Посібник

Тема

Мовні помилки у ЗМІ

ЗМІСТ

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Перехід від постіндустріального суспільства до інформаційного підвищив значення інформаційних та інтелектуальних ресурсів. Інформаційна обізнаність сьогодні є основою для загального розвитку кожної людини.

Важливі аспекти функціювання телебачення в Україні досліджували О. Гоцур, К. Ващенко, О. Іванова, О. Мойсеєва, Н. Стеблина, Г. Казаков, В. Кулик, Е. Мамонтова, О. Поліщук, О. Свінціцька, В. Різун, В. Ральська, М. Субота, М. Торчинський, Г. Хоменко та інші.

Зростання ролі телебачення як національного культурного простору зумовило необхідність глибшого розуміння того, як мовні елементи взаємодіють у сучасному телевізійному дискурсі. Дослідження на цю тему допоможе висвітлити взаємозв'язок між культурою мовлення, медіа та українським суспільством. Воно також сприятиме кращому розумінню впливу телебачення на формування культурних і мовних цінностей, робота МАН. Тема дослідження є надзвичайно актуальною і важливою для розуміння впливу телебачення на культурно-мовну сферу сучасної України. Аналіз культурно-мовних аспектів дозволяє виявити динаміку зміни використання мови на телебаченні та її вплив на формування суспільної свідомості. Проаналізовано зміни на телебаченні після початку повномасштабної російсько-української війни. Зокрема, зроблено огляд програм, які сприяють збереженню та розвитку української мовної спільноти. Вивчення ролі мовних помилок на телебаченні у формуванні національної ідентичності та розуміння їхнього впливу на важливі українські процеси, теза.

Мета дослідження розкрити і осмислити інформаційно-змістові та культуромовні особливості новин та розважальних проєктів національного загальнодержавного телебачення в період російсько-української війни.

Для досягнення мети було поставлено такі завдання:

• схарактеризувати поняття аналізу мовних помилок;

• описати поняття і особливості медійного мовних помилок, дослідити особливість українського медійного мовних помилок, зокрема його жанрово-тематичну структуру;

• розкрити сутність поняття «новини» та «теленовини»;

• описати особливості новин на провідних телеканалах України як частину українського медійного простору, зокрема проблематичність мовного питання на українському телебаченні;

• описати новинні сюжети провідних українських телеканалів у час

російсько-української війни 2014-2022 рр. та специфіку телемарафону «Єдині новини» як частину новинного продукту під час повномасштабної російсько- української війни;

• проаналізувати та описати культуромовний аспект в розважальних

шоу, проєктах, серіалах, які активно популяризують в українському медійному просторі.

Об’єктом дослідження є сучасний український телевізійний дискурс, зокрема новини та інформаційний складник провідних українських телеканалів: 1+1, Суспільне, Інтер, СТБ, ICTV, Рада, Ми  Україна, Новий канал.

Предметом дослідження є культуромовний аспект новинних передач провідних українських телеканалів.

Для написання роботи були використані такі методи дослідження:

• історико-теоретичний метод – для вивчення літератури, яка стосується телебачення;

• комплексно-аналітичний метод – для вивчення, осмислення і оцінки культурномовного аспекту наповнення новин;

• фактологічного аналізу для виявлення особливостей створення телевізійних новин;

• компаративний метод для можливості порівняти новини на різних телеканалах у контексті аналізу культуромовного аспекту;

• загальнонаукові методи, а саме: моніторингу, аналізу, синтезу ( для визначення особливостей телевізійних контенту); спостереження, опису та оцінювання (для визначення рівня впливу телевізійних контенту на реакцію глядачів щодо сучасних культуромовних питань); узагальнення (для формування висновків за результатами, отриманими щодо кожного з досліджених векторів).

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВИВЧЕННЯ ТЕЛЕВІЗІЙНИХ

МОВНИХ ПОМИЛОК

1. Поняття, особливості та класифікація мовних помилок

Для того, щоб дослідити український медійний дискурс, необхідно проаналізувати сучасний стан дискурсології. Зарубіжні та українські науковці досліджували різні аспекти мовних помилок. Лінгвістичні аспекти мовних помилок вивчали: Е. Бенвеніст, М. Пеше, Ж. Лакофф, Є. Боєва, С. Форманова; комунікативний дискурс досліджували Е. Буассан, О. Гоцур, Р. Кіт Сойєр, В. Кулик. В Україні цією проблематикою займалися О. Балабан, І. Корольов, С. Кость, Н. Кравченко, В. Лук'янець, М. Ларкіна, Т. Маслова, Н. Шерстюк. Науковці характеризують дискурс як вимір тексту, тобто систему речень із самостійними конститутивними та парадигматичними зв'язками між формальними елементами, що складають цю систему і виявляють її ідейно-прагматичний статус [78; с. 51]. Основними джерелами теорій мовної помилки є: - вивчення використання мови (німецька школа П. Гартмана, П. Вудерліха); - соціолінгвістичний аналіз комунікації (американська школа Є. Щеглова, Г. Загса); - різні види політичного, дидактичного тощо символічний опис текстів (французька постструктуралістська школа). Е. Бенвеніст, видатний французький лінгвіст, відомий своїми теоретичними роботами в галузі спільної мови, а також у сфері таксономії та лексикографії, відкидав дискурс як об'єкт наративу. Тим не менш, визначення дискурсу згодом було інтерпретовано як таке, що включає всі види зумовленого і дієвого мовлення. Американський структураліст З. Гарріс запровадив термін «аналіз мовленнєвих помилок» і популяризував дистрибутивний підхід від речень до зв'язних текстів, який включав у свій опис соціокультурний контекст. Гарріс сформулював мовлення просто як послідовність речень або фрагментів тексту, довших за речення [6]. Широке використання та абстрактне визначення цього поняття виокремлює основні підходи до тлумачення мовлення: - лінгвістичний - М. Пешо, К. Леві-Строс, П. Серіо; - картографічний (з акцентом на обов'язковість говорити) - М. Фуко; - семіотичний (як культурні коди) мовлення) - Р. Батц, Ж. Бодрійяр; - соціологія (акцент на соціальному призначенні комунікації та мовленнєвих помилках) - Ю. Габермас; - постмодернізм (визнання дискурсу як мережевого комунікативного простору, в якому конструюється реальність) Теорія презентації. Критерієм, на який спирається підхід до мовленнєвих помилок, є принцип фокусування на тому чи іншому аспекті, а не на протилежному. Крім того, варто зазначити, що наразі в науці не існує «чистого» підходу до мовленнєвих помилок, тобто підходу, який би не включав елементи інших теорій (згадана вище тенденція до інтеграції гуманітарних досліджень) [68]. Найбільша кількість праць, присвячених теоріям мовленнєвих помилок, розглядає дискурс з лінгвістичної точки зору. Термін «дискурс» як самостійну категорію ввів у лінгвістику бельгійський учений Е. Буассан у праці «Мова і дискурс» (1943). Дихотомію мови та дискурсу Буассан розглядав як механізм, за допомогою якого мова як символічна система рухається до «сирого» мовлення. Загалом, до 1960-х років термін «дискурс» використовувався в лінгвістиці як синонім тексту і мовлення.

