"Моя родина - Україна" (Конспект уроку літератури рідного краю для 9 класу на основі віршів учителя)

Про матеріал

Розвиваючи творчість учнів, прагнула познайомити їх зі своїми віршами , допомогти відчути ліричність поезії; удосконалювати мистецтво спілкування, розвивати творчі здібності школярів, образно-художнє мислення, уміння сприймати написане автором і висловлювати власне розуміння почутого; виховувати почуття патріотизму, любові до рідної землі, захоплення красою природи і її гармонії.

Перегляд файлу

 

 

 

 

Конспект уроку літератури рідного краю для 9 класу

(Літературний калейдоскопза віршами вчителя)

Анотація

 Розвиваючи творчість учнів, прагнула познайомити учнів зі своїми  віршами , допомогти відчути ліричність  поезії; удосконалювати мистецтво спілкування, розвивати творчі здібності школярів, образно-художнє мислення, уміння сприймати написане автором і висловлювати власне розуміння почутого; виховувати почуття патріотизму, любові до рідної землі, захоплення красою природи і її гармонії.

 

Тема уроку:  Моя родина  -Україна.

( Літературний калейдоскопза віршами вчителя)

Мета: ознайомити учнів з віршами вчителя, допомогти відчути ліричність творів;  удосконалювати мистецтво спілкування; вдосконалювати навички виразного читання; розвивати творчі здібності школярів, образно-художнє мислення, уміння сприймати написане автором і висловлювати власне розуміння почутого; виховувати почуття патріотизму, любові до рідної землі, захоплення красою природи і її гармонією.

Тип уроку: формування знань і умінь.

Обладнання: міні – збірки поезії.

Випереджальне навчання: учні , готуючись до уроку, вивчили вірші.

 

 

 

Хід уроку

І. Повідомлення теми, мети уроку.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності школярів.

Слайд 1

 

 

 

 

 

 

 

Слайд 2

 

Державні символи України та  великий герб  м. Донецька

 

ІІ. Ознайомлення з новим матеріалом.

Учитель. Наша планета Земля –це лише частина Всесвіту. Запашною квіткою, червоною  рутою  на  Землі  палахкотить наша Україна.

 Кожна людина завжди з великою любов’ю згадує те місце, де вона народилася, де промайнуло її дитинство, де відкрився для неї казковий дивосвіт. Ця затишна батьківська оселя, родинне вогнище і є маленька батьківщина. У кожного із вас теж є дім, де живете ви, ваші мама, тато, бабуся, дідусь,  ваші братики, сестрички. Маленькі батьківщини кожного разом утворюють нашу велику державу – Україну.

Учень.

Моя Україна

Україно, рідний краю,

Перед тобою чоло схиляю.

Пам'ять леліє багато доріг,

Що знову ведуть на твій поріг.

 

Серце гучно в дзвони б’є:

Є в мене Вітчизна, є !

Бажана, як та жар – птиця,

Україна білолиця!                          Слайд 3Державні символи України

 

Як дівчина, вона гожа,

На ясне сонечко схожа.

А характер в неї з криці,

Душа – з чистої криниці.

 

Як до неї пригорнешся –

З джерела води нап’єшся,

Добре серце мати будеш,

Про нужденних не забудеш.

 

Вчить мене Вкраїна люба,

Що війна – то наша згуба.

Та, як треба, зможем стати

На твій захист, рідна мати.

Учитель. Важкий історичний шлях пройшла   держава. Нелегко далась нам воля: споконвіку її приходалось виборювати. Та народний дух ніщо не могло зломити.                                                                                                    

      Українці намагались завжди підтримувати добросусідські стосунки з іншими народами, мирним шляхом роз'вязувати проблеми.І нині на території держави живуть люди  різних національностей, та обєднує їх бажання мирно жити, добре трудитись, збагачувати добробут неньки – України. Бо всі ми – українська нація.

 

Учениця

Жити в мирі і злагоді

Жити в мирі і злагоді,

Жити у любові

Хочуть люди мого краю,

Це я твердо знаю!

Бо життя таке коротке,-

Швидкоплинна днина.

Боже, дай розуму тій істоті,

Що зветься людина.

Бо у світі рвуться бомби.

Ллється кров невинна.

Чорні сили орудують,

І їм – не первина.

Але ж Господа згадаймо, його заповіти.

Одумайтесь, нелюди,

І у вас є діти!

Ми ж хочемо щастя дітям,

Завтрашньої днини.

Жити гідно ми хочемо

 З іменем Людини.

Учитель.Україна – це наша земля, наш рідний край із славною багатовіковою історією, мудрими, талановитими людьми, із чарівною піснею, що дивує весь світ, із невмирущими традиціями,  мальовничою природою.

http://bfoto.ru/foto/forest/bfoto_ru_586.jpg

 

 

 

 

 

 

 

 

Слайд 4  Пшеничне поле

 

Повітря струменіло пахощами хлібів.

Стояло безвітря навколо ланів.

Ніч була тепла. Небо – в зірниці.

Серце й душа горнеться до пшениці.

