є відмітка пішоходів.

Й щоб дорогу перейти,

Мусиш добре знати ти:

—Зачекай! Не поспішай!
Жовте світло загориться
Всередині світлофора —
Ти з увагою зберися,

Бо блисне вже дуже скоро

Зелене світло на табло

І промовить чітко скло:

—Йди вперед, май силу духу,
Шлях звільнився вже від руху,
Вільно можеш перейти,

Не барись лиш довго ти.

Жовте світло нас готує,

Жовте світло пропонує,

Попередити спішить:

На підході дії мить.

Як червоне загориться,

Мусиш ти враз зупиниться,

Бо тривожно шлях гуде,

Він машини вдаль веде.

З світлофором подружись,

Всім сигналам покорись.

Й завжди, й вчасно скрізь пройдеш,

І в біду не попадеш.

(Л.Лук'янець)

Отже, діти, ви пам'ятаєте, що вулиці регулюють світлофори і ... (регулювальники).

Як же світлофор регулює рух?

 Які бувають світлофори?

Які сигнали регулювальника відповідають сигналам світлофора?

Що треба пам'ятати,йдучи вулицями міста, села?

II.Оголошення теми і мети виховної години.

 1) Коли вулицями побігли трамваї, помчались автомобілі, тро­лейбуси, автобуси, вулицям потрібно було дати мову. На цій до­рожній мові з водіями, пішоходами розмовляють вулиці всіх країн світу.

Коли людина вчиться читати, то їй показують букви. З букв скла­дають слова. Зі слів — речення. У дорожньої мови теж є букви-знаки. Та їх не потрібно складати в слова. Один знак, одна дорож­ня буква означає цілу фразу — дорожній сигнал.

Ці сигнали —кружечки, трикутники, прямокутники, квадрати. Го­лубі, жовті з червоною окантовкою...

І не випадково вони такої форми і такого кольору.

Одну групу знаків розмістили на трикутниках з червоною окан­товкою. Світлофор сигналив би їх жовтим світлом: «Обережно — залізничний переїзд без шлагбаума», «Обережно — слизька доро­га», «Обережно — діти».

«Обережно» — попереджають всі ці знаки і називаються вони попереджувальними.

Другу групу знаків не випадково розмістили в крузі з червоним обрамленням чи червоним фоном. Світлофор сигналив би ці зна­ки червоним світлом: «В'їзд заборонено», «Рух заборонений», «Вантажний рух заборонено», «Мотоциклетний рух заборонено», «Пішохідний перехід заборонено».

Все заборонено та заборонено. Ці знаки так і називаються — за­бороняючі.

А ось знаки на крузі голубого кольору. Вони дозволяють, нака­зують чи пропонують рух у вказаному напрямку, рух легковим ав­томобілям, вказують велосипедну доріжку для пішоходів.

Ці знаки наказуючі.

І ще одна група знаків — голубі прямокутники з малюнками, то ложка з виделкою, то червоний хрест, то палатка, то ліжко...

Неважко здогадатися, що ці знаки вказують: поруч — їдальня, недалеко — медичний пункт, хочете відпочити — ось він, готель... Називаються ці знаки — вказівні.

2) — А тепер пригадайте, на чому перервалась розповідь про Буратіно. (Читали на попередній виховній годині.)

А Саморобкін тим часом водив автомобіль вулицями міста.

Ну і ну, — гримів він залізним голосом, — куди ж подівся цей Буратіно? Дивак він, мабуть не знає, що я не міг зупинити маши­ну в недозволеному місці. Та я його розшукаю і відвезу до школи.

Саморобкін поставив автомобіль на стоянці й почав шукати Бу­ратіно серед перехожих. І тут він побачив кульгаву лисицю і по­хмурого кота.

Лисице Алісо! Кіт Базіліо! Ви не зустрічали Буратіно?

Ах, дорогенький Саморобкін, ми з радістю покажемо тобі, де сидить і гірко плаче наш бідненький Буратіно. Тільки вже ти відве­зи нас туди.

і автомобіль Саморобкіна помчався на самій великій швидкості. Лисиця Аліса скромненько підібгала хвоста, а кіт Базиліо пирх­нув у вуси:

Здорово ж ти обдурила його... Ух і покатаюсь...

Мовчи, старий котячий хвіст!

„ Та Саморобкін уже все зрозумів

—Ах ви, шахраї!..
Хитра лисиця вискочила з автомобіля і в два стрибки опинила­
ся на середині вулиці, де преспокійно вмостилась.

—Хі-хі! На цьому острівці я в повній безпеці. Об'їжджай мене,
Саморобкін. Щасливої дороги.

І Саморобкін дійсно проїхав мимо.

—Діти, чому лисиця опинилася в безпеці й що це за острівець,
на якому вона сховалась?

А дурний кіт Базиліо запищав своїм голосом і кинувся через до­рогу, прямо перед автомобілем Саморобкіна...

Саморобкін був чудовим водієм, він натиснув на гальма і маши­на зупинилась.Переляканий кіт тремтів від страху і скиглив:

Відпусти ти мене, відпусти.

Якщо ти вирішиш мою задачу, ти перестанеш безтурботно бігати через дорогу. Слухай, моя машина неслась зі швидкістю 80 км за годину. Ти біг через дорогу в 20 метрах від машини. Що могло трапитись?

Я ж неграмотний. Я ж до школи не ходжу...

— Діти! Допоможіть вирішити цю задачу.
Скажіть, чому загрожувала небезпека пішоходу?

Неуважний пішохід

Не помітив перехід.

Він мерщій через дорогу —

І пошкодив собі ногу.

Швидко їхало авто,

Зачепило за пальто,

Потягло його щосили,

Й пішохід враз втратив сили,

Впав невдаха під колеса,

Вмить змінилася адреса.

Не потрапив він до школи,

А відвезли на уколи.

Ногу в гіпс йому взяли,

На розтяжку підтягли,

І лежить тепер невдаха

У палаті, оха й аха.

Хто ж у тому, діти, винен,

Що він ледве не загинув?

(Л.Лук'янець)

III. Підсумок заняття.

IV.Домашнє завдання. Заготуйте макети дорожніх знаків, про які ми з вами сьогодні говорили.