Для того, щоб дослідити український медійний дискурс, необхідно проаналізувати сучасний стан дискурсології. Зарубіжні та українські науковці досліджували різні аспекти мовних помилок. Лінгвістичні аспекти мовних помилок вивчали: Е. Бенвеніст, М. Пеше, Ж. Лакофф, Є. Боєва, С. Форманова; комунікативний дискурс досліджували Е. Буассан, О. Гоцур, Р. Кіт Сойєр, В. Кулик. В Україні цією проблематикою займалися О. Балабан, І. Корольов, С. Кость, Н. Кравченко, В. Лук'янець, М. Ларкіна, Т. Маслова, Н. Шерстюк. Науковці характеризують дискурс як вимір тексту, тобто систему речень із самостійними конститутивними та парадигматичними зв'язками між формальними елементами, що складають цю систему і виявляють її ідейно-прагматичний статус [78; с. 51]. Основними джерелами теорій мовної помилки є: - вивчення використання мови (німецька школа П. Гартмана, П. Вудерліха); - соціолінгвістичний аналіз комунікації (американська школа Є. Щеглова, Г. Загса); - різні види політичного, дидактичного тощо символічний опис текстів (французька постструктуралістська школа). Е. Бенвеніст, видатний французький лінгвіст, відомий своїми теоретичними роботами в галузі спільної мови, а також у сфері таксономії та лексикографії, відкидав дискурс як об'єкт наративу. Тим не менш, визначення дискурсу згодом було інтерпретовано як таке, що включає всі види зумовленого і дієвого мовлення. Американський структураліст З. Гарріс запровадив термін «аналіз мовленнєвих помилок» і популяризував дистрибутивний підхід від речень до зв'язних текстів, який включав у свій опис соціокультурний контекст. Гарріс сформулював мовлення просто як послідовність речень або фрагментів тексту, довших за речення [6]. Широке використання та абстрактне визначення цього поняття виокремлює основні підходи до тлумачення мовлення: - лінгвістичний - М. Пешо, К. Леві-Строс, П. Серіо; - картографічний (з акцентом на обов'язковість говорити) - М. Фуко; - семіотичний (як культурні коди) мовлення) - Р. Батц, Ж. Бодрійяр; - соціологія (акцент на соціальному призначенні комунікації та мовленнєвих помилках) - Ю. Габермас; - постмодернізм (визнання дискурсу як мережевого комунікативного простору, в якому конструюється реальність) Теорія презентації. Критерієм, на який спирається підхід до мовленнєвих помилок, є принцип фокусування на тому чи іншому аспекті, а не на протилежному. Крім того, варто зазначити, що наразі в науці не існує «чистого» підходу до мовленнєвих помилок, тобто підходу, який би не включав елементи інших теорій (згадана вище тенденція до інтеграції гуманітарних досліджень) [68]. Найбільша кількість праць, присвячених теоріям мовленнєвих помилок, розглядає дискурс з лінгвістичної точки зору. Термін «дискурс» як самостійну категорію ввів у лінгвістику бельгійський учений Е. Буассан у праці «Мова і дискурс» (1943). Дихотомію мови та дискурсу Буассан розглядав як механізм, за допомогою якого мова як символічна система рухається до «сирого» мовлення. Загалом, до 1960-х років термін «дискурс» використовувався в лінгвістиці як синонім тексту і мовлення.

Таблиця 1. Класифікація мовних помилок

У ході нашої роботи ми детальніше розглянули аналітичні школи лінгвістичних помилок. Французьку школу дискурс-аналізу вчені вважають однією з фундаментальних шкіл у дискурсології. Ця школа дотримується широкої перспективи, інтегрує дискурс-аналіз з іншими дисциплінами та розробляє нові підходи до аналізу тексту з точки зору пов'язаних з дискурсом мовних явищ. Методологічною основою цієї школи є структуралізм: вона була заснована в 1960-х роках і ґрунтується передусім на філософських, історичних, соціокультурних, політичних та ідеологічних дослідженнях мовних помилок, а не на лінгвістичних.