Різноцвіттям покрито байраки.

Майорять васильки й маки,

Рутяним поясом оперізано поля.

Як хороше жити! Це  - моя земля!

Зоряна  ніч  України

Зоріє ген на небосхилі.

Які ж бо ночі вкраїнські милі!

Куди б не поїхав ти: чи у Карпати,

http://geografica.net.ua/_ph/47/2/682144835.jpgЧи в рідне село, де живе мати,-

Всюди їх будеш леліяти,

Про тихий сон не мріяти.

А зорепади які красиві!

Ніби цілунки звабливі,

Що посилає тобі кохана,

Бо марить тобою зрана.

Ой ви ночі, темнії ночі,

Чомусь мила любити не хоче.

Не болить душа їй за цей зорепад,

Не хоче вийти зорити в сад…                         Слайд 5Україночка

 

 

Учитель. Любив українську природу, марив нею у застінках каземату, на засланні  й Тарас Шевченко. Великого Кобзаря ми згадуємо,  у першу чергу, як поборника волі, прав людських. Скільки поколінь рівняються на нього, черпають із творів Тараса силу й наснагу до творчості, роботи і просто до життя, в яке так був закоханий  поет . Недожив, недолюбив, не створив сім'ї, бо присвятив себе народу. І це варто того, бо народ пробудився зі сну, тілом і душею потягнувся до омріяної волі, яка ой не дешево йому коштувала. Більше 200 років минає від дня народження Тараса Григоровича, а він і надалі є Вчителем, наставником,  взірцем  для мільйонів людей.

Слайд 6Великий Кобзар

Слово до Кобзаря

З сивої давнини дивишся ти, Тарасе,

Сумно нахиливши чоло, на життя наше.

Але повір мені, батьку, пісню ще не доспівано,

Дорогу до щастя ой ще не зміряно.

Ще підростають онуки,

Що характер мають із криці,

Ще нап’ємося ми щастя,

Як в спеку холодної водиці.

Ще Україна відродиться,

Ще процвітатиме, люба.

Та добробут сам не прийде,

Хоч бийсь головою об дуба.

Треба нам вчитись, з натхненням працювати.

Треба з лінню не миритись,

Сили й знання  роботі віддати.

Світ свій будуймо по Кобзарю,

 Щастя зростімо власними руками.

Правдиве слово його візьміть, як зорю,

Що маяком сяятиме перед нами.

 

Учитель. І молодь вчиться у Кобзаря любити Батьківщину, поважати інші народи, бути толерантними, чесними, справедливими. Ми, батьки і вчителі, теж  учимо вас шанувати природу, по-господарськи до неї ставитися, прикладом власним закликаємо шанувати рідних, вірити в свої сили, отримувати глибокі знання, вивчати культуру інших народів ішанувати власну мову,  історію  українського народу, його звичаї і традиції.

Роздуми

Проснулось маля серед ночі:

«Любий Тарасе, Кобзарю,- шепоче.,-

Багато років тебе вже немає,

Та зірка поезії не згасає.

 

Буду я, батьку, любити свій край

Так, як ти вчив нас, твердо це знай:

Шану велику народу складати,

Поріг білої хати всюди вітати.

 

Неньку кохану леліять завжди,

Застерігати людей від біди,

Зичити щастя всім, світлої долі,

Щоб жили ми в мирі, не знали неволі.

 

Любий Тарасе, нам спокій лиш сниться,

 поле достигле уже колоситься,

Зерна Добробуту, Щастя, Свободи

 

Прийдуть збирати разом всі народи.

На неозорих полях України

Зійдуться греки, татари, грузини.

Спільно спечуть коровай сонцеликийСлайд  7

І прославлятимуть дружбу навіки.

 

Учитель.Останнім часом не все гаразд на нашій землі. Люди не можуть знайти спільної  мови. Суцільний розбрат. Як не вистачає, тебе, Кобзарю! Погомоніти б. Написати б тобі листа,спитатись  поради...

 

Тарасе, любий Кобзарю!

Тобі б стрічати ще зорю,

Іти вперед до безупинну,

Радіти: вільна Україна.

Учитель.А наша доля нероздільна з долею неньки – України. Тож пам'ятаймо заповіти Тараса: «Борітеся-поборете!», «Наша воля, наша правда не вмре, не загине..», «..і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь!». Тому й  надалі вивчаймо, шануймо рідну мову українську, звичаї народу, традиції.  Шануй себе – шануватимуть і люди тебе! Так, ви, молоде покодіння, готуєте  себе до нового життя, у яке не маєте права прийти непідготовленими. У будь – якій ситуації ви є представниками великої нації. І тому повинні вміти розказати історію своєї країти, назвати кращих її синів та дочок, бо є чим і ким гордитися нашому народові, який на теренах життя не розгубив свої таланти, природню красу та багатство.

Українська мова

Українську мову любити треба,

Бо вона дана нам від самого неба.

Скільки в ній струмочків, скільки буйних рік,-

Раз почуєш – не забудеш  повік.

 

Після італійської – над усе співуча.

