Мовлення і спілкування. Види мовленнєвої діяльності (аудіювання, читання, говоріння, письмо). Сприймання чужого мовлення. Різновиди аудіювання. Навчальне аудіювання

Урок № 2

 

ЗВ’ЯЗНЕ МОВЛЕННЯ

Мовлення і спілкування. Види мовленнєвої діяльності

(аудіювання, читання, говоріння, письмо).

 Сприймання чужого мовлення.

Різновиди аудіювання. Навчальне аудіювання

Мета: систематизувати та узагальнити знання про мову та мовлення, види мовленнєвої діяльності; дати уявлення про механізм та різновиди аудіювання, повправляти у сприйнятті-розумінні почутого; розвивати логічне мислення, слухову пам'ять, збагачувати та уточнювати словниковий запас учнів; формувати комунікативні вміння.

Обладнання: підручник, текст для аудіювання.

 

ХІД УРОКУ

 

І.   Повідомлення теми і мети уроку.

 

ІІ.  Аналіз матеріалу з метою узагальнення вивченого.

 

◊ Робота з підручником.

1. Опрацювання таблиці «Загальні відомості про мовлення» (с. 177).
2. Виконання вправи 158 (відповіді на запитання).
3. Виконання вправи 159.

 

ІІІ.  Виконання вправ на застосування узагальнених знань.

 

◊ Пояснювальний диктант.

 Пояснити, про які види мовленнєвої діяльності йдеться в кожному з висловів. До яких видів мовленнєвої діяльності ви вдаєтесь у процесі роботи над диктантом?

 

 Ну що б, здавалося, слова… Слова – та голос – більш нічого. А серце б’ється, ожива, як їх почує!... (Т. Шевченко.) Красномовство – це мистецтво говорити так, щоб ті, до кого ми звертаємося, слухали не лише без труднощів, але із задоволенням. (Б. Паскаль.) І довелося знов мені на старість з віршами ховатись, мережать книжечки співати і плакати у бур’яні. (Т.Шевченко.) Щасливий я і гордий, що читаю Шевченка, і Франка, і Українку на незрівнянній українській мові… (М. Браун, переклад з рос.)

 

 

ІV.  Вивчення нового матеріалу.

 

◊ Пояснення вчителя.

 Мова реалізується в процесі мовлення, тобто мовленнєвої діяльності. Мовленнєва діяльність – це сукупність психофізичних дій організму людини, що спрямовуються на сприймання і розуміння мовлення, а також на народження його в усній і письмовій формі. Оволодіння мовою відбувається на функціонально-комунікативній основі, тобто в процесі мовленнєвої діяльності.

 Мовленнєва діяльність включає чотири види – аудіювання (слухання і розуміння) читання, говоріння і письмо. За останніми науковими даними час, що витрачається на чотири види мовленнєвої діяльності людини, розподіляється відповідно таким чином: аудіювання – 45%, говоріння –  30%, читання – 6%, письмо – 9%.

 Аудіювання та читання є рецептивними видами мовленнєвої діяльності, говоріння й письмо – продуктивними.

 Дія обох видів рецептивної мовленнєвої діяльності складається з трьох етапів: мотиваційного (усвідомлення мети: навіщо я це слухаю-розумію, читаю?), аналітико-синтетичного (сприйняття, розуміння) та виконувального (прийняття рішення на сонові сприйнятої інформації з наступним говорінням або письмом).

 Таким чином, сприймання і розуміння усного мовлення забезпечує такий вид мовленнєвої діяльності, як аудіювання. Аудіювання є основою спілкування. Для людей багатьох професій  вміння   сприймати-розуміти усне мовлення необхідне у процесі виконання службових обов’язків.

 Аудіювання не слід змішувати зі слуханням. Слухання – це передусім акустичне сприймання звукового потоку, тоді як аудіювання включає процес сприймання і розуміння усного мовлення.

 Процес аудіювання забезпечується механізмом здогадки (про що йтиметься далі?), смислової орієнтації (на ситуацію спілкування, лексичне й граматичне оформлення виражальних засобів мови, інтонацію, жести, міміку мовця), тотожних замін (щоб утримати інформацію в оперативній (короткотривалій) пам’яті, потрібно «згортати»», «спресовувати» зміст сприйнятого розгорнутого висловлювання до рівня тотожних за змістом ключових слів або стислих синонімічних структур: саме такі «смислові згустки», «змістові матриці» спроможна зберегти пам’ять). Дію цих механізмів можна вдосконалювати тренуванням.

Важливою психологічною особливістю аудіювання є одноразовість, неповторність цього виду мовленнєвої діяльності у природних умовах спілкування. Тому вченими виділяються репродуктивне і продуктивне аудіювання. У природній ситуації спілкування співрозмовники вдаються до продуктивного аудіювання. Основною ознакою репродуктивного аудіювання, на відміну від продуктивного, є повторюваність усної інформації. У шкільній практиці до репродуктивного аудіювання вдаються в процесі проведення усних переказів (докладних, стислих чи вибіркових), а також під час підготовки до творчих робіт.

 Аудіювання – це такий вид мовленнєвої діяльності, під час якого людина одночасно сприймає усне мовлення й аналізує його (здійснює смислову обробку інформації), для цього необхідно бути уважним, уміти швидко актуалізувати весь попередній мовленнєвий та інформаційний досвід, концентрувати увагу на змісті висловлювання при мінімальному контролі за його мовною формою, мати треновану короткочасну і розвинену довготривалу пам'ять, здатність результативно працювати у визначених часових межах. Цього треба спеціально навчатись.

 Звичайно, смислове сприймання мовлення залежить і від того, наскільки мовець зрозуміло, ясно висловлюється, від темпу, сили звучання мовлення, від його вміння виділяти головне тощо.

 Проте успішність смислового сприймання усного мовлення залежить і від підготовленості слухачів до сприймання, від того, як вони вміють слухати.

 Сприймати інформацію потрібно цілеспрямовано: глобально, докладно або критично. Особливого значення це набуває із запровадженням такої форми підсумкової державної атестації з української мови, як переказ із творчим завданням.

 Глобальне, або ознайомлювальне, аудіювання вимагає від слухача загального охоплення змісту повідомлення, вміння визначати тему, основну думку повідомлення, ділити його на смислові частини, розрізняти композиційні елементи.

 Детальне аудіювання передбачає найповніше докладне сприймання змісту повідомлення з усвідомленням смислу кожного з його елементів. Детальне сприймання тексту часто вимагається тоді, коли проводиться, наприклад, такий вид роботи, як переказ почутого тексту; переказ пояснення вчителя; коли потрібно запам’ятати кілька завдань, не записаних учителем на дошці, з метою їх виконання в певній послідовності; під час дискусії, диспуту, виступу на зборах та ін.

 Критичне аудіювання ґрунтується на глобальному і детальному, потребує висловлення власної думки з приводу почутого, своєї мотивованої згоди чи незгоди з певним твердженням, критичного осмислення сприйнятого на слух тощо. Цей вид аудіювання практикується під час переказу тексту з творчим завданням.

 Види аудіювання можна показати за допомогою такої таблиці:

 

Глобальне	Детальне	Критичне
Усвідомлення загального змісту повідомлення	Детальне (повне) усвідомлення всіх елементів повідомлення	Визначення власного ставлення до почутого

 

З методичних рекомендацій Міністерства освіти України (2002 р.).

 

V.Виконання вправ на закріплення вивченого.

 

◊ Проведення навчального аудіювання.

 

 

МАТИ ТЕРЕЗА

 

 Безперечно, вона – одна з найвідоміших і найулюбленіших особистостей ХХ століття. Матір’ю її називають мільйони людей.

 У жовтні 1979 року їй, скромній, проте могутній силою духу індійській черниці, було присуджено Нобелівську премію миру. Один з її американських послідовників зазначив: «Ясна річ, їй особисто ця нагорода непотрібна. Але, можливо, завдяки цій премії люди, безнадійно зголоднілі за милосердям, усвідомлять, що таки можна служити Богові самозречено й добровільно, допомагаючи всім, хто допомоги потребує».

  Папа римський Павло VІ на знак вдячності матері Терезі «за  її всесвітню місію любові» подарував їй власний розкішний білий «лінкольн». Жодного разу не скориставшись автомобілем, мати Тереза влаштувала лотерею і на виручені кошти заснувала лепрозорій – лікувальний заклад для хворих на проказу.