2. Поняття та особливості медіамовних помилок

Оскільки практичною частиною цього дослідження є аналіз телевізійного мовлення, варто розглянути медійні дискурси загалом, і зокрема дискурси Т. ван Дейка, Е. Максвелла, К. Сірінок-Долгарьової, Н. Лютянської, Л. Кардаш, В. Кулика, В. Шкляра, Г. Штромайєра. Варто розглянути дискурси телебачення та новин, які досліджували інші науковці. Поширення засобів масової інформації та віртуальних повідомлень призвело до збільшення кількості науковців, які вивчають медіадискурс. Медіамова, інформаційний дискурс, медіаконцепти та медіа пов'язані з медіапомилками. Сьогодні медіадискурс не є відносно новим явищем. Огляд сучасних досліджень показує, що під комунікативним дискурсом зазвичай розуміють будь-який тип мовної помилки, що використовується у сфері масової комунікації. Термін «медійний дискурс» пов'язаний з проблематикою масової комунікації як процесу обміну інформацією між різними верствами суспільства, що формує громадську думку про соціально значущі аспекти суспільного життя. У наукових дослідженнях і практиці в працях науковців обговорюється поняття масово-комунікативного мовлення. На їхню думку, комунікативне мовлення - це «стан інформації, спільний для всіх інших елементів комунікації (відправник, одержувач повідомлення, канал, зворотний зв'язок, комунікація)». [16]. Окремою одиницею комунікативних мовленнєвих помилок, яка розділяє потік інформації на різні частини, є комунікативний текст, а дослідження комунікативних мовленнєвих помилок неможливе без аналізу поняття «комунікативний текст». У працях науковців знаходимо пояснення поняття «медіатекст» як «тип тексту, що належить до популярної інформації, описаний певним типом автора (мовна продукція по-різному збігається з “сутністю Я” для популярної аудиторії)» [29]. Застосовуючи комунікативну модель, це поняття можна інтерпретувати так: текст - це повідомлення, інформаційний текст - це повідомлення і канал, комунікативна розмова - це повідомлення з усіма іншими елементами комунікації. Медіа-дискурс - це переважно періодичні видання, такі як газети та журнали, а також телевізійний дискурс. Однак на сучасному етапі розвитку мас-медіа він частіше виражається в інтернет-виданнях. У більш широкому розумінні комунікативний дискурс включає всі засоби передачі інформації (комп'ютери, телефони, мікрофони), її вплив (листи, записки, мемуари тощо) та мову, що використовується як засіб передачі. [38]. Т. Маслова описує мову як особливий вид інформації, що враховує відправника, одержувача, канал, зворотний зв'язок, ситуацію та контекст [41]. Медіадискурс охоплює різні сфери інформації, тобто елементи:  політики;  економіки;  науки [34]. Об'єктами інформаційного дискурсу є також способи опису та передачі знань про них. Комунікативний дискурс часто стає опосередкованою діяльністю, в якій інформація створюється, передається, модифікується і комбінується. Знання в медійному дискурсі є відносним.

Медійний дискурс виконує такі функції:

• освітня (набуття нових знань)

• розважальна (переживання естетичного задоволення та емоційної розрядки)

• комунікативна (встановлення зв'язку між адресатом і рекламою)

• рекламна (маніпулювання одержувачем для покупки)

Базовими концептами медіамовних помилок є «інформація» та «знання». Учасники комунікації можуть отримувати доступ, керувати та обмінюватися різними видами інформації. Залежно від змісту та мети використання інформацію можна поділити на предметну, логічну та контекстну. У спілкуванні з учасниками, основним завданням яких є вплив на адресата та передача його ставлення до теми виступу, можна виділити основні характеристики інформаційного мовлення:

• контрадикторна спрямованість (створення розбрату – суперечність,

незгода – дискусія)

• масовість (створення прямого впливу) [38].

Тобто медіадискурс порівнюють з публіцистичним стилем мовлення, при аналізі медіамовних помилок обов’язково враховують жанрові особливості текстів, що входять до нього. Головну роль мас-медійного мовних помилок відіграють журналісти, теле- та радіоведучі, теле- і радіокоментатори, усі працівники, які виробляють, транслюють і ретранслюють тексти, та безперечно ті, хто сприймає інформацію.

Висновки до розділу 1

Найпоширеніші праці з теорії мовленнєвих помилок розглядають дискурс з лінгвістичної точки зору. У лінгвістиці термін «дискурс» як самостійну категорію ввів бельгійський учений Е. Буассан у праці «Мова і дискурс» (1943). Сьогодні термін «дискурс» є важливим у гуманітарних науках і широко вживаним у повсякденному житті. Детальний опис розвитку цього поняття можна знайти у статті «Дискурс про дискурс» (2002) американського професора психології Р. Кіта Сойєра. Як зазначає автор, першою інтерпретацією сучасного поняття лінгвістичної помилки було твердження французького лінгвіста Еміля Бенвеніста про те, що «дискурс - це мова» [2; с. 433]. Термін «медіадискурс» пов'язаний з проблематикою масової комунікації як процесу обміну інформацією між різними верствами суспільства, що формує громадську думку щодо соціально значущих векторів суспільного життя. У сучасному суспільстві, де телебачення є однією з найважливіших платформ для отримання інформації, важливо розуміти зв'язок між телевізійним дискурсом і формуванням культурної та мовної ідентичності. Телевізійний дискурс і новини є дуже тісно пов'язаними поняттями, адже новини є однією з форм телевізійних мовних помилок.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СУЧАСНОГО УКРАЇНСЬКОГО ТЕЛЕВІЗІЙНИХ МОВНИХ ПОМИЛОК

1. Аналіз культурних особливостей українських телевізійних новин і програм

Дослідження сучасного українського телевізійного дискурсу визначило, що вибір аналітичного підходу є дуже важливим [35]. Одним із правомірних підходів є культурно-лінгвістичний, який дає змогу глибше розкрити та зрозуміти взаємозв'язок між культурними та лінгвістичними аспектами телевізійних мовних помилок. Культурно-лінгвістичний підхід до аналізу телевізійних мовних помилок ґрунтується на аналізі культури мовлення всіх учасників програми. Вивчаючи культурні та мовні особливості програми, можна виявити тенденції та зміни, що впливають на аудиторію. Вибір культурно-лінгвістичного підходу до аналізу мовних помилок на телебаченні дозволяє не лише вивчати ізольовані аспекти, а й виявляти їхні взаємозв'язки, сприяючи кращому розумінню впливу телевізійних програм на формування культурної ідентичності сучасної України. Культурні аспекти зловживання телевізійними програмами стосуються широкого кола аспектів, пов'язаних з культурними цінностями, традиціями, способами сприйняття та взаємодії з медіа-контентом. Ось деякі ключові аспекти:- Телевізійний дискурс сприяє відтворенню та поширенню культурних цінностей за допомогою різноманітного контенту - від програм з національної історії до виступів артистів, які уособлюють культурні традиції. - Телевізійні програми відображають та аналізують зміни в культурному середовищі, зокрема вплив соціокультурних тенденцій, глобалізації, війни та міграції. Культурні та мовні аспекти телевізійних мовних промахів є важливим елементом взаємодії між медіа та культурою мовлення, сприяючи захисту мовних і культурних цінностей. Телебачення та онлайн-платформи за належних умов сприяють захисту національних мов. Телебачення є безкоштовним і тому доступним для більшості людей. Тому важливо передбачати потреби майбутніх реципієнтів і відбирати цінності для трансляції. ЗМІ пропускають інформацію через власні фільтри і контролюють бачення суспільства та культури. Зазвичай медіа обирають лише кілька аспектів масової культурної події і приділяють їм особливу увагу, підкреслюючи цінність і важливість однієї ідеї та применшуючи іншу. Медіа активно формують і поширюють цінності, але вони вже перебувають у сфері ідеологічного виробництва та споживання культурних цінностей. Культурно-мовний вимір є одним з основних засобів поширення меседжів, які впливають на суспільну свідомість. Іншим важливим ідеологічним ефектом культурного аспекту мовних помилок у ЗМІ є його роль у формуванні національної ідентичності читачів і глядачів. Специфіка цієї ролі в Україні полягає в тому, що в минулому український медіаринок (передусім телебачення) був залежним від російського, ідеологічні пріоритети якого значною мірою мімікрували українські мовники, тож українська ідентичність була не лише російською чи східнослов'янською/пострадянською. ідентичність, здавалося, розчинилася. Медійний дискурс був ареною конкуренції між радянським і націоналістичним наративами української історії не лише тому, що вона відбувалася між різними виданнями і каналами, а й тому, що різні рубрики і програми одного й того ж ЗМІ часто мали дуже різні образи минулого, Вона також відбувалася, так би мовити, всередині багатьох ЗМІ [35]. В обох аспектах творення ідентичності важливу роль відігравала продукція, імпортована з Росії або призначена для російського ринку, яка заповнювала більшу частину українського телевізійного ефіру, особливо в прайм-тайм. Ці продукти прямо чи опосередковано стверджували, що Україна раніше належала до спільного культурного та політичного простору, підриваючи уявлення про відмінності та конфлікт між двома країнами, створені іншими медіа-практиками та іншими соціальними інститутами (включно з освітою та, певною мірою, політикою). Революція Гідності не стала на заваді домінуванню такої продукції на телебаченні та активному втіленню в ній проросійських ідей та ідентичностей [43].

Тотальна війна змінила все в Україні. Під час російського вторгнення важливість культурного виміру в українських новинах і телебаченні вийшла на перший план. Він став важливим чинником збереження національної єдності, підтримки національного духу та формування національної ідентичності. Як зазначає Є. Мамонтова,[40] «медійна єдність мала свій ефект у національному спротиві». Культурний вимір зараз допомагає підтримувати духовний настрій нації в кризові часи. Інформація про національні традиції, історичні події та культурні досягнення зміцнює гордість за країну і мобілізує населення. Розповіді про героїчні вчинки військовослужбовців, волонтерів та громадян, які допомагають у цей складний час, зміцнюють почуття гідності та патріотизму. Телевізійний дискурс і новини є засобом об'єднання громадян, підкреслюючи важливість єдності всіх верств суспільства під час війни. Культурний вимір протиставляє українську культуру та цінності агресивній пропаганді та сприяє захисту культурної спадщини під час конфлікту. У ці складні часи, коли національна ідентичність та підтримка мають вирішальне значення, культурний вимір у новинах не лише важливий, але й стає невід'ємною частиною інформаційного простору України. Під час війни культурний вимір українського телебачення відігравав важливу роль у підтримці моральної підтримки суспільства та у висвітленні подій на військовому фронті. У період активного конфлікту телебачення було важливим джерелом інформації для громадян. Велика увага приділялася новинам, зведенням з фронту та розвідці. Телеканали активно транслювали патріотичні меседжі та героїчні історії цивільних і військових, які брали участь у війні. Це сприяє зміцненню національної психіки та підтримці військових зусиль. На українському телебаченні висвітлюються культурні події та заходи, спрямовані на об'єднання суспільства, такі як благодійні акції, концерти для солдатів, культурні програми та фільми. Канали продовжують підтримувати важливість української мови та культури у воєнний час, пам'ять про історію та вшанування пам'яті загиблих на фронті, включаючи висвітлення подій минулого, які вплинули на нинішній конфлікт.

2. Мовний аспект українського телевізійних мовних помилок: використання мовних засобів та їх роль у впливі на глядачів

Сьогодні соціально-комунікаційний простір надає всім споживачам доступ до багатьох джерел інформації, але центральним постачальником змістовної та достовірної інформації залишаються телевізійні програми новин. У свідомості пересічного реципієнта телевізійні новини сьогодні сприймаються як джерело актуальної фактологічної інформації. Незаперечним фактом є те, що якість самих програм має безпосередній вплив на світогляд окремих людей та нації в цілому. Такі науковці, як З. Дмитровський, Г. Почепцов та З. Партико намагалися охарактеризувати телевізійні програми новин, але лише поверхнево згадують елемент монтажу [47]. У цьому розділі розглядається актуальне питання мовного елементу. Варто зазначити, що мова сучасних телевізійних програм є елементом, який впливає на спосіб донесення інформації до споживачів. Адже від якості лінгвістичного аспекту залежить подальша обробка отриманої інформації реципієнтом, розвиток і формування тезаурусу особистості. Лінгвістичний підхід до аналізу можна обґрунтувати як визнання того, що мова є важливим інструментом передачі інформації та впливу на реципієнта. Наскільки ефективно вона комунікує з аудиторією та впливає на неї, можна виявити за допомогою мовних засобів, структури та стилістичних рішень. Вибір культурно-лінгвістичного підходу ґрунтується на тому, що культурні та мовні аспекти тісно переплетені. Мова відображає культурні цінності та стереотипи і впливає на формування нових культурних парадигм. Такий підхід допомагає проаналізувати взаємозв'язок між використанням мови для вираження культурних аспектів і впливом мови на сприйняття інформації глядачами. Лінгвістичні аспекти мовних помилок на телебаченні включають використання мовних засобів, які мають вирішальне значення для впливу на аудиторію. Деякі важливі аспекти цього питання включають: - Вибір слів та їхній діапазон значень впливають на сприйняття та емоції глядачів. Лексика може бути емоційною, офіційною або співчутливою, залежно від мети та характеру програми. - Тон голосу ведучого може передавати різні емоції та ставлення до теми. Він може підкреслювати важливі моменти, додавати напруги або гумору. - Використовуйте риторичні прийоми, такі як повторення, антитези та риторичні запитання, щоб зробити промову більш запам'ятовуваною та переконливою. - Використовуйте культурно релевантні фрази та вирази, щоб встановити зв'язок з аудиторією та підкреслити національні цінності. - Гра слів додає програмі гумору та розважальності, а також допомагає зробити особливий акцент на певній інформації. - Словесний дискурс часто включає аргументи, факти та докази, які підтримують позицію ведучого та подану інформацію. Роль мови - впливати на аудиторію, викликати емоції, змінювати думки та переконання. Вони створюють певний настрій або інтерес, активізують мислення та провокують певну поведінку. Таким чином, лінгвістичні аспекти телевізійних мовних помилок відіграють важливу роль у формуванні сприйняття контенту та взаємодії з аудиторією. Мова телевізійних новин є специфічною і підпорядковується правилам і конвенціям «телевізійної» мови, особливо соціальному контексту [60]. «Це пов'язано з тим, що політичний контекст спрямовує і визначає статус новин. Створення медіа-текстів - це переклад реальності на мову новин, переклад реальності в сюрреальність з незалежною системою кодів, що структурують події», - зазначає дослідник Д. Хартлі [7]. Новини створюються за допомогою лексичних одиниць і структур, а також художніх засобів. Слова і мовлення в ефірі впливають, серед іншого, на те, як реципієнт говорить, сприймає і розуміє новини. Аспекти всіх функціональних стилів мови завжди беруться до уваги при висвітленні теми в програмі новин. Це пов'язано з тим, що телевізійні програми слугують прикладом для аудиторії та сприяють розвитку мовної культури країни. Під час дослідження було проаналізовано мовну ситуацію в Україні більш детально. Оскільки 60% населення України проводять свій вільний час перед телевізором та в соціальних мережах, важливо, щоб еліта країни розмовляла правильною та зрозумілою українською мовою. На жаль, наше суспільство байдуже ставиться до низького рівня мовної культури на телебаченні та в соціальних мережах. Для подальшого розвитку України необхідно докорінно змінити мовну ситуацію в країні. Україномовний контент має стати обов'язковою умовою для радіомовлення, телебачення та видання друкованих і електронних ЗМІ. Якщо гості, запрошені на телепрограми, не володіють українською мовою, має транслюватися синхронний переклад їхніх виступів, як це прийнято в інших країнах. Навпаки, запрошені гості часто вдаються до мови країни-окупанта, демонструючи свій комплекс меншовартості. Як каже Олександр Потебня: «Мова, поряд з іншими засобами прогресу, має бути пріоритетом понад усе». Адже двомовність - це результат незліченних помилок у лексичному, граматичному, стилістичному і особливо фонетичному та акцентному аспектах.

Досліджуючи мовну ситуацію на телебаченні, ми визначили такі суттєві помилки:

• Нерідко на телебаченні ігнорують фемінітиви.

• Використання помилкових словоформ з точки зору морфологічних норм в телепрограмах: п’ятиста, гривен, університета. Правильні словоформи: п’ятисот, гривень, університету.

• До розряду жіночих переносять іменники чоловічого роду «біль»,

«ярмарок». До прикладу: «нестерпна біль», замість «нестерпний біль», «на сьогоднішній ярмарці», замість «на сьогоднішньому ярмарку».

• Часто нехтують кличним відмінком, кажуть: Леся Іванівна!, пан

волонтер!. Замість: Лесю Іванівно!, пане волонтере!.

• Використовують фразеологізми у калькованому з російської мови: закон вступив у силу, бути правим, задавати питання, нехтуючи закономірні українські відповідники: закон набрав чинности, мати рацію, ставити запитання.

• Ще більше помилок на рівні лексики: виключення, відміняти,

прививати, приналежність, замість яких у літературній мові існують лексеми виняток, скасовувати, прищеплювати, належність.

• Неправильне утворення ступенів порівняння прикметників та

прислівників..

• На телебаченні також зловживають прийменником по, зверх використано недоречно в таких конструкціях: зверх можливостей, зверх зусиль. Варто використовувати такі варіанти : понад можливості, понад зусилля.

• Ігнорування дзвінкости приголосних у кінці слова та складу, що є

важливою вимогою в українській ортоепії, адже асиміляції за глухістю в українській мові немає. Однак в засобах масової інформації вдосталь вимовляють блиський, сніх, бес опадів, хліп, натомість правильно близький, сніг, без опадів, хліб.

• Систематичне порушення акцентуаційних норм, наголошуючи слова: випАдок, нОвий, одИнадцять. Хоча правильно наголошувати ці слова так: вИпадок, новИй, одинАдцять.

• Працюючи над розділом, ми визначили, що мова телебачення повинна бути нормативною, стилістично виваженою літературною. Проте в етері часто

нехтують мовними правилами, нормами, припускаючись різноманітних помилок, забуваючи при цьому, що медіа є мовним взірцем для своїх читачів.

• Українська мова на телебаченні – найголовніший компонент для

формування національної ідентичності та боротьби за свободу України, отож недбале ставлення до слова нас дискредитує. В загальному новітній етап суспільно-політичного розвитку викликав підстави переосмислити цінності, принципи і функції діяльності засобів масової інформації, а також змінити морально-психологічну кореляцію тематики та змісту насиченості новинних передач через спектральне посилення у них гуманістичних, загальнолюдських, всеукраїнських національно-ціннісних орієнтирів.

3. Виявлення змін в українському телевізійному дискурсі

В умовах масштабної війни між Росією та Україною загострилося питання піднесення національної ідентичності: 24 лютого 2022 року розпочався процес трансформації, створення спільного соціокультурного простору, який має ґрунтуватися на домінуванні спільних цінностей національної ідентичності. Розглянемо основні аспекти, на які вплинули ці історичні події: 1) мовна політика (ухвалення Закону про мову, всі телеканали мовлять українською мовою); 2) зміна лексики (введення нових слів, термінів, пов'язаних з актуальними питаннями); 3) телепрограми, що сприяють освіті та самосвідомості реципієнтів. [6]. Українська мова в українському телепросторі відіграє провідну роль у відображенні ідентичності країни. Існує кілька аспектів, які підкреслюють цю роль: ● Національна мова в програмах сприяє зміцненню мовної ідентичності та підтримує мовний патріотизм. Українська мова є носієм культурних цінностей. Дитячі програми, освітні програми та мовні проекти сприяють формуванню мовної ідентичності молоді. ● Спеціалізовані програми про літературу та мовну спадщину сприяють збереженню багатства та розмаїття української культури. Телевізійні програми, що пропагують автентичність української мови, сприяють збереженню та розвитку її унікальної самобутності, особливо через ефірне мовлення. Популяризація української мови забезпечує захист від зовнішніх впливів і сприяє зміцненню незалежності та самодостатності країни. Відібраний матеріал має бути відформатований суворо відповідно до мовних стандартів. Телепрограми мають бути прикладом для глядачів і сприяти розвитку культури мовлення в країні. До широкомасштабного вторгнення мовні питання були відносно занедбані, і всі телевізійні програми транслювалися українською та двома мовами; коли в 2014 році почалася російсько-українська війна, ЗМІ не виробляли якісних україномовних програм. До війни російська мова домінувала на українському телебаченні, в друкованих ЗМІ, сервісах та інтернеті; у прайм-тайм на семи найбільш рейтингових телеканалах у 2016 році українська мова транслювалася лише 30,6% часу, а російська - 34,4%. Решту 35% часу займали двомовні передачі, серед яких російська мова була найпоширенішою [43]; [Додаток Б]. «Мовна ідентичність - це те, чого люди хочуть, а мовна практика - це те, чого можна досягти в суспільстві, де російська мова все ще є домінуючою або рівноправною мовою в багатьох сферах. Громадяни хочуть більше української мови, ніж є насправді. Вони набагато більше готові до українізації, ніж влада», - зазначає науковець В. Кулик [35]. 2017 року Міжнародний інститут соціології в Києві провів соціологічне опитування з метою визначення власної оцінки українцями стану української мови. Згідно з результатами опитування, «61% респондентів вважають, що мовна політика держави має бути спрямована насамперед на захист української мови». Наслідки тривалої русифікації було важко подолати, і лише в деяких публічних сферах це відбулося у 2017 році. Тим не менш, російська мова продовжувала займати неприродно велику частку телевізійного ефіру. Українська мова почала домінувати в медіапросторі, про що свідчить дослідження, проведене Рухом «Простір свободи», «Стан української мови в Україні у 2018 році» [58] З нагоди Дня української писемності та мови у 2019 році команда Руху «Простір свободи» опублікувала позицію «Українська мова» та представила результати аналізу стану української мови в Україні. позицію та представила результати свого аналізу динаміки змін позицій української мови в різних сферах життя. Так, «частка української мови в прайм-тайм на основних телеканалах за рік зменшилася з 64% до 40%, натомість частка російської мови зросла з 7% до 27%. Решту часу займають двомовні програми російською та українською мовами» [58]. Такий відкат назад можливий через те, що компромісна редакція закону «Про телебачення і радіомовлення» створює лазівку для русифікації телебачення. Крім того, 16 липня 2019 року набув чинності Закон України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» [25]. Згідно з аналітичним оглядом «Стан української мови в Україні у 2020 році», оприлюдненим рухом «Простір свободи» напередодні Дня української писемності та мови, українці підтримують закон про державну мову і його положення поступово впроваджуються, але у великих містах України російська мова є домінує, а частка російської мови на телебаченні зростає: у 2020 році частка російської мови в ефірі найбільших телеканалів досягла 46%, перевищивши частку повністю україномовних програм [59].

У середині липня 2021 року Конституційний Суд визнав, що Закон України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» повністю відповідає Основному закону. У 2021 році Державна рада опублікувала результати моніторингу дотримання мовлення основних державних телеканалів мовних квот [66]. Державна рада з питань телебачення і радіомовлення, відповідно до вимог Закону, оприлюднила обсяги україномовного мовлення на державному телебаченні у 2021 році: «11 телеканалів вели мовлення українською мовою на 100%: UA:Перший, UA:Культура, Рада, НЛО, Індиго, М1, XSport, Прямий, ПлюсПлюс, Pixel TV, Zoom. ТЕТ, 2+2, Мега, Україна 24, Еспресо, 5 канал, К2 та СТБ також отримують високі рейтинги - понад 90%. В умовному рейтингу телеканалів з найбільшим обсягом української мови найвищі позиції займають Новий канал (89%), ICTV та Enter Film (84%). Найнижчий рівень україномовності мають такі канали: «1+1 та НТН - 79%, “Україна” - 78%, “Інтер” та К1 - 77%». [44]. У липні-грудні 2021 року Нацрада провела 114 моніторингів телерадіоорганізацій на предмет дотримання ними вимог законодавства щодо мови мовлення та трансляції пісень українською мовою. «Середній показник виконання норм ведення передач державною мовою на телебаченні і радіо становить 99%. Найнижчий середній показник мовлення українською мовою - 88% у Київській області. Водночас 11 обласних та київська міська радіостанції ведуть мовлення українською мовою на 100%», - повідомляє Державна рада з питань телебачення і радіомовлення [44]. 16 січня 2022 року в Україні набула чинності стаття 25 Закону “Про забезпечення функціонування української мови як державної”. Однак 24 січня 2022 року Росія розпочала повномасштабне вторгнення. Це, безумовно, вплинуло на медіасферу. По-перше, це можна побачити в увазі до новин, тобто до теми війни між Росією та Україною, появі телемарафону «Єдині новини» та переходу на воєнний стан у пресі та на телебаченні [22]. Популяризація української мови на телебаченні також стала засобом захисту національної ідентичності та протидії російській пропаганді. Мовлення українською мовою на телеканалах підвищило рівень мовної обізнаності в Україні. Збройна агресія Росії проти України суттєво змінила медійну ситуацію в Україні. Об'єктивна роль інформування громадян, популяризації української мови та культури, протидії інформаційній війні та підвищення медіаграмотності значно зросла.