Гнучка, мелодійна, балакуча.

А синонімів в ній – скільки треба,

Ланцюжок з них можна зробити до самого неба.

Ти живеш серед українського народу,

Який пройшов крізь бурі і негоди.

Поважай мову, шануй звичаї,

Щоб потім не чути від нього: «Пробачаю!».

 

І російська мова, і грецька тоже

Вивчати культуру народів допоможе,

Бо без минулого немає майбуття,

Адже ми крокуємо у нове життя.

 

Живуть у нас білоруси, і татари теж.

Дружбі народів немає меж.

Жити повинні однією сім'єю,

Розмовляти мовою і моєю, і твоєю.

 

Учитель. Вивчайте культуру українського народу, знайомтесь з традиціями та символами інших народів. Та не забувайте, що в українців є символи державні –Герб, Прапор, Гімн та народні: тополя, калина, верба.

 

 

Червоніє калина на лютім морозі.

Довго ще їй стояти отут, при дорозі.

Та до неї щоранку прилітає птаха –

Свій рятунок і поживу знайшла, бідолаха.

Слайд 8Гроно калинове

Я не мислю України без калини.

В думках я завжди до неї лину.

Цвіт калини прикрасить кожен дім,

Але ж сила і здоров'я теж у нім.

 

Калина

Золота осінь. Багато сонця.

Горить полумям калина біля віконця.

Туго набиті кетяги висять,

Ніби з неба на нас зорять.

 

Ніби кричать у віконця:

«Наша краса вся- від сонця!

Візьми з собою в дім,

Любо й затишно стане в нім.

В холодні зимові ночі

Теплом зігрію твої очі.

З небес ясних мені силу дано,

Щоб віддавала в кожне вікно!»

 

Соком ягоди наливаються,

гілки рясні колихаються.

До людей калина посміхнеться,

До душі припаде, пригорнеться.

 

Чай з калини зробила мати:

Як її за це не обійняти?!

Сила і здоровя вмить додасться,

А хвороба у ліси подасться.

 

І знову я буду весело сміятися,

Дякувати калині, сонцю вклонятися.

Знову до школи ходитиму,

Про лікарські  рослини  вчитиму.

Учитель.  Так, є нам за що постійно дякувати матусям, бабусям, які завжди приходять на допомогу.Тому кожен повинен задуматись: а який я син, онук? Чи достатньо тепла , уваги приділяю рідним? Адже пройде не так багато часу – і станете ви дорослими, як пташенята, вилетете з батьківського дому. Приїжджайте частіше додому…

Сива мати

Клонить сонце спати,

День уже згасає.

Вийшла сива мати –

Діток виглядає.

 

Де ж ви забарились,

Юні журавлята?

Б'є на сполох вже

Ваша стара мати.

 

Видивила очі у світи вона,

Виплакала сльози –

І стала сумна…

 

Виросли діти – уже не малята.

Малою стала їм рідна отча хата.

В люди розбрелися по світах вони.

Силоньки набрались, крилонька зросли.

 

 

Учитель. І ще, мої дорогі, не забувайте бабусь, які вас люблять над усе. Виділіть вільну хвилинку, посидіть, погомоніть. Недарма кажуть:»Що старий, що малий». Так, вони можуть образитись на слово, що «просто вилетіло», але боляче вразило. Зболені, ніжні, вразливі їхні серця потребують уваги.

 

Бабуся

Бабуся сивенька ходить у дворі,

Настрій і гостинці несе дітворі.

Горнеться до них душею вона,

Серцем радіє: вже прийшла весна.

 

Знову розцвітуть мальви у садку,

Розпуститься рожа в кожному кутку,

Матіола пахощами наповнить дім,-

Квітам усі радіють завжди в нім.

 

Бабусині руки зростили красу.

І я їй гостинця теж принесу .

Польові ромашки прикрасять їй стіл.

Зрадіє й любистку, скупається в нім.

 

І знову, як в казці, стане молодою,

Пройдеться у дворі новою ходою.

Всі хвороби зникнуть, тіло змолодіє,

І разом зі мною все живе зрадіє.

Бо бабусі зичу жить багато літ,

І цього бажає весь наш рід.

Всіх ти годувала, ростила, леліяла,

І кращого життя усім намріяла.

Учитель.Який вірш найбільше запам’ятався? Чим саме?

 

Рефлексія.

1.”Незакінчене речення”, “Мікрофон”. (Продовжити одне із речень).

Я ЗАПАМ’ЯТАВ…

МЕНЕ ЗАЦІКАВИЛО…

МЕНІ СПОДОБАЛОСЬ

Підсумок уроку. Оцінювання

Домашнє завдання:продовжити роботу над створенням  краєзнавчого творчо - інформаційного проекту« Нема без кореня рослини, а нас, людей, без Батьківщини»: індивідуальні завдання, робота парами, групами  – скласти  власний вірш про рідний край, есе, твори – мініатюри, презентації на краєзнавчу тематику.

 

 

 

 

docx
Додано
1 березня 2018
Переглядів
737
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку