Одиниці мови: основні звуки мовлення, значущі частини слова, слово, словосполучення, речення, складне синтаксичне ціле.

Урок № 4

Тема.  Одиниці мови: основні звуки мовлення, значущі частини слова, слово, словосполучення, речення, складне синтаксичне ціле.

Мета: повторити та систематизувати знання про вказані одиниці мови; повправляти у різних видах мовного аналізу; розвивати логічне мислення, пам'ять, уміння виділяти головне.

Тип уроку: комбінований (повторення вивченого; узагальнення та систематизація здобутих знань).

Обладнання:  підручник.

ХІД УРОКУ

І.  Повідомлення мети уроку.

ІІ.  Повторення ключових питань. Виконання вправ на матеріалі 

          повторення.

◊ Робота з підручником.

 Виконання вправи 5.

◊ Робота біля дошки.

 Записати речення. Вказати слова, які розрізняються одним звуком. Дати відповіді на запитання:

1. Чи розрізняються ці слова за лексичним значенням?
2. Який розділ науки про мову вивчає звуки людського мовлення?
3. Які бувають звуки?

На сон співала мати колискову й наспівувало поле колоскову. (А.Бортняк.) Ласкавим теплим дотиком весна збудила ліс. І вже пухнастим котиком біліє верболіз. (П. Дорошко.) Видумав чорт моду, сам у воду, а ви розбирайтесь. (Нар. творч.)

◊ Визначити, скількома звуками розрізняються подані слова.

 Які це звуки – голосні чи приголосні? Пояснити, у чому полягає відмінність між голосними та приголосними звуками.

 Син – сон; сум – сам; рік – рак; звір – твір; впереміж – впереміш, мимохіть – мимохідь, смак – знак; сніг – сміх; шибка – лапка.

◊ Утворити анаграми (перегрупувати звуки так, щоб утворилися слова з іншим лексичним значенням).

           Врода, кордон, барліг, радо, яруга, збоку, лунко.

◊ Подані слова передати фонетичною транскрипцією.

 Назвати звуки голосні (наголошені, ненаголошені) та приголосні (тверді, м’які, дзвінкі, глухі). Зробити фонетичний розбір виділеного слова (усно).

 Веселка, осінній, сіль, джміль, ґедзь, в’їжджаємо, яблуня, батьківщина.

ІІІ. Аналіз матеріалу з метою узагальнення вивченого.

◊ Робота з підручником.

 Опрацювання теоретичного матеріалу (визначення фонеми – с. 7.)

◊ Згрупувати записані на дошці спільнокореневі слова.

 Назвати відомі вам морфеми.

 Уболівальник, більшенький, побілілий, безболісний, перебільшення, побілений, щонайбільший, білесенький, болиголов, збільшувати, білизна, білосніжний, зболений.

◊ Робота з підручником.

1) Виконання вправи 7 (ІІ, відповіді на питання).

 2) Опрацювання теоретичного матеріалу (визначення морфеми, значущих частин слова – с. 7).

◊ Словниковий диктант.

 Виділити у словах значущі частини. Виділені слова розібрати за будовою (усно). Дати відповідь на  запитання:

1. Що таке слово?
2. Які розділи мовознавчої науки вивчають слово?
3. Який розділ мовознавчої науки вивчає лексичне значення слова? Яке лексичне значення підкреслених слів?

Узвишшя, україністика, українство, дзвіниця, священик.

С л о в н и к.

Україністика – сукупність наук, що вивчають мову, літературу, культуру українського народу. Українство – спільнота українців світу.

◊ Робота з підручником.

1. Виконання вправи 9 (усно).
2. Опрацювання теоретичного матеріалу (слово, словосполучення –

с. 9).

◊ Робота біля дошки.

 Записати словосполучення та сполучення слів, пояснити різницю між ними. Вказати предикативні сполучення. У словосполученнях (сполученнях повнозначних слів із підрядним зв’язком) визначити головне й залежне слова. Вказати сполучення слів із сурядним зв’язком.

 Українська гостинність; щиро вітати; традиції і звичаї; охоче зустрічати; минуле застерігає; врахувати помилки; життя триває; народна мудрість; батьки і діти; дослухатися до порад; розбудовувати державу; народ очікує; відчувати відповідальність; почуватися впевнено; молодь наполягає; історична справедливість.

◊ Пояснювальний диктант.

 Із записаних речень виділити кілька словосполучень (усно). Пояснити, чому не становлять словосполучення підмет та присудок, а також однорідні члени речення. Відповідь проілюструвати прикладами із записаних речень.

 Яка ти невмируща, Україно, з снопом пшеничним, з поглядом Дніпра! (Б. Степанюк) О краю,  визначений Богом для щастя, щедрості й добра, що вмився водами Дніпра! Чому ти гнешся, мов тополя, на проклятущих на вітрах? (І. Цюпа.) Сміється сміх. …Сміється так дитинно, стопричинно, сміється українно – ми живі… А доки ми сміємось – будем жити. (І. Драч.)

◊ Робота з підручником.

Самостійне опрацювання теоретичного (с. 10). З’ясувати вид кожного з речень пояснювального диктанту (попередньої вправи) за метою висловлювання, інтонацією,  будовою.

Опрацювання теоретичного матеріалу (визначення складного синтаксичного цілого (ССЦ) та тексту – с. 11).

ІV. Виконання вправ на застосування узагальнюючих правил.

◊ Прочитати.

 Довести, що поданий запис є текстом. Вказавши в тексті одне зі складних синтаксичних цілих (ССЦ), визначити в цьому автосемантичне речення (таке, що виражає найважливішу інформацію). Виділені слова записати фонетично транскрипцією. Ці ж слова розібрати за будовою.

 Нині у світі триває процес глобалізації, який у майбутньому передбачає розшарування держав, націй на кілька груп. Будуть нації, здатні на продукування технологій. Від цього нація матиме і великий зиск, і значний авторитет. Будуть нації, неспроможні продукувати власні технології, проте вони  зможуть активно використовувати технології, створені націями першої групи. Але будуть і нації, що залишаться пасивними спостерігачами перетворень у світі.

 Увага до нашого минулого, взагалі до знань,  освіти,  науки – це перша і головна передумова, щоб Україна опинилася серед націй перших двох груп. Тож державі необхідно спрямувати зусилля на становлення нової, молодої генерації українства в Україні.

    (З газети)

С л о в н и к.

Глобалізація – поширення певного процесу на всю земну кулю. Технологія – сукупність прийомів і способів одержання, обробки і переробки сировини, матеріалів, напівфабрикатів або виробів у різних галузях промисловості, будівництва тощо. Генерація – покоління.

V. Підбиття підсумків уроку.

VІ.  Домашнє завдання.  § 1, вправа 18.