Висновки до розділу 2

Культуромовний аспект телевізійних мовних помилок чільний складник для взаємодії між медіа та культурою мовлення, що допомагає зберегти мову та культурні цінності.

Недбале ставлення до мови нас дискредитує. Тому мовлення засобів масової інформації, а особливо телебачення мусить бути зразковим. Державна мова на телебаченні один з чинників формування національної ідентичності та боротьби за свободу.

Серед проміжних підсумків у контексті проаналізованого обсягу матеріалів, варто ще зазначити таке:

• Війна консолідувала українське суспільство, медіавласників та журналістів;

• Усі передачі новин, реклама та розважальний контент на всіх телеканалах звучать 100-відсотково українською мовою;

• З’явилися слова-маркери;

• Актуальним залишається питання мови;

• Зразкове та правильне мовлення учасників етеру забезпечує довіру; до джерела інформації та виступає прикладом для реципієнта.

ВИСНОВКИ

У сучасному світі, де телевізійний простір є одним із важливих майданчиків для пошуку інформації, важливо розуміти взаємозв’язок між телевізійним дискурсом та формуванням культуромовної ідентичності. Телебачення мусить бути відповідальним до змістового наповнення телепрограм та до відповідного мовностилістичного оформлення.

Під час дослідження теми, ми розглянули актуальність телебачення в Україні. Проаналізували культуромовний аспект телемарафону «Єдині новини», розважальних телевізійних програм, а також телевізійне онімотворення.

Українська мова на українському телебаченні відіграє провідну роль у відображенні ідентичності країни. За результатами нашого опитування, нині телебачення частіше використовують для перегляду розважальних телепрограм та рідше для перегляду новин. Також телевізійні програми охоплюють 92% респондентів саме на інтернет-платформах. Телебачення поєднує широке охоплення і безкінечну кількість ресурсів.

До початку великої війни мовне питання ігнорували, телепрограми виходили двомовні та рідше повністю українськомовні. Також в назвах українських телепередач була тенденція на недотримання норм державної мови. Зокрема, надмірна русифікація слів, або ж викривлення українських слів, творення макаронічної мови.

В Україні саме 24 лютого 2022 року стало відправною точкою для запуску трансформаційних процесів: створення спільного соціокультурного простору, що ґрунтувано на єдиних ціннісних домінантах національної ідентичності. Нині телевізійний етер цілком українськомовний.

Не можна ігронувати той факт, що минула двомовність та денаціоналізація українського телебачення наразі продукує помилки граматичного, стилістичного, особливо фонетичного й акцентуаційного аспекту як в мовленні запрошених гостей, так і мовленні самих ведучих. В етері телемарафону «Єдині новини» найчастіше помітили такі помилки:

• нехтування стандартом доступності

• зловживання англізмами

• використання професійних термінів та жаргонізмів

• ігнорування фемінітивів, що сприяє неправильному відображенню гендерної рівності та внесенню внутрішньомовних упереджень

• в етерах новин регіонального телебачення помилки граматичного характеру

Під час перегляду новинних випусків виникає думка про те, що вони спеціально використовують модні слова, щоб не втратити глядача.

Учасники телевізійних розважальних програм часто неосвічені.

Найчастіші помилки, на які ми натрапили:

• порушення акцентуаційних норм;

• використання суржику та росіянізмів;

• використання новомодних слів та англізмів;

• неправильне творення ступенів порівняння.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Bell D. The coming of postindustrial society: A venture of social forecasting. New York, the USA: Basic Books, 1973. –. 507 р.

2. Botton A. The news : a user’s manual. New York, the USA: Pantheon Books, 2014. – 90 p.

3. Fairclough N. Analysing Discourse. Textual analysis for social research. London: Routledge, 2003. – 269 p.

4. Fang I. E. A History of Mass Communication. Six Information Revolutions. Newton, USA: Butterworth-Heinemann, 1997. 154 p. URL: https://www.etcases.com/media/clnews/1424770573187093886.pdf

5. Francesca R. Dillman Carpentier. Agenda Setting and Priming Effects Based on Information Presentation: Revisiting Accessibility as a Mechanism Explaining Agenda Setting and Priming, Mass Communication and Society, 17:4, 2014. P. 531- 552.

6. Harris Z. Discourse Analysis: Language 28. London, 1952. P. 1-30.

7. Hartley J. Understanding news. London: Routledge, 1982. – 203 p.

8. Hotsur, O. (2022). Особливості функціонування медіаринку України в умовах війни (лютий-вересень 2022 року). [Електронний ресурс]: Communications and Communicative Technologies, (22), 47-53. URL: https://doi.org/https://doi.org/10.15421/292205.

9. lyengar S. News that matters American politics and political economy. Chicago, the USA: The University of Chicago Press, 1987. – 21p.

10. Maxwell E. McCombs; Donald L. Shaw. The Agenda-Setting Function of Mass Media. The Public Opinion Quarterly, Vol. 36, No. 2, 1972 P.176-187.

11. Sawyer, R. K.. A discourse on discourse: An archaeological history of an intellectual concept. Cultural Studies, 16(3): 2002. P. 433-456. URL: https://doi.org/10.1080/09502380210128324 1985.

12. Sériot, Patrick. Analyse du discours politique soviétique. Paris: IMSECO,

13. Spitzmüller J. Das Eigene, das Fremde und das Unbehagen an der Sprechkultur. Überlegungen zur Dynamik sprachideologischer Diskurse. Aptum. Zeitschrift für Sprachkritik und Sprachkultur 1(3). 2005

14. Teun A. van Dijk. News as Discourse // Books of Teun A. van Dijk. [Електронний ресурс]. Hillsdale, NJ: Erlbaum, 1988. URL:

http://www.discourses.org/OldBooks/Teun%20A%20van%20Dijk%20-

%20News%20as%20Discourse.pdf

15. Аналітичний огляд: Становище української мови в 2019 році. URL : https://svoboda- news.com/svwp/%D0%90%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%82%D0% B8%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%B9-

%D0%BE%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4-

%D0%A1%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%89%D 0%B5-%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81/

16. Базові категорії медіа лінгвістики: медіа-мова, медіа-дискурс, медіатекст: журнал «Нова філологія». Східноукраїнський національний університет ім. В. Даля, 2014.