 Агнес Гонкса Бояксіу народилася 1910 року в Македонії (в місті Скоп’є) у заможній албанській родині. Батьки назавжди залишились для неї зразком подружньої вірності та взаємної любові.

 - Моя мама, залишившись у тридцять років удовою з трьома кришенятами, робила все можливе, щоб ми виростали, сповнені любові до Бога й одне до одного, - розповідала Агнес. – Передовсім  вона навчила нас уникати будь-якої брехні й лукавства.

 Старший брат Агнес додавав:

 - Насамперед мама вимагала від нас чесності. Жінка крицевої вдачі, вона вирізнялась винятковою скромністю, чуйністю, співчутливістю й глибокою вірою. Виховувала нас не словами, а особистим прикладом.

 Непереборне бажання служити Богові Агнес відчула зовсім юною, років дванадцяти. Мати сказала їй: «Ну що ж, йди. Віддай свою руку руці Вседержителя і ніколи не відпускай її під час небезпечної подорожі земного життя». Брат, навпаки, намагався відмовити Агнес. «У світі є ліпші речі для такої гарненької, сміхотливої юної леді, як ти, - писав він сестрі. – Чи усвідомлюєш ти, що хочеш заживо себе похоронити?».

 Продовжуючи Агнес до Калькутти, охоплена змішаними почуттями радості й печалі, мати не могла знати, що побачити ще колись дочку їй не судилося…

 У Калькутті, місті небачених розкошів і страхітливих злиднів, сестра Тереза майже двадцять років викладала в монастирському коледжі географію й історію. 1948 року вона, непримітна черничка, покинула коледж і, маючи лише невеличку валізку та п’ять рупій готівкою, вирушила допомагати скривдженим долею й суспільством бідолахам.

 Щоранку ця невтомна тендітна жінка вирушала в найнебезпечніші, глухі й брудні завулки Калькутти, щоб надати медичну допомогу хворим, нагодувати голодних, втішити стражденних. Так розпочалася ця безприкладна місія.

 Одного дня у двері скромного помешкання матері Терези постукала її колишня студентка. «Матінко, - мовила дівчина, - якщо ви приймете мене, я хотіла б приєднатися до вас і працювати для бідарів». «Я не маю права відмовити тобі, - відповідала мати Тереза, - проте нелегкий цей шлях. Щоб служити Богові через допомогу найнещаснішим, тобі доведеться зректися всього і себе самої».

 Помолившись, дівчина вбралась у простий біло-блакитний одяг, як і в матері Терези, і приєдналась до своєї наставниці, щоб лікувати хворих. Як і мати Тереза, вона перейняла строгий аскетичний триб життя, що засвідчував солідарність із покривдженими.

 Так почала свою діяльність майбутня релігійна конгрегація Посланниць Милосердя.

 Сотні зневажених, покинутих, осиротілих і злиденних чули лагідний голос і відчували теплі доторки матері Терези. Самотні, нужденні й умираючі отримували від неї справжню поміч, засновану на її глибокій шані до людей і непохитній вірі в неоціненність кожного людського життя.

 Хоч мати Тереза любила увесь світ і почувалася щасливою будь-де, наймилішою її серцю залишалася все ж Калькутта в Західній Бенгалії. Англія, Італія і США (країни, що їх вона відвідувала найчастіше) мали значний вплив на місію подвижниці. Ніколи вона не приїздила туди туристкою, завжди – посланницею від бідарів, виявляючи вдячність за щедрі благодіяння громадян на користь знедолених. Ні за яких обставин не просила

Мати Тереза грошей, а просто подавала переконливий приклад людяності й християнської віри, сіючи повними пригорщами.

 Її скромна присутність повсякчас підтверджувала незаперечну істину, якою вона керувалась у житті: «Найбільше щастя – це віддавати себе іншим».

 Мати Тереза часто підкреслювала, що вона не шукає людей, котрі жертвували б тільки гроші чи матеріальні блага. Скоріше вона шукала таких, хто дарував би найдорогоцінніше – самих себе. І відтручувала осіб, що обмежувалися пожертвуваннями своїх надлишків, рам’я чи зужитого непотребу.  Для улюблених своїх бідаків вона потребувала того, що є найбільш значущим у житті кожної людини, -  часу. Часу, щоб запропонувати дар дружби самотнім, розраду – згорьованим, визнання – знехтуваним.