17. Балабан О. О. Дискурс-теорії і дискурс-аналіз: історія і перспективи. URL: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/apif/2010_5/balaban.pdf

18. Ващенко К. О. Типологія мовних помилок на українському телебаченні та в соціальних мережах. Слов’янськ, 2020. - 48 с.

19. Городенська К. Нові явища та процеси в українському словотворенні: динаміка чи деструкція словотвірних норм? /Українська мова. 2013. № 2. С. 3-12.

20. Денискіна Г. О. Телевізійне мовлення в світлі лінгвістики тексту і аналізу мовних помилок // Культура народов Причерноморья, 2002. № 31. С. 180–187.

21. Дубчак О. П. Бачити українською. Слово в мовній картині світу. Віхола. Київ, 2021. – 331 с.

22. Клименко Н. Ф., Карпіловська Є. А., Кислюк Л. П. Динамічні процеси в сучасному українському лексиконі. – Київ : ВД Дмитра Бураго, 2008. – 336 с.

23. Козаков Г. Саботаж: актуальні проблеми культури ефірного мовлення. Теле- та радіожурналістика, 2009. № 8. С. 144–154.

24. Корольов I. Поняття мовних помилок в сучасному мовознавствi: визначення, структура, типологiя. Studialinguistica. 2012. № 6 (2). С.285–305. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Stling_2012_6(2)_48

25. Кость С. Семантико-теоретичний аналіз функціювання терміна дискурс. Вісник Нац. університету «Львівська політехніка». Серія «Проблеми української термінології», 2010. № 675. С. 121–124.

26. Мак-Квейл, Д. Теорія масової комунікації. Перекл. з англ. О. Возьна, Г. Сташків. Львів: Літопис, 2010; С. 301-328.

27. Мамонтова Е. В. Публічна аналітика як феномен медіа-мовних помилок російсько-української війни. Актуальні проблеми політики. Національний університет «Одеська юридична академія», 2023. Вип. 71. С. 136 – 143.

28. Маслова Т. Б. Типологія наукового мовних помилок в сучасній мовознавчій парадигм. Англістика та американістика: (зб.наук.пр)/ ред.кол.: А. І. Анісімова

(голов.ред), Т. М. Потніцева та ін.. Дніпропетр. нац. ун-ту, 2012. Вип. 10. С.39- 43.

29. Нагорняк М. В. Типологія мовних помилок ведучих інформаційних програм Національного радіо. Електронна бібліотека Інституту журналістики.URL: http://journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=article&article=2119

30. Наукові дослідження українського медійного контенту: соціальний вимір: науковий журнал / гол. ред. В. В. Різун. Київ: Інститут журналістики КНУ імені Тараса Шевченка, 2014. № 2. - 131 с.

31. «Рада. Телемарафон «Єдині новини» за 26 липня 2023». URL: https://www.youtube.com/watch?v=LfX50fKeRL0&list=PL_7kofV6sT8M4TdM2e0 MVSroHSOrUCDdW&pp=iAQB

32. Рак О. Ю. Комунікативно-сугестивний вплив інформаційної війни на свідомість соціуму інтроформаційними методами. Нова парадигма. Київ: Вид-во ім. М.П. Драгоманова, 2014. Вип. 122. С. 182–195.

33. Ральська В. Телебачення як засіб маніпуляції масовою свідомістю (на прикладі українських теленовин). URL: https://naub.oa.edu.ua/2010/ telebachennya-yak-zasib-manipulyatsiji-masovoyu-svidomistyuna-prykladi- ukrajinskyh-telenovyn (дата звернення: 20.02.2018).

34. Субота М. Особливості мовних помилок теленовин у контексті медіаконструювання соціальної реальності. Український соціологічний журнал, 2011. №1-2. С. 48-56.

35. Торчинський М. М. Власні назви телепередач: структура, словотвір, мотивація // Записки з ономастики : зб. наук. пр. Одеса : Астропринт, 2015. Вип. 18. С. 669– 683.

36. «ТСН. Марафон «Єдині новини». Випуск за 26 липня 2023». URL: https://www.youtube.com/watch?v=vCkXcjv_FuM

37. «Українська мова вигідна Україні! Це настільки очевидно, що навіть смішно це доводити». URL: https://www.ukrinform.ua/rubric-polytics/3282909- ukrainska-mova-vigidna-ukraini-ce-nastilki-ocevidno-so-navit-smisno-ce- dovoditi.html

38. Хоменко Г. Є. Сучасний стан розвитку формату та контенту україномовних ЗМІ. Кривий Ріг, 2015. URL: https://seanewdim.com/uploads/3/4/5/1/34511564/khomenko_a._the_curre nt_state_of_the_format_and_cont1ent_in_ukrainian_media.pdf

39. Чайковська О.Ю Особливості сучасного медіа тексту. Київ, 2014. URL: http://www.irbisnbuv.gov.ua/cgibin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe

40. Читомо. Українці переважно відстежують новини у Telegram, YouTube та Facebook. URL: https://chytomo.com/ukraintsi-perevazhno-vidsteduiut-novyny-u- telegram-youtube-ta-facebook/ (дата звернення: 14.02.2023).

41. Шевченко Л.І., Дергач Д.В., Сизонов Д.Ю. Медіалінгвістика : словник термінів і понять / За ред. Л.І. Шевченко. Київ: ВПЦ «Київський університет», 2013. - 240 с.

42. Bakalavr. Сайт для студентів та учнів URL: https://www.bakalavr.com (дата звернення: 22.09.2026)

43. Avtora. Сайт для студентів та учнів URL: https://www.avtora.com.ua (дата звернення: 22.09.2026)