 Життя матері Терези, цього мужнього борця за гідність людського життя, цілком може бути однією з найвидатніших історій усіх часів і народів.

(675 слів)                                                                                                    (З газети)

 

 

◊ На кожне із запитань вибрати правильну відповідь^[1]1.

 

 1. 1979 року матері Терезі було присуджено:

     а) Пулітцерівську премію;

     б) премію братів Гонкурів;

     в) Нобелівську премію миру;  V

     г) Нобелівську премію за наукові досягнення.

 

 2. Папа римський подарував матері Терезі:

     а) земельні угіддя;

     б) будинок;

     в) автомобіль;  V

     г) грошову суму.

 

3. Виручені за проданий подарунок гроші мати Тереза використала на заснування:

      а) притулку для бездомних;

      б) лікарні для душевнохворих;

      в) пульмонологічної лікарні;

      г) лепрозорію.  V

 

 4. Мати Тереза народилась у:

     а) Боснії;

     б) Македонії;  V

     в) Сербії;

     г) Албанії.

 

 5. Мати майбутньої подвижниці насамперед вимагала від дітей:

     а) відповідальності;

     б) працелюбності;

     в) чесності;  V

     г) мужності.

 

 6. Присвятити себе Богові майбутня мати Тереза вирішила:

     а) у 20 років;

     б) у 12 років;  V

     в) у 18 років;

     г) у 16 років.

 

 7. Щоб здійснити своє покликання, дівчина поїхала до:

     а) Америки;

     б) Італії;

     в) Західної Бенгалії;  V

     г) Румунії.

 

 8. У монастирському коледжі сестра Тереза викладала:

     а) мову і літературу;

     б) історію та географію;  V

     в) математику та фізику;

     г) богослів’я та риторику.

 

 9. Аскетичний спосіб життя матері Терези засвідчував:

     а) її матеріальну бідність;

     б) вроджену байдужість до життєвих вигод та радощів;

     в) солідарність із покривдженими;  V

     г) принципове нехтування побутовими зручностями.

 

 10. Допомога матері Терези всім стражденним була спричинена:

       а) її бажанням привернути до себе увагу;

       б) перспективою здобути авторитет у певних колах;

       в) бажанням отримати престижну міжнародну премію;

      г) глибокою шаною до людей і вірою в неоціненність кожного      

                людського життя.   V

 

11. Як посланниця від бідарів мати Тереза найчастіше відвідувала:

      а) США, Англію та СРСР; 

      б) Англію, Італію та США;  V

      в) Італію, Францію та Албанію;

      г) США, Англію та Китай.

 

 12. Своїм життям мати Тереза підтверджувала незаперечну істину:

       а) «Пізнай самого себе»;

       б) «Найбільше щастя – це віддавати себе іншим»;   V

      в) «Поки живу - сподіваюсь»;

      г) «Не можна двічі увійти в одну воду».

 

13. Якої пожертви потребувала мати Тереза для бідаків:

      а) тільки грошей як еквіваленту захищеності;

      б) грошей та зужитих речей для задоволення фізичних потреб;

      в) грошей і ліків для забезпечення певного рівня життя;

      г) часу як найбільшої цінності в житті кожної людини.  V

 

 14. Мати Тереза є переконливим прикладом:

       а) наполегливості в досягненні поставленої в юності мети;

       б) людяності й  віри;   V

        в) уміння спілкуватися з сильними світу цього;

       г) організації соціальної допомоги малозабезпеченим.

 

 15. У свідомості людства мати Тереза залишилась взірцем:

           а) мужнього борця за гідність людського життя;   V

       б) пропагандистом майстерно організованої доброчинності;

       в) взірцем толерантності й дипломатичності;

       г) гармонійної особистості.

 

VІ. Підведення підсумків уроку.

 

VІІ.  Домашнє завдання.

 Вправа 159 (письмово).

 

 

^[1] Серед поданих запитань тут і далі вчитель має вибрати 12. Правильно вибрана відповідь на кожне із питань оцінюється одним балом. Учень може одержати від 1 балу (за сумлінну роботу, яка ще не дала задовільного результату), до 12 балів (за бездоганно виконану роботу).